| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Не знаю як -це сталося зі мною,
Поринув я у вирій ніжних почуттів.
Та доля ,все ж, схилилася грозою,
А дощ мене з тобою розлучив!
Сльозами він не змиє почуттів до Тебе,
А лиш краплинами, що тихо б"ються у вікно,
Нагадують про світлість образу Твого,
Який забути неможливо,
Коли вода малює образ Твій на склі.
Колись я згадувати буду,
З ясною посмішкою те,
Над чим я сліз не припиняю лити зараз!
Я не кохав отак нікого,
Моє життя немає більше сенсу,
Собі забути не даю Тебе, коли лиш уявляю не з собою.
Для чого доля зводить дві душі...?
Які ніколи не з"єднаються в єдину!
Тебе я б краще і не знав, ніж знати те,
Що десь є Ти і погляду Твого ясного не бачити мені!
Сльоза-сльоза за нею падає і ще одна,
Вони не змінять вже ніяк, нічого і нікого!
Тепер я хочу лиш одного:
Щоб Ти була щаслива і без мене,
І вірила у світлість почуттів!
І тільки небо знає щирість цих рядків,
А Бог нехай Тебе оберігає і долю подарує хай легку.
А я чекатиму до віку з Тобою зустрічі хоч раз іще...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
І як сказати їй про те,
Чого вона не хоче більше чути?
Немов застило слово на пів подиху в мені,
Зробити крок до нових сподівань не варто,
А так хотілось спробувати знов!
Цей крок з запізненням у часі,
Який залишиться назавжди світлим нездійсненним сном!
В терішньому вже немає місця для \\\"якби\\\",
Якби лишилося в мені - тоді,
А зараз є якби у нього!
Цей хтось повинен шанс свій не згасити,
А розпалити щирі і взаємні почуття,
Які були колись між нами восени)
Ті миті нашого життя, були насправді щирі, теплі і з майбутнім!
Та спогади минають, час іде, та я не забуваю осені надій!
Повільно ніч ця догорає і вірш лишається рядків!
Та кілька букв ще встигну написати до світанку!
Щоб знала Ти про світлі хвилі, що бувають у житті, як в морі!
Та мить прекрасна, як і Ти
Та все минає у житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014