| Сторінки (6/519): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Явись, утраченная почва,
Хотя бы в изболевшем сне,
Лазури простели источник
И мёртвому пролейся мне.
И к дням меня верни забытым,
Росою память окропи,
На исповедь меня возьми ты,
Скажи тихонько: горе, спи!..
Играют солнышка в озёрах
Гогочут гуси у воды.
В эпохи жизненных просторах
Расстаяли мои следы.
Где синь полей, что в грусть объялась,
А где воронья чернь лесов?
Теней рассветных кучерявость
Над радугами голосов,
Где шёпот утренней молебни,
Где крыльев шум и плеск волны,
Слащавый запах винодельни,
Как грех, как память, боль вины?
Где дня расшатанные чаши,
Латунный перезвон шмелей,
Рука твоя в пшеничной пряже,
Что над безбрежностью полей?
Где на рассвете кос чернявость
И алость губ, как жар вина,
И роз бутонов ароматность,
Где ты святая и грешна,
Где та холмистая долина,
И то гнездо, и тот овраг,
Где лебедь трепетная в тине
Крыло ломала, средь коряг?
Где вольных голубей полёты
И брызги радуги в крыле?
Откликнись, прошлое, ну где ты?
Забыты радость, грусть во мгле.
Явись, утраченная почва,
Хотя бы в изболевшем сне,
Лазури простели источник,
Убереги ты душу мне.
********
Василь Стус – О земле втрачена, явися
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп'янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
17.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Сумбурна філософія життя...
Помилки - вчать, та іспити - провальні.
Чи є, у світі, люди ідеальні?
І геній - не з утроби геніальний.
Але, де помилки - там відкриття.
Приходить мудрість - з кількістю років.
Але, чи завше вік веде до того,
Щоб знати - де та праведна дорога,
Й щоб, врешті решт, повірити у Бога
І жити так, як Бог тобі велів?
Щоб заповіді Божі: "не убий..."
Жили в душі - як матері поради.
Щоб ні собі, ні людям ти не зрадив.
Ще б знати - в чому правда і неправда
І як не вволіктись в смертельний бій.
Сумбурна філософія життя,
Де помилкам немає вороття.
13.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
"Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи."
_______ Дмитро Павличко
Вже рік стоїть за волю Україна,
Вже рік іде важкий пекельний бій.
Чому?.. Яка на ній лежить провина,
Що через кров іде вона до мрій?
Чи то така важка в країни карма,
Чи просто злидням спокою нема,
Що скинула радянські з себе ярма,
Які ще й досі носить руська тьма?
В мізках хмільних нема свободи слова.
П'яниць мерзенна армія, раби!
За що вмирати ви в бою готові?
Чому себе вкладаєте в гроби?
Чи вас вовчиці викормили груди,
Що ви всмоктали дикість з молоком?
Не буде Київ під царьком, не буде!
З Москвою не піде одним шляхом.
За вибір свій боротиметься люто
Й гонитиме від себе вас, рабів.
А ви ковтайте путінську отруту,
Під ляскіт проржавілих ланцюгів.
Тримає опір мужня Україна,
Історію карбує на сувій:
Не встане більше Київ на коліна,
Бо - він господар, на землі своїй.
26.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Тиша. Журливо... Думки не проллються в слова.
Вечір - буденний. Такий не дарує натхнення.
Я вже й змирилась тримати в душі одкровення.
Люди навколо, а я, між людей, як сова...
Все у собі... Від кривавого хмелю вина
Важчають думи про вік і про осінь холодну.
Осені правда пекуча, проте, благородна,
В краплі за краплею - кожним ковточком, до дна...
Вип'єш ту правду перчену, з осінніх долонь,
І в неминучість останнього лету повіриш.
... Й вже не проллєш одкровення таємного віршем,
Листям осіннім безкровним злетівши в вогонь.І
13.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Чи легко бути гідним українцем,
На рідній, на загарбаній землі?..
Породження іуд - красноармійців
Робило все, щоб зникли у імлі
Здорові зерна.. Зовсім. Без остатку.
Ломили долі, як сухе гілля.
Наводили антихристи порядки!..
Терпіла біль уярмлена земля.
Косили всіх хто мужнім словом, ділом,
До вотчини являв свою любов.
Здригаються на цвинтарі могили,
Бо ворог знов загарбницьки прийшов.
Нові сини боронять Україну
І пам'ять, що жива іще в серцях.
Життя несуть... в ім'я Отця і Сина...
І долю Батьківщини на плечах.
17.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Коли обертаюсь - дивлюсь у минуле...
Нічого, з минулого, я не забула.
Здається, що й часу пройшло небагато.
Ось яблуні, вишні цвітуть біля хати.
Ось вулиця рідна, а далі - дорога.
По ній і пішла я колись від порогу,
Від хати батьківської - в даль незнайому,
А пам'ять вертає й вертає додому.
Але, вже дороги для мене немає
Туди, де на мене ніхто не чекає.
Що маю? - сльозу, за родинним корінням
І пам'ять, про весни, у серці осіннім.
11.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Життя пливе, мов човен по воді...
То штиль глибокий, то нервові хвилі...
Так вабить буря в роки молоді!..
А з віком, мабуть, спокій більше милий.
І доля пише нам, і ми самі,
Якісь рецепти тиші чи емоцій.
Не в тому суть. Аби не у пітьмі
Й в самотності пливти в життя потоці.
04.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Так, я далека від війни,
Та не думками, - тілом.
Пливуть думок моїх човни
Де юність віддзвеніла.
Де мама чує гул сирен,
Де гинуть мирні люди
І в небі більшає імен...
І не втекти нікуди
Мені від тих важких човнів.
Хоч тілом - на чужині,
Болить, що й не знаходжу слів,
Бо серцем - в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Злетіти мріється у вир, -
У щастя вир, такий жаданий,
Коли додому прийде мир,
Але, з душі не зникнуть рани.
Війна спливе в густий туман
Важких історій полум'яних.
Прокинеться зелений лан -
Свіженьким, чистим і духмяним.
Та... не омана кров людська,
Що землю рідну окропила.
"Кривава доленька, гірка,
Далась тобі, країно мила!"
Мине, мабуть, немало літ,
Новий митець народить рими -
Не про війну!.. А я в цей світ
Дивлюсь вже іншими очима.
01.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
"Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи."
_______ Дмитро Павличко
Вже рік стоїть за волю Україна,
Вже рік іде важкий пекельний бій.
Чому?.. Яка на ній лежить провина,
Що ллється кров, дорогою до мрій?
Чи то така важка в країни карма,
Чи просто злидням спокою нема,
Що скинула радянські з себе ярма,
Які ще й досі носить руська тьма?
В мізках хмільних нема свободи слова.
П'яниць мерзенна армія, раби!
За що вмирати ви в бою готові?
Чому себе вкладаєте в гроби?
Чи вас вовчиці викормили груди,
Що ви всмоктали дикість з молоком?
Не буде Київ під царьком, не буде!
З Москвою не піде одним шляхом.
За вибір свій боротиметься люто
Й гонитиме від себе вас, рабів.
А ви ковтайте путінську отруту,
Під ляскіт проржавілих ланцюгів.
Тримає опір мужня Україна,
Історію карбує на сувій:
Не встане більше Київ на коліна,
Бо - він господар, на землі своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Митець України! Кривава година
До нашого дому прийшла.
Прославимо мову - римованим словом, -
Шевченка продовжимо шлях!
Прославимо мову! Поезії слово -
Гармата в запеклім бою!
За батьком і сином стоїть - Батьківщина!
Люби Батьківщину свою!
Митець України! Не буде країни
Без рідної мови - ніяк!
Прослав рідну мову - прапращурів словом!
Люби її - серцем, земляк!
Хай житимуть вічно - і мова велична,
І наша земля, і Кобзар!
Прослав рідну мову - озброєним словом,
Як Бог дарував тобі дар!
28.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Буває біль, такий незрозумілий,
Що й слів, для того болю не знайти.
Пташиною б до тебе прилетіла,
Аби про біль забула, мамо, ти.
Аби забулась, у моїх обіймах,
Під щебет тихий, крізь сльозу і сум.
Послухала б я серця твого ритми
Й сама втекла б від болю й важких дум.
Чекай мене, діждись мене, рідненька!
Ще трохи - й прилечу до тебе я!
Хоч я давно не дівчинка маленька,
Проте, дитина любляча твоя.
Так сильно я іще не сумувала,
Так боляче мені ще не було!..
Так гірко, що разом буваєм мало,
Здалеку відчуваючи тепло...
27.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Що зі світом сталось? - Не збагну.
Дарма Божий Син був розіп'ятий?
Боляче, що хочеться кричати! -
Так душа сприймає цю війну.
Мамочко, ріднесенька, не плач!
Випало на долю лихоліття...
Зникне у пітьмі війни страхіття,
Щезне і безжалісний палач.
Все колись приходить до кінця.
Хоч життя здається чорно - білим
І часом таким незрозумілим,
Віра ще жива в людських серцях.
В цю годину, темну і смурну,
В краще треба вірити завзято.
Радість перемоги - нашим святом
Неодмінно стане в цю війну.
Там де Бог - там світла джерело!
Віра наша - шлях життя в майбутнє!
Вір, рідненька, Україні - бути,
Темряві загарбницькій на зло.
27.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Ще вірю, ще надіюсь, ще люблю.
Війна. Проте, душа не скам'яніла.
В бажанні жити є магічна сила,
Життя - політ, відомий журавлю.
Було б найгіршим втратити все те
Що сил дає, у прагненні до світла...
І проти йшла, і рухалась за вітром,
Де грішне пізнавалось, і святе.
Поставляться крапки, як прийде час,
Над думами, мовчанням і словами,
Над діями земними й почуттями.
Та поки світ для мене не погас
І душу не пленила темна ніч,
Тягнусь, мов птах, до променів джерельних
Й прошу в Небес про силу журавельну,
Коли мовчу із Богом віч-на-віч.
21.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Як небо опинилося внизу,
Здавалось, ніби ніж встромили в груди.
Війна - це божевілля. Гинуть люди.
Кричить душа, ковтаючи сльозу.
Як сонце почорніло - ніби й я
Зчорніла. Вмерло в серці все наївне
Й родилося бунтарне, зле і гнівне.
Як нібито душа вже й не моя.
Чи винний вік, чи винна в тім війна -
Не час, мабуть, шукати в тому винних,
Що зникло десь усе моє дитинне,
Що ще жива, та ніби кам'яна.
Настане день - і мирний вітерець
Повіє... Знов розквітнуть в полі квіти
І знов життю земля буде радіти,
І я всміхнусь, щаслива, накінець.
15.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Хоч стріляють їй у спину,
Пхають шило між ребер,
Ще не вмерла Україна,
Це вже брат її помер.
Назавжди помер для неї,
В час, як зброю в руки взяв.
За брудні свої ідеї -
Сам себе він покарав.
І зганьбив себе, проклятий,
Та й зганьбив своїх дідів.
Як ввійшов в сусідську хату
Все людське в собі убив.
Україні - жити й жити,
Скільки в неї не стріляй!
Сильні в Неньки, мужні діти,
Славний виріс урожай!
Не скосити, не зламати,
Бо в серцях - не цар, а Бог!
Це тобі, російський "брате",
Небо пише некролог.
14.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Шкода, та мабуть не буває свободи без крові.
Хтось дивиться смерті у вічі за вільне життя,
Щоб снилися дітям не війни, а сни кольорові,
Щоб рабству, у завтрашній день, не було вороття.
У рабства немає: ні слова, ні волі, ні духу.
У рабства дорога - це темрява вічна і страх,
Де люди - це злидні, що гинуть безславно, як мухи,
Свобода ж - крилата, і в слові своїм, і в думках.
І в діях... Кормися, земелько, ворожою кров'ю
І сил набирайся! Тобі ще цвісти і цвісти!
Не вмруть, ані сила козацька, ні слава, ні мова,
Бо ти вже спалила до рабства останні мости.
13.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Ні слова. Вже більше ні слова ворожою мовою.
З корінням згоріло в душі проклятуще й чуже.
Вже зерен кобзарських не сплутаю більше з половою.
Нехай мене Боже від бруду цього вбереже.
Я мир намалюю Шевченка пісенними римами,
В часи перемоги в війні українських людей,
Бо я - українка, душею і серця глибинами.
Любові до Неньки не вирве і смерть із грудей.
Ні слова. Хоч мова й не винна що дикі мерзотники
Міста українські руйнують ракетним дощем.
Та біль задзвонив у душі моїй скривдженій дзвоником:
Вже віршів не буду співати на мові нікчем.
28.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Релакс в Еле'ните - пейзажный:
Стара Планина, дикий пляж.
Тут жизнь истомна и бродяжна,
Куда ни глянь - покой и блажь.
Цветут магнолии... Прогулки
Напоминают пастораль...
Средь гла'русов, кричащих гулко,
Приятная душе печаль.
Тут воздух свеж и будто легче...
Песочек мягкий, как шагрень.
Занять себя почти что нечем,
Но и заняться чем-то - лень.
Охапки роз цветут на клумбах -
Болгарский розовый Эдем,
Где лишь о жизни хочешь думать,
Как будто смерти нет совсем.
Тут день и ночь неторопливы,
Как праздный танец менуэт.
Еле'ните - курорт красивый,
Жила бы тут... хоть триста лет.
Еле'ните - курортный поселок в Болгарии. Расположен в уютном, небольшом по площади месте, между горами Стара Планина и морем.
Гларусы - птицы (семейство чайковых)
фото - авторское
13.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2023
Так тихо. Лишь крик альбатросов
Вдали нарушает покой.
Я слушаю внутренний голос
И трогаю звёзды рукой...
А воздух у моря прохладный
И чистый, как горный хрусталь.
Так мало для радости надо,
Чтоб в сердце уснула печаль...
Так мало - лишь мирного неба
И россыпи звёздной на нём,
Что кажется даже волшебной,
В болгарском раю неродном.
И хочется мне в нём остаться.
Я точно осталась бы тут,
Но мысли, увы, не скитальцы.
Они никуда не уйдут.
От них не сбежать, не забыться,
Хоть как ни пытайся. Душа,
Как та перелётная птица...
Хоть сколько ей рая не дашь,
А рвётся к родимым просторам,
Туда, где пылает война.
Ни боли душевной, ни горя,
Не смоет морская волна.
02.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2023
Що дав мені шалений Схід?
Яких пізнала істин? -
Непросто все... І вплав, і вбрід
Складала доля іспит.
В реаліях Святих земель,
Де сонце вогнепальне,
Мій крихкотілий корабель
Не був оригінальним.
Важким давався кожен крок,
Бо Схід - не ейфорія.
Не мріяла про блиск зірок,
Не ті були надії.
Безцінні: проза, ява, лет,
Падіння і тривоги.
Життя на Сході - не банкет,
Це шлях душі - до Бога.
Це з ним розмови тет-а-тет,
Коли й не віриш... в нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Не хочу пам'ятати скільки лиха
В роках минулих випито було.
Нехай душа співає - щастям тихим
Й дзвенить її поезій джерело.
Я хочу, щоб світанки надихали...
Хоча зі скронь не зникне сивина
Та й сліз на долю випало немало,
Але ж іще живе в мені весна.
Навіщо пам'ятати скільки лиха,
Навіщо виміряти скільки сліз?..
Мені б не загубити щастя тихе,
Що ти в моє життя колись приніс.
Нехай років лишилось - на долоні,
Я хочу відчувати їх красу
Й не думати: чому сивіли скроні,
Бо ж в іншому - і цінності, і суть...
Важливий - ти. Важливі - син і доня.
Важливо - що я в світ земний несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Настанет время - и вы проснётесь
И содрогнётесь от подлой лжи.
Вам не покажется правда солнцем,
Когда расколятся муляжи
Фашистских свастик безумной власти.
Чтоб пропаганда: "иди убей"
Не обернулась для вас несчастьем -
Поберегите своих детей.
Где горы трупов, войной сожжённых -
Такую правду не утаить.
А чьи-то матери, дети, жёны
Хотели - мира! Хотели жить.
Вы все виновны. Виновен - каждый,
Кто слепо льёт понапрасну гнев.
Вас Бог забытый за всё накажет,
Ведь поклоняетесь - сатане.
Но вы проснётесь... И ваша совесть:
Стыдом и болью зажжёт в груди.
А ваши внуки напишут повесть:
"Не навреди..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2022
Ще вчора - бранка глибин поезій
і помаранчевих почуттів.
Раділа ранкам, де світ так лагідно
шепотів пташиним співом.
Я - і сьогодні люблю цей спів,
та бракне слів, немов повітря.
Немає вітру у цій пустелі...
Вже й давлять стіни і біла стеля...
Гірчить в душі
полином провина,
хоча й не знаю,
чи в чомусь винна.
В брудній неправді немає
правди - і половини,
Бо правда вся на
весь світ єдина -
це сміх дитини...
Та і не тільки, бо
і в дорослому серці
також живе - дитина...
Та відхилився змарнілий
світ від святих орбіт
й чомусь у темне
середньовіччя
летить цей світ.
Ще скільки пройде тих сірих літ,
ще скільки суму та й сліз мине,
щоб пагін глузду крізь кам'яне
середньовіччя ізнов проріс,
й щоб пробудила весна
й мене?..
Щоб і поезії, й почуття
влетіли знов у моє життя
і щоб пташина моя душа
заспівала знов?
І щоб раділа вона
від тептих її розмов
Із світом білим.
О, де ж ви, крила?
Чи вас згубила
вже назавжди я?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Жил на свете мальчик,
с виду - серый зайчик,
в общем, был обычным.
Вырос - стал публичным
мужем политичным.
И пошло - поехало...
Хищная акула
Всё к себе тянула,
Всё она глотала,
ела - до отвала.
Только всё ей мало...
На чужие воды
рыбьи хороводы
наводить погоду
стала посылать.
Ешьте, рыбки, ешьте,
Тешьте, папку, тешьте.
И рыбёшка хищная
стала вдруг смелей:
Всё гребёт, ворует
эта срань акулья.
Хоть мозгами и мелка,
Жажда - ой как велика,
ведь судьбинушка - горька!
А в соседских водах -
рай! Свобода!
Жри, насилуй девок!..
Набросали в невод
всякого добра,
коего не видели хутора
Мухосранской области
никогда.
Только, вот беда,
затянулся бой.
За своё добро стоит горой -
Водяной.
Машет вилами!
Как бы не расстаться с головой
в царствии чужом
да сгнить дерьмом.
Обмочились.
Хочется домой.
Много брюхом кверху
полегло своих.
А куда бежать?
За спиной папка - псих
зубками акульими грозит
свету белому обалделому.
Тут не обалдеет лишь слепой
да глухой совсем,
но акуле наплевать
на своих, чужих, на всех.
Важен - только личный успех,
самолюбие потешить чтоб.
ей неведомо слово "стоп",
лишь бы всех вокруг - в гроб.
Жил на свете мальчик.
С виду - серый зайчик.
Вырос - стал садистом,
шизиком - нацистом.
...хороша, бля, слава:
террорист и дьявол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946624
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2022
...а кот учёный и крещёный,
вот только правду не любил.
и для чего он был рождённый,
такой кручёный и мудрёный,
пустая спесь и лживый пыл?..
чтоб славить честь свою и гордость,
жестокость выдать - за добро?
перемудрил, увы... убогость
души не скроешь. сучья подлость
на лбу красуется - тавром.
и не поможет, что крещёный,
хоть сколько Богу ни молись.
не Ной... не быть плоту спасённым.
и этот мир, и рай зелёный
коту - пройдохе скажут: "брысь",
ведь не ценил он... чью-то жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2022
Прилетіли гулі, заспівали "люлі"...
Колискова серце - сумом оповила.
Вже не накукує літечка зозуля,
бо з'явились крила...
Бо з'явились крила в Ангела малого.
Вік тепер літати десь у потойбіччі...
Не промовить мама лагідного слова,
дивлячись у вічі.
Дивлячись у вічі Сонцю золотому....
Радість материнську - хмара затулила.
Вже не прилетить пташиною додому,
хоч і має крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
На душі: не весна, - пустеля,
А на серці важке каміння.
Десь поділося розуміння...
Ніби п'яна, та не від хмелю.
На обпаленому мольберті:
Очманіла весна на гіллі.
Вже і квіти - не квіти, - зілля.
Погляд ворона - погляд смерті.
Що не ранок - сумна фатальність.
Чорна правда - не є омана,
Хоч здається вона туманом,
Але сюр - то і є реальність.
Почуття - це і є свідомість,
То ж шукаєш у ній прозріння...
Тому й молишся про спасіння
І знаходиш у тім вагомість.
Нерозплесканих серцем віршів
Про красу весняну бажаєш...
Та, на жаль превеликий, знаєш,
Що комусь в цьому світі гірше...
Як почула б наказ: ні слова,
Щоб ні віршу, щоб вік мовчати,
Щоб жила Україна - мати,
То на жертву таку готова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Христос Воскрес! - настав святий Великдень!
Христос Воскрес! Славімо це Ім'я!
Від Заходу Вкраїни і до Півдня
Живи, козацька праведна сім'я!
Христос Воскрес! Розквітне Україна,
Бо сила української землі -
Це кожне серце, і дочки, і сина,
Хоч паска не на кожному столі...
Проте, міцна надія й світла віра
Ведуть до перемоги рідний край.
Іди, Вкраїно, впевнено до миру
І Господа Славетного вітай.
Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
"Москва" пішла на дно так символічно,
та в дзвін не б'ють, мовчать про те церкви.
Чи то не репетиція Москви,
яка за кораблем на віки вічні
піде услід, обравши путь трагічний,
лишивши бруд пожухлої трави
безкровної, обпаленої смертю?..
Зашморг петлі тугішає, хоч Бог
за гріх не заганяє в той зашморг
нікого. І коли й кому померти -
вирішувати Богу, а не впертим
вовкам гріховним, задля перемог...
Настане час віддати Богу борг
тим смертним, хто поправ Владику Світу
й себе прорік Світилом на весь світ.
"Москва" на дні - лише малий привіт
від Смерті... Не послабиться зашморг
й зі Смертю недоречним буде торг,
якщо й задзвонять всі московські дзвони!
Світ не почує... Древнім Вавілоном
впаде Москва - за всі дитячі стони,
що чула Смерть і чув розп'ятий Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Лелеки кружляли над Луцьким собором,
І очі жіночі не втримали сліз...
І сльози котились, але - не від горя.
Той клин гарну звістку додому приніс:
Що все буде добре в житті України,
Що скоро скінчиться проклята війна.
Настане вона, ця щаслива хвилина,
Хоч довго Вкраїна ще буде сумна.
Болить... бо в руїнах міста, як і села.
Їх нищила звірська нещадно орда.
Забарвлені кров'ю весняні джерела,
По вулицям бродить чернеча біда.
Лелеки кружляли... святиня народу.
Герої летіли у неба глибінь,
Які так відважно за мир і свободу
Боролись... 🇺🇦 Подяка і слава!
Амінь.
Навіяне розповіддю моєї подруги,
яка проживає в Луцьку і бачила
цю картинку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Від подій
в Україні,
від брехні
московитів
хочеться -
або мовчати,
або кричати.
Відчуття, ніби
серце твоє -
гармата,
що ось-ось
здетонує...
Я - як похилена
туя,
що тримається
за життя...
Хоч не боязно
впасти,
бо сили
піднятись
знайдуться.
Боязно -
втратити
в собі щось
дитинне,
наївне,
довірливе...
Бо вже й так
щось із серця
вирване,
випалене...
Ця весна
нелегкою
випала,
розділивши
життя
на "до" і
"після".
І звучить
в мені
злива - пісня,
де нервова
напруга
зашкалює...
Але знаю
впевнено:
дай мені
тонну калію -
витравлю,
випалю,
знищу
московське іго
і в могилу
буду плювати,
як кожна
жінка,
сестра
чи мати,
в якої
так само
серце
вчорашнє
добре
сьогодні -
гармата,
яка ось-ось
вибухне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
В них немає нічого святого, немає ідеї.
І вбивають рашисти - щоб крихти зі столу згребсти,
Бо живуть мабуть гірше, ніж ті африканські пігмеї.
Через те вони й мріють зі світу Вкраїну звести.
Тому й заздрять, бо - злидні й раби, безкультурні потвори.
Україна здається їм райським шматком на землі.
Тому й ллють вони в рай свою ненависть, сіючи горе,
Та не знають, що раю ніколи не бути в імлі.
Бо імла - це російська суттєвість. Їх варварська дикість
Україні чужа. Вже давно у них різні шляхи.
В України до злиднів і вбивць - тільки жаль і огидність,
І спокутувать довго орді перед Богом гріхи.
Може він і простить їм. Колись. Бо на все його воля...
Та не ті, хто дітей схоронив, під холодні хрести!..
Україні - цвісти!.. А Росія сама собі долю
Вже обрала, коли підпалила останні мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Доброго ранку. Ми в Україні...
Так би й стояла на ганку,
вдивляючись в очі Волині...
Чуєш? Ти чуєш, світ який тихий?..
Небо - немов в бурштиновій ряднині:
чисте, сяйливе...
Наче й не було вчорашнього лиха.
Хочеться жити довго, щасливо...
І "Ой, у лузі..." співати й співати,
і "Чорнобривці посіяла мати..."
Як я пишаюсь, що я з України!
Серцю ніколи її не замінить
інша країна.
...Мовою пісні народжую вірші -
на солов'їній, на самій гарнішій!..
"Доброго ранку!" - всміхаються квіти...
"Доброго ранку!" - підхоплює вітер
й несеться над Стиром...
Що є ціннішим на світі від миру?
Господи... мабуть, нічого.
Так, я щаслива...
Вдягнем вишиванки?
Доброго ранку 💛💙
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Лучше русского воина нет.
Он вынослив , силён и отважен.
И в глазах его родины свет.
И с товарищем дружен и слажен.
Но сегодня война на износ.
Ведь напротив - его отраженье.
Только враг тот поверил всерьёз,
что он выше, и хлещет презреньем.
Его ненависть гложет и жжёт,
его мозг отуплён пропагандой.
Это наш! Наш несчастный народ,
одурманен нацистской неправдой.
Это наше несчастье, что брат
против брата сражается насмерть.
Пусть же Бог укрепляет ребят
в их борьбе с оголтелыми наци!
Знаю, жизни не будет конца,
Если кто погибает на взлёте.
Пусть же Бог воцарится в сердца
и у тех , что в окопах напротив.
Пусть гордыни рассеется мрак,
и придёт пониманье исхода...
Слышишь? Сделай, пожалуйста, шаг
покаянный, вернись же к народу.
© Copyright: Ирина Каретникова-Смоленская, 2022
********
Хуже русского воина нет.
Педофил и насильник - не воин.
Он - фашист, убивающий свет
В тех, кого отродясь не достоин.
Он детей не щадит, стариков.
Он стреляет по ним - как по птицам!
Мародёр, от кастрюль - до трусов
Кем-то ношенных! Зверь и убийца,
А не воин он. Недо-солдат,
Что - не матерью вскормлен, а бабой:
Молоком, вкуса браги. Не брат
Казаку украинскому! Жаба
Журавлю - не родня! И никак
Отражением нации славной
Быть не может российский дурак,
Хоть и веры одной - православной.
Но о Боге дурак позабыл,
Если стал он убийцей и вором.
Потому - без души и без крыл,
И валяться ему под забором,
Разлагаясь. Ничтожество, пыль.
Весь он - мерзкая подлая особь.
Все мозги его сли'лись в бутыль.
Это варвар, орды отголосок!
Так же дик - и его поводырь -
МА-РО-ДЁР
_________НЕ-ДО-ЦАРЬ
___________________НЕ-ДО-НО-СОК!
Маленькое послесловие:
Сегодня, рано утром, зашла на стихирь
и прочла вот такой стишок,
какой-то русской тётки и
естественно Остапа понесло.
Не смогла удержаться и написала своё.
Тётка явно сама себе противоречит,
никак не может определиться.
По смыслу о братьях говорит и тут же наци.
Требует вернуться к народу, не понимая,
что её народ разлагается и с таким "братом"
нам не по пути. О Боге вспоминает...
Смешно, пипец! До слёз!
Я бы в другой раз и правда посмеялась,
но не сейчас. И все мы знаем - почему.
Остаётся плакать, ибо этим зомби
ничего не объяснить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944219
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2022
Які ж то страшні' сьогоденні новини...
Таке відчуття - ніби в серці ножі!
Нервові клітини уже на межі -
До крику! Коли ж ти вже згинеш, скотино?!
Коли ж ти вже здохнеш, гидото російська?!
Чи ж мало ганьби тобі й крові, скажи?!
Додому, до себе, скоріше біжи,
Як ні - стрінеш смерть від козачого війська!
Від кожних очей українських - прокльони:
Щоб очі дитячі ти бачив в аду,
Яких ти нещадно убив! За біду
Заплатиш по людським і Божим законам.
Бо прощення, гаде, не буде ніколи!
Цієї війни не простить тобі Світ
Й не буде добра тобі тисячу літ!
За біль: і розплата тобі буде - болем.
За смерть: і розплата тобі буде - смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Яким же складним ти буваєш, Життя,
Що й біль описати не знайдеться слова.
Ти в чомусь підводиш межу так раптово,
Що вже у вчорашнє нема вороття.
Тебе зрозуміти так важко часом,
Що бігла б від тебе, але... і до тебе.
В хвилини скрутні виникає потреба
В молитві із Господом бути разом.
І бесіду вести... Але ж промовчить,
Хоч відповідь має на всі запитання.
Таке ти складне у своїм існуванні.
Мабуть - тим і цінна в тобі кожна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
За вікнами виспівують пташки,
А в зелені розквітчені квітки
Душі дарують благо й насолоду.
Але - таке недовге забуття...
Бо знов думки схвильовані летять
Туди, де хтось шукає хліб та воду...
Туди, де люд ховається в підвал,
В той час, коли гармат смертельний шквал
Летить, щоб зруйнувати Україну.
Там мати, жінка, дочка і сестра
З молитвою постійно на вустах -
Щоб небо стало сонячним і мирним.
Моя ти українко дорога,
Тримайся за життя! Ворожий гад
Піде у ніч - туди йому дорога!
Надійся, сестро, віри не втрачай!
Нам Небо дасть - і щастя, і врожай,
Бо ми - народ із вірою до Бога.
Фото - авторське, вчорашнє.
Така краса розквітла біля будинку,
проте ... радощів з того мало.
СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Я ненависти к вам не ощущаю,
Скорее - раздражение... и боль...
И светлых чувств души не отрицаю.
Мне б только вас понять и вашу роль
В сегодняшней войне. По ком болеет
Душа у вас? Какие чувства - в вас?
Понять других мне легче, вас - труднее,
Особенно, мой друг (не друг?) сейчас.
Ведь я осознаю... война - тот случай,
Где кто есть кто - так важно увидать,
Чтоб разобраться: в ком душонка сучья;
Кому земля - не мачеха, а мать!
Войне я не скажу своё "спасибо"
За то, что "подарила" шанс прозреть.
Пусть чёрно - белы все её изгибы,
В них - истина рождается!.. Но смерть,
Которую она так подло сеет
В родную землю - выше чувств и сил!
Я всей душой за край родной болею,
А враг тот край - в руины превратил!!!
Молюсь - и за живых, и за ушедших...
А вы - по ком пускаете слезу?!
...Коль дорог вам народец сумасшедший -
Я нитку чувства к вам перегрызу!
Вас вычеркну из сердца - как из жизни!
И каждый обожаемый мой стих,
Рождённый вашим сердцем живописно,
Уйдёт навек из светлых чувств моих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2022
Все буде - і міста і села...
І знов весною будуть бігти
Новонароджені джерела
І колоситись в полі жито...
І всюди буде сміх дитячий,
І небо буде чисто - синім.
І буде мир... Все буде, наче
Війни й не було в Україні.
І ляже вздовж стежин барвінок
І заросте барвінком лихо.
...Але в історії сторінка
Війни кривавої не стихне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Украина пылает в огне:
Мариуполь, Чернигов!.. Внутри
Разрастается боль, и мой гнев -
Как кровавое пламя зари!
Не пытаюсь его затушить.
В одночасье молюсь и кричу:
У небес умоляю за жизнь
И проклятия шлю палачу!
И пока будет жив тот палач
Буду смерти ему я желать
И народу, который незряч,
Чтоб прозрела вражиная мать!
Чтоб почувствовать ей, как и той,
Этот страх, эту боль за дитя
Что навек укрывает землёй,
До безумия, в боли, дойдя!
Я умна, но понять тяжело:
Почему обесценился мир?!
Почему разрастается зло
И марается ложью эфир?!
Чтобы после идти убивать?
Что за цели у этих вождей,
Чтобы горем убитая мать
Хоронила убитых детей?!
Украина пылает в огне,
Но её никому не сломить
И я верю, что будет на дне -
Тот, кто мир попытался убить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2022
Война умеет объединить -
Всеобщей злостью, всеобщей болью!
Крепчает вера, плетётся нить -
Одной надеждой, одной любовью!
Слеза к слезе и зерно к зерну,
Всё вместе - силы несокрушимость!
Идёт борьба за свою страну
И за земли её неделимость!
И в каждом сердце огонь побед
Лишь разгорается всё сильнее!
И будь ты проклят, гнилой сосед,
И стань в пустыне - песков мертвее!
И пусть во чреве твоём сухом
Не зарождается больше семя,
Чтоб ни в Гоморру и ни в Содом
Не вырастало слепое племя!
Ничтожна суть - где осиный яд,
Ведь укусив - умирает особь!
Лети, осиное племя, в ад,
Коль жить иной не находишь способ!
Погряз во лжи, полюбив гипноз,
Ты сам избрал своей жизни прозу.
Ты разлагаешься! Ты - цирроз!
Пятно кровавое! Ты - заноза!
Ты - паразит на земле Руси,
Которой - Киевской быть судилось!
Вкуси же яд свой, орда, вкуси,
Чтоб на Земле тебя не водилось!
14.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943477
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2022
"Привіт, моя ластівко!" - чую твій голос рідненький
І сльози у горлі... і серце стискається болем...
Цей біль - ні роботою, мамочко, ні алкоголем
Із серця живого не витурити. Тоненька
Мотузочка слів в телефоні дає мені сили!..
Тримайся! Тримайся - як вмієш й молись, моя люба!
Я чую твій лагідний голос, твій відчай, голубо,
І світ мені білий водночас: і милий, й не милий!
Над краєм Господнім пливуть почорнілії хмари!
Триклята війна сіє смерть в нашу землю, не жито!
Але ця війна - і ненавидіти, і любити
До крику навчила! Я вірю, що Господа кара
Убивцям настане! А ми ще обіймемось, мамо,
Але не забудемо кривди, ніхто не забуде!
Тиранам кривавим уже не відмитись від бруду,
А ми переможемо! Воля і правда - за нами!
Поплачемо разом ми, поруч, дві матері - жінки,
Коли у обіймах відчуєм сердець стукотіння!
А над Україною жовто - блакитне проміння
Нову оголосить у долі Вкраїни сторінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Не летіть в Україну, лелеки,
Хоч і близька вже зовсім весна.
В ріднім краю страшна небезпека:
Ллється кров - спалахнула війна!
Хижий ворог, підступно і підло,
Біснуватий шакал, лицедій
Черевиком брудним, ніби бидло,
Серед ночі ввірвався, крадій,
До оселі, до вашої, пта'хи!
Зруйнувати - така в нього ціль,
І вкраїну покласти на плаху!
В голові в нього єресь і хміль!
Він заплатить за все, маразматик,
І потоне у крові своїй!
Він - сьогодні царьок і загарбник,
Він сьогодні прожерливий змій,
Але завтра настане розплата!
Бо для всього в житті є ціна!
Тільки шкода, що втратила брата
Україна... Війна - це війна!
Коли брат йде на брата тараном,
Коли в руки бере автомат,
Щоб вбивати, щоб стати тираном -
То вже ворог презренний, не брат!
Не летіть в Україну, лелеки,
Бо не радісна буде весна!
Буде литися кров, буде спека,
Бо добра не приносить війна.
25.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Пишаюся тобою, президенте!
Ти - гідний України - неньки син!
В сьогоднішні страшні такі моменти
Ти - воїн! Ти народжений був ним!
Прийшов твій час! Яви свою потужність!
Ти в силах подолати цю війну!
Нехай зростають слава, честь і мужність,
Відчув щоб ворог злочину ціну!
Щоб знав, що нас - не легко подолати!
З тобою - України сила й міць!
За неньку нашу молить кожна мати,
Дружина, донька! Тисячі дзвіниць
Хай дзвонять на весь світ про Україну!
Про те, що не зламається вона
І вистоїть, бо воля наша спинить
Злочинства, що несе в собі війна!
Пишаюся тобою, президенте!
Тримайся, України мужній син!
На честь твою мої аплодисменти
І воїнів твоїх! Ти - не один!
27.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Небо закрийте! Слова - мов гармати!
Колишні будівлі - завали...
Ні міст, а ні сіл не пізнати!
Небо закрийте! - благає дитина,
Ховаючись в темних підвалах...
Дитина ні в чому не винна!
Це Україна! Земля України
На вогнище кинута дико
Тим кодлом московським зміїним!
Світе, прокинься! Спини ту заразу!
Вже досить дитячого крику!
Вже досить для смерті екстазу!
Небо закрийте! Не дайте померти
Дитинству! Чи Бога немає
В вас, люди? Признайтесь відверто!
Матінко Божа й всі Ангели неба,
Спиніть ту ворожую зграю!
Нам більше нічого не треба!
НАМ - МИРУ! ЖИТТЯ Й ВБЕРЕГТИ УКРАЇНУ!
НЕБО ЗАКРИЙТЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Великая Русь,- говорите?
И чем же она велика?!
Царёк - монголоидный лидер,
Умом помутился слегка.
Он рашу великую вашу
В помойку, безумный, ведёт!
Солдат украинский отважный
И весь украинский народ
Помогут рассее великой
Упасть с фантазийных высот!
Под игом царька стала - дикой!
Не видит - где омут, - где брод!
Величия слава - пустышка,
Бравада и мыльный пузырь!
Величию русскому - "крышка",
Лишь в сказках Илья - богатырь!
Сегодня народец ты - гнусный,
Всего лишь - слепая орда!
Ты - раб, подкаблучник и узник
Диктатора - в этом беда!
Ты славить готов сатаниста,
Как будто в нём божеский лик,
Убийцу гнилого, садиста???
Так чем же ты, русский, велик?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942051
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.03.2022
Крамольний труд, бунтарський дух -
Гроза людських сердець!
На вулицях воєнний рух,
Де кожен - смерті жнець!
Тремти і бійся, "руський мир",
Колишній недо-брат!
Веде тебе твій командир
Ганебний - прямо в ад!
Вкуси - не хліба й пирога,
Від українських рук!
Таким сусідам - ворогам,
Де кожен - *** з сук -
Коктейль бандерівський в лице
Та опір - із гармат!
Пригостить "брат" тебе свинцем,
Бо він тобі - не брат!
Ти - ворог дикий, на чуже
Що підло посягнув!
Ніщо тебе не вбереже
В цю про'кляту війну!
Немає жартів на війні!
За смерть жінок й дітей
Ти втопишся в своїм лайні,
За бруд своїх ідей!
За твій брехливий маскарад
Платні не оминуть!
Ти йдеш - на смерть, мерзенний гад,
Куди тобі і путь!
Зміїне кодло, що в кремлі,
Тебе туди веде!
На Божій Київській Землі
Насіння молоде
Зросло й змужніло! Диктатур
Воно не признає!
Та ти не відаєш культур,
Де - воля слову є!
Де воля розуму і пил
Свободи і життя!
Мільйони українських крил -
Вкраїни майбуття!
А ти згориш, в своєму злі,
Принижений шакал!
На Київській тобі землі:
Падіння в тьму - фінал!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
До осени - лишь несколько шагов.
И снова - неизбежность листопада.
По-сути - есть в том некая отрада,
Коль сердце не закрыто для стихов.
И радости наивной, и тоски
Полны они. Волнения разнятся.
Чарует колдовством осенний танец
Унынию в погоде вопреки.
Пусть - пасмурное небо от дождя...
Но осени пора - тот самый случай,
Когда так ценишь то, что прячут тучи,
Когда душа на жизнь меняет взгляд...
Ещё чуть-чуть - и грозы за окном...
Холодную тоску ветра развеют,
А мы не ощутим её. Теплее,
Как только я приеду, станет дом.
Светлее станет... Веришь или нет,
Я, кажется, влюбляюсь в эту осень.
И если вдруг о счастье кто-то спросит -
У бестии хмельной найду ответ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2019
Тропа природы - цифрой восемь:
Как утро мягко льётся в вечер -
Так лето плавно входит в осень...
А человеку разве легче?..
Дорога жизни лишь вначале
Не кажется особо сложной.
Хотя... слеза в пустом бокале
Таки бывает часто ложной...
Но и слеза перегорает...
И даже праздник в бабьем лете,
Как будто юность золотая, -
Лишь позолота на предмете...
Но ведь в природе всё иначе...
Где смерть - там новое рожденье!..
Весна кричит, смеётся, плачет,
В неиссякаемом волненьи!
А в жизни краски истлевают...
И всё больней, и ощутимей
Дожди из сердца вымывают,
Что было так необходимо...
В душе лишь осень остаётся.
Не зря поэт стихами плачет,
Ведь в ней ничтожно мало солнца,
Но ведь не может быть иначе!
Ведь ничего такого нет в ней,
В поре заката, кроме грусти!
С годами грусть - больней, заметней,
Потом и грустное отпустит.
И станет - тихо... Станет - просто,
Без ярких чувств и вдохновений.
...И безответные вопросы
Уйдут без капли сожалений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845197
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 16.08.2019
Ты слова бросаешь как-то вскользь,
Будто я тебя забыла... Брось!..
Впрочем, я сама порой грешу:
Будто рай подобен шалашу.
Только ты не верь. Не тот формат.
Нам ведь не по двадцать. Маловат
Будет райский угол для двоих.
Глупости!.. Не слушай слов пустых.
В общем, и дворцов не надо мне.
Я не знаю - где, в какой стране
Упаду... В полёте жизнь моя!..
В клетку не посадишь соловья.
А запрёшь и бросишь ключ на дно -
Замолчу и выпорхну в окно.
Только не забуду никогда...
Может, в этом вся моя беда?..
Если завладеет сердцем грусть -
Прилечу... и ласково прижмусь...
Если оттолкнёшь - то я умру,
Если я обоим нам не вру...
Для меня покой - туман, мираж...
Более привычен - ералаш...
Птица... но и белка в колесе,
Рыба... Жизнь моя - не как у всех...
Если любишь - что ж... тогда терпи.
Мне не быть рабыней на цепи,
Но и ты в судьбе - не просто так...
Знаешь, чувства - тоже не пустяк.
Ты так любишь пение моё,
Только взаперти мне соловьём
Не летать, не петь. Умру ведь я! -
Тут уже не лжёт душа моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845194
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.08.2019
Неужели мы были артистами?..
В роли ангелов: прятались демоны,
Но теперь это всё - за кулисами...
Эта участь нам выпала временно.
Может - Там нас случайно попутали
И скрестили не с теми колибрами...
Может ветер казался попутным и
Мы сами хотели быть выбранными?..
Эх, мечтатели... Жизнь театральная -
Для других. Не туда нас забросило.
Мы ведь счастья желали - реального,
А столкнулись с одними вопросами...
Нет, не лживые роли играли мы,
Просто мы обманулись нечаянно,
Ведь решили любить не по правилам
И финал очевиден - отчаянье.
Пусть ответы лежат на поверхности,
Оставаясь при нас - за кулисами,
А Земля потихонечку вертится,
Подводя наши чувства к ремиссии...
Неужели мы были артистами?.. -
Нет! Мы были в любви - реалистами.
Автор картины на фото - художник - сюрреалист Владимир Куш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.08.2019
А я ведь не гуляла по Парижу,
Но всё ещё мечтаю погулять.
Настанет день - и я его увижу.
Какая будет в сердце благодать!..
Пройдусь по милым улицам старинным,
А где-то будет слышен Азнавур...
И что з того, что я душой наивна?
Бывает и такая вот amour!
Влюбилась в этот город - по картинкам
И книгам уважаемых Дюма.
С тех пор на сердце крутится пластинка:
Париж, Париж!.. Ты свёл меня с ума!
В туфлях a la france и пышных платьях,
И вычурно - высоких париках
Он славился развратно - сытой знатью
И бедностью, в дырявых башмаках.
Но всё в былом... Другая нынче мода.
И всё же, в трансформации такой,
Париж не потерял своей породы.
Он всё ещё пленяет красотой.
Когда-нибудь по городу влюблённых -
И я пройдусь, коль выпадет билет.
С улыбкой, неспеша, непринужденно -
Душой вольюсь в Парижа яркий свет.
Раскроет он мне тёплые объятья,
А может дождь подластится к ногам,
А ветер, тронув складочки на платье,
Мне ласково шепнёт: "Bonjour, madame..."
Объектов для любви не выбирают
И в общем-то мечтать не запретишь.
Живёт в моей душе любовь такая:
Je t'aime Paris! Люблю тебя, Париж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844336
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.08.2019
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Мені з тобою затишно і просто,
Хоча від віку вже минула чверть...
Не віриться, що наша спільна проза
Колись могла летіти шкереберть...
Мені з тобою затишно і просто.
Ми вижили в абсурдності штормів,
Де ти зривав... де я зривала голос
І ми вже не чекали теплих слів...
Мені з тобою затишно і просто,
Так легко, що й не віриться самій,
Що ми таки знайшли чудовий спосіб
Не втратити: ні віри, ні надій.
Мені з тобою затишно і просто.
Я впевнена в тобі. Душа твоя
Одне лише в собі жадання носить:
Довіку щоб була з тобою я.
Мені з тобою затишно і просто.
Напевне, справжнє щастя й є таким -
Коли слізьми цей світ вмиває осінь,
Та сліз немає в серденьку моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Хтось у небі розбив корито -
Ллється сонце в серпневі дні...
Хай би швидше минало літо,
Бо не шкода його мені.
Вже втомилася йти під гірку...
Щось не весело, на думках.
Я на Сході - самотня зірка,
Ти без мене - безкрилий птах.
Сьогодення - неначе кава!..
Гірко серцю - і вдень, і вніч.
Східне літо - ще та забава!..
Я щодня мов стрибаю в піч...
Слава - Господу! Наша відстань -
Тимчасова. Покину Схід
Й прилечу на знайому пристань,
В спільну осінь піде мій слід.
Приголублю - і ти розквітнеш,
Наче в полі червоний мак.
Хоч би осінь була привітна
Й не гірчили дощі на смак.
Хоч би зливи та грім!.. Я знаю
Твого серця палкий мотив...
Так, як серце твоє кохає -
Ще ніхто мене не любив.
Відчуваю тебе й на Сході!
Відчуваю тебе завжди,
Тільки годі, мій милий, годі!..
Стільки збігло дарма води!..
...Хтось у небі розбив корито -
Ллється сонце в серпневі дні,
Тільки байдужі мені квіти,
Не хвилює й пташиний дзвін.
Певне, досить отих розлук нам!
Певне, досить вже тих прощань!
Ми вже вивчили ту науку...
Ні, не терпить любов знущань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019
Не каждому сердцу дано рассказать о прекрасном,
Холодном порой, но таком вдохновляюще - страстном;
Спокойном и тёплом - когда оно солнцем согрето.
О, кем же ещё, как не Мастером чудо воспето?..
То чудо порой истерично! Черты его хмуры,
Когда с кораблями играет нешуточно буря!
И чувствуешь боль и отчаянье, в схватке неравной,
Всех тех, кто слабей, но со смертью сражается рьяно...
Всех тех - не готовых отдать свои души пучине,
А море, как бешенный зверь, по какой-то причине,
Волнуется, злится!.. О, бедные грешные души!
Вот-вот беспощадно их волны в объятьях задушат!..
... А краски разбавлены: потом, трудом и заботой.
Наверное кистью Художника двигало что-то.
Любовь, не иначе, ведь только высокое чувство
Способно вовлечь человека в глубины искусства.
Дорога к бессмертью - и есть величайшее счастье? -
Быть может, коль целая жизнь отдана этой страсти!
Мазок, за мазком, - и представлена миру картина -
Живое, прекрасное детище Божьего сына.
... Плывут корабли... Паруса над волнами гуляют...
О том, что они не умрут - никогда не узнают.
Спасибо, Художник, за труд, красоту и за вечность!
Спасибо вам, Гений, за вашей любви безупречность.
На фото - картина Айвазовского "Буря на море ночью"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843786
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 02.08.2019
Мне так жаль, что прижавшись
к вам нежно уже не могу
Просто рядом спокойно уснуть
и вдыхать вашу кожу.
Но на сердце - светло, оттого,
что имею возможность
Обнимать вас, срывая тепло
и любовь с ваших губ.
Если б только тот свет
никогда - никогда не погас,
Только б чувствовать нужность
свою перед вами, как раньше,
Как тогда, где в глазах ваших
мир был наивно - оранжев,
Где моя пуповина -
канатом служила для нас.
Но с годами меняется всё
и тончает канат.
От меня отрываясь -
своими путями плывёте,
Ведь уже не птенцы, вы -
во взрослом свободном полёте.
Остаётся лишь верить,
что Ангелы ваши не спят.
И надеяться снова
оранжевый мир увидать -
В продолжении вас, где от
семени вырастет семя
И вернуться ещё раз в то
самое сладкое время,
Где от жизни препятствий -
любовью могла ограждать.
Где спокойно могла засыпать,
не боясь ничего,
Детский сон охраняя - как только
способна лишь мама.
Материнские чувства сравнимы
с целебным бальзамом
И ничто не сравнится с её
материнским плечом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843134
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2019
Закрывая глаза, будто прячась от солнца несносного,
Убегаю, на пару минут, от восточной реальности.
Вот я там уже, в мыслях, где утро пропитано росами,
Где ласкают мой слух соловья заливного тональности...
Нет, не буду лукавить: восточные птицы приветливы,
А морская волна, будто кошка, к ногам так и ластится,
Но сознание рвётся туда, где прохладно и ветренно,
Где природа родная поющей душе - соучастница...
Белоснежная скромность ромашек - дороже экзотики;
Васильковая синь в золотистых полях - умилительна.
Ностальгийные всплески души - как эффект от наркотика:
Закрываю глаза - и лечу к берегам упоительным...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843131
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2019
"Да" или "нет"? - нелегко иногда, до безумия.
Нет равновесия - будто сломались весы.
Где ты, решение, в ворохе мыслей, разумное?
Где ты, не-призрачность, светлой моей полосы?
Как поступить, чтобы не было больно и пакостно?
Что же ты, внутренний голос, молчишь, как в гробу?
Господи правый, опять мне на сердце не радостно,
Трудно - как будто чужую решаю судьбу.
Даже девиз мой: "что б ни было - всё это - к лучшему"
Вдруг побледнел, будто силу свою потерял.
Может, мне просто довериться некому случаю -
И по реке... что бы случай мне этот ни дал?..
Часто полезны бывают такие случайности,
Если, рискнув, перейти беспокойства рубеж.
Жизнь иногда преподносит приятные странности,
Главное - верить, души не теряя надежд.
Апрель 2019 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842429
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.07.2019
Что-то пройдено. Перечеркнуто.
Позабыто нещадно памятью.
Иногда, в этой жизни чокнутой,
Что-то гибнет, сгорая в пламени.
И не жаль ничего, наверное,
Коль в костёр равнодушно брошено.
Всё что дорого сердцу - верное,
От беспамятства огорожено.
Может более не накопится
Ничего, что душой оценится.
Только если дано - и в копоти
Отыщу... избегая ленности.
Но ведь жизнь - это волн движение.
Остановки порой пугающи.
На последней из них: затмение,
Где раскроет земля влагалище.
И всё то, что вдыхаю с жадностью,
И всё то, что для сердца ценно мне
Упокоит земля безжалостно,
Ведь и я в этом мире - временно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842427
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.07.2019
Где-то там, в стороне далёкой,
Утомленные летним звоном,
Вечера на закате молкнут.
Пахнет пряностью и озоном...
Там замедленное теченье...
Только ветер бежит по лужам
В этом мире тепла и лени.
Мне вдохнуть бы всё это глубже
Прямо - сердцем своим уставшим,
Каждой клеткой напившись блага.
И душой ощущаясь младше
Наступить на былые грабли
И влюбиться!.. Влюбиться снова,
Позабыв обо всём на свете,
Ощутив этот мир - по-новой,
Окунувшись - любовью в лето.
Полетела бы звёздной ночкой...
Загорелась бы, словно спичка,
Выдыхая любовь по строчке,
В том краю, где души частичка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2019
Восток никогда от себя не отпустит...
В чужую страну прилетаю... домой,
Где радость моя перемешана с грустью.
О, что же ты делаешь, сердце, со мной?
Ты рвёшься на равные две половины.
Душа между двух берегов - как река.
Любовь моя - вечна, как алость рябины,
Но всё таки... горечь в её огоньках.
И вроде привыкла... И вновь - удивленье,
Что в чувствах таится: и счастье, и боль.
И снова на сердце сумбурны волненья!..
Наверное - крест мой такая любовь...
Объять необъятное - глупо, но всё же
Два берега разных - два дома мои...
В судьбе перелётной - такая же сложность,
Какую избрали себе журавли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830348
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.03.2019
Ну вот и солнышко пригрело
И ожила земля моя.
Ещё чуть-чуть, и в платье белом...
Как жаль, что снова еду я...
В краю не ласковом далёком
Чужой гуляет аромат,
В садах экзотики востока.
Их лижет пламенем закат...
Я - той весной мечты раскрашу,
Коль так уж пала карта мне,
И буду пить дурмана чашу,
Как будто я - в своей весне...
Пускай - не яблони, не вишни,
А цитрусовых солнц лучи
Меня в объятьях заколышут,
Найдя к душе моей ключи.
Весна - всегда весна. Целебна
Она во всех углах земли.
В своей прелюдии волшебной -
Сродни любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2019
Года всё растут и растут - убывая...
Логичности этой нельзя избежать.
Так мало осталось... Так мало до мая,
В котором сотрутся мои сорок пять.
А я ещё помню свои восемнадцать.
Тот день незабвенный и яркий - во мне...
Тогда так хотелось и петь, и смеяться,
В счастливой и звонкой такой суетне.
Ни ноша, ни крест не давили на крылья.
Не собран ещё был в то время багаж,
Но годы всего по чуть-чуть накопили.
Возрос незаметно и лет моих стаж.
Сравнимы ли даты, сравнимы ли чувства!..
Огромный теперь между ними разрыв!
О, как же не хочется думать о грустном,
Но годы летят - будто камни с горы...
Чем дальше - тем меньше похожи на праздник
Те даты. А, может, не помнить тех дат,
Где радость - фальшива, где я - безучастна,
А взмах моих крыльев - паденьем чреват.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829197
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.03.2019
Так - что же ты, Жизнь, такое?
Из прошлого - отзвук эха
Успехов и неуспехов,
Укрытых туманной мглою?
Года, что волнуют память,
Где юности миг пролистан?
Тот миг - как сухие листья
Истлевшие под ногами.
Понять бы такую сложность...
Сознание - будто в коме...
И помнишь глаза в альбоме,
Но будто нема тревожность.
Альбом бархатистый синий...
Живой ли ещё? - узнать бы.
На фото хранились: свадьбы,
Крещение, именины...
В нём разные были лица.
А сколько ушло куда-то,
Откуда нельзя - обратно.
В том царстве - свои границы...
Лишь память... Лишь в ней осталось
Всё то, что зовётся жизнью.
Как серая пыль эскизов -
Ушедшие боль и радость.
А завтра... А что же завтра?..
Лишь Богу о нём известно,
А мне эта жизнь - завеса,
А может вообще - неправда.
А правда - лишь это утро
И этой весны дыхание,
И сердца - любить желание,
Вот - в этих живых минутах!
Вот в этих минутах, самых
Бесценных, неповторимых,
Которые объяснимы
Лишь только - души устами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2019
Мы научились прощать друг другу,
Не обостряясь на недостатках.
Возможно, просто идём - по кругу,
Углы квадрата шлифуя гладко.
Быть может свыклись, за столько лет то,
Смотреть друг в друга - как в отраженье.
Мы будто стали одной монетой:
Орлом и решкой - с единой тенью.
Возможно, было бы даже скучно,
Когда бы минусы вдруг исчезли.
Скажу, без шуток: а ты везунчик,
Что я осталась твоей болезнью.
Ведь, знаю: любишь - ещё сильнее,
Ещё нежнее, чем было прежде,
Со всей безбашенностью моею,
Хотя "люблю" твоё слышу реже.
Но я не буду просить об этом.
Зачем?.. На сердце моём спокойно,
Когда я - взглядом твоим согрета,
Когда - и ты моим взглядом пойман.
Смешны становятся недостатки,
И как-то глупо бороться с ними,
Когда - не скользко, где было шатко,
Коль жизнь не сделала нас чужими.
Тебе - и в здравии, и в болезни
Была плечом и останусь - им же.
Друг другу - намертво в души влезли,
До самой смерти... Куда уж ближе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.03.2019
Пробужденье её - отрада
И моё пробужденье - в ней...
С ней душой ощущаюсь - младо
И богаче... и чуть грешней...
Ощущаюсь - как в новом платье,
В разноцветах её садов!..
Не ругайте же, не ругайте,
За наивность моих стихов.
За слезу, где сияю счастьем,
Что вдыхаю её опять!..
Что душа ей стихами: "Здравствуй"
Может ласково щебетать.
Без меня она обойдётся.
Это я не смогла бы петь
Без цветенья её и солнца!
Без весны - как без чувства - смерть.
Это я не смогла б заплакать,
Если б чувствовать не могла!
Мне весна моя дарит благо,
Без неё я - седая мгла.
Без неё душа - сухоцветы.
В них - бескровная красота.
Не взволнуешь такую ветром,
Если внутренность - пустота...
Ничего, что чуть-чуть грешнее...
Жить и чувствовать - разве грех?
Я - любовью к весне болею,
Ощущаясь счастливей всех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828723
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2019
Твоих надежд не оправдала.
У дома юности моей -
Ни остановок, ни причала...
Не проложить туда путей.
Там чьи-то руки, по-хозяйски,
Свои порядки навели.
Надеюсь, чист он и обласкан,
Тот дом, на краешке земли.
Своим уже не называю...
Мне жаль, что я была черства
К душе своей... Я - как глухая
Не слышала её слова.
Мне жаль, что я так равнодушно
От стен, родных мне, отреклась.
А память - болью сердце душит!
Я будто чёрту продалась!..
Мне эта горечь так полынна,
Но будто высохли глаза
И на душе моей - пустынно,
Она как брошенный вокзал.
С него автобусы не едут
Туда, о чём моя тоска.
Ушло то ценное - бесследно.
Оно давно - в чужих руках...
Хочу лишь верить, в то, что любят
Места, куда тропы мне нет
И никогда уже не будет.
Не для меня в тех окнах свет...
Не оправдала... Не сумела
Сберечь всё то, что завещал.
И на душе осиротелой:
..... пустой вокзал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2019
Походкой ленивой, кошачьей,
Идёшь по тропинке лесной.
Зачем ты в духи от Версаче
Оделась, дурёха? На кой?..
Зачем ты решила испачкать
Мещанством дыханье весны?
Ты здесь - что царица, что прачка.
От глупых пристрастий остынь!
Сними эту странную кожу
С себя, окунувшись - душой,
Во всё, что её так тревожит,
Не пачкая сказки лесной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828588
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2019
И снова: билет, самолёт -
Приятные сердцу тревоги...
Конечно, волнусь немного,
Но мысль меня гонит - вперёд...
В чужое, что стало давно -
Знакомым таким и... желанным,
Что странно и, в общем, не странно.
Полёты мне стали - мостом...
Такие мосты не горят,
Не властен огонь над такими.
К местам, что казались чужими -
Души устремляется взгляд.
Я жду того светлого дня,
Чтоб снова увидеть два солнца!
И сердце моё задохнётся,
От счастья, что есть у меня.
Целуя, сожму две души
В объятиях долгих и нежных.
Два солнца мои - две надежды,
Кровиночки, смысл мой и жизнь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828586
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2019
В душе, порой, дитя ещё,
Хотя - годами повзрослела.
Но годы в паспорте - не с счёт,
Пока мой мир не черно - белый...
Я тьмы ночной ещё страшусь,
Боюсь закрытого пространства
И злых людей. Вот только грусть
Зачем-то пальцем тычет в паспорт.
Заткнись, несчастная. Уйди.
Сама прекрасно понимаю,
Что страхи детства - позади.
Сегодня жизнь совсем иная...
Боюсь за мать и за детей.
Боюсь остаться одинокой,
Блуждая по миру - ничьей
И лить слезу в пустые строки.
Боюсь серьёзно заболеть,
Хотя беречь себя не стану.
Ведь если рядом ходит смерть,
Она - итак откроет дверь.
Прошу лишь быть ко мне гуманной.
Чтоб не топталась у двери,
Чтоб ни шагов её, ни стука...
Чтоб увела в свой вечный мир -
Внезапно, дверь мою открыв,
Без боли... крепко взяв за руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828318
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.03.2019
Незачем меня о чем-то спрашивать.
Я тебе не Бог и не пророк.
Кто-то - там, над жизнями бродяжьими,
Властвует, неся свой верный долг.
Всё уже давно лежит - по полочкам.
Там у них аптечный педантизм.
Кто-то сшит - серебрянной иголочкой,
Кто-то - проржавевший организм.
Дёргают нас, куколок, за ниточки,
Наших одобрений не спрося.
Чувства, годы - всё прольётся в ситечко.
Вот тебе и сказочка тут вся.
Ты меня забудь о чём-то спрашивать.
Я тебе скажу лишь пару слов:
Если б судьбы я могла раскрашивать,
Я бы все раскрасила - в любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828317
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2019
Молчу о том, что лгу себе порой,
Что очень жду, когда опять уеду.
Разлук и встреч так много за спиной.
Поверишь ли? - сыта я этим бредом.
Молчу, что долгожданную весну,
На дальние края не променяла б.
Хотела бы - в своей весны плену
Остаться. Как её мне не хватало
В чужих краях, где нет таких садов,
Которые бы в юность возвращали.
Душа мне не подсказывает слов,
Чтоб выразить о том свои печали.
Молчу, тая на сердце... глубоко,
Что видится ночами мне другое...
Но так решил, по видимому, Бог,
А, может мы... что кровь, от крови гои
Осталась - на Востоке. Изменить,
Того, о чём так часто сожалею,
Нельзя. Но пуповина, эта нить -
Туда меня зовёт!.. Мне душу греют -
Кровиночки желанные мои!
И я бы променяла всё на свете,
Все вёсны, только б смех услышать - их!
Чтоб руки целовать любимым детям!
Мне грезится, так часто, по ночам,
Что вся семья - и ты, и дети - в сборе,
Но я молчу. Менять - уже не нам,
Того, о чём бессмысленные споры.
Мне горько, что я лгу себе порой,
Что лгу тебе... Но тут - тот самый случай,
Когда необходимо дать покой
Обоим нам, чтоб болью не измучить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828089
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2019
Кто-то в чёрном отыщет - белое,
Или в "белом" раскусит чёрное
И живется ему - мохерово,
Со своими жуками вздорными.
Для него-то они не вздорные.
Это "умники" крутят пальцами.
(Не Люцифера ли придворные,
Над которыми впору сжалиться?)
Да поплакать ещё, наверное,
Только плакать - совсем не хочется.
Разноцветья вокруг - немерено,
Ведь не только в зелёном... рощица!
В ней так много оттенков связано,
В ней живая душа - картинная!
Так и души людские - разные.
Мне досталась моя - малиновой.
Не повязана с предрассудками,
Далека от каких-то пунктиков.
Очернить захотите? - Дудки вам!
Ветерка вам с собой ... попутного!
А с весной моей - так комфортно мне!
Мысли - птицами ввысь... свободными!..
Может где-то немного вздорная,
Но малиновая - не чёрная!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827948
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2019
Ты веришь в то, что истина - в вине?
Ну, если эта дурь неоспорима,
Налей тогда, налей тогда и мне.
Хочу, чтоб мысли плыли - где-то мимо...
Прости меня за этот лексикон,
Но мне плевать на тяготы похмелья!
Душа так жаждет праздника, веселья!
А пить вино - какой в том моветон?
Сегодня на душе моей - не айс.
Весна - не по - весеннему сырая.
И мрачная она, и дождевая...
Простужен поседевший мой Пегас.
Всё то, что он несёт мне - ни о чём.
Он стар уже, к тому же - приболевший.
Так пусть его возьмёт какой-то леший,
А я запью пернатого - вином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827863
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2019
Так милостив господний жест,
В тот час, когда освобождает
От тяжестей земного рая,
От всех его несовершенств.
Достойно ты несла свой крест,
К последней точке, на странице...
Пусть ТАМ тебе спокойно спится,
В миру невидимых божеств.
И всё же трудно верить мне,
Что нет тебя, но - гроб, гвоздики,
И ты... твой образ бледноликий
В гробу - железный аргумент.
"Прости" сказать? - Услышишь ли
Тоску мою и боль рыданий,
За редкость встреч и... осознания,
Что далека ты... от земли?..
Здесь нет тебя. Здесь нет тебя!!!
В последний раз с тобой прощаясь,
Слезами, над могилой, каюсь -
За всё... так искренне любя.
********
Эти стихи были написаны
на смерть моей бабушки
Анны, которая ушла этой
осенью.
Ноябрь 2018 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827816
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 05.03.2019
С благодарностью :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827545
********
Эффектность кометы Галлеи,
Порой, перед вами, бледнеет...
Элегии ваши меня
Пленили: прозрачностью слова...
В них мудрость - души родниковой...
И я, ваши чувства ценя,
Осмелюсь спросить, откровенно:
Достойна ли песен Елена?
Достойна ли песен - таких?..
Я вас называю - Омаром,
С отметкой - Господнего дара!..
Вы в каждый рождаемый стих
Несёте осмысленность! Корни
Есть в каждом и - это бесспорно!
Корней тех не вырвут ветра,
Не смоет и время. Нетленной -
И я в них, земная Елена,
Останусь, их сердцем вобрав...
Сказать вам "спасибо" - так мало,
Ведь сердце, смутясь, ликовало!..
Когда вы - меня!.. на парнас!..
И всё же спасибо вам, друг мой,
За эту весеннюю вьюгу,
За то - что я значу для вас!..
Возможно, в садах Палестины,
Ладонью, в соку нектарины,
Я к жаждущим вашим губам
Коснусь... и к обветренным векам...
В каком это сбудется веке -
Не знаю, мой добрый Хайям.
Такие вопросы - к богам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2019
Поетам влітку пишеться про квіти,
Про сонце, в синім небі, море, пляж.
А що тут дивуватись?.. Гарний в літа,
Такий собі святковий антураж.
Як блискає й гримить, чорніє небо
І злива ллє - це осінь золота.
У віршах падолист такий - що й верби
Ковтають сльози. Сум і гіркота!..
А взимку на душі стає світліше.
Хоча й не завжди сніжно - це не гріх,
Коли поет згадає в кожнім вірші
Про білу завірюху чи про сніг.
Як тільки світ стрічається з весною -
Поети - як коти... У них - любов,
Де кожен вірш наповнений хмільною!..
Кипить, бурлить, в серцях і в римах, кров!
А проліски!.. Ну, як їх не згадати?!
Це ж гріх, такі прикраси обійти!
То й що, що їх аж надто вже багато?
Без них не буде в віршах смакоти!
І всі ці теми - завжди актуальні!
То ж, критик, пам'ятай: ти - не палач!
Хоч лірика простенька і банальна -
Для неї завжди знайдеться читач!
Він вип'є, залюбки, неначе пиво,
Чи може, як горілку, чи коньяк,
Незмінну красномовність того чтива,
Бо все ж таки - це вірші, як ні як.
Поет у кожен вірш вкладає душу,
То ж кожен вірш - поетове дитя!
Якщо й трясти писаку, ніби грушу,
Не викине дитину на сміття.
Любов така - подібна материнській,
А дітище для матері - святе!
Якщо й нема у вірші й краплі блиску -
Митцю його створіння - золоте!
Коли немає й натяку на риму,
Чи ритміка пішла гуляти в ліс,
Будь добрим, критик, кулаком не гримай,
Бо так дадуть!.. Аби тільки доніс.
*********
Можливо, ця іронія комусь здалася злою.
Пробачте, але наміру такого я не мала!
Хотілось посміялася над вами й над собою!
Тому такого віршика - для жарту написала.
********
Знайшла цей віршик сьогодні в своєму записнику.
Не пам'ятаю, чи вже викладала, бо це стареньке,
але здається, що ні. Не сприймайте як образу.
Просто посміхніться. Всім бажаю творчої
наснаги і гарної весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Не будет встреч - не будет расставания.
В прощаниях всегда болит душа.
Им выпала любовь - на расстоянии,
В которой глупо счастья ожидать.
Хотя, для тёплых чувств так мало надобно:
Лишь пару слов достаточно вдохнуть...
Душа в любви - как лозы виноградные:
Она упорно к свету держит путь.
К тому что дарит солнце восходящее,
Чего во тьме, без чувства, не найти.
К чему-то совершенно настоящему,
Рождая гроздья сочные в пути.
Возможно, этот сок в них не останется -
Стечёт в закат иссякшего ручья,
По капельке, как годы, между пальцами...
Для чувств - и время, отчасти, судья...
А, может, этот сок - во что-то выльется,
Продлив любви таинственную жизнь.
И всё же им не стать, хоть на день, птицами,
Чтоб - вольными, в полёте, закружить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827421
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2019
[i][/i]О, как же вам, мой друг, не повезло!
Хотя и сладок был победный гол,
Испили вы - особого дурмана,
Когда ушли ко дну своей нирваны.
И это послевкусие любви,
Отвар тот необдуманно испив,
Уже вам не забыть! Она - колдунья!
И с каждым, вашей жизни, полнолунием
Она лететь к вам будет, тайно, в сон.
И вы покой души своей на кон,
Чтоб вновь испить желанного дурмана,
Чтоб вновь упасть на дно своей нирваны -
Поставите, мой милый, несомненно!
Любовь с колдуньей - сладкий грех нетленный.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Балую ваш слух: словами -
И взвешенно, и мятежно.
Не пряча восторг и нежность -
Так искрення, перед вами.
Моста между нами нету
И пропасти - не бывало.
Лишь нечто, чего так мало,
Как проблеск, во тьме, рассвета.
Поверите? - Эта малость:
И бурна порой, и штильна.
И вкус у неё: ванильно-
Мускатный, как оказалось...
Мне нравится баловать вас...
Взамен я не жду того же,
Но сердцу, порой, тревожно:
Я - вам, хоть немного, нравлюсь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827299
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2019
Я люблю в тобі все: і відоме мені, і таємне...
Все, що знаю про тебе й не знаю - твоє, невід'ємне.
Не шукаю в тобі тільки свята, минаючи будні.
Все одно залишаєшся - сяйвом мені, серед люду...
Залишайся таким. Залишайся - і в зиму, і в осінь.
Огортай моє тіло теплом, Забавляйся волоссям...
Це така насолода - гарячі твої поцілунки,
Щоб лягали на тілі приємним легким візерунком...
Візерунком, який не зуміє створити художник.
Є краса, у яку тільки тіло пірнути спроможне!..
Бо в коханні присутня й інакша краса - таємнича...
Тільки душі закохані знають красу цю в обличчя...
Це обличчя часом - ніби спалах в очах блискавиці!
А, буває - зорею, яка мерехтить у криниці...
І струмочком бурхливим, який народився весною,
Де кожнісінька крапля дзвенить і зове за собою...
Розчиняюсь в тобі... І куди б течія не занесла,
В ці хвилини мені не потрібні ні човен, ні весла,
Бо люблю в тобі все: і відоме мені, і таємне...
Бо усе, що в тобі - це моє! Це моє - невід'ємне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Весна цей світ пробуджує:
Пестливим поцілунком -
Так пристрасно і збуджено!..
Несе йому дарунки:
Підсніжники і крокуси -
Шовкові первоцвіти -
Такі в чаклунки фокуси,
Щедроти ніжно - світлі!
А в небі клин журавликів,
До рідної колиски,
Пливе, мов ті кораблики,
Й несе приємну звістку:
Веселкою весна прийшла,
В яскравих одежинах!..
Заразливий весняний шал
Розлився на стежини:
Травинками - смарагдами -
Духмяним покривалом.
Танцює в небі райдуга,
Під спів п'янкого шалу
Пташок в гаю святковому,
Весна - це дійсно свято!
Красу таку мальовану
Ні з чим не порівняти!
Моя ти люба сестронько,
Душевна чарівнице!
Ти, Леленько, для серденька, -
Із щастячком скарбниця!
Душа тебе діждалася,
Разом із білим світом,
Щоб знову чути галас твій,
Щоб знов почати жити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Чи піснею літа, чи подихом вітру
Вривається в серце вона
Й народжує в ньому емоцій палітру -
Ні з чим не зрівняний дурман.
Ця таїна таїн, що зветься любов'ю -
Інтрига одвічних інтриг,
Заради якої хапались за зброю,
Якій поклонялись боги...
І святість з гріхами зросталась - навічно,
На сотні нових поколінь.
Красива й бездонна, жадана, космічна
Її життєдайна глибінь...
Дарунок, для людства, прекрасний, небесний,
На землю - як благо зійшов!
Серця стануть - попелом... і не воскреснуть,
Та житиме вічно - любов.
********
... Чи піснею літа, чи подихом вітру
До когось прийдуть почуття
І знов запалає гармонія світла
У серці земного буття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Оминули кордони віку,
Перетнули часу поріг
Й заховалися в малахітах
Свіжих трав, де не чути й вітру,
Де в мовчанні жевріє гріх...
Там тумани пливуть молочні,
Ніби таїна їх веде -
В святість дня, під покровом ночі...
Там біжить крижаний струмочок
Безупинно кудись вперед...
І нехай!.. Не стіче водою
Сокровенне і неземне,
Бо не стати йому імлою,
Доки дихатиме - тобою,
Доки в серці її - Едем.
- Чуєш? - радощами тріпоче
В ній таємний красивий рок...
Це - назавжди, в душі жіночій,
Доки бачити будуть очі
В небі сяйво твоїх зірок.
11 жовтня 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Печаль бывает такой красивой,
Когда нас память ведёт в сады
Поры весенней красноречивой,
Так обаятельно - суетливой,
Поры душевности, чистоты.
Минуты счастья, в такой печали,
Душа испытывает - сполна,
Несясь в объятья знакомых далей,
Где и любила, и умирала,
И возрождалась, как та весна.
Ах, юность, юность! Куда ушла ты?
В какую пропасть летят года?
Душа людская не виновата,
Что каждый год изменяет дату,
А нам бы... юными быть всегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2019
Ти, Лютий, мабуть, збожеволів,
Коли поступився весні...
Вже трави пробились на волю,
Розтанув, під сонечком, сніг.
Пташки на гілках - чепурненькі!..
Клопочуть про щось, про своє...
Земля просинається...Ненька
Вже скоро струмки розіллє...
- Як би ж то! - всміхається Лютий! -
Це просто такий в мене жарт!
Ще вітер обуриться люто,
Як ввійде з морозом в азарт!
Коли я бував таким дурнем,
Щоб міг поступитись комусь?
Натура моя - авантюрна!
Це так я над вами сміюсь!
Тікайте но, люди, до хати,
Ховайтесь від мене мерщій,
Як знов розпочну лютувати
В стихії колючій своїй!
Я - крепкий горіх! Хоч старенький -
А пороху є ще в мені!..
Ось витягну снігу з кишеньки!..
Ой, будете раді весні!
13 лютого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826629
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.02.2019
Вдоль по улице: биллборды.
Столько их!.. - Не сосчитать!
Всё - одни и те же морды!
Это выборы опять!
Состязание - в разгаре!
Все желают сесть на трон,
А народ чесной - в ударе!
Он, народ, решить должон
На кого поставить ставку:
На какого кобеля?..
Или енту Ю***у - шавку
Хочет видеть у руля?..
Заливается красиво
И в политике - знаток!
Может, правда не сфальшивит,
Этот милый "ангелок"?..
Хоть и лисья в ней натура,
Хоть и тёмная душа,
Но она - совсем не дура!
Может дать ей этот шанс?..
Или вновь открыть дорогу
Шоколадному царю?
Пусть бы выполнил свой долг он,
А не только "хрю" да "хрю"...
Обещал ведь: то да это...
Обещал? - и ни черта!
Где обещаный просвет то?
Сколько людям можно врать?!
Старикам бывает хлеба
Даже не за что купить!
С месяцок - другой - тебе бы
Так попробовать прожить!..
А война?! - Который год то!..
В Украине, в наш то век!
Что же сделал ты с народом,
Кровожадный человек?!
Впрочем, есть ещё такие -
Незнакомые почти...
Цели все у них - благие,
Что ни морда, что ни чин.
Тоже что-то там щебечут...
Кто их знает - врут, не врут?..
А, народу будет легче?
Украину не добьют?
Как народу разобраться,
В этом обществе дельцов?!
Тут не хватит ни ругательств,
Ни вполне нормальных слов!
Это суч*е состязанье
Всех, поди, сведёт с ума.
Как найти алмаз в той ср*ни,
В этом ворохе дерьма?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826401
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2019
Чи то пташка щебече у гаю,
Ніби сонцю шле теплий привіт?..
Чи то - віршем - душа розмовляє
І закохано дивиться в світ?..
Так натхненно вдивляється в вічі -
І Землі, і Святим небесам...
Хтось у небі роки її лічить,
Та немає рахунку словам...
І пісням не буває рахунку,
Як і квітам безкрайніх полів...
А ні мріям нема, ні цілункам!..
Не злічити живих почуттів!
Тільки - серце закохане знає -
Скільки в ньому буває томлінь!..
І - пташиною ніжно співає...
І летить... і летить в далечінь -
Заколихане вітром: "цвірінь........ "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Разошлась на дворе метель:
Завывает, как волчья су*а.
Уложи меня на постель,
Томной нежностью убаюкай.
На душе у меня - тоска,
На душе у меня - паршиво.
Я усну на твоих руках -
Безмятежно и молчаливо.
И в объятиях тёплых рук,
Как за пазухой у Морфея,
Этот зимний души недуг
В забытьи обернётся - хмелем...
Буду пить, за глотком глоток,
Наслаждаясь дурмана вкусом,
А весна, за цветком цветок -
Благодать по земле распустит...
Благодать и в душе моей
Запоёт, расцветя - надеждой!..
Только ты разбудить сумей
В бедном сердце былую нежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826278
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2019
Моє місто цієї ночі таке спокійне...
Хоч, напевне, в годину пізню - кумедний подив...
Мов по струнці, повздовж дороги, чатують вроду
Сонних вуличок ліхтарі. Відчуваю, спільне
Поміж містом і мною... Ми заховали в мушлі
Наші душі, мов зачинились від всього світу.
Чи ж зрівняти зимову ніч з голосами літа,
Де - і в темряві ночі місто очей не плющить?
Коли юність дзвенить, гуляючи до світанку,
Де співає і плаче - щастям в своїм коханні:
Поцілунками і обіймами, і зітханням,
Десь у затінках, під розлогим плющем, альтанок.
Скоро вийде з свого зимовища серце міста
Й про життя нагадає - дзвоном, в усіх куточках!
Побіжить життєдайність вулицями - струмочком
І пробудить усе навкруг, і наповнить змістом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Он - не просто мужчина,
не просто прохожий с улицы.
Не из тех, до кого ей дела,
по сути, нет. Но, порой,
происходит странность,
когда прищурится,
Будто хочет, в толпе,
найти его силуэт.
Будто ищет черты,
хоть и знает, уже заведомо,
Что увидеть его,
желанного, - не судьба.
Но надежда - тепла,
и ей она верит преданно,
Что когда-то, быть может,
встретится этот взгляд...
Ведь и он, где-то там,
на далёкой своей галактике,
Точно также мечтает
встретить её глаза...
Ведь, в теории, веришь в чудо,
не зная практики...
И в пустыне, порой,
прольётся небес слеза.
И живут, и блуждают,
два мира, спасаясь строками...
Две отчаянные души,
на краю земли.
И мечтают о встрече
днями такими долгими,
Чтобы только... коснуться
взглядом своей любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826210
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2019
Божья коровка, в окно приоткрытое,
В дом мой влетела. Букашка ты ранняя!
Утра - холодные, утра - туманные...
Время зимы до конца не излитое...
Что с тобой делать, создание милое?
Как уберечь от зимы тебя, солнышко?
Сядь на цветка изумрудное пёрышко,
Радость весенняя, нежность двукрылая!
В доме моём - и теплей, и покойнее.
В доме моём - как у Бога за пазухой!
Крошка небесная, жизнь черноглазая,
Только не бойся! Ты мною не поймана!
Только весна подмигнёт тебе с улицы,
Только земля, под лучами, согреется:
Выпущу из дому, сядешь на деревце,
Мир этот ясный тобой залюбуется!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826085
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2019
Убывают денёчки морозные,
На исходе зимы кренделя.
Скоро в бело - сиренево - розовый
Нарядится родная земля.
Заскучали по солнцу весеннему
Полусонные птички в садах.
Скоро весть о весны возрождении
Зазвенит в молодых ручейках.
А в траве луговой малахитовой
Запестрят, улыбаясь, цветы.
Эх, весна ты моя даровитая!
Сколько ласки в тебе, чистоты!
Вся из шёлка тончайшего соткана,
Столько нежности божьей в тебе!..
Переполнена звонкими нотками,
Будто фея, в своем волшебстве!
Вся ты - радость, огонь, вдохновение!
Вся ты - музыка, страсть, благодать!
Ты на землю приносишь - рождение...
Богом данная роль тебе - мать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826034
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.02.2019
Он ждёт её прихода вечерами,
С надеждой и скрываемой тоской.
Она - как то рубиновое пламя -
Лишь сердцем ощущать, но не рукой.
Несбыточной мечте она подобна,
Звезде ночной, мерцающей вдали,
Которую он выбрал - путеводной,
Той Музой... Будто Гала, для Дали.
Сокровище. Сравнима с ураганом!..
В словах её - отрава и нектар,
Но боль его - светла и так желанна,
Ведь в ней - любовь, души его пожар!
Он ждёт своё рубиновое пламя,
Хотя ему не виден этот взгляд,
Мерцающий вдали, объятый тайной...
В ней чувства - только сердцем говорят...
Увы, она судьбу не выбирала.
Невидимой мерцать ей суждено!
Ему не ощущать объятий Галы,
Он лишь мечтать о Музе обречён.
Ей быть ему - навек красивой тайной
И время эти чувства не сотрёт.
Вошла в его сознание - случайно
И никогда из сердца не уйдёт.
И ей бежать - немыслимо от чувства.
Забыть его - отдаться пустоте.
Он - в сердце врос и радостью, и грустью,
На тысячи её душевных лет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825906
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2019
Окна - дороги к тайнам.
В каждом окне - своя.
Можно узнать - случайно:
Что же они таят...
Тихо, не нарушая
Чей-то покой души.
Можно - ворваться маем,
В чью-то земную жизнь!
Окна - чужие души.
Если дадут войти -
Можно нырнуть - поглубже
В тайну чужой сети.
И не желать ухода,
Не говорить: "прощай"
Зову души - в угоду...
(Лишь бы - не эпизодом!)
Только бы длился май...
Спасибо за вдохновение В. Зозуле.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825898
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2019
Когда нибудь мы будем прощены,
Друг другом, за рискованные крены...
За каждый год - подобия войны,
За каждый час такой неполноценный...
Ты мне простишь: души моей полёт
И всю мою былую отчуждённость,
А я тебе - и брошенность, и гнёт,
Молчание твоё и приземлённость.
С тобой простим друг друга и за то,
О чём ни ты, ни я сказать не сможем.
За чувств, когда-то ярких, недочёт,
И что-то в них исправить - невозможность.
За все углы жестоких укоризн,
За то, что обойти их не пытались.
За время, где вносили в нашу жизнь
Не радости мгновенья - а усталость...
За разность наших вёсен - столько лет!..
За сотни троп, где мы блуждали порознь -
Простим... И нам никто не даст ответ:
Зачем преумножали эту сложность?..
Конечно, жизнь - экзамен не простой...
В ней сколько взлётов - столько и ушибов!..
... Друг другу - всё прощается порой,
Но как - себя простить... за те ошибки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825665
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2019
И смеёмся мы... не часто,
И целуемся... всё реже...
- Разве в этом видят счастье?
Разве в этом ищут нежность?
Просто грани стали мягче
Многолетних отношений...
- Почему же чувства прячем,
Если все без изменений?..
- Нет, не прячем. Чувства - те же...
Это - мы другими стали...
- Почему смеёмся реже?
- Просто души... подустали..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2019
Хоч квіточку, мій любий, подаруй,
В цей гарний день Святого Валентина!
І пристрасно, в обіймах, зацілуй
Коханнячко своє, навік єдине...
- Чи ж квіти - запорука почуттів?
Я й сам, як той піон, у тебе, люба!
Мені вже стільки літ! - та не відцвів!
А квіти - це грошей даремна згуба.
- Це ж свято, любий, свято на дворі!
- На квіти зараз ціни - божевільні!
А літечком, в уквітчаній порі,
У полі тих квіток росте, мов зілля!
- До літа ще далеко, мій піон!
- То й що? Чи винен я, скажи, у тому?
- А, знаєш, любий? - жлоб ти і ган*он!
Збирай валізу! Геть іди із дому!
- Та, годі, люба! Я ж пожартував!
Даремно ти на мене налетіла.
Ну, досить вже тобі ловити гав,
Дивись - яка краса надворі біла!
- Надворі - сніг! Яка у нім краса?
Обридло вже. Щодня на це дивлюся!
- Та, ні! Он там - під деревом - пегас!
Цей білий джип - для тебе, мила Люсю!
Всіх вітаю з святом! Щастя, любові, натхнення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825418
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2019