Джули Вейн

Сторінки (1/3):  « 1»

Темрява моєї душі

Порожньо  в  серці  моєму,  порожньо
На  привеликий  жаль,  остогидли  мені  всі!
Моторошно  душі  моїй,  моторошно
Не  полишають  голову  мою,  думки  злі.
Вони  висмоктують  мій  розум
Всі  спогади  про  маму,  друзів,  дім
Вони  не  залишають  вибору,  окрім
Як  піти..втопитися  і  розірвать  своє  життя
З  горя  напитися  й  померти,  як  те  щеня
Таке  жалюгідне  було  його  життя..
Адже  воно  -  моє  власне  "я"
Мої  втілення  порівняні  з  щеням
Це  дуже  дивно,  проте,  я
Точнісінько  живу  як  і  воно,
Яке  не  витримало
Йому  не  вистачило  сил
Назавжди  зникло  і  з'явився  пил
Ось  все,  що  залишилось  після  тих  пір
Його  душі  і  існування  вартий  лише  пил!
Як  сумно..Невже  це  все?
І  в  мене  участь  така  ж  буде?
Я  перетворюся  у  ніщо
І  цілий  світ  усе  забуде
Що  самогубство  унесло
Те  жалюгідне  та  відлюдне
Моєї  душі  колюче  тло
І  хоч  би  щось  допомогло,
Мені  повірити  у  себе,
Відчути  ту  людську  любов,
Та  хай  болітиме  де  груди
І  закипить  у  жилах  кров
Та  хай  дивитимуться  люди
Що  відчуття  таке-любов.
І  все  ж,  життя  моє  незмінне.  
Тому  не  хочу  сподіватись..
Та  марно  діяти,  вагатись
І  знову  в  гору  підніматись
Сваритись  з  близькими  і  розлучатись
Не  можна  було  опускатись
Не  покладаючи  зусиль
Я  все  ще  йшла  вперед.
Але  що  сталось  далі?
Чому  мені  здалося,  
Що  вже  прийшов  кінець?
Чому  відкрите  серце  у  мить  перетворилось
У  твердий  чорний  камінець
І  блискавка  з'явилася
Душа  усім  відкрилася
І  показала  мою  тьму
Мою  лякаючу  пітьму,
Яка  залишиться  назавжди  там,
Глибоко  в  серці,  не  даючи  місця  сльозам
Поглине  всі  добрі  думки,
Найщасливіші  спогади,
Роки  веселощів  й  страждань,
Від  муки  совісті,  вагань
Іти  закінчити  з  життям
І  все  ж  вона  перемогла
Тямуща  темрява  мого  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014


Що за почуття мене турбує?

Що  за  почуття  мене  турбує?
Що  за  думка  так  нервує?
І  чому  мені  так  сумно?
І  ніхто  з  близьких  не  чує
Мабуть  байдуже..
Нехай!
У  цю  мить  я  все  відчую:
Всі  ті  спогади  і  відстань
Що  мене  минає  вітер
І  я  все  ж  таки  сумую
Вже  проходить  квітень
А  я  й  досі  тут  самотня
Непотрібна  я  нікому
Та  навколо  все  знайоме
Але  душі  моїй  чуже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014


В моєму серці порожньо!


Мені  все  одно..
На  почуття,  на  думки  інших
На  спогади..  І  так  зручніше!
В  моєму  серці  порожньо  для  всіх!
Навіщо?..  –  запитаю  я  у  тебе
Мені  блукати  між  людьми?
Якщо  не  розумію  навіть  себе
Не  знаю,  що  коється  в  моій  душі.
В  моєму  серці  порожньо
Не  треба!
Не  хочу  змін  я  у  собі
Не  хочу  бачити  я  небо
І  намагатись  у  ночі
Шукати    себе..
Мої  очі  вже  не  ті
Вся  їх  чуттєвість  –  вона  зникла
Немає  більше  почуттів!
Але  душа  моя  не  змеркла
Вона  шукає  в  небутті
Той  шлях  занедбанного  серця
Яке  ще  прагне  самоті  
Усі  думки  погані  стерти
А  потім  в  забуття  піти..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014