Морозенко

Сторінки (1/9):  « 1»

hacked By Skote_vahshat

hacked  By  Skote_vahshat
ibh.ir
iran  black  hats

hacked  By  Skote_vahshat
ibh.ir
iran  black  hats
hacked  By  Skote_vahshat
ibh.ir
iran  black  hats
hacked  By  Skote_vahshat
ibh.ir
iran  black  hats
hacked  By  Skote_vahshat
ibh.ir
iran  black  hats

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011


Колисаночка-ніч

На  вершині  сосни
Посхилялися  сни,
Заколисані  сни
На  верхівочках  сплять.
Люлі-люлі-люлі,
І  на  небі  й  землі,
І  на  небі  й  землі
Срібні  зорі  тремтять.

Колисаночка  -  ніч.
Місяць,  ніби  павич.
Місяць,  срібний  павич,
Із-за  гір  покотивсь.
Люлі-люлі,  люлі,
Люлі,  дітки  малі.
Ген,  у  срібній  імлі
Мудрий  Сонько  з’явивсь.

І  нагойдує  він
Пречудові  казки,
Ще  незнані  казки
Янголятам  малим.  
Люлі,  люлі,  лю-лі.
Щоб  здорові  росли,
Щоб  щасливі  були,
Виростали  із  ним.

Люлі-люлі-люлі,
Посхилялися  сни,
На  вершині  сосни
І  тихесенько  сплять.
Люлі-люлі-люлі,
І  на  небі  й  землі,
І  на  небі  й  землі
Срібні  зорі  тремтять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=30152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2007


Елегія любові

Травою  ніжною  я  огорну  твій  легкий  крок,
Росою  чистою  впаду  в  прим’ятий  слід.
Світанок  –  це  рапсодія  для  двох,
Хмільними  чарами  повитий  білий  світ.

Заграє  перший  промінь  у  саду,
Замерехтить  в  рясній  росі  світання.
Світанок  –  я  туманом  припаду
В  обійми  милого,  у  трепетне  чекання.

В  його  долоні  покладу  чоло
І  зашаріюсь,  як  мала  дитина.
Світанок  –  о  незміряне  тепло,
Цілунками  голубить  нас  невинно!

І  я  сльозою  щастя  затремчу,
Маленький  страх  душі  омию.
Світанок  сонцесяйную  свічу
Дарує  нам,  як  трепетну  надію.

Я  помолюсь:  хай  оминає  нас  жура,
Вогонь  кохання  грає  в  кожнім  слові.
Світанок  –  вічна  музика  добра.
Світанок  –  це  Елегія  Любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Ми всі пасажири

По  вікнах  вагонних,
Мов  рамах  віконних,
Щось  тихо  й  натхненно  вистукує  дощ.
Із  смутком  холодним
У  серці  знов  спомин,
І  ти  в  моїм  серці  –  небачений  ХТОСЬ.

Ми  всі  пасажири
В  життєвому  вирі,
Нехай  без  вагонів,  купе  чи  плацкарт.
Ми  всі  пасажири  –
Без  миру  й  у  мирі,
Хто  фініш  пройшов,
Хто  став  тільки  на  старт.
Життя  –  швидкий  поїзд,
Проходить  без  збоїв.
А  раптом  зупинка  –
Зупиниться  хід.
І  час  переломів,  затримок,  застоїв,
Помилок  чужих,  щастя,  горя  і  бід.
Усе  це  проходить…
На  станції  входить,
А,  може,  в  життя  новий  зовсім  цей  ХТОСЬ…
По  вікнах  вагонних  –
Він  все  не  проходить  –
Щось  тихо  й  натхненно  вистукує  дощ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Етюди долин

Не  потрібений  землі  сніговій?
Угамуйтеся,  хмари  кошлаті.
До  озерних  примружених  вій
Припадають  сніжинки  кудлаті.

Вимальовують  присмерки  тіні,
Ходу  втомлених  літ  і  хвилин,
І  тріпоче  узорами  іній
На  просторих  етюдах  долин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22079
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Пробудження

Впади!  З  небес  найперша  блискавице
На  пагорби,  що  сплять  спокійно.
Хай  мертвий  сніг  заграє-заіскриться
Під  ще  прозорим  сонячним  промінням
Останніми  потугами  життя
Перед  важким  і  довгим  забуттям.

Стечи  краплина  кожна  в  чорнозем!
Зелу  тугому,  що  аж  пнеться  вгору,
Дай  сили,  і  погожим  світлим  днем
На  грудді  запалають  світлі  зорі,
Роса  найперша  –  чиста  і  ясна.
В  перлинці  кожній  оживе  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


Весна

Весняний  ранок  ніжний,  як  вуаль
Світ  огортає  сонячним  промінням.
Дзвенить  роса  срібляста,  мов  кришталь.
Блукають  в  травах  тіні-сновидіння.

Рожевий  цвіт  прибрали  пелюстки
І  пишно  так  підносяться  над  світом.
Зеленим  листям  шелестять  гілки,
Розчісує  волосся  вітам  вітер.

Послухай,  як    мелодія  тремтить
У  ніжних  звуках  сонячного  ранку!
Ген,    ластівка  взлітає  у  блакить,
І  припадає  крильцями  до  ганку.

Вже  сонце  прихилилось  до  вікна,
Як  м’ячик,  покотилось  небом  над  землею.
Над  річкою  схилилася  Весна,
Милується  чарівністю  своєю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2007


За і Проти

Є  у  мене  старший  брат,
Він  –  народний  депутат.
Не  цурається  роботи,
Голосує  «За»  і  «Проти».

«За»  закриту  демократію.
«За»  свою  верховну  братію,
Друзів  –  покручів  своїх,
Горезвісних  холуїв.

Живуть  в  мами  на  селі
Брата  дітоньки  малі.
Не  діждуться,  мабуть,  свята
В  гості  тата-депутата,
Бо  у  тата  ой  роботи!  –
Голосує  «За»  і  «Проти».

 «Проти»  жита  золотого,
І  минулого  святого.
«Проти»  кущика  калини.
І  майбутнього  країни.

Мама  плаче  безупинно
І  крізь  сльози  лає  сина:
–  Краще  б,  сину,  не  родитись,
Як  перевертнем  зробитись.
Мами  син  давно  не  чує:
«За»  і  «Проти»  голосує.  

«За»  корупцію  у  владі,
Проституцію  у  Раді.
«Проти»  нас  усіх  із  вами.
Навіть  «Проти…Проти  мами».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2007


ВІДЬМА

Я  знялась  вище  гір  і  пішов  поговір:
 –  Вона  відьма,  бо  вміє  літати!
Мої  крила  пісні.  Я  не  винна  в  тім,  ні,
Що  душа,  як  пташина  крилата.
Всі  цурались  мене,  всі  плювали  услід,
Із  осики  кілочок  точили.
Проклинали  щоднини  співучий  мій  рід.
Розтоптали  б,  коли  б  стало  сили.
– Відьма!..  Відьма!...  –  Я  чула  це  вдень  і  вночі.
– –  Відьма!..  Відьма!..  –  Крізь  марево  сну
Я  молилась  щоночі:  «Не  плач,  не  кричи.
А  співай  про  квітучу  весну!»

Я  не  знаю  хто  першим  слова  ці  сказав:
–  Запалити  прокляте  насіння!
Відьма!..  Відьма!..  –    Весь  натовп  так  страшно  кричав:
– Запалити!..  Дотла!..  До  коріння!..
Найдрібніші  краплинки,  зернинки  ясні
Я  в  маленький  клубочок  зібрала.
Над  землею  мої  задзвеніли  пісні,
Я  востаннє  для  всіх  заспівала.
І  хтось  раптом  прозрів:  –  Ні,  не  відьма  вона!
Подивіться,  душа  білокрила.
Це  не  відьма!..  –  У  небі  згасала  луна.
Тільки  пісня  над  світом  дзвеніла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2007