| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Хочу яблуневого соку,що продається в магазині
Хочу чистої правди ,що давно відсутня в ефірі,
Хочу миру в країні,про яку так кричать в країні…
[quote][/quote]
Хочу забути ті страшні ціни за хліб
Хочу не чути ту брехню в Росії
Хочу бачити здорових дітей в Щасті…
Невже тобі війна подарує кохання
Невже язик не опухне від паскудств
Невже моя країна так і залишиться у країни…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
ну от скоро! день, два! не важливо! Закрилась! А в ранці ще ходила з живою посмішкою і хмільними оченятами! Набридло! все так швидко закінчується і так важко розпочинається... Дивні ночі за які стидно.....які потрібно проживати частіше ніж раз в рік чи в семестр....я! гордо прохрипіти Я!! Сиджу над повітрям вдивляюсь в величезне дзеркало і не бачу своєї душі! її немає?? Вона спить десь там далеко де і дитинство таке солодке і не повернене! Закрилась, вкрилась, сиджу! Ненавиджу неділі! Вони завжди нудні і скороминучі це як чашка з чаєм ось вона ще повна гаряча і смачна а тут враз і все пусто. Пусто там в середині! Непоясненний стан який мене охопив пару годин тому. День, два! А потім знову життя! Знову оці всі незнайомі люди кумедні вчинки серйозні рішення та стидливі ночі! Я є!!! Я це вона і та і ще якась по словам якихось Шреків з патлами. Хто я? кому я хто? Бачу малюнок і потіють руки і серце стукає частіше! Навіщо це все! Ти ?! Вони?! Я сама! Я одна! І все таке в депресивному роді будь якого самогубці! Шукаю тепло в будь-кого хто запропонує!! Шукаю те тепло яке б гріло завжди яке б примусило грітися тому що на дворі холодно а я без шапки! Шукаю тепло не на тиждень і не на рік....! Шукаю...ходжу блукаю закинутими вулицями тихого місто в надії чогось! Все проходить! На жаль ! Кулька яку я щосили тримаю в руках! Яку примушую бути поруч! Примусити.....Закриваю очі, сльози течуть рікою , мовчу, сиджу, вишу думками десь далеко в повітрі і все розумію що є хто є , а кого не потрібно! Роль! Гра! Комедійна-драма мого життя. Я все і я ніхто.....Я! Я! Хрипло чути той далекий обнадійливий звук і так дратуюче в'їдається той що сковує, той що є. Закохатись, відчути, забути і жити........Минулось, забулось не цікаво ніхто і ніщо а вже так багато часу пройшло від народження! День, два і все!!! Молитва душі, Молитва тіла комусь!! Кішка чи риба! Світ чи сонце! Незалежна! Вільна і скована в кайдани повсякденних дрібниць які і творять все життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Я цілувалась з небом……щасливі хвилини на колесах. приємні зустрічі, сльозні прощання…..розуміння? ні! Так мало бути! Не було ніякої клітки. Був вакуум в якому мені було зручно. А тепер я в ньому задихаюсь. Хоча ні! Вже не задихаюсь. Все вимерло…..а твої слова допалюють щось живе в середині….. перший поцілунок… Львів…смішно..мурашки по шкірі, велике бажання доторкнутися до твоїх губ…спека. Холод. Ти! Погляд. Він єдиний кого я не пам’ятаю чітко. Добрі очі з візерунком сонця….. ми згадаємо щось? Оту ніч? Отой мультик чи той замок??а сніг? Футбол? Вечори і звичайно море?
Поїзд. Ми до і після))))все в тому плацкарті…… все на тому ліжку але в різних позах. Окремо і разом…ти! Мабуть тоді тільки ти! Обіцянки і бажання…пусті слова. Пуста я! хотілося романтики і дитячих вчинків але отримувалось ніц!!! Можливо ти теж щось хотів?що? бажаю багато і в ту ж хвилину нічого! Я хворіла тобою. Мені довелось мовчати і мінятись. А тепер….а тепер мені набагато краще ніж весною, хоче це не зрівняти з осінню.
Ти розправиш крила і полетиш залишивши мене і якщо колись твоя зупинка буде біля мої ти посмієшся та полетиш далі щоб не згадувати оту осінь і оцю……..
Ви всі мене кохаєте певний час а потім……….а потім ви всі однакові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542396
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Майже моя версія=))
1 грудня. Почати закреслювати календарик =)
2 грудня. Купити багато-багато мандаринок і злопати їх за один раз
3 грудня. Послухати новорічні пісеньки
4 грудня. Приготовити печиво
5 грудня. Написати меню до свята
6 грудня. Передивитися фотографії з попередніх свят
7 грудня. Купити якусь гарну новорічну іграшку
8 грудня. Написати лист Діду Морозу
9 грудня. Влаштувати танці дома
10 грудня. Зробити щось своїми руками з прикрас на Новий рік
11 грудня. Піти на каток,якщо є сніг в твоєму місті
12 грудня. Написати список подарунків всім своїм рідним
13 грудня. Можна погадати на картах і не тільки =)) Написати на листочках імена суджених і положити їх під подушку а ранком витягнути того єдиного=))
14 грудня. Купити пару бутилок шампанського
15 грудня. Купити ялинкові прикраси
16 грудня. Купити ялинку
17 грудня. Прикрасити ялинку
18 грудня. Влаштувати перегляд всіх новорічних мюзиклів
19 грудня. Накупити кучу цукерок ,якщо до тебе не прийшов Св. Миколай
20 грудня. Вияснити з ким святкувати Новий Рік
21 грудня. Придбати святковий костюм до свята ти ж не будеш просто так вдягнений =) Новий Рік це казка =)а ти казковий герой))
22 грудня. Піти прогулятися вечірнім містом,натрап на якусь милу кафешку і попий там смачну каву чи глінтвейн
23 грудня. Сніг на дворі?))Пора гратися в сніжки з друзями)
24 грудня. Закупитися ще шампанським і мандаринками
25 грудня. В магазин за подарунками)))
26 грудня. Передивитися всі частини «Один дома»
27 грудня. Маєш гірку з якою можна покататися ?))Ні тоді їдь на один день на лижі)
28 грудня. Оцінити всі плюси і мінуси цього року
29 грудня. Прийшов час на перегляд всіх новорічних мультиків
30 грудня. Вечір спогадів і кулінарії
31 грудня. Загадай саме своє найбажаніше бажання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541629
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Частинка І
Я ніколи не задумувалася над ти ,що батьки здатні не любити своїх дітей. Чи як можна любити одну дитину більше ніж іншу. Чому деколи менша донечка для батьків стає просто іконою в житті якій просто моляться,а старший син просто залишився поза увагою навіть батька. Можливо ви зі мною не погодитися,але чи то мені так везло і я часто спостерігала за таким ,чи можливо я собі щось на придумувала, але факт в моїй голові все таки закріпився і утвердився мабуть назавжди. Не завжди батьки вміють розподіляти свою любов до дітей. І оця така несправедливість потім виливається гарячим кип’ятком на майбутнє дітей на їхнє ставлення вже в своїй сім’ї. Я можливо по своїй наївності ще досі в своєму маленькому куточку чогось вірю в тебе що дітки створенні на небі чудо хмаринками і є великим дарунком на все життя. Я не психолог і копатися в різних категорія психологічного стану людей не збираюся,але думаю дехто з нашого великого і норовливого суспільства стикався з такою проблемою як відсутність очікуваної любові від батьків. Просто хотілося б поділитися своїми спостереженнями і думками і можливо знайти однодумців,ну або противників,в яких все було добре в сім’ї .
Ти чоловік який кохаєш ту єдину і від якої появляється ще одна радість в твоєму житті ,твоє маленьке продовження. Згідна буває так ,що коханням то не назвеш, а просто секс з незнайомою чи знайомою від якої раптово стається от така штука . Але ти принаймні отримав той оргазм ,тобі було добре коли ти запліднював її,тебе ніхто не ґвалтував і жінка не змушувала тебе кінчати в неї. А потім ти егоїстично не хочеш ділитися своєю любов’ю . Ти егоїстично звинувачуєш свою дитину у всіх своїх невдачах,тому що одного разу не думав головою. Мабуть ще гірше може бути те що батько просто забиває на свою сім’ю,він ніби і є,ніби десь числиться, а по суті його немає , він влаштовує свою кар’єру ,а потім з якимись претензіями звертається до своїх дітей,чому вони не змогли добитися того ж самого. Мені здається коли я буду мати дитину я для неї просто буду жити,намагатися всіма можливостями дати їй саме найкраще,дати ту любов і ту опіку яку я не отримувала в дитинстві. Думаю кожний погодиться,що батько теж дуже необхідний в сім’ї . Ті матері яким вдалося виховати свою дитину без чоловіка то героїні ,вони зуміли з подвійною любов’ю опікати дитятко. Але все одно дитині потрібен батько,бо потім вона буде зустрічатися з життєвими проблемами ,які буде важко вирішувати і проблемою цього стає відсутність батька. Тому що він не навчив, не показав приклад, не допоміг. Просто не був поруч.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541594
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Монотонна робота вже 5 років,вже 5 років ти поруч з ним. Прокидаєшся і засипаєш з ним ,розділяєш з ним ваші маленькі квадратні метри. Забороняєш собі мріяти про щось недосяжне,адже ж все давно визначено і обговорено залишилося тільки змиритися з думкою що він твоя доля назавжди. Назавжди,це слово лякає з кожним ранком все більше і більше. Монотонно будуєш своє майбутнє ,монотонно йдеш до фіналу першого тому свого життя. І ніби все як завжди і так все і має бути. Та мрії все таки проривають твій захисний пароль і сіють зернятка невдоволення і сумніву в душі і ти починаєш просто мучитися і мучити його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Як писати вірш про зиму коли на душі зовсім не вона?
Як писати вірш про зиму коли дома війна?
Як писати вірш про зиму коли людям жити ні за що нема?
Як вірити у свято коли бездомна дитина просить кусень хліба?
Як вірити у свято коли гради падають з неба?
Як вірити у свято коли як такого життя нема?
І сльози накочуються кожний вечір
І руки тремтять в темноті
І ти сама в цій біді
А сніг припорошує землю
Прикриває всі її рани
А сніг припорошує землю
Приховуючи всі її мани
І діти кружляють на дворі
Забувши про біди дорослих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541366
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.12.2014
Десь чути запах ацетону. Сиджу. За вікном буря.Смішно. Я сама в кімнаті де пахне ацетоном. Шукаю його. Відчайдушно чекаю його дзвінка. Ніби останню надію на порятунок. Вже три роки триває наш роман. А мені хочеться сім'ю , дітей, які бігаючи розбивали посуд, ламали іграшки і ввечері з нетерпінням чекали казки, пухнастого кота який би дряпав диван, чоловіка...мабуть хоча б просто чоловіка, який би був поряд з сім'єю. Таке зачаровуване слово сім’я, особливо тоді коли воно не відноситься до тебе.Знову пахне ацетоном.
Кохання - це банальне слово для мене. для НАС. Ніколи не любили просто були поруч. А тепер чекаю.
Він статистичний чоловік із достатньою зарплатнею. А я просто віддана йому жінка. Зустрічались романтично. Перший рік в нас був рожево-червоний. Другий просто спокійний. Третій - звичка. Ми доповнювали собою в квартирі кожного меблями. Немовби якась річ без якої нам ніяк не обійтись. І коли її не знаходилось поряд приходив відчай і розчарування. Звичний секс, цілунок, сніданок, але скоріш вечеря. Шукаю звідки йде запах ацетону. Закриваю вікно. Проводжу рукою по плечі і знову тиша. Я ніби сіра мишка сиджу в клітці і чекаю свого сиру відчуваючи що ось настане і черга мишоловки.
У нас був графік. Коли робота, дім, прогулянки. Все по-годинам. Ми не впускали хаос в наш світ. Тоді б в нас нічого б не вийшло. Так стверджував він. Ніби вже й не чути запах ацетону. Одягаюсь. Чому? Кофта, шарф....Іду. Поза планом іду гуляти без нього. Чомусь довго їду на маршрутці намагаючись втекти від рідної теплої квартири. По сірому тумані рухаюсь в сторону шоколаду з горіхами. Відчувся запах нікотину. Він ніби заполонив мене. Я не курю, але саме зараз чомусь хочеться. Ні мені не можна, я хочу бути мамою.
Його немає вже третій день, телефон мовчить. Раніше таке теж траплялося і ми ніколи не заповнювали один одного надовго, але всі години були заплановані і розписані, а тепер його немає. Душу роздирає осінь.
Тролейбусна зупинка. Вагітна жінка з посмішкою, вона освітлює цю погода. Щаслива!. Трішки заздрю їй. Хоча ні, я дуже заздрю їй, тому що про таке я можу тільки мріяти а вона все це має. В її руці маленька ручка ще одного маленького життя. Від такої картини серце розривається і хочеться кричати"Боже я теж так хочу!!!". А ось і чоловік, стоїть спиною, статутний принц чорноволосий. Знайома постать, знайомі риси. Раптом я усвідомлюю все і на губах виплива лиш одне питання "А Я?".
Сльоза. Тоді тільки одна сльоза зіпсувала все моє лице.
Тиша. Не чути запаху ацетона. Відчувається запах хлорки. Квіти на столі і білі стіни.
Теплий дім. Пухнаста кішка. В моїх руках уже моє маленьке життя. А чоловік? Мене вистачить на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541145
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2014
А десь там війна
А в моєму ліжку тепло
А там війна
Там холодно і грізно
А в моїй кімнаті пахнуть квіти і готується їжа
А там війна
І чоловіки без страху стоять в темряві
Стоять з автоматами і думають про те там де тепло
А в моєму домі горить світло і діти бавляться з котом
А там війна
І всі вони єдині і самотні
Смертники що знають свою долю
І там іде війна
Там не горить світло в квартирах
Там тхне війною і голодом
Там кров як сніг все більш і більш летить з небес
Там граються в футбол хлопчаки коли град сипиться на них
Там матір плаче вже над ними
А в моєму домі мир
В моєму домі тепло і немає смерті
І я така не одна
І таких як я багато
А таких як вони ще більше
Вони моя надія ,майбутнє мого сина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541138
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.12.2014
Кухня він і вона..і більш нікого немає..музика чи тиша для них це все пустота,для них нічого не існує…стоять, в руках квіти і бутилка якогось вина …очі просто блистять від щастя,тому що їм потрібно тільки дивитися на своє кохання, їй потрібно дивитися тільки на нього,такого коханого,рідного,близького,і смішного…бачити його губи….
І вони б кохали,сильно та довго,як би не його егоїзм і якби не її вбита гордість… він ніколи не покине сім’ю,а вона її не зруйнує…вони стояли мовчки на кухні в його руках були квіти,а в її бутилка вина!!!і чому так несправедливо,одній він миє посуд після вечері,а другій гріє ліжко кожної ночі???…чому вона не може відчути його тепле тіло в ночі??? …і все б забула та кинула..та гордість розтовчена на маленькі шматочки, і сил мати,щось інше в неї немає…і можливо б і мала ,як би не його очі і обіцянки ,що з часом все буде краще…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540905
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.12.2014
У небі летіла маленька пташечка ,в неї була якась ціль,можливо вона летіла до своєї родини,а можливо просто летіла на гору щоб помилуватися заходом сонця,як велика червона пігулка опускається в море і розжарює своїм полум’ям лінію горизонту,яку ми можемо побачити. Вона летіла так спокійно ніби в її житті все було настільки чудово,що про цей спокій можна тільки мріяти,та лише якийсь сильніший подих вітру чи за декілька метрів пролітає чайка пташка одразу приходить в відчуття занепокоєння і обережності.
А ти сидиш як та пташка на горі величезної скелі,спокійно спостерігаєш як море розповідає свої історії вітру ,а він за це лоскотить її хвильки,а сонце з краєчку спостерігає і ніби не дочуваючи про що ж вони там так пліткують все ближче і ближче наближається до моря.
А ти досі сидиш в твоїй голові пустота і ти ніколи не розуміла як можна в такі хвилини думати про щось,не розумієш як в тих відомих кінофільмах хтось сидить і думає про щось, невже режисер чи сценарист не розуміють коли захід сонця не можливо думати ні про що. Тепле повітря дібралося до твоїх грудей і тобі стало так ніжно і приємно ніби ти ніжишся в теплому ліжечку,а насправді це просто тепле повітря.
А ти досі сидиш сама. Хоча тобі зараз ніхто і не потрібен адже в тебе є море,вітер,сонце і пташка яка досі ще не долетіла . І в ці хвилинки тобі хочеться просто бути щасливою,такою як ти колись була в дитинстві,коли снідала разом з бабусею і просилася піти поїсти шовковиці до сусідки. Той присмак шовковиці ти досі не можеш віднайти ніде.
А ти досі сидиш,така проста і легка і водночас складна і важка,адже те що творилося до цього в твоїй душі міг розібрати лиш великий грузовик, скільки там важкості і ребусів які ти не можеш розгадати. Да тобі важко,адже ти залишилася сама. Сама з собою. Одна. Не рідних,не близьких ні того такого омріяного кохання яке описується в мільйонах книг.
А ти досі сидиш і не можеш зрозуміти яке те кохання на смак. Ніби і смакувала ним як в магазині тістечок тільки ти їх просто дегустувала але так і не вдалося хоч раз повністю на всі ті мільйони калорій насолодитися тим тістечком. Ні! ті декілька дегустацій пройшли в тебе в дешевому магазині на базарі де і заходити страшно не те що куштувати. Але ти цьому не розчаровуєшся бо в твоєму серці досі палає вогник надії...
А ти досі сидиш,сонце вже майже повністю опустилося в море і добре чуло плітки вітра,воно б можливо хотіло б йому заперечити в чомусь,та настільки втомилося за день що просто слухали і коли було смішно пускало від сміху промінчики по воді,а в подумках мріяло зустріти місяць,адже тільки він розумів його... Стає прохолодно,і твої плечі дізнаються про це першими і це секундне відчуття ,що зазвичай нічого такого не означає для людей в тобі поміняло повністю твій гармонійний настрій. Ти пригадала як з цим відчуття в твоє життя влетів чоловік з дешевого магазину,а ти з радістю впустила до себе,не те щоб ти була легковажна ні,ти просто ... просто його впустила без ніяких підозр на щось,без ніяких надій,без ніяких бажань. Він як справжнє дешеве тістечко було прикрашена дуже гарно і пахло смачно. В його очах поволі ти почала бачити своє те маленьке щастя про яке так мріяла. Ти почала жити ним,дихати ним ,дивитися ним. І мабуть єдине з великих проклять жінки не бачити справжнє лице чоловіка ,а просто та щиро вірити йому. Коли він посміхався ти відчувала себе гордою,адже ти спромоглася добитися від нього посмішку. Ти була гордою за те що він мав тебе коли з хоче,адже тоді для тебе він був чоловіком мрії. А чому був? В тій великій купі мусору і бруду що зараз твориться в твоїй душі ти досі ховаєш ту маленьку надію,хоча і марну,безглузду і наївну,але ще досі тримаєш на всяк випадок. І не було ніякої зради,можливо як би була інша жінка,яку він показав тобі і сказав що вона його ти б з цим змирилась би. Відпустила з легкістю . Ти б знала що в нього інша. Дешеві чоловіки ведуть себе по дешевому,вони не знають що таке повага до жінки,вони сприймають їх як гру в яку приємно грати поки не набридне. Адже гру можна потім змінити,забути,згадати через декілька тижнів,місяців. Про тебе не те що забули ні. Про тебе з самого початку не згадували.
Досі сидиш і на очах виступає та біль яку не можливо приховати. І думати і в думках описувати про дешевого чоловіка ти не хочеш. Який зникав на декілька тижнів з друзями ,який забував привітати тебе з днем народження тому що в той час йому було не до тебе,можливо звісно він ту хвилину оманював своїми ароматами іншу наївну маленьку,дурненьку дівчинку,який вривався в твоє ліжко посеред ночі і таким же чином зникав,який в кінці на речення що в твоєму животику можливо починає творитися нове життя, він дивлячи тобі в очі простим і спокійним голосом вирізає всю ту оману і всі ті надії які ти так бережно приховувала від всіх. В ту хвилину він не вбив ваші почуття, ні. Вбивають тоді коли щось є,а не коли є тільки ти. Дешеве тістечко виявилося дуже не смачним,дуже гірким.
Досі сидиш....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540830
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.12.2014