| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
В 2015 році видав "Збірку віршів та прозових творів".
Видав завдяки керівнику мистецької групи "ViktoriArt", у видавництві "Симфонія"/м.Івано-Франківськ/ на кошти друзів та шанувальників моєї творчості. Вдячний усім, хто допоміг мені у здійсненні моєї давньої мрії.
P.S. Констатую, що врешті образив та повівся негідно з людиною, яка "подарувала мені мрію", проте до кінця усвідомити й визнати то мені все ще заважає моя пиха й самозакоханість. Все з часом.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622498
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.11.2015
Перелякане чмо, на місяців два,
З переляку забув, що міський голова,
Десь утік і сховався під час Майдану,
Пересидів і виник, - головка срана,
Як нависли загрозою теледебати,
Пробирався як тать, щоб людей не стрічати.
По таємних стежках і хто знає - коли,
Його тіло охайно в «Рудану» внесли.
Там усрався і тут, ниций псевдохерой,
Й раптом – НА! Переміг, знову став Головой!
Дивні вчинки Твої, той що глипа згори,
Файно плава гімно, що тут не говори!
Але якось стається в останній час, -
Ще фінал справедливий є в нас, про запас.
16 листопада 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622478
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.11.2015
Мляво так суне життя,
Як в небі ледача хмаринка,
Й немає йому вороття,..
Кожна безцінна хвилинка.
Nie wiem co ze мнов відбувається,
Рonownie ледача хандра,
Кожне кохає й кохається,
Завше на то пора.
Мляво, ой мляво сунеться,
Обрію хмарка торка,
Мені по цимбалах вулиця,
Й шалена гонитва така.
Коби на сінник десь у липньови,
Щоб поруч флєшка вина,
І дівка з пружними литками,
І щоб молоденька вона…
А пику голити бажано,
Бо вік видає борода,
«Дідо»! - коханка скаже, но!
Врешті й це не біда!
Хоч сивий, зате замріяний,
В зморшках, та ще не крекчу,
Роки, як в спеку віяло,
Підбитий, та ще лечу…
Ераст ІВАНИЦЬКИЙ
Вересень-жовтень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015
Шаровари Піхвагора
Принесли дівчатам горе:
Три вагітні, дві – неначе,
Ще одна невтішно плаче.
В Піхвагора ву руці
Кольорові олівці;
Негритянки, китаянки,
Індіянки й галичанки!
Хто ховався в бур’янах
В Піхвагорових штанах?
Ловелас той Піхвагора,
Сміх йому, дівчатам – горе!
07 вересня 2015 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616013
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.10.2015
І я за Мир! Та хто ж війну вітає?!
Війна, то кака! Знає і маля!
Війна пасує тим, хто, наче мавпа сраку,
Брак розуму на люди виставля!
Звиняйте, що я обізян образив,
Вони не винні, що за прикладом людей,
Так переймають на мазґи заразу,
Знаходячи у дупах верх ідей.
От, сів я тут, подібний Архімеду,
І думаю: Та що ж то за біда,
Що декому лайно за смаком меду,
А декому риторика – вода?
Семен Бродяга
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015
Струмочками зими минають
І ця зима промине,
Чудово, якщо кохають,
Та краще, якщо не мене.
З вашими, бля… любов’ями,
Немає вже, як і дихнути,
Рятують хіба що стограми,
Любов – не крила, а пута…
Весна 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
Макітриться мені, я думаю про Тебе,
У мрії-спогади поринув, як в купелю,
Крім Тебе нині вже ми ніц не треба,
Ввіряю душу предківському Лелю.
Веди мене, о Лелю-Купідоне,
Веди стежками, де ніхто не бродить,
Веди мене до бажаного лона,
Стрілою завоюй дівочу вроду.
Я прагну так, як голод, цього тіла,
Я жертиму його вогнем пізнання…
Я все зроблю, щоб і Вона хотіла,
Шаленого, нестримного кохання.
Я чую струни, що бринять у душах,
Дівочі ніжні, пружні і ласкаві,
Та все ж…я далі йти по тому мушу,
Шукати Істину, не в гонорі та славі.
Шукаю Істину ув образах наступних,
Шукаю Істину ву враженнях кохання,
Лягаю хвилею на гонор неприступних,
Вселяю в інших марні сподівання,
Не плач, кохана, що надій не справдив,
Мене і досі вабить твоя врода,
Тебе у серці я вітаю радо,
Але понад усе мені свобода.
18 жовтня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2015
Ти потрібна мені.
Ти потрібна мені. Уночі,
Коли темрява Світ вкриває,
Ти потрібна мені. Живучи
Без Кохання - мене немає.
Ти потрібна мені. Удень,
Коли містом снують мурахи,
Ти потрібна мені для пісень,
Є потреба така в невдахи.
Ти потрібна мені Завжди.
Щоби серце билось гучніше,
Ти потрібна мені. Прийди,
У серце і мозок віршем.
Ти потрібна мені. І край!
Поза логікою, водою,
Ти веселкою ніжно ступай,
Бо сумую я за Тобою.
Ти потрібна мені. Звучи
В моїм серці струнами ліри.
Я торкнуся тебе, йдучи
Назавжди, як не стане віри.
Ти потрібна мені… Дзвени,
Коли прийде мій час останній,
На самій верхівці весни,
Квітом пам’яті буде кохання…
14 травня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2015
Ну шо, Хахли? Тепер ви птиці вольні,
Спасіба, шо мене так Підняли,
І Ющенком були ви недовольні,
І мною недовольні. Бо – Хахли!
Вас обкрадати легко, як попісять,
Як в немовлятка кетьку відібрать,
Ніхто не вкусить, ну там писне, звісно,
Та по цимбалах. Чесно? Наплювать!
Живу я скромно. Шо ті міліярди,
Які освоїв я, вам завдяки?!
Пердю на вас, як лопають петарди,
І в дупі бачив ваші жіночки.
Хай пашуть сучки, бо общак Пенсійний,
Це вам не Зоновський, як липку обідрать,
На Зоні я б за це вже був покійний,
А тут лігко і просто об…ать.
Ну вопщем – Дякую… хахляцька срана мова,
Спасіба - лучче. Но хай буде так,
Тим врємєнєм синок мільярди нові Получить.
Вам - не світить і п’ятак.
Я тут подумав. Може баби ваші
Протягнуть у рабах і шийсят п’ять?
Бо шось потоки бабок нестабільні,
Пора навєрно знову – Улутьшать…
19.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571661
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2015
Задрали Дебіли, Хами задрали,
Чмо матюкливе, мова Бомжів!
Де ви, Козацтво? Де ви пропали?
Хто Волю і Слово палке полонив?!
Хто вас напоумив Жінок зневажати?
Бидляцьку браваду в чесноту возвів?
Хто вас примусив Своє проклинати,
Хто ницими вас, козаченьки, зробив?
Дослухайтесь крові, що мирно струмує,
Дослухайтесь серця, що час відбива,
З колін підніміться, бо Світ вас не чує,
Пискливими стали порожні слова.
Як баби базарні за пляшкою водки,
Творці революцій у мокрих штанцях,
Ціна вам копійка, як Секонда шмотки,
Ви гідність свою перетерли на прах.
Хай Зайди і далі вас в дупу кохають,
Ганьба то для тих, в кого гідність ще єсть,
А вам вже не соромно. Мають - то й мають,
Д..па все стерпить. Така ваша честь.
У рабській покорі вам затишно й добре,
По тюрмах за вас відстраждають Жінки,
Принаймні Одна. Що єдина – хоробра,
А ви – пі…си, а не козаки.
Дивіться на тих, хто має вас раком,
Їх дуже багато… бояться Одну.
Вона ще підніметься, знайте козаки,
Та це з боягузів не зніме вину.
Коли знову Сонце погідне засяє,
Затямте, що ви лиш юрба баранів.
Сором усім, хто яйця ще має,
Господь помилково вам їх наділив…
18.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571660
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 03.04.2015
Сьогодні ти сядеш у потяг,
Додому, до міста свого,
Вже не повернеш нічого,
З фрамуги - прощання протяг.
Ревне в голові вагонів,
Пирхне ведучий злісно,
Лишиться щось на пероні,
Ударившись в пару колісну.
Так сумно. Чогось так сумно,
Погляд у день, що вчора,
Сльозинка ось, нерозумна,
Повзе по щоці нескоро.
Просто так має бути,
Вокзали прощанням плачуть,
А при кінці маршруту,
Мають радіти, наче.
Такі вже вони, тривоги,
І сум, ознака вокзалу,
І радість в кінці дороги,
І жаль, що чогось не сказала...
І жаль за тим, що не мала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
Я починаю нове життя,
Тільки, що є в світі нового?
Любов – Ненависть, Зло – Каяття
І… більше - нічого.
Набридло все. Я в собі – не сам
Жахіття Я мене роздирає,
Ввіряю сповідь своїм віршам,
Усе на світі колись вмирає.
Я – звір в останнім своїм стрибку,
За мною – Пустка, а Смерть – кохана,
Я вмер давно, то не просто рана,
Зі Стіксу п’ю я печаль гірку.
Стуліть си писки, друзі мої!
Та ви у душу на шпильках гострих,
Бракує зараз лиш тиші мені,
Чекає мрія - безлюдний острів.
Я співу хочу лише пташок,
Я грому хочу - води і неба,
Дивіться вслід, я від вас пішов,
А як не дивитесь, то й не треба…
17 вересня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2015
На Городоцькій цокає бруківка,
По черзі ніжки звабно миготять,
Біжить назустріч файна пава-дівка,
Я пісню б їй хотів подарувать.
Пр: Зупинись і не бий каблучком,
Я уже закохався без тями,
Сяє личко твоє молочком-молочком,
А троянди так схожі з устами
Біля костьолу, що мовчав сердито,
Я не одну красуню зустрічав,
І мріяв, щоби вибухали квіти
На всіх стежинках тих прекрасних пав.
Я на бруківці й колії збираю
Ті ніжні звуки, що лишили ви,
І, ними переповнений до краю,
Фонтаном мрій я б’ю в піснях нових.
Чогось сумую знову я за Львовом,
Я залишив себе частинку там,
Я повернусь до вас, львів’янки, знову,
Співати оди личку і устам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569476
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.03.2015
Коли серця співають в унісон,
Не треба слів, то необов’язково,
Життя, як казка, фантастичний сон,
І блідне в почуттях звичайне слово.
То Ти, Любове, дивний Код Життя,
Диктуєш нам, як маємо чинити,
Ведеш крізь терни до нових звитяг,
І вчиш без слів, як маємо ми жити.
То Ти, Любове, дійсне Божество,
Якому жертви я складаю щиро,
Над жерлом серця навісний місток
З війни й вогню до спокою та миру.
Та чи можливий спокій, там де Ти?!
Чи ж Ти, Любове, млієш у перинах?
До діька під ногами ті мости!
Хай навіть - мить, та вільно я полину!
Ераст Іваніцький
04.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2015
Важкою втомою насунулися хмари,
О, як же ж хочеться, чи вмерти чи воскреснути,
Спинити війни, ненависть, пожари,
І привітати людство світлом-веснами.
Та де! Густіє злоба, не розвіється
Від того, що ми в спокої кохаємось.
Довкола Зло, і множиться і діється,
До Бога марно сумно ми звертаємось.
То нам за що? За то, що жити хочемо
Своїм життям, своєю, власне, Долею?
А не сидіти, як ЗеКа, навпочіпки,
Між смороду, в обіймах із неволею!?
Недешево, ой, вартує недешево,
Той шлях, що ми пройти сьогодні мусимо,
Та ми йдемо! З бруківки іскри крешемо,
Діди суворі з хлопцями безвусими.
Бо час настав, коли вже все проказано,
Коли вже пізно відвертати погляди,
Сьогодні герць з кацапською заразою,
Ми єсть і будемо довіку - Світло-Гордими!
Ераст Іваніцький
лютий 2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2015
Сказали тета: «Афродизіаки»
Я з’ясував, що це – корисні злаки!
І дивно. Не женьшень, не яйця перепілки,
І не Єдинорога ріг, ачи гомілки.
Цибуля й Хрін! От чоловіча сила!
Таке прозріння раптом си явило!
Нікому не повім я тайни тої,
Тепер ніхто з дівчат уже не встоїт!
Отож, я хрону впер зо три морквини,
Щоб освіжити подих – цибулину,
Побризкав у труси, щоб пахло, як фіялка,
Шанеллю номер 5. А що? Не жалко!
Удівся файно. Що там одягати,
Тут треба одягу не так вже і багато,
Сиджу і млію ще гризу цибулю,
Дівчата всі мої, а іншим хлопцям – Дулю!
Мій свіжий подих має їх ловити
Так, як метеликів барвистих ловлять квіти.
Сиджу. Чекаю. На прихильні Знаки.
На моїм боці – АФРОДИЗІАКИ!
17.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565946
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.03.2015
В історії – кров і у серці – кров,
І ллється вона і ллється,
Бо ворога ворог лютий зборов,
І Смерті так солодко п’ється.
Гаряча, густа, солодка на смак
(З черепа добре смакує),
Потім, як черви обточать кістяк,
Кістлява вже не почаркує.
Кажуть: «Жорстоко», кажуть: «Ну, дав!
Треба би менше крові».
Та тільки жорстоко й Тарас співав,
Тому ми такі здорові!
Тому ми такі, як є, - Різники,
Бо добре ввібрали науку,
Не стрима ніхто із ножем руки,
Що в серце іде на злуку.
Рветься тонка павутинка-грань,
Що між двома світами.
Каже Тарас: - «Убий, а не рань,
Словом, якщо не руками,
Гидоту ту, що кіптявить синь,
Синь українського неба!
Батька цурається рідний син.
Гонти сьогодні треба»!
Слово, постань! Захисти красу!
Слово, убий красою!
Я тебе так, ніби меч, несу,
Несу своєю горою.
Глянь, Тарасе на сірий світ.
Боже! Це ми, нащадки!
І це через стільки кривавих літ!
Чи варті ми доброї згадки?
Тарасе, це нам ти колись писав:
«…свого не цурайтесь…», та сталось,
Що саме оцей рядочок пропав,
Як в школі воно читалось…
І хочеться крові! Море чи й два!
Та тільки… якби це навчило…
Якби розбудили якісь слова…
Чому вони втратили силу?...
Тому, що мало у нас Різників
І Гонти пішли в минуле,
І вже не сприймається сила слів,
І просто… рядочок забули…
27.02 99 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565933
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.03.2015
Грався Вовочка больненький в зелені солдатики,
В чужу заліз пісочницю, тицяв там лопаткою.
З ним друг Вітя-недоріка, три тюрми освіта,
Так розмріялись про море, не чекали літа.
Доки порпались в чужому, про своє забули,
І відхапали Курили японські акули,
Доки лазили по Криму оті дві скотини,
Схід Далекий заселили жовті люди з Чіни.
Вова щоки надуває, закопав дружбана,
Віша локшину спільноті, горила погана,
Надійшла до Вови звістка, мабуть не остання,
Відійшла від його нафіг вся земля Кубані.
Вова досі у пісочку Вітю присипає,
А з його Тюрми Народів весь Кавказ тікає.
Їдуть трупики зелені та й до Московщини,
Просто з голоду померли в степах України.
Не чіпали їх бандери, навіть не торкнулись,
А солдатики надуті від тоски загнулись.
Вова ж досі у пісочку, порпається важко,
Шкода Вову-дебільчика та й... Вітю-какашку.
Ну ніхто їм ще з дитинства не казав про право,
Про Свободу, що нарешті пізнала держава.
І ніхто не попередив, що за окупацію,
Їм дадуть зовсім не меду, а просто по сраці.
Ераст Іваніцький, 16 березня 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564160
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.03.2015
Бредуть пустелею невпинно каравани
Піски лежать, ген-ген, допоки зримо,
Біліють черепами гидкі пляни,
Пихаті мрії звались Третім Римом.
Тут не ростиме Воля і Свобода,
Тут зась зустріти чистої водички,
Тут Зло лежить і з пихою погорда,
І гоном-диктатор тут заснув навічно...
Ераст Іваніцький, 2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2015
Я загублений шанс, я відспіваний вірш,
Вже на мене дарма сподіватись,
А весна так лукаво шепоче: «Повір,
Все ще буде і може статись»…
Я закритий буклет, що себе вивертав,
Я ще зовні блищу, та – даремно,
Вже минуло життя, я у ньому пропав,
Я не бачу вперед, там темно.
Я не прагну іти, навіть просто устать
І очей підвести не хочу,
Той, що в мене в душі, прагне тільки лежать
День давно відбілів, лиш ночі…
Ой не вірте мені, молодички файні,
Я довіри давно не вартий,
Вже спізнилися; ви - лиш розвага мені
Та гіркі похоронні жарти.
Я танцюю, як труп, на поминках своїх,
Гірко пісня скрипкою плаче,
Не тривожте мене навесні солов’ї,
Я могилу свою вже бачу.
Десь струмочки біжать, там десь сонце сія,
Десь у інших світах кохають,
А ти, Хвойдо стара, ница Доле моя,
Я від тебе вже ніц не чекаю…
Ераст Іваніцький
02.03.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2015
Я вечірнім містом ішов
І, як завжди, співав про любов,
Довгоногих дівчат розглядав,
Думав, мріяв, життя планував
Я у серці навік зберіг
Три удари оці: Кри-вий-Ріг!
Чи його я любив, чи кляв,
Та ніколи не забував.
І коли повертався з доріг,
Я вдихав, як Шанель, Кривий Ріг,
Я молився на творчість ЗЕКа
І на дим, що від труб ГеЗеКа,
Наркоманів, Гвардійських п’янюг
Я звав словом високим – ДРУГ,
Сам я мабуть не кращим був
І можливо, давно б «загув»,
Тільки Доля така моя,
Зупинився над Прірвою я
І у серці навік зберіг
Три удари оці: КРИ-ВИЙ-РІГ.
Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558352
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2015
Набридла водка! Що то – НЕ Горілка!
Як не хильни – гидкий фальсифікат!
А в серці ніжно, як душа – сопілка,
І скрипочка, і тулумбас - набат!
Шо ми п’ємо?! Гидоту з магазинів!
Та в порівнянні з тим лайно – нектар!
Женім горілку вдома! Вже – віднині!
А сурогат лишаймо у почвар!
Сідаймо дружно на велосипеди,
Нехай в салонах ржавіють авто,
Хай збанкрутують ґасолін-розпреди,
Бензин не купуватиме ніхто.
Земля, земля, яку б на хліб мастити,
Неначе масло - рідний чорнозем.
Кому ж її віддали рідні діти?
Коли ж ми станем міцно, - не впадем?
Коли звільнить Дніпро могутні води
І струхлявілі ГЕСи з пліч струсне?!
Коли серця прозріють для Свободи?
Коли ж Запаморочення мине?
Коли ж Господь, якщо Він є, почує?
Коли без страху виросте маля?
Коли криваві рани полікує
На тілі свому рідная земля?
Коли «загнуться» монстри промислові,
Що убивають звірів і людей?
Повернуться стакани паперові,
А пластик мертвий в Вічність відійде?
Коли на місці шахти чи заводу
Заб’ють джерела, зацвітуть сади, -
Оратай рушить в Напрямку Свободи,
В масній ріллі лишаючи сліди.
Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
05 червня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556494
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2015
Багато лицарів завжди родила Україна
І всі любили, як могли Вітчизну солов’їну!
Нехай же світ співа хвалу героям ясночолим,
А хто возвів на них хулу, хай їх пожалять бджоли.
Хто ллє на славні імена наклепів злу багнюку,
Хай впевнено про себе зна, що справжня він падлюка!
Віват Мазепі і Махну, Бандері і Петлюрі,
А тим, хто хмарить суть ясну,- дай Боже дні похмурі.
Хай хтось ізнов на них клепа, я знаю про єдине:
Вони сильніше за життя любили Батьківщину!!!
Ераст Іваніцький
1989р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555986
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.01.2015
Підніміть прапори
Золотим догори
Час настав.
Сонце сяє вгорі,
Вже козацький наш рід
Досить спав.
Розітнемо пітьму,
Поруйнуєм тюрму,
Досить вже!
Кров'ю свячена мить,
Нас тепер не спинить
Тьму - ножем!
Ще густиться Пітьма
Та їй сили нема
Ось - Вогонь!
Проростає з сердець,
Що постали на герць,
І - з долонь.
Ераст Іваніцький
25 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555559
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.01.2015
Мені наснилось, що вони воскресли,
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
Вогонь свій негасимий нам принесли,
І Україні нашій дорогій.
Вони стояли поруч гордо-тісно,
Відчувши силу – братове плече,
І падав перед ними Світ зловісний,
Як Сатана під Янгольським мечем.
Вони світились дружбою святою,
Їх чиста віра в рідний наш Народ,
Вони закрили нас, живих, собою,
Й прийдешні покоління від незгод.
Вони угору здійняли прапори,
І світлу віру в наше майбуття,
Їм завдяки Наш Дух ніхто не скорить,
Їм завдяки постало в нас Життя.
Вони, як символ Сонця проти Ночі,
Їм завдяки чистішим стане Світ,
Все недарма. Я вірю. Я так хочу,
А хлопцям Вічна Пам’ять Многа Літ.
Мені наснилось, що вони воскресли,
Стрілець-студент і Нігоян Сергій,
Мороз пропав і крига зникла-скресла,
І в повен зріст Народ піднявся мій!
01 лютого 2014 року.
Ераст Іваніцький
/За мотивами вірша
Оксани Максимишин-Корабель
"Мені наснилось, що вони зустрілись"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555555
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.01.2015
Не сумуй, не хвилюйся, не треба.
Знаю я, що минуле - не свято,
Я тобі подарую небо,
Хоча це не так вже й багато.
Не сумуй, не турбуйся, я знаю,
Що минуле – не тільки сором,
Вір, я зараз тебе кохаю,
А сумне забудеться скоро.
Не сумуй, сподівайся на щастя,
Ти нікому не винна спокути,
Дні майбутні минуле гасять,
Тож не бійся Його забути...
Ераст Іваніцький
23.02.99р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2015
Колись настане День, мине твоє життя,
Чи в світі цьому чи уже в труні
Про тебе скажуть: «Жив для Майбуття!»,
Або гидливо чвиркнуть – у лайні.
Ні-ні. Не правний нас ніхто судить,
Бож навіть Бог і той грішити міг,
Та час від часу думаєш про мить,
Й останню постіль, у яку би ліг.
Коли пливе байдужий час навкруг,
Лиш ти, як вир, шукаєш шлях новий,
І крізь ворожий стрій думок-недуг
До чогось прагнеш, доки ще живий.
Підйом-падіння, знову те саме.
Це рух по колу, чи таки вперед?
Щось спонукає, ніби в спину дме,
Полишиш пам’ять гірку, ачи мед?...
Ераст Іваніцький
06 листопада 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2015
Щось знову скавчить по-щенячому,
Ось тут, в розхристаних грудях,
І звичне чуття неначе, -
Розчарування в людях…
Щось знову марудиться-нудиться,
Непрохано-мляво напружує,
Друзі, я вас втрачаю,
Та не переймаюсь дружбою.
І також… себе втрачаю,
В юрбі разом з вами, друзі,
З байдужістю помічаю
це в статистичній тузі.
Так все знайомо-пройдено,
Повтóри, надії-лже,
Бачу кінець за грою,
Все наперед відомо вже…
Що діяти в Світі сірому?
Чим іще здивуватися?
Чим заповнити діри,
На кому ще відіспатися?
Нудно. Немає просвітку,
Та, байдуже, просто вилив
з душі багнюку до Світу,
І серце підняв на вила…
Ер аст Іваніцький
30 серпня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551765
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2015
І знову в мозок б`є копитом злість,
І гордість в кров роз`юшує серця.
Негоже це, як знахабнілий гість
Кулак господарю підносить до лиця.
І хто тоді господар той, якщо
Покірно він сідає і мовчить?..
В цю мить не допоможе вже ніщо,
Лише одне: нахабу в пику бить!
А що робити, як нажершись ледь,
Гість мову почина твою ганить?
Лише одне: погнати гостя геть!
І міцно двері дому зачинить!..
Ераст Іваніцький
1989р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550903
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2015
Русич! Ратай! Де Дух твій могутній?!
Чом Доля твоя у наймах і злиднях?
Ніч. Шакали панують і трутні,
А Бджоли злиденні та бідні.
Де початок Ганьби, де початок Кінця,
Де ти до Смерті звернув?
Прийняв ти вітчима собі за Отця,
Холод у серце дмухнув.
Де громом Перун розбивав ворогів,
Де блискавка суд вершила,
Ти вкляк перед ликами інших богів
Й тебе полишила Сила.
Покірним ти став. Що покора дала?
Сум, що піснями квилить,
Гідність, як спогад здорового Зла,
І величі пам’ять – могили.
Копають історики, пишуть томи,
У кожного правда нова,
Та дійсною Правдою дишемо ми,
Як пісня з душею співа.
Нам повідає, як то вершилось,
Єднання мелодії й слова,
Дивна мелодії древня сила,
Що завжди до бою готова…
Ер аст Іваніцький
23 вересня 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550901
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.01.2015
Я кохаю Тебе. Хай ніхто не пита,
Як ім’я Твоє, Зоряна Діво,
В моїх мріях Твій образ фантомом зліта,
Ти – моє неймовірне Диво.
Я кохаю Тебе, так шепоче трава,
Коли пестять вітри її хтиво,
Плід, що буде колись, вже в мені визріва,
Щоб із тебе з’явитись щасливо.
Я кохаю Тебе! Серце пісню співа,
Переможця віншує олива,
Торжествують Життям неповторні слова,
Скоро вродить засіяна нива.
Я кохаю Тебе! Я до Тебе іду,
Злий і радісний, несамовитий!
Я у суть твою ніжну кинджалом ввійду,
Щоби Ти забуяла квітом.
17.04. 13
Ер аст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Так тихо ступає, нечутно крадеться
Ніч.
Тиша чорнильна тьмою торкнеться
Віч, пліч. Не хнич!
Я появлюся, прийду, як обіцяно,
На!
Котом замурликаю, вигнешся кицею,
Келих вина.
Тремтітиме темрява стогоном пристрасті,
Пий!
Ти хочеш, я хочу, мусимо випити
Келих п’янкий
Що нам заборони?! Дикі умовності –
Геть!
Тебе розберу я без цноти-тактовності,
Глянувши ледь.
Заплачуть коти, заридає під вікнами
Хіть.
Ми з ними об’єднані потягом-ліками,
Нас не спинить…
Ераст Іваніцький
30.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2015
Де б ми не були і де б не блукали,
Нам мова карбує Долю,
По-нашому ми в неволі співали
І мова збудила Волю.
Ми станемо грізно у слів на сторожі,
Бо слово - надварта святиня.
СЛОВО! - Тобі завдяки ми МОЖЕМО!
Ти наша навік Берегиня!
Слово! Ти нас піднімаєш знову,
Проти вітрів і буранів,
Кулі безсилі супроти мови,
Плавить їх пісня Повстання.
Грими, наче громи, рубай лиха літа,
Пали блискавицею скверну,
В Сонячну мову вслухайся, Світе
Ми, як завжди - попереду!
Ми пам'ятаємо Духом і тілом,
Свобода - завіт поколінням!
Духом Козацьким напружені жили,
Пульсують в тугому стремлінні.
Чубаті та гнівні, сонячні вої,
Наш Дух - у мечі свячені!
Світлом Христовим ми стали до бою,
Світанком і Сонцем рожденні.
31 січня 2014 року, Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2015
Не здатен Раб осмислити Любов,
Любов це вічне Право на Свободу,
З Любов’ю вільні проливають кров Свою,
а не беззбройного народу.
З Любов’ю вільні йдуть на ешафот,
Любов не можна вкрасти чи купити,
Коли в неволі мучиться Народ,
Ціна одна за Волю – кров пролити!
Та зась Рабам, їм чути не дано,
Як сурми кличуть вільних до Свободи,
Як грає вітром Волі Знамено,
Як рвуть кайдани звільнені Народи.
Не вухо чує, серце чує Гнів,
Що ці роки збирався по краплині,
Піднявся Київ, вільний гордий Львів,
І час прийшов повстати Україні!
10 грудня 2013
Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2015
Поцілунки я крав, що мені не належали,
І красуні кохав, що чужими були,
Час від часу мене непокоїли нежиті,
Але то не біда, аби чресла могли.
Відбивав я дівчат, хлопці часом злостилися,
Ну і хто вам за лікаря? Вибір не мій.
Душі мрійно спліталися, музика лилася,
Я кохання прийняв, як обов’язок свій.
Най там що ми написано чи пророковано,
Я багатство своє вже від юні пізнав,
Я сміюсь над смішними моралі оковами,
І напевно скажу: «Так ніхто не кохав».
Що в душі чи у серці, не варте озвучення,
Людям тільки би приводу і – уперед!
Граю струнами я і сльозами пекучими,
Не чужими, своїми… хай думають – мед…
Так багато у Світі байдужої хтивості,
Так багато образ і сльозливих очей,
Я - кохання вогонь на вершині цнотливості,
Я - рятунок в безвиході темних ночей…
Ер аст Іваніцький
28 вересня 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Нормальний мій стан – Кохання,
Мова моя – пісні,
Я кожен раз - востаннє
Слухаю «так» чи «ні».
Хто Долі моїй накреслив
Такий неспокійний шлях?
Я знову і знов воскреслий
В ніжних Твоїх руках.
Ти – кожен раз Незмінна,
Хоч змінюєш імена,
Жінка моя чи дівчина,
Навіки, завжди – Одна.
Муза моя одвічна,
Символ Любови й Краси,
Добре знайома й незвична,
В краплях ранкових роси,
Моє веселкове дівчатко,
Такий я уже дивак.
І кожен раз – спочатку
Слухаю «ні» чи «так»…
Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
Жінка – явище космічне у житті поета,
Не було б на світі жінки, не було б сонета
Не було б на світі пісні, не було б і слова,
А найкращий в світі стимул – кожна жінка нова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547742
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 31.12.2014
Дивні слова, ті, що ми промовляємо,
Вчинки дивні, що діємо ми,
Нам здається і сниться, що ми кохаємо
В Сонця світлі і в нетрях пітьми.
Розділяють нас милі-відстані,
Та об’єднують душі зморені,
Доля знаками грізно-зловісними
Не лякає. Ми досі нескорені!
Що ж то в нас так бунтує і піниться,
Так кипить і клекоче вулканами?
Барвами крові веселково міниться,
Пісенними плаче ранами?
Мабуть Віра, що все – ПОПЕРЕДУ!
Трішки ще, небагато лишилося!
Точно – Завтра, як не тепер – Буду!
Щоби впоперек там не звалилося!
Хто вкраде, хто приміряти зважиться
Те, що Долею іншим писано?
Ну, а вдасться, то хай не скаржаться
Що чужою вдавилися піснею…
Ераст Іваніцький
29.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Зоряні війни, польоти космічні –
Вік Кам’яний, не більше!
Доляри і золото, те, що нас тішить, -
Ще ниціше і смішніше!
Лиш Бог, що Всесильний,
Творець над віками, еонами і життями,
Дарує нам те, що ми справді хотіли,
І те, що ми справді є з вами!
Лиш Дух, що в людині, здатен на більше,
Ніж жерти, немов тварина!
Ракети смішні, Міцубісі і Порші,
Ти вищий від них. Ти – Людина!
Забудьте машини, забудьте заводи,
Лиш Дух, то є наше спасіння!
«На ясні Зорі, на тихі Води»
Шлях УПЕРЕД – Людині!
19 січня 2014 року Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547022
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2014
Держави історія пишеться болем,
Кров’ю гарячою в битвах кривавих,
Історію пишуть ті, хто ніколи
Не прагнули дутої честі та слави.
Історію пишуть не вчені-писаки,
Історію пишуть студентські загони,
Що чистими душами, вістрям атаки
Стають на дорозі бандитів в погонах.
Історію пишуть брати не по крові,
А браття по духу, що ближчі, ніж рідні,
Вклоняюся тим, хто в історію нові
Рядочки вписав, у часи непогідні.
Вклоняюся тим, хто стоїть на Майдані,
Хто, тілом убитий, насправді не гине,
Хто, скошені кулею, все ж нездоланні,
Хто справжні безсмертні Герої країни.
Підручники нові вже час уявити,
Де чорним по білому Істина гляне:
З владного боку – садисти-бандити,
З іншого – світлі герої Майдану.
Вже троль заклопотаний скепсис готує,
Снує павутину брудну і смердючу,
Дарма. Його тільки брехливий почує,
Шістка бандитсько-мєнтовська зсучена.
23 січня 2014 Ераст Іваніцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2014
Чекаю щастя, але де воно?
Затисли серце сумніву лещата,
Як день і ніч, поява та утрата,
То зблисне, то піде на темне дно.
Скоріше почорніє чистий сніг,
І висхне море, Сходом Захід стане,
Євфрат і Тигр тектимуть з Океану,
І стануть перехрестями доріг.
Чи зблисне в хмарах проблиском кохання,
Фатальне із Мадонною єднання,
Як світлу мить, стрілу пошле Ерот.
Я б міг деінде медом ласувати,
Та не дано тому про мед гадати,
Чий тільки у гіркому спраглий рот.
05 вересня 2013
Переклад: Ераст Іваніцький
************************
Ф.Петрарка
Я счастья жду, но нет его и нет
Мучительным сомненьем сердце сжато
Придет – и вновь исчезнет без возврата
Метнется тигром – и простынет след.
Увы, скорее снег изменит цвет,
Моря иссохнут, и страной заката
Верховья станут Тигра и Евфрата,
Края, где занимается рассвет,
Чем ниспошлет, пускай в просвете кратком,
Мне за терпенье долгое в награду
Амур с Мадонной роковой союз.
Я мог бы в чем-то и сейчас усладу
Найти, но не дано судить о сладком
Тому, кто знает только горький вкус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546736
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.12.2014
Навколо упирі, колона п’ята,
Що зачаїлась в прагненні реваншу,
Чекають з Півночі, зі Сходу, знову траншу,
І виродкам вручають автомати.
Довкола диверсанти-окупанти,
Снують, як рать, у владні кабінети,
Наліплено на боки ті таланти,
Що лиш чекають розвитку сюжету.
Петро, я знаю, ти на сковорідці,
Бо в лоба – ворог і позаду теж,
А той, хто поруч, вартий пів-довіри,
Бо ніж у спину – тільки-но не встеж!
Скажу простіше – сам скликай Майдана,
Бо рік тому, коли ще був ніхто,
Ти ж не боявся, що з тобою стане,
І обіцяв закінчити АТО.
Та сил не стало. Ти один у зграї,
Яка не знати, чи й була твоя,
А Україна рішення чекає,
Та ти ж ПЕТРО, а не безликий «Я»!
То встань, як вчора, не тремти, їй-Богу!
Народ твій ось! На нього обіпрись!
Вкажи шакалам стежку від порогу,
Петро, ти - Камінь, то ж ним будь. Не гнись!
Та хвиля гніву, що в мільйонах зріє,
Не має впасти на самих себе,
Ген там, на Півночі, наш спільний ворог мріє,
Щоб засмердіти небо голубе.
Петро, дивися, часу менше й менше,
Під боком ворог, тільки озирнись,
Там гинуть хлопці, а шакали брешуть.
Петро, пора вже. Просто піднімись.
Ераст Іваніцький
25 грудня 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2014
Багато лицарів завжди родила Україна
І всі любили, як могли Вітчизну солов’їну!
Нехай же світ співа хвалу героям ясночолим,
А хто возвів на них хулу, хай їх пожалять бджоли.
Хто ллє на славні імена наклепів злу багнюку,
Хай впевнено про себе зна, що справжня він падлюка!
Віват Мазепі і Махну, Бандері і Петлюрі,
А тим, хто хмарить суть ясну,- дай Боже дні похмурі.
Хай хтось ізнов на них клепа, я знаю про єдине:
Вони сильніше за життя любили Батьківщину!!!
Ераст Іваніцький
1989р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544079
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.12.2014
Комусь правицю відтинають враз
Лиш за добром чужим він посягне,
Та не бракує рук у тих зараз,
Що обікрали і тебе й мене.
Їх хижі руки у серця людей,
Мов у чужі кишені заповзли
Й украли мову рідну у дітей,
І у вогонь пекельний понесли.
І зараз на устах чужі слова,
Як боляче, як важко це простить!
Братами звались ті, хто затоптав
Слова й людей, що вміли говорить.
Братами звались ті, хто сало їв,
Яке по-нашому хрумтіло на зубах,
Братів тих корчило від наших ніжних слів,
Бо кров Іуди грала в тих "братах"!
"Брати" кричали про свою любов
І обікрали і тебе й мене…
Велик Закон, що проливає кров
Того, хто за добром чужим сягне!!!
Ераст Іваніцький
1989р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544075
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2014
Зійди гниле Каховське море,
Відкрий нащадкам Січ забуту,
Ятриться пам’ять давнім горем,
І квилить сум – душі отрута.
Землі моєї охоронці,
Так вам віддячила цариця,
Устаньте, хлопці –запорожці,
І злісно-весело всміхніться.
Від усмішки з-під брів крилатих,
Корони шляхтичі тремтіли,
Під зад і туркам вміли дати
Кацапів також справно били.
Европи лицарі залізні
Османам данину платили,
Ви ж реготали в січі грізній,
Здолати вас було несила.
Та ваша суть - дитячі очі,
Перехитрили вас кацапи,
Як таті мороку і ночі,
Лиш Зло творили їхні лапи…
Та годі! Все! То нам наука,
Як зрада дякою буває,
В орла немає брата-крука,
А крук за хмари не літає!
Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
12 червня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543835
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.12.2014
Коли настане Ніч і сказиться Життя,
І в очі більмами загляне відчай дикий,
І серця стук зірветься до виття,
Я стану гордо. Ні, не мій це карб!
Бо я багатий, як ніхто на Світі!
Мене збагачує сердець великих Жар!
Як можна в Світі жити без Людей,
Які приносять сонцями світанок?
Самий ти – ніц, не треба ти ніде.
Спасибі вам, хто вірить в мить мою,
Вклоняюсь Друзям, що зі мною нині,
Без вас я нуль, немов червак в гною.
Спасибі, Господи, я вірую Тобі,
Ти розпростер мені застиглі крила,
Тепер я Радуюсь, не нидію в журбі!
14 січня 2014 року
Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2014
За праведну кров і за сльози дівочі,
Невже ти й тепер відплатити не хочеш?
Як мати ридає і гинуть герої,
Невже ти на боці неправеднім встоїш?
Не вірю! Ти - з нами, хоч досі не знаєш!
Ти волю так само, як Матір, кохаєш!
Ти поруч зі мною, ти разом з Майданом!
Повір, що ми - разом – і Світло НАСТАНЕ!
Не Виродку в ноги вклонись, а свободі,
Що в серці твоїм проросла не сьогодні!
Не пузу продайся, а вгору здіймися!
Ми ВСІ - Україна ОДНА – Подивися!
Ераст Іваніцький, січень 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540841
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.12.2014
Серце й Сонце: синоніми мабуть,
Однаково гріють і світять так само,
Єдине, – що Сонця не можна звабить,
Звабити ж серце можна піснями.
Зваблене серце, мабуть, тепліше,
Ніж тисячі Сонць, і світить краще,
Ллються із нього і кров, і вірші
Без запитань і пояснень – навіщо?..
Просто тому, що не шкода крові,
А, як віршів не писати,
Розірветься Серце, як зорі зверхнові
І все-таки...буде кохати!!!
Ераст Іваніцький,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Щоб мудрим тебе люди пам'ятали
Двох принципів не зраджуй і за сало:
Опухни з голоду, ніж їсти, що прийдеться,
Будь краще сам, але не з ким зведеться.
Адаптація: Ераст ІВАНІЦЬКИЙ, 2013
Чтоб мудро жизнь прожить,
знать надобно немало,
Два важных правила запомни для начала:
Ты лучше голодай,чем что попало есть,
И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540576
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.11.2014
Похоронки, спалені мішками,
Заґрадотряди, що стріляли в спину,
Не за болото з бидлом-москалями,
Війна була ЛИШЕ ЗА УКРАЇНУ!
Народ! Під це порожнє гучне слово,
Творилось Зло без докорів сумління,
Гарматне м’ясо-люди, чи полова,
Зійшлися два кати на Україні.
В ім’я Народу нищились народи,
Прийдешні убивались покоління,
Та… знову шанс отримати Свободу,
Отримати свободу Україні!
Но, «общій враґ» поняття теж чудове,
Ним став народ, що не схилив коліна,
Боєць, чиє було останнє слово
«В ім’я Твоє я гину, Україно!»
То де ж герої, хто там із цяцьками,
Шкребеться, підгинаючи коліна?
НКВДисти із політруками,
Це їх шанує нині Україна?
Та що б приблуди нам не говорили
Поняття честі у віках незмінні,
В устах свинцем підкошеного тіла
Останній подих: «Слава Україні!»
09.05.2013
ПОЕЗІЯ БОРОТЬБИ...
Ці поетичні рядки звучали на фестивалі національно-визвольного мистецького чину «СТЕПОВА ДИВІЗІЯ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540572
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2014
Знов не спалося, Бродилось,
У Центрі Майдану,
Січ наснилась, пробудилась
Воля нездоланна.
Щось ми муляло від ночі,
Я ж бо Майданутий!
Іншим бути я не хочу,
Бо вільний, розкутий!
Та, гуляючи поважно,
Мов на власній дачі,
Думав все: таж Люди скажуть,
Що я є невдячний!
Добрі люди обізвали
Мене Майданутим
Це ж мабуть, сім днів не спали
Щоб таке утнути!
А самі лишились, бідні
Без подяки нині.
Таж невдячними бувають
Лиш останні свині!
От така несправедливість
Мене пробудила,
На сумління Жаба всілась,
Бий ‘го вража сила!
Ось і виплили до змагу
Слова незабутні:
Називайтесь в противагу Майданутим – ПРутні!
Правда ж добре, навіть дуже,
Коротко і ясно?!
Ось, тримай-но, ПРутню-друже!
Ти вже не нещасний!
Ераст Іваніцький, 19 грудня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538617
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.11.2014
Я Майданутий? Сильний аргумент!
Та роз'яснити маю цей момент.
Скажу: чудове слово - "Майданутий",
Це значить - Честь і Гідність зміг відчути.
Тебе ж бо пруть, в ганебній, рабській позі,
На ланцюгу тримають на морозі.
Всцикаєшся ти у штани свої,
Бо так схотіли твої хазяї,
Тож пруть тебе, бо очі ти залив
І ПРезидента навіть полюбив!
Того, якому, щоб там не було,
Подати руку навіть взападло!
Я - МАЙДАНУТИЙ! Слово це твоє
Для тих, у кого Честь і Гідність є.
Це краще, аніж бути Пертим в сраку,
Примушеним, безправним, як собака!
Вітаю! Твій кумир, мармиза ця,
Злякалася звичайного яйця.
А нині ти такий же, як і він,
Ні-ні. Не треба підніматися з колін.
От так і стій, хоч до скінчення світу
Нехай твої гордяться з того діти.
Ераст Іваніцький, 14 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538615
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.11.2014