| Сторінки (7/671): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Директор ферми мав завдання.
От він зібрав народ
- Зорать поле треба до рання.
А Федір каже – Зорепад.
Директор ферми знову каже
- Так багато в нас преград.
Борозда чи добре ляже.
А Федір каже – Зорепад.
- Що ти Федір, все заладив?
Ранок, який там зорепад?!
- Зоре П етро А ндрійович Д авидів.
Втретє кажу – все зоре ПАД !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031886
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
- Сьогодні чув новини,
Що в нас води не буде.
Ржа буде литись з 3 до 7 години.
А чи так в світі усюди?
- Як в світі буває?
От в Швейцарії, Іване.
Як воду відключають-
Шоколад тече із крана.
Інше в світі буває.
От у Франції, Іване.
Як воду відключають-
Шампанське тече із крана.
Інше у світі буває,
От в Німеччині , Іване,
Як воду відключають-
Пиво тече із крана.
Ще у світі буває,
От в Кореї , Іване,
Як воду відключають-
Рис тече із крана.
Але не журись, Іване,
Буде колись й в наших містечках-
Відключать воду і із крана
Потече самогон, чи навіть гречка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031885
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
По ЛьвовУ, по ЛьвовУ бабця пса несе
А той пес на ходу кісточку гризе.
А у тої бабцІ добреє лице.
Пса несе,
А той пес кісточку гризе.
Бабця песика того, хто де знайшла
І додому його, та понесла.
Кісточка завжди в кишені у неї лежить.
Знає завтра чи нині пса та пригостить.
*** ( мелодія - Voulez vous danser (Ricchi e Poveri))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031679
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Горіла сосна і явір,
Сподобав мі ся кавалєр.
Пожежник той кавАлєр,
У нього є медалі.
Гасить вогонь приїхав,
Ой, була мені втіха.
А поліцай був би любий,
Дала б сусіду в зуби.
А медика б любила,
То кожен день б хворіла.
А так пожежник любий,
Явір згорів, є дУби.
В селі ще є й хатинки.
Краще бери за жінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031678
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
С мачненька риба в магазині,
К опчЕна, дуже смачно.
У мене свято буде нині,
М инути не пробачно.
Б еру її і пляшку пива,
Р ибкою смакую.
І та підводна творить дИва –
Я легше спілкуюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031079
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Таксист чекав на клієнта. Двері біля нього відчинились і з виду багатий мужчина запитав
- До вокзалу довезеш?
- Сідайте – зрадів таксист і завів машину.
Коли приїхали на вокзал клієнт запропонував
- Ти останній з громадян цієї країни з ким я спілкуюсь, бо їду жити в іншу країну. Можу розрахуватись з тобою двома способами – або грішми по лічильнику, або ось цією пляшкою горілки. Це чудо-горілка, не пожалкуєш.
Таксист прикинув в голові варіанти, щоб не прогадати і погодився на пляшку горілки.
Увечері таксист прийшов додому, відкрутив корок від пляшки горілки, наливає у стакан, а нічого не ллється. Він глядить скрізь скло у пляшку, а пляшка пуста. Таксист знову закрутив корок і пляшка знову повна, видно що горілка гойдається у пляшці. Він знову відкрутив корок, наливає, а пляшка знову порожня.
- Я був останнім в того емігранта, кого він надурив в нашій країні – зі злістю сказав таксист, закрив пляшку корком і пішов спати.
Ту пляшку-обманку, як вирішив таксист, він возив з собою у машині і думав, як би вигідно позбутися її, щоб повернути втрачені гроші за поїздку до вокзалу. А тут у нього замовлення, доставити посилку по вказаній адресі. Коробка посилки не велика, але дуже важка, добре хоч заплатили за доставку кругленьку суму. Несе він ту посилку від машини до ліфта, щоб піднятись на 9-ий поверх, важко йому, а ліфт виявляється не працює. І тут він згадав , що на лавочці перед будинком бачив не бабусь, а двох безхатьків, бо був вже вечір, і він каже їм
- Хлопці, віднесіть посилку на 9-ий поверх до квартири № 57, я вам 50 гривень заплачу.
Ті погодились. Несуть посилку , скаржаться що дуже важка, таки донесли. А таксист запитує у них
- Як з вами розрахуватися грошима – 50 гривень чи пляшкою горілки, котра коштує не менше ніж 200 гривень?
Безхатьки вибрали горілку.
Підійшли утрьох до машини, і таксист нарешті позбувся тієї пляшки.
Таксист задоволений поїхав, а безхатьки пішли на лавочку біля будинку.
Почав відкорковувати один пляшку і каже
- Пляшку вже раніше відкривали, можемо потруїтися цією горілкою.
А другий безхатько взяв пляшку, понюхав горілку і каже
- А пахне апетитно.
Перехилив він пляшку, щоб випити з горла, а нічого не ллється.
Подивились вони пляшку на світло, а пляшка пуста, хоч запах горілки з неї є. Закрутили вони корок назад, і видно ,що пляшка знову повна.
- Може зробимо дірку у корці?- запропонував один.
- Не можна такий фокус псувати. Ми на цій пляшці зможемо добре заробити. Ти гляди, на ній і написано – чудо-горілка і аромат апетитної горілки від неї іде. А ну, почекай.
І безхатько поліз у сміттярку, що біля лавочки.
- Навіщо шукати закуску, якщо нічого пити - сказав перший безхатько.
А другий знайшов корок від іншої пляшки горілки, викрутив з чудо-пляшки рідний корок і закрутив не рідний, потім знову відкоркував пляшку, спробував випити з горла і горілка полилась у горло безхатька.
Випили безхатьки по пів пляшки смачної горілки, закрутили пляшку рідним корком і в пляшці знову з’явилась горілка.
Після пляшки горілки на кожного безхатьки заснули на лавочці, а зранку коли прокинулись і згадали про чудо-горілку були щасливі, що пляшка не пропала.
Кажуть потім у місті відкрився бар, де продавали дуже смачну горілку на розлив. Ще кажуть, що господарі бару раніше були безхатьками.
В цей бар заходив і таксист, куштував ту горілку і хвалив її. Він не впізнав у власниках бару двох колишніх безхатьків, бо вони змінилися в кращу сторону. Таксист їх не впізнав, а вони його впізнали, але звичайно ж не подали вигляду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031078
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
-Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда не така,
Давай дядьку п*ятака!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда не все гладко,
Давай дядьку нам десятку!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда не все гладко,
Давай дядьку нам десятку!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А сусід поганий дядько,
Давай, господарю, двадцятку!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А сусід поганий дядько,
Давай, господарю, двадцятку!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А сусід побив горнятко,
Давай дядьку п*ятдесятку!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А сусід побив горнятко,
Давай дядьку п*ятдесятку!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда анекдотик,
Давай нам дядьку швидше сотник!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда анекдотик,
Давай нам дядьку швидше сотник!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!)
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда не газдиня жінка,
Дай портрет на Українки!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А в сусіда не газдиня жінка,
Дай портрет на Українки!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
Хоч до сусіда зичить йди,
Та дай портрет Сковороди!
Рік пройшов,
Знову колядки,
Тато знов дітей зібрав.
Гарні в нього всі хлоп*ятки
І таке він їм сказав.
--Дітки, темніє на дворі,
Час колядувати.
Після колядки,
Скажіть мені,
Яку маєте речівочку сказати?
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
Хоч до сусіда зичить йди,
Та дай портрет Сковороди!
- Треба іти з часом в ногу,
А у нас інфляція.
Змініть речівку,
( і що такого!),
Така є пропозиція-
- Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А сусід зламав гітару,
Давай п*ятак, але в дулярах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030997
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
В Юлі кум, в Юлі кум
Не корів пасе.
В Юлі кум, в Юлі кум
Світло в дім несе.
Він про струм, він про струм
Знає геть усе.
Кіловат, кіловат
4 гривні вже.
В когось кум є сантехнік.
Пам- пам!
В когось кум зоотехнік.
В когось- дизайнить пакетик.
А у Юлі – електрик.
Пам-пам!
***( мелодія Voulez vous danser (Ricchi e Poveri))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030928
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
- Гей, Пилипе, де ти був?
- Щойно з мітингу прибув.
Мітинг за злагоду і дружбу.
Довелось й хильнути кружку.
- Любо чути. Й чого добились?
- Та усі пересварились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030927
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
СИ дить цигарка у коробці,
ГА рні, стрункі форми її.
РЕ гочуть сильно з неї хлопці,
ТА ка бо дія коноплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030774
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025
Жив собі Максим. Було йому 50 років і працював він ремонтником комп’ютерів. Була у нього дружина і двоє дітей – дочка 25-ти років і син 22-ох років. Жили вони небагато у двохкімнатній квартирі і у сім’ї часто виникали проблеми великі чи малі. Аби скинути нервовий стрес від цих проблем, дружина, син і дочка пили таблетки валеріани, а глава сім’ї Максим, йшов у бар, де замовляв 300 грамів горілки і 2 бутерброди з ковбасою, пив і думав, як знайти вихід з тієї чи іншої проблеми, що прийшла в сім’ю.
І зараз була неділя, а син нервувався, бо не написав вчасно дипломну роботу, а він закінчував інститут, дочка психувала, бо не склала бухгалтерський звіт за квартал і її могли за це вигнати з роботи, а дружині Максима сусідка показала свою нову шубу, на подібну котрої у Максима не було грошей. Тож Максим цідив горілку і думав, де б знайти знайомих, щоб допомогли сину з дипломною роботою, дочці з бухгалтерським звітом і як відговорити дружину від бажання мати шубу, як у сусідки.
Максим пив потихеньку горілку, мислив і знав, що зараз усі члени його сім’ї п’ють вдома валеріану і нервують.
За столик у барі до Максима підсів мужчина. Був він благородного вигляду і десь Максимового віку.
- Добрий день , Максиме – заговорив незнайомець – Думаєш як вирішити проблеми у сім’ї?
- Ми знайомі? – запитав Максим.
- Так, ми вчились в одній школі.
- І в якій?
- У №32.
- Правильно – сказав Максим – але я щось не пригадую однокласника з вашими рисами обличчя.
- Коли ти вчився у 7-му класі , я вчився у 5-му і ти допоміг мені, заступився за мене, врятував мене від побиття двома шестикласниками.
- Не пам’ятаю – сказав Максим.
- Я пам’ятаю. А я можу передбачити хід подій і якби ти тоді не заступився за мене, то мені би пошкодили око, а пошкоджене око вплинуло би на роботу мозку і я би не став тим, ким є зараз, чародієм.
- Ви фокусник?
- Ні, я справжній чародій. От тобі 4 таблетки валеріани, котрі так полюбляє твоя сім’я і якщо у когось в твоїй сім’ї виникли проблеми, то нехай той засуне таблеточку собі у рота, обсмокче її, а потім вийме з рота і засуне таблетку у грунт і валеріана точно допоможе.
- Таблетки валеріани не такі дорогі, я здатен їх купити.
- Так, але такі не купиш. Тобі лише потрібно купити 4 пакети з грунтом для рослин, пакети по 5 літрів і кожен з них пересипати у відро і в цей грунт і потрібно засунути на глибину сантиметрів 10, таблетку , що побувала у роті.
- Я вам не вірю – мовив Максим.
- А якщо так?
Сказав незнайомець, накрив серветкою тарілку, де раніше були бутерброди і вже порожній графин з-під горілки, потім зняв серветку і Максим побачив , що графин знову став повним, а на тарілці знову з’явились два бутерброди з ковбасою. Максим налив собі з графина, попробував, а там горілка і як йому здалося ще смачніша ніж та що він замовляв.
- А так вже починаю вірити – сказав здивований і радісний Максим.
А незнайомець встав та вийшов з бару.
Максим же ж допив горілку, з’їв бутерброди і сп’янів більше ніж зазвичай. По дорозі додому він зайшов у квітковий магазин, що працював цілодобово і купив 4 пакети грунту по 5 літрів.
Прийшовши додому він зрозумів, що повернувся у світ проблем, що були у сім’ї . Дипломна
Робота не була написана, бухгалтерський звіт не складений, жінка кричала на Максима, що він п’яний.
А Максим покликав сина і каже йому – У мене здається чудо-таблетки, якщо не надурили і вони якось повинні тобі допомогти.
Потім Максим висипав грунт з одного пакета в порожнє відро і каже синові – Обсмокчи ось цю таблетку і засунь потім її у грунт , сантиметрів на 10 вглиб.
Син так і зробив і сім’я побачила, як із землі швидко виростає рослина, а потім на ній, на трав’янистих ниточках з’явилися аркуші паперу А-4 і було їх 30 штук.
Син переглянув зміст аркушів і каже – Це ж готова дипломна робота!
Максим розповів сім’ї про зустріч з чародієм, а дочка каже – Тату, ти допоміг брату, а у мене звіт не складений.
Максим взяв друге порожнє відро, насипав у нього грунт і дав таблетку із подарованого блістера дочці. Дочка потримала таблетку у роті , а потім засунула її у грунт. І знову почало швидко рости деревце валеріани, а потім на ньому з’явились аркуші із звітом для дочки.
Дружина вихопила із рук чоловіка блістер із двома таблетками валеріани і засунула одну таблетку собі у рот.
- Насипай грунт у відро – наказала вона Максиму.
Максим насипав грунт у третє відро, дружина засунула таблетку у землю і знову почало рости деревце валеріани, потім деревце почало згинатися і на ньому як на ялиночці з вершечка почала з’являтися і збільшуватися шуба.
Дружина відірвала трав’яну ниточку від деревця і зняла шубу.
- Та вона ще краща ніж у сусідки – раділа дружина.
- На сьогоднішній день наче всі проблеми вирішені – сказав Максим, забираючи блестер з останньою таблеткою у дружини.
Діти і дружина в радості обійняли батька, а дочка говорить
- Остання таблетка на моє бажання.
- Ні на моє! – каже мати
- Ні мені – сказав син.
- Треба знайти того чарівника! – мовила дружина.
- Я навіть не знаю, як його звати – каже Максим – І він в розмові казав, що живе тепер в іншій країні.
- Що написано на блістері? – запитав син.
- Тут уривки слів , блістер не цілий, тут слова НА і ІЙ – каже батько.
- НА , напевно валеріаНА, а ІЙ може АндрІЙ?- сказала дружина.
- Може і СергІЙ чи МатвІЙ, чи хтось чи щось інше – сказав Максим – Таблетка буде у мене , кому дістанеться не знаю, побачимо. Я йду спати. Добраніч.
Прокинувшись зранку у понеділок Максим згадав про чудо-таблетку. Він відчув що занервував, бо їх у сім’ї четверо, а таблетка залишилась одна, а проблеми у сім’ї у кожного з’являються і з’являються. Максим не взявся за горілку, а поклав у рота останню таблетку. Потім , звичайно, засунув її у грунт і побачив як росте рослина валеріана, а потім на деревці з’явилось з 20 блістерів з чудо-таблетками. Максим усміхнувся, зірвав один із блістерів і прочитав на ньому – ВалеріНА ЧародІЙ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030297
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
З елений змій, це рік його,
М и його встрічали
І подорожчанням всього –
Я єць, квартплати, сала.
З елений зміє, ми до тебе
М онети кИдаєм і щедро
І ти не жаль нас без потреби.
Я в надії й всі напевно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030178
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
Минає рік Дракона,
Не до всього дійшли руки.
По календарному законі
Кажем ми – Здрастуй, Змійоко.
Що рік нам принесе не знаєм,
Надії все ж на ліпше.
Щось зробити обіцяєм
Й думи – Аби не гірше.
Про змію багато мови
У свято Новорічне.
Несем смачненького до столу.
Та й рік Змії не вічний.
Зелений Змій над роком властний,
З ним бореться МінЗдрав.
( З вина стаканом , а не квасу,
Таке от написав).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030177
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
В одному місті, в одній квартирі жила сім'я – бабуся Парасковія, її дочка Світлана із чоловіком та онук Максим.
Жили вони поживали, роки йшли, виникали в житті питання у сім'ї – чи то віддавати онука в садок чи ні, до якої школи онуку піти вчитися, до якого вузу онуку вступати й інші, і завжди вирішальне слово мала бабуся, що злило і тестя, та і дочку.
Коли бабусі було 77, а онукові 22 роки, то бабуся злягла. Покликала вона онука до себе в кімнату і каже
- Максимчику, скоро я помру. Матеріальні цінності я заповідаю твоїй мамі, а тобі залишу цінніше - ось той кругленький кактус, глянь на нього.
У бабусі на підвіконні було багато кактусів, але Максим одразу зрозумів про який каже бабуся, бо виразно побачив на кактусі голками написане слово - "онук".
- Так - говорила бабуся - це кактус сам вибрав тебе і вказав мені про це. Коли ти народився то цей кактус, в один час, захворів, голки на ньому раптом стали сухими, хоча основа залишалася зеленою. Я акуратно обрізала голки на кактусі ножицями і зверху полила кактус і наступного дня побачила слово з чотирьох літер складене голками на ожилому кактусі, дві літери зверху і під ними дві літери, і це слово було - спас. Це кактус і подякував мені, сказав спасибі і дав мені знак, що він чарівний. Коли тобі виповнилося 3 роки, то твої батьки вирішували, віддавати тебе в садочок чи ні, і я про це думала і якось у кактуса знову засохли голочки, а коли я його полила зверху водою, перед тим зрізавши голки, то незабаром кактус голками написав - =дім=, і я зрозуміла, що краще тебе в садок не віддавати, а ростити вдома. Але коли тобі виповнилося 5 років, то кактус голками зробив напис - = садо =, дві літери зверху і дві знизу, і я наполягла, щоб тебе віддали в садок. Так само було і зі школою, коли батьки вирішували, в яку тобі піти вчитися. Вони більше хотіли віддати тебе до 36-ї школи, але я наполягла, що тобі потрібно вчитися в 77-ій, тому що кактус зробив напис голками - =77=. Зі мною твої батьки часто лаються, тому що я наполегливо чогось бажаю, що стосується тебе і прямо вимагаю, щоб було так, як я сказала, а не інакше. Але ж у житті у тебе було все нормально, адже кактус підказував правильно. Кактус ніколи мене не підводив. Коли в мене виникало якесь питання і я мучилася в пошуках правильної відповіді, то кактус таки підказував мені з 4-х букв, дві зверху і дві знизу. Так і у виборі твоєї нареченої було - кактус написав голками = Людм = і я зрозуміла, що з цією дівчиною у вас все буде добре. Так воно і є, чому я дуже рада.
Я захворіла внучок і не знаю скільки мені залишилося, але кактус написав голками =дочк= , коли я думала кому передати квартиру у спадок, а коли я думала, кому розповісти про цей диво- кактус то з'явився напис = онук=.
Доглядай онучок за моїми кактусами, а щодо чарівного, роби як я, і він, я впевнена, допоможе тобі знаходити відповіді на питання, які важко вирішити.
Максим не міг не повірити словам бабусі, та й напис = онук= він бачив. Він обійняв бабусю і сказав
- І не знаю як тобі дякувати , люба бабусю.
Бабуся поцілувала онука і сказала
- Іди займайся своїми справами, а я відпочиватиму, і побуду наодинці зі своїми думками.
Максим вийшов із кімнати, а наступного дня бабуся вказавши на чарівний кактус, сказала – Дивись.
Максим побачив, що на кактусі з'явилися квіточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029868
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Максиму було 28. Жив він один, в однокімнатній квартирі. Разом із Максимом жив і його кіт Джиммі, п'яти років. Максим був комп'ютерним ігроманом і заробляв тим, що когось за оплату навчав комп'ютерної гри, це йому не приносило особливих доходів, але на необхідні речі в житті, харчування для себе та кота, вистачало.
Максим мешкав на другому поверсі п'ятиповерхового будинку. Під його вікном, що на кухні, росла ялина. Одна з гілок ялини тяглася прямо до кухонного вікна. На Новий рік Максим вішав на гілку ялинки кілька новорічних іграшок і якось змайстрував для синичок годівницю і повісив її на тій самій гілці.
Одного жовтня на гілці ялинки дозріла шишка. Максим оглянув дерево і зрозумів, що на ялині тільки одна шишка і саме на тій гілці, що біля вікна.
Максимові стало цікаво, скільки ж насіння в шишці і він зірвав плід і побачив, що в шишці три насінини. Максим вийняв те насіння з шишки і поставив їх у блюдце, прикривши його кришкою.
Перед Новим роком захворів кіт Максима. Кіт ледве ходив і Максим уже збирався йти з котом до ветеринара. Кіт підійшов до підвіконня на кухні і Максим зрозумів по повадках кота, що той хоче застрибнути на підвіконня, але у кота через хворобу не було сил на це. Максим підсадив Джиммі на підвіконня, а той скинув кришку з блюдця з насінням від шишки і з'їв одну насінину. Кіт з'їв насіння і приліг прямо на підвіконні. Максим у цей час пішов готувати перенесення для кота та одягатися, щоб іти до ветеринара. Максим зібрався, але побачив, що кіт зіскочив з підвіконня, потерся об його ногу і пішов до своїх блюдець з їжею. Було видно, що кіт видужав.
- Невже насіння шишки допомогло? - подумав Максим.
А після Нового року і у Максима трапилася недуга, піднялася температура до 38. Максим з'їв насіння від шишки і хворобу як рукою зняло.
- Та ти чарівна ялина – вирішив Максим.
У квітні Максим познайомився з дівчиною, і вони почали зустрічатися.
Якось Рая, так звали дівчину, мала прийти додому до Максима, але зателефонувала і сказала, що прихворіла.
- Тоді я йду до тебе. - сказав Максим, узяв насіння від шишки ялини і до Раї.
Рая здивувалася пропозицією Максима з'їсти насіння від шишки, але погодилася, сказавши
- Що мені поганого стане від одного насіння? Гірше вже чим є не стане.
З'їла Рая насіння і відчула себе краще, а Максим розповів їй, як насіння вже допомогло йому і його коту.
У вересні Максим та Рая одружилися, а у жовтні Максим побачив на гілці ялинки вже не одну, як минулого року, а дві шишки
Пройшов майже рік і Максим і Рая у вересні сильно посварилися. Рая звинувачувала Максима в безплідності, в тому що він зайнятий лише своєю зеленою красунею і комп'ютерними іграми. Максим же сказав, що це Рая безплідна. Пара лаялася, згадуючи дрібні похибки один одного.
- Я йду! - Зрештою сказала Рая.
- Іди, не тримаю! – відповів Максим.
Рая почала збирати свої речі, а Максим пішов на кухню і побачив у вікно, що голки гілки ялини побуріли.
- Це знак, - подумав Максим.
Він підійшов до Раї і вибачився. Сказав, що зробить тест на безплідність і повів Раю на кухню, показати гілку ялинки.
- Але я бачила, ще годину тому, вона була зеленою – здивувалася Рая.
- Не йди, прошу тебе – просив Максим Раю.
Рая залишилася, а через кілька годин, пара побачила нове диво – гілка знову стала зеленою.
Максим доглядав ялину, і купував добрива в садовому магазині, і обрізав на ялині сухі гілки, приставляючи сходи. А в жовтні він побачив, що на гілці три плоди шишок. Максим зрадів, вирішив зателефонувати дружині, але Рая випередила його з дзвінком, сказавши Максимові - Не йди до лікарів, я вагітна.
А за сім місяців у них народився син.
У новий жовтень ялина знову дала плоди в три шишки на гілці, але насіння в кожній шишці було не по три, а по два десятки.
- А ми ж на цьому насінні можемо заробити - сказав Максі Раї - і я продовжуватиму займатися своєю улюбленою справою - навчати ігор на комп'ютері.
- Не одужала б сама від насіння ялинки, не вірила б, що дерево справді чарівне – мовила Рая.
Тут захникала їхня дитина.
- Прокинувся син, їсти просить, я до нього – сказала Рая.
Поцілувала Максима і пішла до сина. Взяла синочка на руки і той перестав пхикати.
Дружина годувала дитину, а Максим дивився у вікно. До годівниці на гілці ялини летіли синички та клювали крихти хліба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029358
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Максиму було 14. Все в нього і в сім'ї і в житті було добре, тільки коли стосувалося питання вибору з чогось двох чи трьох, то він губився, не міг сам вибрати і завжди звертався за порадою або до батьків, які іноді сердилися, що син не може сам прийняти рішення, або до друзів, поради яких не завжди призводили до добра. В одному Максим не сумнівався, так це в тому, що треба підгодовувати птахів. Коли стояло питання вибору, зробити велику годівницю, маленьку чи середніх розмірів, то Максим впевнено зробив три різні годівниці і завжди підкидав у них крихти хліба.
Перед вікнами квартири, де жила родина Максима, були дерева і на одному з них звила гніздо сорока. Та сорока часто прилітала на підвіконня квартири Максима і Максим завжди її пригощав. Коли Максим сипав частування, то сорока не відлітала, а ставала на край підвіконня.
Максиму виповнилося 15. Він так само робив годівниці для птахів і так само мучився, коли стояло питання вибору. Якось перед Максимом стояв особливо важкий вибір - кого запросити в кіно, - Інну чи Катю. Дві дівчини-однокласниці подобалися йому, і він не міг відповісти собі, хто більше. Максим дивився на два фото дівчат та вирішував
- Інну?
Потім через хвилину, дивлячись на фото Каті ставив собі запитання
-Катю?
І тут на підвіконня прилетіла сорока.
- Ти мені підказуєш чи це випадковість? – подумав Максим.
А потім фото однієї дівчини приклав до одного з вікон кімнати, а фото іншої дівчини приклав до іншого вікна і почав чекати.
Сорока підлетіла до вікна, де було фото Каті.
Максим запросив Катю у кіно і та не відмовилася. А потім Максим і Катя почали дружити і все в їхніх стосунках було гаразд.
Максим ще не раз ставив запитання сороці – і що подарувати Каті – квіти чи цукерки, і яке рішення з кількох варіантів шкільного завдання вірне, і чи говорити батькам, що він зустрічається з Катею. І, як здавалося Максимові, сорока, яка залишалася на вікні на вірний варіант рішення для Максима, радила йому правильно.
- Тепер у тебе є ім'я - сказав якось Максим сороці - Я зватиму тебе Радниця.
Багато разів сорока допомагала Максиму знайти правильну відповідь із кількох варіантів. А Максим дорослішав, закінчив школу і думав, куди йому йти вчитись далі. Варіантів було два – на кухаря чи на слідчого до поліції. Сорока прилетіла до вікна, коли Максим спитав, дивлячись крізь скло. — А може, на слідчого?
Про своє рішення Максим сказав батькам. Ті були проти, говорячи, що й не спортсмен син і характер у нього м'який, але Максим подав
документи до юридичного вузу і вступив, не без допомоги сороки, яка прилітала до вікна, де Максим складав іспити.
Минув час. Максим так само підгодовував Радницю і інших птахів і в житті його відбулися зміни. Він закінчив вуз і потім і одружився з Катею. Максим почав працювати слідчим і не раз сорока прилітала до його вікна на роботі, допомагаючи правильно встановити злочинця. На роботі у Максима справи йшли добре і він швидко просувався кар'єрними сходами, а Радниця так само допомагала йому, прилітаючи до вікна його кабінету. Сорока якимось чином могла знаходити Максима де б він не знаходився в місті і допомагала йому знайти відповідь, коли стояло питання вибору.
У Максима ріс син. Якось, коли синові було 5 років, Максим повів його в магазин іграшок. Син хотів плюшевого песика, але дитина не могла визначитися з вибором - взяти собачку чорного чи коричневого кольору. Син запитав пораду у батька і Максим купив йому двох собачок.
Вдома Максим прочитав в інтернеті, що сороки живуть 20 років, а Радниця допомагала йому вже понад десять років.
Якось сорока прилетіла до вікна Максима, той почастував її хлібом і сказав
- Схоже, Радниця, моєму синові так само буде потрібна твоя допомога, але як.
А влітку на підвіконня квартири прилетіла знову Радниця і не одна, а з сороченятком.
- Так ти леді - зрадів Максим - А я вже подумував, що може ти мосьє і потрібно було кликати тебе не Радниця, а Радник. Вітаю тебе Радниця з потомством.
Сорока полетіла, а Максим побіг у магазин за біжутерією, щоб віддячити Радниці та її дитині.
Прийшовши додому з крамниці, Максим залишив прикраси на підвіконні. Незабаром прилетіла сорока разом зі своїм дитям і забрали подарунки до себе в гніздо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029031
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Ми забили свиночку
І в нас багато сала.
Сала того частиночку
На ринку продавала.
Купив шмат якийсь дід.
Я рада, що продала.
А дід відніс сусіду,
А я того не знала.
Сусід той сало те,
І я того не знала,
Своїй сестрі несе.
Сало помандрувало!
Та сЕстра сало славне
Для когось не жалкує,
Несе рідненькій мамі.
Сало усе мандрує!
Та мама мене знає
І ним мене вгощати.
Своє сало вбачаю.
Пройшов час мандрувати.
Шмат того сала з*їли
Й почали грати в нарди.
Про різне гомоніли.
( Такі от в сала мандри).
У нас ще свиночка росте,
Сальця у ній не мало.
На базар знов понесем
Й пошлем у мандри сало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028886
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
Попросила Іваночка,
Дівчина Світланка,
Накупити сметаночки
І обов*язково в банках.
Він в Приватбанк,
Він в Ощадбанк,
Сметани в них не має.
Ой, що скаже дівчинонька
Іван переживає.
І каже, що в банках не має
Іванко той Світлані.
Івана Свєта проганяє
- Не хлоп ти без сметани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028670
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024
Тихо-тихо донизу,
Що не чути і звука,
Буква А спритно лізе
З дерева бука.
***
А з бука
Потрібна азбука у школу.
У тата звідки треба руки!
Зробив він гарну, виняткову
Дерев*яну букву А із бука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028552
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
Вчені країни А зробили винахід,- кнопку, котру встановлюєш на пупок людини і людина здатна змінити свою зовнішність, стати такою, яку обрала на фото.
У світі цей винахід одразу здобув популярність. З’явилось сотні тисяч подібних людей зовні, котрі обрали схожість з тією самою =зіркою світу=. Але у винаходу був недолік, - обрана зовнішність зберігалась лише вночі, винахід не терпів, подібно вампірам, сонячного проміння.
Але цей винахід був революційним. На виборах почали перемагати кандидати, котрі обіцяли встановити в країні нічний спосіб життя. Противники нічного способу життя доводили його шкоду, - і брак сонячного проміння для організму, і порушення природного режиму для людини, і брак в країні електроенергії, але багато країн перейшли на нічне життя.
Весь світ чекав нового досягнення, щоб =кнопка= була стійкою і вдень. І над цим працювали вчені провідних країн світу, а громадяни інших країн, спостерігали у новинах, коли ж для них винайдуть =кнопку= для зміни зовнішності, котра не буде боятись сонячного світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028173
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Він був поетом. Але був молодим і вважав, що справжня справа для мужчини це поле бою. І коли почалось збройне протистояння, то визвався приймати у ньому участь. Війна не закінчилась швидко і все тривала і тривала. І він почав молитися до Ареса, аби той дарував їхньому війську перемогу. Він складав свої молитви до Ареса поетичними рядками.
А на Олімпі Бахус пригощав своїх друзів – Гіпноза, Ареса і Аіда. Бахус наповнював кухлі вином дотиком пальця і боги спілкувались п*ючи чудове вино.
- До мене звертається солдат аби я припинив війну і звертається такими словами, що позаздрив би сам Аполон.- мовив Арес.
Потім він відірвав від пальми листок, торкнувся до нього долонею і на листку пальми з*явились рядки молитов солдата-поета.
- Так чому ти йому не допоможеш? Чи ти не на його стороні у війні? – запитав Бахус.
- Мені приємно спостерігати за цією війною – відповів Арес – І я ще не вирішив на чию сторону встати.
- Принеси того поета у жертву і віддай його мені. Ти збережеш сотні солдат, а в моїх володіннях такий поет потрібен – запропонував Аїд і мовив далі – Я можу облегшити перебування поета у підземному царстві. Пусти
Аресе стрілу в серце того воїна, а до стріли прикріпи перо Гіпноза і солдату-поету буде здаватись, що він живе чудово , у мирний переможний час і живе на землі, а не під землею.
- Друзі, хіба я можу до вас не прислухатись – мовив Арес – Гіпнозе, давай свої пір*їни, прикріплюй їх до стріли.
Гіпноз прикріпив пір*їни до стріли Ареса, а Арес вистрелив із лука цілившись у серце содата-поета, аби віддати його Аіду , а війску солдата оголосити перемогу. Сам солдат хоч повинен був пасти жертвою, та йому би марилось, що він переміг і живе прекрасно.
Боги спостерігали за летом стріли. От вона вже зовсім близько до грудей солдата…
А солдат чує крик соратників – Перемога! , і відчуває біль, розуміє, що у нього влучила стріла.
- Хто мені завадив?! – вигукнув Арес.
Боги бачили, що стріла от от мала влучити в серце солдата, але в останню мить в стрілу Ареса влучила інша стріла, проколола стрілу Ареса, утворивши неначе хрест із двох стріл і солдат був не убитий, а поранений у руку гострим кінцем другої стріли.
І Арес побачив маленького Амура. Амур зрозумівши, що його помітили, почав тікати, але Арес його впіймав.
- Ти як посмів?! – вигукнув Арес.
- Вибач, Аресе – мовив Амур – але у тебе своя робота, а у мене своя. Цього хлопця покохала дівчина і вона постійно молиться до мене, з проханням аби я повернув його до неї здоровим і закоханим.
Бахус і Гіпноз сміялись
- Та відпусти ти малечу, він десь правий – казали вони.
А Аїд зло радив
- Аресе, пусти ще одну стрілу.
- Аресе спитай у мойр, що вони там навіщували солдату.- запропонував Бахус.
Покликали боги мойр, а ті кажуть
- Цей солдат після перемоги залишиться живим, але пораненим у руку.
Аїд ще більше розсердився, але кухоль доброго вина Бахуса трохи заспокоїв його.
А солдат-поет піднявшись з землі мовив
- Дякую тобі , Аресе.
Соратники поета були здивовані його пораненням. Вони бачили дві стріли, стріли не їх війська і одна стріла простромила іншу, а значить відвернула від серйознішого поранення іншою стрілою.
По дорозі додому солдату усе згадувалась дівчина. Вона і раніше подобалась йому, але вони не були нареченими і таких палких почуттів, як тепер у солдата раніше не було до тої дівчини.
- Повернусь додому, одразу ж до неї – думав поет.
Так і зробив, по прибутті в рідний дім він завітав до тої дівчини. Дівчина була дуже рада його бачити і вони обійняли один одного.
Невдовзі поет і дівчина одружились. Жили вони щасливо і снились солдату прекрасні сни і ніколи не снилась війна. Поет часто звертався у молитвах до Ареса і дякував йому за перемогу і за стрілу, що не вбила його.
А дружина поета також дякувала за стрілу богу Амуру і казала йому слова подяки за те що почув її молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027658
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Рішив я написать роман.
От і заголовок - =Банан=.
Але роман не получився,
Зате бананів хоч наївся.
Рішив я написать вірша,
От і заголовок - =Лапша=.
Але вірш не получився,
Зате локшини хоч наївся.
Рішив я написати оду,
От і назва - =Бутерброди=.
Та ода-твір не получився,
Зате бутербродів хоч наївся.
Рішив я написати казку,
От і заголовок - =М*яско=.
Та казка-твір не получився,
Зате м*яса хоч наївся.
Рішив я написать поему
От і заголовок - =Джеми=.
Твір поема не получився,
Зате джему хоч наївся.
Рішив я написати епопею.
Заголовок є - =Свиняча шия=.
Твір-епопея не получився,
Зате свинини хоч наївся.
Рішив я написати байку,
Вже й придумав назву - =Файка=.
Та байка-твір не получився,
Зате добре накурився.
Рішив я написать легенду,
Є і назва - =Коли-бренди=.
Легенда твір не получився,
Зате коли хоч напився.
Рішив я написать новелу,
Буде зватись - =Ізабелла=.
Новела-твір не получився,
Але вина я хоч напився.
Рішив я написати фарс.
Знайшов і назву твору - =Фарш=.
Але фарс не получився,
Зате котлеток хоч наївся.
Думав сильний я у драмі.
Заголовок - =300 грамів=.
Але твір не получився.
Горілки ж не погано 300.
Рішив написать оповідання.
Назва буде - =Поїдання=.
Може й писар я не гожий,
Та для сім*ї кухар хороший.
Рішив я написати пісню.
Вже й назва є - =Капусти листя=.
Пісня-твір не получився.
Зате голубців наївся.
Та напишу точно, комедію.
За поміччю в пен-клуб но піду я!
Письменник все це прочитав,
Й каже мені – ти написав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027586
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
Винайшли вчені країни К, як здобувати енергію чи то з слова, чи то з мови, коротше кажучи з балаканини, і життя в країні змінилося. У таксисти приймали на роботу балакучих, щоб вистачало енергії на живлення машини, замість бензину. Балакучим пассажирам у таксі надавали знижку за проїзд. Вузи і школи почали накопичувати енергію на освітлення і опалення приміщень, з промов і відповідей вчителів і учнів. У дитячих садочках вже не говорили дітям – Тихіше!-, а накопичували енергію для своїх установ. З'явилися пункти по прийому балачок, для накопичення енергії, подібно електростанціям.
Вчені країни задумались, - як використати енергію розмов у парламенті і уряді і дійшли до того, що створили зброю,- бомби = бла-бла-бла=, котрі потужніші від ядерних бомб.
Як з'явилася в країні така зброя, то весь світ почав рахуватися з країною К та поважати її. І більше того, парламент і уряд країни, журналом =Тайм=, були визнані найкориснішими серед усіх парламентів і урядів у світі, і все за свої балачки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027517
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
В магазині шафи з'явилися, котрі самі готують страви. Купив я таку шафу для жінки, на 8-ме Березня.
Шафа та розміром з великий холодильник і на 5 відділень. Унизу шафи морозильна камера, вище відділення для овочів, ще вище відділення для круп і макаронів, ще вище невелике відділення для спецій, а з самого верху мікрохвильова пічка зі скляною каструлею всередині.
До шафи є пульт на 5 кнопок- 1.Борщ, 2.Суп гороховий, 3.Плов, 4.Тушена картопля з м'ясом. 5.Макарони по-флотськи.
Яку кнопку натиснеш на пульті, таку страву і виймеш з мікрохвильовки.
Дружина, коли я подарував їй цю шафу , запитала у мене
- А були там пульти на більше кнопок, а значить із можливостями приготувати більше страв?
Я кажу, що були і на 10, і на 15 кнопок пульти, чим трохи розчарував свою кохану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027441
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
Хай я не є аристократ
Та є у мене 7 дівчат.
І знають 7, милі і ніжні,
Що кожна має свій день в тижні.
Хай я не є аристократ,
Та є у мене 7 дівчат.
Сім побачень маю в тижні,
Знають коли – милі і ніжні.
В понеділок біля річки
Мав зустрітися з Марічкою.
Я прийшов її нема,
Підманула, підвела.
У вівторок, біля млину,
Мав зустрітися з Христиною.
Я прийшов, її нема,
Підманула, підвела.
У середу біля поля,
Мала бути моя Оля.
Я прийшов, її нема,
Підманула, підвела.
У четвер та біля клубу,
Мав побачити я Люду.
Я прийшов її нема,
Підманула , підвела.
В п*ятницю, на краю степу,
Мав побачити я Свєту.
Я прийшов її нема,
Підманула , підвела.
В суботу, біля магазину,
Мав побачити я Зіну.
Я прийшов її нема,
Підманула , підвела.
А в неділю прийшла Люба,
Радий я такому чуду.
Вона ж мені – Ще маєш 6!
І по пиці мені трісь!
Сім побачень маю в тижні.
Знають коли , милі і ніжні.
Та то не прийдуть молодиці.
А як прийдуть, так шльоп по пиці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027434
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
А Катя, Катя, Катерина,
А в Катерини іменини.
Вітайте Катю й пощедріш,
Цілуйте, хто є сміливіш.
А Катя рада подарункам,
Вгощає нас, щоб добре шлунку.
Вино й горілку в чарки ллєм
І за здоров’я Каті п’єм.
Цілують Катю молодці,
Цьомки солодкі і гіркі,
Але солодких цьомкав більш,
Бо Катя тортика не їсть.
Каже спасибі за дарунки,
Але мовчить за поцілунки,
Та найсолодший пам’ятає,
Щоб цьомкнув знов той хлоп, бажає.
Вже ніч, вже час іти від Каті,
Тортом й спиртним шлунки багаті.
Тому ж , хто цьомкнув од всіх ліпш,
Катя всміхнулась наймиліш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027216
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Процвітав бізнес у підприємця Барашкіяна. В десятках карпатських сіл пастухи випасали його овець. А вівці – це шерсть, це м*ясо, це бринза. Вже багато років Барашкіян займався овечим бізнесом і тут його знайомий, також бізнесмен на прізвище Шерстіян захотів купити у нього отару овець у 150 голів, і Барашкіян замислився, бо у нього такої одної отари не було, а майже всі отари по 100 овець. То ж потрібно було брати овець з двох отар, але умовою Шерстіяна була, щоб вівці були з однієї отари.
І Барашкіян подумав- Вівці у мене добре плодяться. Так чому ж їх як було роки назад по 100 в отарі так і залишилося тепер. Може то мене пастухи обманюють?
Приїхав Барашкіян до одного з пастухів і запитує
- Скільки під твоєю опікою овець?
- Сто – відповідає пастух.
- Але ж на око видно, що тут не менше 200 овець – заперечив бізнесмен.
- Зараз порахую – каже пастух і давай рахувати овець.
Спостерігає бізнесмен і бачить, що пастух нарахував 100 овець і заснув. А в отарі ще не менше 100 овець лишилось.
Почав будити Барашкіян пастуха, а той не прокидається. Вилив підприємець на пастуха кухіль води, аж тоді той прокинувся.
- Стережи овець – каже бізнесмен пастуху – а я другу частину отари буду рахувати.
Рахує він, рахує, нарахував 100 овець і також заснув.
Прокинувся Барашкіян од того, що пастух дуже тряс його за плече.
- Міцний у вас срн, пане Барашкіян – каже пастух.
- Я зрозумів! Я зрозумів! – вигукнув бізнесмен- Коли рахувати моїх овець, то дорахувавши їх до 100 засинаєш!
Перерахував таки Барашкіян своїх овець по всіх селах Карпат і зрозумів, що дуже збагатів.
Знайшов вихід Бізнесмен як рахувати його овець – до кожної отари він прикріпив двох, а то і трьох пастухів, по одному на кожну сотню баранів.
Потім Барашкіян і Шерстіян зустрілись і Барашкіян запропонував напарнику поїхати оглянути отари, щоб той вибрав собі підходящу для купівлі.
- У мене багато отар – каже Барашкіян Шерстіяну – є отари на 150 баранів, є більші. Вибирай отару, рахуй овець і купуй.
Поки їхали вони на машині від отари до отари, то Шерстіян помітив, що біля котроїсь з отар два пастухи, біля котроїсь –три, а біля котроїсь – один рослий пастух, а другий зовсім маленький.
- Поясни чому так? – зацікавився Шерстіян.
- Розумієш- каже Барашкіян – коли рахувати моїх баранів, то дорахувавши до сотні засинаєш. Значить де 2 пастухи, там 200 баранів, де один рослий , а другий низенький- там 150 баранів, де 2 рослих пастухи, а один низенький –
там 250 баранів. Маленькі пастухи тому, що низенькі засинають після нарахування 50 моїх баранів, швидше засинають ніж високі.
Вибрав собі отару для купівлі Шерстіян і дійсно побачив, що високий і низенький пастухи заснули, коли полічили 150 баранів.
Але покупкою Шерстіян був задоволений, бо руно у куплених ним овець було добрим, ще й Барашкіян знижку дав, бо якби не він, то не знав би Барашкіян скільки у нього овець, на скільки він збагатів, бо пастухи звітували йому усе по 100 та по 100 овець у кожній отарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027187
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
М арю я у снах про страви.
Е х, хоча б чорного хліба.
Н е ситий я вже місяцями.
І з кожними днем ближчий до неба.
П оїсти хочеться, ой страшно,
О д голоду німіють ноги.
Т рава-кропива їжа наша,
Р абів і тих кормили трохи.
І чим панам ми завинили,
Б одай лишили зерна діткам.
Н і, нічого не лишили.
-А помирайте – кажуть- світом.
Ї сти дайте вже сьогодні!
Ж ита трохи, ми голодні!
А в відповідь… наган до скроні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027121
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
П очастуємо салатик,
О гірки,помідори.
М ожна сметаночки додати
І цибульки, щоб здорові.
Д о столу прийде вся сім*я
О двідає салатик славний.
Р едиска на столі своя,
О д страви тішиться рідня.
Г ород при хаті має мама.
І славно так в цей літній день,
Р одиною сидіть за стОлом.
О й наспіваємось пісень.
К рай наш згадаєм , рідне поле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027071
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
День почався з мови
- Добрий ранок, мила.
Ти вже фарбуєш брови,
Кави заварила.
Далі іде мова
-Як спалось, казкова?
Ти, сьорбнувши кави,
Кажеш – Пречудово.
День почався з мови,
Але я курець,
Сказав тобі три слова
І тягну тютюнець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027004
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Щоб гравці чесніше грали
На футбольнім полі,
Треба щоби судді мали
Індикатор болі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026921
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
О як то добре зранку встати,
Коли лиш випала роса,
А на столі на всю зарплату
Горілка, сало й ковбаса.
І щоб зарплата величенька,
На горілку в 3 відра,
А ковбаса була смачненька
В колечко нАвколо села.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026870
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
І бачу коник біжить риссю.
- Дорога!-
Милу гукаю
- Приготуй но мені рису.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
А на вулиці так сиро.
- Дорога!-
Милу гукаю
- Приготуй но мені сиру.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
Глянь сусід гуляє наш.
- Дорога!-
Милу гукаю
- Приготуй мені гуляш.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
Тут =Тарас Бульба= син читає.
-Дорога!-
Милу гукаю.
-Я щось бульбочки бажаю.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
Бачу сусідка =скаче в гречку=.
- Дорога!-
Милу гукаю.
- Мені би гречечки горшечок.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
Донька ж пускає мильні бульки.
- Дорога!-
Милу гукаю.
- Прошу підсмаж мені цибульки.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
Бачу хтось щось у когось просить.
- Дорога!-
Милу гукаю.
- Звари мені кашу із проса.
- Що будеш їсти?
- Та я не знаю…
А кругом темно, не видАти.
- Дорога!-
Милу гукаю.
- Я вже ситий. Пішли спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026803
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Жили-були чоловік та жінка. І була у них дитина, однорічний хлопчик. І все було би добре в їх сім*ї, але майже щоночі дитина прокидалась і плакала. Прокидалась дитина від того, що чомусь чашка чи ваза раптово падали і розбивалися, бувало книжка падала з шафи, а бувало, що хлопчик просто починав плакати.
Звертались батьки і до лікарів і до ворожок, але це не допомагало, дитина плакала майже кожну ніч.
Якось мама посадила сина у коляску і пішла на пташиний ринок, щоб купити кішечку. На ринку поки розглядала кошенят, помітила, що в коляску до сина забрався котик і сидить там.
- Ану іди но звідси, не лякай мені дитину! – сказала мама котику і почала проганяти його.
- А це мій котик – сказала продавець котів – І чому він туди забрався?
Мама побачила, що дитина спокійна, кіт не ображає синочка і рішила того котика купити і забрати у свій дім.
І як не дивно у першу ж ніч, як з*явився кіт у домі, дитина спала спокійно. Спокійно дитя спало і в наступні ночі.
А чоловік зауважив таке
- Якогось дивного ти кота купила, жінко. Він цілими днями спить. Цікаво, що він уночі робить.
- Не знаю, що він там робить уночі – каже дружина – але ти помітив що наше дитя почало спокійно спати і вже не падають книжки та чашки по ночам.
Якби котик умів говорити, він би розповів, що по ночам він розважає барабашку, щоб той не будив дитину. Бо раніше барабашка, котрий завжди активний уночі, будив хлопчика, бо барабашці було сумно, він хотів бавитись. А тепер котик відводив барабашку по ночам на кухню, спілкувався там з ним на казковій мові, бавився у хованки, а в цей час в кімнаті дитина і батьки солодко спали.
Батьки ж завжди залишали повні блюдця їжі для котика на ніч і казали зранку
- А у нього хороший апетит.
Бо ж вони не знали і того, що котик пригощав своєю їжею ще і барабашку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026711
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Було це давно. Жив-був коваль. Був він справжнім майстром, зробити підкову, огорожу чи викувати меч , так зверталися до нього мешканці села де він жив та і мешканці інших сіл.
Були у коваля три сина. Добрими вони були працівниками і людьми , але не ладили поміж собою. Як не мирив їх батько, нічого не допомагало, сварилися сини поміж собою, або ж і не розмовляли один з одним.
Пройшов час, став старим коваль. І коли він відчув, що смерть його близька, то попросив усіх трьох синів прийти до нього. Зібрались сини коло батька, а той каже
- Смерть моя близько, сини мої, але більш сумно на душі не од того, що помираю, а що ви не можете жити дружньо. То ж заповідаю вам дім і господарство, продасте їх. А на виручені гроші купите кожен собі хату, подалі один від одного. А тепер хочу з кожним з вас по окремості поговорити, залишись старший сину, а ви ідіть.
Вийшли з кімнати середній і молодший сини, а батько каже старшому
- Зробив я зброю, сину. Такої зброї не має ні у кого у нашій окрузі, і далеко за її межами. Сильна ця зброя, з нею можна одному і на ведмедя іти. Покажу я тобі цю рушницю і навчу нею користуватись, але тобі не віддам, а сховаю так, що ти не зможеш її знайти. Але якщо прийде біда, то ти цю рушницю знайдеш, я вірю в це.
Як сказав коваль, так і зробив. Навчив він сина вправлятись з рушницею , а потім каже
- Йди, мовчи про цю рушницю і поклич середнього брата.
Зайшов до батька середній син , а батько йому каже
- Дам я тобі рушницю, але не навчу як нею користуватись і не дам патронів до неї. Сховай цю зброю вона тобі колись знадобиться. Я вірю, що якщо прийде біда у твій дім, то ти знайдеш того, хто вміє управлятись з цією рушницею і знайдеш того у кого бойові набої до рушниці. А зараз сховай рушницю під плащ і не кажи за неї нікому. І поклич до мене молодшого брата.
Розповів коваль молодшому сину, що є зброя і що вона сильна і дав молодшому сину бойові набої до цієї зброї. Сказав коваль сину сховати ті патрони і нікому про них не говорити. Сказав коваль сину, що можливо прийде час і він знайде зброю до якої бойові набої і того, хто вміє користуватись тією зброєю.
Пройшов час, помер коваль. Його сини продали батьківський маєток і почали жити зі своїми сім*ями подалі один від одного , в різних куточках великого села.
Тільки облаштувались сини, тільки завелись худобою у господарстві, як в лісі, що був біля села, з*явився нечуваний і небачений звір. Був великий той звір як ведмідь, спритний як пантера, хитрий як лис, злий як вовк і ненажерливий як гієна.
Багато шкоди наробив той звір мешканцям села. Поїдав він худобу то з одного то з іншого двору, і навіть руйнував будівлі, таку мав силу.
Що тільки не робили мешканці села, які пастки на звіра не ставили, нічого не допомагало.
Зруйнував звір маєток і поїв худобу молодшого брата. І пішов той жити до своїх друзів. А не до братів, бо ж брати лише зраділи з його горя.
Та пройшов час і той звір поїв худобу та зруйнував маєтки спочатку середнього, а потім і старшого братів і ті стали жити у своїх знайомих і бідувати.
Пройшов рік після смерті батька. Так трапилось що брати прийшли на могилу до батька всі в один час. Зустрілись брати, почали згадувати батька, потім почали говорити про біди од лихого звіра і старший брат каже
- Перед смертю батько показав мені рушницю, навчив нею користуватись, але де її заховав не сказав.
- Я заховав батькову рушницю біля лісу - каже середній брат.
- А у мене є бойові набої до цієї рушниці! – вигукнув молодший брат.
Зраділи брати і рішили разом поквитатись з лихим звіром.
Ніхто в селі не вірив, що брати зможуть справитись з звіром, бо ні спис ні стріли не брали страховисько. Але брати наважились вполювати того звіра, вистежили його і старший брат з трьох пострілів таки вбив чудовисько.
У подяку мешканці села допомогли братам збудувати будинки, що стояли по сусідству. Брати зажили щасливо і дружньо, ходили один до одного в гості і більше не сварилися.
Якось зібрались вони утрьох і старший брат каже
- Батько мені сьогодні приснився.
- І мені в цю ніч батько снився – каже середні брат.
- Дайте но і я перекажу свій сон - каже молодший брат – батько нічого не казав, а лише усміхався.
Так трьом братам, в одну ніч, приснився той самий сон. І стало у братів на душі радісно, а потім і трохи сумно. Усі троє братів подумали ,- навіщо ж було раніше ворогувати поміж собою. Але сум поволі пройшов і брати усе говорили про батька, якою він був доброю і розумною людиною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026478
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Світ облетіла звістка, що в країні N спалено одночасно багато тон наркотиків.
Але після цієї події у країні N почало відбуватися дивне. Люди зовні почали змінюватися. У них почали з*являтися риси обличчя того чи іншого відомого світового лідера. Ці зміни торкнулись і простих людей і високих посадовців. Президент країни став негром і змінився рисами на лиці, у парламенті країни можна було помітити і негрів і людей з рисами обличчя європейських лідерів і навіть були такі, хто набув зовні вигляду лідера країни з котрою N була у стані війни.
Серед простих людей також мало хто не змінився зовні, хтось став темношкірим, хтось подібним до того чи іншого світового лідера, чи лідера рідної країни, хтось подібним до ворожого воєначальника. І такі зміни рис обличчя людей можна було зауважити і в армії, і в поліції, і серед лікарів, та всюди.
Пройшло кілька днів, як почали відбуватися зміни облич в країні N, і подібні зміни трапились в сусідніх з N країнах. На щастя вірус N, так назвали хворобу , торкався тільки громадян з 18 років.
ВОЗ оголосив пандемію і вчені шукали засоби, як боротись з вірусом N.
Дослідження вчених пояснили, що вірус N виник від спалених наркотиків і розповсюджується вшир від країни N. Що люди набувають рис обличчя тих осіб, яким вони симпатизують. Так трапилося і з президентом країни, який симпатизує темношкірому лідеру впливової країни А, темношкірими стали і білошкірі громадяни, які також є симпатиками темношкірого президента, а ті хто набув рис обличчя ворожого лідера – просто зрадники.
Але вірус N шириться світом, треба було щось робити.
І знайшли таки причину з*явлення вірусу і як з ним боротися. Причина – пари від спаленного наркотику, котрі далі ширяться світом. А щоб побороти цей вірус, потрібно зробити щеплення цим жеж наркотиком котрий спалювали.
Була оголошена всесвітня вакцинація наркотиком і люди , котрі набули змін в обличчі, знову стали повертатись до свого попереднього вигляду.
Наркомани Роберт і Роза, обличчя котрих зміни не торкнулись, змогли таки вакцинуватись по 5 разів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026179
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
В одному лісі, в одній заячій сім*ї народилося три зайчики, два білих і один рудий. У всій заячій зграї не було жодного рудого зайця, тому спочатку всі були здивовані, але великого значення тому не надали. Але коли зайчики почали вже самі їсти травичку. То у зграї помітили, що рудий заєць любить бувати біля ставочка, де ловить там і навіть їсть жаб. У заячій зграї почали називати рудого зайця виродком.
Ріс зайчик ріс і обганяв у своєму зрості братів і все їв жаб. І все було б добре, коли б рудий заєць не підріс і не посварився з іншими, вже дорослими зайцями із зграї. Посварилися вони, сильно побились, та так побились, що рудий заєць загриз іншого зайця, а потім і з*їв його.
Рішила зграя прогнати рудого зайця у те місце, де водяться у лісі вовки і лисиці, коротше кажучи на вірну смерть.
Взяли зайці гострі патички і ведуть рудого зайця до вовків і лисиць і щось там не розрахували, бо напнулись на зграю лисиць. Обступило зайчиків багато лисичок і хочуть з*їсти, але рудий заєць ступився за побратимів, зажер трьох лисиць, а інші лисиці повтікали.
Повернулись разом зайці додому і все розповіли головним зайцям. Ті вислухали і не знають що робити з рудим зайцем, бо ж врятував він інших зайців від лисиць.
І послали зайці гінця у сусідній ліс до знахаря, чорного зайця, щоб той дав їм пораду. А чорний заєць сказав, що чув, що у давнину вже був подібний рудий заєць і його силу зайці використовували собі на користь, він обороняв інших зайців від вовків і лисиць. І що буде той рудий заєць м*ясоїдом, поки не спробує конюшини з жовтими квіточками. Тоді він почне їсти лише траву, моркву і капусту.
Розповів гонець зайцям усе, що сказав йому чаклун і зграя вирішила не проганяти рудого зайця, нехай їх обороняє і всі повинні були тримати у секреті новину про дію на зайця конюшини з жовтими квіточками і робити усе, щоб той якось не з*їв її.
Лисиці і навіть вовки спочатку самі йшли у лапи рудого зайця, не розуміючи його сили. Рудий заєць, що виріс до велетенських розмірів міг справитись навіть з вовчою зграєю. От і вовки і лисиці, котрі вже не могли поласувати заячим м*ясом, через рудого зайця, рішали, як же ж здолати того рудого зайця.
І якось удача хижакам усміхнулась. Спіймали вони зайчика, що відбився від зграї. А зайчик той каже
- Не їжте мене, я розкажу вам секрет рудого зайця.
І зі страху заєць розповів вовкам і лисицям, що якщо рудий заєць скуштує конюшини з жовтими квіточками, то стане травоїдним, а значить перестане їсти вовків і лисиць.
Вовки і лисиці наче вбили двох зайців одразу, і дізнались секрет рудого зайця і з*їли того , хто його розповів.
Назбирали вовки і лисиці конюшини з жовтими квіточками, підманили рудого зайця і той покуштував ту конюшину, і ой як вона йому сподобалась.
Осміліли вовки і лисиці і накинулись на заячу зграю і декількох зайців з*їли. Але і самі постраждали, бо багатьох лисиць і вовків рудий заєць роздер.
Став рудий заєць травоїдним, але сила його не пропала, і далі він захищав своїх побратимів.
Час плинув, зайці народжувались і помирали. Рудий заєць їв травичку і оберігав від лисиць і вовків свою зграю. Колись і його час мав прийти помирати.
А у заячій зграї раділи новим народженим зайченяткам і все надіялись, що у них в зграї знову народиться руде зайча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026163
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Бабуля в тролейбус зайшла,
Побачили це пасажири.
Студент, депутат, хлоп з села
Зіскочили з місць де сиділи.
Весь тролейбус зіскочив із місць,
Всі бабцю хотять посадить.
- Вам краще на моє місце сість!
- Ні, краще моє, не сквозить!
І почали бабусю тягати,
За комір, рукав, все тріщить.
Всі хочуть бабусі вгодити,
На місце своє посадить.
Та каже бабуля – Зупинку!
Мені лиш зупинку, сходжУ я!
Тривала возня дві хвилинки.
Зупинка, і вийшла бабуля.
Та дідуся на цій зупиночні видно.
- Скільки їхати? – спитав голос чийсь.
- Та зупинок із 5 – каже дідо.
І з місць зіскочив тролейбус увесь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026086
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Восьмикласник Максим, отримав завдання в школі, придумати казку.
За допомогою він звернувся до мами, але мама сказала
- Вже великий, тобі задали завдання от і придумуй сам.
Максим звернувся до тата, а той відповів.
- Та який я казкар. Наш кіт Паша напевно видумає кращу казочку од мене.
Максим погладив котика Пашу і промовив з сумом
- Паша, вся надія на тебе.
А кіт дрімав собі.
А Максим вирішив. Що казка почекає і пішов гратись у ігри на комп*ютері.
Побавився трохи в ігри і згадав про Пашу
- Мама, а де кіт? – запитав Максим.
- Я його випустила погуляти – відповіла мама.
- Ага, за казкою пішов – пожартував Максим.
А казка Максиму ніяк не придумувалась.
Через деякий час подзвонив хтось у двері.
Батько відчинив, а у дверях стояли дід Андрій і кіт Паша.
- Кіт ваш під дверима, а зараз з прогулянки зі своїм песиком буде повертатись сусідка. От я вам і подзвонив, щоб ви впустили котика.
- Дякую вам, діду Андріє - мовив батько, а Паша шмигнув у квартиру.
До дверей підійшла мама
- Діду Андріє, ви такий видумщик, складіть для сина казку, йому потрібно у школу, а я вас чаєм і печивом пригощу – запропонувала мама.
- Чому б і ні – погодився дід Андрій.
І попиваючи чай розповів таке
- Колись жив дракон. Вважався він мудрецем і чарівником. Дракон був самим головним для звірів на великій території лісів, гір і степів. Жив дракон у велетенській печері разом зі своєю дружиною- драконихою. В печері на сіні були яйця драконів і діток драконів охороняли у печері вовки.
Вовки не були найсильнішими звірями у окрузі, набагато сильнішими були леви чи тигри, але дракон довірив охороняти майбутніх дракончиків саме вовкам, бо вважав вовків найвідданішими серед звірів.
За те щоб служити дракону змагались і інші звірі, але три вовки і лише вовки охороняли печеру з яйцями драконів, бо дракон так вирішив.
Змагались звірі за прихильність дракона і тому , що дракон був крім того що могутнім ще і чарівником і умів зцілювати од хвороб.
Та якось три леви зговорились і вирішили зайти у печеру драконів, коли їх там не буде, знищити яйця драконів, а провину звалити на вовків.
Так леви і зробили. Вовки, хоч були слабкіші од левів, але не відступили і хоробро обороняли яйця драконів. Коли у розпал бою прилетіла дракониха, то один з вовків уже загинув, двоє інших були поранені, а леви запевняли дракониху, що це вони боронили її яйця од вовків.
Дракониха прогнала поранених вовків і залишила левів охороняти її малят Але коли повернувся дракон, то він сказав – Не вірю!
- Так подивись у свою чарівну криницю і впевнишся – сказала дракониха – Бо от я вірю левам.
- Що це за чарівна криниця? – спитав один із левів.
- Котра не лише зцілює , але й показує що було – відповів дракон і наказав левам – Ідіть зі мною!
Дракон і леви підійшли до криниці з високою водою
- Суньте леви лапи у криницю – наказав дракон.
Леви виконали наказ, ткнули передні лапи у криницю. Води крилом торкнувся і дракон і на поверхні води усі побачили бій, як на екрані. Бій був між левами і вовками і було видно, що вовки захищають немовлят драконів.
- Так було?! – грізно запитав дракон.
Але леви у відповідь мовчали.
- Поверни вовків! – наказав дракон дружині.
Коли два поранених вовка зайшли у печеру, дракон зцілив їх рани водою із криниці і запитав у вовків
- Чого ви хочете за свою відданість і смерть друга?
- Нам достатньо твоєї прихильності – сказав один вовк.
А другий вовк сказав таке
- Драконе, а ти не міг би левів зробити малими. Бо вони більші од нас і сильніші. А мені, як вовку трохи хочеться попанувати над їх породою.
Дракон розсміявся і сказав
- Буде так!
А потім схопив левів за хвости і ткнув хвости у криницю.
Коли дракон відпустив хвости левів, леви драпанули з печери, а дракон знову розсміявся і сказав
- Ніколи вовки не дружили з левами чи тиграми. Але тепер у цих трьох левів народяться маленькі кошенята і вони будуть малі розміром і започаткують нову породу, котру ви вовки зможете досхочу поганяти. А то дійсно якось не добре, що вовки завжди у програші перед великими кішками.
Пройшло багато часу. Дракони вимерли, а вовки, леви і коти залишились. А собаки . як ви знаєте, це колишні вовки і як ви знаєте собаки не дружать з котами.
От така от моя казочка.
За дверима почулося гавкання і мама Максима сказала
- То сусідський пес. Він завжди гавкає, коли проходить мимо наших дверей.
Рідня подякувала діду Андрію за казку, а дід Андрій подякував за частування.
Дід Андрій пішов. А Максим взяв свого котика на руки і сказав
- Ходи нащадок левів, будем записувати казку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026023
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Сталося це влітку. Я з двома товаришами поїхали на машині до озера порибалити. Приїхали ми раненько у суботу з вудочками, з хробачками і звичайно ж з горілочкою. І взяли із собою палатку, щоб вніч на неділю переночувати в ній, а ввечері у неділю з уловом назад додому.
Порибалили ми у суботу, зварили з риби ухи, ще й насмажили рибки. За день випили дві пляшки на трьох і пішли увечері спати у палатку. А мені не спиться. То ж вийшов я із палатки, сів на пеньочку, закурив і милуюсь природою. Біля озера тиша. Легенько на берег набігають хвильки, над озером молодий місяць, по озеру проходила блискуча місячна доріжка.
І раптом…Що це?! Очам своїм не вірю. Над озером з*явилось НЛО. Зупинилось НЛО у повітрі недалеко од берега, потім знизилось над озером і з того НЛО вийшли , ступаючи прямо на воду, троє інопланетян. Один з них білого кольору і одяг у нього білий, другий червоного кольору, а третій – синій. Стоять вони на воді і не тонуть. По сторонам дивляться і раптом , о жах, помітили мене і прямо по воді ідуть до мене.
Підійшли інопланетяни до мене, вийшли на берег і щось на своїй, для мене не зрозумілій мові, запитують.
- Хто ви і з якої ви планети? – запитую я
А вони знову щось незрозуміле говорять.
- Я вас не розумію – кажу- говоріть на мові землян, якщо можете.
А червоний щось вийняв з свого вуха і дав ту штучку білому. Білий цей маленький предмет всунув собі у вухо і раптом я чую од червоного зрозумілу мені рідну українську мову
- Ми повинні були налаштуватись на твою мову, землянину,тому задавали тобі питання на своїй мові, щоб ти відповідав. Тепер я і мій білий товариш розумієм тебе, а ти нас. Все завдяки ось цим пристроям.
Білий інопланетянин вийняв із вуха предмет, подібний на бірушу. Показав мені його і засунув пристрій назад у вухо.
- З якої ви планети? – запитую я.
- Ми не знємо, як наша планета зоветься у вас землян, а якщо я назову її на нашій мові, то ти все одно не зрозумієш.
- А як вас зовуть? Мене от звати Василь.
- Зови нас О, Рі і Он. Правда Рі тебе не розуміє, бо у нього пристрою- перекладача, який ми тобі показували, не має в вусі. А мене зовуть О – каже червоний- а мого білого друга – Он і ми з тобою зможемо поспілкуватись.
- Можна я своїх товаришів покличу? – кажу я – Вони сплять у палатці.
- Не потрібно – відмовив О – нехай собі сплять. Доречі і тебе потрібно перевірити.
І О дістав щось подібне до ліхтарика, посвітив ним на мене і усміхнувся.
- Дуже добре – каже О – вірусу чхі у тебе не має, так що будем спілкуватись і далі. До речі ми не ідемо з вами землянами на контакт, бо багато хто з вас, є носієм вірусу чхі. Колись одного землянина ми забрали з собою на нашу планету, а у нього виявився вірус чхі. Ой багато тоді на нашій планеті не тільки перехворіли , але й померли.
- Так ви значить трохи знаєте про Землю? – запитую я.
- Знаєм – каже О – навіть трохи ваші звичаї знаєм.
О щось на своїй мові сказав Рі, Рі підійшов до О і О вийняв з його рюкзака три маленьких кубики і маленький флакончик з рідиною. Потім О посвітив своїм ліхтариком на кубики і ті виросли у три стаканчики. Потім О крапнув рідини у стаканчики, натиснув якусь кнопочку на ліхтарику, посвітив на рідину у стаканчиках і стаканчики стали повними рідини.
- Наша випивка , твоя закуска! – усміхаючись каже О.
- Зараз принесу – кажу я.
- Не треба! Нікуди не ходи – зупинив мене О – Я так жартую. У нас і закуска є.
Вийняв О з рюкзак Рі якісь зернята, натиснув якусь кнопочку на ліхтарику, посвітив на зернята і ті перетворились на великі плоди, схожі на наші яблука.
- Чудеса! – не стримався я
О усміхнувся, подав мені стаканчик і каже
- За знайомство!
Я взяв стаканчик і запитую
- А для Рі чому не налили?
- Йому не можна, він поведе корабель – відповів О.
Випили ми утрьох. Закусив я чудо-плодом, а він на смак як наш ананас, хоч на вигляд як яблуко. А напій на смак як хороший коньяк.
- Розкажіть про свою планету – цікавлюсь я.
- Подібна наша планета до вашої – каже О – але як бачиш, ми вміємо з маленького робити велике. Візьми от в одну руку зернятко яке я збільшив і в другу руку фрукт до якого я це зернятко збільшив.
Я так зробив і відчуваю, що маленьке зернятко і фрукт однієї ваги.
-Однакові по вазі – кажу.
- Правильно –каже О – У нас також є магазини, ринки на котрих можна купити не лише харчі, та одяг, але й мініатюрні машинки, вантажівки, трактори і навіть будинки, на котрі потім посвітивши ліхтариком і вони збільшаться до велетенських розмірів. Ось до чого додумались наші вчені. І як ти, Василю, вже напевно зрозумів, що маленька модель авто чи будинку важить стільки ж скільки і велике авто чи будинок. І коли ми винайшли такі збільшувачі, то у нас виникла проблема з дорогами, бо не всі дороги витримували вагу будинку, не говорячи уже про хмарочоси. Але ми навчились будувати потрібні спец дороги і подолали цю проблему.
- У нас також проблемні дороги, але подолати цю проблему ніяк не можемо – кажу я інопланетянам.
О знову капнув у стаканчики по крапельці рідини, посвітив на неї і її стало багато. Випили ми утрьох, закусили яблуком зі смаком ананасу і розмовляєм далі.
- А якщо вашим чарівним ліхтариком посвітити на зернята наших плодів то вони збільшаться? – цікавлюсь я
- Звичайно – каже О.
Я почав шукати по кишеням якесь зернятко від яблука чи кісточку від сливи, які вчора їв, але не знайшов. Але бачу під ногами жолудь.
- Ось –кажу- посвітіть на нього.
О посвітив ліхтариком на жолудь і той перетворився на маленький дубок.
Викопав я ямку і посадив цей дубок у землю.
- А хто ви по професії? – цікавлюсь я.
- Я – продаю будинки – каже О – Он торгує автомобілями, а Рі космонавт. Ми з Он туристи, вірніше- космічні туристи.
Випили ми ще і О каже
- Нам час летіти. Добре, що крім тебе нас ніхто не помітив. Нам взагалі наказано все робити непомітно на вашій планеті. Так що закон ми трохи порушили, але твоїй розповіді про нас, все одно не повірять.
- Візьміть щось на згадку про Землю – кажу я.
- От , візьмемо ось цей жолудь – каже О – у нас таких дерев немає.
- Ви мене пригостили випивкою і я теж хочу вас пригостити – кажу я – Дозвольте сходжу тихенько до палатки, у нас там є горілка.
- Дивись товаришів не розбуди – погодились інопланетяни.
Я тихенько вліз у палатку, взяв пляшку горілки і назад.
О посвітив ліхтариком на жолудь, який збирався забрати із собою, потім посвітив на пляшку горілки і каже
- Вірусу чхі і тут немає, то добре.
Випили ми разом за успішний політ і інопланетяни зібрались іти до свого корабля
- А як вам вдається по воді іти? – цікавлюсь.
- Це все спеціальне взуття – каже О – думаю і у вас колись таке придумають.
Потисли ми руки один одному і через кілька хвилин корабель зник.
Була вже глибока ніч і я пішов у палатку спати.
Зранку мене будять товариші рибалити. Я не пішов з ними. Бо надто хотів спати.
Потім товариші знову мене будять
- Де горілка?! – запитують.
Я товаришам розповів про інопланетян. Хлопці звичайно ж не повірили і сильно образились на мене. Рибалити вже ніхто не хотів і ми поїхали додому.
Пам*ятаючи , як сприйняли мою розповідь про НЛО товариші, я вирішив нікому нічого більше про них не говорити, і так не повірять.
На наступну суботу я запросив своїх товаришів до себе у гості. Пригощав і частував їх. І вони мене пробачили і все жартували над мною
- От придумав ти, Василю. Сам випив пляшку горілки, а звалив все на інопланетян. Таку рибалку зіпсував.
Що ж , треба буде знову везти хлопців на те ж місце на рибалку. І на цей раз візьму одну пляшку горілки прозапас. А раптом знову інопланетяни прилетять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025876
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
ФОТОАПАРАТ З СТОП-КАДРОМ
В магазин прийшов хлопака
І в продавця спитав
- А чи не має в вас фотоапарата,
Щоб дивно так знімав…
- Доброго дня, шановний покупець – відповів хлопаці продавець – У нас магазин фотоапаратів і ви можете вибрати собі фотоапарат на свій смак.
- Це дуже добре – мовив хлопака – Мені потрібен фотоапарат зі стоп-кадром. Я поясню – от я когось фотографую і той кого фотографую після фотоспалаху завмирає на секунд 5.
- Це неможливо! – відповів продавець – Такого фотоапарата ще не винайшли у світі.
- Та десь напевне такі є – каже хлопака – Просто у вас в магазині не має. А ви замовте.
І пішов хлопака з магазину.
На другий день той хлопака знову приходить в цей ж фотомагазин і запитує у того ж продавця
- Ну що, поступили до вас фотоапарати зі стоп-кадром про який я розповідав?
- Звичайно ні. – відповів продавець.
- Погано працюєте – мовив хлопака і пішов.
Та на слідуючий день хлопака знову приходить у той фотомагазин
- Надіюсь уже є ці фотоапарати? – запитує він у цього ж продавця.
- Я ж казав вам що це неможливо – відповідає продавець.
- Можливо-можливо – каже хлопака – просто у вас магазин поганий. Замовте мені такий фотоапарат, я ще прийду.
І набридав той хлопака тому продавцю. Заходив і заходив у магазин і все запитував за той диво-фотоапарат з стоп-кадром. І все казав що ще прийде за тим фотоапаратом.
Продавець фотоапаратів трохи розбирався у своєму товарі. І так йому набрид той хлопака. Що продавець сам вирішив зробити той фотоапарат зі стоп-кадром. І таки зробив.
Приходить знову хлопака в той магазин і знову запитує за фотоапарат зі стоп-кадром.
- Так , з*явився у нас такий фотоапарат – каже продавець.
- Ну от, я розумію, що ви стали краще працювати – мовить хлопака – Якби не я , то ви би напевно і не знали , що такі фотоапарати існують. Я купую.
- Дуже добре – каже продавець – Ми завжди хочем вгодити покупцю. Скажіть, а для чого вам такий фотоапарат?
- А ви продемонструйте мені його роботу – каже хлопака.
- Добре – каже продавець – От фотографую рибок в акваріумі.
Натиснув продавець на кнопку фотоапарата, той клацнув, а рибки в акваріумі завмерли на 5 секунд.
- Секунд 5 стоп, я так зрозумів – каже хлопака.
- Так – відповідає продавець.
- Ну, то вистачить мені. Непоганий фотоапарат. А ви ним ще щось сфотографуйте.
- Ну, от покотіть м*ячик по підлозі магазину – каже продавець.
Хлопака копнув м*ячика, продавець клацнув фотоапаратом і м*ячик завмер на 5 секунд, а потім знову покотився.
- Добре – каже хлопака- беру.
- Так для чого такий фотоапарат вам? – знову цікавиться продавець.
- Треба. Бо моя дівка кинула мене. А скоро Івана Купала. Вона буде з новим хлопцем стрибати через вогонь, от я їх і сфотографую цим фотоапаратом, щоб вони погоріли.
Почув це продавець і навів фотоапарат на хлопаку і фотографує його. П*яти секунд, на скільки хлопака завмер, вистачило продавцю, щоб зв*язати недобру людину. А потім продавець викликав поліцію.
Приїхала поліція. Поліцейські здивувались, що такий худенький продавець справився з таким величезним покупцем. Але коли вислухали продавця, то все зрозуміли.
Хлопаку забрали у поліцію і фотоапарат, як доказ з собою прихопили.
Поки що не визначили, чи ті фотоапарати зброя, чи просто фотокамери. Тому їх не видно у продажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025692
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
КОЛИ МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ
Жили-були Марічка і Іванко. Жили вони в невеликому містечку Залізняки і їх хата знаходилась десь на окраїні того містечка. Були вони ще молодими, не більше тридцяти років і виховували вони сина, котрому було 5 років.
Марічка працювала на птахофермі, а Іванко уже 2 роки як був безробітним. І підтримував Іванко сім*ю матеріально тим, що вирощував у себе на городі картоплю і цибулю і продавав їх на базарі. А ще Іванко заробляв тим, що збирав чи скуповував металобрухт і здавав його у пункт прийому металобрухту, відвозячи туди метал на свому старенькому =вухастому= =Запорожцю=. Біля хати Іванка була гора металобрухту і коли вона збільшувалась, то Іванко здавав той брухт і мав якусь копійчину.
Якось увечері лежали Іван і Марічка у ліжку, дитина вже спала, а Марічка запитала
- Іванку, а яка у тебе мрія?
-Сама знаєш – відповідає Іванко – роботу знайти, щоб був постійний заробіток. А то набридло за копійками бігати і радіти копійці.
- А я б хотіла сфотографуватись біля Ейфелевої вежі.
- Та мені на білет до Парижа і назад рік працювати – мовив Іванко.
- Я знаю. Була б поїздка дешевшою, було б добре. Я би тільки сфотографувалась біля вежі і назад. І не треба мені сувенірів, французьких ресторанів, дорогих магазинів, лише б на власні очі побачити вежу і біля неї сфотографуватись.
Іванка засмутили слова дружини. Він любив Марічку і завжди робив усе, аби купити їй плаття, що їй сподобалось чи якусь прикрасу. Часто траплялись і бідні дні, коли надто приходилось економити на усьому, але деколи випадала гривенька за продаж картоплі чи цибулі, чи здачу металобрухту у пункт прийому і тоді Іван щось та дарував Марічці.
Дружина раділа подарункам і Іван думав,що їй вистачає його уваги. І Марічка ніколи раніше не говорила і не запитувала про мрії, а виявляється у неї он яка мрія.
- Та це ж неможлива мрія – подумав про себе Іван.
Але проходили дні і хоч Марічка більше не згадувала про свою мрію, про Ейфелеву вежу, але її слова запали у душу і розум Іванка. Йому навіть згадався анекдот =Збираю на Мерседес. Але сьогодні зірвався і купив собі Кока- колу=
Але Іванко сильно любив Марічку. Але коли він думав, як же ж виконати мрію коханої, то перед очима з*являлась велетенська стіна, котру не обійти, через котру не перелізти і котру не пробити.
Та одного дня, коли Іванко порався біля свого металобрухту, то він побачив велосипедиста біля свого дому. То був чоловік середніх літ, на гарному велосипеді, з рюкзаком за спиною. По всьому було видно, що той чоловік іноземець. І Іванко був здивований, що той начебто іноземець звернувся до нього на чистій українській мові.
- Добрий вам день – сказав незнайомець – Я турист із Франції. Подорожую по світу. Чи не приймете на нічліг?
В Івана наче щось змінилось у середи. У грудях він відчув поштовх і приплив тепла. Бо ж пан із Франції, там де Ейфелева вежа! Про неї ж так мріє Марічка! Цей пан же ж розповість усе про мрію Марічки! Це ж можна сказати, що крихта вежі сама приїхала до Марічки!
- Звичайно, пане! Заходьте! Будемо вам тільки раді!- запросив Іван.
Потім Іван підбіг до хвіртки , відкрив її перед паном і запитав у нього
- А звідки ви так добре українську мову знаєте? Чи не з українців ви, що живуть у Франції?
- У мене напевно талант до вивчення мов – відповів вело турист – в яку країну не приїду, трохи поспілкуюсь з її мешканцями і вже знаю мову. А сам я француз.
- От дивина! – сказав Іванко – І це добре, що ви француз.
Іноземець усміхнувся і зайшов на запрошення Івана до хати.
Як раз в цей час Марічка у хаті вкладала сина спати.
- Марічко – каже Іван – До нас гість. Чоловік француз, подорожує зараз по Україні.
- Добрий день – привіталась Марічка – Де ж ти Іванку знайшов француза у наших краях? Чи мою мрію згадав?
- Твою мрію, Марічко, пам*ятаю. А цей пан сам знайшов нас. Попросився до нас на нічліг, він подорожує по світу. А біля нашого будинку зупинився випадково, може доля привела.
- Зараз щось приготую на стіл, тільки сину на добраніч скажу.
А дитя було уже сонне, що закривались оченята. Марічка поцілувала синочка і на кухню.
Накрила Марічка на стіл і горілочку і до горілочки.
Сіли утрьох до столу, а Іванко каже
- А моя Марічка мріє сфотографуватися біля Ейфелевої вежі.
- Так, це наш символ – каже француз – Хоч збудували вежу більше ста років тому і за цей час є збудовані у світі складніші за конструкцією і можливо навіть красивіші, вищі, але все одно вежа притягує людей до себе з усього світу. Хоч таку вежу могла би тепер збудувати собі кожна країна, але все одно туристи їхали би в Париж, до нашої вежі, щоб подивитись на її висоти, подивитись з неї на місто, на його красу. Вежа як дорогоцінний камінь. Котрий колись знайшли і цінність його не зменшується завдяки історії, що у цього каменю, хоч і дорожчі дорогоцінні камені знаходили і пізніше. Вежа, мов дорогоцінний камінь, у котрого оправа стає все величнішою і гарнішою, а оправою можна рахувати весь Париж, усе що бачиш знаходячись на вежі. І звичайно сама вежа і так звана її оправа мають неповторну ауру, ця аура – дух Парижа, французи, сама Франція. Я до речі маю з собою сувеніри із Франції.
І француз дістав із свого рюкзака фігурку Ейфелевої вежі і подарував її Марічці.
А Іванко вже і не знав чи радіти йому чи ні. що у них такий гість у домі. Бо розумів, що тепер Марічка захоче побувати біля Ейфелевої вежі ще більше.
Ще трохи поспілкувались за столом і пішли спати.
Про своє бажання Марічка нічого не згадувала Іванку. Зоставшись з ним наодинці, а лише сказала
- Дякую, що запросив цього туриста до нас – і поцілувала Іванка.
Зранку турист знову зібрався у дорогу і попросив Івана про таке
- Не знаю чи завітаю в ваші краї ще, але маю прохання. Зроби фото, Іване на мому фотоапараті, на фоні цієї купи металобрухту. Хочу щоб було твоє фото, твоєї дружини і моє. Одну плівку я собі заберу , а іншу вам залишу на згадку.
Француз дістав дві фото касети і сфотографувались так, як він хотів.
Одну фотоплівку француз залишив Івану, а іншу забрав собі.
І коли в фотоательє Іван зробив фотографії з фотоплівки то почались чудеса. Марічка на знімку була не перед горою металобрухту, а позаду неї стояла Ейфелева вежа, як у Парижі! Інша фотографія була, як і мала бути, як і фотографувались,- Іванко стояв біля купи свого брухту. А на фото де мав бути француз, його не було видно, а було видно лише велосипед француза на фоні металобрухту, що біля Іванової хати.
Марічка зраділа і здивувалась. А Іван знову пішов в фотоательє.
А там йому відповідають
- Фотошопу на знімках не має!
І кажуть, що його Марічка наче справді фотографувалась в Парижі біля Ейфелевої вежі.
І Іван поїхав до Києва, в саму Наукову академію. І розповів там науковцям про ті дивні фотографії.
В академії задавали Івану питання і запропонували йому за фото аж 299 доларів.
-Але зробіть мені з фото копію і я згідний – відповів Іванко.
Зробили в академії копію з фотографії де Марічка біля вежі, а на копії Марічка біля брухту металу.
Сказали про це Івану, а він каже
- Я не хочу ваших грошей, бо ж ця фотографія мрія моєї Марічки, де вона біля Ейфелевої вежі.
Науковці запропонували Івану на день затриматись у Києві, бо самі мають порадитись.
Порадились науковці і кажуть Івану
- Таємниці берегти вмієш?
- Вмію – відповідає Іван.
- Про інопланетян, котрих впіймали американці і досліджують чув?
- Чув і такі слухи – каже Іван.
- Так такий самий секрет, щодо твого =туриста= і його фото буде і у нас в Україні. Не розповідай про цей випадок нікому. Фото ми будем досліджувати на якому твоя дружина, а тобі дамо зарплату вченого на 3 роки і організуєм твоїй Марічці поїздку у Париж, до Ейфелевої вежі. Згідний на такі умови?
- Раз Марічка зробить собі нову фотографію біля Ейфелевої вежі то згідний. І обіцяю що таємницю буду берегти.
- От і добре. До тебе приїдуть наші вчені, так що біля своєї хати нічого не міняй, хай буде так, як коли приїжджав =турист=, чи хто там він насправді. Можливо ще колись до тебе навідаємось, думаю ти не будеш проти.
- Та будь-ласка приїжджайте – відповів Іван, радий такій угоді.
Приїхав Іван додому, розповів усе Марічці, а та його розцілувала і була на сьомому небі од щастя. Бо ж вона поїде у Париж до Ейфелевої вежі!
Невдовзі приїхали вчені з Києва до Івана. Щось там міряли, заміряли, розпитували, забрали і фотоплівку і поїхали назад в академію.
Потім Марічка з*їздила у Париж і повернулась щаслива, бо ж виповнилась її мрія. Показала Марічка Іванові, по котрому вже встигла скучити, фотографії біля Ейфелевої вежі, і Іван теж був щасливий бо вдалося вгодити дружині. Та і його мрія виповнилась, бо з грошенятами стало краще.
Але одна фотографія Марічки біля вежі Іванка особливо зацікавила. Ця фотографія була прямо копією фотографії котру Іван віддав вченим. Іван навіть понюхав цю фотографію і йому здалось, що запахло грошима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025472
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Г роші й час цінуємо,
О дні миті чудові.
Д рузям час даруємо.
( И – буква перша в слові )
Н еприємні , наче мука,
Н ападають миті теж.
( И- буква в слові друга).
К радешся час, а чи летиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025315
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Т и така маленька,
А користі багато.
Б іленька чи жовтенька,
Л ікуєш від болячок.
Е нергія є в тОбі,
Т ака, що біль тіка.
К овтнув й ти диво робиш,
А як, мало хто зна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025222
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
М ама купила сьогодні,
О ддАла за нього грошІ,
Р адий синок насолоді,
О й, радий, приємно душі.
З а нього матусі цілунок.
(И – буква в слові тут шоста.)
В се з*їв синок, ну а пакунок,-
О бгортку в сміття кинув, просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025150
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Самогон й цигарка пара,
Дружня сім*я бУла.
Але трапилась в них свара
І любов минула.
Бо закохався самогон
В квашену капусту.
Трапились в цигарки стони,
В родині їх не просто.
Що в самогону і цигарки
Далі вам рішати.
Я покурив і випив чарку,
Зараз іду спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025089
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Г одуєш ти мене
Р ік у рік плодОм.
У тебе віти є,
Ш елестиш листОм.
Е х, же ж плід смачний,
Ч ереву аж втішно.
К личу рід весь свій
- А ну, скуштуйте грушку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025006
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
Пішов Пилип пиво пити.
Поруч пішов Петро Пильний.
Пішли повз поле, Павла плити.
Прийшли. Пили пивасик пінний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024953
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Д ав другу в борг і не останнє.
О мари, ой, як вже набридли.
С ховавсь вареник у сметані.
Т орт-велет з*їсти не зуміли
А автобуси непереношу,
Т аксі я викличу так, так.
О дівсь , наївся і не босий.
К упую 5 зірок коньяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024951
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Д ивиться на мене ствол.
О т спалах й летить куля.
В она летить до мене скоро.
Г ляжу на неї й думаю.
А куди ж поцілиш ти,
С ерце раниш, лоб?
Е х, мав би час я одійти.
К уди там, куля от.
У плечі жахлива біль.
Н естерпно як болить плече.
Д онизу клонить, я присів.
А от і кров струмком тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024896
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Був гарний погодній день. На пасовиську паслись дві корови. Так трапилось, що одна корова підійшла близько до другої і біля неї скубає травичку. Хвости обох корів побачили один одного і забули про свою роботу, відганяти від своїх господарок джмелів і мух і почали ті хвости вихвалятись один перед одним
- Я красивіший од тебе, – каже один – бо я довший.
- Ні я красивіший , - каже другий хвіст – бо на мені більше ворсинок.
І так сперечались хвости, що почали між собою битись.
А в цей час одну корову, як вкусить джміль. Корові боляче і її хвосту звичайно , також боляче. Тож один хвіст припинив бійку з іншим хвостом і почав відганяти джмеля. А другий хвіст почав сміятися з першого хвоста і в цей час його корову вкусив джміль. Другий хвіст, котрому також стало боляче, перестав сміятись і взявся за роботу, відганяти джмеля.
Корови розійшлися, але через деякий час знову підійшли близько одна до другої і коли хвости знову зустрілись, то не ображали один одного, а тільки чемно привітались і приступили до своїх обов*язків, відганяти від своєї господарки надокучливих мух, джмелів, а то і самим стане боляче, коли ті вкусять господарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024862
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Т ак висОко світять зорі,
Е хом чути птаха крик.
М ісяця неповне коло,
Н е чути голосів дзвінких.
А вжеж, бо час відпочивати.
Н е видно світла у віконцях.
І мені вже час йти спати.
Ч орні тонИ до сходу сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024813
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Х орший сонячний ранок.
О діспався за дні трудові.
Ч ашка кави мені на сніданок.
У стами торкаюсь її.
К ава бадьорить смачненька.
А рабіка, назва відома.
В ливаю у себе тихенько.
У тікає ранішня втома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024774
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Cos (косинус) – косить траву.
Y (ігрик) - в ігри не награється.
Tg ( тангенс) – до танго зове братву.
Sin ( синус) – в сіні валяється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024689
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Є у Львові площа Ринок,
Древня площа і прекрасна.
В центрі площі є будинок
-тут Ратуша, тут міста власті.
Гарна-гарна площа Ринок,
Ратуша милує око.
А на Ратуші годинник,
Він каже час вже сотні років.
Пречудова площа Ринок,
Труд, відпочинок тут й живеться.
Тут наступає справжній ранок,
Як промінь годинника торкнеться.
Тут музеї, тут кав*ярні,
Тут артисти й музиканти.
Звідсіля малий трамвайчик
Покатає екскурсантів.
Тут сувеніри, смачні страви,
Тут хочеш просто так гуляєш.
Площа Ринок для держави,
Кажуть значення та має.
Площа Ринок- Львова серце.
Навколо Храми- оберіг.
Площа служить вірно й чесно
За віком вік, за віком вік.
Богів скульптури- площі окраса.
Стоять велично й бачать все.
Вже звикли до фотоапарата,
Аромат їм кави до душі.
Древні боги бачать всі зміни
На площі, в настроях людей.
Вони-картини, ми їм – картини,
Кінотеатр літ подій.
Площа Ринок наче вулик.
Свято у вулику в свята.
Про площу цю далеко чули
І у віках років по ста.
Не спить вніч площа, лиш дрімає.
Дрімає Ратуша й будинки.
О, як вона багато знає!
Годинника йдуть далі стрілки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024479
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
ХУСТОЧКА
У селі Гостинне було велике весілля. Одружувались Олег і Дарина. Були звичайно ж, гості із рідного села, а також із сусідніх сіл, і навіть з міста. Наречені одружувались по любові. Весілля гуляли два дні. А на третій день сталося таке, що все село стало гомоніти. Олег в понеділок увечері зібрався і поїхав від нареченої до іншої, у місто. Люди не розуміли чому так трапилось, бо ж усі бачили, що Олег і Дарина люблять один одного. Гомонів народ гомонів і зійшлись на тому, що місцева зачарувала Олега.
А Дарина плаче і плаче. Плаче тому, що не витримає позору, плаче що любить Олега, плаче . що не розуміє чому Олег так поступив, бо ж і на весіллі і у шлюбну ніч казав, що кохає її.
До Дарини прийшла мама Олега і розпитує , і заспокоює дівчину. А Дарина
- Я накладу на себе руки!
Мати Олега , як може заспокоює Дарину і взнала, що тая місцева подруга Дарини, що Дарина і не помічала аби Олег задивлявся на місцеву, чи вона на Олега.
- А я їй ще й хусточку подарувала – плакала і скаржилась Дарина.
- Яку хусточку ? – зацікавилась мати Олега.
- Та ту котру мені дав Олег на весіллі.
- Ой глупа ти глупа дівчина – каже мати – А Олег розповідав тобі історію цієї хусточки?
- Ні. Лише казав, що ви казали дати мені цю хусточку у першу шлюбну ніч.
- Так цю ж хусточку лелеки принесли з народженням Олега – каже мати.
- Вибачте мамо, але мені не 5 років і я знаю, що дітей приносять не лелеки у хустинках.
- Послухай но, Дарино, у день народження Олега лелека приніс із свого гнізда ось ту хусточку. Лелеки тоді поселились біля нашої хати, я як раз була вагітна, а чоловік підгодовував птахів. А у перший день народження Олега, один лелека вилетів із гнізда і поклав із дзьоба переді мною хусточку. Навіщо ж ти віддала її міській?
- Подруга побачила ту хусточку у мене, сказала що збирає антикваріат і попросила її у мене.
- Видно не дарма тоді приніс лелека ту хусточку – казала мати – Видно у ній якась сила. Олег же ж так тебе любив. А тут міська тільки поїхала з твоєю хусточкою і Олег за нею. Потрібно забрати ту хусточку назад. От глупа ти глупа, дівчино.
Дарина знову розплакалась, а мати Олега, знову її заспокоювати як може. Потім запитала адресу дівчини із міста і сказала що поїде до неї і забере хусточку і певно і Олег повернеться.
У середу мати приїхала в місто. Зайшла до міської дівчини, а Олег побачивши маму, каже їй прямо з порогу
- Я Дарину розлюбив, я покохав цю дівчину!
- І от так одразу прийняла тебе ця дівчина? – запитує мати.
- Так – відповідає Олег – Сказала, що спочатку не звертала на мене увагу, а коли поверталась додому, то лише про мене і думала. А коли я приїхав до неї, то була щасливою.
- Хустинка де? – спитала мати.
- Яка хустинка? – каже Олег.
- Хустинка лелеки, котру ти Дарині на весіллі подарував.
- Не знаю – відповідає Олег – Певно залишилась у Дарини.
Мати звернулась до міської дівчини з питанням про хустинку і попросила аби та віддала їй хустинку.
- Добре – відповідає міська – Хустинку я віддам, але Олег залишиться тут, бо ми любимо один одного.
Мати забрала хустинку і назад у село. Приїхала у Гостинне і одразу ж віддала хустинку Дарині.
А на другий день у селі вже був і Олег. Він просив пробачення у Дарини, просив прийняти його назад, казав, що любить тільки Дарину, що зробив величезну дурість, що поїхав од жінки.
А Дарина лише сказала - Хустинка од лелеки…
Олег не зрозумів чи пробачила його Дарина чи ні і все просив і просив простити його і все говорив і говорив що любить тільки Дарину.
- Десь тут і моя вина – мовила Дарина, усміхнулась і обійняла Олега.
Потім Дарина і мати розповіли Олегу про долю хустинки від лелеки. Що це, що хустинка опинилась у міської дівчини, певно і вплинуло на поступок Олега.
Олег згадав, що коли мати поїхала з міста, забравши хусточку, то він і міська одразу охолоділи один до одного. Але не став про це говорити Дарині.
Пройшло пів року. Олег і Дарина жили у любові. Дарина берегла дивну хусточку. Була весна і до їх хати прилетіли лелеки. Дарина вважала це за добрий знак, бо поки що не була вагітною, хоча хотіли дитя з чоловіком.
Пройшло ще 4 місяці. Хоча лелеки все ще були у гнізді, але Дарина так і не стала ще вагітною.
- Можливо лелеки хочуть забрати хусточку? – запитала мама у Дарини.
- Не віддам – відповіла та.
- Доню, нехай птахи самі вирішують – мовила мати.
І впросила Дарину покласти хусточку посеред подвір*я, а самим відійти подалі від гнізда.
І сталося таке – один лелека злетів з гнізда, підлетів до хустинки і забрав її у гніздо.
- Ой! – зі страхом зойкнула Дарина.
- Птахам краще знати – заспокоювала мати.
Побоювання Дарини не справдилися. Олег і далі її сильно кохав. Пройшло ще майже два місяці, Дарина не завагітніла, але осінню, коли вже чекали відльоту лелек сталося таке.
Дарина вийшла у двір і побачила, що посеред двору лежить хустинка. Дарина зраділа, підняла ту хустинку і це з вигляду була ця ж сама, що забрали у гніздо лелеки, хустинка, котру Олег подарував їй на весіллі. Дарина поділилась радісною новиною з чоловіком і матір*ю. А через місяць Дарина зрозуміла, що вагітна. І коли про це дізналась, то хустинку од лелек вийняла із шафи і поклала її у свій одяг, поближче до животика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024347
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
Ч еревики й тапочки
О дягають всі.
Б ілі, чорні , в крапочку,
О ранжеві й руді.
Т ак, взуття всі носять.
А й в мене кілька пар.
Р емонту часом просять.
І тут є чоботар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024140
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
В магазині закупився.
Та щось забув, чує сердечко.
В магазин входить бабуся
-згадав, забув купити гречку.
Закупився в магазині,
Та забув щось, відчуваю.
Бачу хлопці ідуть п*яні.
Я за горілкою вертаюсь.
Знов купив, неначе все
Та у чомусь я забувся…
Бачу гурт дітей іде.
І за Кіндером вернувся.
Знов купив неначе все
Та у чомусь я забувся…
Бачу красунечка іде.
І за персиками вернувся.
Знов купив неначе все.
Та щось забув… , усе гадаю…
В магазин тут бомж іде.
Згадав- грошей більше не маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023994
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Ти признайся мені
Звідки в тебе ті чари.
Як можеш ти 30 днів
Прожить на пенсію, що дали.
Може десь у лісах
Ти чар-зілля шукала.
Сонце-руту знайшла
І в ломбарди віддала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023918
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
В селі коваль оселився.
Гарно справу знає.
Просять зробити те чи інше.
Добре заробляє.
До ковАля прийшла жінка,
Собою гарна досить.
Каже з грОшами скрутнинка,
трохи позичить просить.
А коваль ій молоточком
Як по пальцю дасть.
-Тепер будеш жіночко
Мати, що поїсть.
Замість нігтів шпарагівка
В тебе буде рости.
Зросте, ріж і на тарілку.
Що стукнув я , прости.
Ой, і жінка та зраділа
І ковАля цілувати.
Хоч грошима не вгодив він,
Та що їсти буде мати.
До коваля ж знов інша жінка,
Собою гарна досить.
Каже з грошима є скрутнинка
Трохи позичить просить.
А коваль по нігтю стук
Молотком легенько
-Нігті перцем стануть тут,
Правда він гостренький.
Гострий перець замість нігтів
В тебе буде рости.
То ж на базар, чи на тарілку…
Що стукнув я, прости.
Ой, і жінка та зраділа
І коваля цілувати.
Хоч грошима не вгодив він,
За що прожити буде мати.
Звичайно перець й шпарагівка
Не манікюр то звісно.
Та трохи вступлять красі жінки,
Як нема що їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023851
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
В одиченька тече,
А і в ванну білу.
Н атру милом плече,
Н атру милом все тіло.
А вода цілюща,
Д арує чистоту.
У полотенце загорнуся.
Ш ик! Змив грязюку всю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023783
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Рудоволоса вчителька
15 жовтня до директора школи села Алібки прийшла молода жінка. Було їй на вигляд років 25-27 і була вона рудоволоса.
- Вам не потрібен вчитель-філолог? – запитала вона у директора школи.
- Потрібен – відповіла Ольга Василівна – Ви ж знаєте, як з учителями у сільській місцевості.
- Я також можу викладати і англійську мову – сказала рудоволоса.
- Чудово! – мовила директор- Ви для нас просто знахідка. І документи у вас про закінчення вузу є?
- Так, будь ласка – і рудоволоса дала Ользі Василівні два дипломи.
Директор зазирнула у дипломи і сказала
- Все гаразд, Діана Степанівна. Можу вам запропонувати години по українській мові і літературі, зарубіжній літературі і англійській мові.
- Я згідна – радо погодилась рудоволоса.
- А жити вам є де?
- Я б погодилась жити в котрійсь із домівок села, за оплату звичайно.
- Допоможу – мовила Ольга Василівна – Є у нас бажаючі здавати помешкання, заробити копійчину.
І вчителька Діана Степанівна оселилась в одному з будинків села, а 16 жовтня уже почала викладати уроки у школі.
На думку директора школи, нова вчителька була умілим педагогом, і спільну мову з дітьми знайшла і знання мала. Ну дійсно, просто знахідка для їх школи.
А рудоволоса вчителька навчала учнів шкільним предметам і придивлялась до кожного із них.
Справа у тому, що менше ніж за рік, Діана повинна була стати господаркою трьох чарівних цукерок. Одна з цих цукерок нагороджувала чудовою пам*ятью, того хто скуштує цю цукерку, друга цукерка нагороджувала того хто її з*їсть, бажанням до оволодіння знаннями, а третя цукерка нагороджувала людину такою рисою характеру як щедрість.
Діана бажала, щоб три дитини, котрим вона дасть ці чарівні цукерки навчались в одному класі і її вибір впав на 9-ий клас.
У цьому класі серед інших учнів навчався хлопець Максим, котрий був розбишакою і без бажання вчитися. Але Діана якось побачила, як Максим заліз на дерево і допоміг котику спуститись з дерева . А котик тоді ще й так жалібно мявкав.
Діана думала, що можливо Максиму дати цукерку, котра зробить чудовою його пам*ять і він буде добре запам*ятовувати шкільний матеріал. Але сама собі заперечила. Діана остерігалась, що Максим буде добре пам*ятати свої нехороші вчинки, коли виправиться, і спогади будуть гнітити його. І Діана вирішила дати Максиму цукерку- бажання до оволодіння знаннями.
А цукерку, котра робить відмінною пам*ять Діана вирішила дати Світланці, котра зі слів її батьків і інших вчителів, дуже старанна, але забудькувата і наприклад для вивчення вірша їй потрібен цілий тиждень, і то потім збивається розповідаючи вірш.
Цукерку , котра нагороджує щедрістю, Діана вирішила дати Юлі, дочці досить таки успішного і багатого фермера. Бо надто вже жадібною була ця дівчинка. А ця риса могла нашкодити їй у майбутньому житті.
Майже рік Діана навчала дітей школи і прийшла їм до душі.
А 14 жовтня вона сказала 9-му класу
- Дітки, у мене день народження і я хочу пригостити вас цукерками.
І Діана роздала дітям по три цукерки кожному і роздала так , щоб Максиму попалась цукерка, котра дарує бажання до знань, Світлані – котра дарує пам*ять добру, а Юлі – котра дарує таку рису характеру, як щедрість.
- Ой, а у мене обгортку однієї цукерки обплітає волосинка – мовив Максим.
- І у мене – сказала Свєта розгортаючи цукерку.
Обгортала волосинка і одну з цукерок Юлі, але та промовчала про це.
Максим з*їв одну цукерку, а дві інших віддав дівчаткам з класу. Ті радо прийняли цукерки, усміхнулись і були здивовані такому жесту од Максима, бо він зазвичай сіпав дівчат за коси.
Юля також з*їла цукерку, на котрій була волосика на її обгортці і віддала дві інші цукерки своїм однокласницям, котрі були також вражені Юліним вчинком.
А Свєта з*уївши цукерку з волосинкою на обгортці вигукнула
- Згадала!
Потім підійшла до Діани Степанівни і сказала
- Діано Степанівна, мені потрібно терміново додому. Я згадала куди поклала ключі од татової машини. Ми вчора їх весь вечір шукали і сьогодні зранку шукали і не знайшли. Тато не може виїхати на роботу. Він вчора дав мені ключі і сказав покласти їх на стіл у кімнаті, а я поклала їх у свою скриньку і забула про це. Аж тепер згадала! Відпустіть.
- Біжи – дозволила Діана Степанівна і усміхнулась.
Діана знала, що життя у Максима, Свєти і Юлі стане кращим. У Свєти буде чудова пам*ять, Юля буде мати багато хороших друзів, а у Максима з*явиться тяга до науки, труда і добрих вчинків.
Але Діана після закінчення уроків, підійшла до Ольги Василівни і попросила звільнити її по сімейним обставинам.
- Жаль – мовила Ольга Василівна – Хоч те, що ви надто часто міняли місце вчителювання, мене одразу насторожило. Але добре. Бажаю вам успіхів.
І Діана знову відправилась шукати іншу школу, напевно що сільську, бо там легше було знайти роботу вчителя.
І 14 жовтня наступного року вона знову подарує трьом дітям три чарівні цукерки, на котрих діти знайдуть волосинки.
Діти школи Алібки розповіли Ользі Василівні, що Діана Степанівна частувала їх цукерками в честь свого дня народження.
- Але ж у неї день народження 8 березня… - здивувалась Ольга Василівна.
А про себе подумала – Дівчата, жінки… мало день народження чого вони подеколи відзначають.
Так , у Діани день народження був 8 березня. А 14 жовтня на її голові, над чолом з*являлись три волосинки – сива, що дарувала пам*ять, коли з*їсти цукерку обгорнуту в цю волосинку, біла – котра дарувала бажання до знань і чорна – котра дарувала рису характеру щедрість.
Діана у 18 років вийшла заміж і дуже любила свого хлопця. Але той через два роки після їх спільного сімейного життя подав на розлучення, бо закохався в іншу.
У Діани тоді було жахливо на душі. Вона любила свого чоловіка, дуже бажала, щоб він знову повернувся до неї, згадувала чудові часи їх спільного життя. Але той не повернувся. А коли йшов розподіл спільного майна, Діана дозволила колишньому чоловіку забрати усе, що той побажав.
Йшов час, а Діана все згадувала свого колишнього і бажала його повернення.
Допомогла Діані жінка, котра торгувала медом. Діана любила мед і нерідко купувала його у однієї і тієї ж жінки. І якось та жінка сказала Діані
- Запроси мене до себе на чай і я принесу тобі такий мед, що забере усі твої печалі.
- Так помітно? – запитала Діана у жінки і трішки зніяковіла, бо ж інші люди помічають її смуток.
- Все пройде – мовила продавщиця меду.
І за чашечкою чаю Діана розповіла тій жінці про свою печаль.
Жінка вислухала Діану, потім дістала із сумки три маленькі баночки з медом і каже
- З*їж по пів ложечки меду з кожної баночки і печалі пройдуть. І кожного року 14 жовтня , на твоїй рудій голівці будуть з*являтись три волосинки, сива – що має дар пам*яті, біла- що дає дар бажання до усього доброго. І чорна- що надає рису щедрості. Туги і душевні муки твої пройдуть, ти лише висмикуй ці волосинки. А висмикнеш, не викидуй їх, бо обгорнувши кожною із волосинок цукерку в обгортці ти подаруєш хорошу рису тому, хто з*їсть цю цукерку, звичайно без волосинки.
З8їла Діана по пів ложечки меду з кожної баночки і пройшли її страждання. А чарівні цукерки обгорнуті в волосинки вона рішила дарувати дітям, бо ж була вчителькою.
Ще Діана пам*ятала слова продавщиці меду
- Волосинки допоможуть тобі і знайти свою вірну половинку. Якщо 14 жовтня на твоїй голові з*являться волосинки не різного кольору а усі три сиві, значить ти знайшла нове, справжнє, ще міцніше кохання.
15 жовтня Діана зайшла у іншу сільську школу.
У холі школа вона побачила молодого чоловіка, певно вчителя
- Ви не підкажете де кабінет директора? - запитала Діана.
- Я вас проведу – запропонував приємний молодий чоловік – Нам доречі потрібен філолог. Ви ж вчитель?
- Так – відповіла Діана.
Погляди двох молодих людей зустрілись і якщо хтось зі сторони бачив як вони дивляться один на одного то подумав би
- Закохались. А що, гарна пара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023725
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
П озолити же ж ручку поштарю.
Е х, ледь я дотягнув до твого приходу.
Н арешті ти прийшов, тебе люблю.
С ідай же ж, поговорим про політику, погоду.
І стало веселіш і так добряче.
Я чаєм пригощу і гривеньку тобі даю на вдачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023644
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
С ало любе всім,
В ріжу собі біле
И –и-и…,так шматочків з сім,
Н аллю чарку. І з*їм.
Я ке ж все стане миле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023592
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
БЕЗКОШТОВНИЙ РИНОК
Зустрічаються двоє. Один каже
- Сьогодні був на базарі, помідори 5 грн. за 1 кг, огірки 6 грн. за 1 кг, цибуля 4 грн. за 1 кг, м*ясо 40 грн. за 1 кг. Накупив усього потроху і грошей багато потратив.
А другий каже.
- Так ти не знаєш, що у місті відкрився безкоштовний ринок! Ти не на ті базари ходиш! Так, так, так! То влада такий подарунок зробила городянам до свята. От послухай як на тому ринку, а там все безкоштовно! Приходиш на ринок і бачиш магазин під назвою =Помідор=, і продаються там помідори.Та що я кажу продаються, віддають задарма! Але є одне але – вхідний білет у той магазин коштує 10 грн. і забрати з магазину можеш не більше 2 кг помідорів. А ще на тому ринку є магазин =Огірок=, і роздають там огірки, але єодне але, за вхід платиш 18 грн. і забрати собі можеш не більше 3 кг огірочків. А в магазині =М*ясо=, де продається м*ясо, взагалі фантастика! Платиш там за вхід 80 грн.і набираєш собі хоч 2 кг м*яса.А там ще оголошення висить - =візьмеш собі безкоштовно 1 кг м*яса, додамо тобі 20 грн.= От , як на тому ринку, майже комунізм! А в магазині =Цибуля=, де роздають цибулю аж по 10кг, лише за вхідний білет треба заплатити 40 грн., ще й таке- там можеш їсти ту цибулю скільки схочеш! Правда на вході в магазин у тебе хліб, сало, що приніс з собою вимагають поставити у камеру схову.
-О то так! –каже перший приятель – О то так здивував! А певно до іншого свята, наші торговці ще чимось нас порадують!
- Та напевно! – сказав другий.
І приятелі розпрощались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023519
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
ЛІС
Молодий мужчина,котрий приїхав у Карпати в відпустку і оселився в одному з будинків =зеленої оселі= вирішив назбирати грибів. Прийшов він з кошиком у ліс і бачить бабцю,котра йде з сумками і як не дивно , з старенькою сокирою.
-Допоможи мені юначе донести сумки до хати. Хата тут у лісі, недалеко. А я тобі грибне місце покажу, швидко наповниш кошик. – каже бабця – Іду з базару, несу молоко, м*ясо, курочку, моркву, а сил зовсім вже не має. Ледве до базару донесла на продаж гриби та ягоди. Допоможи.
Згодився молодий мужчина допомогти бабці. І вона старенька, і місце грибне обіцяла показати. Взяв у бабці сумки і йде за нею.
- Бабцю, а навіщо вам сокира? – не стерпів і запитав молодий чоловік.
- Та знайшла. Бачиш старенька, але у господарстві пригодиться.
І далі йдуть. Так дійшли вони до галявини .Бабця сіла на пеньочку і каже
- І ти легеню присядь, відпочинемо.
Сидять вони поруч. Бабця зірвала ягідку і каже хлопцю.
- Скуштуй ягідку, побачиш які вони у нас у лісі смачні.
Не відмовив юнак, бо і спекотно було, а ягідка була великою і соковитою. Кладе юнак ягідку до рота і бачить . що бабця стебло від тої ягідки собі до рота кладе. З*в хлопець ягідку і в очах у нього потемніло, а коли прийшов до тями,то бабцю не побачив, а побачив біля себе надзвичайно гарну дівчину.
- Дівчино, а де бабця?- запитав хлопець
- Утекла – відповіла дівчина.
Хлопець вже не хотів згадувати про ту бабцю , а дивився і дивився на дівчину, такою гарною вона була.
- Подобаюсь?- з усмішкою запитала дівчина.
- Дуже,дуже подобаєшся! Я ще не бачив такої дивної вроди.
- А так подобаюсь? – і дівчина скинула з себе плаття.
Хлопець кинувся до дівчини, обійняв її, розцілував і покохав.
А коли став одягати свою сорочку , то помітив, що тіло у нього стало старим, як у діда. Ще більш жах він відчув,коли доторкнувся до свого обличчя, воно було все у зморшках, як у пристарілого.
- Ти мене зачарувала? – запитав він у дівчини.
- Хіба що своєю красою- відповіла дівчина – А старість на тебе послала бабця. Але ти не турбуйся, я допоможу. На от з*їж ці дві ягідки,і все буде добре.
Нікуди діватись, з*їв хлопець дві гарні чорну і червону ягідки і помітив, як од червоної ягідки дівчина їсть стебло. Але нічого вже і промовити не зміг, бо знову втратив свідомість. Коли прийшов до тями, все ще був день. Хлопець лежав на галявині, пам*ятав,що йшов в ліс за грибами, але як тут опинився, і чому спить не розумів. Біля нього не було нікого,але галявина була вся вкрита грибами. Хлопець відчував втому, але знайшов сили наповнити кошик грибами і пішов до своєї оселі. Повернувся він до хати з повним кошиком грибів, а господар оселі каже
- Молодець,швидко впорався. А чому твій =магазин= розстібнутий?
Хлопець подивився на свої штани і не знав , що відповісти
-Та ходив по маленькому, забув застібнути – відмовився хлопець.
Поки господар оселі смажив гриби, молодий чоловік рішив піти поспати. Що з ним трапилось у лісі він не пам*ятав.
А дівчина-красуня, що була з ним у лісі, з*ївши стеблину від ягідки, знову перетворилась на бабцю. І поки хлопець спав, пішла до краю галявини,де під деревом у кущах, сховала свої сумки і сокиру.
- Ну от, на місяць сил набралась – мовила до себе бабця- Гарний був хлопець, жаль мені з ним, коли він молодого вигляду не можна, та й коли він молодий, то таку стару, як я не схоче.
Легко несучи сумки, дійшла бабця до глибин лісу і на невеликій галявині вдарила старенькою сокирою по пеньку і на його місці з*явився невеликий будиночок. Розпакувала бабця сумки і до однієї з сторін будинку принесла куряче м*ясо, до другої сторони моркву, до третьої м*ясо теляти, а біля входу у будиночок налила в тарілочку молоко. Через деякий час біля будинку з*явились дві лисички і почали їсти курятину. З*явились два зайчики, вони частувались морквою. Вовк і вовчиця ділили між собою телятину. Прийшли і їжачки, вони пили молоко. Звірі їли і не звертали увагу один на одного. А бабця підходила до кожного з них, погладжувала їх рукою і казала
- Їжте мої дорогі. Я знову сильна. Зберу ягід і грибів, піду на базар і завтра ще вам принесу гостинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023438
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Г адаю ти не встоїш,
О д мене ти не встоїш.
Р ачки будеш повзать
І говорить хрю-хрю.
Л агідний буль-голос,
О тець пшеничний колос,
Ч арочки не досить,
К оли й реклама просить.
А х, пий же ж, ще наллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023375
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
ПЕНЗЛИК
Якось художник вирішив відвідати місцевий зоопарк. Подивився він різних звірів у зоопарку і помітив, що біля досить такої просторої клітки слона зібралось багато людей. Художника це зацікавило і він підійшов до цієї
клітки і побачив, що люди спостерігають, як слон тримаючи у хоботі пензлик малює різними кольорами. Звичайно, творчість слона важко було назвати малюнками, так, -лініїі, барви, але натовп і художник були вражені побаченим і зацікавлені.
Художник надивившись як малює слон, вирішив намалювати картину і подарувати її, а ще і пензлик слону і зоопарку. За декілька днів художник знову був у зоопарку і вже з картиною і з неновим, але хорошим пензликом.
-От, помітив,що у клітці ваш слон-художник один, то ж намалював слониху,щоб слону було веселіше і колезі-художнику слону хочу подарувати пензлик – сказав художник директору зоопарку.
Директор радо прийняв дарунки і дійсно у клітці слона з*явилася картина, на котрій була зображена слониха,а сам слон почав малювати подарованим пензлем і йому це подобалось.
Десь через тиждень часу після цієї події у зоопарку сталося таке. Доглядач за слоном помітив,що у клітці слона з*явилась картина, на котрій був намальований пензлик і пензлик був зображений із сумними очима, ротиком без усмішки і знаходиться пензлик у неволі,у клітці.
Звичайно, слон таке намалювати не міг,хоч вияснили,що картина намальована фарбами, котрі були у клітці у слона, і малюнок був професійний і зроблений на одному з полотен,що були у клітці.
Хто ж намалював?
Директор зоопарку звернувся до художника, котрий подарував зоопарку і слону картину слонихи і пензлик.
- Так виконано професійно – мовив художник – так мій почерк малярства. Але повірте, я не проникав у зоопарк вночі і тим більше не заходив у клітку до слона, і я не малював цю картину.
То ж загадка,звідки взялась картина, так і не була розгадана.
А художник все думав про картину у зоопарку і про пензлик. Художнику пригадалось як бувало пензлик наче сам робив якийсь штрих керуючи його рукою і цей штрих був вдалим і потрібним. Художнику пригадалось, як він деколи вагався який колір підібрати для полотна, і пензлик наче сам занурювався у вдалу фарбу і цей колір виявлявся найкращим.
То ж художник пішов у магазин, купив новий пензлик і прийшов до зоопарку.
-Я б хотів обміняти пензлики – сказав він директору зоопарку – От, нехай слон малює новим пензлем, а старий я б хотів забрати назад.
Директор не був проти такого обміну.
Прийшовши додому, художник помив пензлик, поставив його на полицю і так як було вже пізно, пішов спати.
А зранку він був дуже здивований, бо побачив картину, на котрій був зображений він із пензликом в руці, а у пензлика раді оченята і усмішка на губах.
- Я так і думав! Ти у мене чарівний ! – вигукнув художник – І ти не хотів знаходитись у клітці зі слоном. І картина котру ти намалював в зоопарку це був знак мені, щоб я тебе забрав назад. Вибач мене, пензлику.
Художник натхненний такою новиною намалював прекрасний пейзаж. Він
Малював і радився з пензликом і художник був упевнений, що пензлик його розуміє.
Настав вечір. Час було йти спати
-Я вирішив про твої чарівні здібності нікому не розповідати- мовив художник пензлику – І тебе я вважаю своїм помічником і другом. Дай знати, якщо згідний зі мною, друже.
Художник пішов спати. А зранку він побачив нову картину, на котрій були зображені він – художник і усміхнений пензлик і вони трималися за руки, а над ними сяяла дугою райдуга.
-Чудова робота, друже – мовив художник до пензлика – Я тебе зрозумів, наша таємниця буде лише нашою.
Художник взяв у руки пензлик і лагідно погладив його рукою,а потім і притис до серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023304
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
- Тату, а чому білорусів називають бульбашками?
- Бо вони бульбу люблять.
- А чому вони так полюбили бульбу?
- Бо колись давно, існував над нашою земною твердю інший паралельний світ. Той світ був у хмарах і над хмарами , що пливли над землею. Мешканці того паралельного світу могли бачити землян, а земляни не бачили той паралельний світ, і не знали про його існування, вже не кажучи ,що діється у тамтому світі.
І якось у людей, що населяли територію Білорусії, стався великий голод. Жителі паралельного світу, що за хмарами, пожаліли білорусів і зробили бульбовий дощ. Картопля посипалась з неба на всю територію Білорусії. І жителі Білорусії були врятовані від голоду і полюбили бульбу і розійшовся той плід по усій Землі.
- А чому українців салоїдами називають?
- Бо у мешканців котрі населяють територію України, також колись давно стався голод. І жителі паралельного світу пожаліли українців і зробили дощ із поросят і свиней із свого світу, над територією України. І українців цей дощ врятував і полюбили українці свинину і зокрема сало, а свині з території України розповсюдились по всій Землі.
- Тату, а грузини люблять баранину, бо овечки впали на них дощем із паралельного світу, що за хмарами?
- Вірно, синку.
- А корівки як з*явились?
- Був голод на території Індії. І впав на них дощ із телят і корів. Але індіанці не стали їсти тих корівок, бо стали вважати їх священними. Але індіанців врятувало молоко од корівок. А ті корівки розійшлись з Індії по всьому світу.
- Тату, а куди ж дівся той паралельний світ?
- Колись- колись, щось там у тому світі сталося не так,як би мало бути. І щоб вижити, людям із паралельного світу, котрий над землею у хмарах, треба було переселитись. І усі спустились вони із свого світу на територію Китаю .
- Тепер зрозуміло чому китайців так багато.
- Молодець, синку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023224
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Л лється світло,
А час вже спати.
М анить світло
П очитати.
О дкрию книгу,
Ч итам сторінки.
К оли набридне,
А п, й світло вимкну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023189
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Д ень дуже похмурий,
О сінь за віконцем,
Щ ебіт птах не чути,
Я не бачу сонце.
К рапельки із неба,
І з неба аж рікою.
З емлі вологи треба.
В се залилось водою.
І пада дощик, чути.
Д ерева напоїв.
Р ічки стали могутні.
А х, осінь, пора злив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023181
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Ті американці
До винаходів здібні,
Придумали горілку
Газоподібну.
Відкриваєш пляшку,
З*являється джин
І каже – Зараз сп*янієш,
Мій господин.
Джин той робить – пук!
Ти аромат вдихаєш
І горілки смак
У роті відчуваєш.
Потім джин зникає,
Ти сидиш п*яненький.
Результат, мов випив
Пляшечку ціленьку.
Горілка газоподібна,
Результат наук.
На пляшку один джин,
Що робить один пук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020738
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
К олорадськії жуки,
А також люди в Греції
Р аді тобі, одні смаки.
Т ільки конкуренція.
О скільки з тебе різних блюд –
П ляцки, варка, чіпси.
Л юблять тебе поляк і курд.
Я к любо тебе їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020734
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Чом ти не прийшов
Нині після обіда?
Я ж наварила плов,
Самогонки купила в діда.
Але ти не прийшов,
Поступив не гідно.
Та не пропав мій плов,
Ним накормила діда.
З дідом я гуляла,
Пловом пригощала,
Самогонку пили
І тебе сварили.
Дід плову наївся
На мені оженився.
Потім поїв плову
І оженився знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020266
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Я крутіший від Іваська,
І як не вихваляться-
В шкарпетках діри маю в п*ятках,
А в нього діри в пальцях.
Коли прийдемо ми у гості,
Моїх дірок не видно.
А Івасько знову в злості,
Бо з нього ржуть єхидно.
Каже Івасько – Поміняймось!
Та я не дам шкарпетки.
Їх обоє в дірках маємо,
Та в мене – там де п*ятки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020265
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Якось пішов я в магазин,
Купити щось для своїх псин
Й купив я ліверку.
Коштує мало грошенят,
Але смачна для цуценят,
Ліверка.
Ліверка,
Як добре в магазині є.
Ліверка,
Касир всміхнувшись чек дає.
Ліверка,
Її додому я приніс,
Ліверку,
Запах з порогу зачув пес.
( Мелодія -
Al Bano & Romina Power – Liberta)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020170
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Пиво – beer по американськи
І можливо по мексиканськи,
Тож зрозуміють, як напишу
Літр бір.
Пиво п*ють у всьому світі,
Його пробували і діти,
В магазині пляшки різні
Літр бір.
Літр бір,
Літр бір,
Ніби є непогано
Для Миколи, Івана,
Літр бір.
Літр бір,
Літр бір,
Продають в магазині,
Етикетки красиві.
Літр бір
( Мелодія - The Beatles.- Let It Be)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020169
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Радість самогон,
Велика радість самогон.
З самогоном добре,
З ним уже хоробрий,
Радість самогон.
Радість самогон,
Велика радість самогон,
А як є шмат сала,
То і пляшки мало,
Радість самогон.
Радість самогон,
Велика радість самогон.
Замінить він горілку,
А часом і дівку,
Радість самогон.
( Мелодія -Riders on the Storm - The Doors)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020094
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Поїхала Людмила
В січні на море Чорне.
Поїхала з прізвищем Біла,
Повернулася з прізвищем Чорна.
Бо на морі вийшла Людмила
Заміж за Чорного Мирона.
Тож , хоч і не загоріла,
Та повернулася з моря Чорна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020093
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Пропали гроші із шухляди,
Я на жінку розсердився.
А вона – Так, то не ладно.
Напевно хтось у нас завівся.
- Хто завівся? – я питаю
- То кража чи пропажа?
А вона – Відповідь знаю,-
Завівся барабашка.
І життя наше змінилось,
То барабашка =вкраде= гроші,
То напевно, що напилось –
У барі пляшечки порожні.
Я брешу і жінка бреше,
І все на барабашку.
Хто із нас поцупить швидше
Спрогнозувати важко.
Не має грошей у шухляді,
А до зарплати дві неділі.
І бар, що був колись багатий,
Став зовсім спорожнілим.
Сиджу сумний, жінці кажу
- Наш барабашка зник, здається.
А жінка , витерши сльозу
- Через два тижні вернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020027
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Маю гарну я пательню,
Хай одна лиш штучка,
Дуже люблю ту пательню,
Бо є у неї ручка.
А в пательні ручка,
Ручечка з металу,
А в пательні кучка
Бульбочки із салом.
А в пательні ручка,
Ручечка нагрілась,
Поїмо ми кучку,
Бульби з салом наїлись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020026
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
А за ней Іванко,
Як барвінок в*ється.
- Іванку, ти Іванку,
Не вийся наче в танці.
Іванку ти Іванку,
Дотримуйся дистанції.
А у Галі маска
І у Іванка маска,
Бо вся Земля прекрасна
Коронавірусу підвласна.
- Галю ж моя Галю,
Дай води напиться.
Зніми, Галю, маску,
Дай хоч подивиться.
- Водиченьки не дам я,
Бо іще заразиш,
А масочку я зніму,
Як прийду в хату нашу.
Ти стань за віконцем
І мною милуйся,
Я буду без маски,
Тобі ще й усміхнуся.
Зайшла Галя в хату,
Руки продезінфікувала
Й Іванку у віконце
Усміхатись стала.
Галиночку без маски
Іван в вікно вбачає,
Бачить вроду прекрасну,
Від радості стрибає.
А Галя усміхалась,
Чесала косу русу
- Зніми маску, Іванку,
Побачу твої вуса.
Зняв маску Іванко,
Як Галя і прохала,
Глядить Галя на вуса
І також застрибала.
З двох сторін віконця
Стрибають милий й мила,
Аж до захід сонця,
Поки не стемніло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019946
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Завелася моль у шафі,
Що маю робити?
Щоб не поїла та моль лахів,
Не буду моль терпіти.
І у мене щодо молі
Дуже ворожі наміри.
Організую я для молі
Газовую камеру.
Лаванда,
Гарна квітка лаванда,
Пахучая лаванда,
Дуже гарні квіти.
Лаванда,
Гарна квітка лаванда,
Для людей прекрасна,
А для молі біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019944
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Чік –чірік,
Так каже горобець.
Чік-чірік,
То є його рідненька мова.
Він літає
Косо й навпростець
І їх зграйку
У кущах я бачу знову.
Чік-чірік
Це значить геть усе,
Чік-чірік
Це -=небезпека= і =кохаю=.
Горобчиха
Знов яйце несе,
З нього буде
Чикчиринятко , знаю.
( Мелодія - ABBA – Chiquitita)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019810
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Роберт ішов містом,
Захотів він їсти
І знайшов у куртці п*ятачок.
Дорога повз базару,
Там людей навалом,
Побачив на прилавку кабачок.
За п*ятак не купиш,
а в куртці п*ятачок лиш,
а Роберт дуже сильний голод мав.
Тож рішив згрішити,
Шлунок, щоб набити,
коротше кажучи кабак він вкрав.
Роберт вкрав
Кабачок,
Роберт вкрав
Кабачок,
Бо в кишені тільки п*ятачок.
(Мелодія -Rocking Son of Dschinghis Khan)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019809
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Я виглянув в вікно,
Там хлоп копає яму.
Спотів, з нього текло,
Трудився хлопець вправно.
На хлопа зазираю,
Він за віконцем в крок.
В кімнаті замерзаю,
А хлоп од поту змок.
Змок хлоп од поту,
Мокрі волосся і сорочка теж.
Змок хлоп од поту,
Піду поможу і зігріюсь я авжеж.
Змок хлоп од поту.
Я теж спотію за хвилинок 5.
Змокну од поту,
Зате зігріюсь, бо стану я копАть.
(Мелодія - Deep Purple - Smoke On The Water)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019711
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
К омусь смакують сильно
О млети чи спагеті,
Т а у нас в родині
Л юблять всі котлети.
Е ге ж, такий кругленький
Т ой кулінарний витвір.
К отлеточки гарненькі
А х , і смачні і ситні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019710
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Два брати-близнюки Іван і Петро виграли путівку в Андорру. Але їх там чекало лихо, бо влучила в них блискавка, та так, що Іван від удару блискавки залетів у Францію, а Петра віднесло в Іспанію і брати, на щастя залишились живими, але втратили пам*ять і забули мову.
Івана у Франції приютили фермери і почали його вчити французької мови. І Петра в Іспанії приютили селяни і почали його навчати іспанської мови. Через пів року брати вже знали французьку , а другий іспанську мови , а влади країн взнали про них і організували їм зустріч. Брати зустрілись і хоч пам*ять до них не повернулася і говорили вони на різних мовах, та через перекладача кожен з братів говорив одне і теж – Я тебе не пам*ятаю, але ти такий самий як я і у мене прокинулась до тебе братерська любов.
І брати обійняли один одного. Почали брати радо жити удвох в Андоррі, а влада країни вияснила, що у братів є дружини в Україні, також близнючки і зовуть їх Оксана і Наталя. Привезли дружин до братів в Андорру і кожен по французьки і іспанськи говорив,що пам*ять не повернулась, але дівчата такі гарні,що вони наче знову у них закохалися.
Коли у братів запитали, яку долю вони для себе бачать, то ті сказали, що хочуть повернутись на Батьківщину, до своїх рідних, разом з дружинами і надіються , що пам*ять до них повернеться і на Батьківщині будуть вчити рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019636
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
С ильна горілка, то є добре,
П опив і вже душі гарненько.
О т в мене кум дуже хоробрий,
Т ак запитав, як був близенько
- И –и-и , куме, скільки вип*єш?
К аже він,- що як коли.
- А пляшок на трьох скільки приймеш?
- Ч ужих – безмірно, своїх – три.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019568
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
- Чи час провів ти добряче,
В двохтисячний рік від Різдва?
- Так, я сьогодні пиячив.
Горілка добра була.
- А що буде літ через 100,
Яка в цьому думка твоя?
- Та придумають якесь ще бухло
І будуть пиячить як я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019567
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Ти паляниця і кохання,
Ти полуниця і життя,
Ти надія й сподівання,
Ти примара і буття.
Із тобою часом сльози,
Із тобою радість й сміх,
Любов з тобою, а чи грози,
З тобою святість , а чи гріх.
У тобі щастя, а чи лихо,
У тобі сотні тисяч слів.
Одне слово – часом втіха,
Іншим словом когось вгрів.
Ти потужна, знає кожен,
Ти панацея, ти і біль,
Тобою ощасливить можна,
А чи занести в душу гниль.
Ти пам*ять предків, пам*ять долі,
Струмок, що в діточках тече,
Ти заклик до свободи й волі,
Ти пісня – дружнєє плече.
Ти розум, ти в книжках прислів*ях,
Ти підтримки сильне слово,
Ти отрута і чар-зілля,
Твоє Ім*я – рідна мова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
У напрузі кожен день,
У напрузі кожна ніч.
Вояк, вояк
З побратимом пліч в пліч.
Звідусіль ворог іде,
Звідусіль куля летить.
Вояк, вояк
Спасіння доля і мить.
Вояк – хоробрість і гарт
І в нього син і мать.
Б*ється за них він,
За волю й життя.
Пекло бачив вояк,
Не казав зраді – Так.
Йому уклін
І в свій дім вороття.
( Мелодія - Desireless – Voyage, voyage.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019477
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
О –го , як швидко бігають!
Л іта по полю м*ячик.
І , як швидко плавають!
М едалі завойовують,
П отів хто й має вдачу.
І грами вони зовуться,
А бокс, то не дитячі.
Д о фінішу стрілою рвуться,
А переможці ті, хто кращі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019402
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
П рийшла зима і пада сніг,
А х, яка краса!
Д ерева впорошити зміг,
А ще він на домах.
С ипе донизу білий пух,
Н абІло усе скрасив.
І захоплює аж дух,
Г арненький вид, прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019401
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
В домі
Тримаю я папугу,
Годую
Її сиром я.
Папуга
Вимагає часом муху,
Та сир
У клітці є зраннЯ.
Є сир
У папуги,
І не голодний з дзьобом птах.
Є сир
У папуги,
З тої їжі море благ.
(Мелодія –Baccara- Yes Sir I Can Boogie)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019323
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Був у лікаря вчора в лікарні
І він приписав молоко.
Новини для мене не гарні,-
З молока блюю я в відро.
З молока мене тягне в відро,
А солодке люблю, аж гину,
То ж їм тверде молоко,
Їм цукерки =молоко пташине=.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019322
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Свище вітер за вікном,
Вже рано сонечко встає,
Їм сосиску за столом.
Тобі не дам, бо то моє.
Знайшла парубка Зоряна,
Усик чорних знову б*є,
Жую жуйку, смак банана,
Тобі не дам, бо то моє.
Коти кричали до пів ночі,
Дощик ніби з відра ллє.
Знав би ти чого я хочу…
Але не скажу, то моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019241
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Дві красуні, обидві Люди
Прийшли до нас до хати.
Які Люди! Які люди!
Як тут не сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019240
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
90 у Надії
Бедра й груди з мірки.
Ой лихії, ой лихії
90-ті в дівки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019177
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Я лінивий, не люблю трудитись.
Та хитрий, - як свята прийдуть,
Рвусь до праці, щось хочу робити,
Та інші мені не дають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019176
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024