| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Не все в житті суцільний морок,
його так легко подолати.
Навіть якщо тобі за сорок,
тобі потрібно силу мати!
Прокинься зранку і всміхнись,
всіх своїх рідних обійми.
Ти не повіриш, а в цю мить,
все запалає, навіть ти!
Життя чудове! Всі це знають,
згадай як ми були дітьми.
Але це з часом забувають,
бо пролетіли ті роки!
Ти не журись і не спіши,
відчуй цю мить неначе вперше.
І всі ті пройдені мости
поможуть хрест важкий донести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
Подихом, наче маривом ночі,
поринаєм в потоки бажання .
Бачимо крізь заплющені очі,
як горить наш вогонь від кохання.
Не слід думати, що буде з нами ,
чи продовжать палати лещата.
Не порівнюй болото з вершками!
Це піднесення не подолати.
Ще в твоєму житті будуть гори,
і долини і луки безкрайні.
Тільки ти не забуть наше море,
де єднаємось ми у коханні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
Дивлюсь у низ і бачу небо,
де зорі вранішні цвітуть.
Базмежна чисте, все як треба,
що бачить як вони пливуть.
Вони пливуть немоу летять,
у відзеркаллі чистоти.
А зорі ті для них горять,
показуючи шлях з гори.
Та неможливо тут пройти,
побачине не передати.
Як світлі промені з води
виблискують немов гранати.
Придумалось мені таке,
щоб бачить небо на землі.
Тобі вважається оте
що є на небі, у землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534877
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2014
Ніколи не подумав би
що вірш прийде у сни
В тумані в глушині
віддалась ти мені.
затьмаривши лице пробравшись у думки
Ти показала все, від літа до зими
І вцій порі млостивій,
не перейти причал.
Моїм бажанням хтивим
з якими я проспав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
В душі вогонь пала,
а серче плаче і сміється,
неначе повінь, ураган,
Воно у грудях палко бється.
Подумать тільки що вона,
та пані вічної краси.
Сподобала не короля,
а бранця долі і журби.
Навіщо я не розумію,
вмоїх очах горить вогонь
Напевно навіть мою мрію
знов полонив безжальний сон.
Іпокидаючи безмежний сум
я розумію що прийшов
.
Страсний вогонь шасливих дум
у тишині моїх розмоа
.
І не поїхала бошка
душа її посміхнулась
.
Вона мов мамина дочка
,
до мене горнулсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014