| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Весна. Коханя. Радість. Сміх.
Вже сніг невіє на поріг,
Весна всі чари витрачає,
І землю в шати одягає.
Дерева вбрані у вінок,
Птахи злітаються в танок,
Вже видається теплим ранок,
Коли ступаєш ти на ґанок.
Весною ранній вітер віє,
Усі нещастя вмить розвіє,
Освятить чистою водою,
Увесь народ, та його долю.
Весна - це дівчина вродлива,
Буває буйна та вразлива,
А інколи усмішка сяє,
Немов веселка в небі грає.
Весна дарує нам надії,
Щоб здійснювались наші мрії,
Безмежно радості й тепла,
Весна нам в руки віддала.
У вище сказаних рядках,
Ви не зустріли слово крах,
Ви не дізнаєтесь про страх,
Тому що все в наших руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594432
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2015
Ніхто незнав, що трапиться біда,
І захлине вона людей немов вода.
Ніхто незнав, розради не шукав,
Тому що українців голод наздогнав.
Він чорна хмара,повінь,землетрус,
Чи українець ти чи білорус,
Він не звертав уваги на народність,
Пригнічуючи цим народну гордість.
Лиш закровавлені він руки мав,
У них дитятко він тримав,
І ними тисячі житів урвав,
На молитви уваги не звертав.
Вони молили, плакали,просили
Щоб лиш Господь надав їм сили,
Вони кричали,падали до ніг,
Проте господь чим міг, тим допоміг.
Остальні сили голод забирав,
У діточок життя він відбирав
Проте нового їм не дарував.
За крихту житньої хлібини,
Потрібно обійти долини,
Якби могла я повернути днини,
Подарувала б дітям я свої години.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Сидів ти в мурах та в окопах,
І бачив страх в усіх очах,
Сидів,чикав наказу брата,
Наказу вірного солдата.
Чому сидиш прижмурив очі?
Чи згадуєш дівочі очі?
Чи ти боїшся за життя?
Воно веде до майбуття.
Вставай солдат,розплющуй очі,
Іди супроти злої ночі!
Забудь про страх, про біль, про сум,
Очисти свій світліший ум.
Вставай, кричи, біжи, чекай,
І вихід до життя шукай.
Забудь за кулі, крики, плач,
І швидко зплине вашкий час,
В бою твої брати-солдати,
Потрібно мужньо відсіч дати.
Вставай, тримай у серці віру,
Забудь про розпач і зневіру,
Згадай за матір та синів,
Забудь за веденя боїв.
Вставай солдат, бо ти безстрашний,
Для мене ти завжди поважний.
Вставай солдат, небійся смерті,
Вставай солдат, за слово честі.
Вставай солдат ти ангел мій,
Не вистоїть сусідній змій,
Осліпне він від твого сяйва,
Для нього зброя уже зайва.
За тебе молюся щоночі,
Заплющую свої я очі
У сні змальовую собі,
Безсметнєє життя тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
І чому так вашко жити?
Так не хочеться тужити,
І навколишніх журити,
Як я хочу просто жити!
Прокидатись на світанку,
І потішитись сніданку,
І забути про журбу,
Про ненависну війну.
Про війну за Україну,
За її цвітну долину
За її рясну калину
І за дружнюю родину.
Це немов усе у сні:
Сльзи котяться ясні,
Бойові гудуть пісні,
І солдати всі міцні.
А чіяж біжить сльза:
Довга ,довга мов лоза,
То є мамина журба
Металева мов труба.
То є мамина молитва,
Гостра,тонка немов бритва,
То солдатськії слова,
Які сам себе пита.
І чому так вашко жити ?
Так не хочется тужити,
І навколишніх журити,
Як я хочу просто жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
На світі мова лиш одна,
Єдина, вічно молода,
Волося мови- сивина
Початок мови -давнина.
Її народ створив ще з давна,
Не продали її за дарма,
Народ мовляв: "лише одна ,
На світі мова золота".
Її не бачено кінця,
Вона веде до майбуття,
Вона дорога до життя,
Життя народа молодця.
Проте життя не зупинялось,
Навіть до труднощів вдавалось:
Забороняли нашу мову,
І материнську колискову.
Проте народ переборов,
Відвагу він в серцях знайшов,
Загинули міліони та -
Розквітла мова золота.
Пройшли роки, пройшли століття
І мова розпустила віття,
Засіла глибоко в коріні,
Одній лише її ми вірні.
Ішли роки, мінявся світ,
І вічний мовний заповіт,
Розширився як пишний цвіт,
Як той Тарасів заповіт.
Сучасні люди не чекають,
А мову свою прославляють,
Шевченкові вірші читають,
І діточок своїх навчають.
Читають навіть у журбі,
І очі світяться ясні,
А як ще пісню заспіває
І серце радістю заграє.
Згадається і колискова
В душі розквітне рідна мова
І зміниться відразу доля
Для Українського стодоля.
На світі мова лиш одна,
Єдина ,вічно молода,
Волося мови -сивина
Початок мови- давнина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Війна зненацька підкрадалась,
Усіх сполошила вона,
Вона над людом насміхалась
В стражданнях лиш її вина.
Дивитись вашко лиш на те,
Як Україну розкрадають,
Хотілося б піти, проте,
Жахливі фрази докоряють.
Я чую в голові той плач
Який ночами не стихає,
Я чую лиш слова пробач,
І стукіт серця що стискає.
Я чую вибухи гранат,
Я чую як солдат ридає,
Я чую як в сторонці брат
З сльозами братика згадає.
Як материнські сльзи льються,
Як тихо молиться вона,
Щоб її син, живим вернувся
І що залишить їх війна.
Але війна її не чує ,
Немов оглухла, все іде
Закрила очі, все руйнує:
Дітей, країну, все бреде.
Але солдат - він українець,
Він з роду мужнього пішов,
А українець - він не бранець
На вколішки не стане знов.
Заграє серце новим темпом
І в жилах перельється кров,
Кров козака, кров отамана ,
Який врятує мужністю, добром.
І він у бій кидатиметься легко,
На полі буде мов орел,
Проте війна для нього пекло,
А він, як ангел що не вмре.
Він захищатиме країну
В якій родився та живе
В якій він створює родину,
З якої ворог не зжине.
Я помолюся за солдата
І скотиться моя сльоза,
Я помолюся за солдата
І сльози стануть мов роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014