| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Квітує сад моїх бажань,
І з вітром линуть мої мрії.
Звільнилась від усіх страждань,
І сонце душу ніжно гріє.
Трояндами цвіте любов,
Волошки – то краса небесна,
Тюльпан – хороший друг немов,
Фіалка – як весна чудесна.
Вдихнувши пахощі квіток,
Я відчуваю голос серця.
Побачивши отой бузок,
Стаю я знов до битви в герці.
Борюсь за себе і в собі,
За ніжність, за тепло і втіху.
Заквітчаю усе тоді,
Коли відчую радість сміху.
І проростуть тоді в душі
Півонії рожево-білі.
Ромашки зацвітуть в мені
І вкажуть вірний шлях до цілі.
Квітки життя, на жаль, не вічні,
Та хто ж зірвати їх посміє?
Буває, що це зроблять стрічні,
Та деколи ти й сам зумієш.
Щоб не зів’яли квіти ті,
Я бачу тільки все хороше,
Шукаю щастя у житті
І вірю в небо лиш погоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Летів крізь хмари
Смарагдовий дракон.
Летів в небесні далі,
Хвостом торкався крон.
Летів все вище,
Щоб відчути,
Що сонце ближче,
І щоб вільним бути.
Окови міцні
Вже дракона не держать.
Про волю всі дні
Його мислі бентежать.
Як жити на волі?
Не скажуть про це
Ні дерева голі,
Ні он те озерце.
Тож злякався дракон
Цих просторів навкруг
І спустився між крон,
Роззирнувся довкруг.
Підлетіла до нього
Пташина мала
І спитала, для чого
Доля крила дала.
Дракон тоді каже:
«Не знаю для чого.
І хто ж мені скаже:
Жити для кого?»
«Крила – це воля твоя,
Любий друже.
Це дар життя,
Він потрібен всім дуже.
Крила – це мрії твої
І бажання.
Крила – це злети нові
І єднання.
Єднання з природою
І душею своєю.
Крила є вродою
І силою твоєю.
Лети в блакитну даль,
Не бійся новизни.
Велетом духа стань,
Усе від життя візьми».
«Спасибі, пташино,
Ти мудро все кажеш.
Я візьму й полину,
Мене в небі побачиш».
Піднявся дракон,
Розпростер свої крила.
Злетів вище крон
І у небо полинув.
І так йому добре,
І вільно так стало.
Нарешті відчув те,
Що птаха казала.
Не буде боятися
Вже більш цей дракон
Високо піднятись,
Бо життя – це не сон.
Летів крізь хмари
Смарагдовий дракон.
Летів в небесні далі,
Хвостом торкався крон.
Летів все вище,
Щоб відчути,
Що сонце ближче,
І щоб вільним бути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Зоря, актриса неба й світу ця,
Щоночі зблискує вверху на небозводі
Й терпляче глядачів чека в гостях,
Щоб нову гру представити в народі.
Ви думали, зірки – це просто точки,
Що з неба світять людям уночі?
Та ні, вони ж є віддані акторки,
Які свою провадять гру вночі.
Вони то зблискують, то гаснуть вмить,
Ховаються за хмари й виринають знов.
А те, що на Землі, їх часто так болить,
Що плачуть і темніють вони мов.
Тоді й зіграють зірки свою драму,
Яка у вічність полетить з небес.
І, довершивши гру свою старанну,
Із сумом-жалем падають униз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Між мною і тобою – цегляна стіна.
Її вже не зруйнують ні дії, ні слова.
Між мною і тобою – прірва вже така,
Що й думати несила, це тільки біль впуска.
Стіну ту цегляную ми збудували вдвох.
Тягар душі одвічний хтось розділив на двох.
Так, певно, провістили мойри, доль богині,
Які сплітають змалку нить життя людині.
Цеглинка за цеглинкою складали ми стіну
І помилку при цьому зробили не одну.
І не помітили, як мур постав між нами,
Хоча ще вчора з’єднані були серцями.
Тепер я плачу, бо немає більш між нами
Того зв’язку, що був колись міцний, мов камінь.
А ти мій плач вже, мабуть, не почуєш більше,
Бо та стіна – вона від довгої розлуки гірше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Життя – як вир раптових звершень,
Що линуть непомітно в забуття
І зникнуть зовсім скоро, перш ніж
Зоря злетить над прірвою буття.
Віки пройдуть і пилом вкриються
Всі наші мрії, спогади й думки.
Потоком днів гріхи не змиються,
І серце не повірить у казки.
Бо, мабуть, часу не підвладні більше
Помилки давні молодого світу.
Бо, певно, все, що було тоді інше,
Виходить з часом за свою орбіту.
Розбилися окови, дух звільняють.
Надії вже стоять на п’єдесталі.
Та все ж якоїсь миті всі пізнають
Останній зойк приреченої далі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Нова епоха. Як не дивно,
Вона почалась вже тепер.
У світі все вже так непевно,
Що годі й думати про мир.
Нова епоха. Чи ти бачиш,
Як корені впуска в життя,
Як все обплутує? Мовчиш…
І хочеш мать про все знаття.
Нова епоха. Як все буде?
Що буде завтра? Все дарма.
Прийдуть ще зовсім інші люди
Й шукатимуть світи зрання.
Нова епоха. Новий ранок.
Новий початок вже назрів.
І в вир шалених забаганок
Омріяний порив злетів.
Нова епоха. Диво світу.
Для всіх неторкане й незнане.
Давно чека душі одвіту:
Що в новому житті постане?
Нова епоха вже почалась.
Вона торкнулась і мене.
Старе життя лиш там зосталось,
Де серця спогад не засне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014