| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Минає день,
І ми радіємо,
Та не тому,що радості багато,
Тому що ми живі зостались.
Та не все так просто:
І знов летять ці кляті Гради
Не плач,моя рідна мамо
Вимкни новини,ми скоро будем разом
Ми будем разом,якщо
Якщо я не загину,
Тоді до тебе піснею полину
І вітром ніжно обійму.
Так,мамо,я сумую
Та я повинен землю рідну захистити
Бо як же мені тоді людям в очі дивитись
Гордися мною мамо,гордися.
Я повернуся на світанку,
Коли не висохли ще роси
А ти сидітемеш на ґанку,
Втираючи гіркі сльози.
Я повернувся,хоч ти і не бачиш.
Тебе я більше не покину,
І обійму тебе легенько,
А ти кричиш все "Сину,сину,
Ти обіцяв,що повернешся,
Як ,як статися таке могло?
Забрали сина мого.
Мою рідну дитину.
Ти обіцяв,що будеш жити,
Що повернешся рано вранці,
І обіймеш мене так міцно,
А я спитаю чи не сон це раптом.
Ти скажеш "Ні,мамо
Це все реальність
І повернувся я до тебе,
Ми захистили рідну землю"
Невже цього не буде?
Як міг мене ти залишити?
Мені нема чого тепер
На цьому світі жити...."
О,мамо,не кричи,
Не плач,не рви волосся.
Для тебе буду я живим,
Дарма,що це все не збулося.
Невже не відчуваєш,
Що я стою тут за тобою.
Кричу я "мамо,мамо,
Я прийшов додому"
Невже ти мене не чуєш?
Кричу я голосніше,
Ніж гудуть гармати,
Та не почує голос мій рідна мати.
Пора іти мені вже,мамо,
Цей світ лишаю я на завжди.
Та ти не плач більше ,мамо,
Твій син-герой, пишайся.
Не плач,що більше не побачиш.
Думками завжди я з тобою
І рано-вранці на світанку
До тебе пташкою прилину.
На гілку сяду під твої вікном
І заспіваю ніжно пісню
Ти будеш бачити сон,
Де я з тобою граюсь у дитинстві.
Встаєш з ліжка,знову плачеш,
Фотографію мою міцно тримаєш.
Не плач,не плач,о рідна мати
Змирися з тим,що вже мене немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Весна прийшла.Пташки співають.
Розквітли квіти вже давно.
А там на Сході наших хлопців убивають.
А нам то що? Нормально ж живемо.
Все навкруги зазеленіло.
Повітря свіже.Спокій, тиша.
А там на Сході лише мряка сіра.
І звуки Градів-все це вже звично.
У нас радіють діти,
Зриваючи квітки на полі.
А там нещасні, бідні
Кудись біжать, щоб жить в спокої.
Нам добре.Ми живі,здорові.
І маємо родину й дім.
А там усі голодні й кволі.
Як думаєш ,чи легко їм?
Ех, ні... Їм дуже важко.
Про допомогу молять там вони.
Та нам то що, нам класно.
У нас же мир....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568440
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.03.2015
По вузенькій стежинці
Вона тихо ішла.
По забутому лісі
Летіла душа.
В тихім шелесті лисття
Роздавався лиш звук.
Чи то вітер співав?
Чи здавалось то щось?
Вона тихо ішла,
Їй було всеодно.
Її вільна душа
Вже блукала давно.
На очах її сльози
Чи ранкова роса?
В середині є серце
Чи порожнина одна?
Все забуте довкола,
І одна лиш вона.
Не досягнені цілі
Та розбита душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2014
Подумати ніколи й не могла,
Що в Україні буде війна,
Що вірні друзі -росіяни
Стануть нам ворогами.
Що землю схочуть тут вони,
Нехтуючи всіма законами.
Розчарувались ми в захисниках:
Вони проти нас зі зброєю в руках.
Хлопців наших убивають,
Кров не винну проливають.
Обливається слізьми земля:
Скільки синів своїх похоронила вона.
Та цьому буде все ж кінець,
Вдінемо переможний ми вінець.
Врятуєм землю нашу рідну
Від загарбників -сусідів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516041
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.08.2014
Україно,ненька,
Я люблю тебе,рідненька.
Всі твої гаї,діброви,
Небо чисте та прозоре.
Всі твої поля,ліси,
Пташку,що наспівує пісні.
Люблю цю швидку річку,
У садку прудку доріжку.
Все це-моя Батьківщина,
Он там рідна долина.
Он стоїть гора крилата,
На собі тримає хату.
Люблю свою я Україну,
Землю рідну я не кину,
Не віддам її нікому,
Краще вмерти під час бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515873
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.08.2014
Когда мир для тебя опустел,
И ничего не видишь,кроме тел.
Когда дни становятся холодными,
И глаза безраличием наполнены.
Ты не видишь ничего вокруг,
И кто-то окликнет вдруг.
Ты не слишишь ничего нигде
Ты забыл обо всем вообще.
Прячешь в своей душе демона,
Ну и нашел ты себе друга.
В твоих глазах страшно,темно,
Потеряться очень легко.
Ты живешь со зверем внутри,
Общий язык вам легко найти.
У тебя даже нет друзей,
Та спасайся давай скорей.
Скоро он и тебя сожрет,
В пропасть бедного заведет.
С его пасти вырваться ты не сможешь,
Даже если очень сильно захочешь.
Нет души,нет любви,нет чувств,
В болоте пропасти ты загруз.
И никто тебя на спасет,
Как бы сильно ты не кричал.
Не услышат твой громкий зов :
Ты остался совсем сам.
И внутри ты кричишь,орешь,
Искренне на помощь зовешь.
Слишком поздно одумался ты:
У души твоей уже нет красоты.
Потерял ты ее давно,
Когда друга себе обрел.
Темная,как ночь,твоя душа
А ведь раньше она ,как цветок цвела.
А сейчас ты лежишь на дне,
Зверя видишь ты в темноте.
Раньше был он другом твоим,
Ты любил его и боготворил.
Ты был погружен во зло,
С зверем ты был за одно.
Закончилась жизнь твоя,
Стекляными стали глаза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515851
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.08.2014