| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Чи ж то білосніжно спустилась
печаль.
Чи хмара лише в небі
синім?
Гарячого літа прозорий
кришталь,
чи ж то білосніжно спустилась
печаль?
Мов усмішка сонця спадає
роса
на землю, що час
увібрала.
Квітковим розмаєм ще пахне
вона
Й красою, що волю
сховала.
І буде та воля весь всесвіт
любить.
Як вперше й немовби
востаннє...
Чи ж в тій книзі долі можливо
згубить
і зустріч і вічне
прощання?
Чи в тій книзі долі хтось пише
пером,
чи просто сторінки
гортає?
А може наповнює злом чи
добром,
Про це поки жоден не
знає.
У світлу годину народиться
жаль.
Спитає хтось: " Звідки він,
нині?"
Чи ж то білосніжно спустилась
печаль.
Чи хмара лише в небі
синім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Пуста душа,
Пусті слова ,
пусте усе життя!
І мить прекрасна і земна
давно уже не та.
Не те натхнення ,
та ж печаль...
кінця ,яка не знає.
Років ясних її не жаль ,
майбутнє не лякає.
Із плином світу
згасне час,
загубиться хвилина.
Пуста душа , і ті слова
в яких пуста людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Не спи , ніжна квітко, в обіймах весни
В мереживі цвіту ясного.
Хай вдягнуться знову твої пелюстки
Не спи, ніжна квітко, в обіймах весни.
Дивись, молоді вже розквітли сади
У величі світу земного
Не спи , ніжна квітко, в обіймах весни
В мереживі цвіту ясного.
Столітні роки вже зазнали краси
У зорях тих, неба нічного.
Звучать в них далеко німі голоси
Столітні роки вже зазнали краси.
Куди ж розлетілись твої пелюстки
У пошуках шляху одного.
Столітні роки вже зазнали краси
У зорях тих, неба нічного.
Вічності подих збере дивні сни
Цвіту ще й досі рясного.
Духмяно гойдають їх краплі роси
Вічності подих збере дивні сни
Десь, вже чекатимуть світла вони
Голосу сонця, гучного.
Солодко спи у обіймах весни
В мереживі цвіту ясного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2016
Широким степом, степом, степом…
Ішла вона крізь час і світ.
Кудись де небо ще не згасло,
Та згас в очах майбутній цвіт.
У полум'ї гірської тиші
Замовкне вітер, світ і час.
Немовби знову полетівши
За всесвіт, що ховає нас.
Широким степом, степом , степом…
Блукала доля вже здавна.
Зустрілися земля і небо,
Та тільки волі в них нема.
Хвилина туги, знову осінь,
В промінні сонця ожила.
Вже не повернеться тим степом,
Та, що барвінком зацвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2016
Час рікою пливе ,
Мов окутана променем тиша.
Так повільно пливе
Тільки хвилі гірські він колише.
І його не вернуть
Золотого і світлого ранку,
Коли мрії цвітуть
На світанку, на крилах світанку.
Час рікою пливе,
Сивим птахом у вирій злітає.
Дивним світом пливе
Та свій слід у серцях залишає.
У відтінках життя
В тихім голосі синього неба.
У межі майбуття
І в тому, в що ще вірити треба.
Місяць тишу зронив
І пливе вона вічно рікою,
Як той час , що байдужість згубив
І у тиші шукає спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2016
Березовим соком запахло Полісся,
Убравши у себе, знов ранню красу.
Прокинулись мовчки пожовклі узлісся,
Небесна блакить вже зустріла весну!
На струнах природи казково лунають ,
Мов вишиті сонцем яскраві вогні,
Чудові мотиви, що світ оживляють
В окутані променем світлії дні.
Запахла квітками весняна стежина.
Свій погляд дарує їй вічний розмай.
Вертають додому ключі журавлині
У любий Чернігівський рідний свій край!
Березовим соком запахло Полісся,
І вбралася вся Батьківщина!
Зеленими стали пожовклі узлісся
Й звучить з ними пісня пташина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649970
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.03.2016
Десь дзвінко шепоче калиновий вітер,
В минуле вертає забуті пісні.
Як витвором музи вдягаються квіти ,
Вдягається й доля людська уві сні.
Так пахне повітря іще давниною ,
Сопілка тривожить безмежну блакить,
Мов хоче тією побуть сивиною ,
Мов хоче лиш звуком, спинити ту мить.
Простори окутались в дивну перлину,
Із сяйвом легким десь поділась вона.
Лиш тиха мелодія стримано лине,
У ній відпочине ще, ніжна душа.
Десь вже розквітає волошкове поле,
І стрічкою крила свої розправля
Творіння землі загадкове й чудове
Величним орнаментом зорі здійма.
Вона не забута, вона у тобі
І кожним промінчиком світла
Омріяно шепче в калинові дні
Натхненна Поезія вітру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016
Зацвітає липа в літні ночі.
Вбралася, красива й молода.
Ця краса чарує людські очі,
та не душу, як гірська вода.
Та не душу, що у темнім світі
пожина плоди своїх думок,
і для неї сонце вже не світить
переливами народжених зірок.
І для неї музика мовчання,
лиш мотив веселий чи сумний.
А поезія - це тільки римування
виклад слів звичайний і земний.
Зацвітає липа в літні ночі ,
зацвіта життя в малих квітках.
Ця краса чарує людські очі,
та не в кожного живе вона в думках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2016
Поглянь, як прекрасна планета,
У росах безбарвних ночей.
В віршах видатного поета –
У дзеркалі власних очей.
Поглянь ,як тобі світять зорі,
Весь всесвіт у їхніх руках,
Й думки твої серцю суворі
загублені в тихих словах.
Чому ж ти шукаєш спокою
У небі безхмарнім яснім?
У небі шукаєш спокою
І місце своє там під ним.
Лиш місце своє у цім світі –
Де б ті одинокі рядки
Згубились в серпневому цвіті –
Згубилися з ними й роки.
Не бачиш, не чуєш, не знаєш,
Як швидко спливає твій час.
Й на мить ти його не спіймаєш ,
Він вічний, але не для нас.
Поглянь же довкола, життя розцвіта
У росах безбарвної ночі.
Та в тебе у серці не та вже весна ,
Й давно вже не ті твої очі…
У спогадах вічних озветься душа
Й озвуться небесні простори,
В яких не знайде вже минуле вона –
Ніколи…Ніколи…Ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Тільки купол золотий
захід сонця проводжає.
Погляд шле у світ чужий
тільки купол золотий.
Печаль пройде, мов цвіт рясний ,
ніхто про неї не згадає.
Тільки купол золотий
захід сонця проводжає.
Мить запалить дух людський
правди в ньому там немає,
тільки спогад затяжний.
Мить запалить дух людський.
Квітів запах чарівний
серце світлом огортає.
Мить запалить дух людський
правди в ньому там немає.
Де ж у світі дар святий,
що добро в нім вишиває ,
знищить,він тягар лихий?
Де ж у світі дар святий?
Тільки він один ясний
погляд в небо посилає.
Погляд щирий і чужий
Тільки купол золотий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2016
Поезіє, могутня сила!
Незламний дух усіх епох
несуть віками твої крила
у всесвіт творчих перемог.
У всесвіт рими і натхнення ,
високих слів і сподівань.
Немає в них другого ймення
лише мільйони міркувань.
"Найперше музика у слові" ,-
Верлен колись давно писав.
У горі радості й любові
в цю музику він душу вклав.
Й звучить ця музика віками
у віршах славних авторів,
які життя подарували -
Поезії, лиш тільки їй.
"Реве та стогне Дніпр широкий" -
в словах славетних, Кобзаря.
Мов сивий птах ,струна шепоче:
"Зійшла вечірняя зоря".
Тут й досі ще сопілка грає
і мавка монолог веде,
надія більше не вмирає -
У Лесиних віршах живе.
Величний в часі слід поета -
Поезії легке крило -
сонета, оди, тріолета -
Правічно в ньому проросло.
Поезіє! Ти вічний біль
утіха, мука, й ласка!
Але всьому наперекір
ти незвичайна казка.
Невідворотна й нездоланна
з сердець черпаєш волю.
Твій промінь світлий, невблаганний
скував собою долю.
"О слово рідне, орле скутий",
Ти заклик різних поколінь.
Ніхто тобою не забутий,
Ніхто!Навіки! Без сумлінь!
Поезія! Могутня сила!
Священний відгомін століть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637093
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.01.2016
Зронила сльозу Україна,
душа у полоні війни.
над тілом померлого сина,
зронила сльозу Україна
Зростала червона калина
та кров'ю квітки зацвіли.
Зронила сльозу Україна
душа у полоні війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564871
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.03.2015
По річці човен одинокий,
Пливе в незвідані світи.
Згубивши весла ненароком,
Шукає він нові шляхи.
Пливе назустріч тихим зорям,
Що впали в річку із небес
І заважає все розмовам,
Які далекі від чудес.
Як вільний птах у синім небі,
Так вільний човен на воді.
У кожного своя потреба,
Потреба жити, на землі.
А вітер лютий все, ламає
Так хоче збити із шляху.
"Навіщо?"- Тихо хтось спитає,
Бо має душу він лиху.
А може зовсім і не має
При місячному тому тлі,
Що хвилі плавно наганяє
На давно стомленій ріці.
А човен той, як і людина,
Усе пливе у майбуття
Роками, у кожну хвилину
По тій чудовій ріці життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
І знову флокси зацвітають,
Красу несуть довкола.
Самі з собою розмовляють,
Та сумна в них мова.
Цвітуть, як і раніше,
Але уже не так
Було їм веселіше,
А стало все, ніяк.
Чогось не вистачає
Чи сонця чи тепла
Ніхто про це не знає,
А тільки небеса.
Колише флокси вітер
Співає їм пісень,
Та пожовтіли квіти
І став похмурий день.
Пелюсточки маленькі
Швидко обпадають,
І не такі гарненькі тепер уже бувають.
Ніколи не складуться
В чарівний той букет,
Шляхи всі розійдуться
І зміниться сюжет.
А спогади кружляють
Шукають притулок.
Вони не відлітають.
Той же все малюнок.
Цвітуть багато років
Флокси у саду.
Не буде більше кроків
Не скаже хтось:"Прийду".
Будуть з сумом жити
Надіятись,чекати.
За своїм тужити
І вічно страждати.
Ростимуть наодинці
Схилившись до землі.
У дощовій краплинці –
Сльози на стеблі.
Колише флокси вітер
Чекають все вони.
Немає вже, Тих, квітів –
Навіки відійшли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Поезія, як музика душі
Все те, що робить світ інакшим.
Як на небі, так і на землі
Керує всім найкращим.
Більше ніж прості слова,
У рядках кружляють
В них є своя душа,
Яку не вибирають.
Веде дорога світла
Із серця й на листок.
Повинна бути щира
Не просто,як пісок.
Удень і в темні ночі
Завжди веде вона,
Сама коли захоче
Складається в слова.
Керує тільки серце,
А з ним і почуття,
Які немовби вперше
Входять у життя.
В життя, де сама рима
Кружляє у думках,
Їй місце особливе –
Знаходиться в серцях.
Поезія – це мрія,
Що в будь-який час
Розправить свої крила
І полетить до нас.
Складать слова до купи
розум допоможе
а взяти в свої руки –
поезію не зможе.
Замало гарних слів,
Потрібна і душа.
Лише поет один
Творить чудеса.
Та різні є поети
Мають,що сказати
Ну не відкриють душу
Й не будуть страждати…
Страждати, щоб поезію віддати.
Поезія, як музика душі
На струнах серця грає.
Відкрила всі нові шляхи,
І по віках блукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Зів'яла троянда
Ніхто не поливає.
Залишилась самотньою
під синім небокраєм.
Червоне сяйво згасло
палаючим вогнем
уже не повернути…
а день летить за днем.
Розсипались пелюстки,
На землю впали тихо
І нікуди подітись,
Тепер їм тільки лихо.
Росла собі троянда,
Красою милувалась,
Усі її любили
Про неї турбувались.
Не знала вона горя
Життям свої пишалась,
Не знала, а воно –
Взяло і обірвалось.
Забули про красуню
І більше не згадали,
Та не почуті сльози,
Що посаду блукали.
Тепер їм не потрібна,
Вона уже зів'яла,
А разом із нею –
Краса уся пропала.
За що тебе, трояндо
Так люди не любили!
За що тебе покинули,
А потім і убили!
Байдужістю убили
І тим,що не вона
Тепер милує очі –
А зовсім вже друга.
Самотня троянда
на поміч гукає,
Але ніхто не чує,
Але ніхто не знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Не зупиниш чисту воду з джерела,
Пробігає швидко мов літа.
Як літа, що десь згубилися давно
Промайнули наче й не було.
Під ласкавий поклик з майбуття
Десь прокинеться жива душа,
Та й чекати буде тих часів
Коли крізь тисячі,її, почують голосів.
Все линуть звуки повсякчас,
Ховаються кудись від нас.
Навіщо створюють мовчання?
Можливо це їх мить остання.
Розправить крила неземні
Зупинить все, як уві сні.
Але не час, хоч у хотілось.
Було колись і десь поділось.
Не можна повернути те,
Що втрачено давно уже.
Лишається лиш тільки спогад
Єдиний той останній погляд
Який і досі не вмирає,
І байдуже, що час минає.
Стікає разом із водою
Кудись, де пахне ще весною.
Туди, де може вже нема
Того, від чого ця весна цвіла.
Ми починаєм цінувати
Все те, що навіть не згадати
Лише тоді коли втрачаєм…
Тоді надовго замовкаєм.
Не зупиниш чисту воду з джерела.
Воду – це те, що не вмира.
Усі гіркі думки й слова
Змиє лиш вона… Вода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2014