Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Заспівай мені пісню-веселощі —
Я пущуся у танець з тобою,
І заграй мені музику-прянощі —
Я найліпшим духмяном напо́ю!
Намалюй свої пейзажі-турботи —
Найщирішим промінням зігрію,
Не пиши тільки вірші-лукавості —
Від незнання візьму — та й повірю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Сладким бархатом стянуло вены,
В безмятежности шепчу без умолку,
Остывает жадно безумие,
Вместо нежности - в острую проволку.
Все безликие в грязном зеркале,
Отражаясь на дне их сознания,
Вылезая слепо, надломленно
Задыхаясь в тени отчаяния.
Где-то иглы под ногти спрятали,
Уверяя всех в лжетеоремы.
Не проси - забирай. А надо ли?
Прострели, не жалея, стрелами.
Я на утро скажу лишь «спасибо»
И в обед от чего-то заплачу,
Позже стану чертовски красивой,
Да с дырой под ребром, на удачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851676
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2019
Нормальним бути, справді, важко.
Подати руку - це ж так тяжко!
Притримать двері, щось подати,
Ще й за проїзд передавати!
Нечувано! Яка нахабність!
Дати дорогу - чи й не радість,
Зібрать розсипане дідусю
Чи дати сісти тій бабусі.
Чи ж не у моді рівноправність?
Хіба я кому винен? Наглість!
Вона мені чужа. Й він теж.
Часи міжособистих меж
Прийшли разом із техпрогресом
Й тяжким інформаційним пресом.
Маєш встигати, ніде дітись.
Чи, може, хочеш пожалітись?
Щоб хтось підтримав, підбадьорив,
Та хоч би й тепло загово́рив?
Спитав би: "Справи в тебе гарно?"
Та треба ж як і всі: "нормально".
Аж якось трапиться, наприклад,
Боляче впаде́ш й покликать
Нема кого на допомогу.
Раптом хтось: "Пошкодив ногу?"
І без прохань цей "хтось" поможе.
Та ні, це вигадка, а може
На сотню звичних перехожих
Трапляються кілька хороших?
Їм доброзичливість легальна,
Бувають в світі ненормальні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825282
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2019
Чому батьків не обирають?
Так народився? Чистий збіг?
В дванадцять лаєшся, гнівишся,
Не розумієш зовсім їх.
Ба, таке рідне слово "мама"
Й таке важливе, справді, "тато".
Трішки запізно зрозуміли,
Проте, найважливіше, знати!
У рік разом ступаєш кволо,
У півтори белькочеш жваво.
Батьки пишаються, радіють
Та бачать кожен рух яскравим.
А як тривожать їх потому
Всі наші тиші й наші плачі.
Здається нам, вони не бачать
Все, що ми хочем приховати.
Коли трапляється, пізніше
Покинути батьківську стріху,
Тоді, насправді, розумієш -
Бути дорослим - то не втіха!
Й приїдеш знову - рідні стіні,
Домашня їжа. Вже й тепліше!
Та нотки суму пробирають,
Хоч їм разів у сто сумніше.
Коли згадаю, як же рідко
Вам "дякую" я говорила.
І рідко обіймала міцно,
Ох, не за тим колись жаліла.
Дякую, що ми - родина,
Що я - її мала частина.
І за дитинство, що найкраще,
Довічно Вам я буду вдячна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Ти міг би стати цілим світом
Й жили б у ньому я і ти.
Та ти тепер - не моє світло,
Ми маєм порізну іти.
Осліпла я на ці два роки,
Ти був усі мої думки.
Нині лиш чую власні кроки,
Ми маєм порізну іти.
Зараз я вільна, маю вибір,
І ти зміг сам життя знайти.
Вже висохли всі сльози прикрі,
Ми маєм порізну іти.
Віднині сонце ясне маю,
І ти своє вже встиг знайти.
Кожен із нас - у власнім краю,
Ми маєм порізну іти.
Ми маєм порізну іти,
Бо ми тепер вже не єдині.
Хоч, власне, ми і не були.
Принаймні, спокій є віднині.
(жовтень, 2011 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Я - пішак, а ти - король,
Корону маєш щодня но́ву.
Весь вік милуєшся собою,
Ховаєш сором під покрову.
Ви - королі, ви завжди праві,
А пішаки усі дурні.
Живете ви у власнім раї
І там минуть всі ваші дні.
Ми, пішаки - це простий люд,
Мандруємо собі без краю.
Бачимо барви з-від усюд
І за плечима життя маєм.
Коли б царі жили як ми,
То не були б духовно бідні.
Та весь їх розум помутнів,
Грошима й владою забитий.
Тому залишмо все. І хай.
Ви всі раді, й ми щасливі.
А вже кому набридне рай -
Ще світ доріг, усі манливі!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2019
Що то за жар чи дикі звірі з-під брів полюють?
Я так сама хотіла? Чи мною вже керують?
В моїх думках, мов на папері, виводиш пензлем.
Тіло під контролем не моїм: пашить, то мерзне.
І солодко, і млосно! І страшно, і безстрашно!
Втікати чи припасти? Втім, воля вже не власна -
Пропасти. За тим пройматися тобою вслід.
Ти можеш все: зламати вітряки, пробити лід.
Рукою поведи, зітри, і знову відтвори,
Бо ти так хочеш. Ти можеш, збери та розбери.
Змінити щось, ховатися, благати надто вже.
Сама тобі хотіла вполюватися... невже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Кохання не тривожило мене
Ні вчора, ні сьогодні, ні рік тому.
Його відбиток з'явиться — й мине.
Вже звиклося не вірити нікому.
Який негативізм! Недавно двадцять!
Вже навіть зараз сірий до смаку.
Була любов, здавалося, в тринадцять,
В п'ятнадцять — витерта сльоза на кулаку.
Тоді ж написані інтимні строки,
П'янка недолюбов боліла з усіх нот.
Тонка поезія робила власні кроки,
З нехитрих слів незайманий вінок.
Та виболіли сльози, час пробіг:
І стало дев'ятнадцять, потім — двадцять.
Між струнами моїми сніг проліг,
Драматизую, певне...вам так здасться.
Відтоді вже ніхто не бачив їх —
Ті теплі ноти байдуже зотліли.
Остання ще не стихла з-поміж всих -
Я нею розтоплю, що зледеніло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
З громом і жахом ввірвалась війна,
Тоді, в сорок першому, ніхто ще не знав,
Що завтра, можливо, він більш не зустріне
Родину і друзів. Не ввійде в хатину,
Де діти і внуки не скажуть: "Дідусю!
Ми всі тебе любим, і татка, й матусю!"
А лиш чорна хмара усіх розжене,
І смерть півнароду умить забере.
Що після війни не побачиш нікого,
Лиш зморені руки й хатину убогу.
Було так і з дідом, що сам залишивсь,
Й чужого сирітку ростить зголосивсь.
І кожного ранку, вже після війни,
Дід мовчки чекав від рідні новини.
Хоч знав, що померли усі на війні,
Та в тихому смутку чекав він всі дні.
Чекав на пероні, що будуть летіть
Брати-журавлі, та їх не зустріть.
Сидів з ним хлопчина і думку гадав,
Чому цей дідусь журавлів так чекав.
І старець сказав сирітці в отвіт:
"То всі мої рідні шлють нам привіт".
Чекав, що птахи йому знак подадуть,
Надіявсь, що піде він в довгую путь.
Не знав уже дід скільки часу пройшло,
Та ось журавлі здійнялись над селом.
І потяг прибув за зовом птахів.
Дідусь мовчки встав - до колій побрів.
На мить зупинився, до неба всміхнувсь,
Старий як на крики птахів відгукнувсь.
І ніби війни, ні жахіть не було,
Лиш тихий хлопчина побрів у село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Дітьми були, і є, й залишимось навіки,
Й щасливими ми житимем без ліку.
В усмішці ми вбачаєм океан тепла,
І в дзеркало поглянем - зникає сивина,
І зморшки всі тікають, ховаються кудись,
І станем ми малими, як були колись.
Щасливими, бо вірим в чудеса,
У казку, де тремтять й палають небеса.
Де під прозорою і чистою водою
Русалки нам співають химерні колискові.
Де вдень квітки говорять між собою,
А вніч всі зорі сяють незнаною красою.
Де нас чекають вже принци і принцеси,
І поеми про нас пишуть поети й поетеси.
Де ми герої, коли рятуємо планету,
А вже на бал нам подають усі карети.
Де ми безстрашно беремо на абордаж
Корабель й піратів повний екіпаж.
Так вічно ми малими залишимось у мріях,
Та в серці на це диво ще жевріє надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Знаєте, мене вже нудить
Від кави в стіку й шоколаду.
І, знаєте, мені не краще
Від цього приторного шмату.
Те вчу, що за сім днів забуду:
Слова неясні й недоладні.
А це ж, насправді, ненормально,
Потуги марні та безплатні.
Не маю часу. Час займають
Нудні, тошнотні, марні речі.
Вже й ніби жити не встигаю,
Хоч вісімнадцятий, до речі.
Старий чи молодий ти є,
У більшості, на жаль, це так.
Хотілося б жити життям,
Та я не виняток, однак.
На мить застигну - й далі в бруд,
І там копаюся до ночі.
Нема ні зір, ні сонця тут,
Лиш марний труд. Засліплі очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Закрию очі, подрімаю.
Хочу позбутись від думок,
І, опинившись в тихім краї,
Замкнуть турботи на замок.
І щоб вдихнути повні груди
Густого запаху життя.
Піймати світло й свіжість в руки,
Розум спокоїть до пуття.
Та від реалій не сховаю
Мабуть себе. Та все одно
Закрию очі, подрімаю,
Хочу позбутись від думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014