| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
[i]Чарівний запах соснового гілля.
Сміється поруч, радісне маля,
Й проникливо мені у очі зазирає...
Немов, посміхнутися й мене прохає.
То я й сміюся, знов і знов.
Чарівний запах поля конюшини,
Переплетений з запахом ожини...
До мене так і промовля:
Згадай те веселеє маля!
Я згадавши, знов сміюся.
У дітях щастя!За них молюся...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
[i]Дивлюся в стелю, мов на небо,
Може птах там пролетить...
Дивлюся я й на тебе,
У очах сльоза бринить.
Тяжко інколи бува, та...
Та то ж нічого, все ж мина!
Колись не буде стелі,
А будуть лиш яснії зірки.
Не буде вже тих сліз криштальних,
Будуть лиш щасливі дні.
Господи молюсь до тебе:
Не залишай мене на глибині,
Випусти як птаха в небо!
Хочу рахувати я зірки,
Милуватися на місяць,
Проживати з розумом ті дні,
Що від народження дані мені!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Дивлюся в стелю,
Мов на небо,може...
Може птах там пролетить?
Дивлюся я й на тебе...
У очах сльоза бринить.
Сумно інколи бува, та...
Та то нічого, все ж мина!
Колись, уже не буде стелі,
А будуть лиш я́снії зірки!
Не буде вже тих сліз криштальних.
Будуть лиш щасливі дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
[i]Ростуть квіти за вікном,
Граються маленькі діти.
Сиджу я тихо за столом,
Та де ж мені іще сидіти!?
Сиджу я тихо за столом,
Дивлюся у вікно, спокійно.
У серці завива псалом,
Й у душі задумливо та мрійно.
Страшно голосок подати,
Чи не почне ж усе зникати?
Не хочу просто я лякати,
Спокійне те своє життя...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
[i]Ти знаєш, що не один...
Ти знаєш, що не тільки смуток!
Ти знаєш, що не сам.
Ти знаєш, немає щастя без розлуки.
Ти той хто є, хто може!
Ти здатен на будь-що,
Ти ні на кого не схожий,
Ти мій і ти для мене!
Ти зі мною, немов сонце...
Ти знаєш, що в тобі та лебедина вірність!
Ти для мене все!
Ти для мене щастя й смуток,
Ти для мене небо безмежно голубе,
Ти для мене щастя безкрає та ясне,
Ти лиш кохай мене.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2014
[i]Мамин глечик на заборі сохне,
Та парним пахне молоком.
Я піду до його і зніму з забору,
Наллю в нього молока і...
Все повторюється знову:
Знову сяду я на ганку, вип'ю молока,
Помилуюся грайливим я світанком,
Бо встала ще зрання.
Посиджу так я трошки,
І гайда до ря́сного вбрання.
Одягну найкращу я сорочку,
Де сяє мамине шиття.
Й у добру путь я рину,
Як пташка у перший свій політ.
Може там пригоди стрінуть,
Незнані, як небесний світ.
Треба йти, на мене лиш надія.
Я у світ той з головою рину,
Але серцем вдома залишуся.
Щоб була зі мною милая матуся.
Мамо, я молюсь до тебе!
Стискається серденько моє.
Криштальні сльози на очах у тебе,
Не плач мамо не треба!
Пішовши, я блукала,
Не знані дороги шукала.
Милого знайшла й дітей своїх зростила .
На тих дорогах довгих я і посивiла.
Закалатало серце в мене,
Згадавши милую матусю,
Я ж коли молилась...
Обіцяла: "Повернусь!".
Стрімголов душа летіла,
Щоб у очі мамі зазирнуть.
Обійняти так хотіла.
Але вже не повернуть...
Двір увесь у бур'яні.
На горі, на хаті гніздечко звили журавлі.
Не побачить вже мене стареньку, мати.
Бо ж не сяє вогник у маленькій хаті.
Мамин глечик на похиленім заборі,
Ще пахне парним тим молоком.
Я піду до його і зніму з забору,
Наллю в нього молока і...
Не повториться вже знову.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503466
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.06.2014
[i]Що ти мені кажеш, невже тобі не жаль?
Мені почуття свої важко приховати,
Навіщо мені кажеш: що не хочеш знати?
В душі вогонь палає, навколо серця завиває.
Та холод твій злощасний, йому став на заваді...
Мені у спину наче ніж, гірка та правда,
Для тебе любов то ніщо, а для мене ж вона нездоланна...
Душа моя від болю потопа́ла, а вуста про те мовчали.
Хоча могли щомиті закричати й розірвати тишу ту глуху!
Та на жаль, озеро лилось з очей й бачили вони лиш морок,
Відчай немов досяг зірок і загубився корок...
Полилось вино червоне на білосніжний килим, поруч,
Як далі по життю іти, не знаю, моїй печалі немає краю!
І полилася з тим вином моя знедолена любов, до раю...
Та по стривай, що ж таке я ка́жу, навіщо ж любо́ві проливатись,
Краще я поплачу тай забуду все, до завтрашнього ранку.
Радітиму я сонцю на світанку, не для тебе буду посміхатись!
Жити далі буду вже без тебе, просто сидячи на ганку.
Тобі була я не потрібна, ну що ж, нехай!
Я, без тебе жила до цього, проживу і тепер,
Бо якби кохав хоч трошки, не кидав би почуття мої на вітер!
Певна річ, була дурненька, ну а тепер вже не така!
Говорила мені мами, не кохай до смерті, кохай усе життя...!
А я тоді дурненька, мало не до смерті, покохала юнака.
Але слова моєї мами, зберегли моє життя.
Може тепер знайду любов я іншу, невимушену й чисту?!
Може ж я тепер частіше буду згадувати маму і її слова,
Й ніколи не кохать до смерті, а кохать усе життя!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
[i]Фото на пам'ять ти мені залиши!
Я по ньому згадаю, що ж було тоді...
Згадаю я дружбу, згадаю слова,
Що казав ти мені, які слухала я...
Згадаю схід сонця, згадаю шум моря,
Згадаю той час, що прове́ла з тобою...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502225
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.05.2014
[i]Ручей течет сквозь дебри, струится на жизненном пути.
Он великолепен и к океанам способен он дойти,
Полен жизни и стремленья, вдохновенно мчит вперед.
Не остановит этого красавца даже лёд...
И под ним он проплывет!
Ручей течет сквозь степи, струится на жизненном пути.
Он добр и чуток, с чистым сердцем каждому к себе даст подойти,
И умыться кристально чистою водой,
Каждому животному и каждой, прыткой птице,
Не отказывал ручей, давал воды напиться.
Ручей течет сквозь деревушки, струится на жизненном пути.
Внимателен и мудр, не даст себя он провести:
Кто хитер: не испить тому водицы, кто без помышлений злобных:
Узнает, что за жизнь струится!
Не утихая зимой и летом с закатом иль рассветом.
Ручей течет сквозь горы, струится на жизненном пути.
И даже снежные сугробы не отобьют его мечты.
Но внезапно, услышав звонкую капель,
Среди устремленных в даль, голубых своих ветвей,
Он замедлил ход и слушать стал украдкой,
Любопытность играла все громче, с каждой каплей.
Там солнца превосходные лучи, пробуждали новые ключи.
Ручей не стал тревожить это чудо...
Течет он дальше сквозь туманы...
Он устойчив и напорист, у него все впереди.
И Он достигнет океанов, если будет вновь и вновь идти![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501675
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2014
[i]Земля, по ній біжу я босими ногами,
Сонце, до нього руки простягаю я свої.
Безтурботне те життя і серце ще не у вогні,
Для мене лиш в майбутньому ті злами...
Сад, зірву я стиглії плоди,
Вечірнє сонце, промінням вмиває лице,
Зоряне небо, сяючи мені картини ввижаються оце...
Та зранку, немов повно всюди води.
Все у синій блакиті, брязкотять окови литі,
А як мертве вже, вода втікає,
То воно горить палає...
Попіл, вітер підіймає і несе у небо...
Нехай всі бачать: яку кару ми несемо!
Нехай відчують, почуття страшні ті!
Що вже втопли у синій блакиті.
Нехай почують стукіт тих сердець,
Що віднині високо літають десь!
Не по землі мої ноги біжать,
І ось у іншому саду я, інші я плоди зриваю,
До Сонця руки я не простягаю,
З іншого боку воно мене плекає,
Зоряним картинам мене не діждать,
Вони лиш від смутку тихо бринять.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
[i]Сиджу перед стіною, лоб об стіну: головою в небуття.
Запита чи хтось: навіщо? Ніхто не запита!
Ні дружина, ні дитина, ні батьки...Їх нема!
Вони крила мої, що в одну мить відрубані сокирою влади.
Кат тюремний, навіть оком проклятим не моргнув,
А я тепер сиджу один на драному стільці,
Що щури по-гризли, доки я блукав у мороці душі.
Одна мить, стіна розбита! далі не піду,
Один ніколи більше не зостанусь!
Й у надії, що побачу свої крила...
В інший світ я поповзу, може там вони десь заблукали!?
І чекають доки я прийду...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2014
[i]Летить зграя журавлів, курличуть.
Сиджу на лаві у садку я, де́ мої крила?
У кого запозичить би і полеті́ти з ними?
Шумить дуб надомною, тихо,
Бачить серце: стою я під ним...
Де́ моя сила, куди́ полетіла?
Де знайти щоб поновилась?
Може вже і не судилось...
Як не ка́явсь, як не моли́всь я.
Знаю, що ніколи, очі завше не дивились,
Лиш серце бачить ясно.
Але й воно вже заморилось!
Нема мені спасіння, нема мені покою,
Стою один, самотність огортає,
В темряву мене з дитинства заковавши.
Відчуваю, що пройшли літа!
Стою один, немов безлистий явір в полі.
Й ранок в світлі так і не зустрівши,
Тихо в темряві піду,
Й може там десь, полетівши,
З журавлями за-курли́́чу...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501607
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2014