| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
- Котра зараз година? –
Я запитую Вас.
- Залишилась хвилина –
І почнеться сеанс.
- Фільм цікавий, мабуть?
- Вам ніхто так не скаже.
У життя така суть:
Час усе Вам покаже.
Особистий сеанс
Довжиною в життя.
Лиш ілюзія – час,
В ньому – плинність буття.
Тік-так, тік-так…
Шепоче годинник.
Це ще один знак,
Що спливають хвилини.
Йдуть секунди невпинно:
Нам їх не зупинити.
- Котра зараз година?
- Час почати вже жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Як сказав Шекспір у своєму творі:
«Весь світ театр, а ми в ньому – актори…»
У кожному із нас живе актор або актриса:
І з кожним новим днем повільно піднімається завіса.
Так, що у нас сьогодні у програмі?
Комедія, трагедія чи, може, драма?
Але сценарію цього ніхто із нас не знає,
Бо цей сценарій нам саме життя складає.
Сьогодні ти король і маєш свиту,
А завтра ти – біля розбитого корита…
Куди сюжет поверне, ти ніколи не вгадаєш.
Тоді лише це будеш знати, коли роль дограєш.
Як і в усіх театрах, тут також є прима,
Хтось грає пана, хтось – простолюдина.
Є лялькарі, що смикають людей за нитки,
Єдині, хто не грають в п’єсі, - це маленькі дітки.
У них такі наївні ще і щирі оченята,
Що ми по них всю правду можем прочитати.
А от дорослі кожен день вдягають маски
Й розповідають малим дітям казки.
Розказують легенди про життя і взагалі, як треба жити
У цьому непростому і заплутаному світі.
Хоч діти знають світ цей краще нас,
Вони все відчувають серцем і без лишніх фраз.
Тому нехай в душі у кожного із вас живе дитина.
Дивіться час від часу на життя її очима.
Живіть, радійте, вчіться і звертайте гори,
Нехай в театрах лиш зостануться актори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Стерти пам’ять людства,
Забути жахи реальності,
Яка на грані самогубства
Чекає своєї старості.
З голодними побляклими очима
Лице уже від лиха почорніло.
Блукає так, з ножем у спині
Серед руїн, які війна спалила.
Розбити цю мозаїку реальності,
Потім – збирати її по куточках,
Шукати відтінок радості
У кольорових шматочках.
Зірвати театральні маски
Із горе-недоакторів
Розмити разючі контрасти
Між розкішшю й бідності горем.
Перейти через трансцендентальність,
Вийти за межі можливого,
Де наша заблукала реальність
Шукає образ щасливого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Це було, як під стіл ще пішки ми ходили,
Коли високими здавалися стільці,
Коли ми просто безтурботно жили,
Коли цукерки викликали радість на лиці.
Коли взували мамині підбори,
Що були для нас трохи завеликі,
Коли уперше ми пішли до школи
І вчилися зав’язувати черевики.
Коли ще вірили в діда Мороза,
А потім тата в ньому впізнавали.
Коли від каші манної вертіли носа,
Та потім їли, бо нас матері вмовляли.
Тоді, коли питали, чому небо синє,
Тоді, коли боялись темної кімнати,
Коли про нас казали: «Ще дитина»,
А ми все вирости хотіли так завзято.
І от вже став дорослим кожен з нас,
Закінчилось для нас дитяче свято.
Лише не знали ми тоді, як підганяли час,
Що будем завжди за дитинством сумувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Тебе поцілувала смерть у розпалі життя.
У вас сьогодні траурне весілля.
Ви йдете разом під вінець у небуття
І п’єте келихи до дна із мертвим зіллям.
У нареченої, щоправда, темні шати,
Ще в день заручин стала чорною вдовою.
Її по сукні тепер легко упізнати:
Це пані Смерть, що повінчалася з тобою.
Вона не випустиь тебе уже з обіймів:
Любов до гроба вас з’єднала воєдино.
Вона залишить свій букет весільний
Напам’ять для твоєї домовини.
Пора в медовий місяць вирушати:
Квиток в один кінець вже на руках.
Тепер спокійно можеш вічно спати
Із поцілунком смерті на запечених устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Поезія – це ліки для душі,
Поезія – це серця ода:
Найсокровенніше вкладають у вірші
Поети й поетеси для народу.
Поезія – мелодія без нот,
Поезія – це акапельний спів.
Вона підносить нас до визначних висот
За допомогою звичайних слів.
Поезія – це урочистий марш,
Поезія – це філософія життя.
Це може бути легкий дружній шарж
І гостросатиричне викриття.
Поезія – це пристрасна молитва,
Поезія – це заклик енергійний
До боротьби, стяжання і до битви
За правду у цім світі непостійнім.
Поезія – це особлива мова,
Якою всі закохані говорять.
Поезія – це титанічна сила слова,
Яку ніхто й ніщо не поневолить.
Поезія – це сповідь найщиріша,
Поезія – талант, що проростає із насіння,
Поезія – це мудрий голос серед тиші,
Поезія – це найпрекрасніше творіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Біль.
Десь у грудях,
Захований у людях,
В сльозах закаламучених калюж,
Він сипле сіль
На рани їхніх душ.
Спазм.
Співає німе соло,
Здавлюючи горло
Великими сталевими кліщами.
Мов чадний газ,
Він душить вас холодними руками.
Вогонь.
Немов пекельний жах,
Палає жаром у очах.
Гарячим полум’ям до пекла забирає.
Кого не лишить осторо́нь,
Тому не бачити вже раю.
Дим.
Наповнює легені,
Дурманом зеленим.
Розповзається по всьому тілу
І в мареві своїм
Окутує туманом сивим.
Попіл.
Іскристий, теплий, сірий
На згаслому багатті серця тліє.
Кружляє в небутті віками
Немов самотній сокіл,
Що феніксом колись повстане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Колись в дитинстві, пам’ятаю,
Любила я ходити в цирк,
Де кров у жилах застигає,
Як роздається левів рик.
Де роблять трюки акробати,
Де клоуни смішать дітей,
Де від арени відірвати
Не можеш ти своїх очей.
Але дитинство проминуло,
І в цирк не ходжу я з тих пір…
Аж раптом телевізор увімкнула,
А там в новинах цирк – прямий ефір!
Там клоуни у ділових костюмах
У груди за народ себе товчуть,
А поміж ділом величезні суми
В швейцарські банки на рахунок свій кладуть.
Щодня клянуться Україні у любові
І брудом опонентів поливають,
Хоч половина клятв цих – на російській мові
Й виконувати їх ніхто не має.
А деколи влаштовують бої без правил…
Мабуть, занудились усі там без роботи.
Та ця пародія лиш сміх крізь сльози викликає,
Коли подивишся на всіх цих “патріотів”.
Крім клоунів, є пуделі ще там,
Які виконують слухняно всі накази,
Та тільки служать вони нашим ворогам,
А українцями зовуться для показу.
Є фокусники також в цьому цирку,
Що гарно вміють вводити в оману:
Немовбито латають у бюджеті дірки,
Та тільки важче стало жити громадянам.
Та циркачам нема до цього діла:
Вони продовжують виставу на арені,
Бо ж поки є у них якась ще сила,
То треба нагребти собі «зелених»…
Тепер мені аж страшно, як згадаю:
Колись у цирк любила я ходити.
Але у цьому цирку на виставах
Чомусь уже не смішно малим дітям.
Дорослі люди теж чомусь не раді,
Чомусь лишень сміються ті актори,
Які самі тепер живуть у “шоколаді”,
Приносячи народу тільки горе.
То, може, варто цирк оцей закрити
Й дорослими нарешті стати?
Може, тоді дадуть нам вільно жити
Й державу нашу власну будувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Один самотній вечір
Розсіявся над містом,
Обняв мене за плечі,
Прижав до себе міцно.
Немов шарфом окутав
Своєю темнотою,
Узяв мене за руку
Й повів гулять з собою.
Ми тихо простували
По стомленій алеї,
Де око милували
Прекрасні орхідеї.
Нас було тільки двоє
Тоді на цілім світі,
Ми потонули знову
У спогадах про літо.
І вся самотність наша
Розсіялась у тиші,
І очі засвітились
Відразу щасливіше.
Ми знову були разом,
За руки вдвох гуляли,
Під тихі звуки джазу
До ранку танцювали.
Але відгомін тільки
Залишився від джазу
Тепер самотній вечір
Там, де ми були разом.
Колись прекрасні квіти
Тепер уже зав’яли.
Ми мріяли про літо,
Та в осінь крокували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Боюся здатись смішною
В своїх дитячих стараннях,
Боюся, що стану старою
В душі, у своїх міркуваннях.
Боюся, щоб вітер осінній
У вихор біди не заніс,
Боюся, що стануть тлінні
Ідеї, вічні колись.
Боюся розбити надії
На сотні-мільйони уламків.
Боюся, що мої мрії –
Це просто ілюзій обманки.
Боюся, що стану черствою
Чи жертвою стереотипів,
Які мене зроблять сліпою
До людсва й до світу навіки.
Та найбільше боюся боятись,
Піддаватися своїм страхам.
Ми знаємо, що здаватись
Властиво тільки невдахам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Миттєвий погляд – зразу ж вії опустила.
Вона була для Нього подарунком долі.
Прекрасна усмішка із вуст злетіла,
І враз осяяла Його обличчя кволе.
Небесний ангел чи чарівна фея?
Не вірю, що Вона – земне створіння.
Він загубився в здогадках про Неї,
Потрапивши в любовне оп’яніння.
Вона – як та цариця серед квітів:
Причарувала його своїм ароматом
А Він, немов метелик, тої ж миті
Піддався, щоб нектару скуштувати.
З одним лиш поцілунком на губах
Вона залишила Його чекати.
Можливо, це Йому привиділося в снах?
Хоч Він тепер всю ніч не буде спати…
Він сильний яд отримав з поцілунком,
(В народі називається коханням).
Чому лишень із гарним цим дарунком
Вона Йому принесла і страждання?
Він знав, що це уже невиліковно,
Що яд – уже у всьому організмі.
Але цю жертву він приносив сповна,
Плекаючи надію в песимізмі.
Надію на прекрасні миті щастя,
Зараженого вірусом любові.
Нектаром з меду та отрута здасться,
І він захоче пригубити її знову.
Усі думки тепер пов’язані із Нею,
Він вже готовий навіть у полон Їй здатись.
Біда одна: немає від любові панацеї,
Від неї дуже важко лікуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Ви колись ламали людям крила
Боляче, по-звірському, жорстоко?
Чи, можливо, ви і не хотіли,
І зламали зовсім ненароком?
Ви колись казали «Я кохаю»
І не мали цього на увазі?
Дарували ви комусь шматочок раю,
Потім забираючи одразу?
Ви приходили колись із миром
І ножа тримали за спиною?
Ви комусь втиралися в довіру,
Хоч насправді були не собою?
Ви колись безсовісно брехали
Друзям, близьким, родичам, знайомим?
Людям в душу ви колись плювали,
В очі посміхаючись при цьому?
Чи ви заздрили колись чужому щастю?
Руйнували чиїсь світлі мрії,
Намагаючись його якось украсти,
Позбавляючи людей надії?
Я не маю права вас судити,
Я не совість, не суддя, не Вищі Сили.
Я, звичайно, не збираюся вас вчити.
Тільки прошу: не ламайте людям крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́Я́ буду шукати тебе в тиші,
У буянні лісових смарагдів,
В травах, які вітерець колише,
Серед зір, яких на небесах мільярди.
Я́ буду шукати тебе в снах,
Серед не відкритих ще планет.
Я шукатиму тебе на небесах,
У яскравому хвості нічних комет.
Я шукатиму тебе у грозах,
У холодних струменях дощів.
Я буду шукати тебе в прозі
І у списаних рядках віршів.
Я шукатиму тебе в парфумах квітів
У садах, заквітчаних весною.
Я буду шукати тебе літом
І холодною, морозною зимою.
Я шукатиму тебе в глибинах моря,
У мелодії зі срібним переливом
І у знаках, посланих від долі,
Я шукатиму тебе у диві.
Я шукатиму тебе обов’язково,
Я шукатиму тебе в безодні.
Я, можливо, не знайду тебе ніколи,
Хоча, може, зна́йду вже сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
Коли тобі важко стане
І впаде на серце туга,
Коли біда нагряне,
А поряд не буде друга…
Ти полетиш над морем,
Розправивши свої крила.
Втопиш там своє горе,
Його поглинуть хвилі.
Сховаєш на дні самому,
У тихих морських глибинах
Свою нестерпну втому,
Образи своєї краплини.
Розчиниш морською водою
Сльози – гарячі, нестримні.
Згадає лиш шепіт прибою
Про тугу твою осінню.
Довірся! Довірся морю!
Дарма, що воно неспокійне.
Воно – це оселя волі,
Скарбниця секретів надійна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Який нахабний вчинок –
Будити посеред ночі
Сонну малу дитину,
Яка так спати хоче.
Та хто ж так зробив негоже?
У кого це совість мовчить?
Так тільки ворог може:
Лиш він по ночах не спить.
З руками по лікоть в крові
На жертву свою чатує.
Готуючи нову змову,
Благань він твоїх не почує.
Тому не чекай на ласку,
І поки не́друг під вікном,
Не вір, що настане казка.
Забудь, що існує сон.
Прокинся, мала дитино!
Прокинся, поки не пізно.
Не спи, моя Україно!
Відстоюй себе, Вітчизно!
Прокинся, моя пташко!
Пильнуй своє гніздечко.
Я знаю, тобі важко,
Та сонце вже недалечко.
Аби звертати гори,
Не треба чекати до ранку.
Вставай, моя зоре!
Зустрінемо разом світанки.
Прокинся, моя мила!
Не час тепер спати.
Вставай, розправ крила,
Підемо вчитись літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014