Вздовж дороги

Сторінки (1/4):  « 1»

Грустная весна. (антивоенное)

Я  в  капельках  апрельского  дождя,
Мочалкой  впитывал  ненужную  свободу.
Смогу  отжать  ли  вновь,  пусть  погодя?
Не  восполняемый  моментами  расходник.

Весна  гармоном  брызжет  в  голову,  и  черти,
Несут,  забыться  в  дозе  алкоголя,
Быть  может,  остаётся  час  до  смерти,
И  вот  -  свободен,  только  врядли  -  волен.

С  зависимостью  -  тяжело  проститься.
Всё  предпочтение  -  притворству  до  упора,
А  там  -  как  будто  полнота,  амбиции...
И  нотки  лжи  в  глубинах  разговора.

Я  никому  не  ставив  ультиматумов,
Порой  с  политикой  согласен  и  погодою...
Но  иногда  я  разговариваю  матами,
Не  ясно  -  где  своё,  а  где  -  "народное".

Трещим  по  швам,  запуганы  кунсткамерой.
Разливы  злости  -  интернета  ветками...
"Там  хунта"  -  говорят  на  правых,
Те  отвечают  -  там  "Марионетки".

Откуда  в  людях  столько  нетерпимости?!
Куда  ведь  лучше  шарики  и  бантики...
Да,  в  каждом,  безусловно  -  много  примесей:
Простых  рабочих,  умников,  романтиков.

Но  почему  теряем  правды  нить...
И  мир  становится  военной  повестью.
Вам  -  ЖИТЬ,  НАДЕЯТЬСЯ,  ЛЮБИТЬ!
Не  нужно  торговать  страной  и  совестью.

А  нынче  -  так  черёмухи  цветут...
И  жизнью  наполняется  Земля.
Оставьте  драки,  войны,  самосуд
И  вспомните  -  у  каждого  семья!

Не  впитывай  ненужную  свободу!
Прости  "врага"  -  а  он  простит  тебя,
И  стену  разобрав  перегородок,
Пожмёте  руку,  пусть  и  не  любя.

P.S.  Искренне  надеюсь  в  то,  что  все  мы  вразумимся,  вся  Украина.  Натворили  уже  много  и  не  доказать  своей  правоты  никому.  Есть  у  меня  друзья  и  с  одного  и  с  другого  лагеря,  и  каждый  верит  в  своё.  Но  проявлять  терпимость  мы  можем,  не  идти  на  физические  и  вооружённые  конфликты,  а  решать  все  вопросы  мирно.  Очень  надеюсь,  что  так  и  будет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496583
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.05.2014


Є речі, про які тобі не скажу

По  квітневим  пелюсткам  першоцвітів,
Ти  краплиною  проходиш,  дощовою,
Все  життя  -  дешевше  щастя  миті,
Тих  хвилин,  що  поряд  із  тобою.

Та  є  речі,  про  які  тобі  не  скажу.
Навіщо  я  ходжу  без  парасольки,
Весняні  зливи,  війни,  розпродажі  -  
До  тебе  все!  Та  ні  -  я  мовкну.

Чому  не  засинаю  я  ночами,
Чому  я  хочу  дещо  поміняти  -  
Де  міра,  де  безглуздя  поміж  нами,
Де  вільний  я,  а  де  -  ніби  за  гратами.

Є  речі,  про  які  тобі  не  скажу.
про  дещо  -  ти  дізнаєшся  сама,
Спілкуємось  через  триклятий  гаджет,
Та  він,  нажаль,  вночі  -  не  обійма.

Все  що  бувало  -  досвід.  Лиш  -  колишнє.
Така  собі  із  помилок  поклажа.
Ти  -  все.  Чи  стоп  -  без  перебільшень,
Є  речі,  про  які  тобі  не  скажу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014


В очей твоїх блакиті

Бажання  -  потонути,  в  очей  твоїх  блакиті,
Які  палають  так  сапфірово-яскраво,
І  в  них  година  справді  -  линае  швидше  миті,
Коли  спостерігаєш  теє  сяйво.

А  я  побачив  небо  -  в  очей  твоїх  блакиті,
І  все  віддати  ладен  -  щоб  не  було  там  хмар,
Роки.  Та  що  роки  -  століття!
Напевно  не  змарнують  -  твоїх  дівочих  чар.

Я  відчуваю  море  -  в  очей  твоїх  блакиті.
Коли  на  узбережжі,  лоскоче  ноги  хвиля
Чи  захлинає  повністю,  несамовито!
І  марні  всю  потуги  і  зусилля.

Можливо  все  -  що  має  і  не  має  ціну,
Вся  радість  і  краса  всесвітня,
На  всі  минулі  і  майбутні  покоління,
Зійшлись  -  в  очей  твоїх  блакиті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014


Споглядати тебе, чарівну!

Ти  сьогодні  така  домашня  -
Час  щоразу  все  швидше  лине...
Неймовірно  -  та  більш  за  щастя  -
Споглядати  тебе,  чарівну!

І  ця  посмішка,  мов  перлинова,
Ніби  світло  вночі  яскраве!
Люди  кличуть  тебе  -  Галиною,
Що  як  квітка,  серед  галявин.

І  ці  очі  унеможливлюють
Перемовини  чи  дискусії  -
Немов  в  озеро,  перед  зливою,
Поглинаешь  у  них  спокусою.

І  вимова  твоя  магічна,
Коли  трохи  ніяковієш.
Червоніє  на  мить  обличчя
Заворожує  -  ніби  мрія.

Чи  вуста  твої,  журавлинові,
Чи  слова,  що  несуть  інфекцію,
Ненароком,  але  прокинули
недоторкане  досі  серце

Неважливо,  чи  сонце,  чи  місяць
Засинаєшь  -  чи  будять  півні,
Бо  найкращще  у  світі  місце  -
Споглядати  тебе,  чарівну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014