| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я в капельках апрельского дождя,
Мочалкой впитывал ненужную свободу.
Смогу отжать ли вновь, пусть погодя?
Не восполняемый моментами расходник.
Весна гармоном брызжет в голову, и черти,
Несут, забыться в дозе алкоголя,
Быть может, остаётся час до смерти,
И вот - свободен, только врядли - волен.
С зависимостью - тяжело проститься.
Всё предпочтение - притворству до упора,
А там - как будто полнота, амбиции...
И нотки лжи в глубинах разговора.
Я никому не ставив ультиматумов,
Порой с политикой согласен и погодою...
Но иногда я разговариваю матами,
Не ясно - где своё, а где - "народное".
Трещим по швам, запуганы кунсткамерой.
Разливы злости - интернета ветками...
"Там хунта" - говорят на правых,
Те отвечают - там "Марионетки".
Откуда в людях столько нетерпимости?!
Куда ведь лучше шарики и бантики...
Да, в каждом, безусловно - много примесей:
Простых рабочих, умников, романтиков.
Но почему теряем правды нить...
И мир становится военной повестью.
Вам - ЖИТЬ, НАДЕЯТЬСЯ, ЛЮБИТЬ!
Не нужно торговать страной и совестью.
А нынче - так черёмухи цветут...
И жизнью наполняется Земля.
Оставьте драки, войны, самосуд
И вспомните - у каждого семья!
Не впитывай ненужную свободу!
Прости "врага" - а он простит тебя,
И стену разобрав перегородок,
Пожмёте руку, пусть и не любя.
P.S. Искренне надеюсь в то, что все мы вразумимся, вся Украина. Натворили уже много и не доказать своей правоты никому. Есть у меня друзья и с одного и с другого лагеря, и каждый верит в своё. Но проявлять терпимость мы можем, не идти на физические и вооружённые конфликты, а решать все вопросы мирно. Очень надеюсь, что так и будет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496583
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.05.2014
По квітневим пелюсткам першоцвітів,
Ти краплиною проходиш, дощовою,
Все життя - дешевше щастя миті,
Тих хвилин, що поряд із тобою.
Та є речі, про які тобі не скажу.
Навіщо я ходжу без парасольки,
Весняні зливи, війни, розпродажі -
До тебе все! Та ні - я мовкну.
Чому не засинаю я ночами,
Чому я хочу дещо поміняти -
Де міра, де безглуздя поміж нами,
Де вільний я, а де - ніби за гратами.
Є речі, про які тобі не скажу.
про дещо - ти дізнаєшся сама,
Спілкуємось через триклятий гаджет,
Та він, нажаль, вночі - не обійма.
Все що бувало - досвід. Лиш - колишнє.
Така собі із помилок поклажа.
Ти - все. Чи стоп - без перебільшень,
Є речі, про які тобі не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Бажання - потонути, в очей твоїх блакиті,
Які палають так сапфірово-яскраво,
І в них година справді - линае швидше миті,
Коли спостерігаєш теє сяйво.
А я побачив небо - в очей твоїх блакиті,
І все віддати ладен - щоб не було там хмар,
Роки. Та що роки - століття!
Напевно не змарнують - твоїх дівочих чар.
Я відчуваю море - в очей твоїх блакиті.
Коли на узбережжі, лоскоче ноги хвиля
Чи захлинає повністю, несамовито!
І марні всю потуги і зусилля.
Можливо все - що має і не має ціну,
Вся радість і краса всесвітня,
На всі минулі і майбутні покоління,
Зійшлись - в очей твоїх блакиті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Ти сьогодні така домашня -
Час щоразу все швидше лине...
Неймовірно - та більш за щастя -
Споглядати тебе, чарівну!
І ця посмішка, мов перлинова,
Ніби світло вночі яскраве!
Люди кличуть тебе - Галиною,
Що як квітка, серед галявин.
І ці очі унеможливлюють
Перемовини чи дискусії -
Немов в озеро, перед зливою,
Поглинаешь у них спокусою.
І вимова твоя магічна,
Коли трохи ніяковієш.
Червоніє на мить обличчя
Заворожує - ніби мрія.
Чи вуста твої, журавлинові,
Чи слова, що несуть інфекцію,
Ненароком, але прокинули
недоторкане досі серце
Неважливо, чи сонце, чи місяць
Засинаєшь - чи будять півні,
Бо найкращще у світі місце -
Споглядати тебе, чарівну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014