| Сторінки (7/609): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Коли полишиш зброю, навесні,
і зі́йдеш на верхів"я днів Голготи...
Вдихнеш на повні груди - не скорботи!
А волі... Духом хрищена в вогні...
Тут не хрести - тополь свята хода...
Не прах кісток,- а найніжніші квіти!
І ми на лоні Матері лиш діти...
Як рано-вранці скупана трава...
Коли полишиш зброю,- ось мій дім!
Впізнай мене по запаху волосся...
І поведи, де дзвін землі - колосся,-
нас кличе мирним боєм до Життя!
12.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Хто ви, білі гуси, на старім обійсті?
...Батька сиві зморшки, на святій ріллі...
Хто ви, білі птиці, мрії паперові...
...Попіл срібно-чистий рідної землі...
Хто ви, білі гуси, крила диво-криці...
...Материнські рани поміж перс-планет!
Хто ви, білі птиці? ...Пам"яті орга́ни!
Срібно-чиста зброя поколінь нових.
Хто ви? Біло-білим... Квіти срібноткані.
На вікні. А вдома,- на стіні рушник...
Сім"ї вас чекали, хоч і марно,- знали!
Ви - любов коханих, мури для живих...
Не кажіть дарма що... Не встромляйте в рани,-
сумніви і зраду,- поміж перс-орбіт...
Біло-білим снігом білі птиці впали...
Щоб весною верби освятили світ.
25.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2018
Мій вічний монолог - одвічний спам!
"Забудь!", - думки у соти зносять крихти...
"Тобі ж бо замість снів отих - молитви..."
"Забудь!",- вторує вітер серед гам...
Засніжених.
"Забуду!",- відчайдушний крик заклятттям...
"Забуду!",- дня у ночі не вкраду...
Йдучи вперед, не знічусь, не впаду́!
Серед лавин, здіймаючись розп"яттям,
з тобою ми... То чи забуду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018
Не жалій мене, не жалій!...
Не належу тобі, лиш Самому...
Ницість душ набиває оскому...
В мене друг лиш один - вітровій...
Любий мій... Милий мій.
Що ж! А я...
Потонути волію в снігах,-
на самотніх планет естакадах...
Там душа - вільний дух прерій прайда...
Потонути б з тобою в світах...
Віднеси, заховай між зірок...
Тільки тут ми рідня, вітре-друже...
Зійде папороть, всохнуть калюжі!
Час розірве загату весни...
Понеси... Заховай. Збережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777618
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2018
"Геть усе в ньому було старе, крім очей,- вони мали
колір моря і блищали весело й непереможно"
Е. Хемінгуей "Старий і море"
Не знаю,- як часто в житті випадає нагода зустрічати людей з такими от очима...
Лише раз я бачила бабусю, якій було за 70, та яку, насправді, незрозуміле внутрішнє відчуття не дозволяло назвати "старою".
Ми їхали разом в маршрутці. Коли ця жінка заговорила, після кількох реплік, якими ми перекинулись,- не повірите... Я обернулась до незнайомих пасажирок, що сиділи позаду нас, і, піднесено-здивовано-приголомшливо звернулась до них...
-Подивіться, які очі у цієї бабці! Очі - юної дівчини!... Такого променистого і енергійного погляду ще ніколи не зустрічала!
І це було неможливо проаналізувати внаслідок тривалих і глибинних роздумів над тим, які бувають у людей очі. Це була блискавична реакція на надзвичайне, небуденне явище... Наче доторкнувся, несподівано, до променів ранкової зорі.
Це було 20 років тому. Тепер думаю, що далеко не кожен і у молодому віці має такий чистий, наповнений енергією життя погляд. Енергією віри, любові, милосердя, всепрощення... Силою єдності з Творцем і Всесвітом... Бо що може аж так, через вінця, переповнювати душу, як не Вони?...
То ж ця історія у повній мірі розкриває сенс добре знаної всіма істини: очі - дзеркало душі. А хто з нас не хотів би мати ось такі от очі, очі "кольору моря"? Напевно, є над чим замислитись і над чим добре попрацювати...
10.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018
Переклад есе Marty Karkhut польською
Kochaj swe życie.
Myśl pozytywnie.
Pamiętaj, że tylko Ty
wznosisz swój Wszechświat,-
żyj uczciwie. Krocz pewnie.
Nigdy nie stawaj.
Ludzie rzadko cenią dobre czyny
i często serce ranią. Nie bój się.
Bądź silny. Nie czekaj, że stanie łatwiej,-
życie pełne trudności...
Walcz. Bądź wytrwały.
Zatrzymać się - znaczy się poddać.
Rób to, że Twemu życiu sens nadaje.
Nikt nie potrafi Twe życie odmienić, oprócz Ciebie.
Z jakichkolwiek sytuacji jest wyjście, pamiętaj o to. Najmocniejsze oręże - wiara,
więc żyj... Marz. Kochaj. Twórz. Ryzykuj. Myl się.
Idź swoją drogą. Odpuszczaj obrazy.
Ludzie nie są idealni.
Przy jakichkolwiek okolicznościach pozostawaj CzŁowiekiem.
09-02-2018р.
ID: 775985
Рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата надходження: 09.02.2018 12:52:14
© дата внесення змiн: 09.02.2018 12:52:14
автор: Іванюк Ірина
Люби своє життя.
Думай позитивно.
Пам'ятай, що лише
Ти будуєш свій Всесвіт.
Живи гідно. Крокуй впевнено.
Ніколи не зупиняйся.
Люди рідко цінують добрі вчинки
і часто завдають болю. Не лякайся.
Будь сильним. Не чекай, що стане легше.
Життя сповнене труднощів.
Борися. Будь наполегливим.
Зупинитись- означає здатись.
Роби те, що надає Твоєму життю сенсу.
Ніхто не здатен змінити Твоє життя, крім Тебе самого.
З будь-якої ситуації є вихід, пам'ятай про це.
Найбільша зброя - віра.
Живи. Мрій. Люби. Твори. Ризикуй. Помиляйся.
Будь собою. Відпускай образи.
Ідеальних людей не буває.
За будь-яких обставин залишайся людиною.
© Марта КАРХУТ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775985
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.02.2018
Цей сніг для тебе! Лиш мені дозволь,...
зажуру стерти ритмами-мовчанням...
Торкнусь плеча несказаним чеканням,-
і понесу зі снігом стрімголов...
У чисту даль, де навіть холод - втіха,
де крига-храм, скульптурний наш альянс...
Життя розклало дивний свій пасьянс...
А сніг мете, як влітку теплий вихор...
Ти двері відчини!... Дивися,- сад...
З голів зажурених пострушував минуле...
Зими нема!
- І не було́?
Забули...
Коли є Хтось, хто тихо зве назад.
03.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774966
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2018
Я міряю відстань між нами...
Два кроки, один - дріт колючий!
І тільки душею твій дотик
здолаю, в цім світі, відчути...
Я міряю відстань-події...
Два кроки, один - різні долі!
Не вирвати квіти із серця...
Чи злочин - безодня любові?
Любов має сховок у грудях,
неначе втікач у яскині...
Бо що їй дістатися може,
крім стін катакомб в павутинні?...
Чи гріх?... Чи безжальна спокуса?
Спокута?... Чи скитії скерцо?
.........................................
Я міряю відстань між нами.
Два кроки, один - б"ється серце.
Скитія - житло ченців-самітників, розташоване у безлюдних місцях
Скерцо- інструментальний або вокальний музичний твір жартівливого характеру.
28.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Між каменів сліпих, посеред стін убогих,-
загублені, розгублені,- мовчать:
слова живі - блаженні рани Бога...
Забуті!... Серця вічна благодать.
Покинуті... У суєті вмирущій,-
прокльони під ребро упхали спис!
Отак живем,- розумні-нетямущі,-
і ЩО там хрест? І ТОЙ, що там повис?...
О Магдалено! Рай відкрити серцем вміла,
але не там, за межами планет...
Той рай був у тобі́! І був зі слів та діла,
які тягар хреста здіймали догори...
.................................................
Між каменів сліпих сліпіші тільки люди,-
нашіптують, злословлять на біду...
Шукають чудеса. Та от чудес не буде!
Немає дива там, мурують де стіну...
Слова - любов! Тотожність... Аксіома.
Знак влади, тетрапод, найбільше поміж див...
Хоча печуть до крові збиті ноги,-
лиш сіючи любов - збереться щедрість жнив.
21.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Якщо можливо скоротити відстані,
якщо можна тримати без доторку...
Одізвись! Відпалали нічні вогні.
Те багаття, на сході,- слід подиху...
Якщо можна зігріти на відстані,
якщо можливо без доторку втримати...
Знаєш ти, як зовуся... Ім"я твоє -
знаю я. Ми Планети - два імені!
12.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Пустельнику! Чим мариш, як Дакар
минаєш... За піском снігів лавина...
Над шляхом тим чи ж неба половина?
Хвилини - наче Волі вищий дар!...
І хто сказав, що Час - твій супостат?
Пустеля серед спеки скрижаніла...
Так кожен з нас,- то сплав душі і тіла...
Час-бородань,- алхімік добрий, брат...
Пустельнику... Легким наплічник став!
І, де не спинишся, вода тамує спрагу...
Мені б твої, і силу, і відвагу...
Плече твоє. Пісок... Сніги... Дакар.
08.01.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018
Ви - світло світові...
Мф.5:14-15
Напередодні світлого дня Різдва Христового, вважаю своїм обов"язком, а також щирою сердечною потребою, розповісти коротку історію життя простого та водночас надзвичайного хлопця з Дрогобича - Віталія Стецули.
Вперше з його віршами познайомилась років зо два тому, на сайті Клубу поезії. Сказати, що була здивована чи вражена прочитаним, занадто мало, щоб передати те, що тоді відчула...
Глибокі, сильні о́брази... Влучність і краса слова... Сплетінння реального та містично-інтуїтивного, того, що не побачиш на поверхні, а можна відчути тільки душею. За цим авторським арсеналом виразно відчувався його тонкий душевний світ, вразливий та сильний водночас. А ще - приголомшливі своєю потужністю знання, якими володів.
Подумала тоді: "Якщо в двадцять можливо ТАК писати, то років за десять ... п"ятнадцять... двадцять, озброївшись життєвим досвідом, цей поет досягне такого масштабу, який осягають тільки насправді обрані".
Восьмого жовтня випадково натрапила на інформацію в Фейсбук... Там йшлося про смерть Віталія Стецули, про що повідомляв дрогобичан старший брат поета.
Перечитувала вдруге... Втретє... А тоді відкрила сторінку Віталія на цьому сайті, щоб співставити і перевірити дані... Ніяк не вкладалось в голові, що мова саме про "того" Віталія, про Віталія Стецулу, якого знала за його віршами.
Віталій ніколи не оприлюднював свої фото, ніколи не ділився тим, як і чим живе. Тому смерть хлопця стала справжнім потрясінням для його друзів і шанувальників з Клубу поезії. Та, напевно, це лише один з доказів тієї величезної сили духу, шляхетності та мужності хлопця, який жодного разу нікому не обмовився про тяжку хворобу, якою страждав вже з перших років дитинства.
Віталій хворів на тяжку недугу, внаслідок якої атрофувались м"язи. Вже в дитинстві йому було складно ходити,- м"язи не виконували своїх функцій, він втрачав контроль над тілом, часто падав...Було, навіть, важко і боляче ковтати. З часом хвороба прогресувала, викликаючи патологічну втрату ваги.
Та фізичні страждання не зробили з хлопця затворника, не зіштовхнули в прірву відчаю та зневіри, не змусили опустити рук...
В початкових класах Віталій відвідував Дрогобицьку загальноосвітню школу імені Івана Франка. І хоч було неймовірно важко, та він мужньо долав хворобу, усім своїм дитячим серцем тягнувся до однолітків та вчителів. Зносити всі прикрощі кволого тіла допомагав старший брат, який теж тут навчався. Вчителі пригадують, як той часто допомагав Віталію підніматися сходами на верхні поверхи навчального закладу.
Та час, коли хлопчина більше не зміг переступити поріг школи та рідного класу, був невідворотній. Від тоді його розрадою стали візити вчителів додому, які приносили не тільки знання, а й відчуття повноти життя. Траплялись випадки, коли хтось з вчителів занедужував і не міг прийти (часто з причини безпеки самого хлопця, організм якого був особливо вразливим). В такі дні Віталій почувався вкрай нещасливим, наче недоотримував чогось життєво необхідного.
Завершив шкільне навчання майбутній поет з відзнакою. Вже тепер моя донька, яка теж навчалась у цій школі, пригадала випускника, який отримував нагороду, виїжджаючи за нею, в інвалідному візку.
По тому, жага до знань, мета знайти своє місце у цьому світі, любов до життя та до людей, додавали ослабленому хворобою хлопцеві сили далі і далі прямувати вперед.
Новим досягненням стала юридична освіта, яку Віталій здобув дистанційно в Сумському університеті.
І було ще щось особливе... Особливі ліки від болю і відчаю. Те, що робило життя гармонійним, світлим, оптимістичним... Це була поезія. Вірші, які писалися душею, вірою і любов"ю. Любов"ю до життя, до Всесвіту, до людей, до Творця.
Тепер розумію, чому життя Віталія Стецули мусило бути коротким спалахом. Він прийшов у цей світ як місіонер... З метою донести, до кожного з нас, промінчик світла, яким був. Стати прикладом того, яким має бути життя, до котрого ми покликані.
Як часто ми марнуємо час?
Як часто неналежно докладаємо зусиль, щоб вдосконалювати свій інтелект, розвивати фізичні можливості, збагачувати свою духовність?
Як часто нарікаємо на звичайні життєві турботи, відмовляємось долати елементарні життєві труднощі, бажаючи, щоб наше існування було виключно безтурботним, легким і приємним?
Як часто впадаємо у відчай, зневірюємось у власних можливостях, і це при тому, що обдаровані усім необхідним для повноцінного життя?
Як часто забуваємо про інших людей, про їхню потребу в підтримці, в дружньому, теплому слові?
Мусимо ще цього вчитись... Щодня, щомиті, безперервно! Віталій, сам потребуючи підтримки, ніколи нікому не скаржився, не нарікав... Навпаки! Дарував віру і оптимізм, розраду та підтримку. Одними з останніх його слів були слова, сказані в розмові з поетом Клубу: "Коли вже нема надії,- залишається тільки Любов..."
2017 року, весною, не стало матері Віталія, яка присвятила своє життя хворому синові, була його опорою. І хоча у хлопця залишалася прекрасна родина, яка піклувалася про недужого, очевидно, втрата найближчої людини підірвала життєві сили юнака.
Життя Віталія Стецули є прикладом людської гідності і мужності, прикладом безперервної боротьби і перемоги людського духу над нездоланними обставинами.
Його житття - наче нагадування кожному з нас: де б ми не були, якою б справою не займались, наше призначення - бути "світлом світу".
" Ви - світло світові. Не може укритися місто, яке стоїть на верху гори. І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і світить всім у домі".
Мф. 5:14-15
"Ви - рід обраний,... люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви в чудове Своє світло".
1 Пет., 2:9
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
ID: 714803
Рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата надходження: 27.01.2017 20:13:31
© дата внесення змiн: 29.01.2017 08:58:59
автор: Віталій Стецула
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
ID: 732951
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 11.05.2017 20:38:38
© дата внесення змiн: 11.06.2017 15:55:01
автор: Віталій Стецула
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
ID: 700261
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2016 11:45:44
© дата внесення змiн: 13.11.2016 11:45:44
автор: Віталій Стецула
https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view
Особливу подяку складаю вчителю англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галині Василівні, яка зібрала та надала інформацію про життя Віталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769857
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.01.2018
Зриваю темні шати!
Навіть ніч...
І та тепер не хоче чорнотою
Ходити по-під небом самотою...
І в тому жодних, мабуть, протиріч...
Нема...
Немає чорних тіней,
мертвих, сонних...
Шукаю срібло чисте,- бо ж зима...
Якщо забули хмари, то сама
розсиплю іскри слів комусь коштовних.
02.01.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2018
-Де український Лінкольн?
-Спить в землі!
Котрась з жінок його не породила.
Таким, як він,- гуртовище-могила...
А нам усім - окраєчок землі!
Плач Ярославни - віщий, вічний плач.
Забуті, заперечені Закони...
Де ви, мужі? Де славні ваші жони?
Світанок встав... Калюжі - кров землі!
Сам, добровільно, клав синів народ...
Тепер пита у Бога, де та Правда?
Іродіади, Іроди... Не зайди!!!
А кожен з тих синів був патріот!
01.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769173
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2018
Присвячую цей вірш отцю Андроніку, який покликаний Господом зцілювати духовні і тілесні недуги віруючих (монастир верховних апостолів Петра і Павла, Дрогобич...)
Подав мені руку Святий...
Так, наче Самому я рівня!
Любов"ю подолана прірва...
Той голос, хоч грізний,- не злий...
Коштовна регалія-меч,-
той голос,- супроти всіх жалів...
Слабкою душа не літає!
Та й сокіл - то не горобець!
Допоки плекати свій жаль,-
ослаблені серце і руки...
Хто звільнить думки від розпуки?
Здіймаю не келих - Грааль!
Подав мені руку Святий...
Душа соколина над прірви...
Засипало снігом долини...
Цей світ - мерехтливий кришталь.
31.12.2017р.
Якось, прийшла на недільну Літургію з несамовито жахливим настроєм, ролючена, розтоптана і т. д... І тут виходить отець, підходить до мене і моєї сім"ї та ...подає нам усім руку! (Вперше! Хоч і знаємо отця давно. І саме в такий момент, коли, здається, вже не залишилось сили рухатись вперед, набридли труднощі та інші неприємні обставини....) І тут - наче стало дихати легше, наче гора з плечей впала, і я відчула. як знову повертаються життєві сили! В ту ж мить і з"явились перші рядки вірша: " Подав мені руку Святий так, наче Самому я рівня..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
Купуєте тіло і навіть думок естафети,
берете за барки - так, кажуть, диктує наш час...
Навпомацки, ніби поквапливо, зв"яжуть памфлети...
І тільки душа не забула, що Бог їй сказав.
Колись...
Колись, так давно, що заплуталась пам"ять в сюжети
мереж павутинних... А що там шукаєте? "Що"?
І знаєте певно,- з лупою,- краплину від "себе"...
А що під ногами? Потоптане вами... То "що"?
21.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Залишився тільки папір,
і ручка... Мої мовчазні...
Мені відкривали ви двері,
для мене співали пісні...
Залишився час без хвилин,
і небо з слідами зірок...
І тільки під силу самій
вернути на вісь їхній крок!
16.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2017
Чи чуєш, як серце б"ється
під товщею днів і криги?
І навіть за метивом вітру,
чи вгледиш засніжену квітку?
Чи бачиш, як погляд кличе,
з-під товщі... Несказане... Пробі!
Може чи хто зупинити
думку, з любов"ю що в змові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Білі ворони. Їх більше і більше...
Тішуся... Я не сама!
Хто ти? Зрікайся сірої тиші!
Жодної,- з темних,- нема...
Ганок і двір,- безмір-прерія неба...
Замість тужливої "кра",-
дзвонить у дзвін мушкара кришталева...
Білі ворони... Зима.
16.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2017
Я в Замку Кафки, на самому дні...
О Боже,- як знайомі лабіринти!
Тут навіть стіни болісно-сумні,
заховано в шухляди пам"ять-скрипти...
Тунель під землю. Вихід?... Є! Дивись...
О Франце, не ховай душі в шухляду!
Звідтіль, де ти,- почуй, прийди, озвись...
Тут світло є! Відсунь із серця ляду...
Мовчав-кричав... Топив в чорнилі жаль.
Чому ховав? ЙОМУ віддати треба!
Пробач своїх, жорстоких та не злих...
А біль топи ... не в серці, а крайнеба!
О Франце! Тут ... дозволь зростити сад.
Хай Замок твій наповнять аромати...
Не закривай на ключ одну з шухляд!
Читайте всі! Вам Франц хотів сказати...
7.12.2017р.
Франц Кафка (1883-1924) - австрійський письменник, один з "батьків" модернізму. Його творчість - не шлях до слави чи матеріальних винагород. Це спосіб подолати внутрішні комплекси, відчуття приреченості і відчуженості (особливо у власній сім"ї!) Більша частина творів письменника, у тому числі незавершені романи "Процес", "Замок", видані після його смерті (Кафка заповідав найближчому другові, літератеру Максу Броду, спалити їх, та він, прочитавши,- опублікував).
Твори Кафки не слід вважати пасивним відображенням відчуття безвиході, болю та приреченості людини. Навпаки! У сюрреалістичній та експресіоністичній манері перебільшення та поєднання реальності зі сном (людина перетворюється на таргана, новела "Перевтілення"), Кафка змушує задуматись над причинами, які лежать в основі людського відчуження. Вони очевидні: над питаннями "Що мені робити?" та "Навіщо мені це робити?" ніхто не задумується.
Ці погляди чітко простежуються в коротенькому оповіданні "Залізничні пасажири".
Залізничні пасажири
Якщо глянути на нас очима простого смертного, то ми перебуваємо в становищі залізничних пасажирів, що зазнали аварії в довгому тунелі, а саме в тому місці, де вже не видно світла початку, а світло кінця ледь мріє, тому погляд весь час шукає його і весь час губить, та й чи існують початок і кінець, немає певності. А навколо себе чи з розгубленості, чи з підвищеної чутливості ми бачимо самі страховиська та, залежно від настрою і поранення кожного, звабливу або стомливу калейдоскопічну гру.
«Що мені робити?» чи «Нащо мені це робити?» — не питають у цих краях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2017
Сьогодні тільки ти рятуєш світ!
Із підземель встають волхви - дерева білі...
І замітають душу заметілі...
І дикі лебеді, звідтіль, нам шлють привіт!
Як Божим цвітом запорошить все єство,-
лиш ліхтарі свічками грітимуть пристанок...
Я тут чекатиму на наш новий світанок,
Зберігши суть тонку,- очей твоїх любов...
Сьогодні тільки ти рятуєш нас!
Я відчуватиму вогнем цей сніг на тілі...
Метуть душею відчайдушні заметілі...
Збіга аортами, по колу, плазма-час.
03.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Ми справжні, мов лапатий перший сніг...
В його красі - весь Всесвіт первозданний!
Отак і ти! І все, що тут ти зміг.
Вустами птиці скроні цілували...
Ми справжні! Ми народжені згори...
Нам падати судилось, щоб злетіти!
Та що ще більше серденьку хотіти?...
Віддати б краплі крові для роси...
І падати разом лапатим снігом,
любов"ю замітати землю-рай...
Та подихом здійнятися за край!
Щоб верболозам тішитися влітку.
01.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017
Нарешті сніг!
Ввійду, на щастя, в сад...
Не по камінні,- ні! Не по життєвій дерті.
Дерева ожили,- не брили соляні...
Дерева ожили в одвічній круговерті...
Під захистом світил
безмежність автострад
не топить навіть ніч. Цей білий світ - сильніший!
За пагорбом міським ... вже зріє виноград...
(Тут Вифлеєм душі)... Побачить - найрідніший!
Нарешті ... сніг.
Ввійду, на щастя, в дім...
За поступом несу блиск срібла замість пилу.
Хто радість впізнає,- в малому,- втіха тим...
Бо тільки тут зерно,- приспале... Сутність миру.
28.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2017
Багатообіцяюча печаль...
Доріг осінніх. Загортайтесь в шалі!
За мороком щось більше, ніж версалі...
Хто здатен з нас проникнути в їх даль?
І в переддень найдовшої зими,-
шукатиму на дні снігів розради...
І, навіть, не знайти коли поради,-
затямити б: оракули весни...
Лиш серед трав, у саркофагах криги,-
їх розіб"ю - закінчиться зима...
А що для вас улюблені слова?
...........................................
Початок довгожданої відлиги!
25.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762280
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Не роздягай мене! Не рви з грудей намисто...
Оголені не плечі, а душа.
З обійм втечу, нещадний падолисте,-
втечу з обійм,- почнеться лиш весна...
У травах відшукаю краплі долі -
намисто, що упало під скрижаль...
З коріння проросте, немов з неволі,-
забуде серце той колишній жаль...
...................................................
Коли тепло, коли навколо Люди,-
так байдуже, що топить падолист,-
розірване намисто у калюжі...
Земля його поверне, як колись!
Лишень би щирих слів, сердечних,- друже...
Очей, що пробачають суєту.
Калиною, у строї зеленковім,
душа моя стрічатиме весну.
17.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Безвиході нема! Є тільки страх...
Мандрівка має сенс, співмірний Богу!
Лиш знають журавлі маршрут-дорогу,
де оживають вежі вогняні...
Безвиході нема! Є болю тінь...
Обличчям повернись до неї - зникне!
От тільки чи душа замовкне, звикне
втішатися, мов той жебрак, малим...
Її нема! То ж не залишся тут,-
при дверях, що зачинені (не твої!)...
Зірви зі стін тривожні сни де Гойї!
Хай жовтень змиє з них ворожі фарби-бруд...
Де вежі вогняні... Ось там наш шлях!
Занадто вже мала в руках синиця...
Та й пісня журавлина досі сниться,
вкарбована геномом у віках.
14.11.2017р.
"Сон розуму породжує чудовиська" - офорт іспанського художника Франциска де Гойї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2017
Грудневим полуднем, як сонце скрижаніє,-
відлунням літ, непійманий юрбою...
Прийди в мій край, захований імлою.
Де хризантеми цілий рік не в"януть...
Тут не маліє простір ані серце,
а розум не уярмлений зітханням...
Прийди в мій край, воздвижений світанням.
Де хризантеми цілий рік не в"януть...
Де тектонічних не буває зсувів,
а крони п"ють із надр безсмертя воду...
Прийди в мій храм,- відчуй молитви вроду.
Де хризантеми цілий рік не в"януть...
Не в"яне диво ватри понад сходом,
а кожен з нас - щоденне воскресання...
Терпкі плоди любові - смак пізнання...
........................................................
Де хризантеми цілий рік не в"януть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017
Жовтнева фуга... Бачиш? Листопад
за рогом причаївся в потороччі...
Збира до торби листя-сни пророчі,-
чи встереже?... Чи випурхнуть назад...
Порозлітаються садами журавлі,-
ранет схвильованих закрутять в круговерті...
Бодай як сонце спить,- такі одверті...
Руді птахи ті - клаптики душі...
О, старче, не ховай до торби сніг...
Хай зігріва замерзлі руки саду!
Народжусь ним і білим тілом впаду...
Аби травою стати навесні!
21.10.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
Присвячую мужній і світлій Людині, життя якої було тим "третім валом" - Віталію Стецулі
Циклон над містом... Жовтень стих і впав.
Розсипався дотлілими словами...
Любов хіба лишаєте тут з нами,-
невидиму... Нечутну із октав...
Як горизонт,- зникає, що не крок...
Веде нас Пам"ять битими шляхами...
Побудьте тут хоч шелестом із нами!
Теплом святим нескорених уяв...
Але - циклон. І зав"язь тіл-жоржин
зривається неспинною рукою...
Впильнуй їх там! Нехай живуть з Тобою.
Крайнеба... Перейшовши третій вал.
14.10.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017
Люблю цю осінь на твоїх щоках,
овіяну минулого вітрами...
У ній не сум, а радше ніжний шарм,
у ній все те, чого не було з нами...
Люблю цю осінь,- дощ і падолист,-
твоїм очам її не приховати...
В них не печаль - незнаний досі хист,
що робить нас не листям, а птахами...
Люблю цю осінь!... Вічний монолог...
Розп"яттям душ розраджуєм кохання!
У ній не сум,- чекання вічне двох...
Та й і на двох - одне навік мовчання.
25.09.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
То ще не дощ. То тиха літораль
на скраєчку сполоханого літа...
Відгомонить. І ніде правди діти,-
убере праліс мідну пектораль...
На багряницю накрапає час,-
не бійся неминучості утрати!
Нам падолистом треба завтра стати,
зів"ялим листом прощених образ...
То ще не дощ. Фрагменти теплих днів...
Осінній лінкруст мощено садами...
Той шелест крил,- то неба оригамі.
Думок ключі - звіщання журавлів...
То ще не дощ! Дощі - чужа межа.
Думок холодних ринви і калюжі...
Я вириваю їх із себе, друже!
То ще не дощ. Не краплі... Не слюда.
01.10.2017р.
Літораль - узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.
Пектораль - хрест з благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях єпископи, абати.
Лінкруст - рулонний оздоблювальний матеріал з рельєфно-візерунчастою поверхнею, яким облицьовують внутрішні стіни будинків, вагонів, кают.
Слюда - прозорий мінерал класу силікатів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017
Мовчи!................
Плекай думки, овіяні вітрами,
серед полови зібрані безсонням...
На захист стань святилища-осоння,-
тобі під силу! Змий лихе дощами...
На прю ставай не з Батьком, а з собою!
І, день у день, іди за Ним, спинайся...
Двобій світів - чувай! - незриме в тобі...
"Нехай воскресне Бог!..." - не озирайся.
02.09.2017р.
Осоння - Відкрите, незатінене місце, яке освітлюється та обігрівається сонцем. Бік будівлі, освітлюваний сонцем.
Пря - боротьба, битва, суперечка, диспут.
"Нехай воскресне Бог" - Псалом 67.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Тисяча років без сну,-
поміж малим і великим,
серед мовчання і крику,-
перед стіною з дощу...
Тисяча років без крил,-
поміж убогістю й дивом,
серед війни, серед миру,-
перед каскадом вершин...
Тисяча років один,-
міряєш дні, мов пустельник,
як безпритульний в оселі,-
перед всевладдям причин...
Тисяча... Раз - і вже пил!
Крила згубив,- хто в тім винен?
Чи за плечем... правим?... лівим?...
Серце - єдине з мірил!
21.08.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2017
Шуми, тополе, вітру будь покірна,-
не випалити пройдені мости...
І хоч би як, та знати: долі вірна!
І, хоч би що,- не зв"яжуть і чорти!
Твій шлях - то простір. Бачиш понад хмари...
Але від того, часом, прикро так!
Душею завжди поруч із птахами,
а стан прикутий... Серце - реп"яхам!
Та ти шуми! Радій, що захід скоро,-
не випалити кров, хоч і кипить...
Чи спеки чад, чи зим зсивілий морок,-
а ти все вверх, де вітер небом снить!
15.08.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2017
Смакуй плин радощів із Чаші, що не б"ється,
і не тьм"яніє з кожним рухом часу...
Для чого в тріщинах, надбитий, з глини глечик?
Надщерблені, із фарфору, образи...
Навіщо обважнілих гір полиці,
закиданих друзками серед бруду...
То все, як тінь містична духу "вуду",-
і не дарма, що так тривожно спиться ...
Сниться... Чи сняться едельвейсові вершини
і чи збираєш там до торби хмари?
Біліють серед трав ромен-отари...
В зеніті сонця Чаша пломениться.
25.07.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2017
Я знаю магію високої трави!
У замовлянні - код вогню Сіону...
Дивися! Месу править всеборонну
правічне сонце, вийшовши з води!
Не вистига, не гасне горизонт!
Так чом же сум незмінний твій поплічник?
Хай буде дощ!... Змиває млу сторічну...
І запах пороху з озону давніх площ...
І - прощ!..........................................
Забутих світом, але незабутніх,-
у затінку суєтності тривог...
Бо хто ж підніме сонце, як не Бог,
випалюючи корені цикути.
22.07.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Щоденність-меч. Вирубує, стина
маленький світ в загруднім океані,
і крила підтина твоїй нірвані...
Та як же воїн,- зрадивши меча?
Щось серед стін не пишуться вірші...
Під натиском душа - лишень фактура!
Та, щоб зродилась з крихт література,-
гостри й гостри усе нові мечі.
2107.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742963
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2017
Загублений,- між доль чи між світів,-
у тілі блазня (іншого не дали...)
Хоча б тепер за це не дошкуляли...
Той хрест страшніш прабатькових гріхів!
Загублений у часі і в собі,
плетешся парком,- оминають люди...
-Чи вихід є? -Нема! І вже не буде...
Упала тінь від соляних стовпів!
Загублений. Без права на любов...
Збира в букет галузочки каштану.
Але кому?... Як сонце рано встане,-
кайданами душа забрязка знов.
25.06.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739310
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2017
Простір...
Він значно ширший, ніж кордони стін,
він значно глибший - важко зрозуміти...
Та варто тільки дуже захотіти,-
зривай завісу! Межі - то твій сплін...
Дивися в глиб, у суть, у стан речей:
цей дивний світ - душа Екклезіяста...
Та тим весна сильніша і прекрасна,
як відгомін Яірових пісень...
Вдихай на повні груди простір-час,
і скошене удосвіта чар-зілля...
Дивись! Весна влаштовує весілля,
звільняючи свободи дух для нас...
Кадильна магія покосів - віщий дар!
Несе думки в майбутнє... Геть скорботу!
Колись так Ной ковчег свій змайстрував...
Завісу геть! Цей простір твій достоту!
5.06.2017р.
Сплін - стан пригнічення, нудьги...
Достоту - присл. дійсно, справді.
Книга Екклезіяста (Проповідника) - Книга Старого Завіту. Її називають "справжньою", "життєвою", оскільки автор-мудрець критично вказує на несправедливість, яка часто переслідує людину, на швидкоплинність людського існування... Та попри те, автор впевнений у потребі дотримуватись законів та істин Божих.
Яір- батько воскреслої дівчинки ("Не бійся - тільки вір! Ісус...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017
Еридо!... Бійся чистих вод!
Рушає льодовик, здригаючи планету...
Яким не був би грішним мій народ,-
ніколи кров людську не пив він на бенкетах!
Аресе!... Ти - не цар для нас, не бог,
а так,- приблудний пес, який не бачив долі...
Бий в груди! Що ж... Убитий Син воскрес!
Ще затанцює блиск зорі на Чорнім морі!
Лихі божки! Міфічний порох книг!
Наш Деміург святий! Як те, що в серці - вічний!
Згорить колись в вогні останній міф!
Еридо утікай! Рушає айсберг... Тріснув.
Ерида - богиня розбрату.
27.05.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Падало сонце, видивом мінилося.
Все, як і колись... Чи то тільки наснилося?
Ось небо, як тоді, - аквамаринове...
Соловейчине, рідне,- до душі,- дитинне...
Тільки от... Чи мій? Чи це той соловейко?
Постарів ти, либонь, облітавши земельку...
Сонце котиться в ніч, а на ранок займається...
Соловейковий спів духом світу вертається.
19.05.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2017
Вод збурених у Віслі віщі сни,
загадували смуток і тривогу,
далеку, воднобіч, лиху дорогу...
Той березень лишився без весни!
Двадцять дев"яте. Без світання день...
Мерщій позабивали вікна, двері,-
тепер чужі у батьківській оселі,
і ким були... -Забудьте! Нітелень...
Розпорошили душі, як золу,
на чужині... І ти один у полі.
Немає роду, хати , ані волі...
Ковтай чуже повітря, як смолу!
А Вісла розливалась на шляхи...
Тонув їх слід, щоб брат забув про брата.
Отак живем,- від ката і до ката...
У березні. В надії ... на весну.
14.05.2017р.
Операція "Вісла" - етнічна чистка, здійснена 1947р.( початок 29 березня).Полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945р. належали Німеччині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2017
У спомини, в зеленій палітурці,
упишу травень листячком-дощами...
Паломнику! Стань долею-словами!
Вишневий цвіт опав, зронивши тишу...
Вгорі, там де визбирую тумани,
встає над світом сонячне кресало...
Паломнику! Вогню як стане мало,
твій дух в мені хай спалить млосну тишу...
І вже не прикро! Світ - повчасне диво.
Тепло ловлю думками у долоні.
Я не сама. У серці твої скроні...
Паломнику! Твій мир в собі залишу.
09.05.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017
Пиши листи... На яблуневім цвіті.
Мій вітер-листоноша не дріма!
Здіймуться сторінками у повітрі,
понесуть світом прагнення-слова...
І хто же зна?... Впадуть під ноги людям,
нечитані, чужі, порожні сни?...
Чи, може, в переддень Покрови, ранком,-
листом барвистим вернуться вони.
28.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2017
Читати...
Думати.
І бачити весну...
В прив"ялих травах,
скошених дощами,
у камені,
порослому мохами...
Читати,
бачити
і славити весну...
Вслухатися в елегію вітрів,
і відчувати,
чути
серце любе...
Усім єством,-
минаючи шлях згуби...
Вслухатись,
чути
проповідь вітрів...
Відкрити небо -
сила у думках!
Прийняти,
взяти
хрест -
бо дух твій схимник...
У чистоті - щоденні екзорцизми...
І волі світ,
де в"ється Божий шлях.
21.04.2017р.
Схимник - чернець, що прийняв схиму( найвищий чернечий ступінь, який вимагає від посвяченого найсуворішого аскетизму).
Елегія- жанр лірики, в якому виражаються настрої смутку, роздуму, меланхолії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730007
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.04.2017
Люблю весни перегуки святкові,
присвітанкову пісню за вікном,
дерев обряди, з прадіда знайомі,
і вишиванок трави-полотном...
Тепло кульбаб - орнаментом на грудях,
врочисто тканім на рядні обійм...
Великдень знов Живу Любов пробудить,
вишневим цвітом сонячних надій!
14.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2017
Мої тополі, сестри ясночолі!
Де ваш собор із кронами дзвіниць?...
Більш не ввійду у затінка простори,
і вівтарям не вклонюсь як колись...
Моя святине! Сило і наснаго!
Тебе беріг сам Час, а, люди,... ви?
Охрищені - живете, як погани!
Залишили від стін собору пні...
І моє місто - склеп із шлакоблоку,
асфальт в зеніті сонця, як смола...
Зелений храм, воздвижений весною,-
модерну вбетонована краса.
12.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2017
Ніневія. Тривожне місто снів...
Чи то провин? Небажаних, нежданих...
Наснився Йона, блідо-мовчазний:
Невидимі не раз попереджали...
Ніневія. Мій привид, місто-страх...
І серце щось зривається од крику!
Пильнує вхід при храмових дверях
душа моя - стара диякониса...
Лиш сорок днів, чотириста ночей,
щоб відмолити, відкупити втрату...
Омий мене в Йордані, Єлисей!
Ніневію возроджу непрокляту!
12.03.2017р.
Бог послав пророка Йону в Ніневію. Коли Йона оголосив про знищення міста через 40 днів: "повірили ніневітяни і оголосили піст і понатягали веретища, від найбільшого до найменшого". Цар Ніневії наказав народу, щоб усі чимдуж взивали до Бога і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку. "Хто зна, чи Бог не роздумає й не відверне від нас свій гнів, то ж ми й не загинемо". " Побачив Бог, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки і роздумав щодо лиха, яке погрожував їм учинити" (книга Йона 3,5.8-10, Старий Завіт)
Єлисей- ізраїльський пророк, який іменем Бога зцілював проказу.
Диякониса- служителька у грецькому храмі,яка пильнувала церковні двері, куди входили і виходили жінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Допоки дощ змиватиме сліди
пісків, що порозсипували люди,-
ти вітром стань... Обабіч від верби,
шукай мене!... Я проросла усюди...
Стеблом легким, тендітним та міцним,
як ластівчині крила, небу гожі...
Ти помічав коли, все ж прилітав сюди,-
як ми з тобою, вітре любий, схожі?...
Торкнись плеча хоч повівом легким,
і станемо повітрям в пташих грудях...
Шукай мене у собі, край весни,
коріння душ зіллється, наче губи.
07.03.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017
Він зрадив тричі... Тричі боягуз.
Та хто в житті ніколи не боявся?
Едем із боєм завжди діставався...
Упав - вставай! Звільняй шлях від спокус.
Ох, Петре, Петре... Ноша нелегка!
Тебе судили і судити будуть.
Чи дума хто, що і його розбудять...
ті треті півні?... Рай як був - нема!
Він тричі падав, тричі помирав,-
щоб більше Симон в ньому не озвався...
Відтоді - Скеля,- й так повік зостався,
пізнавши біль розп"ятого Христа!
23.02.2017р.
Апостол Петро, з дитинства і до зрілих літ, носив ім"я - Симон. Був покликаний Христом, разом з іншими одиннадцятьма апостолами, нести у світ Слово Боже... Від тоді був названий самим Спасителем - Петром, що означає "скеля". Христос передбачив Петрову зраду... "Доки півень проспіває, ти тричі зречешся мене..."
Так сталось. Та пізніше, апостол усім своїм життям, довів вірність Христовій науці,- переслідуваний за Боже Слово, був розіп"ятий на хресті (головою вниз).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 23.02.2017
У владі наших уст - життя або смерть
Святе Писання
Слова мої! Не будьте ви німі!
Ви - плечі ангелів. Атлантів дивна сила,-
утрачена... Коли? В якій землі?...
У вашій владі смерть! Або ж едемські крила...
І символів графічних древній скрипт -
сакральні квіти при небесній брамі...
Де б ти не був, та з пам"яті не зник,
той теплий слід, уписаний словами.
18.02.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2017
Біла готика шпилів точених
тримає небо, упершись мурами,
в діл зі скла, зі скляними скульптурами,
стариганом склярем вправно вилитих...
Із вологи, що ліс нею дихає,
з чистих чаш атмосфери єлейної...
Сон мине, літ за сто, над землею,
і єлей з-попід стріх знов закапає...
Де впаде - бути диву великому:
затріщить сплав прозорий, розколеться...
А з-під нього проллється, покотиться,
сон-трави березнева симфонія.
16.02.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2017
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом у сиву вічність...
Ну а на ранок знову замете,-
День заблука у власних протиріччях...
Він кликав сонце з краю сновидінь
і про весну вірші писав струмками...
Ну а на ранок знову заметіль,-
а він один з лякливими птахами...
І та́к тулив пернатих до грудей,
мовляв: "Ще трішки мусим зачекати..."
Ну а на ранок стрітенські мости
взялись майстри із срібних вод кувати...
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом в шовки перлові...
Ну а на ранок сонечко зійде,
зігріє світ в нескореній любові.
11.02.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2017
Хто бачив степ зимою у вогні?
Кому болять глибокі свіжі рани...
А хто упав серед снігів і прани:
відкривши груди, молячись Весні...
Міленіум новий, новітній вік...
Та ворон двоголовий б"є у шибу,-
приніс, лихий, зі сходу злу новину...
Над Переяславом - знамення вогняні!
А в Фатімі молилася Вона...
Вручаючи нам перли Божі в руки!
В непевний час недолі і розрухи,
її покров - невидима Стіна!
03.02.2017р.
Прана - (санскрит: प्राण, prāṇa — дихання) — особливий вид життєвої сили, енергії, який пронизує Всесвіт.
Прана найдоступніша через дихання, але у найбільшій концентрації вона міститься у крові.
У 1917р. Матір Божа з"явилася у Фатімі напередодні закінчення 1-ої світової війниі ще до того, як комунізм почав існувати як політична система. Вона залишила настанову:" Моліться щоденно на Вервиці й Росія навернеться!"
Переяслав - Саме тут відбулась Переяславська рада, на якій Хмельницький 1654 року підписав угоду про об"єднання України з Росією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
У неї очі бувають сині,
як синява неба повік незбагненна,
як відстані, що їх не зміряти днями,
днями, які мов та прірва вогненна...
У неї очі - палкі смолоскипи...
Світло надії на краю у ночі,
спалах тепла в одиноку годину,
відблиск зорі, що породжує спокій...
Очі її - то є правда жагуча.
Їм не злукавиш - чужий сам у собі.
Правда, як біль і найвища відрада,
відповідь в ній на щоденне: Як бути?
Очі її - то бурштинова осінь.
Велич і сум гіркуватого трунку...
Але шукаєш у них все ж пощади,
кроків за сто від свого порятунку...
Очі розлуки - блаженна отрута!
Вмерши,- водночас воскреснеш в чеканні...
Відчай розлуки - вершина спокути.
Радість і щастя - плоди сподівання!
22.01.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Колись, давно...
Чи раптом тільки вчора?
У Вифлеємі, може, у Алєпо...
Чи то у нас, на предковічнім сході,
дітей, подібно Богові убито.
Як, царю Іроде, тобі у світі йметься?
Живий, хоч мрець, сконати все не можеш...
Мабуть, щиріше маємо молитись,
мабуть, пильніш робити все, що в змозі.
Щоб не приймати смерть на руки,- лоно
нам дав Господь на радість, не на муки,-
то ж мусить кожен сам в собі змінитись,
Йордан надії змиє смак розпуки!
17.01.2017р.
11 січня - день святих дітей, убитих у Вифлеємі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2017
Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2017
Як втримати в долонях білих птиць?
Як опівнічне диво не згубити
(тривалістю в життя, чи тільки в мить?)...
Як все найкраще знову повторити...
Мережива секунд - тонка канва...
Повіяв грудень - розірвав всі грані.
Час не збереш, як перли, що зима
згубила в ніч січневу над світанням...
Як відігріти взимку білих птиць?
Як час спинити на один хоч подих?
Летіть, птахи, із неба, долілиць!...
Нас Пам"ять зцілить в часовій безодні.
28.12.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709101
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2016
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твоя!
У віри - в"язь тонка, ніколи ж не порветься!
Як бусурманів меч, без пристані душа,
в обіймах самоти ніколи не сміється.
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твій шлях!
Виманює думки, веде на правди розсуд...
Твоя душа в степах - не полохливий птах!
Їй дав Господь пізнань, як батько в посаг, вдосталь!
Ця біла ніч - твоя! Слова - моє плече...
Ти відчуваєш, як... сніг топиться довкола.
Ну а коли заснеш, згадай Її ім"я...
Вона усіх подій, життя всього основа!
15.12.2016р.
В"язь - Старовинне декоративне письмо, в якому літери й слова утворюють суцільний, безперервний орнамент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
Роздерто небо сотнями дірок...
Ти думав,- ніч? Ведуть парад планети?
А на столах у вдів вогні зірок!
Із раю скинутих ударом від ракети.
Зірки... Свічки! Той віск, як магма лав.
Вулкани Вельзевула гатять грізно!
Чому не сплять? І хто їх закликав?!
Чи на землі на мир для нас запізно?
Агонія. Безчестя. Парадокс...
Чому перевертні живуть на кожнім кроці?
Народе мій! Невивчений урок...
Колотиме багнетом в правім боці!
12.12.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2016
-Мамо!... Де та взялась біда...
Зі спалених ланів на видноколі?...
Невже тепер дощі - скупа сльоза?
Усохли ріки? В полі наші коні...
Та не пасуться вже, так дивно... сплять.
-Батьку!... Ослаб, вже зовсім хворий, мій старий...
А тут запасів збіжжя на долоню.
Що, мамо, кажете? Б"є дзвін?...
Не на вечірню! А на смертну долю!
Сьогодні час не тільки на старих...
-Піду у поле в ніч: я не слаба!
Як пощастить, - знайду зерна скупого.
А коли ні... Бур"ян, хоч ковила...
Буде гостина а ні чим не злою...
Якщо не вб"ють. Щось тисне... голова.
.......................................................................
А та біда страшніша від посух!
Ще навіть пекло так не вигорало,
як Україна від московських рук,
що замість хліба смертю частували
дітей малих... О світе мій! Не знай голодних мук!
.......................................................................
Світало...
-Господи! На видноколі... лан?...
Там золота святого... Люди! Люди...
Біжить... Упала. Знищена земля
оазою смертельної полуди...
пропала враз. Та і села - нема!
26.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
-Послухай осінь, сіру та вогку...
-Її графічність - статика мовчання!
-Послухай осінь, диво-кам"яну...
-В ній подих снів - півкроку до вмирання!
Гравюр похмурих мовчазний екстаз
поглинув дух очікуванням смерті.
Зусиль твоїх не видно а ні раз...
Невже не знав?... Дерева ці не мертві!
Фантасмагорій світ - невидимо-живий,
статичність - лиш завіса карнавалів!
Свій дух збуди і сірі штори скинь!
Там в тайні дійств вся правда воскресання...
Почуй її: не мертва - тільки спить!
Так проситься життям тобі у груди...
Все, що боліло - враз переболить!
Весна твоя зі сну її пробудить.
Послухай Осінь...
Фантасмагорія- світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. Наприклад: Гори мріють, наче пишна фантасмагорія (І.Нечуй-Левицький). Академічний тлумачний словник української мови в 11 томах. Том 10, 1970.-с.560
25.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2016
Зламаю ключ... Минулого - нема!
Є тільки те, що думаю і знаю.
В любові лиш стає легка хода!
Весь світ собі, мов вперше, відкриваю...
Незламну ніжність в струнах скрипаля
над травами, вечірньою порою...
Любов святу у грудях солов"я,
і велич крил над П"ятою горою...
Лапатий сніг, веселий та смішний,
це борсання незграбне у заметах...
Вітриська гул, холодний та незлий,
мені він нагадав, чомусь, комету...
А очі ці!... Улюблені, ясні...
Що треба їм крім віри та любові?
Віддай тепло, так просто, від душі...
Хай кожен день Причастям стане в тобі!
Тут скрізь любов! У кожному стеблі,-
зелений - мир, а світло - сонце в слові...
То ж як її, планету цю земну,
не помістити в думці, серці,... в собі!
20.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Твоєї ніжності я більше не боюсь!
Хіба лякається прибою біла чайка?
Серед пісків мене лиш не забудь...
В енігмі снів - лиш я твоя відгадка!
Я більше не боюсь сталевих лез,
що зопалу у зливу слів вкладаєш...
Мене не зраниш ними, не зітнеш!
Ти відчував, як люблячи - згораєш?
Я не боюсь лишатися сама, ж
навчив мене нести нелегку ношу...
Моя душа - не зав"язь, а скала!
Що взимку їй безпросвітна пороша?
Я вічна ніжність, ти ж бо Чоловік...
І наша єдність в світі незборима.!
Любов і милість, прагнення і сила...
І буде так допоки світу вік!
19.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Хто сказав, що верба похила,
що у неї думка сумна;
та ж у неї сукенка біла...
Не натішиться,- в гості зима...
Розкуйовдила коси долі -
танцювати нарешті час.
Струсить в вихорі сум поволі,
захурделить з вітрами вальс...
Лиш вона так любити сміла,
як ніколи ніхто не смів,
лиш вона так любити вміла,
звівши межі між двох берегів...
Віддавати... І дихати небом,
зігрівати нічний снігопад...
Замете, занесе, захурделить,-
тільки серце її ось навряд!
14.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2016
Я зустріну тебе по весні,
після спек і нав"язаних воєн,
і увінчані листям кленовим,-
повінчаєм простори земні...
На щитах вічно юних Карпат
возведемо смарагдове місто.
Тільки ми... Тут вітри наче сплять,
і каміння нашіптує пісню...
В наших грудях - святі вівтарі!
Час утрачує символи влади.
Ми - Любов! Я в тобі, ти - в мені...
...Біль століть - пил зірок під ногами.
12.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
-Чому, мій дубе, голову схилив?...
Злякався враз, що люта йде зима?
Чи, може, в дні осінні застудивсь?
-Болить мені, брати, бо йде війна...
-Чому, мій дубе, більше навесні
не зустрічаєш сірих журавлів?...
Затримали вітри їх навісні?.......
-Не прилетять: розстріляні вони.
-Чому, мій дубе, голову схилив?
Твоє коріння - знищило Аїд!
То й діти журавлині підростуть...
Їм до снаги змінити буде світ!
30.10.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2016
Хто з нас впильнує Час на рубежі,
між тим, що є і тим, що завтра буде...
Тобі віддам всі закутки душі,
мій Листопаде, сип же звідусюди!...
Правдивим золотом, найвищих, вічних проб,
вкарбованих у листя - скарби світу...
Повіє вітер,- шлях зітре назад,
щоб Час розбивсь весною білим цвітом.
26.10.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696810
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2016
Віщунко, стара, рудокоса!
Час випалив твоє волосся...
Важкі стали грона-намиста,
і часто у грудях "щось" тисне.
Та й плащ обважнів під дощами,
обшарпався з норду вітрами...
Стоїш між людьми німотою,
сама у собі - самотою...
-Та ні!... Серце маю гаряче!
Хіба що ніхто не побачить...
-А плащ?...
-То дарма, що порвався!
Та запал як був, так й зостався!
21.10.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2016
Під небом кольору попелу,
чорні злодійки крадуть красу осінню,
розпинаючи дерева голі,
крильми понурими злу тінь кидаючи.
І над полями, болем зораними,
над вирвами-муками,
поживи злодюги шукають,
гвалт нестерпний здіймаючи.
Осінь. Не золота і не наша,
гайворонням ворожим розкрадена,
а на гіллі, смертю обпеченім,
дотлівають чиїсь останні надії.
Весна...................................
Чи судилось настати їй
на згарищі нашої світобудови?...
7.10.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2016
Клітка...
Моя ти суть?... Мій вибір?... Неминучість?...
Відміряна так щедро... людьми?... Богом?
Та й тут незримий є місток до Сонця.
Замкни мене! Душі надінь кайдани...
(ну, звісно ж, як впіймаєш!)
І скільки б не прив"язувати тіло,-
мене знайди у ньому, якщо зможеш...
Душа людська - то чистий подих Бога.
О, марното сліпих... Тобі я не належу!
26.09.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2016
Навіщо парасоля, коли дощ
вривається на вулиці раптово...
Відчуй його! Дарма, що сам промок,
вростаючи у землю з головою...
І дихання під натиском води
урівноваж, вслухаючись у хлюпіт...
Стань піснею, стань шелестом верби,
вбираючи вібрацій мокрих звуки...
І ти вже сам планета, що без меж,-
сплелись в єдино руки-струни Бога.
Проливши почуття - униз стікай,
прозорістю впадай до вод святого!
24.09.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2016
В холодному дощі втонути
тобі, мій світе, не дозволю!
Що завтра станеться з тобою,
коли молитва болю здасться?
Що буде завтра, коли знову
ввірветься в місто смерч-зловісник,
і слово-меч в повітрі зблисне
над зав"яззю тонкої ружі...
Зрадливі барви днів вивчаю
на переправі світла й тіней,-
сьогодні сірий, завтра - синій...
З грудей дістану дивні фарби!
За́йди!... Туманні, зблідлі та понурі,-
блукаєте думками марно!
Закличу дощ: "Зігрійся, друже..."
Поп"ємо вдвох міцної кави.
23.09.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2016
Скидай, тополе, золото,- скидай...
Навіщо зайва розкіш? Не обтяжуй!
Ти рук легких. Он, бачиш? Небокрай.
А ген за ним світ волі,- правду кажуть!
Скидай з грудей холодний аметист,-
змертвілістю тебе нехай не душить.
Цей світ людей поблід і вмить завис,-
оголеність думок - оголить душі.
16.09.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016
Не нарікаю більше ні на що,-
минуле в амфорі відкуплення закрито...
Так довго вчилась мир в собі творити,
писати Всесвіт буквами життя...
Так довго вчилась слухати любов,
вдихати віру, множену терпінням...
Що вартісніш жаданого прозріння?
Коли тягар, то лиш - жива вода...
Так довго вчилась падати зі скeль,
але злітати - не сягнувши долу...
Ніколи більш, ані слабку, ні кволу,-
щоби в мені ніхто не розпізнав!
07.09.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Ти просто будь!... Коли
постукають морози,
коли хрестом на сході
зійде вогню полин...
Ти просто будь, коли
у світ ввірвуться грози...
Хоча й не тут, не поруч,
хоча ти й не один...
Будь спогадом німим!
Будь сном, шаленством мрій
і покликом в майбутнє,
а, іноді, хоча би,
мені ти другом стань!
На півхвилини так...
Та віриш? Всюдисутнім!
Якийсь незмірний простір
живе в твоїх очах...
Поклич мене у твій Чумацький шлях!
Будь літом серед зим.
Жнивами - у посуху...
І полум"ям жоржин,
розквітлих серед хмар...
Хоч не моїм - чиїмсь
щоденним порятунком,
те "бути", як найвищий
у цьому світі дар!
Вже не розбитись!
...............В серці - Океан.
20.08.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Я вечір нишком украду,
вогні поцуплю по одному,
щоб сплутав шлях свій ти додому
і заблукав в мені незнаній...
Коханій...
Може, цілунком зваблю щиру душу,
а очі зачарую зіллям,
і зранку знов буде похмілля,-
у мене хмелю - повні роки...
Сріблися плесом, вічне небо!
Тобі я зорі повертаю...
Знаю!
Любов могутніша за відьму.
13.08.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Я небо листопадове люблю,
як темний шовк ночей,
як спальні білий спогад...
Ти мій! Це правда чи лиш здогад?
Що імпульсом розхитує межу...
Живу... У ритмі скронь,
що кроком - то віршами.
Думок ключі летять в блаженну синь...
Ми падолиста станемо листами,-
він нас не вб"є, як папороть, колись...
Ми жити будем в вітражах кленових,
в поемі дуба, в музиці дощу.
Я небо падолиста так люблю!
Як наші, непрості, під ним розмови.
13.08.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Питаєш,- хто я?... Як тут забрела...
Де взяла сили, щоб вдихнути волю?...
Я твоє небо! Знаєш - не біда,
що досі ще не зналися з тобою.
Дивуєшся... Вже звик до самоти,
давно закинув латані вітрила.
Навіщо голос той із німоти?...
Бо осінь це. Душа-ромен безсила.
Дивуєшся. Помовч та не питай!
Вдихай мене, осIнню, на всі груди!
Я волі світ. Ромену небокрай.
Надії дотик, щедро даний людям!
12.08.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Cягнути Альп! Підніжжя - тільки старт.
Початок дивовижного підйому.
Нас двоє тут. Нема шляхів назад...
Вперед давай! Долай вселенську втому...
І що там сніг і мінус на шкалі...
Коли ми вдвох, плече в плече...Потужно!
Ми серце в серце. Думаю - лечу!
А коли що,- підхопиш, друже, мужньо...
Це все, що є, чим дихаю, живу...
Загарбник, стій! Любові не здолати!
Тремчу. Та ні ж! Я зовсім не тремчу...
Зі мною - ти. Лиш тільки б не вмирати!
Ну що ж ви, пси?! (та хто з вас тільки хто?)
Чи ті на двох, чи ті, що в них чотири...
Щоб я жила, любов віддав свою.
Майбутнє пагоном підніметься з могили...
Прилинь же, вітре! Заховай сліди.
Візьми замість коханого на груди.
Ти чуєш?... Серце милого в мені.
Новим життям нестиме радість людям!
08.08.2016р.
За мотивами "Альпійської балади" білоруського письменника Василя Бикова.
Події відбуваються в часи Другої світової...Двоє полонених-втікачів концтабору, Іван та італійка Джулія, намагаються врятуватись від погоні. Щоб дістатись кордону Італії, їм потрібно подолати Альпи. Лише тоді будуть у безпеці. Їхня подорож триває три дні. За цей короткий час, юні сміливці закохуються одне в одного. Та фашистські переслідувачі наздоганяють їх зо допомогою вівчарок. Щоб врятувати Джулію, Іван зупиняє собак, приймаючи страшну смерть. Дівчині вдається повернутися додому. Та їхня любов не знищена,- вона знаходить своє продовження у народженні сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Віктору Гетьманову
Іще одна історія життя
закінчилась, як в спеку літня злива,
возносилась загравою душа,
була, як й на землі, добром щаслива...
Життя - не гра! Тут мотузок нема...
Не смика їх глухий маніпулятор.
Життя - це старт, заслуга чи вина,
подій невипадкових біль чи свято...
Життя - то найвеличніший наш бій,
єдиний шанс здобути перемогу.
Віват душа! Цей шлях навік вже твій...
Мій Віктор - Victory! За нас вклонися Богу!
29.07.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680826
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2016
Синочку Івану
(23.07.2004-23.07.2004)
Я обіцяю, синку, бути сильною.
Мій світоче! Вказав ти долі шлях.
Господнім ангелом до серця знов прилинеш,
зітреш сум"яття болю на щоках...
І підіпреш плечем - крилом могутнім,
піднімеш, скажеш тихо: "Мамо,- уперед!"
Хоч безтілесний - думкою присутній.
Присутність ця в мені - земний мій хрест.
23.07.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679784
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.07.2016
О моя Клавдіє! Ти знала вже тоді...
Цей день страшний,- мов двері в один бік.
Відкриєш їх, як відлік неповернення.
Благала ти... Не чув лиш чоловік.
Ти серцем бачила основу всіх речей,
душею слухала і чула поклик правди:
назарянин, чи Бог, чи то юдей,
але торкався він, здається, до галактик...
Він говорив про нас і про любов,
примирював братів, вертав надію.
Хіба таким Голгота-Колізей?!........
-О Понтію! В твоїх руках все - вірю!
-Невинний... Що ж...(так бачив це Пилат)
Спинити страту можна. А навіщо?
Вже зріє бунт, єпископи сичать...
Як не піддатись - обгризуть, як кістку...
Піддався він. Та й виправдав Ісус...
Сказав йому:"Не ти!... А Божа воля..."
..Тоді чому у затишку палат,
не може більше спати жінка твоя?...
10.07.2016р.
Клавдія Прокула - дружина Понтія Пилата.За переказами, напередодні страти Ісуса, їй приснився сон, де вона бачила, як Син Божий в усій своїй славі і сяйві вершив суд: праведні возносились до нього, а нечестиві падали у темну прірву...
Вона просила Пилата "Не вбивати цього Праведника...", але той не прислухався до її застережень. Деякі джерела стверджують, що згодом Клавдія прийняла християнство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2016
Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2016
Хто ти, Роксолано,- бранка чи цариця?
...Мрій невинних своїх печальна вдовиця!
Хто ти, Роксолано,- праведна чи грішна?
...Я кохання свого пам"ять неутішна!
Хто ти, Роксолано,- ангел, чорний демон?
...Серед лав пекельних долі просто кремінь!
Хто ти, Роксолано? Велич чи провина?!
...Я народу свого зламана билина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675818
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.07.2016
Я бачу сни, яких би воліла не бачити...
Попереджаючи, приходиш,Батьку милий!
Цей світ нести в собі - хіба мені під силу?
Хотіла б я...... Та знаю: не пробачити!
Та все ж...
Хотіла б я пролитись річкою,
злетіти птахом понад містом-пустелею,
здійнятись вітром над словами-скелею,
розсипатись дарами врожайними...
Потугу сонця вбираючи,
встелити землю суцвіттями,
і поки день ще украдено-
із милим, крайнеба, погомоніти би...
Хотіла б я...
Снаги, Батьку, набратися
і світ підняти-обійняти легко.
Я знаю: мене ж бо тримаєш Ти
на долонях самого Безсмертя.
27.06.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674970
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2016
Осінній степ - мій лицарю надій!
О скільки міці у тобі, мій друг натхненний!
Нескореності дух ти викував в вогні,
зі сплавів дорогих, легкі, як птах, стремена...
І вітровій,- твій брат,- у просторах земних,
прудкіший від орла, вільніший за свободу!
Я бачила його,- той степ в твоїх очах,
бо ти є син землі, ти син свого народу!...
Я доторкнусь лишень,- дозволь хоча б на мить,-
хоч краєчком душі: так не ховай свій погляд!
А там, в степах отих,- ідуть, ідуть дощі...
Твій степ осінніх мрій так схожий є до мого.
21.06.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Я - повноводна Либідь!
Не питай...
Чому так споконвіку повелося?
Усе не "ті"... Що снилось - не збулося.
...Моїм очам так личить водограй.
Я - повноводна Либідь, птиці тінь!
Ти не сумуй! Так в світі повелося.
Зате, як личить золоту волосся
сестри твоєї бистра течія...
Я - срібновода Либідь! Йдуть дощі.
Із місяцем чи ми не гарна пара?
Ти не тужи, мій Кию, не тужи,-
Дівич-гора вже скидує тумани...
...Якщо не "ті" - то краще самота!
Ти відчуваєш? - пахне чистотою!
А, за імлою, Дівич-мрій гора,
мнемони цвітом квітне наді мною.
19.06.2016р.
За легендою, сестра Кия (засновника Києва) Либідь, не захотіла одружуватися з жодним із знатних та заможних рицарів, які приїздили просити її руки. Залишившись самотньою, вона оселилась одиноко на горі, яку згодом стали називати Дівич-горою, а ріку, що протікала внизу, назвали Либідь (за переказами, ця ріка утворилася зі сліз самотньої дівчини).
Мнемони - квіти пам"яті; казкові квіти, що символізують пам"ять .Слово утворене від назви квітки Анемона, що перекладається з грецької як "вітер" та імені давньогрецької богині пам"яті, матері дев"ятьох муз- Мнемозини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Краще не знати, якими були б ми коханими...
Як пили б роси із пригорщі одне одного,
і як цілували би сонце, в шовках спальні зморене,
та як же воно,- коли були б невагомими.
Ми приречені (несамотні) бути, як перст, одинокими,
порятунку шукаючи в обіймах дерев випадкових,
і в погляді, що визирає очі одне одного (невипадково!),
і в ніжності усмішки так несміливо-дитячої.
Краще не знати, якими були б ми коханими...
Краще (напевно) не знати.
12.06.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Мовчиш?... Скажи,- розгнівався чому,
мій прадіде, листобородий дубе.
Без слів отих(і я - не я) німу,
кинджалом пустки вдарить тиша в груди.
Плетусь одна, чужа серед мовчань.
Та в чому ж, мій старесенький, провина?...
Анічичирк. Не чути... Не сказав -
мене ж лишилась тільки половина!
Чи половина?... Радше - зеро, нуль.
Мене нема - без слів твоїх я мертва.
Та німота - як попіл сподівань.
Якщо чужа, то значить просто смертна.
11.06.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
Пробач мене слабку за спалах ночі,
що душу розтривожив мимоволі...
Здається, я ще досі в тім полоні,-
зірвати б з тіла ту луску зміїну!
.......................................... Тлінну...
Встану! Хоча би сам Люцифер опівночі,
удерся під покрівлю мого дому...
Я заклинатиму молитвою Скрижалі!
................................А що потому?...
Вже півні проспівали свою пісню!
3.06.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
У серці міста, серед тихих трав,
поміж дубів і кленів стріла Бога,
тоді в жасмині ладан відчувавсь,
єлеєм злив пропахлася дорога...
Я чула кроки в шелестінні трав
і бачила,- монах в сутані білій,
вином причастя квіти частував,
вдихав життя, Присутністю, у зілля...
І під собором вічно золотим,
безмовність вуст - промовистіш за слово.
Впаде завісою додолу пил...
Мовчання слів - зі Всесвітом розмова.
2.о6.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669869
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.06.2016
Жорстокосте, стіно безтямних втрат!
Принишкла в венах вбивчою ходою...
Ти так хотіла бути завжди мною,-
урочищем безвір"я і проклять...
І в хромосомах нищачи святе,
звільняючись з глибин адреналіну,-
плювала б в душу та стріляла б в спину...
Тебе ж презрівши, лишусь ким я є...
Людиною, цілованою Богом,
за межами сотворених світів...
І всесвіт мій, на спинах трьох китів,
я збережу від наміру лихо́го.
Три кити- древні люди вірили, що Земля тримається на трьох китах; у переносному значенні - трояка основа, сильна опора чого-небудь
19.05.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Моя тополе... Праведна царице!
Та що там Клеопатри могутність?...
-Тільки тінь!
Їй під склепінням зим нічого вже не сниться,
а холод усипальниць зірвав з обличчя грим.
А ти...
Ти зі святих долонь безсмертя пила,-
стираючи між віхами межу,-
грудьми від лютих воєн боронила,
кричала людям серцем: Я живу!
На схилі днів, сягнувши врешті неба,
торкаючись долонями зірок,-
впадеш дощем і пагоном зеленим
відродишся із попелу гілок.
8.05.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664855
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2016
Дорога до гробниці - через біль.
Чому ти, світе, так немилосердний?
Проливши кров Невинного ,- прозрій!
Пилат вмиратиме тепер уже щоденно...
Умивши руки в крові - не воді,
слуга глупців, чужинець прокуратор,
тягтиме хрест, Розп"ятого, в собі,
і совістю щодня буде розп"ятий...
І присмак оцту на сухих вустах,-
куштуючи вино зі смерті чаші,-
відчує він і крикне: Бог!...
Невже мене Ти досі не пробачив?!...
1.05.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2016
Мені так жаль мовчання фіолету,
що раптом впав у летаргійність зим.
Мовчання-сон провалиться у Лету,
на мить, на день, для когось - навіки!
Бузковий рай - саванова пустеля,
замерз посеред квітня... Не мовчи!
О не мовчи!...
Та мати, горем вбита,
носитиме у собі лиш сніги.
25.04.2016р.
Вчора, тяжка хвороба забрала ще одне маленьке життя,- учня ІІІ класу м.Дрогобич , Нестора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662256
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2016
Чужий...
У кожного з нас двох свій власний шлях;
магніт притягує, але метал безодні
пече у скронях холодом, застряг...
Ти знав! - Чужі смертельно безборонні.
Чужа...
Що дам тобі та щО належить нам? -
Украдене..., як хрест чужий натільний.
І обплітає груди почуття...
Кохання? Ні! - Солодкотілі змії.
Війна і мир живуть у нас в душі,
і, може, часом серце, як причинне.
Чужий ти мій! Я дякую тобі
за те, що ми, як діти безневинні.
20.04.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661291
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2016