| Сторінки (7/609): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Минають дні, минаємо і ми.
Наш горизонт вже мріє недалеко...
Все, що збулось - згадають тут вони.
І понесуть на крилах в світ лелеки...
Розвидняться попереду шляхи...
Від мряки більше, бачите,- ні сліду!
Минають дні, і радісні, й сумні...
Змоглось усе! Надранок зіллям вийду.
06.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
У мене є небо і - ти.
Насіння і дощ, вітер, поле...
Світи обійму,- геть недоле!
У келих роси наточу...
Нектаром умию печаль.
Стріла забринить з арбалета...
Я лучниця сонця,- і в Лету
тебе і човном не пущу!
Пожбурить нам сонячний диск
на землю вогненне кресало...
Руками, щоб світ зігрівали!
Будили планету зі сну!
05.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Піднімусь на гору, з хмар нап"юсь,
одягну сорочку з солод-вати...
А надвечір містом розіллюсь,-
відгадай мене таку як звати?
Наш зв"язок прозорий в міжсвіти
пеленгують куполів радари...
Гори в небо сходами звелись,-
підіймусь думками вище хмари...
Лиш чуття, дароване душі,
відчиня всі сфери, понад мрії!
Геть подалі тверді марноти
розквітаю величчю надії!
03.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Коли у зашморгу тривог живе душа,-
не знає ні вершин, ні насолоди...
Не важать сотні справ ані гроша!
Чи ж дощ пролив не святість - брудні води?
І падає, змивається униз...
Калюжі пелюстково-білосяйні
сміються з неї, хлюпають до сліз...
А сонце вийде - вибухнуть у сяйві!
Немає грат, печальних ворогів...
Душа натруджена - велична, світло світу!
Іду калюжами... Вони і я, то - ми!
Дзвенить струмочками венозність цього міту...
Тривоги висохнуть, мов води дощові.
А, там, вже ген за сходом прапор травня!
Йому віддам не сльози, а кохання...
Цих слів думки,- весняно-проливні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Не відпускають крила, щоб не впасти,-
як серце не загублює любові...
Хоч зі́йдеш сто доріг, та занепасти,
закостеніть не зможеш в цьому морі...
І лиш у тім скарби, багатство світу,
достоїнства, трибуни, гідні слави!
Свобода простору: гайнеш у даль щомиті...
Де міфи пірамід і святість лаври!
23.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
Ти спав в мені. Ронив у мені чар...
Вітрами пелюстковими здійнявся
сьогодні вранці, мов би й не вгавав!
Ти завтра відлетиш,- та все ж зостанься!...
...Плодами, що не в"януть, мов пісні...
Нескореності сік - життєва розкіш!
Розливом цим завдячую тобі.
Квітневим вихром стала сива осінь!
20.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Магнолія розквітла в барві див.
Для кого цей ноктюрн? Кому ця повість?
Написана митцем між двох світів...
Без нас злетів цей спалах фото-прози!
А де ж були тоді і ти, і я?...
У міжпланетнім рейсі ізоляцій?!
Лиш надчуттєвий пристрій мій - душа,
ловила імпульс подиху вібрацій...
Відрізані, від"єднані... Болить!
Без нас магнолія цвіла, без нас зов"яла...
Та думка рветься навіть з-під ключа!
Хід комбінацій коду, спритна,- відшукала!
15.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Натомлено ступаю по Землі,-
в ту мить весні хіба вже не належу?
Та я ж за кожним рухом квітня стежу!
Так прагнучи розквітнути й собі...
Рвучись у вир здійнятися стеблом,-
крізь товщу зачерствілості земної...
Ротріскався цей діл без вод, як крові!
Але струмок все ж б"є, живе в тобі,-
студенністю гірського джерела,-
гірські хребти - підніжжя храму Бога...
Йдем до основ - ми справжність надживого!
Ми кров й вода - вітрильника-стебла...
Як втома вмить спаде рясним дощем,-
за пеленою вод - чекай на мене!
Коли земля одягне все зелене,-
в нас потече одна Любов-душа!
12.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
У кожного Доля - даність!
Улоговин спад і щити...
Та кисень куди розлогіш,-
над гори, над діл-острови...
У кожного Доля - вибір!
Паломництва час живий...
Розсипав стокроток садами
обранець квітневий мій...
У кожного Доля - Витвір!
Залежно як все прийму...
В щоденність,- як на молитву,-
нестиму у серці жагу...
Згорить сонце,- попелом стане,-
щоб стріти кохану зорю...
У них долі різні як даність.
Та Всесвіт їх сплів у одну!
Бо простір - пульсація кисню!
Без нього чи Доля жива?
Ми даністю різні та вибір
сплітає нас сенсом Життя!
08.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Весна...
Цьогоріч пісня одинока
твоя... Але від того голосна
ще більш... Від того більш глибока!
Дзвенить. Вливається у кров...
Розбурхує і будить... Будить!
Її акорди - сонця зов
і блискосяйний пополудень...
Самотність. Що ж,-
коли квадрат зміряти покроком, звичайно.
Весни пісні у світ летять,
звільняють тих, хто знає Тайну...
Бо злато сходу не мине,-
незміряно глибин у серці!
І тайн, і таїнств і пісень...
Якщо є суть - Весна лиш ллється!
04.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2020
Чи відчували ми досьогодні їдкий запах окупації?
Нам здавалось, що звільнені навіть з відповідальності...
Часто зухвалі, раптово бездіяльні і, переважно, байдужі.
В нас бо ж не стріляють?...
Сидимо в оточенні. Ворог менший молекали пороху...
Боїмось простору. Сахаємось снів і навіть подиху!
Люди не в балаклавах. Смерть-раптовість обирає білі маски...
Скидаючи наші...
Передвоскресіння... Воно завжди потреба невідворотності,-
надто важкими стали згустки нашої буденності!...
Для неба. Тепер і воно закрите від нас на карантин.
І лиш розарій -
можлива вакцинація.
21.03.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Безкрає рідне місто спорожніло...
Самотній Гетьман... Мирний наш солдат...
Сьогодні одинокі більш за небо!
Іду сама. Промовиста мов знак...
Порожність порожнечі не лякає.
Її наповнив дощ сповна, тому...
Промокла геть до нитки, але знаю...
Ця порожнеча зронює Весну!
14.03.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868228
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.03.2020
Не хочу бути бранкою життя!
Дай, Боже, віри хоч зерня мізерне...
А там... Гляди,- тумани... Стерні ці нестерпні...
Впадуть, мов весен пісня чарівна!
Зійдуть під ноги талі остроги...
Фортець зелених дзвонять фіолети...
Дзвіниць підмурки мирно-запашні.
Не бранці ми! Іскристі ми моменти!
15.03.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868226
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.03.2020
Його Шлях – заслуговує Вічності та гідний бути прикладом для кожного покоління українців.
Юрію Липі присвячується (поетові, лікарю УПА)…
Бувають люди – крилами Землі…
Титанами із серцем Прометея.
В горнилі злив – вони твоє знамення!
Їх міць свята, мов сила образів…
Їх Шлях – Завіт! Подвижництво, Любов…
Якби ж то нам могти так і… хотіти!
В зеніті сонця – душам не згоріти!
Лиш стати плоттю Вічності основ.
23.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Те небо сизе-сизе - шовк зими,
хоча й на неї не бува гарантій...
Думки так прагнуть білого. А ти...
Ти, зимо, вбрана у торішність мантій...
Зсірілих, дощових, без призми свят,-
отож мені тому і не ведеться!
Мабуть... Та знов слова вигулькують, летять.
Рятуючи, фантазія сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Гуляє містом вітер ... раз, два, три...
О надбуденне, дивовижне дійство!
На раз, два, три... лиш щойно вітер свисне,-
впаде нічне багаття за горби...
Жарини заіскріють, загорять,
світанком заясніють життєтворним...
Безпечно тут! Дивись,- монах виходить...
Гаряче серце ронить молитви!
Отак і ти,- у сяйві сонце-слів,-
зігрій цей день, мороз сховай у торбу...
Світилом стань, вперед іди,- до сходу!
Шляхом старих і вічних Королів.
03.01.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2020
Приймаю рішення... Геть течія гірка!
Де градусів політ - стрімке падіння...
Холодним розумом прийматимеш терпіння!
А серце лагідне вдостоїться вінця...
Лаврового, зеленого, живого...
Як німб святих, як крила - понад світ!
Тепер ніщо не спинить твій політ.
Невичерпність джерел - простори Бога!
03.01.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2020
Знаю!...
І це знання солодше всіх звитяг.
Бо серце маю спільне із тобою...
Пульсацій ритм - наш власний в"ється стяг!
Що ж до невдач - збіжать, як сніг, водою...
Вони смішні, дрібніш клітин імли...
Всміхнешся, підбадьориш - вже ні сліду!
Любов-заслугу з вдячністю прийму.
Прийду... Примчу... Прилину... В снах ... приїду!
24.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Заколисана груднем,
вітрами зігріта...
Хоч зима, та на серці -
чисті перли-суцвіття...
Хоч квітують розлогі
віти сірі - не квіти...
Але грудень, рідненький,
срібним місяцем світить...
Осява темінь прерій
і спізніле світання...
Що не рік - поступ вгору...
До любові пізнання!
23.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2019
Фатімо!.........................................
Образ твій - біль і святість Мадонни...
Хто ще так, як ось ти, долю тихо приймав?
Ти і біль, що з грудей виривала патрони...
Ти й любов, що в майбутнє вела, наче в храм...
Відпускала в пустелю в плеканні надії...
Не хапала за одяг благанням в очах...
Свою долю хрестом вишивала до мрії!
З дня на день, мов узимку загублений птах...
Ти обітниця, ти і земля обіцяна...
Тільки так цю планету огорнеш грудьми!....
Ти - дружина й дочка, Богородиця й мама!
Без початку й кінця. Русло часу-ріки.
20.12.2019р.
Фатіма - в романі Пауло Коельйо "Алхімік" - жінка, яка беззастережно вірить і чекає на повернення коханого. Вона відпускає його, бо у нього свій Шлях, який йому потрібно пройти. Та хто-зна... Можливо Доля колись знову з"єднає їх.
Фатіма - місто в Португалії, де напередодні І Світової війни Богородиця об"явилась трьом дітям. Вона просила щодня відмовляти Розарій за мир у світі та за збереження сім"ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2019
Не замерзаю в падолі земнім...
Котитись каменем додолу не пристало!
В бажаннях - сила! Відблиск вічних зим,-
наперекір їм,- до кишень збираю...
Чому борониш?... Іскри ті земні розкидати,
гілля, щоб заіскрилось...
В бажаннях - сила! В порту кораблі
пришвартував... Але ж назавтра - крига...
........................................................
Напіслязавтра - непроглядна мла...
Як не здіймусь,- заклякну, зледенію...
Хто якір вбив в бездонну темінь дна,-
той з дня на день, змізернівши, змаліє!
08.12р.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2019
Люди бувають небом!
Небом і ... більше! Не смійся...
Кличуть,- рятунком,- до себе...
Шлях це Голготи,- не бійся!
Небо я бачу у тобі...
Попри утому і сльози!
Небо любови і ... більше!
Попри і спеку, і грози.
04.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856859
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2019
Час зцілювати один одного!...
Словами. Звуками життєдайними...
Такими ж дзвінкими і чистими,
як гірські потоки....
Час зцілювати один одного!...
Бо вже, навіть, в Бажанні лікувальника
закладена чудова перспектива одужання!
...Словами. І тільки ними
перемагаються всеіснуючі недуги!
От тільки.... Скільки терапевтичних доз призначити?
І анальгетиків,- під виглядом терпеливості...
30.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2019
Кожен з нас - окрема історія,
написана чи то санскритом,
чи то всеможливими діалектами сучасності...
Кожен з нас - це "індія",
яку шукаємо в очах інших,
та знаходимо цілком чужинні краї...
Завжди - несподівані. Завжди - не обітовані.
І лиш поодиноко - омріяні.
...Чи випадково?- запитаю себе,
відповіді чесно шукаючи.
...Чи випадково?..........................
...замість "індії" - північні широти,
а, навіть, якщо і південні - палючо-дикі?...
...Замість "індії" - Багами, одірвані од суші...
..............................................................
...Невипадково!
Бо тільки так,- пізнаючи льодовий тремор півночі
і південний неспокій,-
кожен має відкрити свою, і ТІЛЬКИ СВОЮ... ІНДІЮ.
30.11.2019р.
Колумб, розуміючи, що існують окрім Євразії інші материки, пустився у плавання. Він прагнув відкрити Індію, саме слово в перекладі означає - багата країна. Натомість, він відкрив Багамські острови, а пізніше півн. та півд. Америку. Напочатку помилково вважав, що це і є Індія, яку він шукав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2019
Ми повноправні хмари дощові!
Клубочуться чуття на вістрі зливи...
І часом крешуть грозові вогні.
Ми повноправні! Вміло чи щасливі?
Бо синій птах не зрушить горизонт.
Ніхто ніколи златом ідеалів - не стане!
Що ж... А треба чи?
Ставати тілом чиїхсь п"єдесталів...
16.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Коли знесилля більше не здолати...
Коли свідомість стягує завісу...
Пірнай у ніч! Перлин на дні багато.
Свічадо снів прочинить в тобі тишу...
Але не ту, що мов шаман злодухий,-
пригнічує гіпнозом ритуалів...
Магічну тишу: зорі - ноти-звуки.
Мелодій серця Божі магістралі.
10.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019
Як не писати?............
Як стати тихим плесом над проваллям,-
таким, що зневажа усі загрози?
Виблискує у тиші діамантом...
Насправді ж затягти у вир дна може!
Як не писати?............
Як позбутись хвиль цих,
які накочують на серце сум-сум"яттям?
Без нього не пізнали б силу битви.
І хрест не став би попелом прокляття!
10.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019
У мого сходу вияви чудові!
І сонячні, і сіро-дощові...
Бувають, наче роси світанкові.
Або як зорі сяють уночі...
Бувають сходом долі - милі люди!
В них все сплелось без жалю і вагань:
ранковий бриз, спекотний пополудень...
І затишок від радості стрічань.
10.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Чи видно сутність вражень за версту?
Оманливі єства? Чи світлі духи?........
......................................................
Ось промінець між нами прослизнув!
Піймав обох в обійми відчайдухів
і, враз, за обрій - гульк... Упав...
Заснув.
Не дивно, наче... Вдерлася зима,-
Наверх повивертала всі тривоги...
А ти сідай за стіл до нас, небого,-
хильнем утрьох предоброго вина!
І, може, розтепліється... І, може,...
горіти в цьому полум"ї тяжінь
чи розбиватися об кригу... Не буде́мо!
.....................................................
.....................................................
Мінливі враження.
Любов одна священна!
Так прагне молитов. Не протидій...
09.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Не трісне лід, коли хода легка,-
хоч під ногами вже найтонше люстро...
Тут призми холодів. Крізь них дивлюся...
Та не лякайсь! На зламі - бік добра!
І скільки б ти на кригу не штовхав,
втонулий світе в крові міжусобиць...
Одвічна спраглість мудрості й любови!
Крізь призми (все ж!) вбачається - Весна.
06.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
О спомини! Потуго сил життя!...
Зодягнеш їх - віднайдеш в собі небо...
Ось батьків - батько! Син землі. А я...
За руку з ним. Мала така... (То ж треба:
було мені чотири лиш тоді...)
З тих перших літ дитинного життя
чомусь одне лиш диво пам"ятаю...
(Й не мало це!) Он грудень... Спить земля...
А Миколай - дитячі сни гортає!
(В той вечір був ріднесенький святим...)
Феєрія! Скрізь спалахи вітрин...
І серед світла - мила фея лісу!
Ялинонька,- світ іграшок ясний...
Тепер же на долоню була б, звісно...
(та з року в рік дорожчий скарб святий...)
Ото й відтоді сірих хмар зими
я не бояюся!... Чуєш - співи віхол?
Були в старого очі - сірі сни!
Бездонно-сіра, преподобна втіхо!.............
...............................................................
............................................................
........................................................
29.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Осіння тиша - то сама Любов!
І восени весь зміст - саме стрічання...
Оговтатись від призми стін - обом!
Ключем здійнятись в тихім пориванні...
І ніжності безпечної... І ласк...
Не шкодувати в боязні понижень!
Душа нарозтвір - не мішень якраз!
А світ навзнак - світ близькості і зближень...
В осінній тиші мовить лиш Любов...
Нізащо не віддати втратам душі!
Ті рідні й милі, що не на показ...
Ми в них - живі! Без втрат і без порушень!
29.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Спасибі! За очі відкриті...
І думи, що втоми не знають...
За серце лозою повите...
Щедрітиме плід урожаю!
Спасибі за звуки, що линуть
не в безмір відкритої ночі...
Вони - океан! Сьоме Диво!...
Все те, що Творець напророчив!
19.10.2019р.
Сьоме Диво - тут вжито символічно. А фактично, сьоме чудо світу - Маяк в Александрії
Маяк знаходився на острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після пірамід Хеопса та Хафри).
Висота маяка була 135 м, а його світло було видно на відстані 60 км (за іншими свідченнями, до 100 км).
Джерелом світла служило велике багаття, що постійно підтримувалося. Яким чином досягалася яскравість і дальність свічення досі не встановлено. За однією з версій, цей ефект досягався за допомогою величезних дзеркал з полірованої бронзи або скла. За іншою — завдяки використанню прозорих шліфованих каменів-лінз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
В руках твоїх, Осене,-
Дар, Покликання, Подвиг!
Пахне силою листячко...
І здоров"ям... І вродою...
У цілительства радощів
і снаги, й сподівання...
наберу. Наче Свят-води!
В Надвечір"я-світання.
19.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
"Ми"... Яке об"ємне і незламне слово!
У ньому - простір, сонцева могуть!
Не зачиняймо в інший вимір двері...
Бо "Ми" - назавжди! "Ми" - найвища суть...
"Ми" - вище того, що спливе лиш тлінню...
Це - ритм в Едемі сонячних систем.
"Ми" і Життя, і свято Благовістя!
То нескінченність в нас одвічних тем!
19.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Твоєю розкішшю сьогодні назовусь!
Мені так личить висота і велич клена!...
Я і весна. І осінь я червлена!...
Але тобі ... сам час тепер до сну...
Бо ж покладу тебе на груди теплих мрій,
і обплітатиму твій стан в"юнким бажанням...
Хай серед зим возродиться кохання!
І вирве світ ... схололий наш зі сну...
І вкотре березень всміхнеться я́сним днем.
Мій стрій, поглянь,- пашітиме зеленим...
Я і весна. І осінь я червлена!
Тепер сам час ... здійнятися зі сну!
16.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019
Медово-мідні барви й півтони...
Шляхетність ваша - золота цінніша!
За небосхилом вартість зовсім інша...
Здобутків наших. Нашої вини...
Медово-мідних вулиць антураж...
Зміняє бронзи вік мідяні зливи!
Чи не пора пізнати, що ... Щасливі?
Лиш мужності сердець підвладний час!
13.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2019
Любов чи марнослав"я - вибір твій!
Не поєднати їх - допоки неба...
Нерівність сил! Скрутити в"язи треба!...
Примусити... Притлумити кого...
...ЕГО!
Воно лихе́, ніякий в нього рід....
Злочинна суть - людині те не личить!
Прийми Любов, бо марнослав"я знищить!
...........................................................
Прийми Життя! Прийми, люби - Його.
09.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Хоч лиє дощ і зріє листопад...
Та рік за роком,- я від них сильніша!
Щоразу та ж... Й щоразу зовсім інша!
Лише тому, що серце - тихий сад...
А в тім саду - не дикість орхідей...
Не снів метаморфози екзотичні...
Там тільки мир! Там тільки те, що - Вічність...
Любов моя,- і схід, і зорепад.
09.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Осінніх віхол, знаєш, не боюсь!
Не за адресою моєю крутить, віє...
За сім кварталів норов причаїли...
Я ж тихим шелестом з калюж отих сміюсь!
Погомоніти б шарудінням трав,
шерехкотінням тільки серцю зрозумілим...
Осінніх віхол, певно, не хотіли!
Та час спливаючи нікого не питав...
... Чи хтось чекає нас на переправі,
де Осінь зустрічається з людьми...
... Чи тут лише порожні сірі лави?
...............................................
... За сім кварталів - віхола.
Не ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Я буваю легкою,
мов проміння осяйне!
Крізь вітраж ніжно ллюся...
Розпромінюся в храмі!
Я буваю, мов рана,
що стіка не водою...
Позбираюсь з іонів,-
стану світлом любови!
Знову легкість у грудях!
Знов злітати над хмари...
Чи ви знаєте, люди,-
чом на сонці є рани?
03.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Шукаю затишок на островах тепла...
Радію сонцю щиро, мов дитина!
Осіння пісня з вітром відліта,
лишаючи саме пожовкле листя...
Та з ким ще так тепліє осінь ця,-
як не з листами, писаними кленом...
Говорю з ними... Слухаю слова!
В душі ж пульсує весен вічна зелень.
2.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Знеструмлений, жадаєш висоти?
Але довкруж кружляють вбивчі тіні!
Сахнутися не випада мужчині?
О ні! Не воїн той, хто тінь вживив собі!...
Під шкірою, під товщею кісток...
Вона живе, чужа, противна Богу!
Відчуй, благаю, цю пересторогу!
За крок від непоправної біди...
Воюй! Борися за своє Життя!
За кожен атом серця, за мікрони...
Вони - майбутнє дерева, що крону
здіймає в небо чисте, як вінця!
30.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Не закриваю!
Свій день, зігрітий палкістю калин...
Не зачиняю двері на засови!
І тихий вечір,- радісно один...
Відкрите серце - зірвані окови...
Вікно прочинять навздогін зіркам,-
думки, хутчіші від поривів вітру...
Не закриваю! З небом, сам-на-сам,-
співатиму його врочисту пісню!
27.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Я бачила, як пара журавлів
шляхетно витинала шлях-дорогу...
Він уперед її тендітну вів...
То певний знак! Мені - не на тривогу...
Й бабуся сива, наче крила ті...
(Попутниця сьогодні випадкова?....)...
Благословила. Легко як тоді
мені велось,- не відчувала втоми...
Така наповнена... Упоєна душа!
Цей світ крізь призму легкості сіяє!
Віддай себе..., без жалю... Дай сповна!
І хто сказав: "Людина - не літає?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Старі вірші - сухе іржаве листя.
За ними тільки попіл і дощі...
Чи збережу? ...Віддам вітрам зумисне!
І більше ані слова не скажу!
Старі вірші - порвані срібні струни.
Осінніх нот мелодії - норди!
За ними серце, тихе...Чисте, чисте...
Забудь його! Курсивом вбий... Зітри...
Коли, можливо, серце й не послуха,-
знов нашепоче видива - слова...
Віддам Тобі, в любові Всемогутній,-
рядки прості, порослі, як жита.
16.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019
Смакую кожен день і кожну ніч!...
Хоч іноді цей трунок - сплав пекучий...
Та післясмак дає сповна відчути
правдивий шлях,- замкнутий від очей...
Сьогодні знов не спатиму... Авжеж!
Коктейль важкий, гарячий, наче лава...
Сама сміюсь: "А ти чого чекала?"...
І лиш на дні - ключ рішень та ідей...
14.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Коли йдеш пізнім вечором рідним містом... (Навіяне...)
Ми тільки вдвох. Поміж зірок і скель...
Прадавнє місто! Серцем відчуваю...
Твій кожен ритм і дихання твоє.
Здається все,- чим є ти,- твердо знаю!
І коли ніч готує ритуал,
і відчиня мені твій інший простір...
Стаю тобою. Місячний портал
мене візьме... Заглянути ... за ... Осінь.
11.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Одужую словами, як вином...
Вкриваюсь ними, наче взимку поле...
Натхненносте! О, доленько й недоле!
Чому ти в ногу ходиш з батогом?
11.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847921
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.09.2019
Та як без слів?.....
Без погляду очей?..................
Душа твоя - уярмлена вовчиця!!!!
Затворнику! Чом знов тобі не спиться?
Душа блука поміж пустих алей...
А люди... Люди...................................
Справа вся у них!...
Нема поганих, злих... чи надто добрих!
Затворнику! Чи світ твій не холодний?????
Відчуженість,- закляту маску, - скинь!
08/09/2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2019
Я свідчу правдиво і щиро:
свій хрест прийняла із любові!...
Не раз долу впавши,- зомліла...
Не раз піднімалась поволі...
Бувало, до розпачу, важко...
Волала в нестямі: "Не можу!"...
Та втерши заплакані очі,-
вперед прямувала,- до волі...
Бо воля дається не з примхи
чи просто з одного бажання...
Ти витеши волю з граніту!
Приймаючи навіть страждання.
27.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846333
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.08.2019
Мовчала... Пролитись, щоб небом!
Рікою, що снить океаном...
Слова, переплетені з серцем,-
народжені в надрах нірвани...
Та все ж... Думка прагне розмови!
О як би нам поговорити?
...Мовчання - найкраща промова!
Незламана вічність - любити.
23.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Я не стану пристрастю тіла,-
не пов"яжу на серце кайдани!
Бо любов лиш тоді легкокрила,-
коли волею світ осягає...
Ми не станем утратою дива!
Не загинем, стираючи пам"ять...
Бо серця, неуярмлені, вільні,-
легкокрилих,- ніколи не зранять!
22.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Мені не до осінньої скорботи!
Кипить в саду робота. Яблук, груш...
Збере сповна, радіючи, малеча.
І тільки журавлів чекає путь...
Мені не до осінньої печалі!
Рятує небо барвами. Шляхи...
Вітри над містом нам повідчиняли!
Виходь до них, спасенний, небом мчи...
Ні! Не сумую... Сум - юнацька примха.
А зрілість визнає душі політ!
Он клен зронив малярство урочисте...
І тільки журавлі ... крильми на зліт.
21.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845804
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.08.2019
І де ті немочі, невпевненість... Сльота...
Мій клен, правдивий друг, забрав, розвіяв...
І щира, наче рідная сестра,
верба всміхалась листячком надії...
І так тулитись хтілося мені
до рідних душ, обрамлених корою...
Такі ж самі, беззахисні, як ми...
Невидиме - під твердості полою.
17.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2019
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
14.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2019
Ми стін кляшторних твердь, - понад віки!
Цеглина кожна випалена часом.
Минатиме навколо фільм-роки...
І тільки ми,- залишимось стояти...
Напише хтось на стінах тих мурал...
Зливові віхи не зітруть нізащо!
Так кожен з нас, - відчинить свій портал...
І тільки так, по-трохи, стане краще...
В турботі серця хтось насадить парк,
щоб прадідам-дубам була опора...
І хоч за кадром знов збігає кадр...
Та завтра зйомка розпочнеться нова!
04.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2019
Мене вишито в твоїй долі
не червоним, що прагне кориди...
Та й не чорним, що вбрався до смутку...
Мене вишито - морем синім!
Мене вишито і не білим,-
що лиш розпал зійде́ - то й зникає.
Не безмовно-туманним сірим...
...Синім небом над втомленим гаєм!
19.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842505
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2019
Не можу бути кимось ... як не "я"...
Заголосно кричу? - Волайте також!
І хоч викручує нам руки світ щодня...
Себе, по крихті, кожен день збирайте!
І хоч у долі власні віражі,-
не перейдеш - то як здолати фатум?
Та наші мрії - то не міражі!
А святість мап міжзоряних галактик...
Кипить в тобі той віщий, справжній Дух,
який Творець вдихнув на сході світу...
Шукай його, хоча б на мить й забув...
Історія твоя - правдивість міту!
07.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841352
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.07.2019
Ти пахнеш свіжістю тих вечорів урочих,
що після клопотів щоденних, мов сатин...
Ясніють щедрістю твої ласкаві очі...
Мій затишку! Ти в серці - не один!...
І згадками про осінь пахне літо...
Тепло її - не згарищ полини!
В обіймах стиглих не вмирають квіти...
А тихо сплять, спочивши до весни...
Мій затишку! Дощі - не перешкода...
А міст незримий поміж островів.
І хоч горять щоденні літа магми...
Щоб ти в мені ніколи не змалів!
05.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841055
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2019
Якщо зі мною вітру по-дорозі...
Якщо ловлю душею тихий легіт...
Чи не знесу запаморочні спеки?
Хіба не стану вільним океаном?...
................................................
А ти здіймай угору вище хвилі!
Розсіюй бриз і рятівну вологу...
Хіба не знести вічну цю тривогу?
В розпеченім повітрі - запах криги...
...............................................
Летім же, любий вітре, хвиль прудкіше!
Назустріч вечір нам - святий угодник...
Стрибнути би в його Едем - долоні...
Щоб сік потік у випаленім листі...
А зранку серце вмиється у росах...
Дарма, що сонце млосну спеку сіє...
У кожнім з нас - безмежність океану!
Згоріле листя - знову зеленіє...
21.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2019
У затінку тополь я́к пахне Час!...
Жасминово... Життя червневий розпал!
Хто пополудні захист не шукав,-
заглянь сюди! Полегші тут бо вдосталь...
І серед стін, що зрушують межу,
із року в рік розсовують кайдани,-
крізь крони Часу промені ловлю...
Хай їхній відблиск чистим словом стане!...
Виходжу "за"... Знайомий той віраж?
І хоч пече - найвища гарту проба!
Жасминово-червневий долі час.
Цілющих слів нескошена дорога.
06.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2019
Миті... Долі... Як сині гори,-
малі, великі...
Мов лун розлогі прозорі струни -
блаженні руни...
Жену печалі та й за водою,-
дзвінкі потоки...
Зривають греблю роки-скрижалі -
блаженні далі...
Щастя... притьмом ходою поруч з тобою,-
як відчуваєш?
Боже! Святий, Всесутній,- Закон могутній -
що даш, те маєш!
Блаженні долі, як сині гори,-
малі, великі...
Любов у тобі - дзвінкі потоки...
Священство років!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835961
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2019
Насправді...
немає пауз поміж слів,
порожности затерплих меж...
Беззвучний перелив хвилин,-
та стане Вічністю тепер...
Секунда кожна, кожен крок!
Безликості (Там...) оправдань
не буде... Як нема тепер.
Будуй! Здіймай свій власний стяг...
В кишені жменя мідяків.
Таланти... - Дріб"язок! - Чи ні???
Неупокорена душа -
дарована могуть в тобі!
Разом із нею ти тут - Пан...
Мистецтво - справи і слова.
Дарований Талант - то скарб!
Алхімій формула свята!
07052019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Давай на зліт! Ось смуга ліхтарів...
А понад нею втоми насолода...
Упасти б в цю глибоку, синю воду...
І знати певно: Істини шлях - Твій!
Було, там чумаки котили віз...
Між кам"яних проваль свого безсилля!...
Долаючи священну відстань миль...
Вогні живі по собі запалили!
Експлозія!... То вимір для сердець...
Що повінню стають травневих видив...
Думок та мрій Молитвослов свій видай!
А там лишень - півкроку до зірок...
02.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2019
На моніторі вічності - пряма...
Лиш ламана душі - екзистенційна!
Я білим шумом стати не хотіла.
Мені би бути поруч. Поміж нас...
Розряди ламаних моїх кардіограм...
Не треба більших доз адреналіну!
Трансмісія любові - вище диво...
Укотре пік росте - долає злам.
27.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2019
Мінливосте...
То найдорожчим сплавом,
то збагрянілим морем розіллєш
принади ті, що дихають світанком...
Або ж, як ніч, що тільки від пожеж
розвиднюють в єстві твоїм пороги...
Конструкцію на міць звіряє час!
...На зламі світу виростають гори:
пройдеш крізь них - пізнаєш серця скарб!
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2019
Коли не бачиш, як росте весна,
не чуєш мови трав, що повставали,-
зомліли в серці геть усі слова!...
Мій дух змалів... Чи зими так скували?
І порожньо, і лячно ... хоч кричи!
Відкинутою бути - надтерпіння...
Закам"яніла. Мов закляв хто: "Спи!"
І постирав достоту всі видіння...
Не байдуже нестримним лиш вітрам.
Жбурнули в шиби вод цілющі жмені...
Спада закляття... В груди пророста
жаданих слів весни духмяна зелень.
Не кам"яна...
10.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Все зрівноважує Весна.
Вчорашнє пророста в майбутнє...
І де поділась сивина?
Та й хто сказав, що див нема?
Вона в тобі всякчас присутня!
Все зрівноважує Закон.
Була зупинка тимчасова...
І кожна станція - не сон!
Хто справжнім був - прийме з долонь
любов - оплату, велич Слова!
Все зрівноважуємо ми...
Сумлінням, щирістю обіймів!
Дай руку! Йдімо до Весни...
Так кожен з нас - чиєсь прозріння.
03.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827655
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 03.03.2019
Коли мовчать слова - говорить тиша.
...Ти чуєш, як видзвонює кришталь?
Так щирі доторки посвячений дзвонар
вклада, мов душу-зведену дзвіницю.
Передзвону сердець ... ніхто не руш!
Їм не страшні дощі в лютневу повінь...
Вітри минуть,- цей простір не неволить.
Пізнати б тільки справжню, вищу суть!
...Мовчатиму. Весна!...
Тепер говорить хай вона.
17.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2019
Вступ
Актуальність теми:
в усі епохи розвитку людства існувала проблема вибору,- займатися справою, яка більш вигідна з позиції престижу та прибутку, чи слідувати за покликом серця… Аналіз фактів життєпису Пауло Коельйо та роздуми над головною ідеєю його роману-притчі «Алхімік» допоможуть знайти потрібні відповіді на поставлене питання кожному, кого хвилює ця одвічна тема.
Мета роботи:
дослідити причини складного періоду пошуків власного життєвого шляху бразильським письменником; провести аналогії з подібними фактами життя австрійського прозаїка Ф. Кафки; встановити та обґрунтувати закономірність наслідків відмови від свого покликання, використовуючи досвід психіатрії та психосоматики;
Прищепити переконання «не боятися бути собою», утвердити розуміння поняття «істинна любов»; виховувати повагу до індивідуальних якостей людини та відповідальність за її долю, спираючись на досвід філософії трансценденталізму та ідеї «сродної праці» Г. Сковороди;
Для досягнення мети було поставлено наступне завдання:
довести деструктивний вплив на особистість відмови від Власної Долі. Натомість, підкреслити очевидність здобутків тих, хто мав мужність виконати Своє Призначення.
«Покликання людини – це таємниця Божого Провидіння, Божий Дар, Божа Ласка. З боку людини, важливо пізнати цей Божий поклик і піти за ним!»
Християнський часопис «Господь і я» №20, 2018
«Досягнути звершення Своєї Долі – ось істинний обов’язок людини».
Пауло Коельйо
«І ти муситимеш навчатися – довго й терпляче, Забувши про своє колишнє ставлення до життя, про його узгодженість із життям інших».
Волт Вітмен (з циклу «Листя трави»)
«І тільки, коли людина усвідомить, що достойна того, до чого так палко прагнула,- вона стає знаряддям в руках Господа, і їй відкривається суть її перебування тут, на Землі».
Пауло Коельйо («Алхімік».Передмова)
І. Аналіз зв’язку особистої долі митця з головною ідеєю роману-притчі
1. Пауло Коельйо — всесвітньо відомий бразильський письменник та поет. Народився майбутній автор 24 серпня 1947 в Ріо-де-Женейро у сім'ї інженера та домогосподині. Коли хлопцеві виповнилось сім років, батьки віддали його на навчання до єзуїтської школи Сан-Ігнасіо . Хоч Пауло і не сприймав релігійні ритуали, та саме в цій школі осягнув своє істинне покликання – стати письменником . Вже в перших класах школи він пробує писати короткі оповідання. Першу літературну нагороду отримав на шкільному поетичному конкурсі (сестра письменника Соня згадує, що їй дали приз за твір, який Пауло викинув до сміттєвого кошика). А згодом Коельйо остаточно вирішує, що він хоче присвятити себе літературі
Та його батьки були проти цього і під їхнім тиском він продовжує навчання в університеті Ріо-де-Женейро, де вивчає юриспруденцію. Бажання писати не покидає Пауло і він, провчившись лише рік, кидає навчання і починає працювати журналістом. Через це у нього з батьками виникають серйозні суперечки. Керований духом спротиву, він навмисне став порушувати правила поведінки, усталені в родині.
2. Батько угледів в його витівках ознаки душевної недуги, і, як наслідок, його силою помістили в приватну психіатричну клініку, де він проходив 2 курси лікування електрошоком. Але навіть таким варварським методом Пауло Коельйо не вдалося зламати й він тікає з лікарні. Деякий час він переховується, але згодом повертається додому. Пауло стає актором любительського театру. Але це тривало недовго. У розумінні простого обивателя театр був тоді розсадником аморальності й розбещеності, тому, стурбовані батьки порушили обітницю не втручатися в життя Пауло і вже через деякий час його знову поміщають до психіатричної лікарні, з якої він знову тікає, але важке фінансове становище змушує його повернутися до сім’ї. Після чого батьки його уже втретє відправляють в лікарню й лише після звернення до іншого лікаря, який пояснив їм, що Пауло не божевільний і що його не слід тримати в клініці, вони змирилися, що «нормальною» роботою він не зможе займатися. Через тридцять років після цих подій Пауло Коельйо напише роман «Вероніка вирішує померти»…
«Вероніка вирішує померти» була опублікована у Бразилії в 1998 році. « До вересня я одержав більш, ніж 1200 електронних листів з розповідями про схожі випадки і переживання. У жовтні деякі з тем, які були порушені в книзі – депресія, паніка, самогубство – обговорювали на конференції, що набула загальнонаціонального резонансу. 22 січня наступного року сенатор Едуардо Суплісі зачитав уривки з моєї книги на пленарному засіданні, і це допомогло Бразильському конгресові ухвалити закон, який вже обговорювали протягом десяти років,- закон про заборону насильницької госпіталізації»,- згадує сам Пауло. [2, с.33]
Після цього періоду Коельйо знову повернувся до театру. Це було у 60-і роки, коли по цілому світі прокотився рух хіпі. Пауло відпустив довге волосся й навмисно ніколи не носив з собою посвідчення особи; протягом якогось часу він навіть вживав наркотики. Пристрасть до творчості підштовхнула його до заснування свого журналу, та світ побачили тільки два номери. Приблизно в цей час Пауло запропонували писати тексти для відомого рок-гурту Raul Seixas. Їхній другий альбом мав шалений успіх і був розпроданий у кількості більш ніж 500 000 екземплярів. Уперше в житті Коельйо отримав значний гонорар.
Далі Пауло створив серію коміксів проти диктаторського режиму Бразилії, за що був арештований і звільнений лише завдяки колишньому діагнозу божевільного.
а) Отож, неможливість йти Власним Шляхом через нерозуміння батьків, які прагнули будь-що «перевиховати» сина, породило в творчо обдарованого хлопця стійкий непослух, неприйняття авторитетів, бажання привертати до себе увагу в найрадикальніший спосіб, при чому, часто – негативний.
Психологія трактує порушення норм поведінки підлітками та молодими людьми як опозиційно-зухвалу (опозиційно-демонстративну) і пов’язує її з браком уваги до дійсних потреб особистості, з напруженими стосунками в сім’ї, де її постійно критикують, не схвалюють, осуджують… «Психічні травми є специфічними факторами ризику для низки психічних і психосоматичних розладів, які можуть виявлятись в дорослому віці, зокрема у вигляді алкоголізму та наркоманії…» [11,с.1]
б) Забороняючи людині «Бути Собою», йти «Власним Шляхом», їй завдається тяжких душевних травм, які змушують страждати і можуть накласти відбиток на ціле життя.
З долею Пауло Коельйо, якого батьки вперто не хотіли бачити письменником, можна порівняти долю австрійського письменника Франца Кафки, одного з засновників таких течій модернізму як: експресіонізм, сюрреалізм та екзистенціалізм. Франц закінчив юридичний факультет Празького університету і працював у страховій компанії, бо цього вимагав, схильний до диктату, батько. Та як це вплинуло на життя надзвичайно вразливого юнака?...
Постійно придушуючи волю Франца, батько сформував в його характері нерішучість, нездатність приймати важливі життєві рішення, що породило численні фобії та комплекси в свідомості митця. Тому, маючи очевидні успіхи в літературній творчості, будучи відзначений за неї нагородою, письменник так ніколи і не наважився покинути непримітну службу в страховому агентстві, яка була тягарем для нього, виснажувала, відбирала дорогоцінний час, який він мріяв приділяти літературі. Він ніколи не посідав на ній високих посад і не мав значних фінансових успіхів, і це при тому, що мав ґрунтовну освіту, володів німецькою, англійською, французькою, італійською та чеською мовами… Окрім того, нерішучість та страх бути обмеженим у творчості, так і не дозволили Кафці створити сім’ю, хоча він і був неодноразово заручений. Помер письменник на 41 році життя від туберкульозу легень, не доживши місяць до дня народження.
в) Відомо, що східна медицина розглядає сильні емоції як невід’ємну частину сфери дії внутрішніх органів, а також вважає їх причиною хвороб. «Кожен внутрішній орган має позитивну ментальну емоцію, яка перетворюється на негативну при емоційному напруженні в певних життєвих ситуаціях. На звичайному рівні емоції не викликають хвороб. Але якщо гнів, смуток, тривогу, страх, образу не навчитись відпускати,- вони призводять до внутрішньої дисгармонії. Емоції стають причиною хвороби, якщо вони тривають довго або якщо дуже інтенсивні».[9, с.1]
Хвороби дихальної системи, зокрема бронхіт, пов’язують з напруженою атмосферою в сім’ї, сварками та суперечками. Бронхіальну астму,- з придушенням почуттів, страхом життя та задушливою любов’ю. Очевидно, чим більш негативні емоції,- тим важче захворювання вони можуть спровокувати.
Щодо психічних порушень, таких як алко- та наркозалежність, то їх провокує почуття самотності, непотрібності, небажання жити, брак уваги та чуйності.
Чому ж Кафка не знайшов у собі сили подолати образу на батька, не знайшов мужності, щоб йти Своїм Шляхом, а, відчуваючи відчуження у власній сім’ї та приреченість на страждання, загинув в муках від невиліковної на той час недуги? Адже життя Пауло Коельйо, після важких потрясінь і випробувань, змогло налагодитись… Що ж допомогло Пауло відшукати загублений Шлях, чого, на жаль, не шукав Кафка?
г)Повернемось до наступних зусиль Коельйо знайти «загубленого» себе…
1970 рік – майбутній автор починає подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії,Чилі, Європі та Північній Африці.
У 1977 Пауло купив собі друкарську машинку й почав писати, проте – без особливого успіху. Працював адміністратором в студії звукозапису.
Відвідуючи музей концтабору в Дахау, письменник мав видіння: перед внутрішнім зором постала якась людина. За два місяці він зустрів цього чоловіка в одному з амстердамських кафе,- вони довго розмовляли, розповідаючи кожен про свій життєвий досвід.
Цей чоловік, імені якого Пауло так і не довідався, порадив повернутися йому до католицизму та здійснити паломництво дорогою Сантьяго ( середньовічний шлях прочан між Францією та Іспанією). У 1987 році, через рік після паломництва, Коельйо нарешті вдалось створити перший свій вагомий роман – «Паломництво».
3. Батько головного героя роману-притчі «Алхімік» та роль його впливу на долю сина.
«Його батьки мріяли, щоб він став священиком – гордістю простої селянської родини… Однак з дитинства ним оволодівав потяг до пізнання світу… І одного разу, відвідуючи батьків, він набрався сміливості і сказав, що священиком бути не хоче. Він хоче мандрувати.»…[1, c.32]
Батько Сантьяго хоч і мав сумніви щодо вибору сина, та стримувати його не став. Він віддав синові всі свої заощадження, три старовинні золоті монети. Таким чином Сантьяго зміг придбати отару овець, стати чабаном і відправитись в подорож . Батько благословив хлопця … «і коли він благословляв його, той по батькових очах зрозумів, що і його, не дивлячись на роки, непереборно манять подорожі, як не намагався він заглушити цю тягу, втішаючись благами осілого життя: забезпеченого їжею та дахом над головою».[1, c.34]
Отже, бачимо, - письменник створює в романі позитивну, правильну модель стосунків «батьки – діти», де батьки сприймають своїх дітей не як власність, не нав’язують їм свого бачення того, якою справою в житті займатись, а допомагають, розпізнавши вроджені схильності та прагнення, йти Своєю Дорогою, звершуючи Своє Призначення. Таким чином батьки реалізовують свою Святу Місію наставників, провідників, як і задумано Творцем.
ІІ. То що ж таке «Своя Доля». Як її розпізнати?
«Своя Доля» - «шлях приготований нам Господом, тут на Землі. Щоразу, коли ми робимо щось із задоволенням і радістю, це означає, що ми йдемо за Своєю Долею».[1, c.8]
Тоді чому ж не всі йдуть приготованим для них шляхом?
1.Аналізуючи власний життєвий досвід, Коельйо виділяє чотири головні причини, які стають на перешкоді до здійснення своїх мрій і бажань. Водночас, письменник дає цінні коментарі-поради, які допоможуть ці перешкоди розпізнати і подолати.
Отож, «перша полягає в тому, що людині з раннього дитинства насаджують думку, що те, до чого вона в житті найбільше прагне – нездійсненне. З цією думкою вона зростає, і з кожним прожитим роком її душа все більше вкривається коростою численних страхів, забобонів і маловірства, переповнюючись почуттям провини. … Якщо ж людині вистарчить мужності видобути свою мрію з надр душі і не відмовитись від боротьби за її здійснення, на неї очікує наступне випробування: любов. Вона знає, чого хотіла б досягнути в житті, але боїться, що коли все покине і подасться за своєю мрією, то тим самим завдасть болю і страждань своїм близьким. Та це лиш означає, що людина не розуміє, що любов не перешкода, вона не заважає, а, навпаки, допомагає йти вперед. І той, хто дійсно прагне для неї добра, завжди готовий піти їй назустріч, спробувати зрозуміти і підтримати на шляху.
Коли людина усвідомить, що любов не перешкода, а підмога на шляху, її підстерігає третя перешкода: страх невдач і поразок. … Шлях, який визначений Своєю Долею, такий же важкий, як і будь-який інший, з тією лиш різницею, що «там і буде серце твоє». Тому Воїн Світла повинен володіти терпеливістю, яка так необхідна в складні миті життя, і завжди пам’ятати, що весь Всесвіт сприяє тому, щоб його бажання здійснились, нехай навіть найнеймовірнішим чином». Зрештою, …«коли людина тільки починає боротися за свої мрії і бажання, вона, через брак досвіду, здійснює безліч помилок. Та в тому і вся суть буття, щоб сім разів впасти і вісім разів піднятись на ноги. … Коли ж невдачі і поразки залишаться позаду,… ми пізнаємо відчуття повного щастя і станемо більше довіряти собі самим. …Поступово ми навчимось радісно сприймати і насолоджуватись кожною миттю життя.
… Остання перешкода – страх перед здійсненням мрії всього її життя. …Свідомість, що ось-ось здійсниться те, про що людина мріяла все життя, буває, наповнює її душу почуттям провини. … Вона бачить, що багатьом так і не вдалось досягти бажаного, і тоді вона починає думати, що і вона також цього не достойна. Людина забуває, скільки їй довелось пережити, перестраждати, чим довелось пожертвувати заради своєї мрії. Зі всіх чотирьох перешкод ця найпідступніша, оскільки, так би мовити, вона овіяна певною аурою святості – таким собі зреченням від радості звершення і плодів перемоги. І тільки коли людина усвідомить, що варта того, за що так палко боролась, вона стане знаряддям в руках Господа, і їй відкриється суть її перебування тут, на Землі». [1,c.8-12]
2. В структурі роману «Алхімік» немає нічого випадкового, зайвого чи другорядного,- все підпорядковане розкриттю розуміння сенсу життя, все пройняте мудрістю і любов’ю до Творця, людини і Всесвіту. З цього погляду цінною постає легенда про Діву Марію та вбогого монаха у передмові до твору. Легенда, запозичена не зі Святого Писання, а створена творчою уявою письменника.
"Діва Марія з малим Ісусом на руках вирішила зійти на землю й відвідати один монастир. Горді отці поставали в чергу й кожен представлявся Діві, виявляючи шану. Одні декламували чудові поеми, другі демонстрували знання Біблії, треті перераховували імена всіх святих. І так усі, монах за монахом, вшанували Богородицю з малим Ісусом.
Наприкінці черги стояв найнепомітніший чернець цього монастиря, який ніяк не міг вивчити мудрі тексти книжок. Він був простого роду; батьки його виступали в старенькому цирку, і все, чого вони могли його навчити, це жонглювати й показувати трюки.
Коли надійшла його черга, отці хотіли припинити вшанування, бо колишній жонглер все одно не мав що сказати й лише зіпсував би враження про монастир. Але він так само відчував сердечну потребу присвятити що-небудь Ісусові й Діві.
Соромлячись і відчуваючи на собі докірливі погляди братів, він витягнув з кишені кілька помаранчів й почав жонглювати ними в повітрі — єдине, що вмів добре робити.
Цієї ж миті маленький Ісус на колінах у Марії засміявся й заплескав у долоні. І Богородиця дала ченцеві потримати немовля".[1, c.17-18]
Ця історія допомагає читачеві зрозуміти, що престиж, захоплення шанувальників, слава,одним словом,- штучна велич ,- привабливі тільки в очах тих, хто ще не усвідомив справжньої суті існування… З погляду же Істини, велич там, де людина слідує за своїм серцем. І нехай те, що вона вміє і любить робити виглядає надто простим, та, якщо хтось від цього стає щасливішим,- то це дійсно варте захоплення! І як тут не згадати Ісуса Христа, який, наслідуючи Йосифа, був простим теслею, та водночас вміщував у собі цілий Всесвіт з його скарбами, таємницями,- найбільшою з яких є вічність людської душі.
Отже, немає значення, чи людина займає високе становище, чи робить найпростішу справу. Якщо вона це робить з любов’ю, самовіддано, натхненно і робить якнайкраще, це означає, що вона виконує своє покликання, здійснює Свою Долю. Зрештою, всі покликання, всі заняття складаються в єдину, цілісну картину світу і без котрогось з них відбулось би порушення існуючого порядку на Землі.
3. Унікальною за глибиною філософської думки є творчість американського поета ХІХ століття Волта Вітмена, який прославив і увіковічнив в своїй поезії силу людського духу, незламність, життєлюбність особистості. Він оспівав людей різних професій, різних видів діяльності, вважаючи, що справа, роблена з самовіддачею, любов’ю і турботою про інших,- підносить, наче пісня.
У вірші «Чую, співає Америка» праця найрізноманітніших людей, які здійснюють своє покликання, ототожнюється з мистецтвом, з піснею, яка полонить простори. У розумінні Вітмена, немає кращих чи гірших, більш чи менш вагомих покликань. Все – значуще! Все – красиве і благородне! А разом всі люди, які творять єдину націю (завдяки досягненням кожен у своїй сфері) творять сильну і щасливу державу. Так само, як різні мелодії творять єдину симфонію!
Чую — співає Америка, різні пісні я чую,
Співають робітники, кожен співає свою гучну і радісну пісню,
Тесля співає, вимірюючи дошку чи брус,
Каменяр співає, готуючись до роботи чи закінчуючи роботу.
Човняр на човні своєму співає, матроси палубні —
на чардаку пароплава,
Швець співає, сидячи на ослінчику, шапкар наспівує стоячи,
Лісоруб співає, співає ратай, рушаючи зранку в поле,
опівдні відпочиваючи, скінчивши надвечір роботу,
Чудова пісня матері, чи молодої дружини за працею,
або дівчини за шитвом чи пранням.
Кожен співає своє, те, що йому або їй тільки належиться,
Вдень — що належиться дневі, а надвечір міцні,
здружені хлопці гуртом
Співають на повен голос гучних, мелодійних пісень.
Цікаво, що Волт Вітмен – митець,який мав мужність піти Своїм Шляхом, не зважаючи на осуд з боку літературних критиків та читачів. Адже він творець «верлібру» – вірша без рими і чітко визначеного ритму, який більше схожий на прозу ніж на поезію. А це не могло не шокувати, звиклу до традиційного віршування читацьку аудиторію. Але саме завдяки мужності, непохитності Вітмена, «верлібр» продовжує вражати глибиною закладеної в ньому думки і сьогодні, в ХХІ столітті, поповнюючи світову поезію новими іменами.
В контексті нашої теми не зайвим буде торкнутись і провідних філософських вчень, зокрема філософії «трансценденталізму», яку безпомилково можна було б назвати «філософією оптимізму». Її представники обстоювали твердження, що кожна особистість є найвищою цінністю. "Варто людині тільки в це повірити, і, завдяки силі духу,вона зможе подолати будь-які перешкоди в житті".[3,c.221] Саме ця філософія і стала основою світогляду Волта Вітмена.
4. Серед досягнень філософської думки, що покликана допомогти зрозуміти сенс нашого перебування на Землі – ідея «сродної праці» українського вченого і митця Григорія Сковороди, який, «не підкоряючись впливу своєї доби, випередив свій час своїми філософськими поглядами, світосприйняттям та думками».[10, C.1]
Спостерігаючи події у суспільстві та побуті, видатний мислитель знайшов для себе причину проблем, що його оточували. Г. Сковорода бачив та-лановитих селян, що могли б стати видатними художниками, письменниками або музикантами, але були приречені працювати фізично. До того ж найчасті-ше вони працювали не на свою родину, а на панському полі. Бачив філософ і бездарних чиновників, що обіймали високі державні посади, керували цілими містами, не маючи до того ані здібностей, ані освіти, ані бажання давати людям користь. Ними керувала хіба що жадоба грошей та влади.
Ідея «сродної праці» Г. Сковороди дуже проста, її можна сформулювати кіль¬кома словами. Проте вона має в собі глибокий філософський зміст і є шляхом вирішення багатьох проблем навіть сучасного суспільства. Ця ідея полягає в тому, що людина має займатися у житті тим, до чого вона має хист і здібності, до чого відчуває прагнення та натхнення. Свої ідеї Сковорода відобразив у байках. Байки «Бджола та Шершень», «Жаби», «Жайворонки» відображують саме ідею «сродної праці». Байки яскраво і зрозуміло пояснюють та ілюструють ідеї філософа.
З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, щоразу відхиляючи пропозиції щодо різних посад та чинів. А таких пропозицій було багато. Ченці Києво-Пе¬черської лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати «стовпом церкви і прикрасою обителі». У відповідь почули: «Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому...» Спокушали його й ви¬сокими світськими посадами. Бажаючи ізолювати від людей, харківський губер¬натор запитував Сковороду, з якої причини той не обере якогось сану. І Григо¬рій Савич пояснив, що світ подібний до театру, де кожний обирає свою роль. А він обрав і грає роль низької, простої і самотньої людини. Відмовив Сковоро¬да навіть цариці Катерині II, заявивши: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі цар¬ського вінця».
Не потрібні були Сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. За щастя він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим со¬бою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла й досягнення свободи духу. У спокусливі світі заради великого багатства і пан¬ства, заради «лакомства нещасного» Сковорода так і не дався. Він з повним пра¬вом заповідав написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Отож бачимо, провідні філософські вчення ще більше підкреслюють вагомість теми, яку художньо осмислює Пауло Коельйо в своєму найпопулярнішому творі.
ІІІ. Повернімось до роману.
1.Одного разу Сантьяго наснився дивовижний сон. За короткий час він повторився вдруге з абсолютною точністю. Це наштовхнуло хлопця на думку, що це - не випадковість, а знак, що вказує напрямок, в якому рухатись далі в житті. Йому наснився скарб, закопаний в підніжжі єгипетських пірамід, отож юнак, спраглий жаги пізнання світу, рушає в далеку, небезпечну подорож на зустріч своїй мрії.
Та чи легкий шлях до заповітної мрії, до звершення свого призначення, шлях Своєї Долі?
Погляньмо на Сантьяго. В юнака дуже швидко закінчуються батькові гроші, а до омріяного Єгипту ще приголомшливо далека дорога. Він опиняється на чужині,- самотній, безпорадний, без засобів до існування, без підтримки. І перше, що охоплює Сантьяго – страх, відчай, жаль за колишнім спокійним і передбачуваним життям, бажання повернутись назад… «І Сантьяго заплакав. Невже Бог настільки жорстокий до тих, хто вірить своїм снам!»[1,c.71]
Та він знаходить в собі мужність, відновлює душевну рівновагу і приймає рішення влаштуватись на роботу до продавця кришталю, щоб назбирати гроші для продовження мандрівки. І хоч на цій роботі він зазнає значного успіху, сприяє розквіту справи свого роботодавця і навіть отримує пропозицію залишитись на значно кращих умовах, Сантьяго не забуває ні на мить про своє справжнє призначення, про мету свого життя, Тому створивши підґрунтя для продовження Шляху, одразу вирушає в дорогу.
Ця символічна ситуація демонструє, що бувають скрутні часи сумнівів та зневіри. Часи, коли ми змушені зупинитись для вирішення певних проблем і навіть змушені тимчасово взятись до зовсім іншої справи. Та це не привід зупинитись назавжди. І Сантьяго нам це доводить!
2. Надзвичайно важливим в творі є образ Фатіми, жінки пустелі. З ним пов’язана не лише романтично-сентиментальна тональність епізодів, в яких розповідається про кохання Сантьяго і Фатіми, а й чітка, повчальна функція: дати відповідь на питання, що таке «істинна любов».
Отож, любов - це відмова однієї людини від Своєї Мрії заради єднання двох… Обмеження особистої свободи задля доведення сили свого кохання?… Чи, навпаки? Дарування свободи, прийняття іншої людини такою, якою вона насправді є.
Любов, яка змушує відмовитись від мрії життя, від обраного шляху,- не любов, а егоїстичне прагнення мати владу над людиною. Справжня любов - жертовна, вона вміє відпускати, чекати і сподіватись. Вона не нав’язує,- а приймає. Не відбирає, а щедро дарує. «Любов ніколи не проминає», тому вона не боїться відпускати і не накладає обмежень та заборон. Любов’ю, яка ніколи не проминає, є любов жінки пустелі (не даремно Коельйо її так називає , адже пустеля – символ життя, яке проходить людина; жінка пустелі – жінка, яка йде поруч пліч-о-пліч, підтримує і надихає на шляху). Фатіма, не зважаючи на біль розлуки, відпускає Сантьяго в подальшу подорож шляхом Його Долі, бо розуміє, що без цього коханий буде приречений на страждання і внутрішню порожнечу.
3. То чи відшукав Сантьяго омріяний скарб?
Сантьяго дістався підніжжя пірамід. Та намагаючись відшукати скарб, ледве не поплатився життям, потрапивши в руки розбійників. Врятувало хлопця лиш те, що розбійники прийняли його за божевільного, коли спробував їм пояснити, що не має скарбу, бо є лише шукачем, що йде за покликом серця.
Цілком закономірно справдилось давнє твердження: «чим ближче до світанку, тим темніші сутінки».[1, c.191] Коли людина опиняється за півкроку до здійснення заповітної мрії, важкі випробування випадають на її долю… І тут важливо вистояти, не захитатися у вірі, бо як засвідчує письменник, у найважчу мить завжди приходить і розрада, так само як Сантьяго було несподівано подано знак. Коли розбійник почув, що Сантьяго, довіряючи сну, рушив на пошуки скарбу,- тільки посміявся з юнака і розповів йому свій сон: «На тому місці, де ти зараз стоїш, я сам декілька разів бачив один і той самий сон. І снилося мені, що маю я начебто рушити до Іспанії, відшукати там зруйновану церкву, де зупиняються на ночівлю чабани зі своїми вівцями і де на місці ризниці виріс сикомор. Під його корінням сховані скарби. Та я, однак, не такий дурень, щоб через те лиш, що мені наснився сон, йти через пустелю». [1, c.227]
Яким було здивування Сантьяго, адже розбійник описував місцевість, в якій народився і мешкав з батьками хлопець. Він описував напівзруйновану церкву, в якій неодноразово той бував, і навіть сикомор, який проріс крізь зруйнований дерев’яний купол і тягнувся до неба.
Мабуть, саме в цю мить Сантьяго і віднайшов свій скарб!
ІV. А скарб кожної людини – там, де її серце! Лише тепер Сантьяго це добре усвідомив, відчуваючи, як тепла хвиля спогадів і любові розливається в його грудях.
Там, де його коріння, де зростав, виховувався, де милувався сходом та заходом сонця… Там, де його люблячі і турботливі батьки, які сумують за ним… А ще… там, де на нього чекає Фатіма!
«Він знову відчув подув вітру. Це був «левантинець», який прилетів з Африки… Тепер Сантьяго розпізнав в ньому такий знайомий аромат, звук і смак поцілунку, що повільно наближався і нарешті осів на його вустах. …Це був перший поцілунок Фатіми».[1, c.230]
Щодо дорогоцінностей, які мріяв відшукати юнак, то вони й справді були закопані під корінням сикомора в ризниці. І в цьому надзвичайно глибокий символічний підтекст! Так само колись, шукаючи Свій Шлях, Пауло Коельйо зміг віднайти своє Призначення, зрозуміти Істину і суть життя на Землі. Це стало можливим лише після прийняття в своє серце Господа і його вчення.
Отож, хто такий алхімік? Це – кожен з нас. Це той, хто силою своєї любові змінює світ накраще. Той, хто має мужність йти Своїм Шляхом, пізнаючи, творячи, жертвуючи, вдосконалюючи, підштовхуючи і даруючи крила…
« Кожна людина на Землі, чим би вона не займалась, відіграє головну роль в історії світу. І звичайно навіть не знає про це».
Висновки
На підставі життєвого шляху Пауло Коельйо, а також за допомогою аналізу головної ідеї роману-притчі «Алхімік», доведено важливість усвідомлення суті свого покликання в житті та необхідності його реалізації.
Здійснення Своєї Долі провадить не лише до власного щастя, даруючи відчуття повноти життя, усвідомлення власної цінності та потрібності, а й допомагає зробити цей світ більш гармонійним, досконалішим, добрішим.
Коельйо пізнав суть свого призначення і зумів його здійснити. Його по праву називають Алхіміком слова, а досягнення письменника є свідченням правильності того шляху, яким продовжує впевнено рухатись і донині. Загалом, він є володарем двадцяти п’яти міжнародних премій (в тому числі і Нобелівської)!
Він – особливий радник ЮНЕСКО з питань «Міжкультурного та міжрелігійного діалогу»…
В 2006 році був обраний послом Миру в ООН…А географія перекладів і видань його романів просто вражає: твори Коельйо перекладено 80 мовами і публікуються в 165 країнах світу!
Отже, життя і творчість Пауло Коельйо є дійсним прикладом того , що «Коли ти палко чогось жадаєш, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього»…
Список використаних джерел
1. Пауло Коельйо. Алхімік. – Видавництво «Софія», 2007
2. Не зрікайся своєї мрії. Матеріали до вивчення роману-пошуку «Алхімік»/ Зарубіжна література. – 2006. – 15-16 квітень. – с.33-36
3. О.В. Пронкевич. Зарубіжна література ХІХ ст. Підручник для 10 класу/Київ. – Педагогічна преса.- 2002. – с.221-223
4. Зарубіжна література ХХ ст. / За ред. М. Борецького. – Львів. – «Світ». – 2000. – с.74-80
5. К. Таранік-Ткачук. Від Вітмена до Маркеса/ Тернопіль. – «Мандрівець». -2005. – с. 97- 130
6. О. Мухін. Вивчення зарубіжної літератури,10 клас. Волт Вітмен/ Харків. – «Ранок». – 2005
7. Християнський часопис «Господь і я». Про яку любов йдеться?. - №20, 2018. – с.34
8. Пауло Коельйо/ Волт Вітмен. Хоч би ким ти не був. –Харків. – 2016
9. Психосоматика. Східна медицина про емоції як причину хвороб. - /budzdorov 24.com/vostochnaja medicina
10. Філософська ідея»сродної праці» Сковороди.– /sochineniya.info/publ
11. Вивчення причин опозиційно-демонстративної поведінки/enc.com.ua/psixologichna – enciclopediya/108509 –rozladpovedinki
12. Book – ye.com.ua/authors/Paulo - koeljo
13. Dovidka.biz.ua/Paulo – koelo
14. Словник літературознавчих термінів.- zarlit.com/infol.dict/html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
В безсиллі - сила!
Множу тіні серця
на два, на три...
Ось лісове озерце
умиттю виростає з океан!
В нім сила вся!
Нескореність нірван...
"Тримай міцніше!" -
фарби серця стерті...
Табу твої -
зґвалтована одвертість!
Тримай потік - а греблю так і рве!
Лиш, відпускаючи,-
примножуєм своє!
16.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
"ЩО" є наш дім?
Судилище із місцем страти,-
де серце іншого лиш тінь...
Кому, як нам про те не знати?
"ЩО" є наш дім для тих, кого
ми любим "над", але не "попри"...
Любов людська - найбільший кат,-
каменувальник із Голгофи!
"ЩО" наші стіни?... Вавилон?
Чи тихий прихисток стаєнки?
Чи воплотився би тут Бог,
в різдвянім відблиску ялинки?
08.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2019
Люблю прості, звичайні собі дні,-
без бутафорій, штучних спецефектів...
Не масок блиск - обличчя дорогі!
Ефект мине... А маски - кредо мертвих!
Люблю в простім одвічну справжню суть...
Політ орла - буденне вчарування!
Декораційні крила не зіпнуть...
Гірлянд вогні запаляться й завмруть...
Тонкий лиш післясмак розчарування.
01.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2019
Знову закон рівноваги
попрано... Знаю ким. Мною!
Сталість? Нема і не буде!
І не шукай,- світ облудний...
Тільки нарощуй потугу
серця і думки,- спасіння!
Не голоси і не ремствуй...
Лиш у тобі світ воскреслий!
Ну а воскреснеш... Проллються
талі сніги, зійдуть в море.
Нові вершини і далі...
Лиш ми б себе відпускали!
21.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2018
Іконописцю мій! Архангеле із плоті...
Щодень в тяжкій змагаєшся борні,-
щоб лик святих на диво-полотні
ожити міг! А ми своїй скорботі
у твердості сказати б сміли: "Ні!"...
Не фарбами...
Вібрація думок -
сильніша за все видиме!... Бо суті,-
заховані, невидимі, забуті...
А лик святих написано крізь Час!
На полотні. У серці... Поміж нас!
01.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2018
Не завдам тобі жалю ні болю,
не для того зійшла угорі,-
поміж хмар"ям зорею-душею...
Я знамення живого в тобі!
Ти - мій прапор, омріяна воля!
В тобі - нація, сильний оплот!
Бо коріння зрослось із землею...
Бо струмує у венах - народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812437
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2018
На стрілках мого міста - листопад...
На власному годиннику - час-повінь,
ідей, зізнань... Щодень - безмовна сповідь.
Врожай щедрот!... А поруч - снігопад...
Щоразу інший і такий жаданий,
у відблисках своєї чистоти...
Час уповільнює ритмічні гами...
Дванадцять раз. А потім, знов,- лети!
Жвавішає на стрілках часу повінь...
Понад вертепом днів встає зоря.
Ще спочива під пледом мирне поле...
На циферблаті серця - спів-весна!
01.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018
По золотому...
Ще кроків два,-
здолаємо всесильну втому...
А ранок нам...
нарешті світ
увесь розв"яже...
І снігопад,
з думками в такт,
понесе, ляже...
На душу-дзвін,
мов передзвін,-
щоб не байдуже...
Почуєш ти,
загорнеш ти...
у себе, друже!
20.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810879
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018
Не епітафії складайте нам!
Нам гріють душу сонячні кларнети...
Бо сонце сходить поруч, у віках...
Не епітафії штампуйте у газеті!...
А... Гімн Життю!
Живий Господь - не мертвих!
Як зорям - небо, серце - вівтарям!...
Нові адреси пишемо коханим...
Стіна плачу хоч завжди перед нами...
Любов сплітає паростки живі
нам просто неба, понад головами!
Не епітафії складайте нам...
19.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018
Мені би стояти кленом,-
яскравою радістю думки...
Дубом незламним стояти!
Та от, як же деревом стати?
Мені би буяти вербою...
Твоєю... У тобі... Тобою!
Задумою вічного неба...
Нескорена! Серцю так треба!...
Калиною в тиші безхмарній,-
щодня розмовляти б з тобою...
Незламною радістю стати!
От людям, лишень, не зламати б!
6.109.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018
Та́к тільки Вересень любити Жінку вмів,
даруючи себе, як стиглу Вічність...
В міждощових антрактах душу сонцем грів,
за плечі обіймав опалим листом...
Він зодягав її у золото дібров,
та загортав в осінній плащ зачудування...
Була, як Осінь, вічна їх любов,-
мовчанням найщирішого зізнання.
27.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Між нами Осінь жовто-стиглих доль...
Збираємо дощі у цебра-днини,
годинник відраховує хвилини,-
вплітаючи проміння зверху скронь...
Гарячо-жовта, чуйна, золота...
Та наша Осінь - яблук повен кошик!
Дозрілість душ так щедро медоточить...
Вона, як звіт... Завіт! Життя - не гра!
Вогонь осінній не перегорить!...
Мости кленові мостячи між нами,
сплітаючи над Шляхом нас думками...
Дозрілість душ так чисто зазвучить!
17.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
Нависла тінь, як прокляте тавро...
Чому ти тут?! Чия у тім провина???
Та доки суть в душі моїй жива...
Допоки ти на світі цім Людина!....
Злітай увись! Колін - полин-трава...
Байдужому - у спадок домовина...
Подвижнику - хрест дружній і свята,
у мужності, неопалима сила!
2.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2018
В безмежності ночі немає страху...
Немає тіней, провалля трикутника...
Лиш простір безстінний,- гайда до галактик!
Там грунт благодаття не зродить цикути...
На тлі синьо-темному - блиск Океанії...
Чим глибше пірнаєш - яснішає бачення.
Безмежність,- за темінню,- сховує Правду...
Ще мить і крайсерця об"явиться ранок!
серпень 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2018
Як не тішитись тим, що ховаєш
в погляді чистім, у закутку серця...
Вічне багаття! Ні справи... Ні рани...
Розкіш ця дивна любов"ю зоветься!
Як не піднятись? Ні справи... Ні рани...
Поруч померти не буде і лячно!
Серед багаття думки воскресають...
Хто, як не ми відчиняємо брами?
ХТО, ЯК НЕ МИ!.........................
Хто, як не ми вибудовуєм храми,
ті, що муровані силою волі...
Розкіш душі! Ані справи... Ні рани...
Мій Дамаскине!... Вершителю Долі!
серпень 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2018
Залиш мене - мені!...
Хоч крихту, міліметр, атом, мрію...
Сил концентрація - Везувій! (Думав ти...)
Але і той, рокочучи, маліє...
Розхристаний, на попелі...
-Не спи!...
Кричу - собі. Так хочу бути небом,
теплом весни і громом поривань...
Нема в мені піщини від вагань!
Лиш пролетіти б з вітром понад степом...
Там, де є Хтось - натхненник сподівань.
-Не спи!
27.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801024
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2018
Чомусь, мовчу... А слів - багато так!
Засипано, заметено... Пустеля!
Лиш вітер мій, залюблений в слова,
підхоплює їх тихий, тихий шелест...
Коштовна мить, - здійметься ніжний бриз...
Немов з віків. Осяйна насолодо!
То вітер мій... Звідкіль лише приніс?
Цілющу цю, глибин морських вологу...
У вирі тім роздмухуєм пісок,-
а вранці зберемо́ дзвінкії трави...
Слова... Слова святі і сильні, наче Бог!
На нашій нескінченній переправі.
24.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Хочу!.................
Змінити проржавілих днів замки...
Повимітати всі кути і закапелки...
І вбратись хочу у нові рядки!
Не у шовки...Що́ гонір? - Розум спертий!
Повивільняти з кліток голубів...
Холодні двері прочинити в небо...
Там, споконвічне світло маяків -
дороговказом...Те, що серцю треба...
Хочу! Збирати слововрожаї!
Солодкий дар, що всотав сонця силу...
Вони твої! Достоту всі твої!...
Мій Виноградарю! Зростив мене всесилу!
04.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2018
Сьогодні тихо. Вихідний...
Тайм-аут. Недоступне сонце...
Дерева мокрі, мокрий шпиль,-
кляшторних гротів вічний штиль
на кожнім моїм повороті...
Сьогодні тихо. Час-містраль...
Тайм-аут для суєтних буднів...
То інший вимір,- за дощем...
Лиш не втонути б під плащем...
Дерева мокрі, мокрі люди...
То час прийдешніх відкриттів...
Шукай у серці Магеллана!
Час для прозріння поколінь...
"Мозковий штурм" - підйом з колін...
Півострів Істини... Нірвана!
28.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
А потім скаже хтось:
-Лив відчай сивий дощ...
І рвались-плакали на краплі люди-струни...
Ви не ховайтесь від очей людських, іуди!
Метал... Розряд! Наскрізь - електрошок!
То під напругою межа між "Є" й "Нема"...
Хто вихід дав відступниці Пандорі?
-Хто ви, злочинці?! Глуздом чи не хворі?!...
Здригнулась б совість...
Ба!... Її ж - НЕМА!
-Чи може... Є?..........................................
.........................
Ото накоїть лиха!
Розідре навпіл світ на "після" й "до"...
-Ви чуєте?! А горя ж не було б!!!
Якщо б не совість,- приспана, безлика...
20.06.2018р.
Через недбальство відповіних служб, через крадіїв, що тупо крадуть метал,- продовжують гинути діти. Отак дрогобицька сім"я втратила 10-річного сина, якого вразив струм потужністю 380 вольт, бо "дехто" перерізав металеву трубу, через яку проходив небезпечний кабель, а "хтось" не відреагував на сигнал про страшну загрозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796483
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.06.2018
Ще будуть квіти!...
Скрізь,- і тут, і там...
На підвіконні розіллється море...
А вістря списів справжніх царських трав
вросте у стіни, вивільнить простори...
Ще будуть квіти!...
Тут... і за вікном...
Півострови нові на мапі долі...
Я відкриваю їх і тут, і там...
Скидаю тіло!... Звільнена,- на волі...
Хлюпочеться навколо плин-життя...
Познач мене півостровом-душею
доріг твоїх...
Ось кухоль!... Тут - вода...
Перепочинь. Тепер - гайда з зорею.
10.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2018
Я не зраню твої вічні крила,-
знаю, в світі тобі, милий, важко...
ПригорнУ лиш до серця, як сина...
Рідний мій, чи тобі вже не лячно?
Все здолаєш - молися до Батька!
Ви разОм - неприборкана сила!
Пам"ятай лиш залюблені очі...
Це твої світоносні вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
-Хто ти?- питала тополя,
пильно вдивляючись в очі...
-Певно невільниця, сестро,-
хтіла б за гори, та годі...
-Хтіла, щоби обладунки
були легкими, як крила...
Хтіла б летіти за вітром,-
зранена терням - безсила...
-Ні! Не безсила в недолі!
Хрест не покинутий - воля!
В серці любов, як тернина...
Ти споконвіку - Людина!
28.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2018
З дощем думки чистіші - хмари білі...
Стікають з серця святістю води!
Якщо б не дощ,- хіба б справляв весілля
мій сад старий, так спраглий чистоти...
Якщо б не дощ,- коріння чи б пустилось
попід склепінням світу, всохлим вщерть...
Якщо б не він,- чи дерево б розвилось,
вростаючи у безмір синіх веж...
І, мокра бузина - землі корона...
Чар-зілля, що зніма з думок хрести!
А пагорби пристанищ - не могили!
Тут, що не крок, живуть чарівники...
Збирають дощ в артерії-латаття.
Спиняючи, звільняють простір-час...
Якщо б не дощ,- зустрілися б ми завтра?
Якщо б не дощ, цей день згорів би й згас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
Мій дощику!... Для когось ти печаль...
Але для мене - відгомін мелодій!
Яка зваблива сутність є у долі!
Лиш розпізнати б цю блаженну синю даль...
Нестримний мій... Мій друг і милий брат!
Проллєшся серцем - і моєму втіха...
Удвох здолаємо усі всесвітні лиха!
Мій наречений... Злива ти хоч град...
Я відчуваю плюскіт мокрих слів...
Чи тАк тебе хто зможе зрозуміти?
Чи варто понад те чого хотіти?
Стікай по шкірі!... Слововодоспад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Камінний господарю!...
Чи не занадто важкими стали брили кам"яні,
що нагромаджуєш під покрівлею своєї господи?.......
Чи не час викотити ці сірі, холодні єства попід небо,
що пахне травневими грозами?..........
Бо навіть камінь, що лежить незворушно, не дихає і не пульсує,-
наповнений,- Його,- невидимою енергією.
Закам"янілому, - лише би світла!...
Аби з"єднатись живими атомами серця з клітинами сонця, хмар і вітру...
Проллється дощ. Відгримить останній вибух грому,-
і ти сам зачудуєшся, як важезні сірі брили заговорять єдиною мовою світу!...
Від мови цієї душа скидає відьомське закляття нескінченних тягарів,
що важчі, ніж кам"яні боввани на відлюдному, забутому острові...
Лиш тепер ти вільний!
В цій свободі зосереджена вся сила твоя і всі твої можливості.
Залишилось найпростіше...
Викотити з-під своєї господи важкі кам"янисті брили.
20.14.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2018
У епіцентрі квітня - хмарочоси...
Їх зрушив вітер,- бути білим зливам!
Скидай з грудей задушливу сорочку...
Без тих купань хіба ми тут щасливі?
(Я допоможу...)
У епіцентрі зливи квітень,- небом,-
порозливався всюди... Всі шпарини...
Від грунту - до душі засіяв. Боже!
Тим цвітом рятувалися щасливі...
(Давай разом...
Інакше тут не можна!)
15.04.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787601
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2018
Душа - папір...
Займеться і згорить у полум"ї щоденнім?
Чи, як рукописів священна благодать, вогонь їїї...
Вовіки незнищенний!
Не знали ви?
Рукописи - вони то не горять!
Виймай з-за пазухи пожовклий записник,-
не пізно ще творити власні скрипти...
Пиши себе. Ти - проповідь! Не зникне
зерно, що кинув в грунт колись сіяч...
Забули?
Лише хто сіє, той збире встократ!
Рукописи - судин твоїх руно!
Та що приховано за текстом, на звороті?
Вино пролите сторінками з плоті...
Десь поза рогом неба Маргарита жде...
О, Майстре!
Лиш переможці,- чуєш,- не самотні!
Бо з ними - Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Де круговерті днів ріка впада?
Мій відлік - циферблат у спальні Бога...
Цей світ двоногий ,- неживий! - Слюда!
Ураносфери здушена облога...
Ще скільки там?.......................
Не відпускає Час.
Мені би тАк у білі простирадла!
Та хто цю зону ліквідує завтра?
Коли не я... Коли не кожен з нас!
2503.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784343
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2018