Irida

Сторінки (1/4):  « 1»

Несказане

У  натовпі  чужих  бути  своїм  –  це  розкіш.
За  неї  заплатити  нам  дано
Лиш  відчинивши  двері  й  вікна  навстіж
І  що  б  не  сталося  тоді  вже  все  одно.

Чужі,  свої,…  Все  так  давно  змішалось
Не  розібратися  хто  перед  ким  в  боргу.
Не  гоже  й  клянчити  та  марно  сподіватись,
Що  справедливо  нас  оцінять  на  торгу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021


Вдихни життя на повні груди…

Вдихни  життя  на  повні  груди,
Вдихни  і  подих  затамуй.
Нехай  ця  мить  коротка  буде
Її  нізащо  не  змарнуй.

В  одвічній  боротьбі  добра  і  зла
Давно  вже  стерлись  рамки  і  бар’єри,
Та  не  забудь,  що  мить  життя  –    свята,
Дорожча  за  розкоші  і  кар’єри.

Хитросплетіння  часу  бережуть
Історії  заплутані  маршрути.
Хто  ми?  Куди  вітри  женуть
Все  те  хороше,  що  ми  хочемо  забути?

Мерщій  в  дорогу,  вітру  навздогін!
Твій  поїзд  від  платформи  ледве  рушив,
Ти  наздогнати  встигнеш,  лиш  не  стій,
Доки  твій  задум  острах  не  порушив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2017


Потаємне…

У  павутинні  світових  недуг,
Моя  недуга,  певно,  найстрашніша.
Вона  з'їда  мене,  паралізує  дух
І  кров  стає  від  неї  холодніша.

Як  боляче  у  вирі  протиріч,
Коли  думки  стають,  мов  роздоріжжя,
Стояти  з  самотою  пліч-о-пліч
Бiля  вершин  нескорених  підніжжя.

Я  лабіринт  в  свідомості  сама
Так  довго  і  невтомно  будувала.
Отямилась,  а  виходу  нема.
Чи  ж  не  назавжди  в  ньому  заблукала?..

Ілюзії  -  підступні  міражі.
В  пустелі  мого  серця  це  не  рідкість.
За  порятунок  спраглої  душі
Віддячити  не  може,  навіть,  вічність.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014


Нескладне запитання

Ворон  чорний  на  крилах  приніс  
Лиш  одне  не  складне  запитання:
«Ти  жива,  а  чи  може  вже  й  ні?»
Догорає  останнє  світання.

Так,  я  вмерла…  я  вмерла  тоді…
А  коли…і  сама  не  згадаю
Я  не  вміла  ходить  по  воді
І  не  знала  я  слова  «кохаю».

Відійшло  і  забулося  все,
Так  втомилась  ходити  по  краю.
Оживи,  оживи  ти  мене,
Розпали  моє  серце  благаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2014