| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Хтось когось сьогодні втратив,
ну а хтось когось зустрів.
У когось радості багато,
а у когось тільки гнів.
Хтось намагається заснути,
згадуючи, що було.
Хтось намагається забути -
та не забудеться воно.
Є щось, чого не повернути.
Що в собі завжди носиш ти.
Не зможеш ще раз ти відчути
той смак любові висоти.
І не запалає вдруге
те, що згоріло до тла.
Це почуття ніхто не забуде -
відчуття надпорожнього дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014
Якби ж ти знав який це дивний біль.
Якби ж ти знав як холодно ночами.
Але ж ти просто наче онімів.
Зима неначе замела тебе снігами.
Чи зможе хтось ізмірять пустоту,
Яка у серці прожива роками.
Коли ти просто так покинув ту,
Яка тебе любила, наче мама.
Життям так важко це назвать.
Це, радше, існування. Й те утомне.
А ж серцю так хотілося кричать -
Пролинув час. Й воно вже непритомне.
Якби ж ти знав який це дивний біль.
Якби ж ти знав як холодно ночами.
Я ж так привикла що ти тільки мій.
А ти пішов. Залишившись словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014
Коли зустрічаєш людину
і розумієш: вона тебе доповнить.
Ти хочеш слухати вік, а не годину
про що вона говорить.
Це хтось, саме той, на кому світ клином сходить.
Вона не зрадить, не покине, не обмовить.
Коли ти звикаєш не за місяць, а за день
до того голосу, смішненьких звичок і очей.
Не знаю, як це пояснить, лишень...
Ти чомусь все частіше думаєш про спільну шафу для ваших речей.
І уже не тільки на свій смак вибираєш обої;
купуєш не душ, а ванну, де б поміщались двоє.
Замовляєш не одну, а дві путівки на море;
і береш не один, а два спальники в гори.
Коли з нетерпінням чекаєш вихідних, а ще краще - відпустки.
Коли ти додому повертатися ХОЧЕШ, а не просто мусиш...
Коли вона зберігає від тебе не тільки квіти, але й від них пелюстки
Ти знаєш, це та, яку ти не відпустиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Навчи мене сумувати правильно,
так, як це робиш ти -
щоб любить (так би мовить) "легально"
і до чужих берегів не плисти.
Навчи мене страждати безболісно,
так, як ти вмієш - лише на словах.
"Я так заскучав", - звучало доволі совісно,
але щось (все ж) навіювало страх.
Навчи мене забувать моментально,
так, як ти всіх забував.
Убивать все святе у собі безжально -
знаєш, мене цим ти теж вбивав.
А я розкажу як це: любить без часових термінів,
без правил і усіляких теорем.
Коли на край світу біжиш навіть у темінь,
Чудово знаючи, що ненавзаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
Цікаво, а ви знаєте як це,
тримати у своїй руці чужу руку?
І обіймати зовсім не рідні плечі?
Як життя поволі перетворюється в муку
і все якось зовсім не "до речі".
Цікаво, а ви знаєте як це,
коли від тебе у когось запаморочення,
коли з тобою - на сьомому небі?
А у тебе неначе від цього запалення
і тобі цього якось зовсім не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
Не плач, рідна ненько, що не в живих
повернувся до рідного дому.
І єдині очі - твоїми були, що згадав,
як поцілили в скроню.
Пробач, моя люба, за те, що не зміг
зберегти найцінніше, що мав тут.
Що в літа молодії в труну я поліг
в останнє тебе не обнявши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Мабуть, для кожного рай є різним.
А для мене рай тільки там, де ми разом.
Я, як колись, автобусом пізнім
обїду все місто приблизно... два рази.
Важко розуміти що мій рай тільки у пам'яті.
З вікна маршрутки я не побачу нічого нового.
Всі ці вулиці, парки тобою пройняті. Кляті...
Чому без мільйонів - нормально, а без одного - не можна?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Якщо я за щось і не люблю твої приїзди,
то це тільки за те, що щоразу ти змушена повертатися знову.
Мабуть, усю правду про нас знають тільки самотні під'їзди
вони чули якщо не кожну, то кожну другу нашу розмову.
Знаєш, так важко було вчитись жити самій
і уже не можна було зідзвонюватись щодня після 3-го уроку.
Так важко, знаєш, тримати все в собі одній...
А щоб розказати - чекаємо то літа, то Нового року.
Я завжди прошу тебе сфотографуватись "На пам'ять",
а ти смієшся, іноді злишся й говориш: "Ну ж багато вже є! Навіщо?!"
Просто знаєш, роки наші птахом швидким пролітають...
А пам'ять фотографій закарбовується в нас. Навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481897
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.02.2014
Я буду кричати про це злісною тишею,
або мовчати голодним криком.
Всі казали "любов"... Та ми її книгам залишили
не обмежуйте нас стереотипним колом.
Думки, струтившись клубочком, засіли в скронях.
А за вікном грудень нагадує ранню весну.
Я намагаюсь зберегти хоч трішки тепла в своїх долонях...
Я так хочу щоб всі відчували життя по-справжньому, а не так, "словесно".
Кажуть, кохання повинно закінчуватись трагічно. Це ж класика.
Мільйони сопливих історій на однотипний сюжет.
Та моє поняття кохання для вас, даруйте, фантастика.
У ньому немає жодних вами придуманих меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
"Хороша моя, ... хоча ні, тепер уже, мабуть, варто просто по-імені. Я часто хочу написати тобі і розказати як провів день, хоча жоден з них тепер не відрізняється один від одного. Ти знаєш, я гублюсь у безодні власних думок. Я часто малюю стіну, за якою залишаю все погане, що з нами було, а з протилежного боку малюю тебе, себе і нашу вічність, по яку ти так мріяла. Я пам'ятаю все, що нас поєднювало і розумію: так не повинно бути. Я переслуховую пісні, які тобі так подобались і в мене в середині все німіє. Так багато є речей, про які хочеться тобі розповісти... але ти, мабуть, навіть не хочеш згадувати про такого, як я." (30.03.13)
"Рідненький... Якби ж ти знав, як я сумую за тобою... Якби ж ти знав, як мені тебе не вистачає...
Іноді мені хочеться назавжди залишитись у світі своїх снів. Там все по-іншому. Там ти завжди поруч. Буває, мені так потрібно з кимось поговорити... А потім розумію: "Ні, не з кимось, а з тобою". Є так багато людей, з якими я можу пов'язати свою долю, але у мене немає навіть найменшого бажання це робити. Я чудово розумію те, що ніхто з них, і навіть всі вони разом, не зможуть дати мені навіть частину з того, що дарував мені Ти." (14.12.13)
Так жаль мені, що все ми прозіхали.
І наше щастя гірко поминають.
Це те, про що ми промовчали.
Це ті листи, яких не надсилають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481307
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Шукають себе у світі,
й вимірюють щастя грошима.
Такі нерозумні діти.
Славної неньки Вкраїни.
Кидаючи родичів й місто,
в якому дитинство минало,
вони виїжджали звідси,
мовляли: "Ніщо не тримало".
Казали: "Там гроші і слава.
Може, й кохання знайдеться".
А вдома за ними гірко плакала мама.
І батько уже, як колись, не сміється.
Але чи потрібен комусь ти
там, у чужому краю,
де ти не маєш друзів,
де в домі ніхто не чекає?
Навіщо тікаєш? Від кого?
Кого ти шукаєш? Чи чОго?
І де б не блукав по країнах,
серця наші - на Батьківщинах.
А щастя наше - не в грошах.
Щастя - у нас самих.
Самопожертва - найбільша розкіш.
Ну а обман наш - найбільший гріх.
Найтепліша любов - то батьківська,
а найкраща країна - своя.
Там, де батько виховував сина,
і де мати дочку родилА.
І не вірте, хто каже, люди,
що є краще життя за те,
коли вдома здоровенька матуся
і татусь біля неї цвіте.
Коли і дідусь, і бабуся
і в горі, і в радості разом живуть.
Коли хтось скаже тихенько: "Я з тобою назавжди залишуся".
І навіть подумки не додасть: "Мабуть".
Цінуйте, що маєте, люди!
Цінуйте, допоки ви тут!
Ніколи ж не знаємо, що завтра буде.
І кого коли Небеса заберуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479662
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2014
А может быть мне говорят правду?
Может ты просто не тот, кто будет меня любить?
Но я сознательно иду за тобой без оглядки
И слепо продолжаю по тебе ныть.
А может быть ты просто измучился?
Может тебе просто нужен покой?
Да, я вижу. Ты в собственной жизни запутался
Но ты не бойся, я с тобой. Я с тобой, родной.
А может быть ты позвонишь мне в среду утром?
Может даже лучше в воскресенье ровно в три.
Солнце засветит тебе в лицо ярко жутко
А я буду читать тебе свои стихи.
Но... что говоришь? Дать тебе пощаду?
Не беспокоить? И что порванная нить?
[i] О Боже, значит мне говорили правду.
Ты просто не тот, кто будет меня Любить. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479654
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2014