| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Як стало важко їхати зі Львова,
Гасити свічки, кидати перо,
У цьому місті все було казково:
Духмяна кава, дороге вино.
Все починалось в спальному вагоні,
Палило сонце, сіяло весну,
Вокзал неспішно, в ніжному мінорі
Дзвінкоголосо слухав тишину.
Усе змінилось, ти вже не відчиниш,
В чужих обіймах стрінеш Новий Рік.
Ми розійшлися, просто розлучились,
Усе спустили, що було на вік.
Над головою небо кольорове,
Минувші кадри миготять в очах,
Як стало важко їхати зі Львова,
Але поїду, скоро вже, на днях.
Анастасія Собістянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Шевченко!
Чому так багато людей навколо?
Чому вокзал зачиняють об одинадцятій?
Чому так порожньо в цьому чужому місті об одинадцятій?
А люди тут такі самі:
Так само благородні, так само приязні, так само чужі.
І навіть, Ти, Тарасе, стоїш тут,
Як і в багатьох містах великої і соборної, в самому центрі.
І байдуже спостерігаєш як щодня
Він помирає і піднімається з попелу. Дрогобич.
Як усе більше набирає обертів,
Як усе менше приєднується до культурного життя,
Як міцно хапається за своїх жителів,
Як не відпускає об одинадцятій у Львів, зачинивши вокзал.
І на всіх тобі байдуже, Тарасе,
Хоч би комети падали з космосу.
Як вічний маяк, ти стоятимеш і стоятимеш
І прийдуть потомки,
Та ніхто ніколи не згадає,
Як перелякане дівча шукало прихистку
І серед сотень будівель не могло знайти місця,
Де б заночувати
Після літературної зустрічі з Любкою та Бойченком,
На теренах соборної, в Дрогобичі.
Анастасія Собістянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014