| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Не дощ , не сніг на землю рідну ллється.
Не сміх, а плач у просторі дзвенить.
О , крове рідна, серце розірветься
Як я згадаю смерті вашої мить.
Собі ніколи не пробачу,
Що з вами в ту мить не була.
Коли когось із вас побачу
Вклонюся до землі теплом чола.
Пам'ятайте люди влади і не влади.
Як красти будете - згадайте барикади.
Як свій народ за гроші продасте.
Ви у вогні пекельнім згорите!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Нахилилася додолу червона калина.
Біля хати,коло тину плач навкруги лине.
Не для того бідна мати сина породила , щоб його на рідних землях власна влада вбила.
Син хотів щоб стара мати вже не бідувала.
Кожен день до сходу сонця копійки не рахувавала.
Кровопивці над народом не розкошували.
Люди жили і країну мирно будували.
Незалежність ніби була та її немає.
Кров тече її сліди сніг не покриває.
А прокляті далі в\\\\\\\'ються , б\\\\\\\'ють і не жаліють.
Нащо,жінко,їх родила як жити не вміють.
Краще б їх і ще дітьми в землю закопали,
Хай би всі вони прокляті щастя не мали.
Боже милий, що за край де своїх вбивають.
Де одні крадуть,що можуть ,інші умирають.
Катували нас чужинці та свої не кращі.
Там вони всі гнилі, душі пропащі.
Гнеться гроно до землі,квіти на могилі.
Не всміхнуться уста,сірі очі милі.
І країна не заплаче , у крові потоне.
Гне додолу сніг лапатий червоні грона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Вперед незупиняючись до волі!
Нас закували в пута нелюдські!
Самі творці своєї долі
І неведемося на манівці!
Ми зняли стяги політичні ,
Ми ні за кого, ми за край!
Ми українці, ми величні!
Бандитська владо, відступай!
Вставай , народе, скинем пута!
Вставай ,країно, ти закута!
До свободи , благополуччя, висоти
Вставай , народе, і лети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Догоріла свічка...Каплі воску на столі
. Загубилося кохання, зникло у пітьмі.
Допишу рядок і ставлю крапку.
У твоїй душі нема достатку.
І гуляє вітер по твоїй оселі.
Догоріла свічка... Думки невеселі.
Розвіваються вони на душі просторах.
Залишилася любов лиш в бездарних творах.
Догоріла свічка... Тиша душу крає.
Кволий промінь світла мене огортає. І нема нічого, лиш папір з словами.
Догоріла свічка...Темнота між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013