| Сторінки (2/190): | « | 1 2 | » |
Вода...Живу меж трех огней,
и без кавычек словосочетание - поверь!
я научилась ими управлять,
они меня в три состяния превращать,
и про себя я тихо млею,
что тремя сердцами из огня владею.
..............................................................................
Вода...Живу між трьох вогнів,
без лапок словосполучення - повір!
і я навчилась ними керувати,
вони мене в три стани відправляти,
і про себе тихо я радію,
що трьома серцями із вогню я володію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653453
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2016
Я себе малювала для тебе:
очі - томна, зіркова ніч,
губи - переддосвіток неба,
в косах вітер застиг, що навстріч.
Доля мала картину вручити,
та протинялася десь усю ніч,
і щоб голову слабу полічити
взяла, тай продала мене як річ.
Першому, хто захотів заплатити,
срібних тридцять, як завше за зраду,
я не можу їй досі простити
за теперішню мою амфіладу.
Я у рамці живу золоченній,
стіни життя - галерея моя,
він торкається, мов свяченну
хоч очі видають - не твоя.
Я ночами малюю тебе для себе,
по пам'яті, бо не бачила сотню літ:
очі - бездонне лазурне небо,
поцілунок - весняний, медовий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Чи слухав, ти тишу? За крок до весни, майже ідеальну, десь, біля опівночі. Собак не берем до уваги, вони ї ї складова, як який де заведе своє невдоволене зявкотіння, побурчить, побурчить тай замовкне.
А вона, густа, як мед, майже відчутна на дотик, просочена вологою, набухша, розлита на всі простори, ніби сьогодні самі темніші хмари спустились на землю,аби також насолодитись цим дивним станом природи.
Верби завмерли над, ще замерзлим ставом.У їх гіллі не в'ються гнізда і не співає жодна пташина, навіть півням, мабуть, ще зарано. Тихо в повітрі - не рояться димкою комарі, тихо на землі - не шелепає ні яка ні комашина, ні тварина. Не чути як росте трава, як лопаються бруньки на деревах і тільки вода, одноманітним, далеким шумом стікає під греблю, та і в тій одноманітності, якщо прислухатись, можна почути, як вода розмовляє з камінням, розповідаючи про свою довгу дорогу.
Ніч.Тиша.І скільки не загострюй слух - анішеберх. Ненав'язлива, проста, одноманітна, і я в ній, а вона в мені, і я насолоджуюсь ї ї чарами.І навіть легесенький дощик не порушує цієї ідилії, ба, навіть доповнює її, густо осідаючи на деревах,і у промінні одинокого ліхтаря, утворюючи дивне мереживо з гілля вишні і звисаючих крапель, ніби маленький Всесвіт, із одним сонцем і міріадами сяючих зірок, і туманностей навкруг.
Тиша... за мить до весни - ідеальна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647454
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2016
Я тепло весняне на губах відчуваю,
а ти й досі не знаєш усіх моїх шляхів:
чи то гори скелясті, чи стежина до гаю,
і скільки я збила, об душі камінні, мечів,
і що тіло моє кохається у квітучому рясті,
без тебе душа, що за крок - у сріблясто-морозній траві
сама, захолола, весняне приймає причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
я не можу до тебе прийти...
ні сьогодні, ні завтра, ні вчора,
бо розпалися наші світи
на до, та на протязі війни
від фурійських пісень Кисельова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2016
Я постарела лет на сто...
Я без тебя ни то, ни сё...
Зачем же вмешались зимние дожди?
Они смыли снега в грязные ручьи-
мою любовь,в пушисто-белой гамме-
все лучшее, что было между нами.
Дабы допить: до капельки, до дна,
Прячет химеры снежные земля,
Кутает в молочные туманы
Остатки зимне-земной нирваны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016
Часть от части я - твоего ребра фрагмент,
от бога "преда" я - отличница-студент.
Ты научил: слышать, слушать, не повторяться,
а ещё - ждать, любить, писать, не возвращаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643917
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2016
не влюбляй меня в себя
строчками нежными....
я в них нашла сказку лучистую......
не влюбляй меня в себя
точками смежными......
я им веду отсчёт.....
чтоб улететь в неистовость......
пусть будут одежды небрежными,
пусть будут ласки и шепот
пусть заиграемся..... пусть....
только не влюбляй меня в себя ...
милый сказочник ....слышишь...
не хочу возвращаться в грусть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643680
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2016
Чи буде правда в осередку мого племя?
Чи повернемося з вогню, як птаха Фенікс?
Бо людці страшні ставлять себе замість богів,
та: керують долями народів і країв,
розстрілюють культуру у засніжених ярах,
переписують історію сурмою по серцях.
Їм бидло лише потрібне у роботі,
аби пан сиділи ситі, безтурботні.
Й пророків їм не треба у ріднім краї,
аби не бентежили людей в одчаї.
Не боячись, державні ділять статки,
заклавши наші душі до остатку.
І думаєш: живеш в країні вольній, новій,
а насправді - в резервації урядовій.
У чистих душах ми миєм ноги,
себе ж не бачимо й зблизька.
На віру в бога заводим моду,
самі ж по вуха у гріхах.
Чи будеш вільним, прадавній мій народе?
Чи виздихаєм від епідемії Еболе?
І останки наші нова популяція
виставлятиме в музей, для інсталяції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2016
Рождённый раскатами грома,
взлелеян летнею грозой,
в саду Эдемском повстречаться,
нам было суждено с тобой.
Желан как Лель, и чист как ангел.
Я, плод запретный пред тобой,
и под покровом летней ночи
распорядимся мы собой.
В глазах твоих порыв, как кошка,
и дикой страсти беспредел,
а нежность - бархатнее мёда,
стремленье губ... всё медленней.
Касанье тел- разряд влеченья,
словно под кожу..... шампань-вино.
О, как не испорчены твои
телодвижения,
когда ты отдаешься весь,
для наслаждения.
Флейтой Любви - мелодия
дыхания,
обворожительно, звучи во мне!
Ты, преступление моё,
и наказание!
....................................................................
Кто вырезал прекрасный киригами,
из бумаги белой,чёрным фон,
Эдемский сад за высокими столбами,
сердечком красным -запретный плод,
и смелый ветер томными ночами,
и наших тайных встреч, лишь эпизод?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Сидить кобзар на березі,
сидить не співає,
та чує він так далеко,
як голуб літає.
Як то родина поспіхом
валізу збирає,
тай із рідненьким порогом
на віки прощає.
Бо аж орел двоголовий
з московіі суне:
не одного він помучить,
не одного згубить!
Зішкулився дід незрячий
до землі прилинув,
вибухає град палючий-
чийсь синок загинув.
Серце спинилось на хвилі,
подих перекриє,
бо чує як на могилі
мати в тузі виє.
Гострий слух сліпого ріже
хруст новеньких грошЕй,
відкупити добре може
від будь-яких статей.
Ляп та гуп, чи в бік, чи в пику
от узяли моду,
не поділять в раді виступ,
обранці народу!
Вітер рище між будівель
в Чорнобильській зоні
у недобуді-покрівлі
грається у схови.
В депутати обирали
кращих з кращих люди,
а побули трохи в Раді-
скоти і облуди.
Аномальна зона - Рада,
чи логово Вія?
Треба брати в руки "крейду"
і "обвести білим"!
Аж усмішка просіяла
на лику старого,
а срібна сльоза проклала
святую дорогу.
Бо почув дідо щасливий
сміх дітей в родинах,
бо ось, онука колисав
в себе на колінах.
Не бандура вишиває
мелодію звуком,
не кобзар старий вдаряє
по шовковим струнам .
То сердець наших вкраїнських
мільйонний передзвін,
кому доля не байдуже
закликають до змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640795
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 03.02.2016
Ушёл румянец, глаз потух,
и от озноба не спасает пледа пух.
Во лбу звезда уж не горит,
холодный пот рекой струит.
Дрожащим пальцем сенсор открываю,
До первородной клетки я сжимаюсь.
Вспышка! Меня здесь нет и я везде,
я человека ОБОРОТ и тЕНЬ
в зацыфрованном хаосе интернета.
На нежной коже шерстяной покров,
глубокий вдох - обоняние
острей семи волков,
и медью взгляд горит из подсознания.
Гудит адреналин в крови,
играют мускулы, как струны сухожилия.
Я рвусь в нагромождение инфы
ресурсы нужные когтями добываю.
жажду голодого познания утоляю.
Нутром я чую колебания,
невидимой, всемирной паутины.
Вот это друг, а это ты в онлайне,
и я кодируют тебе послание.,
Я не одержима не больна,
я просто в эру интернета рождена,
в нём философский камень я отрыла,
и благородным байтом
я свой грааль грузила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638675
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.01.2016
Ты мой желанный интерес,
и я тебя бы обояла,
но жизнь имеет тоже вес
она нас не пересекала.
И я шампанское то пью,
и с жизнью б я ва-банк сыграла.
Две карты я себе возьму
Ты посмотри а я "зажгу".
По тонком льду, над бездной жизни,
в рубашке белой аж до пят,
иду босая, снегом свежим-
розовые пальчики блестят.
А под рубашкой я нагая,
уже не жжёт холодный лёд,
оголённое плечё ласкает
Морозко, и треплит тонкий лен,
в клубах пара выдыхая,
вижу отречённый его взгляд:
"- Со мною будь, или ни чьею!",
я иду не поднимая глаз,
подолом разметая замёрзший океан-
эфирный призрак в лунном свете,
а под рубашкою - страстей вулкан,
он раскаленной лавой дышит,
и лишь тебе принадлежит.
У холода меня ты отними!
От стужи лава в камень стынет!
Я не замерзала, обними,
я жгу, а ты гори,гори,
мы в бой страстей играем.
Это прилюдия любви,
порою, растояньем в жизнь.
Я раскрываюсь, у меня тузы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
В зимі ночі довгі, сині.
По садках і по долині
Місяць гонить довгі тіні,
Як старатель одурілий.
Бо до ранку мав зібрати
Срібні зорі й діаманти,
Їх загубила заметіль,
Бо спіткнувся білий кінь.
Із дзвіночків у намети
Впали ноти кришталеві.
До весни вам не дзвеніти,
Лиш рипіти та скрипіти.
А дерева сплять мугика.
Їм напевно диво сниться,
Як весною білим цвітом
Покривають свої віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635873
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2016
Палітра-сонце у руці.
Мольберт. Напнуте полотно.
Я у небеснім задзеркаллі:
Заворожена, маленка Анело'.
І за мазком мазок лягає поле,
на білий холст, досвітнє небо,
аж хочеться, відпустить себе на волю,
одним кульбітом, поки всі сплять,
землю на небо помінять.
І по дюнах золотих чи лілово-синіх хвилях
зробить ранковий променад.
Завмер митець у дивній насолоді.
Пензлем теплим по-між хмар
просвіт магічний написав:
бліду усмішку, зачаровану Джоконди.
В один куточок посміхалася мені,
а вітер роздавав її цілунки,
вологих губ, винно- п'янкі.
За хмарами уже світало...
і мав би буть похмурим день,
та на душі так добре стало
коли я диво кольорове споглядала,
як в грудні, тепла ще зима
світанок щирий малювала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2016
Із білосніжної імли
На замороженім вікні
Дивні локони - травинки,
З мерЕжка сплетені листки.
А на самій середині
Є прикрашена ялина.
Іграшки у білім тоні:
Пряники й крилаті поні,
І в сердечка сніжно-білі
Купідони цілять стріли,
І блискотить свіча в імлі,
Що нам горіла на столі.
Хто ж химери ті надмухав?
Чи мороз, чи може хуга?
На вікні твоє послання -
Заморожене кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
в экран впиваюсь взглядом...
о буквы грею пальцы...
от слов твоих я истекают медом...
нетовской сети мы постояльцы...
и войдя в другой ресурс,
Что как бы покурить,
мы слышим далеко не фарс:
как бъються о лампу,
с бзиком, мотыльки,
и..."-как же ты её достал!
-что простите?
-я говорю - дождь перестал."*
и на прежний сайт вы поспешите
а там согреет вас "- привет!"
и курсор за буквами не успевает,
и нежит пиксели, ласкает
волшебницы не отпускает,
что прописалась постояльцем
в глобальной нетовской сети,
чтоб жизнь от серости спасти.
* диалог Гумберта и Куилти "Лолита"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631248
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2015
Підкинув Всесвіт Сонце в небо
Задумавши:" Чи ніч, чи день",
А воно впало на ребро в порання* любо,
Й змішало у світанок ніч і день.
Отак і вік - суцільний жереб!
Монети доля впаде на ребро в життя,
І до кохання, додасть розлуки терпкий терен,
І упиваємось коктейлем цим до забуття.
А потім, ми - як дві фантомні тіні
В пробілах пам'яті шукаємо оаз,
Щоб в цьому підсвідомому видінні
Зустрітися, аби іще хоч раз.
Щоб цілувати уст твоїх вологий шовк,
Що витканий із сяєва зірок ......
В твоїх очах - в безодні всесвіту
Тонуть без порятунку.
Обійми: то немов сплетіння душ в холсти,
У витончених рухах - не вербалізована розмова.
Твої цілунки - фарби масляно-медові
Для малювання пристрасті картин.
Щока твоя так ніжно жалить -
Улюблений мій чоловічий атрибут.
Змахни сльозу - кохання солону пряність,
Я з твого життя не зникну не помру,
Я у твоєму серці коханням проросту.
І знов монету Сонця кинуто у неба вир:
Орел чи решка - чи дня, чи ночі злет,
А воно випало на гурт* у ясний вечір,
Й змішало день і ніч в бузковий фіолет.
Блукає в пошуках тебе душа...
Бо ми не разом - я і ти...
і без кохання світ цей
сплетений із марноти.
* порАння - ранок,світанок
*гурт - бокова частина монети(третій бік монети)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
рaстенье дивное -
цветочек аленький....
к тебе я потянусь -
услышу грозное рычание...
и я боюсь.....
и я молюсь......
но остаюсь....
щека не бритая
холодный атлас губ
горячие объятия
я не боюсь....
я не молюсь ....
я подчинюсь.....
изменены обличия
одежды сброшены
потеряны приличия
я подчинюсь.....
я разпалюсь.....
я отдаюсь.....
И пусть ты грозный лев...
царицею твоею становлюсь...
сказанье...сказка..быль..иль не быль
но я под занавес влюблюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2015
На звёздном тле Вселенной
Раскинул Млечный Путь
Часов безмолвных стрелки -
Дали художеств суть.
Смешал разлуку, случай
И страсть, любовь, людей
Часов песочных участь
Он в вечность запустил.
В сём временном потоке
Шлифуется душа
Добрав каратов мудрость
В безсмертность поспешать.
І на пороге жизни
Слышать:"Она была...(была,была)
Отпивши чашу тризны
"...поэткой не слыла!?"
Сквозь горлышко клепсидры,
Как через речку Стикс,
Дабы увидеть Бога
И больше не спешить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625193
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.12.2015
Здесь в розовом всегда восход.
В жилище моём тепло, уютно.
К нему душой я приросла,
в нём не найдёш совсем углов
в коих разбросаны пожитки.
И спинку нежно гладить бог...
И воздух здесь тягуче - жидкий.
В индиговом всегда закат.
Тишина пульсирует ритмично.
Мудрела здесь не по годам,
прислушивалась к голосам,
Я в тунель за ярким светом шла.
...Как ангел - в белом медсестра
...К сердцу Богоматери несла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623229
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.11.2015
Я ждала твоё sms-поздравление,
Зажав в кулаке свой телефон.
Душа уходила в забвение.
Солнце свалилось за горизонт.
Падал камнем с небес белый ангел.
Не молился и не прятал взор.
Только сердце стучало морзянку,
"Ты прости меня, друг, за любовь!"
Крылья рассыпались белым снегом.
Изморозью покрылась душа.
Не заманешь меня больше в небо.
В моих чувствах настала зима .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Потреба буде у вазі,
Щоб зважити всіх кандидатів.
Бо чим пустіше в голові,
Тим лекше язиком тріпати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2015
Лунають вірші, скоромовки.
Переливається завіса шовком.
Гудуть в театрі виборів містки.
За нитки смикають фарбовані ляльки
За ширмою, в овечих шкурах вовки.́
Погасне світло, стихне зал.
Маріонеток скидають в коробки.
Тож зупинись, і думай сам!
Хто завтра буде править бал.
Й топтати владнії підмостки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614310
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2015
после прочтения Жан- Доминик Брийяр -"Эдип Пиаф. Без любви мы - ничто"
Пой, воробушек, пой!
Париж у твоих ног.
Пой, воробушек, пой!
Тебя обожает народ.
Пой, воробушек, пой!
Любовь побеждает боль.
Пой, воробушек, пой!
На подмостках, ты ,последний герой.
Пой, воробушек, пой!
Сто жизней спето до дна.
Пой, воробушек, пой!
Начиная опять всё с нуля.
Пой, воробушек, пой!
Доиграй свою роль до конца.
Пой, воробушек, пой!
Взмах руки открывает сердца.
Пой, воробушек, пой!
Жизнь твоя коротка.
Пой, воробушек, пой!
Эдит Пиаф - на века!
PS.Рadam,padam,padam...
когда гаснет на небе звезда
Padam,padam,padam...
свет как песня льется тогда
Padam,padam,padam...
Больше пол века спустя
Padam,padam,padam...
Ты покоряешь сердца.
"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597397
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 02.08.2015
я сегодня отправилась в Путь
лишь по Дороге к тебе
мои чувства обретают Суть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015
Ти запросив майнути у весну,
Й за мить на "Яві" доганяли сонце.
Спинились у квітучому гайку,
І весні заглянули у віконце.
Ми сіли поряд, на старій траві.
Щоку ти любо лоскотав барвінком.
Я знаю, що подобалась тобі,
ти спокушав мене... своїм цілунком.
Я ж - незайманка... дика і терпка
Не знала, що із того шалу буде
Сполохана, від тебе геть пішла,
Тремтячи, подалі від того блуду...
І в мить весна по - іншому цвіла,
І я того розмаю не забуду.
Трава за ноги шовком обвела:
-Ти пристрасна,жаданна... - промовляла
До губ тягнуло пальчики гілля:
-Ти пристрасна, палка, обітованна,
-Цих почуттів ти ще не зазнавала...
А вітер - шибеник із черемухи
Мольфаром прилетів у мить п'янкої
І до дерева припнув собою...
-Моя, лиш моя ти - Мавка Лісова,
По шиї обпікали його слова
Я надихатись повітрям не могла
В задусі високо здіймала груди
А вітрисько, тож був розпусник дужий
Спокушав, і все міцніше обіймав,
РозплІтав косу,віночок одягав,
Й мої долоні вологі цілував,
А із губ палких, він дикий мед збирав...
Я не своя і все навкруг змінилось,
І в тілі рання папороть розцвілась,
І від вогню кров лавою котилась,
Зелені очі сяєвом світились.
-Моя... пристрастна,гаряча і палка.
Шуміло листя,і вітер, і трава,
І мабуть, з вітром шалим я б вже злилась...
Від поклику твого я очутилась.
А ти... не мій,не був,і не станеш
Через роки запросиш у танець
Спитаєш:- Так само дика і пянка?
Загадково посміхнусь:- Вже не така.
Та знаю я і той весняний вітер,
Що сміливо косу мені розплІтав,
Що не дарма весна мене спянила
вона ж бо... в мені пристрасть розбудила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015
это кто стучится в окошко экрана,
дождика дробь, или чья-то душа?
или заряженных электронов толпа?
грянул гром один на двоих, а я
зароюсь глубже в тёплых объятьях твоих.
что ж ты плачешь, экран, без просвета...
дождя это капли... иль слёзы поэта?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594723
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.07.2015
На згині... на стогоні... на видосі...
Покрию тіло гаряче твоє...
Розчинюся первісною пристрасттю
Розтікаюсь... доганяю тебе.
На згині... на стогоні... на видосі...
Завмирають і тіло і думки...
Я на мить у шаленному вибусі
Зачну під сердечком нові зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594196
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2015
Розп'яття рук... очі до очей приковані...
і ми зпиваєм спілу пристрасть з губ....
у одежах зріла змова затамована...
на пласі душа готова до згуб....
Та більшого нема покарання...
Нам Голгофою стане кохання....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Вечернее небо закат обновляет,
Падает занавес театра "Огней".
Продолжение феерии следует,
Для сердечно влюблённых землян-людей.
Вхожу во всемирную сеть интернета,
Многопиксельный открываю экран.
Ты в сайте поэтов звезда - я планета,
И в жизни, каждой из нас, путь свой задан.
Главные роли исполняют актёры-
Две ярких, вечерних, закатных зари:
Отец богов, правитель небес-Юпитер,
Юная Венера-богиня любви.
А как хочется всегда искриться в свете,
Розового рифмотеатра "Теней".
И стать для своего Ромео - Джульеттой
В свете далеко уже не юных дней.
И каждый вечер две планеты все ближе.
Прекрасен в движениях их менуэт.
И как страсть растворяет небо - увижу.
Между них - бледный месяц-юный поэт.
Как все же легко обмануть человека,
И сыграть в светотенях драму - любовь.
Юпитер и Венус - всего лишь планеты,
И любовный ими не познаный зной.
Различны в сущности наши сияния.
Сквозь застенки судьбы поём про любовь.
И силой своего подсознания я-
Для тебя лишь зажгусь заветной зарёй.
Боги- звезды, звезды-люди, люди-боги-
Смешались на святой и грешной земли
Люди становятся - человекобоги,
Когда жизнь свою посвящают любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590576
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2015
Блиснула гроза і дзеркало розбила,
і посунула за гай, погримотіла.
Аж стовпом полетіли до землі
друзки дрібні, сріблясті, водяні.
Вітрисько розганяв у них дрібні хвильки,
пишноти поправляли цілий день хмарки,
а сонечко й собі пишалося,
з дзеркалами в красі змагалося.
За день люстерка міліли й висихали,
і про себе написати попрохали.
То що ж то за загублені друзки?
То ж веселі, весняні калюжки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.06.2015
Между нами стена - разлука серая.
Между нами река жизни трехмерная.
Ты на одной стороне - я на другой,
И мосты развели давно над рекой.
Но лишь закрою глаза, и мыслью смелой,
я у колен твоих цвету розой белой,
На плече твоём - мечтой-Синей Птицей,
По твоим следам - шальной озорницей.
Дурнопяном в меду, позднеспелой весной,
Я с акаций стеку и наполню собой.
Ты, розами не устань любоваться.
В звездном саду с Синей Птицей общаться.
Весенним цветопадом босым не гони,
Я сакуры цветом полелею ступни.
В расколах стены я посею цветы,
И пущу корабли рекой суеты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584211
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2015
Запросила гостей
до свого обійстя
прибиралась довго:
місяць, трохи більше.
Застелила трави,
немов килимами,
у саду прибрала
яблуні квітками.
Одягла дерева
в зелені кафтани,
запалила свічі
на старих каштанах.
Розклала в світлиці
бундилеж пихатий,
ну а для сестриці-
бузок пелехатий.
Із сузірь дрібненьких,
що в ночі сотала -
з незабудок синіх
скатерок наткала.
Солов\'ї й зозулі
розсадила в крони,
щоб гості прибулі
слухали канцони.
Наварила чаю
з меліси та м\'яти:
Нумо, любі гості!
Будем веснувати!
І сиджу у парку
прибранім весною:
дивуюсь , смакую
я його красою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Я в клубничном раю,
вокруг алеет море ягод отличных.
Но я хочу лишь одну,
брать губами с пальцев твоих неприлично.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579897
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.05.2015
Помалу морить день травневий вечір.
Дощем умита розквіта земля.
В житті моїм є дивовижні речі,
І вже у котрий раз - це ти, весна!
Місяць торкнув точеними ріжками
За віти білі - яблуневий цвіт.
Чи то він зорі поміняв з квітками?
Чи може дивні їм віночки плів?
Набігався в ярку з Мавками вітер.
Спить над струмочком у вербах тихо,
І пальчиком теребить коси- віти.
МавкИ ж, блудять парубка на лихо.
Чи заспіває про любов хто краще?
Ніж соловей пташині, що в гнізді.
Немов би душу тне свою на пасми,
І заплітає у свої пісні.
Вже морить вечір ніч в своєму лоні.
Пухнасті зорі в небі розквіта.
В бузково-черемховому полоні
Я - пристрастна, закохана й жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2015
Я времени нашла иное исчисление.
"Зависло" в нем моё старение,
там не дышу как все я, и не питаюсь,
смотреть сквозь подсознание пытаюсь.
Я совершенствуюсь когда ты в далеке,
здесь места нет сомненьям и тоске.
Из шёлка заплитаюсь в паутины нить,
Чтобы в коконе твою любовь хранить.
Я задрожу учуяв издали твой глас.
Тебе зажгу блеск изумрудных глаз.
На губах покрыта тайною улыбка.
Я разрываю тесный кокон липкий.
Расправив крылья, вновь дышу одним тобой.
Сбросив стесненье шелковых оков
в любови созревший светлый ангел-дива,
тебя зажечь готова как, огниво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575211
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
Божественный напиток. Безукоризнен.
От бога Ра впитал ты мудрость жизни,
корнями ты в прошлое веков вростал,
и испытание всех стихий познал:
огонь тебе пикантность придавал,
тело воздух беспощадно убивал,
вода взбешённая горячими углями
впитала души расколотой закат.
И за глоточком маленький глоточек
я погружаюсь в твой знойный аромат,
и испивая бархат сладко - горьковат
я вопрошаю к тайным знаниям богов,
и джин придания поведать мне готов.
Теряя жизнь, на выходе из чаши,
о будущем моей непрошеной любви,
стекая гущею, послание яви !
И трепещит сердце учащённо,
и кровь пульсирует, гудя в висках,
и что так " зарядило",то ли кофе,
то ли то, что моя рука в твоих руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574710
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2015
Стою поміж усіх, хрещусь і прославляю Воскресіння Хрисове. Розум світлй, чистий, а серце колотиться від піднесення. Та думка, сама собою лине у минуле.
І знову я у натовпі, який волає смерті, тримаю камінь у руці, а Він - збитий у кров, зраджений учнями та не зламний духом, волоче важезного хреста, і рука вже підіймається.А я не кричу,а волаю через віки:
- Ст-і-і-ій! Не смій! Чуєш, не смій?! Оглянись навкруги!- Адже в кожної людини свій хрест і своя Голгофа!
Хто зраджений, хто ошуканий, хто обріханий, раніше чи пізніше, нестиме свій хрест, та у нього буде шанс на спасіння, і це спасіння - Віра. Віра в Бога, що є Любов і Прощення, що допоможе повірити в себе і змінитись.
Не слухай натовп,не слухай розум - відчуй про що щемить твоє серце, про що молиться твоя душа.
А Він уже поряд, спотикнувся і упав на коліно - плоть від плоті, жива душа, яка йде на розп'яття. Серце завмерло і защеміло, випав камінь з руки, і підбігла вона, щоб підтримати його, щоб не упав, і пішла за ним на свою і його Голгофу, щоб відчути через втрату, як стаєш сильнішим, отримуєш Віру, яка веде тебе до вищих вершин людяності, розуміння, підтримки.Щоб в день, коли вітер спішився і став на коліно, коли сонце, тільки в цей день грає всією своєю веселковою вродою, а небеса прихиляються до землі - міг сказати:
- Христос Воскрес!- вірую, як дитина вірує матері.
-Христос Воскрес!- вірую серцем і душею.
-Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573990
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 13.04.2015
Ти лиш мій - синьоокий демон світла,
Ти - ангел ночі із серцем вогняним,
Ти - Майстер з іменем мені фатальним.
З весни я Маргаритою розквітла!
У сиву осінь Шлях Молочний в'ється,
То стіл зірковим стільником* накрито,
На ньому місяця Грааль налито,
І напій той, із вуст твоїх лиш п'ється!
Під розсипами небесних світлячків
Ми розпікали цілунками тіла,
І пристрасть між нас напругою гула,
І розщепила на тисячу світів!
В обіймах ніжних ніч вже добігала,
Відкоркував хмарки і спінив зорі
У келихах світанку бірюзових,
З яких розлуки трунок допивали!
На самоті мені мовчать не сила,
Філософський камінь душу вже зігрів,
Що дарував ти у одному з світів.
То ж осінь у катрени золотила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
В русском мире не будет майданов!
Собранное в загон,
Блеет стадо ягнят и баранов,
Стоя уже на нём.
Загнанные, жадным,волчьим взглядом
Кремлевских пастухов,
Дышит сладким киселёвским чадом
Кодло невежд - козлов.
Не стой в стороне ухмыляясь,
Набив пакет гречкой плотней.
Подумай! На что ты меняешь,
Будущее своих детей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562866
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.02.2015
Позліталися недобоги,
Позлазили із своїх вершин.
Хто кровиці попити трохи,
Хто долю країни вершить.
У краватках, з виду люд гожий,
Повсідалися за круглий стіл,
І давай звірятись хто зможе
Пройти пекла семеро кіл.
Продавали, торгувалися.
Те що точно не налажить їм.
За що кров'ю розплатилися
Уже декілька поколінь.
Трьома мовами вмовлялася
Одна голова із багатьох.
Особистість знов розділялась,
Смуток сіяла й переполох.
А історія робить виток.
Вже аж до бога вежі Кремля.
Хто забув Вавілона урок
В того горить під ногами земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2015
Погода мінлива на східній війні:
"Смерч", "ураган" та "град" доконає.
Зашарпані крила і шати в крові -
Ангел душі із мертвих виймає.
Тіло бійця догорає від "граду"-
Не впізнати родині кровинки.
Душа не дає у нім собі раду -
Ангел душу бере, як дитинку.
Вибух і тіло впало в окоп.
Кличе душа під завалом:"-сюди!"
Ангел хутчіше до обличчя підкоп:
" - На, сину, випий, живої води!"
Матір його поселилась в ікони.
Бога волочить за поли щодня.
Її любові безмежні кордони
Рятує з пекла доросле дитя.
Душі колише, в обійми згортає:
"- З пекла дорога пряма вам у рай."
Як колискову блаженний співає:
"-До ласки прийми, Святий Миколай."
Мати ростила - війна забирає.
Найкращі хлопці в качі лягають.
"Герої не вмирають!" - люд гукає.
Душі до раю, чергу займають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559102
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.02.2015
Осунулись днями стіни,
Обсипались камінням до ніг.
Її нахилити хтіли
Фашисти перед своїх колін.
Безпечні в брихливих мріях,
Та помилились на сотні літ.
Не живе в тюрмі Надія-
Українських сердець моноліт.
Вдалині без їди й родини,
Вона топчеться по брехні.
Чорні душі тремтять щоднини,
Боячись згоріти в огні.
Не ув'язнити їм надію!
Цій силі не є перешкод!
Куди схоче туди й полине,
І наробить злодіям шкод.
Їм зведено теж каземати,
І кулі вилиті на них.
Народила вже сина мати,
Що у підвалах міських
Їм відпустить імперські гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2015
Ты - парадокс с загубленой душой,
И нежный муж с глазами в пятьдесят оттенков.
Я - вкус ванили на губах шальной,
И первых множество твоих поступков.
Я - бунт на мазохистском корабле,
А вместе с тем, спокойствие и нежность.
Я - бледная луна в вечерней мгле.
Ты - солнца утренняя свежесть.
Во всей вселенной принадлежу - тебе,
И в миг любви хочу тебя касаться, нежить.
И на глазах у замерших жрецов
Мы душами творим затмение.
Не долго ждать вердикт богов.
И серость глаз на пятьдесят темнее.
На грани боли и любви
В один сосуд сольем мы свои тени,
Войдём в слегка приоткрытые подсознания двери,
Чтоб всё расставить по своим местам,
И ощутить свободы пятьдесят оттенков.
Но иногда, под веки спрятав жар,
Я буду ждать тебя, раздетой на коленках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557327
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.02.2015
Ты меня поселил во вселенной своей,
Я могу быть как внутри, также из вне.
Я свет той зари, что тобой не допит,
И облик мой звёздный неповторим.
Ты создал меня лунноликой Венерой,
Души твоей все - покорны пределы.
Познания границы мы можем раздвинуть,
Всех любовных утех нам подвластны глубины.
Я и не жена, не любовник, не друг,
Я подсознания не замкнутый круг.
Я светлым сиянием среди серой толпы
Весенним деньком встречусь тебе.
И только глазами в глаза - плечё о плечё.
Они оглянулись - толпа всё течёт.
Он:"Она моего воображения плод,
что где-то далеко во вселенной живёт".
Она:"Не смотри так - я не из далёких планет,
Я - фантазиям твоим реальный ответ".
Не желая постигать души неизвестность,
Они разошлись: не жених, не невеста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556855
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.02.2015
Дихнув туманом мороз, закутав вечір у сивий морок і заспівав колискову про дивну тишу і спокій.
І сам не зоглядівся, як під цей нічний сонет, створив неймовірну зимову красу, посадивши туман на кожній гілочці, кожному дроті, кожній травинці, пухнастими голочками. А світанок поволі відкривав цю красу світові.
Немов коралові рифи вийшли з морських глибин - так виглядали дерева і кущі. Химерні, пухкі голочки розпросторувались у різні боки і поблискували зоряним сяйвом на вранішньому сонячному промінні.І тільки ялини не піддались цим морозним чарам, злегка посрібливши свої гілки - шубки, пишались своєю неповторністтю.
Тихий, вбраний в іней,зимовий ранок, неповторний у своїй красі, зачаровував казкою написаною туманом і морозом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555566
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.01.2015
Шамбала вместо солнца - звезды
Зажгла смертельных градов форсаж,
И мы готовим души свои
В Нирвану, скрываясь в блиндаж.
Ашрам Шамбала - религиозная секта в Росии
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554576
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 25.01.2015
Ты молча прощался со мной,
Заключил нежно в объятья.
Был твой поцелуй неземной.
Разлука ж шептала проклятие .
И завыла любовь тоской ,
Опустилась к ногам в рыданиях ,
А я её за горло рукой ,
И за пинала в сердце в страданьях .
Летнее утро… тишина… Обнимаю душистого призрака... А в сердце... стучится она -
Любовь... похоронена с тризною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554235
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2015
Кохання - ріка повноводна
Несе невпинно тихі води .
У кожного своя і неповторна ,
Із переміною погоди .
А ти, з Олімпу свого утікав ,
Й не раз у річку ту заходив,
І як притаманно богам
Міняв ти русло, й води повертав .
Між едельвейсово - зіркових гам
Зі скель струмок ти вибивав .
Леліяв джерельце, топив сніги , Шлях прокладав під небом голубим .
Про все на світі забував ,
І мною свою душу лікував .
А я напоєна коханням
Стікала чистим сріблом поміж скель,
Дзвеніла кришталем моя капель,
Й закохана, мов у тумані
Я сонця промінь золотий
На чарівну ́веселку розділяла,
І неймовірне сяйво те
Я в діамантів блиск збирала.
З граніту гострого, сумного
Я веселу гальку витинала.
Ну а вечірній водоспад ?!
То я вдягла сорочку білу,
І линула в твої обійми.
Ти зоряне рядно до ніг кидав,
І цілував, кохав і цілував...
Будив цілунками в повіки
І роси у потоки заплітав.
І наповняв коханням мої води ,
Та то - був край* чудової погоди.
Я цілувала кожний пальчик твій ,
А ти сумний ішов туди,
Де жили всі твої боги...
Я ж за тобою не вертала ,
Міліла тихо,.. висихала
Й потріскавшись на тисячу кусків
Тебе, потроху з серця відпускала.
І лиш весна мені життя вертала,
І наповняла русло до заплав.
Й текла між квітів і зелених трав .
І так... завжди в моїм житті ...
З тобою - з гір стрімкий потік ,
Без тебе - тихий плин степових рік .
*край - кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2015
Прийшла весна, внесла в життя
Свої стрімкі коригування
Звела до купи серця два,
І поселила в них кохання.
Буя кохання та цвіте,
Аж завість повернулась заметіллю,
Щось відібрала серцю дороге,
І стекла багном у прірву.
А доля сплела два вінця,
Й свати постукали у двері,
Й пішли закохані в життя,
Лишивши підпис на папері.
Повага,труд і вірні друзі-
Цвіло достатком тепле літо
Усе у їх житті було та -
Тільки не наділило діток.
Зустріли осінь вже свою,
А вона увірвалась вітром.
Струсила листя все в раю
І відібрала чоловіка.
У всіх кутках, між білих стін
Насіння кинула самотність.
Підтримали її усі,
Та все - життя- безповоротність.
Поміж заметів із думок
Сама стежину пробивала
Просила смерть - її забрать,
А та чомусь - не поспішала.
Щось не пробачила собі,
Щось душу ще не відпускало,
Немов дитя загублене в весні
Ще матінку не зустрічало.
І впавши знов - непіднялась,
Від їжі зовсім відмовлялась.
І в ніч коли родивсь Христос,
Душа до своїх поверталась.
І як в житті все навпаки?
Хто хоче жити - вмить вмирає ,
Хто просить смерті - ще живе,
На землі - неначе, як у пеклі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Холодніша зими, душа, стигне
Кинута на узбіччі раю.
Вже кохання у когось нема,
І дитина без батька схлипне.
І ангел врятувати не встигне,
Бо чиясь волохата рука
В ліхті міцно горлянку стисне.
А смерть - оскаженіла вона
По-під м'ясо крила обітне.
Не одна ще Сирена співа,
Присипляючи мою країну,
І не одна ще загине душа,
Поки українською стане
Рідна моя Україна.
28.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2014
Я случайно забрела к тебе в душу.
Здесь безмолвная океана гладь .
Нет и ни острова здесь, и ни суши.
Только я на понтонных следах.
На горизонте буря рождается.
Здесь никто не ждал меня - это факт .
Надо взбучить мое подсознание,
Что не спится ему то - в розовых снах?
Лучик солнца я вырву меж тучами.
Это моего спасения знак .
И начну погружение опасное
В души твоей бездну полную тайн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544785
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2014
Осідають сніжинки на вії ,
А на вухо шепоче хуга ,
-Я тебе зацілую, фея,
І колискову співати буду.
Кішкою біля колін муркоче .
Танцює у дикому танці,
І за комір улізти хоче ,
Цілує - подихом студить пальці.
Шепоче хуга тихо на вухо .
- Ох, відкрий свою теплу душу,
Бо з неї льодинку холодну,
Аж до весни я зробити мушу.
Стелиться пуховим листям ліжко,
Закриваються томно очі,
Вкриває одіялом сніжним -
Земля - фея уже спати хоче.
- Солодко спи до весни, красуня.
Співає колискову хуга ,
Бо вітер - менестрель весняний,
Поцілунком кохану розбудить .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539001
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2014
Дві річки із одного джерела .
Дві веселки з маминого серця .
Два лебедя із о́дного гнізда.
Дзвінких два солов'їних скерцо .
Донька і син - ви, сенс мого буття.
У всесвіті моїм ви - дві зорі,
Оазис рятувальний у життя,
Ви - букви перші в букварі .
Червоний мак і сині волошки -
Дві квітки у моїм вінкові ,
Широких два в життя шляхи,
Душі моєї… дві любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Над війною птаха кружить,
Кряче птаха ніби тужить.
Снайпера приціл гуляє
Тихо жертву обирає.
Ось завмерло дуло хиже
Б'ється серце геть байдуже
Зачаїлася у дулі
Жде підпалу хижа куля .
Птаха біла склала крила
Й падає каменем з небес.
Почалися перегони
Сталі, смерті і любові
Збилась куля з птахом білим
І сердито зашипіла,
Впилась кров'ю і затихла....
Не сюди вона летіла.
Здивувся солдат - атівець :
Білий птах десь взявсь - мандрівець.
Взяв до рук - либідка біла,
А за мить - його дружина.
Й на сорочці білій,тканій
І без голки і без нитки
Вишивала кров дві квітки .
-Заскучала, врятувала -
Шепотіла тихо, вперто .
-Обніми мене міцніше ,
Як би то не вмерти.
Потемніли і погасли
Коханої очі: зеленії, ясні .
По окопах розляглося -
Наче звір конає:
-Не помирай,чуєш,люба,
Я тебе кохаю!
Та не було свята в смерті,
Бо закохані всі вперті !
Як не вмерла у давнину
Від меча чи від вогню,
Так і сотні літ від нині
Воскресатиму як Фенікс.
Бо теплом зігрієш душу,
А кохання рану всушить .
Виростають крила нові
Від безмежної любові.
9.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536768
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.11.2014
Та не займай мене пане Ікс.
Я - не твоєї уяви витвір.
Я закинута Богом в життя,
Щоб навчитися щиро любити.
І пройшовши дорогу буття
Сміло двері у рай відчинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536758
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2014
Не спи, коханий, на зламі літа й осені
Давай займемося коханням.
Не спи, коханий, бо в темну ніч і я засну.
Не знаю, що тобі почулось -
Ти пальці ніжно в темне волосся запускав,
І плоть гарячу розтинав,
Й молитву осені тихим голосом шептав:
"- На зламі осені чи літ ,
Прошу, притиш ходу, багрянокоса діво,
Бо у літі я ще не зібрав
Усі букетики і ягідки дозрілі. "
1.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2014
В полі чистім, серед миру,
На окраїні села
Посивіла в чорних шатах
Хрест могильний обійма.
Сльози висохли на вітрі,
Губи стріскались у кров,
Лиш безмовна та молитва
Розливає біль і сум...
Чом не стала сизим птахом?
Не прийняла вражих куль ?
Чом тебе, мій сокіл ясний,
Не спасла моя любов?...
І розклавши руки - крила
В полі чистім край села
Впала тихо на могилу,
Вже не мати - бо вона
Не почує цього слова
Від єдиного синка.
Він загинув, за Вкраїну,
Там, на сході, де війна.
Схоронила ніжні руки,
Солов'їний дивний сміх,
Що ростила, що любила,
Що леліяла, як цвіт.
Вже не мати - бо вона,
Птаха полохлива без гнізда.
В серці щем і пустота,
І кровавить ранами душа.
30.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531850
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.10.2014
Поспішає ранок в лілово - сірому плащі. Розмітає залишки ночі яка, мов чорна кішка, позасідала за будинками, деревами , в ярках.
Легкий шлейф із туману тихо стелиться на безвітряну землю.
Поспішає... відчинити до показу галерею картин художника Жовтня.
І коли легкий туманець вмиє всю осінню красу, і засяють срібно - золотистими іскрами живі картини на ще теплому сонці: тоді - то ранок, як досвідчений галерист розпочне свій показ.
3.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530209
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Дивна художниця осінь!
Палітру щоранку бере,
Й малює зелене все в осінь;
У жовтеньке ,брунатне й руде.
Прийде бешкетник листопад
Обтрусить усю ту красу.
По змішаних осені фарбах
По парку "Софіївка" йду.
А осінь гнана дощами ,
Кида розмальований рай,
Й полине у вись журавлями,
І загубить ажурну вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530207
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2014
Холодна без кохання,одинока від байдужості,зішкулена й покинута на узбіччі раю.
Зі своїх небес,ти опускаєшся тихо наді мною. Огортаєш мене своєю увагою ,пробуджуєш до життя,наповнюєш енергією моє тіло,зігріваєш мою душу ,загоюєш рани на серці,відрощуєш мені крила, і ми летимо, разом - над землею, по-за хмарами, опускаємось серед поля,у волошковий туман, ми розмовляємо без слів ,дивлячись у вічі ,ми цілуємось - наші тіла розчиняються ,а душі,сплітаються і летять до Молочного шляху,де танцюють пристрасний танець закоханості,піднімаючи зоряний пил.
І навіть, коли ти відлітаєш до свого раю - я живу!Малюю в уяві неймовірні картини,пишу красиві мрії !
Тому що, ти - моя муза!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516426
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.08.2014
У весни сестриці,
В прохолодних вітах,
В яблуневім цвіті
Заблукало літо.
Заблукало літо,
І не йде до діток,
У весняних квітах
Не знайде стежок.
Діточки маленькі
У танок збігались,
І у небо синє
Сонечку гукали.
- Сонце, в синій висі,
Оглянься навколо,
Може, десь у лісі,
Літечко заснуло!
- Розбуди негайно,
Заблукале літо,
І за руку - промінь
Приведи до діток!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516424
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2014
Землю і небо закутав молочним шарфом туман і сідав срібними краплинами на ще зелені листочки а потім, з плюскотом падав на землю. Ще не було бабиного літа,птахи ще не відлетіли до теплих країв. Осінь вже прийшла, та ще не поспішала одягати свої помаранчево - жовті шати. Вона цілий вересень проливала дощові сльози, ніби дуже сумувала за кимось, трохи полякала першими заморозками, а потім - схаменулася,згадавши, що вона - осінь-золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513763
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Я в полумраке пред тобой,
Воды ещё искрятся капли.
Ты обнажишь меня рукой,
И губы выжгут буквы страсти.
Все ниже ласки губ твоих,
И всё мощней разряды страсти.
Роскошный номер на двоих,
А за окном - ненастье.
Я ноги за тобой сплету
Руками обниму за плечи
И с губ твоих слизну
Желания надрывистые речи
На плечи нежно уложи...
Я истекаю соком страсти.
Войди в меня, и жар внеси,
Как молния в ненастье.
Теперь на миг остановись.
Тебя в себе я приласкаю.
Пульсацию и дрожь ты ощутишь,
К тебе я прижимаюсь.
Меня до дна испей...
Я под тобою извиваюсь.
И от сплетения страстей
Мы в неге содрогались.
Мой нежный стон...
Твой хриплый вздох...
В раскатах грома
…………… растворялись.
24.07.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513761
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.07.2014
Налью вина.
Вдохну я солнца аромат,
Глаза закрою бокал лелея,
И словно тела твоего мускат,
Я от него пьянею.
Вина я пригублю,
Изопью глоток с надеждой,
Что вскоре я вкушу
Твой поцелуй:
Страстный, терпкий, нежный.
По каплям пью вино:
Как горько, как сладко.
От взгляда твоего тепло,
От прикосновений - жарко.
Последней каплею вино
На грудь мою пролилось.
А ты его так нежно испивал,
Что все вдруг закружилось...
Объятья рук, сплетенье ног-
Дыханье участилось.
Где запад , где восток? ...
неважно.
Душа в душе в безумной
страсти растворилась.
Открыв глаза - в руках бокал,
В него вина сама я доливаю .
В душе безудержный накал,
Ты не со мной ,но я, тебя желаю.
И даже без тебя, к тебе -
Я страстью изнываю.
4.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513372
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 25.07.2014
Падає сніг на весні -
так не звично.
Білим пухом лягає
у зелену траву.
Він мабуть закохався
сердешний
У зеленооку веселу весну.
Ой, не грайся із нею в кохання!
Голову юнки в білу фату
не вдягай.
Бо цілунки її й милування.
Залицяння твоє розіллють
в водограй.
12.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513371
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2014
Кулак від серця вгору -
Слава Україні!
Два пальці розіжми -
То перемоги знак!
На серце руку поклади -
Героям слава!
Лунає гімн під жовто-синім стягом,
Й молитва -"Вкраїну ,Боже,збережи!"
Із терористів рук кривавих
Ми вирвемо Вкраїнонько, тебе!
Бо з нами правдонька свята,
Й Тарасів дух нам сили додає!
В біді єднаймося народе!
Разом непереможні ми!
Нехай продажні шкури згинуть!
Як матір - неньку бережімо,
Й любімо рідну Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512586
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2014
По вулиці йду
Упиваюсь медовим туманом.
То акація біла
Розпустилась пахучим дурманом.
По долині дорога -
Ніби пливу в ароматі п'янкім,
То бузина-дивина зонтики
Рясно відкрила пахучі свої.
При дорозі у мареві трав соковитих
Фіолетом квітує трава чебрецю.
Ніби вересу трунок розлитий
Що від усіх заховав таємницю свою.
З висоти свого зросту побачу сунички,
Нахилюсь низько - низько і пірну у траву.
Стану дуже мілкою і блукатиму,
В ароматнім суничнім саду.
Вмите поле рясними дощами
Заіскрилось озерцем мілким.
Вітер стелить те плесо пухами
Що струсив із тополів струнких.
Ця краса в кінці травня приходить,
Можна казати що це вже не весна,
А про тепле пахучеє літо
Вже невтомно шепочуть уста.
30.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512583
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.07.2014
Обійму ліс весняний.
Щокою теплою
До гілля притулюсь.
Тепло вдихну
І поміж дерева́ми
Зелений килим
Із рясту запашного
розстелю.
Покличу мавок,лісового.
Пташок ,комашок і звірят -
Пробуджу всіх від сну нудного.
Хутчіш весняночок співать!
І ліс заквітчаний весною
Загомонить поміж собою.
12.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492837
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2014
Бринить зелене навесні.
Вбирає сонця теплий промінь.
Гартується морозом уночі.
Ранкових рос нап"ється в повінь.
Зміцніє, набереться сил,
І вибухне веселим цвітом,
І запалає у траві густій,
Весна, барвистим розмаїттям.
І закружляє у танку,
І понесе у красне літо.
Де у зеленім вплетено вінку
Всіх кольорів прекрасні квіти.
30.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489732
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.04.2014
О, Фемідо!
Бий з плеча
Із закритими очима,
Коли почуєш шелест грошових купюр
Бо міряют на шальках терезів твоїх
Не покарання за провину,
А викуп за скоєнеє зло.
А звірі у погонах - твої слуги.
"Шиють" невинним справи недолугі,
Об закони витирають ноги,
Людей калічать у сізо.
За те, що вчив любить Вкраїну,
За "Заповіт", за мову рідну,
Вони б і Шевченка засудили,
Та не підняти прах з могили.
О,Фемідо!
Ти, як мисливець на вампіра,
Та тільки меч твій не срібленний
Шкоди не чинить звірам.
Всіх душ невинних сльози срібні
Докупи зібрані будуть
І справедливі слуги Бога
З них срібні кулі віділлють.
І начувайся звір брехливий,
За все тепер відповіси
Терпіти вже немає сили.
Тож, Доле - рушницю сріблом заряди!
18.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2014
Ну що солдат,
Ти зрадив Україну?
Стріляв у брата,
В пісню солов"їну,
У білих ангелів - сестер,
В кореспондента,що знімав новини.
Тож покарання прийде нині
За скоєне проти народу України.
Ти тричі зраджений вже сам -
І президентом, і міністром, і командиром.
Тепер стоїш, солдате,
Понурив голову до ніг.
То чим же думав ти тоді,
Коли стріляв у мітингарів?
Проси, вояк, прощення у бога,
Для онуків і дітей своїх
Бо душу твою убогу
Навіки прокляли дружини й матері.
22.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Я так тебе кохав...
До ніг твоїх я зорі прихиляв,
Твої я білі перса цілував,
А ти, цнотлива, більшого і не хотіла.
Тебе царицею своєю називав.
Букети ніжних квітів дарував.
Із уст твоїх я трунок пив,
І упивався ним до згину.
Я охоронцем - ангелом ставав,
Коли тебе додому проводжав.
З тобою своє серце залишав,
Коли ти зачиняла хвіртку.
Додому йшов і сам не знав,
Чи доживу до рання.
Я так тебе кохав...
А ти, лиш грала у кохання.
13.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014
Як пахне ліс у березневім полуденні?
Коли сонечко гріє дерева стрункі
Розливаються по лісу аромати тонкі.
Пролісок пахне останнім сніжком.
Дерева - ще незрозпуклим листком.
Густо пахне у лісі повітря -
Це зима на соб́́і́ настоя́ла насіння.
Пахнуть грибами торішні листки.
Шкварчать на вуглях запашні шашлики.
І сама я стаю нестримно - тваринною
Серед лісу п"янкого на початку весни.
12.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479739
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2014
Чи маєш душу,ти, людино - читачу?
Чи знаєш де вона живе, в якім краю?
Чи в тихім закутку раю,
Чи гріється біля пекельного вогню?
Свою ж я душу стріла там,
Де не бажала б й ворогам.
Людей усіх косила пневмонія
А я, як люди, теж хворіла.
Лежу у ліжку лікарнянім.
Приймаю крапельницю рано.
Від втоми очі закриваю
І десь я вмить блукаю.
Поміж ярів,з туману,
По стежині
Веде мене кудись
Незнана сила.
Ось вхід в печеру, я не боюсь.
Низенько нахиляюсь,
Роблю я крок
І там - себе стрічаю.
Переді мною - я.
В очах зелених доброта.
Красива,усміхнена і мовчазна,
На бік заплетена коса.
Все розумію і без слів.
Іду за нею тихо в слід,
По східцях опускаюсь
І все навкруг я оглядаю.
Високі стіни ,круглий стіл,
Ще повно закутків і ніш.
Печера вся та, чимала,
А світло в ній - то дивина!
За схилом арки,
В глибині,
В гранітній чаші
Фонтаном ллються зливки золоті.
Із центра чаші ключ той б"є.
У різні боки
Один за одним зливки розкидає
І знову тихо в чашу опускає.
Стою. Дивуюсь дивині.
Таке не бачила й у сні.
А світла теплого й м"якого,
Немов води ,та чаша повна.
Тепло і світло ллється із фонтана.
Тремтить на стінах
Золотими язиками,
І відбивається веселки кольорами.
І здається,
Що печера вся та -
Не гранітна,
А з дорогоцінних каменів і з малахітів.
І добре так у ній
Мені з собою,
Дивлюсь на себе ,
Доторкаюся руки рукою.
І вмить я очі відкриваю.
Сестричка крапельницю відмикає,
Я дякую --"На здоров'я"-- відповідає,
І до інших хворих поспішає.
Закрила очі -
Нема картинки-дивини,
Лиш ллється
Тепло і світло із душі.
На світі цім
Не даром я живу,
Якщо душі своєї скарб
Із вами щиро розділю.
19.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Із марева той корабель ,
Весь ледь помітний,
Пливе у теплому повітрі.
Весна із нього сходить
В просторім платті малахітнім.
Волосся: хвилясте,довге і руде,
Немов би - струменіє сонце золоте,
І де ногою босою стає -
Одразу сніг в струмочки розтає.
А перші квіти, як з води,
З слідочків виринають,
І плещуть у долоні ,
І низько квіти - голови вклоняють -
Весну зеленооку всі вітають!
Гілок холодних пальцями торкнеться,
Одразу брунька збудиться,проснеться.
В обіймах теплих, весняних
Сади цвітуть і медом ллються.
Вона іде,
За нею , немов, за платтям шлейф,
Все прокидається, росте, цвіте.
Зазеленіє все навкруг,
Квітками вкриється веселий луг.
Весна в таночку закружляє,
З пташками пісню заспіває.
На мить спинилась -
Щастям сяє!
Нестримно серце в грудях калатає.
--Усе зробила !
--Все до життя я пробудила!
По траві зеленій по коліна,
Квітуча, закохана й палка
У віночку із барвінку,
Тихенько в літечко пішла весна.
25.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478152
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2014
Рік коня до нас іде.
Владний вершник його веде.
Кінь той синій із тавром,
І з шпорою під ребром.
Кінь - не робочий, не селянський,
Тож народе, будь уважний!
Бо той кінь щей деревяний
Щоб для нас не став троянський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2014
Ще вчора ти кохав дружину.
Радів усміхненому сину.
Батьків провідав, розповів
Що йдеш від "екстремістів"
боронить країну.
Сьогодні в обладунки ти закутий.
Поставлений наказом у редути.
Стоїш із поглядом відсутнім.
За спинами - продажні судді.
Душа твоя - присяги бранка.
Борони́ть брехливого Гаранта.
Емоції відсутні у рядах.
Думки замерли в головах.
То хто ти, "Беркут"?
Чи, ти, людина?
ЧИ зазомбована кібермашина?
В руках Іуди сина.
Я чую - в тебе серце б"є.
У ньому іскра божа є.
Не загаси її в адреналіні
Вона тебе в пітьмі до правди приведе
Інакше все життя, ти житимеш в провині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476080
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2014
Що за звір то тут з"явився,
В Україні серед міста?
Якщо голову зрубаєш
Вмить -аж десять виростає.
Він стоногий і сторукий,
Й навіть кров"ю не стікає,
А народ - Євромайданом
Його називає.
Й не бояться його діти,
І туристи знають,
Лиш провладні рученята
Задушить бажають.
Бо майдан той - не химера,
І не волі привид,
То народу України-
Волелюбний вияв!
І стріляє,й добиває,
І закон приймає,
Та все більше гнів народу
Влада викликає.
Вона його проковтнула б,
Як собака кістку,
Та боїться подавитись
Бо нікому буде і по плечах тріснуть.
20.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2014
Ще одна легенда про едельвейс.
“ 1 “
Уже над вечір хлопець добрався до підніжжя двох скель, які тулились одна до одної. Із низу було видно білі зірочки едельвейсу, розсипані по камінних схилах,та добиратись до них було пізно ,тай довга дорога давалась в знаки. Хлопець зібрав деякий хмиз ,щоб вистачило зігрітись в прохолодну ніч, і розвів вогонь. Перекусив не пишною вечерею , напився цілющої води,яку він набрав із гірського джерела,адже в день було достатньо жарко, і вмостився на ночівлю.
За ніч йому потрібно було відпочити,та він уже знав ,що ночі в горах не дуже приємні, то крики нічних птахів, то тріскотіння гілок у лісі рясними мурахами по-за-плечі відгонило сон надовго. Та хлопець не був боягузом, у свої 26- років він мав не тільки міцне тіло,а й сильний дух, та ще й був добре впертий.
Він лежав підклавши сумку під голову, споглядаючи зоряне небо і думав:
“ - Мерехтливі зорі на небі такі недосяжні, а зорі едельвейсу так близько. Завтра я нарву їх , і прекрасна принцеса буде моєю. Він уявляв як даруватиме квіти красуні , як вона радітиме,як подарує ніжний поцілунок своєму героєві.”
Густий туман повільно сповзав із скель заповнюючи собою всі впадини і виїмки ,
закутував каміння й дерева у прохолодну вологу і потріскуючи, грався із червоними вуглинками у багатті, розлітаючись маленькими іскорками. Споглядаючи цю гру наш герой став дрімати і все в його свідомості змішалось: холодні і далекі зорі , пухнасті зорі едельвейсу і грайливі іскри.
— Ще один кущик ,— шепотів сам до себе хлопець і тягнувся рукою до пухнастих листків і зірочок—квітів, які переливалися на сонці діамантові - малахітовими блискітками чималих росинок. Кущик ніяк не хотів вириватись, але ще одне зусилля і він висмикнувся , та його довге та тверде як дріт коріння, потягло за собою чи малу каменюку, яка полетіла прямо в голову хлопцю,потім вдарила по плечі і ляскаючи по скелях, немов хтось міцний плескав у долоні, полетіла в низ.
Хлопець притиснувся ближче до скелі. Біль розлилась по всій голові і ніби взяла її в лещата.
— Боже ! Який я безпечний і нерозсудливий. Спаси мене,і направ на шлях вірний. —
Хлопець рідко коли молився,та сьогодні молитва промовлялась без зупину , доки він не зіскочив із скелі на рівну землю .
— Дякую тобі , Господи ! Дякую!— перехрестившись , хлопець поклав до сумки ще кущик едельвейсу. Носовичком змахнув з обличчя піт,промокнув рану і поспішив піти з цього місця геть.
Він відчув себе таким самотнім і зайвим серед скель і лісу, що хотів би на крилах летіти звідси.
“2”
Шлях до дому буде короткий думав хлопець, відпочиваючи біля джерела, яке вибивало об каміння срібні нотки свого журчання, воно заспокоювало і розслабляло. Обіднє сонечко пробивалось через листя дерев і бігало по траві сонячними зайчиками.
“ Ще один день і я буду на місці “— думав хлопець, він плюхнувся в траву і одразу пожалкував про це. В голові затенькало і він зажмурився. У думці перед ним знову постали ті скелі. Адже вони сотні століть омивалися дощами, вивітрювались вітрами, спостерігали зі своєї величної висоти як народжується цей ліс, як старі дерева
замінювались молодими. Недоторкані! Величаві і цнотливі — немов юнки! А я прийшов , і став обмацувати їхні виступи і виїмки, тулитись до них, та ще й на додачу, став обдирати їхні прикраси. Тож не дарма я отримав каменюкою по голові, а все могло закінчитися ще сумніше. Йому стало моторошно. Хлопець відкрив очі і подивився на сумку в якій лежало кілька вологих кущиків едельвейсу.
Чи оцінить пещена красуня—принцеса його вчинок, адже він міг і розбитися, а принцеса про нього і не знала б, і лиш мати виплакувала б очі, не знаючи чи виглядати сина живим. Йому стало сумно.
— Юначе ! Юначе, ти живий?
Хлопець піднявся на лікоть — він незчувся як здрімнув.
— Так.Живіший всіх живих.-- Перед ним стояла в кількох метрах молода і струнка дівчина, дивилась на нього зляканими очима,у руках в неї був букетик із стиглих суниць.
— Я думала кликати пастухів на допомогу. — Дівчина показала рукою десь на полонини, коли вона повернулась боком ,хлопець побачив ,як дві коси загойдались у неї на плечах.
--У тебе, он, на голові кров засохла. Хто ти? На мисливця не схожий.
-- Я, мандрую,загартовую своє тіло та дух-- хлопець сів зручніше -- а це, -- він торкнувся голови -- до весілля заживе.
-- А що маєш нареченну?
-- А ти будеш.
На обличчі хлопця з”явилась посмішка, і якби він був голений, то дівчина могла б побачити симпатичні ямочки, які йому дуже личили.
—О , якщо ти жартуєш, то все буде добре — з обличчя дівчини зійшов ляк, і воно вже світилось теплом.
—Давай я допоможу тобі змити кров. Іди ось до джерела,вода в ньому цілюща, враз загоїться,— запіклувалась дівчина.
Хлопець встав із землі. Дівчина була трохи нижча від нього.
—Я завжди беру тут воду, якщо хто прихворів. На — вона наставила букетик запашних суниць — можеш з”їсти їх.
Хлопець не відмовився. Беручи суниці , він подивився дівчині у вічі.На її кругленькому обличчі не виступали ні вилиці, ні скули, а очі , ніби два темно– зелені озера розділені злегка кирпатим носиком. Вона також дивилась йому в очі. Її брови ніби крила чайки, злегка піднялись у верх і завмерли. Вона ніби запитала “—Що?”
На мить хлопцеві здалось , що щось таке, давно знайоме він побачив у її очах.
Вона відмила його русяве волосся від засохшої крові, приклала подорожник.
—Так краще ,— посміхнулась дівчина.
Її пухкенькі губи мабуть пахнуть суницями, подумалось хлопцеві.
—Я маю тобі віддячити —і хлопець потягнувся до сумки, яка лежала разом із іншими його подорожніми речами. Він вийняв кущик едельвейсу
і протягнув його дівчині. Дівчина погладила срібні квіточки, а потім подивилась на хлопця. Вона мовчала, але пильно вдивлялась в його волошкові очі,ніби читала там те, про що він її не розповів.
—Ти був на скелях “Закоханих”?—дівчина метушливо відвела погляд.
—Допможи мені. Я хочу посадити цей кущик ось тут, біля джерела, за камінням його не буде видно , а я знатиму.
Дівчина розправляла корінці, а хлопець приніс води. Квітка ,сполоснувшись у воді, вдячно махала своєю срібною короною.
—Бувай ,юначе!—уже з далеку чув хлопець.
Поки він дивився на квітку , дівчина тихенько забрала воду і подріботіла донизу по стежині.
— Як тебе звати?— крикнув хлопець їй на вздогін.
— Я , М-а-а-вка-а Лі-со-ва!— в її голосі відчувався смуток.
“3”
Знявши кімнату в постоялому дворі, хлопець трохи прибрався після подорожі і поспішив до палацу.
Вона відкрила сумку і дістала рослини. На неї дивились пухнасто –срібні зірочки, які розпросторили свої промінці у різні боки.
— То це і є едельвейси! Гукайте того сміливця —наказала принцеса.
На зустріч ішов високий і міцний юнак.
— Моє шанування Вам принцесо,—він низько вклонився, поклавши руку на серце.
—Я захоплена вашою сміливістю , юначе, і дякую за доставлену можливість помилуватись цим дивом.
Її худорляве вродливе обличчя не виказувало ні захоплення, ні насолоди. Її очі блистіли холодним блиском самозакоханості і гордості за те ,що чергова забаганка її виконана.
—Сьогодні ти, юначе ,мій гість і я наказую тобі добре відпочити, бо завтра буде бал і я приколю букетик едельвейсу до свого плаття. Разом ми подумаємо про наше майбутнє.
І закрутилося все як у водовороті : не встиг відпочити від ситного обіду, гайда гуляти в парк, з парку в конюшні ,далі різні зустрічі і розмови ні про що. У хлопця на вечір аж закрутилася голова,тому, після вечері він попросив принцесу показати його кімнату.
— Ось твоя кімната, тут свіже повітря і м”яка постіль. Ти добре відпочинеш.
Вона стояла біля відкритого вікна, з якого пахла літня ніч. Він підійшов близько до неї , у нічних сутінках вона була ніби фарфорова лялька,яку потрібно тримати у футлярі. Йому хотілось щоб вона швидше покинула кімнату, щось бентежило його душу, і він хотів розібратись, що це. Тому він поцілував її тендітні пальчики, пообіцяв багато танців на завтрашньому балу,попросив вибачення про те, що він хоче відпочити, а принцеса ніби і зраділа,що не доведеться шукати про що розмовляти з хлопцем.
Зморений денною круговертю хлопець впав на ліжко, воно прийняло його в свої м”які і теплі обійми,розслабившись хлопець швидко заснув. Тільки не спала його підсвідомість, вона знала що бентежить хлопця і шукала відповідь в глибинах його пам”яті,щоб видати зрозумілу картинку перед його ясні волошкові очі.
“4”
“Він лежав у траві і дивився на неї, вона сиділа і плела вінок із трав і квітів , які нарвала по дорозі і як завжди розповідала свої неймовірні історії. Десь далеко погримувало. Було тихо і сонячно а в повітрі пахло грозою.Із заходу повзли темною зграєю грозові хмари.
— Павлусю,давай будемо іти, а то нас дощ намочить.
— Ну то й що, ти що боїшся розмокнути?— посміхнувся хлопець і на його щічках з”явилися симпатичні ямочки .
— Ні, я боюсь грому —тихо відповіла Мар”яна.
Тут зірвався вітер,Пронісся над галявиною, як шибеник розвіяв темно-каштанове волосся дівчини, сплів його з вінком, який вона доплела і одягнула на голову, і подався у ліс переплутуючи листя, підіймаючи гілля ,розгойдуючи дерева.
— Гаразд, давай руку,побігли!
Уже було видно перші будівлі від лісу , як гримнув грім і струсив з неба великі краплі рясного дощу. Вони добігли до сіносховища і заховались під накриття. Дівчина тулилась до хлопця кожен раз як гримав грім , а він загортав її тендітні плечі в свою сорочку, і відчував як пахне травами її вологе волосся. Він радів кожному випадку коли він міг бути біля своєї Мар”яни, обіймати її,тримати за руку, дивитись в її темно – зелені очі—озера, які злякано дивились на нього ,і ніби в очах її також вирувала негод, і вітер мав вихлюпати з тих очей хвилі, які потекли б по її блідому обличчі дрібними сльозами.
— Не бійся, це ж тільки гроза, і вона дуже скоро вчухне — він заспокоював дівчину,дивлячись на її бліде обличчя і йому так хотілося поцілувати її , та він боявся злякати її ще більше.”
Ранковий туман пропливав у відчинене вікно, наповнював собою кімнату і розчинявся в повітрі. Хлопець спав і йому снився сон із його юності він посміхався і на щічках в нього з”являлись симпатичні ямочки. Ще через мить він прокинувся, обвів кімнату поглядом. Посмішка стала сповзати з його красивого обличчя, очі стали пустими, ніби він втратив щось важливе в його житті.
—Та це ж її я зустрів у лісі, біля джерела! Моя Мар”яна!— він уже зіскочив з ліжка і поспіхом одягався.
Її бабуся захворіла і поїхала жити до Мар”яниних батьків. І невблаганна доля розлучила їх тоді ,коли про кохання говорили несміливі погляди,поспішні цілунки у щоку і нестримне серцебиття у грудях.
Втрачаючи, ми знову знаходимо, думав хлопець, адже нам не відомо якими дорогами поведе нас доля, з ким стикатиме, а з ким розлучатиме до поки ми не віднайдем свою половинку.
Я зрозумів для чого все це:забаганка принцеси,довга подорож, зустріч у лісі — це доля дала мені шанс розібратись у своїх почуттях, дізнатись що я хочу від життя: чи бути в королівському достатку , мати замок ,конюшні,землі і дружину-принцесу, яка знає як любити тільки себе; чи бути вільним душею і тілом, працювати із задоволенням, здобуваючи повагу і друзів і кохати пристрасно, вільно і до схочу, а потім спостерігати як бавляться при купці двоє чи більше діток, так схожих на своїх батьків, пестити їх і зігрівати теплом свого кохання.
— І що я роблю досі у цьому замку?— запитав себе хлопець. Глянув у вікно, там нічні сутінки уже розчинились світанком.
Зібравши всі свої речі хлопець збіг по східцях. У вітальні він зустрівся з розпорядником, який вийшов із кухні.
— Пане, ви куди зібрались так рано? — побачивши хлопця зі своїми речами , розпорядник розвів руками, не розуміючи куди той міг іти.
— Іду так рано, щоб не було пізно — відповів дивно хлопець —а принцесі перекажіть ,що я — не її доля.—
Він було вже рушив до виходу, та розпорядник загородив йому шлях.
— Та Ви не можете так повестись! —
—А що, може ви мене втримаєте?— ухмильнувся хлопець і глянув на розпорядника.
Їхні погляді зустрілись і розпорядник зрозумів, що в душі у хлопця розгоряється неймовірний вогонь, розливаючись по тілу енергією, виблискуючи в очах темними іскрами, що дійсно ніхто і ніщо не втримає його тут.
“5”
Не мов на крилах нісся хлопець на зустріч невідомому, але за покликом серця. Полонина за полониною, схил за схилом долав він без особливих зусиль.
По дорозі деякі думки брали його на сумнів: адже майже десять років пройшло, як він бачився з Мар”яною, чи вільна вона , чи пам”ятає вона їхнє юне кохання, і чи взагалі він зустріне її знову, та доля підштовхувала його вперед.
Добравшись до джерела хлопець вирішив: буду тут чекати , доки знов Мар”яна прийде по воду — Будь це день,два чи тиждень.
Спраглий, напившись цілющої джерельної води, хлопець ніби злився з цією квітучою, повною життєдайної енергії природою: на мить став могутньою горою і закричав:
—Мар”яно! Мавка Лісова! Я тебе кохаю!—
Порив вітру ніби, допомагаючи хлопцеві, підхопив його поклик, поніс поміж пагорбів і дерев через полонини по схилах, відгукуючись луною в лісових закутках.
— Матусю, баба Галинка просила знову води принести з джерела.— Мар”яна обійняла маму заплечі і заглянула що та готувала.
— То я піду сьогодні, тільки допоможу тобі обід зварити.—
—Я сама з обідом впораюсь,— вона повернулась від столу і ласкаво всміхнулась.
—А ти йди з ранку , ато в обід буде дуже жарко, то й швидше вернешся.
— Гаразд — Мар”яна метнулася до відра і швидко вийшла на вулицю, яка вела прямо до лісу.
Чи то чисте гірське повітря,чи то яка інша сила, немовби підштовхувала дівчину в спину, допомагаючи долати гірську стежку, яка вилась то лісом то поляною. Якісь чудернацькі обличчя то всміхались, то хитро примружувались, то задумливо дивились десь у далину, виринаючи з мерехтливих листочків, гілок і сонячних промінців. Чи всі їх бачать, чи тільки зі мною вітер, граючись у під жмурки : то заховається, то винирне якоюсь химерою з листя. Вона любила природу, знала кожний схил, у лісі почувалася ніби Мавка Лісова, а ліс — її братик, який розважав її і охороняв.
Хлопцеві довелось заночувати знову у лісі, якби він знав куди йти чи приведе його стежка до Мар”яни , чи заблудить знову десь у лісі, чи між чужих людей. Тому він терпляче буде чекати біля джерела. Весь час він думав про дівчину,ніби молитву промовляв: — Мар”яно, прийди до джерела, я чекаю на тебе, я хочу доторкнутись до тебе, дивитись в твої очі-озера,розповідати про своє кохання і слухати твій співочий голос.
І вони зустрілись…
— О! Ти що знов по едельвейси зібрався! — Дівчина впізнала хлопця біля джерела.
— Що , принцесі замало видалось квіток? Чи ти не перший приніс квіти?
— Привіт! — хлопець аж хотів промовити “моя Мар”яно” та хотів щоб дівчина
впізнала його сама.
— А ти звідки знаєш про принцесу? — запитав хлопець.
—Та я чула про її витівки що до своїх женнихі0в — дівчина поставила відро біля джерела.
Хлопець підійшов ближче.
— Тому ти так поспіхом і пішла тоді?
— Так, не хотіла займати принцесиного жениха! — дівчина гордовито підняла голову.
— Після зустрічі з тобою, мені все здавалось що я тебе знаю, і я згадав тебе, Мар”яно!
У дівчини від здивування брови піднялисись, очі округлились, перетворившись на два знаки запитання, а відкритий рот, у велику крапку.
— Звідки ти знаєш моє ім”я?
—Я знаю не тільки твоє ім”я, я знаю добре тебе.
— Якщо ти знаєш мене, то я повинна знати тебе!— Мар”яна стала поміркована,а потім посміхнулась хитренько:
—Ні ,я тебе не знаю, це ти , мабуть, у пастухів запитав моє ім”я.
— Пішли ,— Хлопець взяв дівчину за руку — он на ту галявину, я тобі розповім.
—Ми часто бігали до річки разом, пасли худобу, ходили на полонину — ти приїжджала в наше село, до бабусі, а потім… Дівчина зупинила хлопця посеред галявини. Її очі пильно перебирали кожну рису його обличчя. Вона дивилась то на русяве волосся,яке було гарно зачесане, то на рівний лоб, рівні злегка випалені сонцем брови , прямий ніс, то перебирала очі - волошки, то на повненькі губи.
Хлопекць хвилювався: чи впізхнала вона його.
— Я шукаю в твоєму обличчі того юнака, якого я знала,— защебетала дівчина ,—
але на мене дивиться мужній , загартований часом і обставинами чоловік. Вродливий,сильний.
— То чи ти це, Павлусь?
— Так! — відповів хлопець.
Дівчина на мить обійняла його за шию, ніби притулила не до тіла,а до серця, а потім відсторонилася. Хлопець лиш відчув запах її волосся, воно пахло травами .
Від п”янкого аромату він аж примружив очі.
—То чому ти тут? —вона запитала і потупила очі в траву.
—Я не одразу впізнав тебе — хлопець взяв дівчину за руки — уже в палаці принцеси мені наснився сон. І я зрозумів що кохав тебе, тоді в юності, і хочу кохати зараз—щиро і віддано, і це почуття мене вирвало з палацу і привело сюди до джерела, ще вчора
— І я все зроблю щоб ти покохала мене, і на заваді мені не стане ніхто і ніщо.
Вони стояли посеред поляни, тримались за руки, а вуста тяглись один до одного, очі закривались, вони цілувались ледь торкаючись вуст один одного, а в серцях запалювалось кохання, розливалось по тілу вогненною рікою, випаровуючи його, і залишались тільки душі, які розчинялись одна в одній, обіймались серцями і вибухали пристрастю.
Здавалося що крутиться голова ,та то кружляла в танку кохання природа: дерева , гори ,трава — і танок той був шалений.
— Яке дивне відчуття — промовила дівчина, і голос її линув десь із душі — мені здалося на мить, що ми не маємо тіла, а душі наші, обійнявшись, за мить знялися до Молочного шляху і літали там між зірок, насолоджуючись тишею і красою.
— Зачекай ! Я зараз ! — і хлопець метнувся до джерела і замить стояв біля неї вкладаючи у коси пухкі зірочки едельвейсу.
— Так і є . — прошепотів їй на вухо, — ось, одна зірочка заплуталась у твоєму волоссі.
Дівчина ніжно подивилась на хлопця і прихилила голову до його грудей.
— Ох, ці едельвейси! — зітхнула дівчина.
—Ти , Павлусь , міг поплатитись життям, адже ти не знаєш легенди про скелі “Закоханих”.
—Мені бог допомагав — гладив хлопець дівчину по голові.
—Дуже давно жили-були двоє закоханих, та батьки дівчини знайшли їй іншого жениха,заможного.Та на перекір батькам дівчина втекла з коханим в гори, і стали вони молити в бога вічного кохання для себе, і бог дослухався до них, і перетворив їх на дві скелі, увіковічнивши їхнє кохання в камені. Та одна скеля кожного року у липні наражається нареченою, одягаючи вінок із срібних едельвейсів— а її коханий милується нею, а птахи співають їм веселих пісень,і такі вони щасливі!
І не дай бог, хтось посміє зірвати хоч одну квітку з вінка! —
Дівчина відхилилась від хлопця, а потім обняла його за шию і притислась всім тілом.
—Адже ти міг зірватись і загинути —шепотіла Мар”яна.
— Та все обійшлось — обіймав хлопець гнучкий дівочий стан —та й голова зажила вже.
— То це скелі тебе пригостили? — знову вона дивилась в його голубі очі.
Його очі дивились на неї, а міцні руки стискали плечі.
—Ця вся пригода сталася зі мною для того, щоб я міг зустріти тебе, моя Мар”янко, і я вдячний цим ніжним квітам, які освітили мені вірний шлях, і привели до мого кохання, і скелі мене помилували , тому що знали,що моя половинка серця мала обєднатися із твоєю половинкою.
І було це початком кохання, та не було йому кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472587
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Осінь у вересні - немов грайливе, непосидюче дівчисько! То плаче за літечком,поливаючи землю дрібними дощами,то бігає, скаче - розганяє у вирій птахи, то розфарбовує теплими днями листячко, у неймовірні осінні кольори.
У жовтні ж осінь - немов наречена - одягає калиновий вінок із кольоровими стрічками:жовтими,червоними,салатовими,помаранчевими і йде:горда ,самодостатня,вродлива - вклоняється всім і запрошує на свої покровини.
Про осінь у листопаді кажуть -"Похмура,сумна - ніби вдова".Та це не так!
Листопадова осінь - це мати! Трішки втомлена і зажурена - виглядає у вікно дітей і онуків, накинувши на плечі свій туманковий шарф.І нехай тільки скрипне хвіртка - посміхнеться мати, засяє світлом любові,заметушиться ,накриваючи на стіл,і зігріватиме своїм безмежним материнським теплом і дітей і онуків.
І осінь посміхнеться ...Стрінеться вона із зимою- сестрицею,погомонять про своє...Одягне осінь білі шати - подаровані зимою - і полине вслід за літечком дарувати свою осінню красу на інший бік землі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462243
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 23.11.2013
Тебе не бачила давно ,і знаю,
Що жар твоїх очей
Для іншої палає.
Та пам"ятаю всі твої слова,
Цілунки, дотики, розмови.
Тебе хотіла я забуть -
Ти нагадав про себе знову.
Стою серед дощу
Й шепочу як тебе кохаю.
Краплинки збігають по лицю
І шепіт цей в себе вбирають.
Краплинки ці - в ріку стікають,
І плинуть по морях.
Серед чужих світів вони,
Тебе лиш відшукають!
І зупинившись на містку,
Ти слухатимеш хвилі.
Почуєш шепіт моїх вуст,
Про мить солодкої любові.
Оглянешся,а навкруги-нікого.
І серце тихо защемить,
А з вуст моє ім"я злетить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2013
Не те слова хочу писать -
Не те, что пишеш мне читать!
Но лишь довольствуюсь я тем ,
Что между строк читаю текст,
Который сочиняю я сама ,
И про тебя, и про себя.
И стих то малый то большой
Ложится на бумагу сам собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461384
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2013
Вот мчит красавица на встречу.
Фарки мигают светом азартно,
Решётка сверкает улыбкою звёздной.
В жаркий день её прохладны объятия.
Шорох колёс её такой приятный,
Словно шарканье серебристого платья.
Это мчит на встречу" тойота" -
Прелестная гейша Востока.
Она меня с первого взгляда влюбила.
И может когда-то моя копейчонка
Поменяет своё обличие,
И помчит меня по далёким просторам -
Тойота - кошка игривая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Я -чистый лист бумаги
Под твоим пером.
Всё чего захочешь-
Напиши на нём.
Если тебе грустно-
Позови дружить.
Если одиноко -
Можно и любить.
Гордой и желанной ,
Только для тебя
Стану Клеопатрой,
Сердце отворя .
Если твоё сердце отдано другой,
А душа желает общения со мной-
Всем твоим желаньям
Я чая заварю -
Немного подразнюсь и ...
Умелой гейшей тебе я поклонюсь
И прошу тебя, о том не забывать-
Я - женщина,
И меня надо удивлять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460385
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.11.2013
Просить прощенье-не униженье, не порок.
Просить прощенье- это гордости урок.
Просить прощенье-души от камня избавленье.
Просить прощенье- это человека уваженье.
Прощаю всем ! Прошу прощенья!
За слезы, радость, огорченье.
За все что было, что прошло.
Душе становится светло, а сердцу- облегченье.
Просить прощение, порою, не легко,
А получать его -большое удовлетворенье,
Но как просить прощенье у того,
Кто скрыт давно в загробном измеренье?
Там мама- не уберегла её, не до любила.
Там папа, что в детстве на руках меня носил.
И бабушка, что дочь свою похоронила,
И за двоих внучат своих любила.
Стою одна, среди могил гранитных ,
Склоняю голову, роняю слезы.
Прошу прощенья у родных,
И ставлю у подножья розы.
И пусть молчит гранит, и не даёт прощенье,
Я знаю-ангел донесёт, моё им извиненье
И мамы добрые глаза блеснут благословеньем.
Душе становиться легко,а сердцу-просветленье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459778
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 11.11.2013
Палає свічка на вікні,
Горить вона у кожнім домі,
Хто поминає душі тих,
Що згинули у голодоморі.
Тремтить вогонь
І з воску ллє сльози- краплини ,
Що ненароджене дитя
Не крикне -"мамо!" ,не обніме
Бо лоно мамине не гріє,
І серце все тихіше б"є-
Душа голодна - гине.
І на вустах застигне- "сину..."
Горить свіча ,душі вже жить несила
Дитина плаче у кутку,
Бо маму ,тата і сестру
Голодна смерть скосила.
Горять свічки. А як горіли очі
У тих, хто врятувати чорну душу хтів?
І плоть дитячу тихо їв.
То,мабуть, вовка очі!
Хвилина мовчання скінчилась.
Зоря вечірняя вже в ніч скотилась.
Земля вкраїнськая молилась,
Хрестом із свіч себе хрестила,
Щоб бог не дав їм жити,
Ні в пеклі,ані в білім світі
Отим людцям-вовкам,
Що правили голодний бал.
Горять свічки на Україні
І біля меморіалів ,і в сільській хатині
Це пам"ятник душі живої
Всім жертвам страшного голодомору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459776
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.11.2013
Ты так изменчив , многолик.
Тебя с луною я сравнила б.
Я - лишь звезда,
Что в отраженье света твоего влюбилась.
Ты так изменчив, многолик,
То полнолуньем блещет лик,
То серебрится серпиком
Во звёздном окруженье.
Ты , яркий ночью, бледен днём
Над горизонтом проплываешь.
Я - лишь звезда ,что с первым солнечным лучом,
В тенёчке дня скрываюсь.
Ты такой страстный, звёздами любим,
Но от сиянья солнца ты зависим.
Я - лишь звезда , и в жизни моей день,
Но я о ночи все ж мечтаю,
Когда твой страстный взгляд
Всё ярче свет мой разжигает.
Ночь. Я сигаретку докурю.
С луною полной попрощаюсь.
Тебя так сильно я люблю,
Что в этот миг себе я пожелаю-
Лишь той звездой тебе сиять,
Что солнцем называют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459546
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2013
В половине осени ночь…
Укутала теплом небрежно.
В половине осени ночь…
Ты ласкал меня страстно и нежно.
В половине осени ночь...
Я отдавалась тебе как прежде.
В половине осени ночь...
Нас уносило к звёздам влеченье.
В половине осени ночь...
Мы свои исполняли желанья.
В половине осени ночь..
Это было с тобой прощанье.
В половине осени ночь...
Завтра ты уезжаешь прочь.
В половине осени ночь...
Я ждать тебя все же буду.
В половине осени ночь...
Я её... никогда... не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2013