Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Куди ж піти, куди податись, вже так набридло помилятись.
Немає сил він, під життям цим, невблаганним, прогинатись.
У ніч втекти - не повертатись, заснути і не прокидатись.
При цьому знаючи, що лиш на себе має право ображатись.
Життя ще навіть не пізнавши, зробивши перші кроки
Назад постійно озирався, на молоді, юнацькі роки
І те що бачив він позаду, розпалювало в серці сум
Давно повинен був забути, але, на жаль, він не забув
Усі ті справи, що почав, і, що покинув край дороги
Усіх людей, що не впустив, а там залишив на порозі
Та й всі ті мрії, ті місця, де він хотів так побувати
А істина.. вона така:
Як не забудете минулого - майбутнього не будете Ви мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013