| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
[i]Соловей з високої гілки
дивиться на своє відображення
і йому здалося, ніби впав у воду.
Він сидить на верхів’ї дуба
і все ж таки боїться втопитись.
Сірано де Бержерак[/i]
П. Верлен
* * *
В заводі озера темне дерев відбиття
Тихо іде в небуття,
А в верховітті живому, де сива імла,
Плаче пташина мала.
Чи не так само, людино, відбившись на дні,
Бачиш себе в глибині,
А в верховітті невтішно, як плач солов’я,
Тоне надія твоя!
(Пер. з франц. Євген Кіт)
[i]«В заводі озера…»
Савіньєн Сірано де Бержерак (1619–1655) – французький письменник. У його творчості поєднувалися висока трагедійність («Смерть Агріппіни», 1653) і гротеск («Осміяний педант», 1654), фантазія і наукова думка (сатиричні твори: «Інший світ, або Держави та імперії Місяця», 1650 і «Комічна історія держав та імперій Сонця»).
Розчарування Верлена сягнуло свого апогею. Його не тішать власні досягнення. Він злився з таємничим світом.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
П. Верлен
Звуком одним
Довгим, нудним
В дні голосіння
Боляче б’є
Серце моє
Скрипка осіння.
Блідну, коли
З вогкої мли
Давнє зринає,
І повсякчас
Вижовклий час
Дзвінко лунає.
Вечір настав,
Знову я став
Осоловілим,
Наче мене
Вихор жене
З листям змертвілим.
(Пер. з франц. Євген Кіт)
[i]Осіння пісня[/i]
[i]Вірш було написано в 1864 році. Він став загальновизнаним шедевром верленівського мистецтва, поетика якого дозволяє назвати його першим «романсом без слів».
Вірш став хрестоматійним. Його найчастіше перекладають, змагаючись з Верленом як у версифікації, так і в музичності. Верлен зізнавався, що творив свою поезію поза будь-яким літературним напрямком, болісно переймаючись «радісною поетичністю та любов’ю до Мови, яку шанував, як шанують святих, і яку мріяв побачити витонченою, сильною і достатньо ясною».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
У. Шекспір
Знев́аж мене, якщо бажаєш ти,
Але тепер, бо й небо хмар нагнало,
Погрожує у зливу перейти;
Карай мене, щоб серце застогнало.
Коли в душі здолаю люте зло,
Не гаючись прийди і дай пораду,
Аби йому на зміну не прийшло
Нове і кинь мене за власну зраду;
Покинь мене, та тільки не тоді,
Коли нова біда притисне долі;
Покинь тепер, щоб у своїй біді
Винив себе, а не удари долі;
Тоді тягар всіх попередніх втрат,
Повір мені, полегшає стократ.
(Пер. з англ. Євген Кіт)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
У. Шекспір
На схід поглянь, як сутінок спливає
І вдалині вогненний диск встає,
Все на землі йому хвалу співає
Захоплено і ранок настає;
Коли він знов дорогою крутою
Здіймається, мов юність, у зеніт,
Ми стежимо за світлістю святою
І тягнемось у піднебесний світ;
Але, коли він втомлено й поволі
Лишає день і йде собі на спад,
Не хочемо поспівчувати долі,
Ми дивимось усі чомусь назад;
І ти, якщо не віриш небесам,
Переживеш своє полудне сам.
(Пер. з англ. Євген Кіт)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013