| Сторінки (1/91): | « | 1 | » |
Мов шовк ти проростаєш. З моїх грудей.
Твоє коріння з'їло мою суть.
І коли йду серед занепокоїних людей,
Твої уста спокою не дають.
Мені так боляче, я так хотів, щоб ти це знала.
Це те, що ти залишила мені.
Залишила і не спитала...
З пелюсток злетить: Чому б і ні?
Не люблять люди щастя,
нудьгують в мирі, посуд б'ють.
Так ти знайшла мене- моє нещастя.
Знайшла... тепер я тут.
Мов шовк, ти проростаєш.
До сонця. Через мене.
Нічого не лишаєш...
з'їдаєш... мене.
і розцвітаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Мені здається щось падає,
Ховається між устами.
Так як вода з водоспада,
Непрочитаними словами.
Це листи...
Що ти не побачиш,
Не прочитаєш.
Повідомлення, які забуті чи стерті.
Не знести...
знаєш.
Маєш знати, як ентальпію до смерті.
Мені здається я маю рацію,
Та сподіваюсь що ні.
Колись хтось вимкне мою трансляцію,
- настане час на весні.
Мені здається... я здався.
Поклав руки на стіл.
Пам'ятай: я пручався.
I can't ever stend still
When even you distance
all Blows up
thats all that i feel.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Вили вовком на місяць,
Вчорашні сни,
Наче він містить
Ті ключі від весни.
Ті ж ключі загубились
Просто вчора
І сни засмутились,
Як смутиться море.
Тепер стали сни
Холодними,
Зламались мости
За їх кроками,
Ти їх сонце прости,
Й не верни своїм поглядом.
Сни стихли.
Дивляться просто в мене,
мов крихти
Всього що між неба загублене
І ще ніколи не вчене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
З нічного неба
Капелька дощу,
Як осінь впала
на мою щоку.
Розтала миттю
У моїй душі,
Це все що ти,
Коли пішов, лишив,
Тож ти скажи,
Скажи мені чому,
Розбив ти серце
і лишив саму.
Замки відкрив,
Вже не засну.
Поміж відтрів, серед дощу.
Тебе прошу:
Скажи, чому?
Зі мною зорі,
З ними я лечу.
Про журбу над морем
З ними пошепчу.
Торкнеться вітер
І я проснусь.
Здасться на мить- ти неначе тут.
...та я помилюсь.
Тож ти скажи,
Скажи мені чому,
Розбив ти серце
і лишив саму.
Замки відкрив,
Вже не засну,
Поміж відтрів, серед дощу.
Тебе прошу:
Скажи, чому?
Скажи чому лишив одну?
Без тебе в холоді тону.
Скажи чому лишив одну?
Тепер так просто не засну.
Скажи... чому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Кроками вполовину... вперед,
До наступних дверей,
Через кілометри очей.
Плекаючи думку єдину... вперед.
Кроками вполовину, марою через ліси.
Тінню поміж віт... далі,
Поки сонце не встало.
Оминаючи стежки до раю... неси.
Неси кроками в половину, до мого вікна,
Чахлу кровопивцю-
надію...
Перетворившись на провину,
вона шепне:
Я тепер не одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Неможу встояти,
на ногах чи просто.
Та й відверто давно,
не запрошую нікого в гості.
Шкутильгаючи по узбіччі,
забуваю, куди йду.
... зараз згадаю знайду,
й видавлю посмішку на своєму обличчі.
гадаю все марно
та й сподіватись без надії
Що сонце променем впаде на вії...
просто зарано та й здається занадто хмарно.
П'ю каву, їм щоколадне тістечко
...невстояв...
Заїсти чимось чи кимось- мій хижий прояв
щось кинути солодке в сіре, порожнє моє містечко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Холод б'є по долонях
добирається до кісток
так, що терпіти ледь можна
ще трішки б і здох
Та доо біса... хай все снігом засипе
щоб людей і машин
небуло навіть видно
серед білих вершин.
І мене... щоб я десь загубився
де немає тебе
здавалося ледь і убився б
можливо- це все...
А сніг падав учора
його я пропустив
Все ж не варто від горя
Як цей сніг до долу іти
Він вже перестав
лежить і колить до зору
макропроклятий кристал
холодним укором:
... і ким же ти став?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817848
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.12.2018
Речі не ранять, лиш люди.
Місяць льється в твій світ,
через твоє вікно.
Срібним світлом Іуди,
мов лід.
Холодно...
Трепетно...
Запутались думки серед віт,
над дорогою в нікуди.
Самотньо й в середині боляче- темно
так просто терпіть-
складніше піти. Бачиш, мої сліди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2016
Полум'яне волосся очам наче лід
Мого серця страждання: твої уста.
Та ти скажеш- неслід.
Хоч нас не розділяють міста.
На тринадцяте число тебе стрів
Серце ломить й знову тріщить.
І я палаю, відчайдушно здурів,
Мабуть просто нещастить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Лінії твоїх вуст,
мов світанок.
Торкнутись не берусь,
цей серпанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Холод торкаєтьця пальців ніг,
День минув, мов тепло твоїх рук цим вечором.
Завтра розтане сніг,
Як крила над моїми й твоїми плечами.
Безголосий крик тиші темної,
Лізе в душу нестримно.
Сигаретним димом- мною
плавно і зримо...
Холод торкаєтьця пальців ніг,
В серце ніч стукає.
Впустити може, чи ні?
серце думає.
Темрява заглядує в очі,
заглядує в душу.
Середтакої ж ночі.
Її і бачу.
Холод торкаєтьця пальців ніг,
Ми: один одного.
Не промовивши слів святих,
Слова жодного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Укорінятись з народження,
Сказати: пітьма- незнання.
Знаючи, відректись від походження,
й від сонця з першого рання.
Перетворити тіні в синуси-косинуси,
безкінечність в число, навіть ряд,
дати початок.
Тому мабуть мають числа автобуси,
щоб пройти свій шлях назад.
Не забув число свого всесвіту?
масси своєї душі?
Міряй що маєш міряти,
навіть вакум... поспіши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Зайди до мене в гості,
хоч раз на чай.
Щоб ще раз твої очі,
побачити невзначай.
Вчора лився холодом
твій погляд повз вікна.
Промовив тобі поглядом,
сказала : нетреба- пішла.
Сьогодні зайшов хтось та не ти...
вже втомився.
Це читає хтось- не ти,
змирився.
мені нема куди йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Ми шукаємо кохання в інших
поки вмирає воно всобі.
Вкриваємося сигаретним димом,
тікаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Параноя міст схована ліхтарями;
ця самотність лісів, сіл,
завжди поряд- з нами.
Тривоги пороги весна- осінь
коли хрестів на могилах більш ніж досить.
Тінь, яку не зірвати з дотику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Вона любила Альпачіно
а я любив її
Мені навіть дивно
чому приходить вона у вісні
Вона красилась у риже
під колір її очей
Мені у серце ріже
самотність її ночей
Вона була владна над мною
та й не брехатиму- досі є
Дихала весною
а моє серце зимою є
Через неї сніг розтанув
-захотіла вона весну
Я ж єдиним для неї не стану
-чекатиму зиму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Пробач, що не вийшов, не спинив, не сказав- люблю тебе, лише тебе і ніколи не перестану. Гординя, як бачиш, не тільки твій тяжкий гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Ніч на крилах принесли,
не тривожачи спокій йшли.
Ангели
тихо, цвинтарем в нічній пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Хіба я винен, що ти вмираєш,
Що я мовчу, а ти чекаєш?
Хіба я винен в порожнечі,
Що глибоко в твоїй душі, доречі?
Ти винен, ти це знаєш, ти мовчав,
в труні удома нас чекав.
Ти сам створив цю порожнечу,
правду п`єш неначе сечу.
У мене діти, їх кормити,
і жінку взимку треба вдіти.
А що у тебе ця країна?
вона нікому непотрібна!
Вам країну б всю продати,
Одним з грошима повтікати.
А у дітей моїх могила,
на тій землі де батька вбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Кілька уривків з книги Євгена Наконечного «Украдене ім’я: чому Русини стали Українцями»
"Голодом і ―розкуркуленням", засланням до Сибіру знищено кращу
частину українського селянства. Повністю ліквідовано українське духовенство (УАПЦ). Ліквідовано всіх членів Центральної Ради. Усіх членів українських громадських організацій і партій (у т. ч. Української комуністичної). Знищено майже всю Спілку письменників (з 200, які складали СПУ в 1934, на 1939 залишилося 36). Ніхто з категорії, яка підлягала знищенню, не міг вижити. Через дрібненьке ситечко пропущено — прошарок за прошарком — усе населення. Упослідок знищено найкращу, найактивнішу, найосвіченішу, найпродуктивнішу його частину. На розплід залишили покірних "плохих овець", яких "схрещували" з привезеним для здійснення радянської влади в
Україні агресивним, безбожним, "матоязичним насєлєнієм". Одного тільки 1934-го у виморені голодом села східних областей України переселили 240 тисяч сімей з Росії — це називалося "допрісєленіє".
...
Варто навести також спостереження відомого єврейського політичного діяча В. Жаботинського: "Ми, євреї, самі тут на Півдні так старанно і так наївно насаджували по містах русифікаторські основи, наша преса стільки клопоталася тут про російський театр і поширення російської книги, що ми врешті цілковито впустили з очей справжню, аритметичну дійсність, як вона виглядає за межами нашого курячого світогляду. Поза цими містами вирує суцільне, майже тридцятимільйонне українське море. Загляньте будь-куди не лише в його центрі — в котрий небудь Миргородський або Васильківський
повіт, загляньте на його окраїни — до Харківської або Воронізької губернії, біля самої межі, за якою починається великоруська мова, — і ви будете вражені, до якої міри незайманим і незмішаним залишилося це суцільне українське море. Є на цій межі села, де по цей бік річки живуть "хахли", а по той бік "кацапи". Живуть споконвіку поруч і не змішуються. Кожний бік розмовляє по-своєму, одягається по-своєму, зберігає свій власний звичай; одружуються лише зі своїми; цураються один одного, не розуміють і не шукають взаємного розуміння. Варто було б поїхати туди П. Б. Струве,
авторові теорії щодо "національних відштовхувань", перед тим, як казати про єдину трансцедентну "загальноросійську" суть. Такого виразного
відштовхування нема, як кажуть, навіть на польсько-литовському або польсько-білоруському етнографічному кордоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524988
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Я не сплю, знову. Скоріше це через те, що головний біль відступив. На душі так легко і спокійно, туди заглядає повний місяць. Він світить майже як сонце, оточуючи себе золотистим ореолом й це дивно, адже я звик бачити його лише в холодній срібній паморозі. В кімнаті штори закриті: вони не пускають гидко рожево-блідне світло ліхтарів зпід мертвих будинків над дорогою. Лише місяць заглядає у вікно з коридору. Темний сусідній будинок злився з яблюнею в одну чорну тінь.Знаєте інколи описують, як місяць торкається листя, але він чомусь його не торкається й чому не знаю. Може роса не випала, так мабуть тому. Два проводи претинають на косу фіолетову ніч не торкаючись ні місяця ні далеких гілок яблуні чи бідинку. Місяць пройшов повільно тікаючи вліво лишаючи зникаюче сяйво.
Люблю прозу. В ній менше фальші, заморочок. Їй не потрібен піднесений стан. Їй потрібно просто, щоб її відчули і побачили. Вона не покине тебе як поезія і покаже, що насправді в тобі. І хто ти насправді.
В тобі буває, що ти хочеш написати вірш, але слово за слово не йде? Ти немов перетворюєшся в немовля і падаєш. Зрештою його з себе не видавиш. Але ти так хочеш... Потім розумієшщо: ні не хочеш. Таке буває коли багато пишеш віршів і викладуєш з себе по повній, все більше і більше, поки нічого не лишиться. Путатись у собі, повторюватись- це нормально. Ненормально наслідувати когось, казати: "я- не я". Нормально шукати себе і знаходити в інших і ненормально відрікатися від цього. Зрештою ти будеш носити з собою якийсь пошарпаний блокнотик щоб записати якусь незатійливу риму, яка полетить з душі, серця а в когось може й чогось глибшого. І сівши в парку на лавку осінню в літку, зимою чи весною ти побачеш що навколо тебе... І ти напишеш, що золоте листя сумно падало, листя дихало смаргдом, чорне гілля благало у холодного неба чи ніжні пелюстки абрикос... Це проза. Ось вона різниця коли проза є чимось більшим ніж проза. А інколи проза стає приречено рифмою, стає віршом більшим ніж вірш але не більшим ніж проза. Вони тісно ходять поряд живучи один в одному.
Осінь дихає в долоні
Холодом пливе до ніг.
у самотньому полоні
місць на колінах стих.
Небо падає у тіні
В пізню чорноту пітьми.
Визирають з відти стіни
вікон сонними дітьми.
не спиться й розривають
тебе на троє голоси.
так часто всі чекають,
кришталевої роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522138
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.09.2014
У мені зламалось щось,
Зруйнувались світи.
Сонце погасне ось-ось,
себе не встигну знайти.
Останнє серцебиття,
мій світ без життя-
океани піску,
та я далі йду і йду.
Мрії, віру і сни
втрачав знов,
Між чисел сакральних
які минали повз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
Знаєте, щойно подивився новини і переконався, що нічого не змінилося. Ті ж самі пани і ті ж самі кріпаки. Колись я вважав, що можна змінити світ і я можу його змінити- це залежить від мене. Та цей час пройшов, як і все. Я зрозумів що це прекрасне мислення, ця отрута під назвою надія пожовкла та зникла, немов листя з дерев в кінці листопаду. Так вона зникла і жевріє всередині мене. Чекає...
Я не гjлосував за Порошенка і не розумію чому і хто проголосував за нього, та й не було за кого голосувати. Ну звідки ж у нормальної, чесної людини кілька мільйонів на заставу для виборів. Очевидно, схід зливається. Скажіть, що це ілюзія і мені просто так здається. Де ця довбана люстрація? Коли закінчиться цей деребан? І чи існує нормальна чесна людина, не клоун, яка зможе навести тут лад? Зараз, здається вилетить крук Алана По і скаже своє слово. Але навколо тиша і плач матерів, які втратили своїх дітей.
Люди гинуть! Лише біля 800 українських солдатів. А скільки місцевих? Навіщо росіянам пересувні краматорії? Щоб спалювати своїх, чи наших- місцевих? Колись весь світ плювався на фашизм, але й він тотально закрив очі на те, що це був лише учень комунізму. Не знаю скільки треба чекати, щоб рашизм зник, як в свій час фашизм. Хіба винна Росія в цьому чи росіяни, для яких ми були малоросами і хоххлами чи це просто один Путін, Кремль? Якщо народ Росії мовчить, закриває очі на те, що робиться Путлєром: це означає, що вся Росія боїться цього кгбіста? Ні, скоріше більшості росіян це подобається. Невже ми для них третій сорт? Мабуть для них своє не пахне.
Європа неспроможна на якусь рішучу дію, поки жарений півень не клюне куди треба. Не клюне Європу. Кому потрібна ця Україна- нікому, лише українцям. Україна це не просто земля- це місце де живе моє серце, можливо навіть твоє. Її спалять лише з нами.
Скажіть шановні навіщо ми розброїлися в 1992? Ми були третьою ядерною країною в світі і могли перетворити, як Кісєльов любить казати, Кремль в ядерний попіл. Ніхто не гарантує безпеку крім нас самих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521460
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.09.2014
Мій дім... мій дім - холодні вулиці.
Я шукаю тепло по смітниках,
Викинуте, позбавлене долі, як я...
Не потрібне, тліюче тепло.
Сьогодні знову буде холодно,
І мені буде снитися моя сім`я.
Мні будеш снитися ти.
Рідний,
Потрібний.
Я буду вірити в тебе,
і нікому крім мене не потрібна ця віра.
Любитиму попри все, безбожно.
Шкода, що люди не вміють так любити...
Шкода... тоді б мене ...
Мене не викинули.
Я кажу викинули, але вірю, що мене загубили.
А завтра, завтра ти мене знайдеш.
Гаснуть в`язниці живих ще людей,
це їхні оселі,- замки їхніх очей.
Під під!їздом з надією біля мусорних баків,
Заснула назавжди бродяча собака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Я не Ісус, щоб все прощати,
і щоб підставити тобі щоку.
Я не бажаю утікати,
і на коліна не впаду.
За око - око,
зуб за зуб.
За рану - рана,
труп за труп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
Сьогодні ти грала в дротики,
кидала точно в серце.
На згадку лишаючи дотики;
й до чого все це?
Питаю себе, не розумію,
заводячись з півоберта.
Просто від цього п`янію,
моя душа роздерта...
роздерта до дрібниць.
і я мечусь мов комета,
іскри сиплю із зінниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Бог заснув на узбіччі
й ніхто не помітив
просто поміж квітів
з усмішкою на оличчі.
Він раптом став непотрібним,
таки безпритульним.
може його хтось обідив
й він просто заснув?
Бог заснув на узбіччі- просто втомився
може йому ніхто не молився?
Де його дім?
Може він не потрібен усім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Мені важко зрозуміти твою чепуху
не вдавай що мою розумієш.
Інколи тобі хочеться сказати: ху-ху не хо-хо.
Лице червоне, ти шаленієш.
Приємно так тебе путати і гратися,
не лети на мене з кігтиками.
Я вірю в тебе- ти зможеш вгамуватися
з розкрученими гвинтиками.
Спокійно, дихай глибоко
ти ж не "втратив/ла корову"
Ну що, почнемо знову?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Зникають люди у пітьмі.
Зникають люди у пітьмі.
Від них лишились непотрібні їм слова.
Зникають люди у пітьмі.
Герої гаснуть світлом в небесах,
Лишаючи нас в темряві самих.
Зникають люди у пітьмі.
І завтра зникну я;
Й самотньо сяє в самоті...
Зоря моя.
Навколо тисячі нових зірок
Не прочитати стільки сторінок
Зникають люди у пітьмі.
Руки до зірок;
Ще трішки, ще один єдиний крок...
Не палаю;
Гасну, просто не горю,
Вже нічого не зроблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Не жди добра від кулеметів;
Від Бога, і від Сатани.
Весь світ поділено на метри,
Життя замало, щоб пройти.
Не жди добра від призидентів;
Нема душі в них й співчуття.
Вони кують усіх в браслети,
Хто не розділяє їх життя.
Не жди добра від ідеалів;
Для себе створюємо їх:
Тонка межа є у моралі;
Мораль чомусь в руках чужих.
Три рази можна відректися:
Від дому, Бога і близьких.
Тоді ти вільний, і убийся,
Бо просто ти- ніхто без них.
Чекай біди, вона ж бо завжди поруч,
Навіки вірна помилкам.
Колись всміхнеться може доля,
Колись всміхнеться та не нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Тут безліч облич- очі пусті.
Здається люди сліпі,
і всі не ті.
Вони вмирають лиш раз,
живуть лише раз.
Вони так схожі на нас.
Достатньо посміхнутися раз,
та важко сказати в наш час:
"Я не дарма прожив."
Місто з сірих стін гне у низ.
Прописало скрізь,
-слабкі гасла душі;
із тканин.
Глянцевий блиск вітрин,
в них ти один.
Байдужість убила людей,
мабуть і мене.
Дощі у душі,
і це все гнітить.
Достатньо б знайти,
кохання, хоча б один раз у житті.
Та чи зможеш ти,
за своїм серцеем так просто іти?
Насправді, можливо лиш раз.
Насправді сказати: люблю.
Коханій людині одній.
Достатньо б знайти кохання,
хоча б один раз у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Вона ніколи в Бога не вірила;
та чомусь Йому завжди молилась.
Тим, в що не вірила, просто боліла,
Чи просто чомусь Ним прикрилась.
Не розумію, як наркотики сумісні із щастям,
та для неї вони були світом всім.
Можливо, під ними вона бачила матір,
якої нема давно. Опустів просто дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Я люблю зиму,
вона нагадує, що все можна почати з чистого листа.
Істину просту й незриму,
показує, коли її ховають міста.
Я люблю цей холод,
він притуплює серця біль.
Він в серце не коле,
та нагадує дотик твій.
Люблять: улюблені речі,
кохають лише назавжди.
Сніг сипле за плечі,
проти нього важко іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
За деревьями леса не видеть
Это семейная наша черта
Как любим в выходные випить
Так ловить черта за хвоста
Но черти ужасно проворны
А спирт на глупость идет
Споминали ми свои корни
И хто в роду у нас идиот
Ми читали Шевченка и Блока
Фата и прочих таких
Умных забытых пророков
Которие жили среди слепых
И почти даже признались
Что у нас то ли линзи, то ли очки
Но за голову взялись
И все тихо стали молчки
Ми политику ещё обсуждали
Хто з их козел, хто баран
Кому, хто, куда или в шо там давали
Оказался шеф наш баклан
Сосед мой пал смертью храбрых
Приземлился мирно в салат
Ещё пару осталось матёрых
Один я повторить за соседом бил рад,
Но остался последним как гад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Мовчу, мовчати до скону
не вирветься слово моє
В мені моє і помре.
Не чую, Завжди живу у собі
Слова створені з інших емоцій
чужого кохання, втрати, журби.
Не бачу, сліпий й після смерті
належу безмежній пітьмі
Світ ілюзій для мене чужий.
Ти слів суть колись зрозумієш
коли помовчиш,
не почуєш.
Замкнешся один у пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Слышишь, падают звезды
Их нельзя как-то спасти
Кто-то в сердце бьет гвозди
И в пасть зубатой тоски
В полночь ктото по комнате мает
К кому-то чувства питает
Они безответны и это он знает
Как-то так бывает
Стены моих замков слишком крепки
Все двери закрыты, все на замки
По клетках мотыльки однодневки
В клетках мы: мотыльки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013
Скінчилися всі радіохвилi;
Не стало просто тебе.
Проходячи милі
Ми шукали себе.
Я не чекав кінця;
Ніхто не знав, що він прийде.
Твого нестало лиця,
Не для тебе світанок зійде.
Ламаються хвилини,
Ми бережемо їх уламки;
Ми просто уміли
Будувати в хмарах замки.
Скінччилися всі радіохвилі,
Просто всі мовчать.
Слова якось погубити зуміли,
Не зуміли зібрать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Море зранку ледь шуміло,
Горизон в агонії палав.
І те що вчора вже остило,
Час із пам'яті стирав.
Сходить сонце, кров'ю омиває край землі,
Манить в край далекий нові кораблі.
На скелі з попелу розправить крила,
Птах, що вчора в день зламав їх об вітрила.
Приходить день, і нам здається...
Нам здається ми- не ми.
Серце завше остається,
Здається, у чужому сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Я хочу, щоб мене вбили,
сам цього б ніколи не зміг:
Кохані руки ніж в груди встромили,
навіть, не переступивши поріг.
Я так хочу, бо так простіше,
так хочу, бо я просто слабкий.
В мені болі з секундою більше,
живу без тебе пустий.
Бачити б твої очі в останню цю мить...
та ти не поруч.
Я один, помираю, просто болить;
зробив все власноруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Хто знає, як справді кохати?
Не пройти повз, озватись.
Не бути надмірним- брехати;
І в слова красиві не гратись.
Хто до серця прислухається?
Не до його стуку.
Відрізняє, що ввижається,
Від того, що не зникає від звуку.
Хто може проковтнути образу?
Захистити, тому що правильно так.
Не зникнути пообіцявши одразу,
Не розтанути на очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Не б'ються вбитих серця,
солдати- сила сліпа
сліпа до кінця.
Заплющені очі на мить
Бачать як куля в повітрі бринить.
"Мертві не встануть
на нас не підуть!"
Тому живі не живуть...
така суть.
Порох завжди мав запах пекла
- це просто сірка.
Натиснувши кнопку легко
Народжується нова зірка.
Живі завжди схильність мали вбивати,
Таку ж як і мертвим за життя нарікати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Скажи: я просто боюсь,
Не знаю, що робити;
В холод до стін тулюсь,
Мене змогли вбити.
Мене не відпускає страх,
Ми в ньому чи він в нас?
Сьогодні похмуро на небесах,
Я просто рахую останній... останній час.
Причину дайте лишитись.
Дайте причину... причину серцю битись,
Знайдіть в що можна вірити.
Ви маєте, те що не можна міряти?
Не витримую й кричу,
В мене прірва росте.
Скільки не тікай, не втечу;
Життя пусте.
Я не можу спинити біль,
Примусити когось поряд лишитись.
Скільки б не минуло неділь...
Покищо не буду молитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Буває світло йде нізвідки,
Буває темрява як дім.
Буває часто, часом рідко,
Тобі до серця- не усім.
Навіщо тратити себе нізащо,
щоб бути не таким як всі?
Робити гірше а не краще,
лише собі а не усім?
Невже так важко вірити у себе?
Боротись легше у вісні
Невже так добре щось живе тримати.
у клітці хай картає дні.
Боротись важко з світом змінним
та важче з зеркалом своїм
Легше бути зрозумілим
собі самому, не усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Чомусь не спиться в пізні ночі,
засинаєш: кидає у жар
І хтось позаду, позаочі,
робить із життя кошмар.
Так важко, й не змикаються повіки
холод тисне за вікном.
Лишається примарою сидіти
за майже зламаним столом.
Горить повітря у легенях
на мить рятує теплий чай.
Думок буває скільки нездійсненних,
буває їм немає край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
В архангелів крила білі,
Чому мені вони не дані?
Мої якісь обгорілі,
Ми ж рівні були, чи ні?
Агхангели літають високо,
Куди їм до моїх проблем.
Тиждень в роті ні риски,
Пуста миска перед стільцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Так сумно, коли чую цю мелодію стару,
Повітря чисте і холодне ледь-ледь легенями беру.
Сьогодні така прекрасна ніч,
в такі ночі хочеться жити.
Серед сотень сонних обличь,
блукатиму в цьому світі.
В такі ночі так хочеться:
по нарошку зорі злічити.
Двері всі замикаються;
одні лишились відкриті.
Небо здається падає;
його тримають ледь-ледь ліхтарі.
Сон в останню чергу заглядує,
в будиночки самотні, старі.
Чомусь так сумно,
згадав мелодію стару.
Її всі забули,
а я чомусь y ній живу.
Сьогодні така прекрасна ніч,
в такі ночі хочеться жити.
Темрява сильна і властна,
розставляє свої сателіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Моя муза схожа на шлюху
І ніколи невистачало духу
Сказати: "досить, стій"
Притистояти їй
Вона зраджує коли хоче
Виляє від пера до мольберта
В пошуках нових збочень
Вона буває така вперта
Моя муза завжди мене любила
Немаючи сором
За мене не раз ламала крила
Я радий що вона поруч
Її не купити за гроші
Вона завжди ними підпалює цигарки
Цілую її ніжки босі
Вона ж лікує в серці дірки
Моя муза схожа на шлюху
Вона любить рольові ігри
Примушує насторожити вуха
Рахувати на три
Ні разу не казала:" кохаю"
Часто кудись пропадала
Вона кохає мене, я знаю
Інакше зі мною не страждала б
Моя муза схожа на шлюху
Приводила "подружок з цеху"
І падаючи під муху
Ми піддавались блефу
Вона мстилася зранку
Злилась, прощала.
Наливала склянку.
Мені її завжди мало
Моя муза схожа на шлюху
І ніколи невистачає духу
Сказати: "досить, стій"
Притистояти їй
Та й не хочеться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Скільки разів я тікав від проблем,
Стільки разів прощався із днем.
В ночі безодню летів камнем важким,
І в темряві бив ледве серцем своїм.
Та цей стук лишався моїм,
Я боровся, не лишився німим.
Листя палає, під ноги летить,
Хололодна осінь в серці щемить.
Питає, чи серце здатне любить?
А серце щемить, ще мить і мовчить.
Через дощ вени холодним горіли вогнем,
Я втрачав, бився на сколки в мізер, у щент,
Розчинявся , зникав, неставало мене.
Закривав очі, казав собі: все.
Знову ішов не туди і шляхом не тим,
Знову себе називав я нічим.
Серце горить самотнє серед пітьми.
Скільки, як ти, таких в самоті?
Рветься на шмаття, тліє горить.
Кого може світло далеке зігріть?
Коли до кінця лишається мить,
Кого може світло холодне зігріть?
Листям осінь горить,
і поки серце болить...
я живий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Ранок завжди воскрешає,
будить, та чи встанеш ти?
Через обрій вже світає,
замикаючи світи.
Тверде і біле твоє серце,
все стоїть і все мовчить.
Вчорашнє сонце не вернеться,
Вчорашнє сонце завше спить.
Обрій- моря край палає,
хвилі коряться йому.
Камінь на краю не знає,
чекає відповідь тому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Минає нас повільно час,
По камнях сховали мечі.
Не кличте сьогодні нас,
Дайте спокій серцю, душі.
Ми демонів своїх побороли,
Ми спочиваємо, нас не буди.
Не кличте нас знову з золи,
Нас повертати краще не йти.
Не шепчуть дерева і трави,
Не співає для нас соловей.
І сонця золотаві заграви,
Не радують наших очей.
Вода не втамує нашої спраги,
Вогонь не зігріє в ночі.
Вчорашня, омита кров`ю, відвага,
В бій йти не зове, не кричить.
Минає нас повільно час,
По камнях ржавіють мечі.
Не кличте сьогодні нас,
Наші свічки тліють в ночі.
Ми йдемо долиною пітьми,
Залишивши страх.
Знайшовший нас, не візьми,
дві монети в наших очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Брехуни, ще більші ніж я,
Біля прірви стоять ваші храми.
Боже завчили ім'я,
Вищими стали над нами?
Вам не йти по воді і по суші,
Менше не взяти, більше не дати.
Отці прогнили із душі,
Свою уже не продати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
Птах Гермес, що біля моря,
сонце впавше проводжав.
Нема вже крил. І через горе,
у сонця відповідь чекав.
Лиш б'ються хвилі в скелі радо,
іскри полум'я у вись летять.
Погляд мовчазний, за обрій;
птах сонце буде проводжать.
Вже сонце сіло, залишилась одна зола,
сильніше і сильніше б'ються хвилі.
Зорі. Місяць. Ніч прийшла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
Сьогодні плачеш і жалієш,
Себе лише, лише себе.
Невже ти й так не розумієш,
Що ти зробив таким себе?
Хоч плач, не плач-
Усім начхати.
І ти такий палач, як всі.
І дивися, як хтось там плаче,
Ях хтось на тебе; плачиш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Нерадість ти моя єдина,
Моя надія і журба.
Малесенька, немов дитина,
Біля порогу виросла верба.
Осінній вітер тонкі гілки,
До землі хилить і згина.
Твоя душа сумна сопілко,
Її ніхто так і незна.
Пожовкле листя б'є під ноги,
Сонце скупо вигляда.
Дерева спраглі і знемоглі,
Хоч дощ і льє як із відра.
Сопілка тихо собі грає,
Мотив знайомий і старий.
І сеце ключик залишає,
Лелек, тягар це заважкий.
Сонце падає і догорає,
Стожари гаснуть за вікном.
Їх іскри до зірок сягають,
Сім'я зібралась за столом.
Як добре, що сьогодні разом,
І хліб сьогодні є у нас.
Буває важко давить часом,
Та й є лише у нас цей час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Розбуди із душі, що заснуло колись,
Що мене залишило прошу повернись.
Я намагався змінитись, стати як був,
Хочу повернутись, знайти що відчув.
Коли ти відчиняєш вікна, впускаєш янголів.
Демони нишком пролазять їхніми тінями.
Вони такі сильні, коли істина непримітна.
В ніч особливо, та не ранком сповненого прозріннями.
Коли ти вікна зачиняш, ангелів залишаєш.
Вони крилами б`ються об стіни кімнат.
Їм куди тікати нема, душать тіні, відзеркалення,
Ангели божеволіють, падають на підлогу, кричать.
За обрій сонце падає у інший світ,
І тіні тануть у пітьмі.
Рятують чорнила й воскові свічки.
Ми залишаємось одні.
Ми спимо, між божевільних янголів,
Вони щось тіням шепчуть вустами.
Тіні пролязять до моєї, твоєї голови,
Лишаючись до ранку з нами.
Коли вікна відчиняються, ангели спотикаючись тікають.
З обламаними крилами, позбавлені відзеркалень, тіней.
Тікають, щоб ніколи не повернутися, вони право мають.
І небезпідставно, будуть до кінця віків, боятися людей.
Янголи завжди сліпі, й блаженні цим.
Літають зависоко серед снів,
Вони завжди одні, нема спокою їм.
Як і демонам між написаних ними слів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Увязнені думки, лишаються такими,
Допоки на папері, не поквитатись з ними.
Чорнила крові будуть не густіші,
Думки написані, лиш на папері лишать.
Розкладені по сотах, не на своїх місцях,
Клятви втрачені по чужих словах.
І ми не ми, й думки не наші,
Коли льємося із своєї чаші.
Вустами завчені слова німі,
Уже в словах лунаємо не ми.
Думки ув`язнені, незрозумілі,
Уста навіщо вас завчили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Скручений в калачик чоловічок йшов;
Й скручену монетку на землі знайшов.
Скрученого котика з мишкою придбав,
І в скрученій домівці час їх пролітав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Вікно продуває,
Перспектива не радує;
Навіть не згадує.
Очами минуле нагадує.
Якби я був ким треба;
Батько- дар від неба.
Не такий- шепчу про себе.
Що хотіти від тебе?
Не перший рік думки гризуть,
І гадаю: буть, що буть.
Час не дасть забуть,
І так вони живуть.
Пишу листи вже другий рік.
-Пробач... що я втік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Ночи рвут твои голоса,
Иллюзий так много во мне.
Ночь густой тьмой тает в окне,
Тяжелые за стеклом спят леса.
Слышишь, шумят небеса,
Звезды что-то решают во тьме.
Как близко они к тебе в сне,
Но так подойти и не решат.
Уже не спешат поезда,
Тихо шумит нам листва.
Замечая нас лиш едва,
Останься ночь навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Не можна не бути;
Що станеться, коли закриються очі?
Не хочеться все забути,
Згадати, те що нема серед ночі.
Я обов'язково є, що довкола є теж,
Гадаю, тут безперечно крапка.
Та коли не бачу довкола меж, всеж...
Моє існування, таки загадка.
В мені порожнеча, питання:
Можна бути, чи можна ні?
Життя моє - скитання
Скитання в моєму сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Слова грають зі мною;
Я картавлю, тікаю,
Прикриваюсь тобою.
Біжу...
Далі і далі, мене в темряву травлять.
Наздоганяють,
На землю валять.
Вбивають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
День ховає зорі;
До них нам зась.
В цей урочий час,
Як вчора,
Сонце плаче за нас.
Чи плаче від сміху,
З болю, нудьги?
А ти падай на втіху,
Лінію гни.
Живи без зірок,
Так простіше.
Без темряви, в світлі,
Світло важливіше.
Світло в темряві,
Не навпаки.
Над морем марево,
ми розбиті пляшки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Пливли медові за обрій хмари,
Сонце опускалося уже.
Білий пух тополь несло вітрами,
До небесної межі.
На роздоріжжі між дубами,
Подорожній в тінь присів.
Його дорога йти степами,
Та рідний дім завжди в вісні.
Дубів коріння лізло в стежку,
Так глибоко, можливо, в інший світ.
Циган дорожить свою сережку,
Молодший брат обереже від бід.
На роздоріжжі за дубами,
Розкинувся широкий степ;
За яким все живе іще лісами,
Над степом небо - бездонний склеп.
Хтось завжди поруч буде над нами,
Душі буває відділяє буття.
Перекотиполе тікає степами,
Так блукає наше життя.
Серед степів на роздоріжжі,
Виросли два дуби.
Звідки взялись, чиї ж ви?
Зла доле їх не губи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Коли ангел питає: де Бог?
Небо плаче, цвіте чортополог.
Витає в повітрі янтарний смог,
Ховає темряву пролог.
Коли ангели в душі сплять,
Демони лише потішно мовчать.
Жити в темряві пошепки вчать:
"Дірки у серці давай дірками латать".
Коли крила ангел ламає,
Навіщо- лише людина спитає.
Ангел мовчить і ламає.
Просто ламає... ангела ніхто не спиняє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Твоє серце знову палає,
ти досягла границі своєї межі.
Доки сонце не світає,
Мене прошу збережи.
Зжимай руки міцніше,
розривай час на шматки.
Все швидше і швидше,
вплітатимемося в нитки.
Твоє серце вже згасає,
погасла, без сили впадеш.
Мене спалила й смієшся.
Мабуть і я закурю теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Я прослизаю в твої вени,
в твоє серце і думки.
Що скажуть твої вчені?
тікати вже нема куди.
Я течу в тобі,
тебе кидаю в піт.
Дякую, що ти зі мною,
Ти і я, і цей пресірий світ.
Ми задихаємось,
нам не вистаає повітря.
Знову прокидаємось,
-біля горла вістря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
В ніч місяць вийти не схотів,
Зорі гасли у пітьмі.
Так повелось з усіх віків,
Все забувається людьми.
Віки ховають все в її долонях,
Її вуста приховують тіньми.
Корона з чорноти на скронях,
Вона принцеса у пітьмі.
Ложе стелене з руїн монастирів,
Вона царює в світла сні.
В цю ніч побачити її хотів,
Й вона наснилася мені.
Я вже зникаю у її очах,
Як істина в солодкому вині.
Мене нема, не на словах,
Ми серед темряви тепер одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
"Він брехав, коли казав:
- сенсу нема ... сенс є...
Він просто не знав, а сказати правду йому якось не вистачало духу."
Шум залу стих.
Приємно стояти вище всіх,
Розпинати себе, заради других.
Впів голоса шептати,
змінювати темп.
З середини все виривати, кричати...
ехо підхватить тебе ж.
Теж саме ехом відіб'ється в інших серцях...
Цей голод лякає в їхніх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
Береги завжди окремо,
Їх ділитиме час, долі секунди,
-іічні проблеми.
Все оточує нас, і ми білі шхуни.
Між Патонівськими мостами,
Завжди тектиме вода.
І що не трапиться з нами,
Чекатиме вірно вона.
Хвилею, ніжно до долу туман,
Тече до будівель, мов хмари - обман.
Маяки завжди чекають,
Крізь туман і мости;
Душі тих, хто блукає,
Щоб від біди відвести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013
Кожна частина мене-
це ти.
Твої слова, твої думки,
сплелись в мені.
Оточуючи мене...
Довкла ти завжди був.
Як прикро,
Що ім'я я твоє забув.
Ти те зло і добро,
Ти частина мене.
Але коли я поріжусь,
Згадаєш: я частинка тебе;
-таке мале я, не велике,
як ти.
Та воно є,
і воно лиш моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013
Ми перестали писати листи тим кого любим.
Часто ми беромо так, себе і їх губим,
На певний проміжок часу, який часом вічністтю стає;
І непомічаємо, як наших близьких нестає.
Класики губляться в дешевих романах,
Поміж вкрадених, таких чужих, цитат рваних.
Вчорашнє приречене завжди зникати,
Така наша доля: за близьких страждати.
Колись з другом ми марки збирали,
Фантики з гумок; пройшов час й перестали.
Все що є, що називаю: буття,
-все із думок, приречене часом на забуття.
Мої дешеві рими, лиш мені дорогі,
В них ті дні, про які не знають чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013
Ви дивні якісь і самотні;
Хто створив вас одних у пітьмі?
На диво небо холодне;
Його прокляті стіни вам не тісні?
З вами якось самотньо,
Можливо, бо ви мовчазні.
Ваше мовчання природньо;
Над нами витаєте в сні.
Дивитися будете з трону,
Як я помираю в абстрактній війні.
Такі мовчазні і до скону,
Відповідь не дасте ні собі, ні мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013
Ми помиляємось, маємо рацію,
Любимо цю чітку невизначеність.
Перескакуючи через пунктуацію,
Нариваємось на свою незрозумілість.
Жертвуючи лицемірами і оваціями,
Ризикуємо втратити видиму білість.
Після вилазимо немов з каналізації,
Маючи натомість душевну цілість.
Ти вже оцінив свою ситуацію?
Коли бере тебе злість.
Ти влазиш в провокацію,
Яка тебе бере й їсть.
Добра душа, лиш має право на утилізацію,
Коли мовчки стоїть.
Дивлячись на безвихідність ситуації,
Тоді зникає відчуттів, близько шість.
Ми помиляємось, маємо рацію,
Любимо цю чітку невизначеність.
Блукаємо збираючи дизінформацію,
Незважаючи на років зрілість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
З моєї душі зникає останнє,
самотній мій крок у пітьмі.
Чому не твоє я кохання?
Чому ти приходиш в вісні?
Я хожу між світами й не знаю,
Помер давно, чи живий.
Останні краплини втрачаю,
Краплини душі... сам від того не свій.
Страждаю в тиші і не знаю,
Звідки добрати ще слів.
Пробач, що досі кохаю,
Та не кохати тебе б не зумів.
З моєї душі зникає останнє,
Розчиняюсь повільно в пітьмі.
Сподіваюсь, це просто бажання,
Й кохання невладне мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
Інших відчуття неблизькі,
-свої тримають міцно,
Серед слів шепоту низки.
Самотність шипить вічно.
За спиною завжди хтось буде,
Тінь, люди, вчорашні звуки.
І те, що розум не забуде,
Те, що несе в собі муку.
Інших відчуття неприйнятні,
Непотрібні, коли йдуть в перекір.
Наш шепіт такий невнятний,
Неналежний чужим з давніх пір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Мовчи, нічого не кажи.
Дивися мовчки, як з пітьми,
Встане сонце, щоб зайти.
Як ніч накриє сонне місто,
Згадай, як ми були дітьми.
Й мовчи, цей час вже не знайти.
Ти подивись, як місто убиває зорі,
Невіриш в це, а це насправді так.
Ми запутались в чужому горі,
І віддались чужим вітрам.
Прошу, нічого не кажи, мовчи,
Коли кричить і рвется із душі усе.
Хай те що ти, живе в тобі.
Слухай і мовчи собі.
Щоб не змогло воно втікти,
Ховай поглибше, бережи.
Мовчи, нічого не кажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Розы и грезы,
Только клавиш слезы.
То что льется в серце дождём,
- звук тающий медленно днем.
Весь собраний утром хрусталь,
З души моей, одна печаль.
Клавиши черные льют тяжелую боль,
Как трепет крил, порхает моль.
Белые только, Карпат чистий снег,
Увиденный мною с тобою во сне.
Розы и грезы;
Тающий под вечер закат.
За окном морозы,
- стекла белого мат.
Та девушка которой любовью солю,
На остановке сказала: тебя не люблю.
Рози и грезы,
Только их пустота...
Только тихие грозы,
- душы немота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Троянди й кришталь;
Обрій - заходу даль.
Струни всьго на всього сталь,
Клавіші чорні льють в серце печаль.
Білі мов сльози, замерзли у сіль ,
Метуть глибше в серце,- ріжучий біль.
Троянди й кришталь,
-душі святий грааль.
Втрачене, згорівше нажаль,
Тліня, уламки бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Маленька кулька- синій світ,
Він крутиться, з ним ми;
-очей твоїх холодний лід.
Прошу, серце ось візьми.
Б'є знову дощ в твоє вікно,
Капельки до скла.
Сьогодні разом за одно,
Спали мене до тла.
Маленька парабола- наші думки,
Всі рифми проспівані,
Нами продумані,
Словами, біномами в вузенькі струмки.
Ти димом розтанеш;
Зникне туман.
Абзаци назначиш,
Знову сам.
Сподіваюсь бачиш,
Знову сам.
Тобі лиш все одно,
Блукають мрії десь.
Дощ б'є в твоє вікно,
Я хочу щоб він щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Золото для ангелів,
Варить в пеклі сатана.
Топливо з гріхів лісів,
В листі їх твоя вина.
На твоїй висить душі,
Хрест із золота.
Чому старого не лишив?
Надто він поколотий?
Замоли, оббий коліна,
Вдовольни свій страх.
Ти не чистий, не дитина,
Не літаєш в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Мені так приємно, коли твоє серце розбивається,
Коли воно падає на підлогу,
Повільно тріскається...
На нього ставлю ногу,
Повільно тисну, ти посміхаєшся.
Мені так приємно, коли від твого серця нічого не лишається,
Коли воно дотліває.
Попелом, гаснучими іскрами розлітається,
Коли його не стає.
Мені так приємно, коли твоє серце не б`ється.
Коли живого нічого не лишається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
На мить спинися, озирнись;
Для тебе листя шелестить,
Тобі на вухо світ кричить.
Розчинившись з вітром у думках,
Пліч-о-пліч з ним літати по дахах,
І з морем битись "на ножах".
Втопитись в морі, стати морем,
Сльозами з берега убитих горем;
Чекати сонце, як учора.
Плавати із хмарами за обрій,
І стати душам причалом мрій;
Звестись дощем на землю в буревій.
Краплиною упасти в руки,
Стерти біль з душі і муки;
На серце падати, у нього стукать.
Вплестись корінням в землю, плоть,
І кроною мандрівника прикрить;
Вітер стримати, і вік прожить.
Стати сонцем, щоб світити,
Інших щоб навчити жити,
І просто так, когось любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
Я думаю про вічність,
Не дивись мені у вічі.
Вересень настав;
Сірий ранок у вікно.
Вітер сторінки листав:
Кома, крапка- всеодно.
Хто написав нам наші долі?
Для кого і чому?
Дерева хиляться до долу,
чекають на весну.
Я думаю про вічність;
Вона дивиться у вічі.
Все одно не розумію:
Чому я є?
Чому вечором сутеніє?
Зранку сонце встає?
Чому тебе немає поруч?
Осінь за вікном.
Я буду чекати.
Листя падає в долоні.
Я думаю про вічність.
Я в осені полоні,
листя проти мене більшість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Поряд в ліжку;
Вона і я.
Єдиний дотик, погляд, шепіт:
-Ти ангел мій...
Мене ангелом ніхто не називав,
Й себе я ангелом ніколи б не назвав.
Вона і я;
Для неї ангелом повинен бути.
Її міцніше пригорнув,
І поцілував її чоло.
Я буду...
Тут проснувся,
її немає поряд.
Це був лиш сон,
і сонце сходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Чекайте, навіщо скільки сліз?
Повіяв в серце бриз.
Неварто було лити стільки сліз;
Летіли сльози вниз.
Із землі і в землю йти,
-такий закон простий.
Щоб відповідь знайти,
Пройти потрібно всі світи.
Іти, спалюючи мости;
Інші на самотність приректи.
І цей тягар до кінця нести;
Плавати в небі, немов кити.
Важко жити,
Легше спати.
Хочеться так бути,
Щоб не питати.
Титани ріжуть сплав богів,
Вірно, як Прометей учив.
Скрегіт ланцюгів до наших днів;
Шкода, Прометея ніхто не звільнив.
Серце в людей не титана.
не залізне,
-візьме і розтане,
непридатне, погане;
По венах не тече бензин.
Прекрасно й так горить,
Сильніше! Клятий гліцирин.
Все ж просто серце не спинить;
Та після нього в грудях рана...
Титанам серця біль незнана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Мов сон - дим сигарет,
Проникає в інші світи.
В них краде секрет,
І до серця починає нести;
Замикає його на замок,
Просить тікати.
Я роблю ковток,
Падаю, починаю спати...
Спати, снити,
мене не звільнити.
Дим несе мене;
Кудись по повітрю,
Де несе приречене:
Надії, мрії і віру-
На вуста завчене,
Зруйноване пілігримами;
Знайдене колись втрачене,
Складене іншими римами.
Світ провалля, світ мостів-
Мій сон.
Світ забутих монастирів,
Стертих ікон.
Дим несе далі,
Повз пустелі і причали.
Крізь зруйновані скрижалі;
Над якими ворони кричали.
Де віра глибоко поряд,
Де страх за дверима.
І той втрачений погляд;
Втоплений очима.
Світ спогадів, передбачень,-
Світ перехрестя світів.
Світ прихованих знаків,-
Світ втрачених слів.
Це просто сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Секунди солодкі, хвилини гіркі,
Години самотні, лишають безкарними дні.
Весною вітер кружляв пелюстки,
Холод від сонця ховався в тіні.
Надто прозорі секунди, хвилини всеж є,
Непомітна година етерний день п'є.
Спека солодка, життя минає й невже,
Залишиться сонце таким як і є.
Секунд вже немає, хвилини до долу летять,
Години тануть мов дим, дні листям кружать.
Приємно в час холодний, під вечір, близ вогню засинать,
І під ранок із сумом ключик лелек проводжать.
Секунди до долу,- хвилин заметіль,
Години сугроби, дні розлуки- це біль.
Дні, години, хвилини, секунди,
Ви летите, і куди?
Та я дякую вам, що всеж ви були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
Якби знати, як відчувати?
Здається довкола безлюдна пустеля.
І лиш листя буде сумувати,
Коли повна пилу порожня оселя.
Вітер вірветься, розкриє двері,
Шукатиме мене, та мене нема.
Від мене лишились тіні химерні;
Я зовні, там де вчорашня зима.
Якби знати, як серце вбити?
Чуже надто просто, своє важче всіх.
За собою двері закрити;
Все важче повітря несе кожен вдих.
Стукає... й потягом в вени слова.
Очі- душі безодня зеркальна,
Недовірою слова убива.
Якби знати, як стати вільним?
Не належати течії.
Подібним не бути божевільним;
В мене думки свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
Ти пам`ятаєш?
Її уста, шкіру, погляд.
Відчуваєш?
Її нема, та вона поряд.
І що зробити, куди піти?
Скільки розбити замків?
Щоб хоч якісь слова знайти,
Та "я люблю" найважче з слів.
Ти пам`ятаєш,
Коли вперше зустрілись?
Чув,
Як в ночі її серце билось?
І як повернути ту мить,
Коли вона була поряд?
Знаєш, ще в серці щемить,
Надто далеко десь погляд.
Ти пам`ятаєш,
Втрачені миті?
Знаєш,
Вона одна на світі.
Її погляд лазур неба холодна,
Вуста шовку повні,
Вона одна...
Тримати б її долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
Коли слова стихають,
світло сяє тьмяно.
Думки у тінях тануть,
сідає сонце рано.
Тремтіння клавіш.
не потрібні зайві звуки.
Нема нічого поміж,
Ніч впала просто в руки.
Втрачають сенс секунди,
скло ледь тримає зливу.
Панують тіні всюди,
їм серця звуки так важливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013