Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Як зібралися побратись
Костя і Мариня
Кость узяв дружка - Тараса
Щоб не дали диню.
Як годиться, розказали
Що тут є голубка,
Та і голубу кортить
Оженитись …
Хутко - швидко стіл накрила
Мати, себто теща
Підсипає, наливає
Добрим словом лещить
Та на зятя лиш погляда,
А в очах – сльозинка
- (Якщо дочка в неї вдалась,
Добра буде жінка!) -
Це Тарас не преминув
Костіку сказати,
Коли вийшли мужики
Тютюн посмоктати.
-Ти мене ,Тарас не вчи,
Вчила мене мати.
Тож калачик тертий я,
Знаю, що казати.
Чоботом розтер бичка
Та до тещі, в хату.
Тай давай її рядном
Мокрим накривати.
- Мнє, очкі втірать, не треба
Не вчора родівшись,
Дєло собственно, у чому?!
Тільки оженівшись,
Ми поїдемо ДО МЕНЕ !
До мами МОЄЇ !!!
-Шо, хотєлі мамцю трошки
Поруліть сім’єю?
Щоб пахав на вас? Городи,
стайня, свині, кури?
- І щоб їв самий сухарик
І носив лиш цури?
(Теща) -Сину, Костіку, не треба
Доню, я ж… ой лихо
Лавку мацає рукою
Тілом дрижить тихо…
Хихотіння чуть Тараса,
Мариня – як миша.
А міцненький, зятів голос
На шматки рве тишу.
-Тёща – єто враг народа,
Єто усі знають!
Шось ворожать, підсипають
Потім підливають
Нас, як рідних чоловіків,
Під каблук вганяють.
-Змеі, аспиди палзучі,
Насквозь всех вас бачу!
Як згадаю нашу долю,
Аж гірко заплачу…
(Теща) -Щас, у мене ти заплачеш,
Лиходій рогатий!
-Де ж це ти його знайшла,
Цього супостата,
Щоб позорити, свиня,
Вліз до мене в хату?!
Як ухопить рогача,
Як зачне періщить…
Зятя, Костіка драгого,
Тільки вітер свище!
- Мама, Костіка нє надо!!!
Та і до Марині:
- Не виси ти на руці,
Бо втечуть же, свині!
Коли курява злягла,
Й собаки відстали,
Десь за сьомою верстою
Парубки ледь стали.
(Костік важко дихаючи:)
-Отак … братан,... пам’ятай…
Скільки будеш жити –
- В кожній тещі – змій сидить,
Вмій його збудити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438545
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2013