| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
минала тиша звуки необачні,
минаю й я тебе, та чи ж навік?
в нас не було жодного із тих побачень,
які Господь нам долею прирік.
напевно, днем весняним раптом ти мене згадаєш,
напевно, враз-таки в душі щось защемить.
якби ти знав! якби ти тільки знав, як серце краєш!
і що любов моя ніяк не відболить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015
Десь мріє місто сльозами твоїми,
У мене є питання : де ми? хто ми? і чиї ми?
Коли минула та любов? Вона ж була?
Чи то відбуток був твоїх-моїх оков?
Коли ти прийдеш знов?.. Поговорімо ж ми!
Ну,.. вже нарешті ранок! Скажи, як починається світанок?
Коли ж те сонце підіймається?
- Люба моя, світанок настає тоді,
Коли закохані вранішнім цілунком сонце освітляють,
Тоді, моя любове, і оживає й те,
Що й вік не дихало на цій землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Як за тобою плакав вечір!
Як тихо сонце зсумлене сховалось,
Йшов чоловік й понурив плечі,
Мене про тебе запитались...
Росла вода в ріці,
А зріла тихо плила,
Десь вітер ледве прошумів,
До нас колись та птаха прилетіла,
Яку ніхто із нас втрима́ти не зумів.
Летять роки, літали різні птахи,
А наша полетіла в інший край,
Вона була у нас, не варто її знов чекати,
Вона ж літає з думкою про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483947
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.03.2014
Не вини себе, себе винити можна треба у крайніх випадках. Не допоможе відчуття жалю, чи то ти себе жалітимеш, чи тебе – не важливо. Не допоможе! Краще працюй над собою, над манерами, вчинками, над своїми мріями та бажаннями…аби вони збувалися.І колись, може, тебе похвалять. І та похвала, ті теплі слова, слова підтримки, захоплення твоїм талантом, витримкою, мужністю і душевною силою пролунають в найпотрібніший момент,в той момент, коли ти вже знесилений, стомлений,тобто у відчаї, що знелюднює. Але не зневірся! Ніколи! Вір, люби, надійся. Ця невидима потрійна сила робить з тебе людину, саме вона відрізняє тебе від інших живих істот. Бо на відміну від інших живих, ти найживіший, бо наповнений Любов'ю, надією на Любов та вірою в Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483664
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.03.2014
Самотнім бути не страшно, а образливо. Образливо розуміти, що ти в своєму житті не зміг знайти близьку по духу людину, когось, хто би давав поради, вислуховував, жартував з тобою, ділився своїм болем. Когось, хто би не відпускав, але і не тримав біля себе. Але найобразливіше, коли ти мав таку людину та відпустив, втратив…тоді направду дико боляче. Ти вимушений починати нове життя, та й ти стаєш тоді зовсім іншим, новим. І тепер лише від тебе залежить ким ти станеш, яку людину вимайструєш із себе. Тепер це лише твоя турбота, лише на тобі лежить відповідальність цієї ювелірної роботи – змайструвати себе. Зроби це - зроби себе! Без сторонньої допомоги, критики та порад. Робота ювеліра дорого ціниться, особливо, коли це індивідуальна, оригінальна робота. Тож, що заважає тобі почати роботу? Що не дає тобі працювати над собою, аби зробити із себе найіндивідуальнішу оригінальність? А там, з часом, і завітають нові люди до тебе…нові люди до нової людини. Все нове… але ніяк по-іншому не буває. Все! Завжди! Змінюється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483103
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.03.2014
[i]
Вже й не страшно, зовсім. А чого ж взагалі боятися? Тебе, тебе того, якого нема, який зник при першій можливості, але тебе того, що піклувався, любив і давав сили жити далі? Так, зовсім не боюся тебе, бо тебе нема. Я себе боюся, бо ледве витримую без тебе, бо зовсім не навчилася жити без тебе, без твоїх проблем, жартів та порад. Так, себе я дуже боюся, бо то вже не я, бо без тебе я не я, а зовсім інша, чужа, непотрібна нікому людина. Так, без тебе мені страшно, дуже. Тепер тебе занадто багато у мені, в моїх думках, мріях,навіть більше, ніж було до того, до нашої розлуки. Тому мені страшно, дуже страшно.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479203
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2014
"О Боже милий, подай словам святую силу, людськеє серце розтопить..." цей уривок із поеми Тараса Шевченка яскраво ілюструє справжнє єство людей.
У багатьох із нас серце твердіше за камінь, гостріше ножа. Ми часто завдаємо непоправної шкоди іншим своєю неповагою, зневажливим ставленням. Але головною бідою людини є те, що вона не хоче вислухати інших. Так, саме не хоче. Може мати час, певний досвід, вплив, але відсутність бажання руйнує все. Ми виразно показуємо своє небажання вислухати людину та допомогти їй. І жодні прохання, теплі слова та навіть крик про допомогу не розтоплять затверділого серця і черствої душі. Але хіба ж так можна? Невже можна спокійно жити, знаючи,що не простягнув руку допомоги, не вислухав, а залишив людину саму в скрутному становищі? Залишається лише надія на те, що Бог допоможе розбити цей твердий мур байдужості навколо серця.
Пора нам стати людьми! "І звір того не зробить дикий, що ви, б'ючи поклони, з братами дієте...".Досить вже бути каменем, бо ж і тварина не зробить того, що ми чинимо з людьми. Боже, дай нам мудрості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466868
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2013
ми пережили це так.. хтось не зрозумів нас. але це не наша вина. такі почуття, такі емоції.так хотіли...
яка любов…серце тріпотіло наче краплинка дощу, як от-от впаде з гілки на сиру землю, а душа святково завмирала, при кожному спогаді, погляді на тебе. Боже, я справді любила…
було мало тебе побачити, розмовляти і сміятись з тобою, триматись за руки і йти пліч-о-пліч… будень ставав святом.
Натхнення, щастя, сміх, впевненість, надію на краще, [i]любов[/i] - ти дав мені.
ми пережили ціле життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456700
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2013
Отак прийшла любов,
Щось невичерпне з джерела,
Отак вселилась в кінчику душі,
З далекої дороги йшла стара.
Яке життя, таке й прощання,
Яка любов, така й мара,
Таке душевне покарання,
Ніби за двісті літ життя!
Які прості, страшні слова,
Який глибокий, згірклий зміст,
В душі любов все простір вимага,
Але на серці строгий піст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2013
Там, там, де панує ненависть і злоба,
Там ми, там ми з тобою, ми рятуєм світ
Із дня у день кривава перемога
Ціною смерті і гріхів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2013
Охороняй мене, мій янголе,
Благослови блаженною рукою,
Аби нічого злого не трапилось зі мною.
Охороняй мене, мій янголе,
Із вірою, любов'ю життя прожити дай,
Ніколи, янголе, в зневірі не кидай!
Охороняй мене, мій янголе,
Навчи любити злих і добрих,
Яви мені своє прозріння.
Охороняй мене, мій янголе,
Дай божого довготерпіння,
Любові, справжньої любові дай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2013
[i]Ти навчив жити, дякую.[/i]
Ти в житті мрієш, плануєш, працюєш... але не живеш сьогоднішнім днем, не помічаєш краси навколо, краси людей. Так, люди красиві, особливо духовно. Просто треба трохи часу аби зрозуміти це. Не так давно я усвідомила таку істину.Тоді мені відкрили мою духовну красу, впевнили у тому, що ТРЕБА, а не лише можна бути індивідуальним, особливим, так би мовити єдиним екземпляром.І перша думка про людину не завжди є правильною. Зрозумій, зовнішній та внутрішній світи суттєво різняться між собою. Треба говорити з людиною, допомагати їй, сміятися з нею, щоб побачити та зрозуміти її справжню. Та й взагалі, до чого тут краса зовнішня? Вона - ніщо супроти краси духовної. Душа - це сила, а її міць і є справжньою красою людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442385
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.08.2013
Не хочу розлучатися,
І очі твої кажуть те саме.
Душа моя... у ній помалу більшає тебе.
Ти сонце моє, втіха і опора,
Надія і весняна усмішка посеред зими,
Нова, незвідана галактика простора.
Так боляче, так важко і так пусто,
Без тебе, серденько моє,
Таки увірветься струна душі, загусла в самоті...
І все не те, думки, надії... люди вже не ті.
Ну як я умудрилася так покохати,
А ти так щиро щастя дарувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2013
Ще дуже довго буде так,
Допоки два не втілиться в одне,
Тоді в душі зацвітне мак,
А в серці холод пропаде.
Маленький ельф вкраде мій сон -
Тепер ти прийдеш наяву,
Не загуби сліди, поставивши усе на кон,
І знай, що лиш тепер я заживу.
Я в мріях і не уявляла,
Що ми колись будемо вдвох,
Так довго...як довго я чекала
Твоїх беззахисних думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2013
Розкішна, милозвучна, багата, давня, єдина солов’їна українська мова. Історія її формування та розвитку калічена болючими подіями. Як багато українського люду полягло за життя рідної мови та її подальший розвиток!
Жаль бере, коли українські слова-перлинки замінюють іншими, запозиченими. Усе частіше ми говоримо «імідж», хоч у нашій мові є «образ»; тепер модніше вихідні називати уїк-ендом. Часто на вулиці чутно «окей» замість нашого «добре»; по телебаченню ми вже й звикли чути слово «дефіцит», але і в нього є український відповідник – «нестача».
Звичайно, повністю уникнути у спілкуванні запозичених слів неможливо, бо є і такі, що давно прижились, і люди вважають їх українськими. Попри це, не варто бездумно зловживати лексичними запозиченнями. Саме неперебірливістю ми нищимо нашу мову, принижуємо свій народ і засмічуємо єдину солов’їну.
Багато запозичень спричинені запровадженням нових технологій, політичними та економічними зв’язками з іншими країнами. Такі запозичення , на мою думку, можливі.
Погодьтеся, лексичні запозичення притаманні у більшій чи меншій мірі кожній мові. Чи завжди це корисно? Кожне слово виплекане народом, особливе, воно несе енергію і дух однієї нації. Це як група крові, як відбитки пальців, як генетичний код народу…
Чому ж ми все-таки використовуємо слова інших мов?.. Задля того, щоб виглядати престижними, кмітливими, більш розумними. Це абсурдно і далеко від правди! Українець використовує англійські, грецькі, німецькі слова знаючи, що в українському словнику є більш ємне, містке, українське слово! Чужого нам не треба, бо ми маємо своє!
Невже старання Бориса Грінченка, Василя Сімовича, Олександра Потебні та інших мовознавців розіб’ються об невігластво байдужих сучасників? Невже ми готові перекроїти, зрадити рідну мову?.. Так, ми зраджуємо нашій країні, коли не шануємо мови, відмовляємося від її дзвінких та барвистих слів, замінюючи їх чужими.
Складається таке враження, що ми боїмося чи соромимось визнавати себе українським народом. Схаменімось! Годі зраджувати нашій мові! Докладімо зусиль до її розквіту. Пора прокинутись та діяти! Хто, як не ми, маємо відродити українське слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439241
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2013
О, які немічні слова,
Які безсилі ми, ще молоді,
А чи побачимось ще раз,
Бодай на схилі літ, при сивині?
Чи знов життя, як швидкісне авто,
Промчить із пункту А до пункту Б?
І чи дозволить милість Божа те,
Щоб хоч приснитися тобі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
я хочу спати...
тобі на мене занадто вже начхати,
я вже боролась, досить,
краще ляжу спати.
лиш би не приснився,
хоч би не прийшов до мене в сні.
ще краще двічі Богу помолиться,
аби побути врешті-решт одній.
я була би з тобою,
аби ти хоч помітив!
лиш би ти діяв, а не снувався млявою марою,
я б залишилася з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2013
Не можна постаріти ні серцем, ні душею. Роки пройдуть, а серце незворушно битиметься з душею в такт мелодії життя. На шляху перепони, а вони - живі, на вулиці сірість, зневіра, а в душі - танці на честь перемоги над своїм страхом.
Ніколи нема цілковитої зневіри, її не існує. Серце не дозволить покинути мрії, занапастити життя. Десь там, у серці чи в душі, живе мале хлоп'ятко, що кожного ранку заводить механізм усередині. Невтомне, мале, кучеряве хлоп'я...Дякую! Кожного дня...о Боже, скільки ранків!Ось хто вартий уваги, нагород і поваги, а всі інші - додаткове.
Здавалось, вмерти можна, але він - невтомний, наполегливий, живий...Мале дитятко у моїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430226
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2013
Малюк-дивак чарівною рукою
Життя клубочок замотав
- Отак живи,- у сні мені сказав,-
ось так живи, лиш так,
і доленька буде простою.
Зовсім дивак..
Життя прожити - себе ж убити.
- Ось проживеш, побачим чи убила
Та тільки ти іще не жила...
Те дивнеє дитя завзято говорило:
Живи, бо ти не поспішала,
Рука моя не раз за це людей карала
Ну проживи бодай останню мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2013
Нехай тебе охороняє Бог,
бажаю щастя своє віднайти,
хай ангел твій меленький охронець
збереже тебе від злиднів і нужди.
Нехай любов, яку напевне ти знайдеш,
буйно розквітне у душі.
Нехай життя засяє барвами веселки,
живи щасливо, не блуди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013
Здавалося, увірветься терпець,
А кетяг віри зігниє ущент.
Нема надії та позникали мрії
І в ненароджених душа зболить...
Таки прощення треба попросити,
Аби у серці квітки зацвіли,
Аби з любов'ю мирно шлях згоріти,
Аби лишитись в пам'яті юрби.
Вже не стривожить, не змурдує сум,
Не викличе до бою противник валькуватий,
Тебе навіки огорне світ світлих дум
І мрій, і крил небесно-благодатних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429882
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2013
А ось і почалося Маски-шоу
Яку б одіти завтра?
Пропали декорації обнов
Господи, оце так втрата!
Тільки не лайся, що загубила знову,
Ти вже не зміниш те, що в вічність відплило.
Бог напророчив їм хорошу долю,
Щоб їхнє щастя пристань віднайшло.
Отримаєш квиток у довгу путь
І будеш з мукою відповіді шукати,
Чому удвох вони цей шлях пройдуть,
А ти приречена на те, щоб програвати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429880
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2013