| Сторінки (4/345): | « | 1 2 3 4 | » |
Твой смех остался позади, моя звезда,
как звон ненужного разбитого стакана,
я только осознал, насколько ты пуста,
хотя не мне судить, никто не без изъяна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681998
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2016
Мой путь привёл к последней двери,
каким он был не мне судить.
В себя мне не хватало веры,
и что хотел, не мог любить.
Прощайте, милые подруги,
бывайте,верные друзья,
когда прочтете эти строки,
поймёте больше нет меня.
Уж не гулять нам под луною,
в ночи не взбить речную гладь,
Не философствовать в запое,
о будущем уж не мечтать.
Я не смотрю на жизнь с укором,
я счастье знал и был любим
И если б получил шанс снова,
то многое б не изменил .
Душа трепещет в чахлом теле,
ум не цепляется за жизнь,
бороться, право, надоело,
за грань все мысли унеслись...
(май 2015)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669261
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.05.2016
Ты сжег мосты, повергнул в прах слова,
Что были важными, а нынче изолгались.
Отставь смотреть в призрачны берега,
Что миражом, обманкой оказались.
Направь свой взор на новые пути,
Искателю неведом страх обжечься,
Когда тебя «ушли», не убоись уйти,
Ведь где-то счастье ждет, длиною в вечность.
Поверь, мой друг, нам предстоит взлететь,
Пусть и не прост тернистый путь к успеху,
С разбитых чувств не дай построить клеть,
Оставь в сознании лишь придорожной вехой.
Твоя звезда взошла на небосклон,
День ото дня она сияет ярче,
Что было сном пускай вернется в сон,
Когда-то в будущем ты всем отсыпешь сдачи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669207
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2016
Бывает трудно нам дышать
И сложно говорить об этом
Тому, с кем делим мы кровать,
Сминая простыни к рассвету.
Любовь становится тюрьмой
И быт протягивает цепи,
А ведь мечтали мы летать
И радовались словно дети.
А может не было того,
Что где-то там зовут любовью,
Слепцы с повязкой на глазах
Мы лишь нащупали подобие?
В страстей слияньи роковом
Мы просто время убивали.
Тела друг друга изучив,
Чужой души не распознали.
Уже не греет наш очаг,
Дрова никто не подкидает,
От слов устали навсегда
И нас огни чужие манят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663775
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2016
Что наша жизнь – огромный коридор,
Где каждый поворот нам выбор предлагает
Из нескольких дверей, и так из года в год,
В какую дверь войти, каждый из нас решает.
Иль миновать её течением судьбы,
Не всякий вход потом дарует выход,
Не забываем, всяк сходя с тропы, -
Не все врата достойны быть открыты.
С рождения вступаем в лабиринт,
Наполнен каждый шаг успехом или болью,
И ясен всем конец – плиты гранит,
Но стоит ли рабом судьбы плестись безвольно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2016
Как переменчивы плетения судьбы,
Иль это рок причудливо смеется,
И кажется напрасны все мольбы,
Все, что ушло, - пропало, не вернется.
Зря столь уверены, ведь каждый поворот
На жизненном пути играет свой сценарий:
Со дна житейского взлетаешь до высот,
А если цвёл – то вдруг попал в гербарий.
Все изменения прими спокойною душой,
Ведь и разбитое когда-то можно склеить,
Но лишь один вопрос терзает разум мой:
Все будет хорошо, но как вернуть доверие?
Как не лепи, сомнений гнусный яд
Сквозь трещину любую просочится.
Придет момент и будешь сам не рад,
Что не боролся с ним, а попросту смирился…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639984
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2016
Упавшая звезда. Обманутые судьбы.
Сплетают тени нить в причудливой игре.
За ласковой улыбкой остры бывают зубы.
Чем старше мы - не значит, что мудрей.
Уж вынесен вердикт, стук молотка стихает.
Кому давался шанс, тот сделал выбор свой.
Он не герой, а жертва – участь роковая-
Ждет наказанья за порушенный устой.
Посмев отринуть в сердце добродетель,
Обманут страстью или испорчен сам,
Был избран путь, и бывший благодетель
Отдал удел твой сумрачным богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636403
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2016
Перегорел свечи запал,
в ночной тиши огарок дотлевает,
возможно просто я устал,
иль умер...но никто не знает...
Как мог светил и излучал добро,
В итоге от души скелет остался,
Так в одиночестве бреду унылою тропой,
Не избежал сего, как ни старался…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2015
Да! Не знаю я, что хочу!
И уже ни о чем не мечтаю.
Я стремился зажечь звезду…
Ту, что вы у меня украли.
Свою душу поставил на кон,
Но от жертвы моей мало проку.
Я дарил всем, как мог, добро…
Вы же это назвали пороком.
Рядом с близкими, как часовой,
Нес свою я исправно службу,
Боль унять иль утешить порой…
Вы сказали, это не нужно.
Лишь однажды решился спросить,
Почему на меня осерчали,
Я бы все постарался понять…
Вы ж меня, усмехаясь, послали.
Опаленный, слетел с небес,
Обездушен, съедаемый страстью.
Может в чем-то прозрел, изменил интерес…
Вы ж остались воровкой и мразью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611967
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2015
Как часто мы, стремясь за горизонт,
Под собственной стопой красы не замечаем.
Чужой земли нас манит дивный зов,
И тесно нам в родимом крае.
Мечтаний золотом утоптан дальний путь,
И пылью бытовой покрыт очаг семейный,
Спешим куда подальше заглянуть,
Оставить след свой в уголке келейном.
А что же дом наш? Опустевший он.
Зеленой порослью покрыт и кое-где разбитый.
Но чем взрослее мы, тем чаще видим сон
Про наше детство в доме том забытом…
Как мотылька нас манит яркий свет,
Себя сжигаем, хоть нам кажется взлетаем,
И в гонке этой среди всяких эстафет
Мы ради нового часть прошлого теряем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611284
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.10.2015
Я поверил тебе и что ж?
Мне досталась в подарок ложь.
Свою душу тебе открыл –
Долго мусор потом выносил.
Каждый раз твои клятвы навек,
А сегодня – чужой человек.
Нас казалось связала судьба,
Но она дала по зубам.
За тебя был готов умереть -
Ты ж проклятья спешишь шипеть.
Я в беде всегда рядом, «Держись!» -
Оказалось, испортил жизнь…
Равноценный свершили размен:
Тебе страсть, а мне – горестей плен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2015
Из пабликов выдергиваю фразы,
И гаснет разум без искры твоей,
Ведь путь назад для нас уже заказан,
Беспамятно блуждаем средь теней.
Средь мертвых изречений ищем смысл,
Кто-то с умом изрек, иль, может, пошутил,
И родственные взгляд цепляют мысли,
Ведь кто-то же разлуку пережил.
Давно все сказано, написано, избито…
Но я отчаянно цепляюсь за слова,
Надежду разложив на депозиты,
Пытаюсь верить, что у нас одна судьба.
Но рядом нет тебя, и грязью,
К тебе прилипшей стал в один из дней,
Во снах лишь изредка встречаю счастье,
Где снова вместе…И от этого больней…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604731
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2015
Свою боль передам бумаге,
Печалью скрепивши слова.
Со мной нет тебя больше рядом,
И закрылась жизни глава.
Вспоминаю былые моменты,
Как мечтали с тобой вдвоем, -
Растворились под звездами где-то
Общий путь, общий мир, общий дом…
Я оставил душу с тобой,
Ты в подарок – мне слёз багаж,
Все, оставшееся за спиной,
Для тебя оказалось неважно.
Я тебе пришелся не нужен,
Без тебя ж мне закрыта судьба.
Что когда-то казалось целым,
Раскололось в осколка два.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594442
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.07.2015
Все говорят слова, в которые не верят,
дают обеты, не стараясь выполнять.
Благими мыслями дороги стелют,
Надежду дарят, чтоб потом отнять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593771
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.07.2015
Я был тебе как отец,
Не другом, не братом,
А сыном считал.
Всему приходит конец:
Слишком рано - не ожидал.
Столько лет с тобой вместе прошли,
Боль делили и радостный смех,
И теперь вот уж я не у дел,
Места нет средь любовных утех.
Сколько лет мы держали броню
От нападок людских и обид,
А любовь появилась и вмиг
Искорежены все щиты.
В счастье ты своем утонул
На обочине я завис,
Тебя крылья возносят вверх,
Меня сирость стянула вниз.
Как не хочется их скрепить,
Разбегаются наши пути,
Дела нет тебе до людей,
Значит мне пора уходить.
Разбросала карты судьба
Или просто гнусный поклеп:
Счастью я твоему угрожал,
Хотя даже б в мыслях не смог.
Что ж не будем вдвоем рисковать,
Я уйду и возможно навек,
Может будешь когда вспоминать:
Был такой, нечужой, человек…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589187
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2015
Я общенье свое подарить
Готов всем, кто приветлив со мною.
И, не спорю, могу утомить,
Но зачем очернять за спиною?
Уж какой уродился на свет,
Улыбнись мне – добра пожелаю,
Но ведь кто-то смеется в ответ,
Так ехидно, авось не узнаю.
Мне не жалко кому-то помочь,
Не сужу человека заранее,
Только честь мою истоптать
Так спешат, и я словно ограблен.
Те, кого я всегда уважал,
Тратил время свое и внимание,
Оказались пустыми людьми,
Недостойными вспоминания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584003
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2015
Зеленіють бруньки на деревах,
Сніг темніє і тане ген,
Повертаються пташки з півдня –
Привітаймо весняний день!
Гріє сонцем, красою чарує,
Немов сіє добро і любов;
Розквітає усе і вирує –
То весна повернулася знов.
Господарство своє приймає,
Наче рідне дитя поверта;
І хоч бруду повсюди чимало –
Змиє все це розтала вода.
Потече срібними струмками
Через чорний асфальт доріг –
Вони стануть природи сьозами,
Що зіллються в потік талих рік.
І омиють ці сльози щастя
Зморшкувате обличчя землі;
Все живе, як в чарівній казці,
Буде гратись, мов діти малі.
Буде гратись воно й зеленіти,
Молодіючи з нами разом,
Бо усі ми природи діти,
Всі з’єднанні одним ланцюгом.
Той ланцюг не дозволить людині
Царем стати над світом усім,
Бо людина нічим не є нині,
Лиш пилком на поверхні земній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Я розчинився у твоїх очах,
В думках твоїх навіки загубився,
Неначе сон примарний снився,
Де від кохання я злітав як птах.
Ні, не наснилося. Життя триває.
Ти ніби поруч, ніби за край світ.
І за руку не я тебе тримаю,
І з губ не я зніма кохання цвіт.
Повір, себе одначе не жалію,
Знайшов тебе в житті і тому рад.
Нехай і день і ніч я за тобою млію,
Та в цьому ми по різні боки барикад.
За своє щастя я у бій не стану.
Твоє знайшлося – в мене інший шлях,
Я сам себе загнав в оману,
Де спочиваю, ніби на цвяхах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Вже котрий день нема дзвінків,
Ані розмови в соцмережі,
І тужить серце кожну мить,
В думках од відчаю пожежа.
І все ж чекаю…
Я тінню став, вночі не сплю,
Не знаю, чи тебе турбує?
Наче зомбак, що не роблю,
Крізь посмішку усім сумую.
Та сподіваюсь…
Нащо тортури ці мені
Так подаровано завчасно,
Хіба не пробачав тобі
Усі гріхи минулі часто?
Нехай страждаю…
Згасаю. Сил для боротьби
Не залишилось. Нема щастя.
І часто думка, щоб піти,
Мені дарує сумну радість.
Всім пробачаю й вибачаюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2015
Тоскливо мне, совсем уныло…
Я преступил дозволенную грань,
Разрушил то, что дорогим мне было,
На улице апрель, но а в душе ноябрь.
Сквозь боль кряхтит мотор сердечной мышцы,
И крови ловит звон уставший мозг,
Где очередью сбились мысли,
Одна мрачней другой в беззвучный стон.
Сломал печать в беспамятном порыве,
Без злого умысла, исполненный любви,
И трещины бесценный дар покрыли…
«О, Боже, в прошлое меня верни!
Чтоб не порушил данные обеты,
Исправил глупость в роковой тот час …»
Мольбы и просьбы затерялись где-то.
Мы сами на земле, никто не слышит нас.
Виной своей наполнил чашу с ядом,
За честь свою не убоюсь принять.
Надеюсь все ж, останемся мы рядом,
Ведь без – мне жизнь не жить, а годы умирать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575038
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
Оттенки слов чужих ловлю -
В душе, играясь, раны раздираю,
Что боль моя другим, когда в глаза молчу,
И в собственном аду рыдаю.
Иным удел мой мрачный не понять,
Нет веры в том, что где-то так бывает,
Вот стол, вот стул, измятая кровать,
И жизнь моя меж ними протекает.
Не многого прошу, хоть много не хватает,
Но даже в малости встречается отказ,
И мелочью такой я всячески терзаю
Себя, других уже не первый раз.
Я тенью прохожу по лезвию апатии,
С той стороны - мечта, что открывает путь,
С другой же – сонм надуманных страданий
Когтями верно разрывает грудь.
Наверно, с детства одиночеством отравлен,
Любой намек взрывает нервы мне,
Всю жизнь бегу от собственных симпатий,
Себя съедаю сам в такой борьбе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543706
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2014
Век рыцарей минул,
Пришел час торгашей, любви продажных женщин,
И даже захудалый лицедей
Авторитетом стал важнее, чем профессор.
На всё у нас цена, наклеен всяк ярлык,
А что нельзя продать – не стоит и внимания,
Душевной пустоты – беззвучный крик,
Плененной в теле, метросексуальном.
Куда мы катимся, к чему идем?
В чем движитель всеобщего прогресса?
Когда для нас любовь - набор из слов,
Которые прелюдия для секса.
Мы – потребители пластмассовых вещей,
Живое в нас отправлено на свалку,
Уж не зажечь нам звезд искрой своей,
Что в мертвом пепле дотлевает жалко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539775
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2014
Лисичка з курника вернувшись десь під ранок
Під співи солов’я сіла стрічать світанок,
Як пава та розпушила свій хвостик,
Прислухалась, облизуючи носик.
Замріялась: «Ну що той соловей?
А у якій пошані у людей.
Хто не почує – а цій пташці радий,
І щиро привіта до свого саду.
Так би й мені навчитися співати,
Тоді я вільна до людської хати
Прийти і більше вже не красти,
Мій хист у співі буде всім за щастя,
І курочкою мене нагодують,
А може якось ще вшанують…»
Ось так міркуючи, хитрунка
До солов’я звернулась хутко,
Підлещуючись, промовляє:
- Мій соловейко, вас вітаю,
Ви справжній співу господар,
Чи не важкий для вас тягар
Мене до вас в навчання взяти,
Бо мрію я як ви співати.
Якщо ж мені дозволить пане
То й я тоді в пригоді стану –
Усіх пташок від вас повідганяю,
Щоб щебетанням вам не заважали.
Подумайте, коли навчусь співати,
Почнемо разом виступати,
Я ж пані видна, й ви – не останній птах,
Збиратимемо в лісі кожен день аншлаг.
Від цих розмов співак аж зашарівся,
Поважно так лисицю роздивився,
Відповідає : - Що ж, руда,
Спів, звісно, - справа не проста,
Але коли таке бажання,
То приступімо до навчання.
З розспівування починаймо,
Хай голосу ніщо не заважає.
Щоб співу музику відчуть,
Ловіть мелодію на слух.
І ось на дереві співає «Фьюіть-фьюіть»,
Під деревом лиса ж скавчить,
Десь навіть в ноти попада,
десь просто завиває…
На часі третьому терпіння вже втрачає.
- Що, вчителю, - лисиця солов’я питає,
- як вам талант мій, чи вражає?
Хоч і пихатий був той птах,
Згадав, що перед ним хижак,
І щоб уникнути зубів,
Промову так свою повів:
- Я бачу в вас потенціал,
Але щоб був такий вокал,
Як в мене, треба тренуватись
Кілька років, не лінуватись…
Руда скипіла: - Як же так?
Лише співати ти мастак!
А щоб чужий талант розкрити -
Нездара, й не тобі мене учити!
То маячня: як краще пащу розтуляти,
Ловить якусь мелодію і ноти відчувати…
На зайвий клопіт час свій витрачаю,
Піду краще в курник у піжмурки пограю.
Так і у нашому житті: студент навчитись хоче,
А навчатись –ні))
[youtube]https://youtu.be/ri-k7iWZ1jE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535805
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 09.11.2014
Затримайся, синку, не квапся до неба,
Адже рідна мати молиться за тебе,
Не спіши лягати у землі обійми,
Щедро її кров’ю з тебе напоїли!
Ти у власних мріях встигнеш відпочити,
Та на цьому світі варто ще пожити,
Протримайся, любий, хоча б ще годину,
Щоби у шпиталі тебе ізцілили!..
Та стоїть час, не минає, як туман в долині,
Життя швидко витікає - в хвильку по краплині.
Тихим вітерцем над світом журба прокотилась,
І навіки юні очі в небо задивились…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Поете, муза де твоя,
Кому присвячуєш слова кохання,
До кого ти думками полина,
Скажи чи в тебе є вона?
Хотілося б сказати так,
Але її нема,
І від самотності поезія злітає,
Та іноді це сумне почуття
Просто мене зсередини з’їдає.
Складний, що не кажи, шлях у митця,
Як часто муза є та недосяжна.
Ти мрієш, щоб вона з тобой була,
Але вона у хмарах й до поета неуважна.
Який сенс в тому, що вірші –
Це кров душі поета, що стікає
Із ран чуттєвих, завданих тобі
Байдужістю, надію, що вбиває.
Самотність не страшна, вона завжди
Супутником тих є, хто яскравий в світі,
Та краще часто не стрічать її в своїй душі,
А більше посміхатись і життю радіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Люблю тебя и не могу признаться,
Мгновенье каждое к тебе стремлюсь,
Увидеться с тобою, пообщаться,
Улыбку разделить, развеять грусть.
Обнять тебя хочу покрепче,
Вдыхая аромат, ласкать твой стан,
И пусть секунды превратятся в вечность,
Когда губами я прижмусь к твоим губам.
Неправедные чувства, ну и что же?
Не скажешь сердцу: «Стой!», когда уж кровь кипит.
С тобой мой разум будто заторможен,
Душа страдает, мыслей ход скрипит.
Не примешь ты моей любви открыто -
Нет права у меня тебя винить,
Взаимности вино не будет мной испито,
И с чувством этим постараюсь жить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Не намагаюсь як, а все ж один,
Лиш відображення і тінь зі мною,
Нема в самотності ніякої краси,
Життя моє сплива в застої.
Так міркував не раз, не два,
І від знайомих чув думки ці повсякчасно,
Ця особливість нашого єства
В самотності розчинює сучасність.
Якщо не пастка це, то що?
На комплексах із сумнівів будова,
Коли як вогник на болоті уночі,
У кожній посмішці шукаєш змову.
Навіщо ж сам себе в оману ввів?
Адже життя в веселковім розмаї,
Допоки є, з ким думку розділить,
То й у душі самотності немає.
Немає місця їй, коли є той,
Кому нестрашно почуття розкрити,
Хто здатен за руку с тобою
Всі перепони разом пережити.
Нехай не поруч він або вона,
Для тебе – увесь світ без краю.
Дорога ця весела і сумна,
Але, повір, надія не вмирає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Коль вышел в путь, то не сходи с него,
В пору сомнений не достигнув цели,
Коль дал присягу защищать народ,
Не нарушай ее, почуяв запах денег!
Где б ты ни был, зарок дав раз,
За честь свою держись неукоснимо,
В любом хитросплетеньи слов и фраз:
Себя предал – судьбу предал незримо!
Преграды, боль, невзгоды побори,
Не сдайся просто так, крепи в себе все силы,
Ведь лень и страх - извечные враги,
Побед твоих, ведущие к руине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2014
Хтось вважає себе
жерцем Диявола,
Хтось - прибічником Бога,
Я ж є нейтромасою,
що вірить і в того і в того.
Я є мезосфера -
найвища есенція влади;
В мені розбивається віра,
а люди збиваються в стадо.
Я є центр терезів,
що вирішують долю світу,
Я підтримую спокій,
врівноважуючи зиму й літо.
Я - це Всесвіту центр,
Я - це поле битви,
Я паную у часі -
тож мене не розбити!
[i]18/10/1996[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Хто ти: мізерність оббитого пилу,
комаха дрібна серед тисяч комах?
Хай йому грець, що не виросли крила,
зумієш злетіти, хоча і не птах!
Знайди лиш опору - скелю гранітну,
тримайся за неї, с́ебе віддай!
Влада її вже дістала зеніту,
збиратимеш разом із нею врожай.
Забудь про минуле, омийся водою,
рабське ганчір'я - усе з себе скинь!
Хай вибухне розум, відразу ж з тобою
влада зіллється - ти лицар її.
[i]15.02.1997[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
В проваллях снів крізь терна знову
шукав тебе и не знайшов,
не мертвого шукав - живого,
зустрів кістяк - дух відійшов.
Ти тіло в пекло запрокинув,
залишив розум у святих.
Для мене назавжди загинув,
апостол слів, повік німих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2013
Как хочется не думать ни о чем,
щека к щеке к тебе прижаться нежно,
немного помечтать, вдыхая запах твой,
не допуская даже мысли грешной.
Скользя, слеза соленою росой
наш бархат кожи скрепит воедино,
мы просто постоим в молчании вдвоем,
и все невзгоды пусть проходят мимо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Так трудно дружбой дорожить, когда друзья тебя не ценят,
когда им можешь говорить лишь то, во что те сами верят.
Где дружба, если смысл ее, потерян в масок захламленьи,
что вынуждает предавать твои родные убеждения?
Возможно, не дано понять мне чудеса самообмана,
но как без помощи познать свои пороки и изьяны?
Всегда ли враг тот, кто плюет на твое в мире отраженье,
и друг ли тот, кто воздает тебе хвалу и уважение?
Я - не святой, моя душа горит в аду моих сомнений,
но если друга потерять, наверно сам сгорю в мгновение.
Не буду вовсе утверждать, что прав, никто мне не поверит,
но как же хочется узнать, что правду все же кто-то ценит.
[i]06/05/2009[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Я хочу быть один, удалившись от всех,
поселившись в глуши, закопаться в себе.
Лишь с природой одною остаться на ты,
социальные все удаляя черты.
Чтоб друзей не терять и не видеть врагов,
избежать честной лжи столь нам милых оков.
Как мне больно в душе, сердце лед холодит,
мир играет со мною, но я в нем забыт.
Для чего я живу и сгораю зачем?
На меня наплевать одинаково всем!
Нет уж верных друзей, ни любимых подруг,
мыслей тьма в голове, но не выскажешь вслух...
Как не ценим мы то, что дается легко,
ни друзей, ни любовь, ни заботу, ни дом;
вытираем мы ноги о чувства других,
но внимания жаждем, однако, от них...
Открываю я душу, встречая друзей,
но плевками они закрывают в ней дверь.
Одиноко стою в перекрестке дорог,
выбор есть - но любой одинаково плох!
[i]31/05/2009[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Не пишет мне никто, так почему же
я должен им слова мои дарить?
Какой же в этом смысл, коль большинству не нужен?
Тот занят, тот уже собрался уходить...
Соль горьких слез мне веки разъедает,
и в одиночестве душа моя горит.
Так тоскно мне...никто не понимает,
что значит, если всеми ты забыт.
Хоть кто-то б отозвался ненароком,
откликнулся б на зов, приехал навестить...
Взбодрил бы иль сказал с упреком
что хватит в комнате пустой хандрить.
Но нет же пустота вовсю сжимает душу,
и темный коридор тенями шелестит.
Порядок скорбный мой доселе не нарушен,
так и тону в тиши, пока душа кричит...
[i]21/11/2010[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Липнева спека огорнула
палаючою кригою землю;
Сонце, немов лазерним скальпелем,
розрізало світ навпіл промінням;
Плакав дрібним пилом шлях,
І старіла земля, зсихаючи, розсипаючись,
- десь був кінець.
Нестримна колись, Велика Ріка вмирала,
разом із ненькою, втративши волю,
Її спроби втекти викривало нікчемне каміння,
як у добу легенд тіло Мученика
стримував простий заіржавілий цвях.
А пекельне коло звужувалося,
щоразу відриваючи шмат надії, висмоктуючи терпець.
У безнадії старіла остання квітка,
а поруч страждав замріяний метелик:
якби мати вміння оживити чарівну подругу,
піднятись удвох у безмежний небесний океан,-
природа сміялася над ними,
мов зомбійований мрець.
Метелик злітає-
сам має сховати Красу від всевбиваючого світла;
Підіймаючись, бачить Біль
і Ту, чиї сподівання забрав із собою, -
він має захистити світ!
Угорі зле посміхається недосяжне Сонце,
яке вже помітило маленьку жертву
і ладне перетравити.
Метелик сміливо розкриває пелюстки-крила,
кидаючи миттєву тінь на знесилену поверхню, -
зникає у чорному блиску.
Зневірена, розщеплюється на порох квітка...
Над обрієм з'являються дощові хмари...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2013
У променнях денної зірки
гойдалась пелюстка над світом,
плавала, сумно і гірко,
уривком вишневого цвіту.
Колись, в обіймах весняних
мріяла небом блакитним
розповідей бджолинних,
п'яних нектаром вишневим.
Задл́я ілюзорних марень
залишила рідну домівку,
наважилась кинути Всесвіт -
вишневу квітучу гілку.
Самотня блукає повітрям,
мікронами вільного часу,
злітає назустріч хмаринам,
що чорною сунуть масою.
Шукає у них притулку,
та треба свинцевій краплині
втоптати пелюстку в багнюку,
зовсім не весняно-синю...
[i]травень 1997[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
У вихорі похмурого мерехтіння
Одиноко кружляв клаптик білої небесної сфери,
Дивуючи зиму досконалістю форм,
Граційністю викривлення кришталевих площин.
Він летів, ніби за покликом казкового віяння,
Вглиб суспільної одинокості,
до невітомої поверхні Терри,
Втомившись від Небесної книги,
повної безглуздості правил та норм
І намагаючись вирватися крізь одну з її щілин.
Його чомусь звали Сніжинкою,
наче був дитиною снігу, -
Ще одна безглуздість: Сніжинки, її незнайомі сусіди,
Були різні, пихаті своєю досконалістю.
Але хай буде замерзлою краплинкою -
Складовою водного кругообігу,
Може тоді пояснюватимуться теперішні біди
Цією природною впертістю.
Може їй пощастить стати сльозинкою
На розпеченному щастям обличчі дитини,
Щоб хоч часточку цього радісного тепла
Забрати з собою у невідомість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426976
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2013
Сріблясто-прозора й воднево легка
промайнула, як тінь, павутинка,
Полетіла просто у небо,
неначе барвиста хмаринка.
Злетіла вона високо,
й осіннього вітру бажання
віднесло її далеко,
немовби забуте кохання...
Час промайнув миттєво,
вдарила осінь сміливо:
відкинуто все чуттєве -
залишилось тільки важливе.
Від холоду й сонця світла
розірвана павутинка,
що потім у шквалі вітру
розтанула мов сніжинка.
зникли із нею мрії
в сталевих буденнощах швидко,
втратили-бо надію,
ніби зів'яла квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2013
Цвинтар. Капличка.
Обеліски. Могили.
Тиші і спокою
грізні сили
вимірюють час
у просторі пустоти
темних проваль
вічних сну і дрімоти.
Тисне земля,
ніби пресом залізним.
Шкода мерців,
що гниють в ній безвісно.
Важко їм дихати -
груди стисло;
тіло і душу -
все черва погризла.
Стогін свинцевий
з щилин долинає,
сморідом трупним
у ямі зітхає.
Над цвинтарем
темні хмарини здіймає
легіон тіней,
злітає в одну...
ім'я її -
.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2013
... Хрести, мільйони хрестів
на полях, заюшених кров'ю.
Трупи в чорно-рудій землі,
володарів вбиті любов'ю.
Розуму марні блукання в пітьмі.
Пороху затхлі калюжі.
Марень повсюди тіні німі
в темряву стягують душі.
Зламане жито. Колос тремтить.
Втікають у вирій лелеки.
В скорботи промінні мати стоїть:
сльози течуть як ріки.
Зникають сини - всі згорають в борні,
й кожен по-своєму гине:
в пекло за друга стрибає один,
іншому куля у спину...
Шалено-п'яний безглуздості сміх...
Людства трагічні зміни...
Мороку тіней - немовби бліх...
Вічні життя руїни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2013
Туга, сум,
непотрібність... Для чого?
Хвиля дум,
жар у мозку. Ні бога,
ні чорта
вже нема. Відповідності -
повні когорти.
Ти не з ними:
в смітті, окремо;
тебе небу
і пеклу нетреба.
Розум мозок з'їда,
думки догора востаннє;
Сльози страх нагорта -
не буде нового світання...
Далі неначе у сні:
гак, мотузка,
рухи німі,
чорна краватка змією на шиї,
в останній раз
підіймаються вії...
В корчах руки за горло
хапаються,
присмертний хрип із грудей
виривається,..
..в чорній безодні тіло
хитається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
...Лежала бліда людина,
повітря тяжко вдихала
в оточенні друзів різних -
хвороба її доконала.
Повітря ставало все важчим,
повіяло, ніби з болота,
з найглибшого підземелля
немовби з'явилась скорбота.
Рукою кістлявою тіні
хворому горло сціпило...
Вранці у домовині
лежало пожовкле тіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
В небі сонце...
Спів пташок.
Вітерець - тепла мазок.
Шепіт лип,
і неба синь...
Тихий скрип -
химерна тінь.
Легкий подих -
важкенна брила,
крижаний протяг
як з домовини.
Згустилися хмари,
щось прогриміло.
Сильнішають чари -
душа відлетіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013
Скрип...Скрип...
Тихий шурхіт..,
знову скрип.
Лехкий подих -
Болі схлип.
Дзвін церковний.
Пес скавчить.
Важкий стогін.
Ніч тремтить.
Промайнула тінь крива
- всюди тиша...
й темрява...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013