| Сторінки (3/268): | « | 1 2 3 | » |
Та ти дивись, крихкий...
Цей стіл... мій син-мій світ,
Мій день, мій світ, мій час
Крихкий...
Я коліщатко... постаті великі
Постійний біль, мій світ крихкий
Мій чоловік, мамуся, мій татусь крихкий,
Мій син сьогодні є,
Але цей світ кривий,
Чи завтра ще прийде?
Там тиснуть кнопку
і вогонь вже йде...
Мій світ крихкий,
Цілую і вдихаю цей момент життя,
Коли мій син...
О ні... мій день, ця ніч,
мій світ крихкий
Вони там є, їх рішення, мій біль
Мій смуток і надія,
Ті постаті далеко,
А тут крихка вся Україна,
Мій світ, мій сон, цей рік
Крихкий,
Летить ракета,
Дрон,
холоднокровність,
Ненависть,
летить байдужість, сліпість, дурість...
Мій сон крихкий...
Мій час, любов, життя, мій світ,
Сьогодні коридор чи ванна,
Дім крихкий...
Всі ми єдина рана... давня,
Бо світ кривий,
І ми даруємо йому дітей,
А він бездумний, холоднокровний, і лихий,
То вибірковий, то страшний,
Який же час у нас крихкий-сумний,
Сьогодні є усе,
А завтра може бути хаос, шум і біль,
Він повністю кривий
Цей світ і постаті лихі,
Як пояснити, що він тут сьогодні,
а завтра хтось лихий
Тим молотом на друзки
Розіб'є дім,
Твій світ крихкий,
Мій син... твій подих, посмішка, любов,
Ти все, що є хорошого сьогодні
Твій дім, наш час, наш світ крихкий,
Мій страх, моя печаль,
Цей гніт, якесь потоншання надії,
І гнів здається як липкий
на всі болючі зміни,
- Дивись, іди
- Там міст крихкий,
- Закрий ті очі, йди
- там прірва...
- Світ кривий, а вибір вже не твій…
12 квітня 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
The swimming bubbles from the stairs,
Like images I’ve had towards you,
The dirt… We covered under snow...
This smell of difference in me,
Like tiny sunshine in the corner,
I am a crosswalk in the hollow,
Not me but someone borrowed,
Or me until today I haven’t seen...
My breath is pounding with the bubbles
In streaming rivers on the stairs,
This heart’s been cheated on the marvels
Reflecting similar exotic glares…
27.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Не просто так ми забираємось на стіни,
Ідуть дощі і вітер хлеще по щокам,
Приходять з часом дивні зміни,
Ти віддаєш себе розгубленим місцям.
Навколо нас гладенькі скелі,
Слизькі, як равликова шерсть,
Стікають мирно водяні кучері,
А на краєчку тамочки звисає хрест.
І все це у мені проходить,
Повітря невідомого дощу,
Камінчики у сторону заводять,
Побачила, як зв'язують гору.
Тепер інакше я дивлюсь на себе,
Я знаю всі вибоїнки і тріщинки свої,
Мені так забагато від усього треба,
Що розучилась я ходити без мети,
Цей світ не я і ще не інші люди,
Цей світ – дві лавки у глухім куту,
Ти над усім, де зависають звуки,
Де хмара переходить в пелену.
25.03.2018
Поїздка в монастир Монсерат, Барселона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Між нами розуміння опускає жалюзі,
Виплескуємо фрази всі на нервах,
Немов із плівки рвуться голоси,
Дивлюсь на себе глухо й темно.
Ти ж знаєш, що зі мною складно,
Але ти вибухаєш, як вулкан,
Ми сваримося просто марно,
Той самий клацає капкан.
А після затихають стіни,
Ми у кімнаті, та вона пуста,
Проходить емоційна злива,
І я хилюся до твого плеча...
09.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Мій настрій – краплі у калюжах,
Безмежна сірість першого числа,
Напівпустий тролейбус, тихі люди,
Питання болдом «Де зима?»
Співає небо темну колискову,
Зависли краплі на дверях,
Мій мозок недоступно сонний,
Волосся пухом на щоках…
Мене пригнічує це місто,
Густі тумани, бруд, дощі,
В душі і пусто, й гірко,
Холодне скло в моїй руці.
Гірлянда світлом огортає,
Воно пливе в моїх очах,
Не бачу сонця, що сідає,
І знову вікна у сльозах...
Січень 2016/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
А ранок просто відсирілий,
Він пробирається в моє пальто,
Приємні тільки дотики крупинок,
Які вкривають цьомками чоло.
Ідеться мляво, майже непомітно,
Не забиваю голову нічим,
Обід і вечір майже злитні,
Весь день, як місиво з годин…
Мені нормально, що немає сонця,
Нормально, що я так погано сплю,
Та відчуття, що я затерта дошка
Сьогодні я нормальним не назву...
04.12.2017, 20.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Жорстокість вулканічно схована в мені,
Усім привітна я і мила,
Але коли емоції палахкотять в вогні,
Тоді я просто дика злива.
Такою я ненавиджу себе,
Від гніву роздирає груди,
Мене кудись в словах несе,
Трясуться ноги й губи.
Бажання утекти від себе,
Від світу, де у мене є ім’я,
Знайти єдине у потребах,
Тримати лаву у твердих руках.
Я знаю, ким ти є сьогодні,
Ліхтар розбитий на старім стовпі,
Твій погляд знову безсторонній,
Тебе лякає зло в своїй душі.
13.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
Ти звик до мене, як до кружки,
Що чаю пісеньки співа,
Короткий цьом, потерся біля вушка,
Але в “люблю” ще є життя.
Там, в кружці, є щербина,
В мені вона також свистить,
Та я до пустоти чутлива,
Тоді вона в мені кипить.
Мені тебе не вистачає,
Ти поруч, не зі мною все ж,
Між нами магія зникає,
Її відсутність ти переживеш.
Ми усвідомлено всі - звички,
Знайомі кружки для тепла...
В душі спускається щось нижче,
Я засинаю в ліжку знов сама.
06.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Найкращий час лишитись споглядати,
Як в’ється тихо й мирно сніг,
Щоб просто м’яко йти, не поспішати...
Велике місто - це крадій утіх -
Маленький митей спокою і тиші,
Де вічність, як розлитий дим,
У ньому хочеться зависнуть,
І бачити горіння інших сил.
Палких осіб, що прагнуть до вершини,
А ти вже знаєш, що її нема,
Пройшов етап шукання винних,
Тепер достатньо, що прийшла зима.
05.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Я б дуже могла бути птахом
Тоді, коли ще небом не ходили літаки,
Бо тільки висота не має мапи,
Там розчиняються на роси всі страхи.
Там щось невидиме й просторе
Годує втомлені, знесилені серця,
І чує шепіт люто-смолянисте море,
Там тільки ти, там тільки я.
І є місця, яким не чутно криків,
Пищання шин і наших голосів,
У висоті стає так плавно й тихо,
Там хвилями вдаряє сотня крил.
І всі ми тут малюсінько мізерні,
Є щось глобальніше за нас,
У висоті і світло часом темне,
У ній життя, як скинутий баласт.
13.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Мій пес оглух,
Рудий Тімон, руденькі вуха,
Моє дитинство вже немає звуку.
У будку пробирається мороз,
Опало листя і зимові груші.
У гулях череп і чоло,
Не може більше високо стрибнути.
Ще впізнає, коли підходжу,
І як щенятко, горнеться до рук,
Я нахиляюсь і питаю тихо:
«Ти ще одну весну зустрінеш тут?»
І я не знаю, чи він бачить сльози,
Чи знає, як мені болить,
Рудий ховає ніс в моїй долоні,
А я прощаюсь, аби далі жить.
19.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Я за вікном не бачу сонця,
Воно з пташками утекло,
Б’ють в барабани довгі ночі,
Дощами розмиваючи тепло.
Я повертаюся до моря і коралів,
До натовпу барвистих риб,
Завислих біля нірок у чеканні
На правильну і точну мить.
Вода живе і дихає зі мною,
В ній скат парить і голки ходять,
Там сині рибки тісною юрбою,
Мене у вічність знов приводять.
Вода не має страху наді мною,
Я в снах в ній більше не тону,
Роз’ївши солями панічні болі,
Тепер я в ній здається сплю.
І так мені захищено і добре
В хвилястій бухті без вітрів,
Вода вливає силу в ноги,
В моїх очах безмежність гір.
03.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Мені з тобою важко говорити,
Ти не чекаєш на мої слова,
Лишаюся на стільчику сидіти
Дивитися, як чешеться сова…
Я знаю, ти мене не зрозумієш,
Якщо навіть детально розкажу…
Я відчуваю, як думки сивіють,
Коли я більше в снах, ніж тут живу.
Я знаю, говорити варто,
Щоб ти присутність відчував,
Ти усміхаєшся так гарно,
Але в мені якийсь бедлам!
Тепер це звичка чути голос,
І фрази пропускаються самі,
Лавиною вкриває дотик,
Твій запах шкіри на моїй щоці.
Мабуть я не експерт в коханні,
Не мудра, вередлива і смішна,
Ні я, ні ти в словах не бездоганні,
Але моя з твоєю дихає душа.
22.02.16/03.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
А можна я із вами попливу?
У цьому темпі й ритмі баржі.
Я ляжу у цю сітку хмарову,
І мандруватиму без карти.
А можна ви мене сховаєте від болю?
Я загорнусь у вашу млявість,
Дозвольте бути вашою росою,
Зайти у вашу довгу сталість.
А можна стане легше все,
Я встану і відкрию навстіж вікна,
Ніхто із хмар не омине,
Я піднімусь до вас по теплих східцях.
І ми разом побачимо ліпнину,
Шпилі соборів, вулички у квітах,
Ми будемо туманним дивом,
Між очманілих акведуків.
А можна відповідь не говорити?
Вона ще до питання прозвучала.
Все так нестерпно, що подітись
Я можу тільки у кудлатих хмарах.
Вересень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Цей рік відкрив мене інакше,
Щось втратилося, зникло, додалось,
Було насичено, щасливо й важко,
Було і сонце, і удари гроз…
Це еволюція, дитинко,
І кожен крок зневоднює мене,
Дзвеніли в коридорах крики,
Моє кохання юне і дурне.
Мене дратують дні стабільні,
Коли зникаєш ти до вихідних,
Що в мене мало часу, я не вільна,
Обов’язки як в кожної й усіх.
Але твій голос, теплі руки,
Твої обійми у реальнім сні,
Присутність, гуркіт, стукіт,
Твоя долоня у страшній воді.
01.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
І помирав там місяць у кімнаті,
Де не було ні штор, ні доброти,
Прийшов малих зірок шукати –
Потрапив в павутиння самоти.
Його шукало потім сонце,
Вітри звивали до небес,
За ним тужили всі віконця,
І той, що зі світанків щез.
Він більше з нею не хотів ділити
Ні ранки, ані світло днів,
У нього не було зими чи літа,
Він спав, але не бачив снів.
Не дивно, що в його кімнату,
Де злість іскрилася зірками,
Грайливий місяць залетів у пастку,
Темніючи від мертвого кохання.
Нарешті роси піднялись бурхливо,
Проникли крізь шпаринки цегляні,
Заколихали хлопця як дитину,
Обмили губи від ненависті й золи.
І там, у найтемнішому з куточків,
Де навіть павуки боялись жить,
Знайшовсь мініатюрний човник,
Що дикі роси вивели з пітьми.
Прокинувся, як тільки сонце встало,
Зняв чорну плахту із вікна,
Це був його найперший ранок,
Коли блищала у траві роса.
03.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
Куди ти полетів холодний?
Яка душа в тобі самотньо спить?
Птахів лякає твоя морда,
Таких, як я, політ твій злить…
Це все мій час: він став коротким,
І я нервова разом з ним,
Іду поспішним збитим кроком,
Не відчуваю у природі змін.
Твоє холодне довге пузо
Чіпляє хмари і лишає слід,
Сьогодні трепетно у грудях,
В бажаннях інший зміст.
Усе, що я ще рік тому хотіла,
Вже є і я собі смішна,
Бо вже нема того, за чим я нила,
Є ширша площина…
Ти полетів, а я лишилась,
Вдивляюся у сіру вічність хмар,
У тебе в пузі стрепенулось,
Когось мій настрій наздогнав…
20.04.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017
Мої маленькі сни такі великі
У них без віку я, жива...
Там страшно гучно, потім тихо,
У них є ти! Я не одна.
Я виринаю з темної води,
Натоптую твердиню.
Підхоплюю із уст мотив,
Вони твій подих залишили.
Будильник не дзвони! Не смій!
Замовкни ради Бога...
Між нами зараз тільки стіл
І захолола в чашках мокка.
Дивись, як піднімається його рука
Як пощастило локону сьогодні.
Він зна: як я ненавиджу слова
І в нього очі від бажання мокрі.
Ми тут удвох, а скрізь лиш порох,
Будинки зламані, розірвана земля,
І ми вибілюємо посмішками морок,
Пора іти! Будильник верещав.
21.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Зайці з калюж смішили мої очі,
А потім губи гріли, цілували щоки,
Ти вибач, не сказала їм я досить,
Вони нахаби лоскотали носик.
І мить була, що вже зими не стало,
Що все за ніч прокинулося, як і я,
Дерева темні сік пили з заграви,
Рожевий холод засмугастив небеса.
Хвиляста тріщина завмерла у асфальті,
Деталі більші за маленьку суть,
У мене в серці тепло, як у чашці,
Чи як в плетінні наших різних рук.
Ти ніжний струм, що у мені пружинить,
Ти зайчик сонця на моїх губах,
Ти сніг із ліхтарів такий чарівний,
Що хочеться з тобою вальсувать...
І все це так звучить наївно,
Так солодко і чудно водночас,
Тут холодно, але не зимно,
Ти зрушив мій баланс...
11.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016
І щось не так було в моєму серці,
Стікали сльози по бруківці щастя.
Було в мені щось просто мертве,
Печаль пролазила крізь маску.
Моя самотність повернулася так різко,
Що я не знала, як дивиться в твої очі,
І в почуттях моїх було безмежно слизько,
Мистецтво не робити рвучких кроків,
Я сумувала, що люблю тебе так сильно,
Що у мені палає сотня стадних почуттів,
Я знаю, що тобі зі мною затишно і тихо,
Але не більше за цю суміш теплих слів.
Шух-шух – я, гойдалка і вітер,
Фух-фух, нарешті холодно у голові,
Шух-шух, не можеш ти мене зігріти,
Коли з тобою я усе ж на самоті...
24.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016
Сьогодні темрява роз’їла мені руки,
В пальто пронизливо мовчу,
За мною йдуть морозні духи,
На них я місяцем сичу.
І я не хочу бути в шапці і перчатках,
Не хочу тяжкості на цих плечах,
Я хочу бути в просторовому достатку,
І відчувати море на губах.
Мені так тисне світ метро й роботи,
Як нові туфлі душать мозолі,
Дістало все і навіть власні кроки.
Борюсь, як риба без води.
Великий місяць розпачем голосить,
Він засинає на моїх щоках,
Та краще темрява, що закриває очі,
І роз’їдає блідість на руках.
16.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Ти не знаєш, як плаче самотність,
І стискає свій розпач в перчатках.
Як сльозами вдягає ту гордість,
І складає в коробки всі маски.
Ти не знаєш, як пусто в кімнаті,
Від думок вибивається дзвін,
Їй широко на цьому матраці.
І блукає вона серед снів...
Ти не знаєш, як вміє мовчати,
І сміятись під сонячний дощ,
Як уміє свій біль загортати
У красивий і ніжний фатин.
Ти не чув, як ридає самотність,
Не сльозами, а помахом вій,
І проходить під шкіру їй осінь
В шумі серця її голосів...
18.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Коли у тебе розривається душа,
І плачеш тихо/голосно в собі,
Надворі загорається земля,
Від променів і листя у воді.
Сьогодні я як сонце з хмарами, то без,
Сумна і впевнена, що зараз ось заплачу,
То вся пекельна і стрибуча, наче пес,
Дивлюся в небо і щось більше бачу.
Та це не щось в мені тому причина,
А вітер магії і швидкості хвилин,
Коли секунда в серці, як година,
Й немає сенсу для дрібних рутин.
І не болить вже думати про тебе,
Твій голос не штурмує уві сні,
Можливо, і відлуння його щезне,
Та поки він ще крутиться на дні...
03.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016
Тут б’ються ночі за світанок,
Завжди калюжі в вибитих ямках,
Усе, що зібрано, – це наостанок,
І ходять пташки на руках.
Тут є життя, що не в моєму стилі.
Хоча тут зовсім мало хвилювань,
Є також м’якший час без свисту,
Й повітря в тілі ніби карнавал.
Тут холод завжди холодніший,
А дощ наповнює краплини до кінця,
Легкого одягу не пробачає вітер,
Бентежне сонце блимає в лісах.
30.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Я не похмура, вам здається,
Це відблиск неба в пилюзі.
Із нього дощ ночами ллється,
Я починаю й не закінчую вірші.
Можливо забагато справ і звичок,
Що наростають грибом на корі,
І тільки у дорозі мені просто тихо,
Летять лиш мокрі і протоптані шляхи.
Була істерика на тижні,
Ридала, вила і тужила,
Посипав перший сніг із ліхтарів,
Чай обліпиховий в “Буланжері”.
А потім темрява в кімнаті,
Та не темніша від тієї, що в мені.
І захотілось світ цей скасувати,
Не обирати, куди далі йти.
І був цей вечір темряви для мене,
Лише для мене і моїх ридань,
Тоді прийшла до мене тиша мертва,
І стала мене тихо обіймать…
29.10.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
А ви коли-небудь брали в руки придане на смерть? Я давно знала про цю дивну традицію готувати чужим людям якісь атрибути одягу, щоб вони забрали їх із собою додому після похорону на пам’ять про покійного. І от я не очікувала від себе, що розплачуся, коли візьму до рук фартушок покійної бабусі на розі. Мама ходила до неї на похорон і її племінниця роздавала усім небайдужим, хто прийшов, набір із рушничка для рук, хустки і фартушка. Вона його сама зшила. Я дивилася на кожен стіжок чорної нитки і не могла стримати сліз. Горло здавлювало усвідомлення нашої безпомічності перед смертю. Я уявила, як ця сувора жінка, яку я ні разу не бачила усміхненою, кожного вечора сідала перед включеним телевізором, діставала коробку з шиттям, матерією для фартушків та вже зробленими викройками. А потім вона тихо і неспішно шила, обметувала краї, вирізала акуратні кишеньки. Мене ніколи ще так не лякала смерть, як у той спекотний липневий день. Я взяла з мами слово, що вона не посміє таке робити, коли їй буде стільки ж років. Ніяких косинок, фартухів, рушників, хусток… Ні! Це… Просто я не хочу, щоб мама старіла і ця традиція… вона мене просто бісить!!! Чому життя таке коротке, щоб жити і таке довге, щоб готуватися до смерті?
17.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Тож учора я їхала додому в метро, переді мною стояв чоловік і на футболці в нього було написано University of Warwick Wind Orchestra і всілякі там духові інструменти були намальовані. І от мій спустошений мозок від 8-годинної писанини здивував мене. Я побачила вулицю Воріка і цього мужчинку із акуратною стрижкою на потилиці. Він був у парадному костюмі і тільки із саксофоном в руках. Його інструмент видавав дивовижно веселі звуки, а ноги підтанцьовували. На голові в нього був дивакуватий оркестровий капелюх (а може вони і на паради не ходять і капелюхи не носять там, в англійському графстві Ворікшир). А потім я подумала, що навряд чи цей чоловік бував в Англії та ще й в духовому оркестрі, а скоріше за все це йому дружина купила цю футболку в секонді, бо якась англійська дама, мабуть завгосп оркестру, списала її через маленькі ледь помітні катишки. От... у мене ще був варіант, що йому брат з Англії привіз або син там учиться... я ще щось почала там собі надумувати, та раптом футболка вийшла...
То до чого я тут веду? Я думаю, що в хвилини смутку і безглуздого саможалю, до мене приходить уява і тикає мені в обличчя ось такими картинками. Напевно, вона єдина завжди має чим мене здивувати і розважити. Ось... Випускайте частіше свою уяву, бо вона у нас чудернацька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Звичайний день, коли ти незвичайна,
Гуляє небом довгий із тополі пух.
Ти знаєш, як народжує кохання
Із його голосу твій надчутливий слух.
І ти дурна, але несоромно й нестрашно,
Цей божевільний жар щіпає мочки вух,
Немає поглядів, що пролітають марно,
Є зачарований тремтінням дух.
Ти дивишся у очі, але там простори,
Як в спеку пішоходу, раз – і океан,
У тих очах вмістилися б і гори,
Якби там ліс без них не сумував,
І ти питаєш, чи в них є потреба
Побачити усе це у твоїх очах?
Щоб бути пухом, що лоскоче небо
До сліз дощу в моїх руках…
06.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Зацвіла ожина красивими білими квітками, які пахнуть солодкими лапками бджіл. Я вперше цього року посадила ожину в опустілому садку після вирубки старих дерев. Маленька яблуня біля криничного кругу, що ледве стоїть і ось-ось розчахнеться на частини, зав’язала крихітні бордові плоди. Жасмин гуде бджолами, хоч і розпустив лише чверть своїх квіток. Його розплескані білі квіти із жовтими серединками нагадують мені якийсь парфум із «Брокарду». Чомусь я не змогла одразу взяти в руки секатор і нарізати жасминових квіток, щоб засушити. Таку ідеальну красу не хочеться порушувати та й гудіння бджіл навколо заворожує. Тому я стояла біля цього майже весільного куща і безкінечно довго вдихала його солод.
М’ята витяглася доверху, рятуючись від всюдисущого бур’яну. Моя рання малинка, яку я теж тільки цієї весни посадила зав’язала аж дві ягідки. Але жовта щось сидить на місці. Боюся, що вона мене підведе. Зате лимонник випустив два листочки у різних місцях. Матіола вже заколосилася і напахтилася як 65-річна жінка з мейкапом і шлейфом «Дзінтарс». Шавлія розклала свої шершаві листочки, мов ті мужчинки в метро свої ноги. Може це чим ширше, то тим більше ти мужик? Ніколи не розуміла цієї дивної традиції, у мене так просто сумка випадає.
На вихідних я дихала глибше.
Я годувала очі кольорами, спинку сонцем (тепер чухаюся як дикий пес), вуха годувала звуками птахів, півнів і курок-репетух. Але найголовніше – я годувала душу. Ось так:
• Хоп! Джміль сідає на квіточку конюшини, що за розмірами така ж, як і її пухнастий звір.
• Хоп! Кошенятка біжать до мене як до кицьки і повністю довіряють свої малюсінькі життя моїм великим ручищам. Взяла двох і поклала спинками на долоні, вони закинули голівоньки, і сонечко залоскотало кошенят під шийками. Ми «балдіємо». Вони ще погано тримаються на ногах, але вже граються лапками один з одним, досліджують темні кутки і великі миски зі смачними запахами.
• Хоп! Мама, як чарівниця, діставала із колеса шини крихітних індокаченят. Менше за мої руки, тільки-тільки зі шкарлупи воно пручалося своїми крильцями, аби вибратися з-під моїх пальців. Я відчувала, як билося його намистинкове серце. Відчувала м’якість пір’їнок, які перевершували м’якість моєї шкіри в сотню разів!
• Хоп! Я лежу на килимку в позі восьми точок і трилисники конюшини здаються деревами, а я ніби потонула в соковитій зеленій траві. Я дивлюся в очі крихітної комахи, яка переходила мій килимок у своїх справах і звернула увагу на велику кліпаючу істоту. Вона не відповіла на «привіт».
• Хоп! Я біжу по доріжці, а навколо мене дерева зробили тунель. І біжу я тому, що в посадці співають пташки, ворушаться якісь гризуни, злякавшись ударів моїх стоп об землю, неймовірно пахне листя і кора, а десь цвіте бузина.
• Хоп! Відчуття втраченого, бо джемова троянда уже посипала землю пелюстками, а моя улюблена рожева піона розтринькала свою свіжість і насичений аромат.
І ось моя лінія під всім цим: життя рухається, навіть коли ми думаємо, що світ зупинився.
07.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Це був той особистий шторм,
Який зриває дах за півсекунди,
Я, спазми, втома, темний грот,
У голові від шуму болісно і людно.
Це стан, коли все чорне й нерозкрите
Сотнею куль крізь тебе довго йде,
І ти лежиш безпомічний, мов сито,
Чекаєш, поки мозок врешті розірве.
Фізично – це гормони і мігрень,
Морально – більше, ніж два слова.
Колючий, темний і холодний день
Він опустився в чорну воду…
І я затихла, я мовчу,
Дивлюсь крізь звук і колір,
Шукаю щось, біжу,
Але проїла пустка отвір.
Мені не холодно, а тихо,
Так тихо, що нема куди кричать.
Пливуть машини наче рибки,
І починає знову шторм сичать…
23.04. - 02.06 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Душа в проколах від великих спиць,
Душа горить короткими рядками,
Ти не прийшов, не заблукав, не зник,
Ти – моя ніч без сну, ти – моя травма.
А хто я?
Я – криниця, що не має двору,
Криниця без завіс, цеберка і дашка,
Але є джерело, що піднімає воду,
Її торкаються лиш губи ланцюга.
Я звикла мати у собі цю таємницю,
Вставати з нею, бігти поруч на метро,
Бо ти коли забута і покинута криниця,
Там довга темрява, що йде через нутро…
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
Це був особливо святковий день для мене. Сповнений маленьких емоцій. Таких, знаєте, відритих емоцій, які не знесли мені голову, а додали щастя. Усе почалося із Пробігу під каштанами. Він запам’ятався пробкою із бігунів на старті і фініші, тому 100% бігункою я себе не відчула, та й ступні мої після суботньої вилазки на підборах пекли мозолями. Однак бігла, бо люди навколо заряджали своїм позитивом і прагненням пройти, прошкутильгати, прочовгати з дітками на плечах, проселфитися і зафейсбучитися, проскакати на танкетках (так, у це може і важко повірити, але жінка бігла в босоніжках на танкетці по бруківці і поки була в моєму полі зору, то ні разу навіть не спіткнулася, ось вам справжній професіоналізм бути жінкою навіть у таких ситуаціях).
Я була вражена кількістю людей, які встали так само рано, як і я в неділю, щоб прийти всього лиш на 30-хвилинну пробіжку. Дух життя, енергії, вічної молодості завдяки руху – це те, що я відчула на розпеченій бруківці під коротесенькі блаженства від ранкового свіжого вітру.
Однак найбільше мені сподобався вечір, який я буквально провела з іменинником наодинці. Я вдягла кросівки, джинси, взяла парасольку – і насолоджувалася дощем. Я ненавиджу спеку, але дощ – обожнюю. Звичайно з парасолькою і сухими ногами. Я думаю, що більша половина людей фиркне і скаже зле на дощ сьогодні увечері, але я не буду серед них. Я вітала Київ з його Днем на Софіївській площі, плескаючи в долоні безстрашним танцівникам вальсу під дощем, співакам з Грінченка, фотографу, який підтанцьовував із парасолею, своїм довжелезним фотохоботом, коли зазвучала ритмічна «Наталка Полтавка» дівчини у красивій вишневій сукні. Було і «Грає море зелене», і наш гімн, який співали на всі голоси нечисленні тримачі парасольок включно зі мною. І дощ тоді співав гучніше, думаю, відчував вину, що порозганяв усіх сушитися.)))
Уявіть, як це пройтися, по майже безлюдному Хрещатику в День народження його міста? Я відчувала, як одяг липне до шкіри за 2,5 години ходьби від дощу під усіма можливими кутами зору. Та не одна я вимокла до нитки, а ще й та сталева жіночка у віночку та вишиванці на фонтані.
Я розчинилася у тому дощі, що просвічувався своєю силою і густотою у фарах машин і зникав у сутінках та кільцях калюж. Я насолоджувалася його темпом, ритмікою, так само, як і грою вуличних музикантів. А можете ще уявити, аби ви йшли по головній вулиці столиці і в увесь голос співали «Червону Руту», навіть не бачачи облич музикантів, які тобі акомпанують на протилежній вулиці. А я співала і не могла піти, поки вони не дограли…
Був момент, коли мені здалося, що знову плаче Інститутська, горло здавило, коли я зупинилася перед площею і глянула під ноги, бо там уже була нова бруківка, як і нові люди, що вже народилися після трагедії. Я провела поглядом довгий ряд фото, попрощалася і віддала цю тугу дощу. Життя так влаштоване: туга, як і дощ, проходять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
У тебе очі дивно бачать світ
Крізь шовк чи марлю в цятках.
Ти часом жмуришся як кріт,
Коли вдивляєшся в усі порядки.
Але коли навколо змахи крил,
Твій погляд зумить кожен рух,
І ти сама вже птах без довгих рим,
А вітер – твій небесний слух…
Ти знаєш, що птахам нелегко,
Бо небо слабкості не вибача,
Їх манить вже повітря тепле,
Та за два дні морозом убива.
Так, знаєш, що не в крилах щастя,
Що їхня воля до удару хижака,
Й коли їм доведеться впасти,
То буде вже остання висота.
Але ти відчуваєш, як на крилах
Птахи несуть до ангелів пилок –
Чарівно зібрану у нас ще віру
Із безкорисних вчинків і думок…
18.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
Я побілила стіни мого дому,
Дерева це зробили цвітом.
Чорніють ще поодинокі крони,
Але усе вже прагне зеленіти.
Абрикосульки бджолами гудуть,
Щіпає вітер їх пелюстки,
Сьогодні встала – вишні вже цвітуть,
Зашився кіт під куртку.
Бо ще холодна в лапи тінь,
А сонце вже у хвіст пече.
У горобців кривавий бій,
Та кіт і вухом не веде.
Ух! Мав би крила на лопатках,
Вночі би спав, здались ті миші,
А зараз би злетів, навів порядки,
От розійшлись пернаті криси!
Ця мрія аж на вусиках тремтить,
А що птахам? Радіють та дуріють,
І завмирають крила, щоб парить,
Сережки на березі червоніють…
Земля вдихає сонце, видихає пар.
Нарешті вилізла і волохата м’ята,
Від неї кут глухий тепло ховав,
Та дощ сказав – тягнися, годі спати!
Ось так і вивів подругу з журби.
Погойдується грива у верби,
Підстаркуваті сосни дують пики
На кращий колір спілої трави,
На стовбури беріз, як білі нитки.
А я зустріла коників аж двох,
Малюсіньких, світло-зелених,
Присіла, сперлась на пеньок,
Хотіла познайомитись із першим.
Застрибав на грудках землі,
Не втік, а зжався у стеблинку,
«Я тут росту на цій великій чорноті.
Чого тобі, гігантська істотинко?»
І от уперше я дивилась в очі
Дрібнішому за ніготь на руці,
І був цей коник найдорожчим,
Що світ створив у цій весні…
17.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Сумує небо наді мною,
Страхи всідаються навколо,
Тепер вони займуться грою,
Я потону у їхній синій крові.
Я у своїм тумані значень,
Де ціль розгублено стоїть,
І я не зовсім, але майже
Готую про свій стан цей звіт.
Катаюся на ліктях по столу,
По тілу ходить холод,
Дивлюсь у хмари, в них лечу,
І наодинці – я свій ворог.
20.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
У вереску шумів
Проходять дні і ночі,
У стисненості стін
Я відкриваю очі.
Усе те саме:
Вікна-двері-стеля
І зранку я –
невиспана тетеря…
Багато слів і жартів, сміху.
Ще купа планів,
списків наперед
Пісень і музики ударів…
Занадто щільно
Ходять в місті люди,
Чіпляються за ноги,
Тачки і чужі думки…
Вони присутні, але духи,
Вони – картонні коробки.
У них пакують соцмережі,
Планшети, фони чи квізи,
Купони, акції, поширення і теги,
Вони розбиті вже на цільові.
У вереску шумів
Проходять мої роки,
У плямах сновидінь
Лишаються воронки
Туди я запихаю діаманти,
Мої рубіни, спілі груші
Із них не витягнеш продажі,
Уяву треба слухать.
Не в вереску таких шумів,
Вони воронки затикають,
Ті ж розривають ночі снів,
Жахіття в груди давить…
І ось я думаю, що маю –
Нічого… Сумно? Не тепер,
Бо я сиджу і думку відкриваю:
З усього, що мені далося,
Що не змінилось у мені з 5,
Не кинуло мене на півдорозі –
Слова й уява без фольги…
17.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016
Хто звів твої коліна в одну точку,
Що ти навприсядки зайшов в вагон,
Але ти не каліка, і не просиш тітку,
Повис на поручні. Дивлюся осторонь.
Напевно, це були гормони,
В очах розлився океан,
Я здавлювала нігті у долонях,
А він пакетик у руці тримав.
Спокійний, тихий і байдужий
Ну хто я, щоб його жаліть?
І що йому раптова моя туга,
Печаль, що переходить в гнів?
Усе це – дріб’язок моїх емоцій,
А він в костюмі і пакетиком в руці,
Стоїть буденно без своїх емоцій,
Стоїть, бо має право бути як усі…
12.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Весна кохається зі снігом,
Проймає вітер до клітин,
І небо мов пружина висне
Від пристрасті сніжин.
Тюльпанам холодно у вуха,
Тремтіння крокусів вбива,
Я заворожена сердита муха
В пальто своє вросла…
Гілки заплуталися в рухах,
В берези дикий сміх,
Тюльпанам мерзнуть вуха,
Хоч їх цілує м’яко сніг…
20.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Коли весь світ на тебе тисне,
Ти у куті і кожне рішення, як біль,
Тоді спинися і не мисли,
Це втома, що скривляє тінь.
Спини думки, заклей їм губи,
Скажи, нехай годинку погуляють,
Піди вдихни весну у груди,
Нехай тебе ці люди не спиняють…
Халепи відпусти чи змий у труби,
Дай серцю простір між ребер,
Розслаб осанку, очі й руки,
Нема ключа від всіх дверей.
Так, світ на тебе може й тисне,
Але не більше, ніж це робиш ти,
Шкідливо так багато мислить,
Бери лиш те, що зможеш донести.
07.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Весна цілує мені очі,
А міг би ти… так ти би міг,
Наздоганяти мої кроки,
Як вітер робить це без слів.
Ти лиш поглянь, як ця блакить
У серці вичища засіки,
Мітлою виганяє гнів і злість,
Вливає небо в мене звуки.
Я не слабка, не хвора, і жива,
Як ця трава тягну доверху шию,
Розхристана до свіжості й тепла,
Я на повіках зайченяток грію)))
03.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Накрив туман суботній ранок,
І тільки річка знає, де її межа,
Сьогодні заварила каву марно,
Камфорка зашипіла і вона стекла…
Туман, як ювелір, зібрав пилок
З тіар сніжинок мокрих,
І сивина торкнулась гілочок,
В їх жили вливши вогкість…
В суботу відключаю всі горіння,
Не хочу планів, ні сварок,
Не рвуся викликати зміни,
Дивлюсь на вигини дужок,
Дужок краплин, що тонуть
В калюжах снігольоду…
Я відключаю «Більше можу!»,
І тихо п’ю зі склянки воду…
В неділю буде дощ іти
І знову люди у вагоні,
Трясеться потяг до мети,
І тільки в мене скроні…
13.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Як тиша о десятій у метро,
Коли наверх усі вже вийшли,
Як роги тролів складені в депо,
Як паутина на забутому горищі.
Як ти один на лавці під землею
Й пориви вітру з темних нір,
Вже чуєш звук тремтіння рейок,
Але ти пес, що втратив дім,
Притулок, де живе твій дух,
Де в стіни увібрався сміх,
І є шпаклівка з власних рук…
Усе «напів_» у цьому існуванні,
Пів_щастя в кожній миті
І ці рядки уже останні,
Але мені напів_розкриті…
09.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Дірявлять краплі сніг,
І нудно-нудно-нудно,
Всі вікна повні сліз,
Розмови чуються беззвучно…
У серці тиша і порядок,
Не хоче грошей, слави чи вина,
Байдуже зиркає на владу,
Кохання – міф,
коли ти півжиття сама.
Мене вже не дратують парочки веселі,
Як дивно, я не заздрю більше їм,
Всі люди тіні, тіні дуже темні,
Їх розмиває світло у клоаці дій,
Я чула шум своєї крові,
Вона гуділа, як козачий бій,
Шум зник і залишились болі,
Затерлась «м» – і стало «…рій»
Я чую краплі, що дірявлять сніг,
Як вітер січня ударяє в скроні,
Я чую жар у пальцях рук і ніг,
І попри все не чую шуму крові…
31.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
За мною ходять хмари,
Ідуть і вдень, і зранку й уночі,
Вони, як ті гіпопотами,
Блукають поруч, хоч і в висоті.
Коли в екрані слів я розчиняюсь,
Вони навшпинячки ідуть,
Коли на них раптово заглядаюсь,
Вони мов кораблі пливуть.
Коли я на побаченні нудьгую,
Вони з комірок сиплять сніг,
Коли за невідомо чим горюю,
Вони вчиняють дикий сміх:
Чи то їх вітер так лоскоче,
Що аж будинкам зносить дах.
Їм не підвладні навіть ночі,
Гойдаються хмарята на зірках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
Безболісно в тумані розчинитись,
В розмитій стежці срібної вологи,
Щоб ти прийшов мені відкритись,
А я побачу серцем твої кроки.
Я не вчеплюся кігтями в твою любов,
Вони лишають шрами й болі,
Не рий траншеї, не будуй кордон,
Кохання – це не зашморг волі.
Не треба перевірок опівночі,
Контролю посмішок чужим,
Дзвінків «А де ти, сонце?»,
Ти божеволій, та не будь дурним.
Я маю право на свою свободу,
Я бачила ці клітки для жінок,
Туди приносять ласку
рідше, аніж воду,
І то після борщу і пампушок…
Я хочу, щоб ти знав уже сьогодні,
Я можу готувати у твоєму домі,
Підносить пиво у суботу твоїм друзям,
Прибрати у кімнатах, вимити підлогу,
Допоки голос твій не стане звуком.
Тоді я залишу тобі фартух у плямах,
Не поту, жиру, соку буряка,
А сліз, яких не відіпрати Тайдом,
І в цьому буде лиш твоя вина…
Туман в неділю колихає воду,
Цілує холод її синіх вуст,
Я бачу серцем твої кроки,
Що бачиш ти: кохання чи фартух?
20.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
Занадто холодно для одиноких,
Занадто різко вітер напада,
Щезає на очах вуальний спокій,
І розпливається тонка свіча.
Нещиро сонце одиноким гріє,
Тремтить від листя в них душа,
Їх шелест, як шипіння зміїв,
Під ними задихається трава.
Та одиноких ще й не це чекає,
Їм ще морозні ночі за вікном,
Терпіння, що дійде до грані,
І кава одинока за столом.
Занадто тихо одиноким,
Хоч натовпу з усіх боків.
Їх шум років тривожить
І сльози наболілих днів.
Який сьогодні місяць одинокий,
Йому би шарфик пов’язать…
Вслухайся у мої ранкові кроки,
Бо я ще маю що тобі сказать…
11.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
[i] Молодість – це ти![/i]
Пробач, що я у тебе небагата,
І ми в цей день не їдемо в Париж,
Що не святкуєм на Монмартрі,
Де мім єдиних нас смішить.
Пробач, що час іде так швидко,
Не знаю, як ці стрілки зупинить,
П’ятірки дві закрили літо,
І осінь біля рук твоїх тремтить.
Ти як і в 30 – сонце й небо,
Тепло цих вересневих днів,
Ти, як троянда у букеті,
Прекрасна й рідна без шипів.
Пробач, що я так мало можу,
Лиш загортаю у папір слова,
Вони коштовні, найдорожчі,
Я довго їх для тебе берегла.
Коли у небі кличуть гуси,
І вітер грається пером,
Твій голос в оксамиті чути,
Як стукіт серця в лініях долонь.
Погрій ще, сонечко, для мами,
Розсійтеся, тумани, в світлячки,
Дощі, розкрийте парасолю дамі,
І не беріть своє ще, золоті роки!
Бо 5 х 5 всього лиш 25,
Матусю, молодість – це ти!
12.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015
Якби сьогодні ти була не тут,
А там, де небо ходить вільно,
Де в тебе проникає тихий звук
І вітер огортає всі будівлі…
Де ходить небо часом сіро,
Надуто, врівноважено, як дим,
Де білі хмари у колисці мирно
Посапують під грізний грім…
І кожен день, як нова повість,
Нового іншого життя,
Де зайво бродить гордість,
Та всюдисуще каяття…
Чи ти б жила з цим чудом
У хаосі покупок і потреб?
Чи б не давив тоді у груди
Цей простір без людей?
???
Ось так по краплі в день,
Підставивши обличчя небу,
Приймати чудо, як женьшень,
Як ключову свою потребу…
03.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Ця спека ще приховує тебе
За гулом ос у переспілих грушах,
За босоніжками коричневих людей,
За легкістю яскравих суконь.
Тебе приховують троянди,
Поміж серпневої імли,
Ти вміло замаскована в ліанах
Блакитних паничів…
Ти зачаїлася в огудинні картоплі,
Гориш, як сонце на воді,
В розпухлих головешках моркви,
Ти у насінні дині на вікні…
Ти криєшся у виногра́динах зелених,
В безмежжі яблук-падалиць,
В малині, що розкинулась богемно,
Збираючись врожаєм уродить.
І тільки місяць тебе бачить,
Він бачить всі твої думки,
І знає, що цей дим вже значить
У сутінках лише восьми…
31.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Батьки не вічні, як і ми!
Їх дикі болі наші болі,
Вони мовчать, коли самі,
Їм вдома нас уже доволі!
Батьки – дитинство, легкість в серці,
Опора, без якої ми – пусті,
Це виховання жити чесно,
Мої захоплено прослухані вірші…
Батьки – це вічний плин чекання,
Поки дитятко з жаром не засне,
Вернеться з школи чи змагання,
Додому з потяга прийде.
Батьки: «Поспить нехай ще!»;
«Вдягни колготки, говорю!»;
«Куди тобі вже їсти менше?»;
«Моя ти феська, я тебе люблю»…
27.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Пил в липні – найпухкіший,
Причесаний росою,
Цілований косою,
Між пальців найгустіший…
Бив град і било сонце,
Чиїсь вдаряли стопи,
Минали чорні ночі,
Минають біглі кроки…
Обгортка котиться, злітає
Її шовковиця хапає,
Та вітер батогом чіпляє,
І довго сам із нею грає…
Чоло спотіє, утече вітря́ка –
І буде парасолька колоску,
А потім вихор вирве маку
Пелюстки-плівочки в грозу…
Вони впадуть на пил-перину,
Нарешті дух переведуть,
Аж тут розжарені краплини,
Їх смужечками розірвуть.
Липневий пил сипучий
В зернятках стиглості полів,
У лясах коників стрибучих,
У шепотінні місяця і снів…
20/07/2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015
Як бумеранг тікає літо,
Північний вітер будить страх,
Життя зібралося у сито,
І якось так «спрозорів» час.
Спрозорів у дрібніших цілях,
Зробивши фоном головну мету,
Проходить мов крізь мене вітер –
Повіки опустила, з ним лечу…
Він знає місце, у думках прошите,
У кроках моїх давніх мрій,
Але ми там не зможемо ходити,
Ми стечемо водою аж від гір…
Зависнемо над тишею у морі,
На цій затримці дихання води,
А потім ляжемо у білий човен,
Щоб бути в центрі дикої грози!
Серед пінистих хвиль і майже ночі,
Зіллється все у колір гнівної пори,
І тільки пляма біла загигоче
Перед хмарищами із чорної орди!
Спитає вітер: «Ти цього хотіла?
Те щастя, що шукала, тут?»
Тоді я видихну безсило,
Відкривши очі
на трамвайний звук.
13/07/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Майнули ластівки грайливі,
Насвистуючи на тепло,
В каштанів свічі догоріли,
І видихнув із легкістю бузок.
Скидають пух тополі,
Як піджаки у спеку білі комірці,
А він як сніг завис стіною,
Лягаючи від танців під траву.
Ранковий аромат безмежний -
Зняла акація з бутонів бігуді,
Змастивши їх солодким медом,
Щоб путались ідеї в голові.
Траву скосили, терпне сік,
Півонія дратує спеку,
Її зустріну знову лиш за рік,
Але не жаль, що я далеко,
Бо дике небо бачить її сміх,
І бачу я пелюстки в ньому,
Як бачить мій неспокій ніч,
Одна для всіх і тут, і вдома.
26.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Стемніла тиша і закрився день,
Навколо плівка від згорання,
Померло стадо згиджених ідей,
А щось нове розкидане безладно,
Розплющились бажання в ковроліні
Уїлись пилом всіх розчарувань,
Вони не пам’ятають, хто туди їх сіяв,
Забули господиню для змагань…
Схилився кактус із пушком в надії.
День розтягнувся, як сорочка ця,
Здається завтра в них втоплюся,
Навколо лиш розхитані місця…
І тихо так, що важко й закричати,
Бо ніби в тиші зараз все це зло!
Закрила очі. Взявся птах тріщати,
Чи знає він, що цим приніс добро?
Я випрямила кактус, освітила день,
Змирилась, відпустила «стадо»,
Відкрила ніч, відкрию й день,
І може хоч якийсь не буде марним…
06/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
І знову головою об цемент!
І знову мрії тільки мрії!
І знову не життя, а тільки смерть,
Прозора дірка від надії.
Ніхто, ніщо, нікόму…
Геть невезуча, геть одна,
Я говорю, що маю волю,
Моя удача все ж глуха!
Я думаю, куди тікати,
Аби не йти в ті самі стіни,
Як мати крила, щоб літати,
Й ні разу не злетіти.
Немов їх хтось зв’язав
У перший сон мене на світі,
Чому ж ніхто і не сказав,
Що будуть так вони боліти?
Розривно, морозно/палюче,
Оголено, розгублено, як бруд,
Коли навколо так яскраво звучно,
Що крик не дістається вух…
Тримаючись за пір’я у руках,
Стискаю непомітні рештки мрії,
Я хочу спати, щоб хоча б у снах
Відчути небо у широких крилах.
26.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
І вийшло сонце над вологим полем,
І небо врешті скинуло хмуру,
Була у ньому неосяжно світла воля,
А я хотіла опинитись на мосту!
Такому довгому і без людей довкола,
Щоб з висотою я була одна,
Із волею небес я завела б розмову,
І нас би слухала лише трава!
Дощем омита, вкрита білим цвітом,
Збадьорена ще у росі трава
На підступах до мосту й волі світу.
03.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Говорять, що не все приходить так одразу,
Але якщо так довго не приходить,
То чи прийдé в якомусь із відрізків часу?
Чи іншому удача більшу сумку носить?
Таке життя. Ми всі раби своєї долі!
Не знаємо, до чого йде вона,
Для неї треба так багато сили волі,
І духу віри чистого зерна!
Чужому щастю так радіти важко,
Боліти цілим серцем за його добро,
Але усе це все ж на краще,
Комусь же треба залишатися лохом!
І може буде його чаша повна,
І він підніме врешті голову важку,
Сказавши: «Все! Моя вже повна!»,
Залишить долю розбиратися саму!
18/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Це місто не каштанів, а кульбаб,
Пролитих сонцем від світанку,
В траві блищать, як мармелад,
І розпустились всі аж до останку!
Здається небо висівало їх пилинки,
Так щедро-густо по усіх кутках,
Витягують із тіні поверхівок шийки,
Немов чекають від птахів листа.
У них цвітіння губить пелюстки,
Дикунок груш і абрикос плескатих,
Забула, куди мала швидко йти,
Бо все це наче просить обійняти!
Суцільні жовті смужки під блакиттю,
Теплом зігріті, милі, рідні кольори,
Стоять кульбабки, зливкою обмиті,
Щебечуть десь над ними «голоси».
29.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Я вільна в дощ, у сніг і мряку,
Я вільна взяти і піти,
Я вільна у тепло, в скажену спеку,
Я вільна нове щось знайти!
Я вільна із собою і людьми,
Я вільна з друзями й без них,
Я вільна від летючості годин,
Я вільна у мережі самоти.
Здається завжди вільною була,
Лиш розум виставляв кордони,
Та по крупинці сиплеться стіна,
І так не терпиться зробити ноги!
20.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
В мені весна, вона така казкова,
У неї гарно загортатися вночі.
Ослаблена і сирістю ще хвора,
Але із нею хочеться «могти».
Могти тікати із приміщень
До сонця, вітру і хмарин,
Любити навіть форму тріщин,
Залатаність старих сидінь.
Просити паросток з’явитись
Із крихітки тоненького зерна,
Хотіти знову народитись
У долі зовсім нόвого життя.
Могти підставити бліденьку щоку
До ласки променя й долоні,
І відчувати у свої великі роки,
Що можна пожалітись мамі…
18.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Останнім часом я щаслива
До чистих сліз і головного болю,
Здорова сонячна людина,
Усміхнена цим ранком і весною.
Щаслива думкою про тебе,
Про ніч без ковдри на плечах,
Про це чудове від блакиті небо,
Про відчуття енергії в ногах…
Пишу так рідко про хороше,
Ковтаю миті справжнього життя,
Але тепер мені і сонця досить,
Щоб знати світло не в мені, а я!
20.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
У проміжку між швидкістю і рухом,
У променях ранкової сльози,
Між свіжих і потішних звуків,
У сонце-тіні ще лінивої весни.
У проміжку від простору й птахів
До пилу і двигунного згорання,
У проміжку із дев’яти і до семи
Нудного часу й духу витрачання.
У проміжку між зараз і до завтра,
Великим «ХОЧУ» і куценьким «можу»,
У світі глухості й «короткої» природи,
У проміжку 15 хвилинної дороги…
17.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Біленькі гетри одягли дерева,
А їжачки розпушують листочки,
Повисло сонце на жердині неба,
Вмиває вітер у калюжах όчки.
Хоча це лиш побілені деревця,
Клапті трави після дощу, як голки,
Лиш слід від літака над сонцем,
Калюжа й вітер біля бровки.
А може це лиш скельця рум’яніють
У потягунцях теплої весни?
І раптом в тіні сирості темніють,
Як впізнаєш те марево душі.
16.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
А що як всі ми тут примари?
Свічки в лампадках на години.
Ми тут, аби вітри награлись,
Створивши їм примарну риму.
Банально боляче в клітинах,
Усе разом наштовхує на біль,
Примарний сон, примарні крила,
Примарний ти, як у театрі грім.
А що як світ лише примара?
Його робота зовсім не в тобі…
Якщо усе це лиш Його вистава?
А вбиті потім вийдуть із куліс?
Я одиниця, що мовчить…
Біжу, сиджу, стою, чекаю…
Я одиниця, що бува не спить,
У цих думках блукаю…
І що ж коли ми й так примари,
Навіщо нам усім цей лік?
Ми розійдемося на хмари,
Не зрушивши й на «мм» лід…
17/01/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Вчора пізно поверталася і так співпало, що разом із перезбудженими вболівальниками, а я вся така спокійна після йоги, що хоч до рани прикладай. Так от вони щодуху кричали знайомі всім нам речівки і я згадала статтю якогось обуреного фейсбуківця, що одні, мовляв, на війні по лезу ходять, а інші розважаються на футболі. Однак я дико не згодна із такою заявкою, бо якщо в наших хлопців забрати ще й футбол, то що ж тоді залишиться? Тільки війна і якщо пощастить реабілітація в госпіталі? Футбол - це не просто спорт, а, напевно, ціла терапія, щоб і горло прочистити, і вилити весь негатив, не беручи в руки автомати. Просто треба бачити їхні обличчя після футболу, щоб це зрозуміти, - світлі, спокійні і розслаблені. Тому краще нехай буде футбол, а не війна. Якби ще всю зброю в руках рашівських найманців перетворити на футбольні м'ячі, а кнопку ядерної бомби замінити на свисток, то у нас би кожен українець був спокійним і світлим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Сьогодні я повністю все прийняла. Все, що навколо відбувається, я просто прийняла. Не намагалася аналізувати, критикувати, кидатися звинуваченнями і злобою. Я прийняла долар по 30, всі подорожчання, що вже прийшли і які ще будуть, прийняла той факт, що війна закінчиться зовсім не скоро, а винних у тогорічних розстрілах людей на Майдані так і не покарають. Я прийняла усвідомлення того, що чуда, більше всього, просто не буде. І це не песимізм, бо від того мені не хочеться плакати. Я прийняла всі події, які сталися і яким ще судилося прийти. Можливо, це і справді від занять йогою, я не знаю, головне, що я - спокійна, хоч мені дуже страшно за кожного, хто може завтра загинути і не повернутися додому. І навіть з цим страхом я змирилася. Прийняття - можливість іти далі і зберігати спокій, коли навколишній хаос занадто голосно кричить. Зараз нема роздратування, всередині залишилися сліди ненависті, але я замалюю їх світлом, щоб на тому місці було життя.
Бережіть себе й Україну! Прийміть її такою, як вона є, бо вона єдина і рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
Пітьма зсуває вже знайомі штори,
Хтось відмотав цей фільм назад,
Щоб знов прийшло до України горе,
Сліпим рабам вчепивши горб.
Кричати? Плакати? Сердитись?
Як далі жити за війни?
Клясти? Надіятись? Молитись?
Ми – світло у руках пітьми!
Її лапища в’їлись нам у шию,
Але МИ – світло цих ночей!
РФ не пролама нам спину,
Пітьма не пожира таких людей!
Бо ми – це світло!
Ми – потік єдиний!
Ми на своїй святій землі,
Не одинокі світлячки,
Що лиш зібрались на хвилину.
Ми – корінь світла
Вже на виході з пітьми.
18.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Ви чули, як говорить сонце
У дні спекотних слів?
Ви чули, як волають гості
У квітах балансуючих столів?
Ви бачили, як темрява палає?
Трясеться серце, ніч іде,
А день її насправді не зміняє,
І тільки сніг усе це забере!
Я вірю в сніг, не вірю людям.
Собі не вірю – я слабка,
Краплини залишають звуки,
А сніг мовчить, як я…
Сьогодні просто дуже сіро,
Я у своїй родині, та сама,
Все добре, тихо, мило,
А я чомусь холодна і чужа…
20/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
Туман з гілок учора плакав.
Безмежно вогко. У легенях сиро.
Сніг наче кран ослаблий капав.
Ялинка посміхалась криво.
Так божевільно холодно
без тебе!
Без тебе
все на ваті, все німе…
Спустилось
до асфальту небо
Туман спустився
На чоло моє.
Його волого-мертві губи
Пройшлись хребцями, наче лід,
Було так сіро-гидко всюди,
І вперше був тяжким мій вік…
11/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Коли сумні навколо люди,
Коли зависли у повітрі сльози,
День – ніч, а сонце в тузі,
Чому танцюють в мене ноги?
Мені надворі просто свіжо,
Велика радість «гумикам» рудим.
Мені із кавою так мило,
Я в небі підбадьорюю «хмурин»!
Хтось дується і фиркає словами,
Я все ще посміхаюся собі.
Хтось тільки позіхає між дощами,
А я радію начебто весні!
Як дивно не чіплятися до себе,
Добріти до приміщень і людей.
Я розумію згорблені дерева,
Великі, сотні, тисячі речей!
Полегшені хуткі години
Стікають мовби з джерела,
У каплях шелестять машини,
У каплях падає життя…
22/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
[b][/b]Раби у долара, раби хай-тек,
На що збираєте сьогодні?
Раби війни, розмов раби,
Завжди до нісенітниці голодні.
Я раб також, я визнаю,
Як алкоголік, хочу вийти з кола,
Залежності і вірності раба,
Але для зливи недостатньо грому,
І я зриваюся, і знов спішу.
Ходжу так швидко,
Що болять суглоби,
Мовчу так тихо,
Що судомить глотку.
Я зараз не даю поради,
Сама не знаю, що пишу,
Кому це треба для розради?
Навіщо ці заплутані рядки?
Я загубилася і нíкому сказати.
Ніхто не зрозуміє. Я сама…
І залишається собі брехати,
Що буде ранок без мого раба!
20/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
[b][/b]My hot mint tea
Will touch these lips
And leave its cold reflection…
Five-handed bared tree,
Astonished under evil drops
Unsearching heating chances.
The mint, the chamomile together,
Defaulted winter, me and them.
I was like tea, like “never”
For already defeated men…
“Cheer up!” – mint tea advises,
I know! Leave me depressed
For these “no matter seconds”,
Stop talking! I’m in tea…
20/12/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
І ось тебе тут не було,
Я ж мусила сама сидіти,
Чи може, все тоді здалось,
А може, це «тоді», як ліки,
У вену введене,
Аби зігріти…
Тоді між нами розлітались звуки,
Я знала, що спливає час,
Його в зупинках було чути,
Моє «нарешті» розтавало на очах…
[i]Старий ліхтар на розі пустки,
Не лагодився й не світив,
І раптом стрепенувся – ГУРКІТ
Пройшов через його сталевий бриль.
Сніжинка-зірка прилягла спочити,
Голівоньку приклала лиш на мить,
Ліхтар хотів долоні їй зігріти,
І спалахнув вогнем, як смолоскип.
Весь жар стрункого серця,
Закоханий принцесі передав
Він розтопив в калюжах скельця,
Навіть весну на ріг зазвав.
Чекав на відповідь, її появу,
На мить високих почуттів,
І лиш вона такого не чекала,
Розлившись в дрібочки краплин.[/i]
І ось тебе тут не було,
Ліхтар завмер, завмерли стіни,
Взялося кригою чоло,
Стемніло світло і години…
16/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Морозний пил із чарівних кристалів,
Дим теплотраси, сірий сніг,
Сьогодні сонце в піжмурки не грає,
Воно відкрите, як безмежний світ!
Сьогодні холод ніби і не холод,
А так… для зміни шапок і шарфів,
Танцює на парковці сторож,
Можливо, цим займатися й хотів.
Вперед два кроки – і нема кристалів,
За рогом – протяг самоти,
А десь за мною все ще танцювали
Прозорі чарівні пилкú!
01/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Ви коли-небудь сідали в диско-тролейбус? Я вчора не одразу навіть зрозуміла, де опинилася. Як завжди бігла, залетіла в перші двері і почала шукати дрібні гроші для талончика. Гучна музика біля водія мене не здивувала, у нас багато меломанів по 18 маршруту. Хтось звичайно може обурюватися, але більшість розуміє: музика робить людину добрішою, а добрий водій для пасажира в оточенні ще ста йому подібних завжди вигідніше! Але різнокольорове світло в моїх долонях: жовте, синє, зелене, червоне і знову жовте, привело в ступор! А коли мене зустрів ряд блакитних LED-лампочок, схожих на гірлянду, біля компостера, мій рот сам відкрився від подиву. Опа! Водій влаштував диско на колесах! Я почала повільно озиратися навколо. Всі були спокійні і майже розслаблені. Здавалося, для них це було звичне явище. Дехто ще намагався стримувати посмішки, дехто хихотів, хтось пропонував Гвердцителі поставити. Кондуктор, яку я помітила аж за три зупинки через слабке світло і її зовсім скромний голос, була така мила і доброзичлива до всіх «гостей їхньої вечірки», що я на мить ніби опинилася у п’ятому класі на своїй першій дискотеці. Тут на моєму обличчі влаштувалася весела дурнувата посмішка, яка мене зустріла навіть у дзеркалі, коли я прийшла додому.
Все було так нереально і цікаво, що я не могла не витріщатися на решту пасажирів. Хтось просто релаксував, закривши очі. Жінки, віку моєї мами, щиро посміхалися, втома важкого понеділка покинула їхні красиві обличчя, а добрі очі загорілися азартом, так ніби вони теж стали частиною цієї авантюри. У це було важко повірити, але навіть бабусі і дідусі вели себе зовсім принишкло, чи то ексцентричного водія побоялися, чи може в них теж не така вже й правильна молодість була? Я все чекала, ну коли? Напевно, ці новенькі зараз почнуть сваритися… Але чоловіки за 30 шумно розсміялися і запропонували Круга або Михайлова включити. Я звичайно нічого не маю проти «Алі Баби» і «Каскадерів» водія, але жаль, що він не фанат «Океанів», «Muse» чи хоча б «Birdy».
Це була справді найнесподіваніша поїздка в моєму житті. Коли я виходила з тролейбуса, помітила, як туди заходила група хлопців у формі. «Упс!» – подумала я. Однак і військові розплилися у посмішках, а потім загиготіли, як хлоп’ята перед шеренгою дівчат на своїй першій дискотеці!
Люди, ви унікально неймовірні! Дякую за вашу ексцентричність і різнокольоровість!!!
16/12/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Ти повернулась з першим снігом,
Із плівкою, як свіже молоко,
Було так зимно, а ти грілась
Перед каміном чи в пальто?
Моя магічна біла нитка
Прозора, як в маля душа,
Я витягла її із сітки –
І зникла сплющена стіна!
23/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Ми живемо на списках:
Купити ще – уже купила,
Зробити ще – уже зробила…
Нам час в повіки тисне,
Закінчення/початок,
як одна картина,
Забігли уперед,
та ще на місці…
Ми живемо із фонами на скроні,
З гарячками майбутніх справ,
Нам ріжуть нігті у долонях,
Коли підходить ще один аврал.
У списках павутинної рутини
Я кожен день. Тепер вже й ніч.
Рахую гроші, пункти і хвилини…
Надутий календарний сич! :)
Спішу-спішу, аби не вспіти,
Іду, біжу, наздоганяю,
Але чомусь на тому ж місці
Життя свого чекаю…
27/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Одне життя з близьким кінцем –
Маленька птаха на великих крилах
Одне життя, утомлене лице
Так забагато справ і мало сили…
Одне життя ще ніби не прожите,
Та в ньому пройдені роки,
У когось бідне, в інших сите,
Одне життя під різні голоси…
Одне життя, чому одне ти?
Чому немає стрілочки назад?
Створити ще одну сторінку,
Де вже мигтить новий абзац…
Маленька птаха на маленьких крилах
Проводить поглядом своїх,
Їх тіні заливають жовто-сірі схили,
Вона лиш уявляє свій політ…
11/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Сьогодні я пишу думками,
Мовчать предмети, ти – німий,
Повітря споює рядками,
І ти, немов грейпфрут гіркий.
Немає дотику без шуму,
Без струму між клітинами в крові,
Здається, що слова мої із суму,
Та глянь, які вуста мої живі!!!
Такі спустошені долоні
В рубцях «було» і «може буде»,
Такі сьогодні всі сторонні,
Мені їх можна і не чути…
04/12/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
І ось я просто механізм,
Як пізно це дійшло до мене,
Немає саможалю, сліз,
Усе хоча б нарешті «чесно»!
Заливши кави у бачок,
Кругів торкнувшись під очима,
Я знову потягнула за гачок,
Закрила двері, і рюкзак на спину.
Іду слухняно, не спішу,
Радію, що сьогодні запізнюся,
Системи вірності лишу,
Хоча все рівно їй прогнуся…
Учора вийшла із системи,
Всі плани – вільні, дії – ще раби,
Змінила сіру однорідну тему,
Але з шурупів не печуться пироги…
26/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Вода стікає, ніч пливе,
Біжиш закоханий в життя,
У подорож, галоп і без стремен,
Навіть у полум’я і рух сміття.
Ти поруч – руки в порох,
Коліна, наче з сірників,
Як барабан вдаряє голос,
Єдиний із клубочків голосів…
Підошви стерті, очі навіжені,
Какао в чашці плівкою взялось,
І ти… самотній наречений,
Якому судженої не знайшлось…
06/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Дорослі вміють
1) плакати в собі:
цей бонус видається всім.
Дорослі вміють
2) спалювать мости
до лабіринту власних снів.
Дорослі знають,
3) як зчепити зуби,
Щоб затравити
у собі печаль.
4) Піджати невдоволення у губи,
5) Заливши в нерви сталь…
Дорослі вміють
6) бути не в собі,
щоб іншим не було помітно.
7) Дорослі можуть
Ніби й не старіть,
Але від зморщок [u]в серці[/u] гірко…
09.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
Невже ти, дівчино, здуріла?
Не ображай себе!
У тебе серце не могила:
Воно не забере усе!
Забула, що слова – ножі?
Вони проходять кості, вени…
Слова – це і твої вірші,
І що це за смішні проблеми?
Послухай, дівчино, щасливі –
Самі не знають, що вони такі,
Вони б ще більшого хотіли,
Під носом маючи скарби…
Не ображай в собі «дитину»,
Вона ж піде, надувши губи,
Без неї ти б нічого не створила,
Лелій свою «маленьку Люду»…
09/10/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
Раптово сонце залило вагон,
Всі люди втратили тіла,
Дерева затремтіли від ворон,
І не було ні дати, ні числа…
Був синій, жовтий колір
На вежі, де збирається вода,
Там синьо билось море,
І там старіла восени трава –
Мій прапор, посмішка на втомі,
І сонце знову – кулька серед хмар...
Великий рух ідей, думок і крові,
Велика пустота на східцях справ!
15/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Не рухаюсь…
Застиглі губи тут
не хочуть вити…
У ваті ситий звук
з огидою жаліти
прийшов до вух,
Як прісний пластик,
легкий і нецікаво гнеться,
На цьому дні не тяжко,
Звичайне тіло й кості…
Мовчу… вдихаю ротом,
Скрутила ноги й руки,
Калачиком в утробу
Хочу повернутись…
05/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
Ось тут я опустила руки,
Хоч і була готова ще чекати,
Дістав… дістав цей стукіт!
Я хочу просто покохати.
Я знаю світ зійде з орбіти,
Навколо мене все зійде!
І буду вже не так ходити,
А стукіт, я надіюсь, загуде!
Тепер у кожного вдивляюсь,
І завмираю, може, в ньому ти?
Та потім знову руки опускаю…
Згоріла карта, щоб тебе знайти.
Навчи мене – тебе чекати,
Не випускаючи із рук тепла,
Навчи, як ураган кохати.
Знайди мене! Я тут сама!
01/11/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Туди, де тихо опадає листя,
І стелиться у ноги, як коша,
Де бавиться своїм намистом
Маленька осінь без пальта…
Туди, де музики не треба,
Щоб задавити тишу навкруги,
Де навіть гріє колір неба,
Коли це розчиняється в тобі…
Вогкий туман заповнює клітини,
Останнє яблуко на волоску,
Ще день, а може, лиш година,
Й воно застрягне у піску…
14/10/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Півколом змах мітли,
І подих вітряної прохолоди,
Машини спінюють мости,
А кроки чути тільки в переході.
І знов гуде наш мегаполіс,
Пекельне тупотіння ніг,
І без початку паралелі колій,
В автівках, як броварня, міст…
Пар теплотраси будить ранок,
Машини кави підняли брилі,
Похнюплені ще сонні крани,
Немов заковані лелеки у броні.
На спуску потонули схили,
В тумані інею і тремору трави,
В прожéктора замало сили,
Щоб врятувати осінь від зими…
06/10/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
В повіках вже набрякли сльози,
І як учора ніч – єдина втіха,
Бо день знов забагато хоче,
Він – слон, а я звичайна миша.
Ніч просто в мене забирає сили,
І не дає ні плакать, ні брехать,
Ніч не приносить віру і надію,
Вночі думки не полум’ям горять.
Ніч відбирає пам'ять –
Я забуваю, що одна.
Сопе заморена уява,
І я на ліжку лиш гора.
25/10/14 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Я в Океані натовпу і звуку
Стою, тупцюю і пливу…
Там, в грудях, інший стукіт:
У ритмі «я щаслива, бо живу»!
Я дихаю на піні в Океані,
Я вогник у хмелю,
Я завмираю від печалі,
Я сплю чи я пливу?
Я в Океані ще на мить,
Вдихаю музику на зорях,
А місяць теж не спить,
Він скинув жовтий колір –
І розгорівся оксамит.
Я в Океані сонця уночі,
У дикій спеці в +12,
Я ніби розчинилась в молоці
І хочеться навіки тут зостаться…
27/08/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Одна без Одного
Я сплю сама.
Ця ніч безоднею
Торкається чола.
Всі звуки – постріли,
І темрява, як гроб,
Страхи під ковдрою
І я – Один клубок.
15/10/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
У нас війна, а я живу…
Коли в повітрі хтось згорає,
Коли за сином хтось ридає,
Я все ще тут і я живу…
Встаю, п’ю каву і живу,
Шукаю щастя і радію волі,
Десь вибухає щось – я сплю,
Хтось плаче, я – на морі.
І що ж тепер? Чи мучить совість?
Напевно, я закрила в ящику її,
Залишивши тупу холодну гордість,
Аби себе від злоби захистить…
На люті не будуються хатинки,
Де щастя клубиться в серцях…
В страхах ростуть «людинки»,
Поховані у знищених містах…
27/08/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Я чую спів пташок і тишу ночі,
Тролейбусів гудіння, сміх дітей,
Як підлітки говорять і регочуть,
Вдихаю літо й обіймаю день.
Перебираю східці і біжу доверху,
І раптом зупиняюся в собі,
Чому не розумію так безмежно,
Так дико у моїй душі?
Неначе все, що є переді мною,
Згорнулося в тонесенький сувій,
Гарячі справи залишились горою,
Мені не сумно бути знов самій.
27/08/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Не знаю, де взялись ті крила,
Аби так високо злетіть.
Чому їх не було, коли хотіла
Від подиву і радості згоріть?!
Не розумію, що ця осінь робить,
Немовби з травнем спутала місця,
Всміхається і лащиться, як котик,
Не випускаючи із рук тепла.
Не знаю, що не так зі світом,
Де в натовпі ти все ж таки один,
Не можу ні сидіти, ні летіти,
Іду по нитках стоптаних хвилин.
18/09/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Два-дев’ять-вісім, їхні тіні
Розгублено вдивляються у небо,
Маленькі діти, цілі сім’ї…
Цей світ і є сьогодні пеклом…
Їх ще чекають на посадку,
Місця чекають, плани, люди,
Чекає хтось від них на згадку
Останніх слів із уст почути.
Вони не знають цих країв,
Цей простір, що завдав їм муки,
Скажіть, чи Бог таке простив?
Того, що він людей всіх учить?
В нас українців худне віра,
Ми зуби зціплюєм щільніше,
Для прощення нема в нас сили,
Бо хтось уже боїться й тиші.
Вона підступна і злостива,
Виманює людей наверх,
А потім кидає осколки в спину,
І висіває у під’їздах смерть…
Сивіють діти, мов старці,
Зростають списки юних ветеранів,
Два-дев’ять-вісім у душі,
І цифра кожна – це відкрита рана.
30/07/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
[i]Моя мила змучена істото, прошу тебе дихай, навіть якщо тебе душать вогнем, «Градами» і «Буками»! Прошу поверни своїх синів і дочок з гарячими від любові до тебе серцями живими. Їх чекають. За ними сумують. І за ними не хочуть плакати у чорному вбранні.
Л. Долинська[/i]
Кістлява, змучена істота
Далеко впала в кручу.
Вона кричить без рота,
Її тероризують, мучать…
Удари, вибухи, байдужість,
Балаканина, друзі-?-вороги,
З Австралії велика чуйність,
І місяці утоми й боротьби…
Анексія – і показовий осуд,
Нуль дій «вагітної» Європи,
А українці жити хочуть,
Натомість – лиш півкроки…
ООН не гарантує миру,
Кидає фрази і розводить руки,
Німеччина так ж мінлива,
Як і щоденний курс валюти.
Поранені…, загиблі… на сьогодні?
Поховані, оплакані і зниклі…
Заручники, катовані й голодні,
Герої-інваліди, травми, крихти,
Прозорі крихти для істоти,
Яку вже лихоманять 5 століть,
Це час робити власні кроки,
Щоб ікла пообламував сусід!
28.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Згорає день, як місяць на воді,
Як ніч у повені кохання,
Як ті, що загораються в собі,
Й згорають тихо від чекання.
Згорають погляди на вістрі слів,
На крáю прірви в розпал ночі,
Згорає блиск прудких стихій,
Згорає щастя і звичайно гроші…
І тліють спогади щодень,
Старим картоном у галуззі,
А замість них – тупа мігрень,
І просто гості, а не друзі.
14/07/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Ніхто не знає, як про це сказати,
Всі – щиросердні, милі, добрі…
Та в когось скоро набридає грати,
І хочеться заїхати собі по морді.
Прокинься, ідіотка! Ти втрачаєш
Свій час, можливості, і щось своє!
Ти зранку і до вечора гасаєш…
Ненавиджу твоє замучене лице!
Ну що ти маєш, крім цієї писанини?
Вірші не діти, їх народжуєш за раз,
Якби хоча б писала ти картини,
У тих заняттях хоч якийсь аванс.
Аванс на час, аванс на іншу долю,
На оправдання в гамі кольорів,
Ти захопилась не тією грою,
У інших теж багато цих дарів.
Я знаю, як про це сказати,
Колись я теж про це скажу,
А зараз буду далі грати,
Слова у фарбі розведу.
14/07/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Коли усе уже дістало,
Повільно встань,
Давай піди і…
випий кави!
Ти – зла – мовчи,
Пий каву півковтками…
Ну хочеш покричи
Між одинарними рядками!
Тут тісно, дико тісно!
Без сенсу сірі голоси,
Сказати всім «до біса»?
І розвернутися й піти?
Чекай! Скажи щось тут:
Папір не здує губи!
Наклацай цей психічний звук,
Його тобі лиш чути...
10/07/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Візьми до себе в прірву
Емоцій і нового почуття!
Дай ніж, я розірву цю сітку.
Візьми до себе у життя!
Ні! Йди. Минай крихкі слова.
Це розпач, він тепер, як спека,
Від нього серце набряка,
Щось розбивається на рештки!
Візьми до себе у життя!
Позбав мене сухого літа.
06/07/2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014