| Сторінки (5/472): | « | 1 2 3 4 5 | » |
А елегантно сказало дякую Бе,
А Бе подружилось із Ве.
Ве розшукало Ге,
А те пішло в гості до Ґе.
Заблукало, опинилося в Де,
А те пило чай разом із Е.
Тістечка принесло кирпатеньке Є.
Тут же набігло і Же,
Новинами ділилось про Зе.
Гикало, посміхаючись И,
З ним підсміювалося також І.
-Ідіть уже їсти усі, -
З кухні гукало Ї.
Бутерброд наминає Йот,
Ка випиває дванадцятий шот.
Ел - законадавиця мод,
Ем любить збори, народ,
Ен хотіло би на курорт,
Але О не пустить на борт.
Миловидна стюардеса Пе
Впадає за першим пілотом Ер,
А той проводить час із пілоткою Ес.
Те постійно думає про прогрес.
Опинилося в любовному трикутнику У.
Еф розізлилося на Ха,
Каже Це: -То блоха.
Че вдає, що глуха.
У суперечку вступає Ша,
Копняка дати погрожує Ща.
М'який знак м'яко шле всіх до Ю.
-Не пиши, каже, всяку дурню,
А бери приклад із Я,
Знане у світі ім'я!
01.12.2024 р.
* переводи (діал.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Щоб отаманом стати,
Не тільки норов треба мати,
Їм треба управляти.
Терпи, козаче!
Буває: серце плаче,
Буває: ворон кряче.
Але як узявся булави,
До неї треба голови!
Терпи, козаче,
Лиш сильних духом жде удача!
29.11. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Ось і вже листопад
Волосся зібгав.
Хтось на листя жовте впав,
І багряніє на чорнім
Руда, кров людська,
Та нездоланним, незборним
Ти лишишся, козаче,
Безвусий ще зовсім, юначе.
Калина лиш на вітрі заплаче,
То стара розхристана мати
Молитиме на удачу,
Щоб вберегти від біди
Єдину дитину,
Щоб не стоптала орда України
І дочекатися щоб перемоги і сина.
28.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
Сиджу зовсім без інтернету. Через деякий час усе ж таки отримую повідомлення про те, що система інтернет-зв'язку зазнала суттєвих пошкоджень і її робота буде відновлена через рік. Повідомлення, як би це сказати, шокує. Ми вже й загалом вся система освіти настільки прив'язані до інтернету, що без нього ніяк. Щоправда, з'ясовую, що студенти теж не мають можливості виходити на пари регулярно за графіком. Інформую безпосередньо завідувача про проблему. Отримую дозвіл на асинхронне навчання. Використовуються для зв'язку зі студентами всі можливі месенджери. Скидую в них лекційні матеріали. Цілодобово приймаю роботи з виконаними завданнями від студентів. Навчальний процес іде і вдень, і вночі. Впоралися, подолали, перемогли. Стоятимо й далі на сторожі.
Написати мемуари після закінчення війни непогана ідея, бо, дійсно, не про все зараз, коли ще війна триває, можна написати. А деякі речі навіть і потім лишаться, думаю, в архівах. Тому в багатьох випадках в оприлюдненому тут фрагменті, назвемо його художніми спогадами, бо вони не мають точної хронологічної послідовності, не конкретизуються місця, люди, всі ті загрози,
з якими довелося зіштовхнутися, як мені особисто, так і моїм знайомим, близьким. Деякі речі, можливо, гіперболізовані, а в деяких випадках навпаки применшено рівень загрози. Коли мене запитували, а чи прилетіло, куди прилетіло, то точної відповіді ніколи не давав. Бо це рівень і загальної безпеки, і особистої теж. А Бог його знає, хто тебе слухає в цей час і хто написав смс під виглядом друга .... Стандартні відповіді в таких випадках для особливо настирливих: -Та десь там далеко. -В іншому кінці міста щось гупає, а в нас тихо, спокійно. -Ладно, мені пора трохи пройтися. Відключаюся, бувай. Читай - все настільки серйозно, що терміново треба бігти в укриття.
... Дасть Бог, колись можна буде про все написати.
(Кінець ознайомчого фрагмента)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027171
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
-У вас бандерівці, мовляв,
Лишили вас і голосу, і прав!
-А знаєте, сусідоньки добренькі,
Ми якось і без вас гарненько
Розберемося, хто і що покрав!
А най би і бандерівці були...
То що?!
Яке тут право
Лізти в справи
Вільного народу,
Що звик молитися свободі,
А не царям,
Їх прихвостням усяким і псарям?
24.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Дружині вдається заспокоїти. Радить побути поки трохи в гуртожитку. Тим більше, що там є укриття. Так, думаю, світла немає. Інтернет теж пропав. Там хоч серед людей буду раптом що. Прибігаю туди. Заставляю вікно шафою. Посеред хати ставлю ще одну шафу. Вона утворює своєрідну перегородку. Ще один захисний бар'єр. За нею ставлю крісло, на якому можна буде лягти спати. Обладную це місце так, що якщо друга шафа раптом впаде, то не безпосередньо на мене, а утворить наді мною своєрідний курінь, упершись у стіну та прасувальну машину.
Світло під кінець дня з'явилося, але з інтернетом щось глухо. Оператор не відповідає. І як за дистанційного навчання бути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027132
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Сусід по гуртожитку чудом лишається живим. Від'їжджає з території підприємства на стоянку. За хвилину туди прилітає. Гине інженер та ще один робітник. Ця подія суттєво змінює його погляди. Саме він зумів знайти заспокійливі слова для мене, коли влучило в електричну опору поряд із моїм будинком.
Періодично зникає зв'язок. Дістається телевишці.
Намагаюся відсторонитися від усіх проблем. Сідаю писати науковий текст. Заглиблююсь із головою в нього. І раптом бах... Комп'ютер ураз гасне. Я в суцільній темряві, бо вікна заклеєні, заставлені дошками. Зберігаю режим світломаскування. Скло обмотане скотчем, щоб менше розліталося при вибухах, бо скло, яке вилітає з вікна, теж може нанести поранення, у тому числі й смертельні.
Хапаю сумку, біжу вниз. Надворі ще світло. Вискакую з під'їзду. Вперше з'являється бажання поїхати теж куди подалі з міста, бо стресостійкість трохи похитнулася якось цього разу і в мене. Дивлюсь на стіни будинку, дах. Телефоную дружині, що все, не буду я тут більше сторожувати. Настала її черга заспокоювати мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027130
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Спати лягаю переважно на підлозі в коридорі. Одягненим і взутим. Сумку
з документами кладу під голову. Зайві секунди інколи зберігають життя. Підірвався й побіг.
На той час вже бачив не тільки посипані вікна, а й знав про реальні смертельні випадки. Хотів перейти в гуртожиток. Там який не який, а підвал. Причому, щоб потрапити в нього із будинку навіть виходити не треба, але після побаченого лишатися там перехотілося. Приліт був у сусідній будинок. Чоловіка на п'ятому поверсі внаслідок вибуху задавило на смерть плитою. Поряд гуртожиток із осиротілами вікнами, в яких гуляє вітер. Стіна будинку напроти вся чорна. Повертаю-таки назад, бо побачене оптимізму не додало. Потім не раз ще бачитиму руйнування, проламані від вибухів дахи будинків, розтрощені вщент крамниці-кіоски, ракету, що зіб'є кут на будівлі школи, в якій навчався мій старший син і стирчатиме деякий час у землі на шкільному подвір'ї. Напроти будинок, під яким загинула літня жінка, вражена вибуховими осколками. Крові вже не видно, але стіна будинка зберігає пам'ятні зазубрини про цей випадок. Бачив залізні гаражі, прошиті наскрізь уламками від вибухівки, скинутої на парашутах. Вигляд ще той, наче в друшляка. Залізо не витримує, а людина такого й подавно не витримає. Так воно й сталося.
Вибухівка впала між будинками, повилітали вікна сусідніх будинків, обвалився балкон, але не тільки руйнування. Чергова смерть. Осколки прошивають не тільки гаражі, а й залітають у вікно на четвертий поверх, де мирно спав чоловік, який накульгував трохи на одну ногу. Мав інвалідність. Зустрічав цього чолов'ягу не раз раніше. Друг одного мого доброго знайомого з гуртожитку, шкільного завуча. Це був останній у житті цього чоловіка сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027028
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Ці чотири місяці були присвячені науці. І вони, дійсно, були плідними в цьому плані, хоча й було чимало різних побутових труднощів, але встигав, як не дивно, все робити, попри перебої з водою, часту відсутність світла, обстріли та інші негаразди та труднощі, зумовлені перебуванням у прифронтовому місті. Ще менше крамниць стало працювати на районі. Траплялися випадки мародерства. Діставалося різним "Кисетам" та "Аттікам". Загалом до від'їзду дорослі члени сімї встигли зробити певні закупки з розрахунку на шістьох чоловік. Тому голодним не сидів. Було спочатку чим перебитися. Плюс на перших порах "Агромол" виручав. Сніданки могли складатися з хліба зі сметаною. Потрапляв бувало на живі черги за гуманітаркою, то перепадала інколи якась кількість брикетів "Мівіни". Пізніше, коли трохи налагодилося з міським транспортом, на роботі теж кілька разів видали допомогу. Потім надходило кілька посилок від колег, що перебували на Західній Україні.
Це було життя з постійно набраною ванною та всіма можливими ємностями. Сніг у якості води для технічних потреб теж використовувався. Потім трохи налагодилося й постачання питної води.
Десь через тиждень після відї'зду моїх і чергового обстрілу, від якого дзвенів посуд у шафі й трохи хилитало загалом увесь дім, сусід також переправляє свою сім'ю подалі, бо запаси стресостійкості в його жінки теж вичерпалися. Спільність ситуації зближує. До цього практично не спілкувалися. Проте не так і сумно, бо діти на мене полишили морську свинку, а теща лишила в гуртожитку рудого кота. Було про кого дбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026959
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Подумавши, вирішую написати про всяк випадок колезі з Польщі. Невдовзі отримав відповідь, що він особисто в цей час буде зайнятий, але попросить родичів зустріти. Настала ніч, мої ще досі на митниці, коли пересікли кордон було вже глибоко за північ, але їх, дійсно, зустріли й допомогли облаштуватися. Світ не без добрих людей! Настав момент, сказати величезне дякую ще одній людині! Дякую, пам'ятатиму.
Так почалося моє майже чотирьохмісячне "холостяцьке" життя в прикордонному, постійно обстрілюваному місті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026704
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Моя родина в евакуаційному потязі. Їдуть в інший куток України, подалі від лиха війни, від тієї загрози, що була принесена на схід України москальськими горе-"асфабадітєлями". Цілий день перебуваю як на голках, бо розумію, що мандрувати в таких умовах ще те задоволення, а раптом попадуть під обстріл. Жену подалі тривожні думки. Заспокоююсь лише тоді, коли отримую звістку, що вони вже в автобусі на прикордонні з Польщею.
Однак дружина знаходить черговий привід для паніки. Телефонує мені: -Ми маємо зараз пересікти кордон. Усі в автобусі їдуть до когось, хтось там їх буде зустрічати, допомагати. -А ми? Ми ж ні мови не знаємо, ні... Як ми там будемо? Заспокоюю, як можу. Паралельно починаю думати: - Дійсно, а як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026691
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Страх поселився в душі жінки. Із цим щось теба було робити. Пережите, звичайно, було не з надто приємних подій, але якщо труситися й здригуватися від кожного різкого звуку, то так, як кажуть у народі, і "з катушок злетіти можна", а обстріли стають ще більш інтенсивними. Не можу на це спокійно дивитися. Починаю шукати можливості для евакуації дітей і жінок. Транспорту власного не маю, а служби таксі не працюють. До вокзалу ж чимось таки треба доїхати. Номери служб перевезення та транспортування здебільшого мовчать. Іноді вдається додзвонитися до якогось часника, але суми озвучуються баснословні. Десь у межах мого авансу на двох роботах. І таку суму треба заплатити ледве не за кожного пасажира, а пасажирів, враховуючи жінок і дітей, п'ятеро. На допомогу приходять родичі. Рятує пасерб мого дядька. Він, щоправда, й за освітою рятувальник. Так співпало. Проте він перша людина у цій історії, якій варто щиро сказати "дякую".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026574
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
А все-таки здолаємо,
Ми зможемо,
Ми переможемо,
Заграємо марш
Тріумфальний,
Досягнемо хмар.
Ми - народ унікальний,
Дар у нас живодайний
Від Бога -
Не відступати предків порога,
Хіба піти за ДНІПРОВСЬКІ ПОРОГИ.
15.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Матвій Ігнатович, керівник підрозділу, чогось не вірить, що ворожі літаки завдають ударів по місту, проте про це пишуть у новинах. Це підтверджують журналісти. Демонструють наслідки ворожих нальотів - фото й відео руйнувань. Але мені підтверджувати нічого не треба. Я бачив це не з екранів телевізора. Вікно власного будинку мені слугувало за телепроєктор. Стояв занімілий, поки дружина не висмикнула мене в коридор.
Перед цим був ракетний удар по ОДА. Загибло багато людей. Ці кадри транслюють у новинах, і, мабуть, вони облетіли весь світ. Світ наче реагує, але мляво. Повітряний простір ніхто так і досі не закрив.
Загалом хронологія описуваного є досить умовною. Не претендує на документальну фіксацію подій. Щось могло бути раніше або навпаки пізніше. Імена, герої теж можуть не співпадати, бути домисленими, бо це більше художній, а не документальний переказ подій, хоча автобіографізм подекуди присутнім буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026284
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Але таки прийшов страх і паніка, що торкнулася передусім жіночої частини сім'ї. Я тримаюсь, бо є за кого відповідати. Бадьорюся. Намагаюся заспокоїти жінок. Починають з'являтися літаки. Перше відносно близьке попадання. Прийшлося по дитячому садку. Ворожі літаки прориваються до міста. Бомблять. Один із мікрорайонів робочої зони зазнає значних руйнувань. Вечір, але сліпить так, наче сонце в зеніті перебуває. За вікном відсвічують заграви. Відблиски вогню відбиваються в усіх вікнах. Усюди гримить. Дружина в істериці. За вікно не можна дивиться без того, щоб волосся не стало дибом, бо там стовп вогню, який вирвався наче звідкись із пекла. Видовище заворожує. Таке враження, що ти потрапив у фільм жахів, який режисер знімає безпосередньо за вікном твого будинку. Кажу: -Берімо сумки з їжею, спускаємося вниз.
Удень спеціально ходив дізнаватися, чи є десь поблизу щось таке, що зійде за укриття. Кілька підвалів надибав. Дружина в ступорі. Ні в яку. Сидимо всі одягнені у вузькому коридорі з сумками напоготові.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026282
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Укриття -то загалом окрема тема. Колись потім. Обстріли переважно були нічними. А вночі комендантська година. Далеко не підеш і не побіжиш. Нічні часи проходили переважно під сходовим майданчиком. І це було потім, трохи пізніше. А поки кожен дорослий член сім'ї виходив на пошуки поживи. Почала з'являтися гуманітарка, але не завжди доїжджала в обіцяний час, могла й зовсім не приїхати. Тому її чекання було ще тим задоволенням. Стояти на вулиці було холодно, це таки був лютий, а простояти в такій черзі цілий день можна було марно.
Виходили й гуляти з дітьми. У небі щось гриміло, свистіло, десь бахкало. -Гради, - авторитетно сказав один чолов'яга, - я в ракетних військах колись служив. Проте, попри таку авторитетність, продовжували гуляти, поки не лякало. Діти десь підчепили заспокійливу чи то дитячу лічилку, чи дражнилку, чи то замовляння-закличку про веселого таргана, в якого не могла поцілити путінська ракета: "Я - тарган веселий. Мене не наздоженеш ти і не влучиш, дядько путін". Щось у такому дусі. Звучало в кількох подібних варіаціях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026119
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Стою в черзі одного з супермаркетів, який встиг уже зникнути за час війни. Підійшов практично до каси. Починається обстріл. Люди продовжують стояти в черзі. Касир хлопчина років 20 пробиває товари. Погляд у нього переляканий. Руки трусяться. Впевнено викладаю товари на касу. Посміхаюся хлопчині. Ще не ляканий, не було близького попадання, не сидів оглушений вибухом у темряві. І не біг сходинками вниз, як ошпарений, із тривожною сумкою з документами, пляшкою води та "аварійним" перекусом, якого б мало вистачити на перший час перебування в укритті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026105
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Однак таку кількість людей, що зібралася під одним дахом, таки чимось треба було годувати. Інфракструктура як така з міста зникла. Хотів було піти забрати збірник зі своєю статтею, яка прийшла на відділення Нової пошти увечері перед початком війни, але відділення було зачинене наглухо й на невизначений час. Зміг забрати статтю місяців через чотири, коли роботу поштового відділення було відновлено. Про поновлення роботи пошти дізнався випадково, побачив чоловіка, одягненого в уніформу Нової пошти, який стояв на вулиці й палив цигарку.
Підійшов і кажу: - А чи не дасте мені посилку, яку я мав забрати місяців чотири тому.
-Паспорт є?
-Звісно, як же без нього в умовах військового стану.
-Зайдіть із протилежного боку. Там відчинено.
Отак неждано-негадано отримав статтю, яку вважав уже зовсім втраченою для себе. Проте це свято відбулося лише через чотири від початку війни місяці. А поки треба було думати, де взяти харчі для годування мешканців, що набилися жити до квартири-рукавички.
Дрібні крамниці, кіоски зовсім зникли з поля зору. Хіба що працював один кіоск Кулиничів поблизу перехрестя. Хліба спочатку там практично не було, але принаймні можна було випити гарячої кави із залишками тієї випічки, яку не встигли розпродати в мирний час, відстоявши не таку вже й велику чергу, як за мірками цих перших днів війни, приблизно в 20-30 чоловік. На районі працювало лише кілька великих супермаркетів, черги до яких були вражаючими. Йшли вони зигзагами і брали свій початок за кілька кілометрів на вулиці. Надворі ж було не тепло. За пів дня однак можна цілком було достояти до входу в супермаркет і, похапавши в руки те, що лишилося з їстівного на полицях, відстояти ще пів дня в черзі, що тягнулася через весь супермаркет до каси. Такі ж черги були й за ліками до тих поодиноких аптек, що лишилися функціонувати в місті. В ходу було заспокійливе, на нього був чималий попит.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025966
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Запис 2
Почалися дзвінки. Посипалися смски. -Як ви там? Ви це чуєте? Бачите? Цілі? Будинок не зруйнований?
- В порядку. Чуємо. Бачимо. Живі. Стоїть на місці.
Сон безслідно розчинився в потоці дзвінків і новин.
Почалася війна. Війна 21 сторіччя. Довготривала, затяжна, яку намагалися подати як таку, що ось за тиждень-два, потім місяць - два, а там, де місяць-два, і років через 2-3, точно закінчиться.
Заспокійливе від Арестовича тоді багатьох заколисувало. Але минав тиждень, за ним другий, третій. Рахунок пішов на місяці і врешті на роки.
Минав хміль від заколисуючих ефірів, як зник врешті й сам Арестович. На зміну поступово верталася до більшості тверезість мислення. Що ж, треба менше дивитися телевізор і виступи всяких там експертів та самому вдаватися до аналізу ситуації. Об'єктивніше виходитиме. Але все це потім. Ішли тільки перші дні вторгнення, і маховик війни поступово набирав обертів.
Містом ганяв танк. Проскочив, гад. Але був він наче дичина, на яку відкрили полювання.
Не вгавали друзі, кликали ближче до себе. У повідомленнях відчувалася відверта паніка. Підтримував, як міг, словесно. Хотілося задавити цю паніку в зародку. Щодо приїзду, не обнадіяв: -Дорога до вас закрита, у передмісті точаться бої, транспорт за місто не ходить. Лишаюся на місці.
-Ой що буде! Ой, наступають! Танки!
Аж зануртувало щось всередині мене від тієї паніки. Захотілося відповісти якомога різко й ствердно.
-Дивись новини! Палять ті танки! Громлять Таманську дивізію!
-Таманську дивізію? Хто?
- Те не Дід же Піхто! Наші!
Заспокійливе мовчання на деякий час. В ефір проривється тітка дружини.
-У нас усе трясеться! Будинок ходором ходить! Проїхали танки!
- Хапайте, що можете, та їдьте до нас!
За одно підбираємо й тещу докупи. І як у тій казці про рукавичку тепер.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025850
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
Коментар до поезії "Чи є закони у війни?" (автор Світлая, вона ж Світлана Пирогова)
[i]«Гаага спить, ООН мовчить». [/i]
Вони вагаються.
А раптом розбудимо звіра,
і він побіжить за нами?
А нас убивають,
І звір уже прийшов за головами.
Не зупините в нас, черга за вами.
04.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
Запис 1
Хотілося спати. Четверта ранку. А яка ж клята зараза так бахкає? Ліг же тільки години дві тому! А що це за спалах? Хіба сьогодні свято, щоб пускати феєрверки? Та який це дурень під ранок їх пускав би?! Та ні, несхоже на дурні розваги. Так би не гриміло. Рештки сну зникли остаточно.
[i] (далі буде)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025784
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Бах, і сипляться іскри,
Падає під ноги електрокабель
Оголений
З високовольтної.
Скільки ж вольт треба було,
Щоб мене вбило?
Знову реакція,
Відскочив назад.
А лишився б на місці,
Чи згорів би у тій підсвітці?
Риторичне тепер питання.
04.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Як бочка порожня,
В ній вітер гудить.
Дурню слухать-
Не варто і жить.
03.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Тьмяніє різко в очах,
Застиг у повітрі металевий жах,
Секунда, щоб лишитися жити.
До чорта твої розлогі
витончені аргументи:
тут тільки миті-моменти,
Реакція блискавична,
що, можливо, й зможе захистити
та дасть можливість ще жити.
02.11.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Скільки не пояснюй, люди завжди домислюють щось своє. Хто розплачується на касі самообслуговування, не зрозуміє того, хто надає перевагу живому спілкуванню з продавцем, бо більшість із нас живе у світі стандартів і стереотипів. Розуміють лише тоді, коли подібне відчули на власному досвіді. Тому є сенс у твердженні "ніколи нікому нічого не пояснюй". Пояснювати варто лише тому, хто готовий почути те, що не вкладається в його домисли та припущення, проте людей, які готові відмовитися від тієї проєкції, яку вони фільмують перед очима щодня, дуже мало, оскільки вихід за стандартне - це завджди зона певного дискомфорту.
01.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025654
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Над ялинкою виблискує сонце. Світить сліпуче мені в очі. Заплуталося наче у верховітті. Ось-ось випливе понад гілками. Заграє ореолами та німбами, і триватиме новий день життя, в якому повно буде посмішок щастя, попри всі негаразди війни, попри щоденне виживання, пошуки шматків хліба, старіння, збайдужіння, боротьбу за власну незалежність та волю. Усе це матиме сенс, бо саме він рятує нас від абсолютного пофігізму, яким просякується наше суспільство. Поки є сенс, ми рухаємося, знаходимо дорогу в імлі, в ранковому та вечірньому тумані. Ми - живемо!Ми - боремося! І врешті-решт перемагаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025142
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
(ритмізована проза)
Якщо стежити за всіма й усім віртуально, то коли робити справи реальні?
24.10. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025004
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
Бюрократ плодить папери рад:
-Ви маєте надію?
Підтвердіть право на цю дію!
20.11.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
В осінніх розливах
Кораблі з жовтого листя.
Не бракує нам мистецького хисту
Побачить в осіннім зів'ялім листі
Квітуче життя.
Осінь - урожайна пора.
18.10.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
Коли багато питань,
А ти всі розв'язав,
І тепер немає вагань,
Бо ні мух не ловив, ані гав,
Можеш побути вдоволеним,
Походити трохи неголеним,
Бо під'їде знову вагон,
В якому нових за-а-а-вдань
цілий сонм!
Тому має бути здоровий...!*
16.10.2024 р.
* cон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Не всі наші думки до вподоби,
Коли без прикрас
Заходять до мас.
16.10. 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Попри ракети,
Попри шахеди,
Вдягнеш порепані кеди
І в нурт
Підеш здобути
Щось геби
На гурт
16.10. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Стоїш на ногах, брат,
А казали не встоїш.
Залізні, правда, тепер
В тебе ноги,
Але ті ж постійні тривоги
І в руках автомат.
Стоїш на ногах, брат,
Бо має стояти солдат,
Як війна, героїчно,
А депутат -
У кріслі сидіти, стоїчно.
12.10. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Коли ковзають миті у вікні машини,
Розумієш, що варто щасливо жити.
З легкістю приймати й відпускати
Дні й людей,
Ніколи не зачиняти дверей
Назавжди:
Уявлення в кожного cвоєї правди.
Музика, що з динаміків лунає,
Любити нас закликає
Ті миті, що випали на долю,
Хоч десь і довелося з'їсти пуд солі.
Цінуємо тих, хто розділив з нами
Дрібку солоного.
Радіємо з тими,
Хто прийшов на солодке.
А човен життя пливе для всіх неминуче,
І там за порогами
Кожного зустрічатиме обрій.
04.10.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Божевілля триває,
Рейтинг убитими
Війна набирає.
Волелюбну націю
"Ніщо" не зламає.
27.09.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Не те що безтурботність -
Сон нам сниться віртуально.
І як це не було б банально-
Відсутність сну реальна.
26.09.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Добро переможе. Воно завжди перемагає. Перемагає тих, хто захлинається від злості. Перемагає тих, хто намагається вирити яму сусідові. Перемагає тих, хто нападає на безневинних і слабших за себе.
Як би не було так, то цього світу вже б не існувало. Його б зруйнувало зло. А цей світ ще жевріє, а то й часом квітує. Переливається всіма кольорами райдуги.
Після громовиці часто визирає на небо ошатна, в різнокольорових барвах, веселка. Люди буває уподібнюються громовиці й сиплять тоді погрозами наліво й направо, але достатньо усміхнутися, щоб прийшла в їхні душі веселка. Отак не помічають, коли приходить до них щастя, але пам'ятають свої смутки.
Історія життя кожного має ці смутки, але й разом із тим миті щастя. Смутки зазвичай у минулому, а щастя живе тільки в дні сьогоднішньому. То живімо сьогодні, а не вчора. Вчора був грім і блискава, а сьогодні райдуга й сяє сонце. Пам'ятайте уроки громовиць, але живіть із веселкою в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022314
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Любителі є підглядати,
Люблять такі маніпулювати,
На чуже добро зазіхати.
А от не заздріть!
А зробіть комусь радість.
І слідкуйте краще за собою,
Тим більше що щиро
Не перейметесь чужою журбою,
То займайтесь своїм видом,
І, може, сонце вам буде видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Як ти борешся за життя
Близьких чи своє,
Кому це важливо?
Байдужість - не диво.
Всі у своїх клопотах,
Очі ніколи вгору підняти.
Так що думай сам, хлопче,
Як боротися, виживати,
Не втратити, сиротою не стати
І нести кусень хліба до хати.
Дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Сон своє бере.
Кава вже не переборе
Крил Морфея.
"Спи", -шепоче нічна фея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
Ти - чарівна! Хм...
Як на тебе тільки дивитися.
А якщо жити з тобою,
то з чим доведеться змиритися?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
Світ цей такий,
що виборювати треба
навіть мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Не знаєш інколи чого хотіти,
Та є бажання постійне одне -
Хочеться мирно жити.
31.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Буття невизначене
якесь у нас:
не відаємо, що призначено,
що нам Всевишній припас.
Чи це черговий падеграс?
Чи як сніг у вольтфас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
Покликав можновладний сина:
-Слухай-но сюди, моя дитино!
Ореол над тобою, сяє німб
І крутиться зграя німф
Біля тебе.
Обирай яку треба!
Кожна з них
Буде рада за тебе!
Затих
можновладного син,
Але час - неминучий це плин.
-Он ту зірку на небі...
-Смаки, Боже, далебі,
Йди, зоре вечірня!
І най буде небо мирне!
23.08. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Не переконуйте ви дитину
ніколи в тому, ні хвилину,
Що вона ідіот чи свиня,
бо отримаєте потому
Для себе таке майбуття,
що демонструватиме ваше пуття.
03.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Її звали Маша. Його ім'я залишилося невідомим. Вона називала його коханим. Вони зустрілися віртуально. Інакше бути й не могло. Інтернет — глобальна павутина інформації та спілкування, яка стрімко заплутує молодше покоління у своїй сітці. І чим більше воно в ній борсається, тим сильніше заплутується.
Він написав "привіт!" − і посміхнувся.
—Привіт! - посміхнулася вона і підморгнула оком.
Так почався вірт, що тривав протягом усього життя.
Вона запитувала його: "Як справи?"
А він відповідав "нормально" або "все гаразд".
— А в тебе як? - запитував він. "Нормальок", - казала вона, прагнучи відкинути рамки офіційності, додати у спілкування невимушеності, безтурботності і, як їй здавалося, лагідних інтонацій.
Майже кожного дня вони обмінювалися стандартними фразами: "Як справи?", "Що робив учора?", "Чим займаєшся сьогодні?", "Як ти?", "А ти?" і безліччю інших.
Фразами, що були наче сухий сніданок, зроблений уранці на швидку руку.
Їм не треба було бути поряд, піклуватися одне про одного. Вони ніколи не
зустрічалися в реалі, тому їм так легко було бути разом. Реальність була їм ні до чого. Вони жили віртуально. Це був сон. Так, віртуальність—це сон, ілюзія присутності. Ілюзія знайомства, спілкування і врешті-решт ілюзія кохання. Вони не жили. Це був лише сон, що часто повторювався. Сон, який снився Маші та її коханому і який ніколи не повторювавсь у їхньому житті.
05.03.-07.03. 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020631
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Час коли
слухає
навіть тиша...
кап-кап...
Чи не дощ
за вікном?
Чи ще далі?
Та то вже деталі,
може, зайві.
21.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Буває: хтось тішиться чужим болем,
Але прийде й до того час молити.
Ніхто не знає, скільки йому жити.
19.08.20224 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Як би добре не захищалась країна,
не можна виграти війни
лише обороною
своїх територій.
Колись довелося
йти до Берліна.
16.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Якщо успішний, є машина,
До тебе мухи липнуть,
А як ідеш з сумою, пішки,
Хіба що білка кине шишку.
12.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
[i]присв. [/i][i] Л. Ф.[/i]
Дихає смерть,
а ти тримайся.
Поки живеш,
Усміхайся.
12.08.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Надійність того, хто поряд, перевіряється необхідністю в терміновій допомозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019522
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
[i]
Оптимізм — бажання посміхатись долі,
Песимізм — вантаж тяжкий у цій юдолі.[/i]
Начерк 1
Колір білий, колір чорний,
Смуга смутку, день печалі,
Сині горизонтять далі,
Обрій сіро-журний.
Начерк 2
Сонце світить,
День квітує,
Все зелене бенкетує,
Світ усіх привітить.
----------------------------
Оптимізм і песимізм вдалось намітить,
Та, може, хтось одне помітить,
Бо так воно у світі повелось:
У кого доля тліє ледве,
А кому й сонце світить щедро.
17.02.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Випивші лишку душі,
як зірвані Одіном квіти,
Легко ідуть до Валльгали,
якщо Раґнарок десь у барі.
06.08.2924 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
[b]Р[/b]акети в небі замість птах -
[b]У[/b]країна ж долає страх,
[b]Х[/b]оробрість у кожному дні.
05.-06.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Із суперечок 2009 р. із представницею РМ про війну в Грузії, СРСР,
українську незалежність та ін.
[[i][i]i][/i]-Чого ж ви тут живете?
Якщо невже
У вас розмовляють так
На роботі?...
Їдьте, де будуть вам раді...
-Ні, дім я викупила тут,
Ні в Мінську чи Лозанні.
- То прийміть Україну
І не плюйте їй в спину.[/i][/i]
Чужинці клянуть Україну,
Плюють їй нахабно у спину:
-Болото, мовляв, і багнюка,
Порядку немає, а тільки грязюка.
А от Білорусь чи Швейцарія —
То пісня же, арія!
-І ви ще не там,
Як же без вас не наставили плям?
6.03.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Роки війни даються, так,
взнаки,
Але твердо зіжми кулак,
Якомога міцніш зуби зціпи,
Щоб не схибити, перемогти,
Підірвані відновити мости
змогти.
Боже, веселкою освіти
Тихі українські світи!
04.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Війна. Нестатки.
Руйнування. Смерть.
Мундир що ніде ставить латки,
Прошитий кулями ущерть.
Який же лютий біс
Чи кровожерливий тиран
Цей "горе-мир" приніс?
Пройшовшись, як таран,
Стежками мирних міст?
Бодай би, путіне, ти б скис,
Щоб був підвішений, як глист,
І як хробак із світу цього слиз!
13.12. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Нема страху, та є тривоги
За рідний край, його поля,
Ранкові росяні дороги,
Стебло, що тільки що звелося,
За те, що мріялось та не збулося,
За тих, хто жив, ще жити буде,
За те тепер, що не зрослося,
І через те, що гинуть люди
За не понюшку навіть тютюну,
А через те, що цар благий віддався галюну.
03.08.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Поет-медіум. Він не належить собі. Дехто забуває, що він провідник між світами.
03.082024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019051
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Вже дихає весна,
А в нас протистояння площ,
І кров була руда,
І вогнетривкий дощ.
28.02. 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
*
Було це безтурботним літом,
З одним ще молодим піїтом.
Зустрів він дівку чорноброву
Та косу полюбив її шовкову.
Любив дивитись в її очі,
Любив ті вечори жадані й ночі,
Коли був з нею наодинці,
Та в рідне селище удерлися ординці.
Палали, нищили, ловили,
І не було у юнака достатньо сили,
Щоб захистить себе, щоб захистити милу.
Слова, слова, які вони безсилі (!),
Коли на рідний край чужинець напада,
Тут би пістоль згодився, шабля й булава,
А що слова, коли відтята голова,
Коли лишається лиш чорная трава!
Слова тут ні до чого,
Хіба що заклинати Бога:
Чому це саме з нами відбулося,
Чому вже так у світі повелося,
Що ллється наша безпокарно кров,
А клятими чужинцями плюндрується любов?
О, Україно, тихий рає,
Твої поля ніхто не обминає:
Татари ...., москалі - і кожний крає
Ласий шматок від цього раю.
Та ще й своя бандитська зграя
Продасть тебе та занехає.
......................................
Бо покладатись звикли не на власну працю, а на чудо —
На доброго сусіда, що про інтереси наші дбати буде,
Чи дядька грошовитого з-за океану,
Бо ж, може, вітер нам ізвідти принесе небесну манну?
І так самі себе уводимо в оману:
Якщо ми не раби, нащо ж тоді здалися нам пани?!
Для чого нам потрібні феодали?
Віддати рідну землю на поталу, а самим піти в васали?
Або ще гірше в кріпосні?!
Невже усі у нас дурні?!........
....Але, мій любий друже, читачу,
Жалітись можна досхочу.
А от якби подумав хто, що я зроблю
Для України, де живу,
Щоб краще на землі було її,
Щоб був тут рай, щасливі дні,
...Любіть себе, любіть Украйну,
Робіть із неї землю файну.
Плекайте сад своїх думок, оберігайте мову,
Політь бур’ян і майте націю здорову!
14.08.09.
* проекція за правописними нормами 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Він тягнилежитьщоскраю,
Пхайвкишенюпокидбаю
Про народнеє добро.
Здогадайтесь, люди, хто
За народ так рад?
Справжній….
(казнокрад)
01.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
************************************
Легка хода вітру клубочеться над землею,
Легко бути часткою, що плине над нею.
Легко у світі бути пір’їною —
Важко у світі жить сиротиною.
22.08.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
[b] В клетке[/b]
- Ну, как тебе на ветке? —
Спросила птица в клетке.
- На ветке — как и в клетке
Только прутья редки.
О. Григор’єв
(опис радянської дійсності)
Хай хоч решітка золота —
Птах прагне волі.
Йому солодші рідні болота,
Йому живеться краще в полі,
І він цінує не метал,
А ті простори, над якими пролітав.
06.08.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Бурелом буревіє,
Буревій буреломом
Ревіє,–
Одним словом,…
(стихія).
03.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Ось і я. Душа моя нарозхрист.
Осінь. Вже падає лист.
Ось і я. Маю талант чи хист
Написати осінньо-журливий лист.
04.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
[i][i][/i]Дні пішли за днями,
Я ж сиджу ночами
І пишу...[/i]
Треті півні вранці проспівали,
Ніч згорнула чорне простирадло.
Ну а ви, юначе, ще не почивали.
Очі дивним сяйвом запинало,
Музика чарівно-неоспівна грала,
І серце звучних рим благало.
Рядки складались купи, розсипались,
мов бісер срібно-золотий,
Як влучну риму підібрать вдавалось,
Або дзвеніли, мов метал простий.
Туман стояв густий,
А вам, юначе, ще не спалось,
Все віршувалось, римувалось,
І все на світі - забувалось...
16.12.2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
[i]І тепло, вечорово,
І плинно, безневинно,
І хмарно, кольорово,
І зимно, безупиннно
[/i]
Буваає різне у житті:
буває проза,
бувають і вірші,
насупить грізне-
відразу хмари у душі.
А прийдеш, музо, ти-
засяють в серці
промені весни.
13.12.2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Ракета пролітає над головою вкотре...
Коли скарають на горло того лотра,
Що затіяв криваву нещадну війну?
28.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
А таки буде тачдаун,
Зберись для стрибка,
З'їш баунті.
25.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Фарбував вчора* хреста.
Куди б хто не йшов,
Завершить однаково.
24.07.2024 р.
*Спочатку було сьогодні, але поки відкрився новий ліміт, подія стала вчорашньою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Не можна казати "тримайся"
Тому, хто за обрій зібрався.
Так, може, сказати "лишайся"?
24.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Чого не уникнути,
Так це старості,
Хіба якщо піти молодим.
Близьких втрачати не хочемо,
Однак розуміємо: смертні всі.
Навіть народне безсмертя має межу-
Триває поки пам'ять не стерта.
24.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Ми всі кудись запізнюємося, щось не встигаємо зробити, але є одне місце, куди завжди встигнемо прийти, хоча й не всі серед тих, хто лишиться, наш прихід туди вважатимуть вчасним, проте це буде стопроцентним відпочинком від усіх земних справ.
22.207.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018175
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Не стало Ірини Фаріон.
Вартість свободи велика-
Плата життям.
22.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Бабка на вербовій гілці,
що гойдається вітром,
Сушить крильця.
21.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
То маєш бути-
Як часник пекучий,
А мандарин-
Занадто балакучий.
Проте лишайся,
Як ти є,
Козацького роду,
Укропом на своєму городі.
19.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Був собі циган,
Дрова в лісі рубав.
Ідея прийшла йому вбивча-
Залізти на бука,
Сісти на гілку
Та цюкать сокиркой.
Повз ішов перехожий.
Каже: - Що ти робиш?
-Промисел Божий,
Заробляю, гілку рубаю.
-Та ти ж упадеш!
-Хіба Бог, звідки ти знаєш?
Іди мовчки, куди шкандибаєш!
Махнув чоловік на нього рукою,
Спересердя притопнув ногою
Та й пішов потихеньку вперед.
А циган сокирою як учесне
по гілляці-
Та внизу вже на ср...ці.
Лежить.
Зірвався, як побіжить.
Догнав, чоловіка вітає,
За пророка того тримає:
-Скажіть, чоловіче, коли я помру?
-Та відчепися. Тричі як чхнеш,
То навіки ото й відійдеш!
Побіг циган з новиною до жінки,
Пилюгу підняв
Та й тричі почхав.
-Все я мертвий тепер!
На дорозі упав,
Руки навхрест розклав.
А їхав якраз візник.
Каже: - Я вправний медпрацівник.
Швидко лікую, з того світу вертаю.
Та міцненько гарапник узяв
І цигана добренько протяв.
Той підскочив, на ноги встав:
-Дякую, газдо, мене врятували,
Дай Вам Боже здоров'я чували!
Ну що, сокира - добрий інструмент,
Але почуй і Божий аргумент!
19.07.2024 р.
Оригінал
Циган та чоловік
Ішов чоловік шляхом, а над шляхом росла якась деревина. Дивиться чоловік — сидить циган на тому дереві на гілці і рубає її, і вже підрубав зовсім, от-от гілка уломиться. Чоловік і каже:
— Цигане, цигане, упадеш.
— А почім ти знаєш? Хіба ти Біг? — відізвавсь циган.
— Я не біг, а йшов, та знаю, що упадеш.
Не поняв віри циган мужикові. Сидить собі на гілці та й цюка. Ще не покривсь чоловік тою горою, а циган вже доцюкавсь, що гілка луснула, і бебехнувся з нею циган на землю. Зараз схопивсь циган і побіг доганяти мужика.
— Батечку, голубчику, — наздогнавши, благає циган мужика, — коли ти взнав, що я упаду, то ти знаєш, чи скоро я і умру: скажи, мій голубе, скільки мені на світі жити ще зосталось?
Щоб швидше циган відчепився:
— Як тричі кашлянеш, то й умреш, — відказав чоловік що попадя.
— Е, побіжу ж я та хоч скажу жінці, що скоро вмру, — заголосив циган.
Подавсь циган до жінки, та дорогою задихався та й закашлявся. Тільки що кашлянув утретє, так і розтягся на шляху, і лежить ні живий ні мертвий. Їхав на ту пору тим шляхом пан. Зупинив кучер коней, почав штовхати цигана, щоб устав із шляху. Не ворухнется циган. Підходить до нього сам пан, торкає його ногою і питає:
— Чом ти, цигане, не підводишся?
— Мені чоловік казав, що я вже вмер.
Розсердився пан і звелів кучерові стьобонути цигана батурою. От кучер як стьобоне — мовчить циган, він удруге, утретє… Не змігся циган влежати, та як схопиться, — давай панові дякувати:
— Спасибі тобі, паночку, що ти воскресив мене! Мені чоловік сказав, що як тричі кашляну, то і вмру. Я кашлянув тричі, та й думав, що вже вмер. Теперечки побіжу, похвалюсь жінці, що живий зостався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Один чоловік впіймав солов'я
Та задумав із нього
Зробить шашлика.
А той: -Пусти, ради Бога,
Маленька, хай бачить Всевишній,
Пожива із мене! Хіба мной наїсишся?
А як пустиш на волю,
Підкажу, як покращити долю,
Безкоштовно навчу трьох безцінних речей.
Подумав бідака: -Соловей гарно рече,
Ну хай ще живе.
Відпустив, а той угору злетів,
На високе дерево сів
Та каже: -Не їж те, що не годиться,
І не зможеш тоді отруїться.
Не шкодуй за тим, чого не повернути,
Кроки вперед тільки можуть бути.
Неправдоподібним словам ніколи не вір-
Буде в душі твоїй тоді завжди мир!
Полетів соловей та волає:
-Ой зле, чоловіче, вчинив,
Даремно мене відпустив:
У собі скарба великого маю.
Чоловік засмутився,
За солов'єм припустився,
-А той каже: -Все, чому вчив,
Пішло марно.
Шкодуєш за тим, що не може вернутись,
Неправді повірив,
Підхопив та поширив.
Ось так соловейко розуму вчив,
Але то даремно, якщо недовчив.
18.07.2024 р.
Оригінал
Як соловейко чоловіка розуму навчив
Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти. Але пташок каже до нього:
— Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:
— Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи річам неподобним не вір.
Почувши це, чоловік пустив соловейка.
А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
— О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мене є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.
Тоді соловейко каже:
— Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неподібній речі ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?!
Та й полетів собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Дві ворони шукали води,
Бо спека ж така була, -
Де ті холоди, -
Раптом одна кричить: -Диви!
Збанок, а там трохи води!
- Та бачу, але халепа:
Наші дзьоби малі,
А вода аж на дні.
Та й полетіла далі далеко...
Це так, щоб не сказати дурепа,
Бо хоч рима багата,
Але як не вдягнути лати,
То можна таки постраждати.
Інша лишилась,
Камінці збирала,
У збанок кидала,
Водиці дістала,
Вдосталь напилась,
Хіба не наїлась.
Мораль проста: Не завжди тілом,
Не все береться силой.
17.07.2024 р.
Оригінал
ЯК ВОРОНА ДІСТАЛА ЗІ ЗБАНКА ВОДИ
Дві ворони ходили шукати води, бо їм дуже хотілося пити, але не знайшли ніде. Нарешті знайшли десь на кошарі в збанку, та не могли дістати, бо води було мало. Одна ворона полетіла далі. Друга ворона почала до збанка метати камінчики, щоби вода наверха вийшла, і напилась.
Недарма люди кажуть: де не візьмеш силою, бери умом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Чотири волики тягнули плуга,
Уже увечері, додому,
І вийшли як на луг
зелений,
Долаючи від праці добової втому
(була нестерпна спека, день шалений),
Зустріли ґедзя польового.
А той питає муху, перед цим
що ще на полі сіла
Волам на круторогі роги,
Чи не з далекої вона дороги,
Що бачила, чим жила.
-Та що, то був такий екстрим!
Я цілий день орала,
На хвильку навіть крил не склала,
Аби достатньо взимку хліба мали
Оці воли нещасні та люди ті пропасні!
Отак вони, хвальки, усі,
Як їх послухать - завжди на чолі,
А приєднаються лише вкінці.
14.07.2024 р.
Оригінал
ХВАЛЬКУВАТА МУХА
Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола:
— А ти звідки їдеш, сестро?
— 3 поля,— відповідає вона,— цілий день орала-м з волами, аби люди мали хліба досить!
Що вартий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
https://uagolos.com/ukraintsi-pryhoshchaiut-zaharbnykiv-otruynymy-pyrizhkamy/#google_vignette
Добрі ми українці, добрі,
навіть з ворогами,
Пригощаємо й тих пирогами,
від яких тільки-
Вперед ногами.
липень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
Важкі часи,
але зустрілися,
Попри все,
щиро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
Живемо в час, коли трагедія стає звичністю....
І чи не є це найбільшою дикістю,
Коли кожного дня смерть,
Руйнація, каліцтво і кров,
А щоб жити і не зникла нація
Потрібні ракети, гармати
І треба багато вбивати?
Але як ще захиститися від тих,
Хто вдерся до хати
І прийшов тебе убивати?
Тільки залізом, тільки вогнем,
Прозеленню, козацьким вождем.
11.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Казала зима літу:
-Хоч повно в тебе квіту,
Та ти недобре хазяйнуєш,
Порядки тільки псуєш.
- Та як же я не хазяйную,
Усе у мене є, і хліб скиртую.
-Та то нікого не дивує,
Але у тебе той в степу ночує,
А той всю ніч гуляє.
У мене ж ніч, як настає,
То всіх до хати проганяє
І носа в двір ніхто не потикає.
Ну що ж, господарі бувають різні,
Одні добрі, інші грізні.
А обирати, друзі, вам,
Чи то з нагайкою до вас,
Чи добрим словом.
А я, поки господарює літо в нас,
Піду спокійно вип'ю квас.
09.07.2024 р.
Оригінал
Літо і зима
Казала зима літові:
- Ти не хазяйка, а розтаскуха.
- Як, - каже літо, - я не хазяйка: що у мене усе є - як хліб, як і що друге?
- А так, не хазяйка, - каже зима, - що у тебе той на дворі ночує, той на степу, а я усіх як ніч - так у хату і зберу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Коли людина одним оком їсть,
А другим в телефоні грає,
То так, на жаль, буває,
В тарілку ноги закидає.
Не намагайся, юний друже,
Щоб на долівці не була калюжа,
Телефон, як мавпа, у руках тримати,
А ложку, що для рук, ногами брати.
08.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Без гумору ніяк не можна:
У вік загрозливих ракет
Без нього жити неспроможно,-
То твій словесний кулемет,
Вістря поезії, багнет.
08.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
На вузенькому містку
Зустрівся кінь ослу.
Та й то не дивина,
Але внизу велика глибина.
Кінь форкає: -Дорогу!
Задовольни осел мою вимогу!
Осел йому: - З чого це!
-Бо розумніший я!
-Хм, хвилює це кого це!
Достойніший від тебе - я!
- Та де ж?! Недарма кажуть,
Дурний, немов віслюк!
-О-о-т я тобі як зважу,
То буде тут тобі каюк!
Чи бач знайшовсь, розумна голова,
Ти сам - худоба тяглова! -
І то вони так сперечались,
Один одному дорогу не давали,
Не вгледіли, як низько впали.
Скажу я їм: "Обидва ви дурні,
Бо впертість, тупість не прикрасять дні!"
07.07.2024 р.
Оригінал
Кінь і осел (байка)
Кінь і осел зустрілись на вузенькому мостику. Кінь каже ослові:
- Дай мені дорогу!
А осел уперся, ні з місця, і каже:
- Дай ти мені дорогу, я достойніший од тебе.
- Замовчи, нікчемо, - гордовито промовив кінь, - іще й ти здумав собою величатися! Дурнішого за осла в світі немає. Не дарма у людей поговірка склалась: "Дурний, як осел!" А кінь - розумна істота: я чоловікові приношу велику користь. Коней вчать нарівні з солдатами, і вони все дочиста розуміють, а ти що - дурний, як пробка.
- А ти хоч і розумний, зате богу противний, - каже осел, - ти такий ненажерний, що тобі корму ніколи не настачиш. Коли ховавсь Ісус Христос в яслах від розбійників, так ти все сіно пожер, йому нічим було прикриться і тебе за се бог прокляв, а я хоч і дурний, зате угодний богу. На мені божа мати їхала у Єрусалим, а ти що... Кінь має ослові уступать і повинуваться.
Ото вони сперечалися, сперечалися, один одному дороги не давали. А далі кінь із гордості кинувсь напролом, щоб збити осла з мосту, а самому пройти. Осел теж подався уперед, - і обидва полетіли у воду. Бовтаються в рівчаку і ніяк не можуть вилізти.
На той час біг по місточку собака, розпитав, з якої причини вони попадали, і сказав їм:
- Обидва ви дурні, гордість і тупість - між собою брати. Якби один з вас був учтивий, дав би іншому дорогу, то все було б по-доброму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Притисла гострозуба щука
У темному кутку
В'юнка маленького, падлюка.
-Ну що, знімай ти брошку,
Я їстиму тебе потрошку.
- Та зачекайте, паніматко,
Моя тут скраю завжди хатка.
Ще з'їсте, а вам сповідатися тре.
А та подумала, а й справді, встигне,
Куди спішити, ще зжере.
В'юн-не гаряча страва, не схолоне,
Куди він дінеться з полону?
-А що тут церква є?
Чи де відмолювать своє?
-Ідіть за мною, паніматко,
Церквицю одну знаю.
Он бачите зелена крайня хатка,
Заходьте там просторо
І висповідають скоро!
Зубаста щука тільки шасть -
А то рибальський ятір!
Ну що, сиди тепер, святошо,
Вже йде рибалка-міхоноша!
Мораль така: Зібрався їсти - довго не міркуй,
Бо запливе в'юнок за буй!
06.07.2024 р.
Оригінал
В’юн і щука
Колись щука застукала в’юна у тім куточку, що не було куди йому втікати. Ото він бачить це горе та й каже:
- Чи ви, паніматко, сповідались? Вона каже:
- Ні.
Тоді він каже їй:
- Ідіть же, я вас висповідаю, а тоді мене і з’їсте.
Вона його питає:
- А де ж ти мене висповідаєш?
Він каже:
- Тут і церковця є.
Ото вона послухала його та й ідуть удвох до тої церковці. Він її привів до ятеря та й каже:
- Ідіть за мною.
Вона улізла в ятір та вже й не вилізе, в’юнові ж сімнадцятеро дверей у тім ятері, то він зараз і виліз, тоді бігає кругом ятеря та й каже їй:
- Сиди, святоша, поки прийде рибалка-міхоноша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Спека спекотно пече,
Піт вкриває лице.
Літо вже це....
Промайне, як минає усе.
Тільки з пам'яті згадка не йде...
Про це...
05.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Жадана тиша.
Слава Богу!
Ручка пише.
Закутаний у тогу.
Ніч спекотна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Корону носила ворона,
Та дістався їй сир,
І начхала вона на ту заборону,
Якої тримався весь мир.
- Якщо їсти в головному уборі,
То не утопнеш у синьому морі,
А те, що теща буде глуха,
Ну то ж, людоньки, очевидна дурня!
І тим більше свекруха я.
То виперла груди, розправила пір'я,
Ну, прямо тобі, зіркове сузір'я!
Та з'їхала трохи від рухів корона,
Нахилася стрімко ворона
За нею,
А сир уже теє...
Упав під ялину,
І, як на лихую годину,
Іжакові на голки,
А той - не будь дурень - та в нору!
Мораль: Як сидиш висо́ко,
Пір'я тримай при собі,
Бо розпустиш як лиш-
Наскочить їжак або лис.
04.07.2024 р.
🦔🦔🦔
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Погода в хаті-
Це жінка, мати,
Берегиня,
Вогню домашнього святиня.
А батько в полі,
Землю оре,
Мозолі хова поволі,
І вечірня сходить зоре.
Збіглися до хати діти,
Принесли матусі квіти.
Де дітей до серця горнуть,
Щастя пригортають.
Соловейко колискову тьохка,
Діти швидко засинають.
Проміння сонця неодмінно завтра,
Мов будильник, всіх побудить.
02.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Чи був Стус горлопаном?
Чи не міг просто змовчати?
Свободи хотів для рідної хати.
А його колимським баном
Заткнули кати.
Проте на колимськім морозі калина цвіте,
А слово волі святе!
02.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
[i]Нашим захисникам, героям-воїнам ЗСУ присвячується[/i]
МИ - ВІЛЬНІ!!!
Не хочемо рабство вертати,
До неволі звикати!
МИ-СИЛЬНІ!!!
На колінах не нам плазувати,
Гідну відсіч готові дати!
ГЕТЬ, зайди!!!
Перед вами НАЩАДКИ БАЙДИ,
Що вміють вмирати,
Ворога бити, ПЕРЕМАГАТИ!!!
01.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
[i][i]повна версія (див. Витримки)[/i][/i]
Телевізійні впливи та інформаційні вливи...
Час хапатися за серце чи вила?
"Гарячі" голови закликають,
Але не їх перші рубають,
Бо вони то захищені,
Десь сидять у приміщенні.
От так-то суспільство...
Є частина віддалена,
Мов чужий біль це,
Та живуть мов прогалина.
Об'єднати – то спосіб перемагати,
Усюди усім у світі плечем стати
Проти кровожерних тиранів
Та скласти сукупність демократичних поліекранів.
30.06.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Дещо зі складеного цілого під назвою "Справжня поліекранна єдність"
..................................
[i](про різне ставлення до війни)[/i]
От так-то суспільство...
Є частина віддалена,
Мов чужий біль це,
Та живуть мов прогалина.
............................................
[i](у який спосіб можна перемогти?)[/i]
Об'єднати - то спосіб перемагати,
Усюди усім у світі плечем стати
Проти кровожерних тиранів
Та скласти сукупність демократичних поліекранів.
30.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Пишеш одне-
Бачать інше.
Так у кого більше фантазії?
Чи не в літературного критика
Більше, ніж в автора?
30.06.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024