| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
я мрію, щоб усе було не так!
не так, як заплановує годинник.
у всіх, я впевнена, свій шлях,
чи серпантин, а може павутини.
та може попадеться і легкий,
як теплий дощ осіннім днем.
повір, буває ще й такий,
що обпікає скроні, як вогнем.
буває всяке у твоїм житті,
але я прошу: не проводь його даремно,
коли проходять дні, розходяться путі,
чи коли в серці стане сумно й темно.
живи не так, як просять всі,
і віддавайся весь, до вій і п’яток,
відчуй цю мить в її красі,
як в першому польоті ластів’яток!
твоя смарагдова весна прийде,
коли ти зовсім не готовий, не чекаєш!
тобі дано життя - воно ще молоде.
то ж дій! чого під хмарами літаєш?!
ти шаленій, дружи, люби!
міняй щоденно звички і земні орбіти,
для того ми вродилися людьми,
щоб в соту осінь з радістю сивіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
І осінь знов виводить блакитнуватих зір етюди,
Пожовклим листям прикрва ночей своїх тепло.
Впаду із сонцем знову ж я на твої теплі груди,
Так само, як ранковий промінь торкається твоє чоло.
Осіння теплота вливається глінтвейном у холодні душі,
І кутає тебе у простині жовто-гарячих ран.
Колись просила із твоїх долонь малий шматочок суші,
А ти кидав мені під ноги безкрайньо непорібний океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450675
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2013
Моя нене, не плач! Обітри свої сльози!
Хто сказав, що тобі вже не стать?
Хоч у лютих серцях допікають морози,
Я готова за тебе на землю упасть!
Не мовчіть ви степи у обіймах вітрів,
Це герої твої нині плачуть даремно,
Мій народе, вставай, побори ворогів!
Побори! Бо тебе вже повсюди ущербно!
Після полум’я й льоду ти ще підведешся.
Закричин на весь світ, що жива!
Обіцяю тобі, що свого ще доб’єшся!
Перестанеш, вкраїно, ділитись на два!
Моя нене, не плач, підведися з колін!
Й розкажи ти усім про свою чудну вроду!
Твоя сила у силі твої поколінь,
Ти ж бо гідно здобула свою перемогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2013
Холодна кава гріє твої теплі руки,
Хоч осінь в душах терпне золота.
Я ностальгую під ніжніші звуки,
Ніжніші, навіть, за твої уста.
Родзинки спогадів твоїх я пам’ятаю досі:
Чекав коралово-блакитних вечорів,
І рахував на небі безкінечні осі,
Теплом своїм, не мов гуашшю, ти лелів.
Мені пастельно заживали рани,
Коли торкався ти моїх плечей.
Змовкали тоді шторми й урагани,
Ховаючи на дні розмови зоряних ночей.
Блакитні хмари розганяв руками,
І небо все ж здавалося в полон.
Своїми ніжними та чуйними словами,
Ти малював в душі свій неймовірний тон.
Холодна кава гріє твої теплі руки.
Мов справжня осінь – лірика душі.
Ти ж добре знаєш – не терплю розлуки,
Так само як і ти ненавидиш дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013
Додому, нене, вас весна завжди буде леліти.
Моє ж чекання у розмовах і гудках,
Ну скільки можна вже сюди летіти…?
Ви мамо, наче перелітний птах..
Додому нене, вас весна буде гукати,
Мені лишається ж лише чекать,
Коли життя не буде розділяти,
Коли стежки додому щирого вертать?
Я дякую вам за почату казку,
І вдячна за стійку до відстані любов,
Чекаю на гарячу материнську ласку,
Поклін даю низенький знов.
В заквітчанім саду тюльпанами,
У парку, що бездушно шелестить.
Ми жертвуєм від Бога даними
Для того, щоб багатства лиш на жить.
У дома, нене, вас весна завжди буде шукати,
Шукатиме, та правда - не знайде,
А я сидітиму й листи буду писати,
Не знаючи, чи до адресата лист дойде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412026
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2013
Я натягаю рукави у светрі,
І п’ю давно остиглий чай.
Твої слова до мене вже не теплі,
З уст виривається лише - прощай.
Меланхолічно нот душі торкаюсь,
І обриваючи рожеві сни,
Я просто тепло одягаюсь,
Сьогодні не зігрієш ти.
Бринить сльоза на ніжнім тілі
В душі розходиться печаль.
І тільки поруч наші тіні,
У спогадах лише, на жаль.
Блакитні хмари в небі пропливають
І мрії йдуть на посіріле дно,
Закохані прощаються й прощаються,
А я любила і байдуже, що це було давно.
Ти знаєш, светр не зігріє так, як ти.
І про холодний чай не варто говорити,
Ти не тримай образи і прости,
Бо страшно на коханні пропасті ходити.
Мені приємно тільки, що усе було.
І хоч згадати нічого, по суті.
Я дякую за не мені дане тепло
У той момент, коли усі навколо люті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013