| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я лиш художник, що згубивши акварелі,
Малює ніжність рухами пера.
Чуттєвий слід лишає на папері
Грайливий відблиск знаного тепла.
Його присутність майже невловима.
Чи то думки потрапили в полон?
Моя любов, така самотня і зрадлива,
Чарівних спогадів переглядає сон.
Було усе: і ненависть, й кохання.
Було… та пристрасті не буде уже більш.
Веселкою змішалися страждання
Німого крику в безнадійний вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Відлунали звуки почуттів,
Пристрасть тишею у серці промайнула.
Згаслі марення багаттями вогнів
Моя душа сповна уже відчула.
Не повернути більше теплих слів,
Які летіли з уст твоїх зрадливих
У далечінь, де тихий день змарнів
Появою далеких зір красивих.
Сказать усе могла б тобі,
Що душу мою ранить без упину,
Що день за днем минає у журбі,
Не зменшуючи біль ні на хвилину.
Але для тебе все це – гра,
Яка призначила для нас ці ролі
Легкими рухами байдужого пера,
Ламаючи упертість мимоволі.
Та титанічна слабкість ожива,
Мою свідомість муками гартує.
Байдужість їх мій розум напува,
Коли моя душа любов вартує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Життя біжить потоком байдужих хвилин,
Тікає день, аби потрапити в полон мороку.
Не зупинити ні на мить їх нескінченний плин,
Який лишається у безвісті слідами кроку.
У душі моїй тепер лиш пустота,
Почуття залишило самотні звуки,
І спогадів яскрава марнота
В свідомість простягає владні руки.
Воліючи забути все пусте,
Не знати туги за любов`ю й сміхом,
Навчатимусь не згадувать тебе
Й шукати в інших щастя і утіху.
Нові для себе радощі відкрий
Й ніколи не шкодуй ти за минулим.
Коли ж згадаєш вечір наш чудний,
Не треба слів – його я вже забула…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
І знову одна , і знову цей жаль…
Мій погляд пронизує полум’ям ночі…
Безмежну й відкриту для подвигів даль,
Та мріям таким не ймуть віри очі.
Настане світанок, і зникнуть , як дим,
Віра й надія в чеканні завзятім.
Не знати висот пориванням отим,
Які день за днем плекалися в святі.
Пройде довга мить, і на обрії день
З’явиться, наче сонце з-за хмари…
Наче відлуння беззвучних пісень,
Думки ненаситні ордою повстали…
Ніколи не стати реальністю їм,
Хоч могутніми криками рвуться на волю…
Бажанням не бути в полоні моїм.
Відпускаю шукати їх кращої долі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013