| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ми чекаємо чуда...а його нема...
Бо ж ми,у кого "я" потонше,ніж у загалу,напевно,так і створені,щоб чекати чуда.Але,напевно,єдине чудо,яке чудо,яке не підпорядковане жорстким заком паранауки-це тільки те,що їснуємо такі "ми" з тонкою свідомістю.
Але ні!Не всі ми чогось чекаємо,не всі ми мремо наївними.
Хитріші,як я,щетиняться,стають товстошкірими,як йонесківські носороги.І коли шкура на моїй свідомості остаточно затвердне,я зроблю собі саперні рукавички і ті чорні стрічки вплету в них.
Не скидають люди масок ніколи...А що ж залишається,як справжнє обличчя більшості людей неначе виїдене сірчаною кислотою або їдким натром?От хоч би й я,наприклад-хіба я не вдаю,нібито вірю в Бога або нібито не хочу огидної,збоченої розпусти?Я і тут-то,з розуміючими поетами,це написав того тільки,що тут ніхто не знає,хто я взагалі.Так би мовити,зняв маску,сховавшись під капюшоном анонімності.
А низ?От якраз низ-то є,тільки що низ-то є БРУД!Ті пороки(хоча б в думках),що вони є наслідками розуму такого поетично-розпусного,що може навіть мораль ставити під сумнів.Звичайно,не можна повністю віддатися порокам,паскудячи все і вся,але ж скупатися в цьому-то можна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410097
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Коли б умів я малювати,
То змалював би Дон-Кіхота,
Що списа свого закривавив
В бідній,обідраній голоті.
Бо ж певне є такі шалені генії,
Що,хто і від ідейної науки,
А хто й для душі сволї незбагненної
В крові злочинній якось вмили руки.
Про них писали Оскар Вайльд і Зюскінд.
Людьми,що мають душу от таку,
Щось зацікавились на нашім на віку,-
Це що,в душі моральний панцир луснув?
Та зваба завди є побуть одним із них,
Тим більш,як нахил є творити
Бомби,що здатні все фотонами спалити
Й мільйони Кельвінів створитись можуть в них.
Та,холч би й міг,зникає геть охота,
Як цих згадаю декілька я слів:
"На бойні хоч івбиті самі були б і свинота,
Не виправдать сльози їх матерів!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Рядок читаю,дивлюсь в букву кожну:
"Страшні слова,коли вони мовчать..."
І як читаю,то ніяк не можу
Безкрайо ці слова не вшанувать,
Але,чесно кажучи,геть я не розумію,
Ну все-таки нащо шукати новії слова?
Адже віршу ціна-вкладені в вірш думки й мрії,
А слова,як казали колись,-полова!
То інша справа-які знайти нові ідеї?
Затерті більшість з них людським чуттям,
Але як в тебе мислення новеє,
Ти знайдеш їх хоч кілька за життя.
А що слова?Пораджу я "Забий".
Як,пишучи,сенс виклали на папір руки,
То дорікне тобі хіба святий,
Як вклеїш в вірш словечко й "на три букви"
Ото можливо,думаю,хіба що,
Невправне слово вірша пригірчить,
Та ще,щоб вірш зміцнить і осучаснить,
Не гріх неологізм в нього вкле́їть.
Пробачте,пані Ліно,я вас дуже прошу,
Що вам кажу щось так нахабно і не в лад,
А ви ж несли ту поетичну ношу
Нарівні з тими,перед ким я жирний з...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2013