Іван Мотрюк

ПРИВІТАННЯ.

Останні  години  злітають
І  рік  ще  один  промине.
Веселі  в  новий  всі  вступають,
В  старому  лишають  сумне.

Бажаю  ,щоб  в  новому  році
Здійснилися  мрії  усі,
Щоб  щастя  на  кожному  кроці
Бажали  і  рідні  й  чужі.

Щоб  радість  гірським  водоспадом
Вривалася  в  ваші  серця,
Іскрилася  там  зорепадом,
Якому  не  має  кінця.

Щоб  радості  сльози  струмками
Збігали  із  ваших  очей,
А  смуток  ходив  щоб  кругами,
Шукаючи  ваших  дверей.

Здоров*я  пливло    щоб  рікою,
В  якої  нема  берегів,
Щоб  завжди  пишались  собою  
Й  ніколи  ніхто  не  хворів.

Щоб  війни  пішли  всі  з  димами,
Минув  ,щоб  і  голод  і  страх.
І  голуба  миру  віками
Тримали  всі  міцно  в  руках.

Любов  щоб  в  серцях  розквітала,
Як  квітнуть  весною  сади.
Щоб  завжди  людина  кохала
Й  коханою  була  завжди.

Щоб  кожен  звернувся  до  Бога,
Щоб  гордість  свою  надломив,
Щоб  сумнів  минув  і  тривога
І  Богові  душу  відкрив.

Щоб  доля  до  нас  посміхалась  ,
Щоб  посмішка  була  завжди,
Біда  ,щоб  від  нас  відцуралась
Щоб  друзям  ми  радість  несли.

В  бокалах  вино  вже  іскриться
Ялинка  вогнями  сія
Рідня  вже  до  столу  спішиться
Сідаю  до  нього  і  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016

ПЕРЕМІНИ. (гумореска з діалектом)

Жінка  в  хаті  побілила  
Навела  порєдкі:
По  поличках  всьо  розклала
Від  швабри  до  ниткі.

Чоловік  прийшов  додому-
Чоботи  в  болоті-
Зароблєв  він  копійчину,
В  весь  день  на  роботі.

Ледви  сунисі  у  хату
Ступив  до  порога,
Як  на  дверих  вздрів  табличку:
"Помита  підлога"

Знімив  чоботи  в  подвір*ї,
На  пальцьох  до  хати,
Хоче  сісти  відпочити  
Та  й  шось  похлебтати.

Знімив  з  себе  старі  лахи,
Як  привичку  має,
І  у  шафі  на  поличці  
Шось  чисте  шукає.

Але  тамка  де  ше  зрані  
Він  кинув  футболку,
Лижит  напис  на  папери:
"Твоя  друга  полка."

Перешукав  у  тій  шафі  ,
Аж  піт  тече  з  лоба,
Й  на  поличках  і  в  шуфляді  -
Нема  гардероба.

Кричит  з  люті  він  на  жінку:
"Де  є  моє  шматі"  
"На  поличку  поскладала-
Каже-в  старій  хаті".

Перебравсі.Відшукавши  
З  горем  ту  одежу,
Йду  думає  перекушу
Та  й  трохи  полежу.

На  пальцьох  зайшов  на  кухню,
Банєк  відкриває:
Борщик  файний  ,  ароматний,
Аж  слина  стікає.

По  привичці  він  рукою  
Посігнув  по  миску,
Сльози  болю  і  страждання
З*явились  на  писку.

Там  де  вчери  ше  миски,
Як  завжди  стояли,
Нині  чайник  із  окропом  
Кохана  поклала.

Закричєв  ,  як  пес  скажений,
Й  мати  полетіли,
Але  борщик  пахнув  файно  
І  їсти  кортіло.

Прошвирнувсі  він  по  кухни,
Знайшов  таки  миску,
Потім  ше  хвилин  пітнадціть,
Відшукав  і  лижку.

Ше  на  кофлю,ніж  і  хліб,
Мусів  чєс  згубити,
Й  як  зійшли  на  небі  зорі  ,
Сів  той  борщ  спожити.

Накидавши  за  драбину  ,
Борщику  смачного,
Рішив  мужик  відпочити  
Від  усього  того.

Телевізора  включив,
На  ліжко  вложивсі
І  на  тумбочці  пульта
Шукать  заходивсі.

Та  де  тамка  уже  пульт,
Мовби  вітром  здуло,
Знову  дісь  переложила,
Думка  промайнула.

Всередині  в  чоловіка
Всьо  ходором  ходи,
Отже  бісове  насіння,
Клятої  породи.

На  другий  день  він  писєтко,
Присотав  до  хати,
Сам  роззувсі  на  подвір*ї,
А  псу  шо  знімати.

Жінка  глипнула  на  него,
На  пса  ,  на  підлогу.
Чоловік  заткав  відразу
"  не  кричи  небого,

Се  писєтко  із  застави,
Породи  такої,
Шо  буде  мені  шукати  
Усі  речі  мої.

Я  не  буду  по-пів  днини
Шарити  по  хаті,
Аби  лижку  відшука  ти  ,
А  чи  якесь  шматі.

А  ,ти  ,  Будеш  солоденька  ,
За  ним  сі  дивити,
А  не  думати  в  одної,
Шоб  де  помінєти."
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709112
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.12.2016

Другий зимовий похід , або листопадовий рейд.

Осінь  смутком  все  довкола
Тихо  огортає,
Але  в  душах  українців,
Дух  волі  палає.

Україну  ,рідну  неньку,
Вороги  спалили
Й  між  собою  ,  супостати,
Збручем  поділили.

На  своїй  землі  на  рідній,
Хоч  в  чужій  державі,
В  місті  Львові  отамани  
Зібрались  у  справі.

Вирішили  до  Києва  
Вони  йти  походом  ,
Припинити  ,  щоб  знущання
Над  рідним  народом.

Розділились  на  три  групи,
Вкраїнські  солдати,
Щоб  кордони  більшовицькі  
Легше  подолати.

Першу  групу  Бессарабську
Вороги  розбили  ,
Як  лиш  тільки  за  Дністер  
Повстанці  ступили.

Про  Подільську  ,  другу  групу,
Багато  писали,
Її  рейд  по  Україні  
Подвигом  назвали.*

Четвертого  листопада,
Коли  усі  спали,
Головна  Волинська  група
В  похід  виступала.

Зброї  у  них  було  мало,
Пішли  майже  голі,
Та  з  вірою  в  перемогу,
З  жагою  до  волі.

Під  проводом  Тютюнника,
Дякуючи  Богу,
Без  пострілу  розброїли,
Польськую  залогу.

Біля  села  Журбовичі
Чекістів  розбили,
Коростень  на  другий  день,
З  боєм  захопили.

Та  не  довго  святкувалась
Ота  перемога,
Бронепотягом  приїхала
Чекістам  підмога.

На  Радомишель  пішли:
Змучені  боями,
Обшарпані  ,  обвіяні:
Морозом  ,  вітрами.

Обігрілись  у  Заньках,
Трохи  відпочили
І  на  зустріч  другій  групі  
Знову  поспішили.

У  сусідньому  селі  
Зустріли  котовців,
Що  на  конях  налетіли,
Мов  орда  половців.

Не  злякались  тютюнниківці,
До  бою  вступили.
І  не  мало  там  ординців,
У  снігу  згубили.

Так  з  боями  ,  нескорені,
З  великим  обозом,
Просувались  вони  далі
Снігами  й  морозом.

Біля  села  Городське,
Переправу  мали,
Під  кулями  півзамерзлі  ,
Тетерів  здолали.

Побачивши  ,  що  не  зможуть
Києва  дістатись,
Не  зустрівшись  з  подільцями,
Змушені  вертатись.

Виснажені  ,  на-пів  босі
І  майже  без  зброї
Не  втрачали  ні  надії,
А  ні  волі  тої.

А  у  бою  за  Леонівну  
Дві  групи  стрічались,
Через  ніч  ,  утому  ,  холод
Так  не  розпізнались.

Розійшлися  вони  з  боєм,
Село  залишили  -
Переправу  через  Тетерів
Шукати  спішили.

Ця  не  зустріч  для  волинців  
Фатальною  стала  ,
Та  вони  про  це  не  знали  -  
Переправа  ждала.

У  Малих  Миньках  спинились,
Стали  до  спочину,
Краще  були  не  спинялись
А  йшли  без  зупину.

Сімнадцятого  по  полудні
Рушили  в  дорогу.
Та  котовці  оточили  
Узяли  в  облогу.

Зав*язався  бій  кривавий,
Важко  описати,
Невеличка  річка  Звіздаль
Може  розказати.

Оточені  котовцями
Повстанці  не  здались,
До  останнього  патрона  ,
Всі  мужньо  тримались.

Залишені  керівництвом,
Холодом  зморені,
Хлопці  бились  за  Вкраїну
Немов  навіжені.

А  котовці  розлючені
З  шаблями  літали
Поранених  ,  скалічених,
Без  збройних  рубали.

Це  останній  бій  для  групи,
У  цьому  поході.
І  до  нині  його  пам*ять  
Живе  у  народі.

Багатьом  не  пощастило
Із  цього  загону,
Замучених  ,  знівечених  -
Взято  до  полону.

Їх  знесилених  ,  побитих,
Мов  овець  отару,
Під  конвоєм  відправлено
До  міста  Базару.

Там  зігнали  на  майдан  
Базарців  чимало  .
Й  "Чрезвычайная  пятьорка"
Читала  ухвалу.

Сам  Котовський  перед  тим,
Як  вирок  читати,
Запропонував  добровільно
В  кінноту  вступати.

Та  ніхто  не  ворухнувся  -
Люд  немов  закляк  -
Відповів  за  полонених
Вістовий  Щербак:

"Знаємо  ,що  нас  чекає.
Смерть  нам  не  страшна  ,
Та  Вкраїну  ми  не  зрадим,
Бо  вона  одна."

"Ще  не  вмерла  Україна"  -
Лунало  майданом,
Невеличке  те  містечко
Вкривалось  туманом.

Але  пісня  обривалась,
Швидкостріл  гримів,
Хлопці  ,  мовби  підкошені,
Падали  у  рів.

Мертві  падали  з  живими  -
Ворог  лютував.
І  промерзлою  землею
Всіх  їх  загортав.

Довго  кажуть  ще  з  могили,
Стогін  доносився.
Бо  ж  ніхто  не  правив  служби  ,
Ніхто  не  молився.**

Тож  ми  подвиг  пам*ятаймо
Повстанців  завзятих
І  не  біймося  ніколи
Ворогів  проклятих.


*-твердження  О.Шпилинського
**-  під  Базаром  21  листопада  1921  р.  розстріляно  359  повстанців(історична  довідка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701878
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016

ПІЗНЯ ОСІНЬ.

Зажурлива  осінь  надворі,
Потемніло  усе  навкруги.
Лист  опав.Зажурились  тополі.
Все  чекає  приходу  зими.

Хмари  до  низу  пустились,
Не  видно  величних  вершин,
З  туманом  вони  поріднились,
Зупинивши  немов  часу  плин.

Короткими  дні  уже  стали.
Сонце  туманом  бреде.
Навкруги    знову  сутінки  впали,
Мабуть  дощик  осінній  піде.

А  вітер  не  знаючи  втоми
Гуляє  собі  поміж  гір.
Про  теплеє  літечко  спомин
В  душі  не  згаса  до  цих  пір.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2016

ЗНОВУ В СЛЬОЗАХ БАТЬКІВЩИНА ! (пісня)

Плачуть  ліси  віковічні  ,
Гори  в  задумі  димлять  ,
В  смутку  болота  північні  ,
Хвилі  на  морі  бурлять.

Приспів:
Знову  в  сльозах    батьківщина  :
Плаче  і  Крим  і  Донбас.
"Де  ви  сини  України  ?"  -
Волає  з  могили  Тарас.

Степ  ,  де  відвіку  свободи
Дух  попід  хмари  літав,
Де  вільнії  жили  народи  
Зараз  в  вогні  запалав.

Приспів:

Ворог  підступний  ,  зрадливий  ,
Вовк  у  овечім  хутрі,
Лис  кольоровий  ,  брехливий  -
Хоче  Вкраїну  собі.

Приспів:

Вставаймо  з  колін  побратими  :
Карпати  ,  Полісся  і  Крим.
Ми  ж  бо  країна  єдина  ,
Борімося  з  ворогом  тим.

Приспів:

Борімось  ,  хоч  зранені  крила,
Бо  є  ще  завзяття  у  нас,
Щоб  щиро  всміхнулись  в  могилах  :
Хмельницький  ,  Франко  і  Тарас.

Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699326
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2016

ПЕРЛИНА.

Куди  не  глянь  ,  усюди  ліс,
Ген  до  небокраю  -  
Це  Бистриця  стрічає  всіх  –
Перлина  цього  краю.

Вітаєм  вас  в  своїм  селі,
Що  росквіта  красою  ,
Розкинулось  воно  собі
Між  гір  понад  рікою.

Тут  велич  гір  ,що  навкруги  :
Сивулі,Плоски,Гропи.
І  вже  недовго  підійти  
До  центру  –  до  Європи.

Тут  річка  шлях  свій  почина,
Що  Бистрицею  зветься,
З-під  Кливи  Чорної  вона
Аж  до  Ворони  в*ється.

Сірко-воднева  є  вода  -  
Хвороби  всі  долає,
А  навкруги  така  краса  –
Душа  відпочиває.


Фонтанчик  в  брилі  кам*яній
Водою  струмениться,
Вода  стіка  по  брилі  тій,
Аж  любо  подивиться.

Хребет    у  нас  є  вододільний  –
Він  воду  розділяє,
А  у  холодную  пору  
Від  вітру  захищає.

В  нас  дендропарк  «Високогірний»,
Його  в  Європі  знають,
Із  різних  закутків  землі  
Дерева  тут  зростають.

Є  озеро  гірське  у  нас  –
Легендами  покрито  –
Говорять  Довбуш  ,  у  свій  час  ,
Ходив  до  нього  пити.    

Ще  кажуть  в  озері  є  пструг  ,
Спина  аж  мохом  вкрита,
На  голові  величний  круг  –
Із  золота    і  оксамита.

А  навкруги  все  гори  ,  гори  –  
Туманами  вкриті  ,
Попід  ними  полонини  –  
Трави  соковиті.

Глянеш  з  гори  на  село,
Важко  не  радіти  ,
Поміж  гір    участки  в*ються  ,
Мов  з  дЕрева  віти.

Наше  село  Рафайлова  
Колись  називали,
На  честь  хлопця  засновника,
Якого  так  звали.

В  повоєннії  роки  
Про  річку  згадали.
І  її  ім*ям  село  ,
Отоді  назвали.

Є  своя  в  нас  сільська  рада  ,
Дитсадочок  ,  школа.
І  карпатськая  привітність  
Аж  пашить  довкола.

Амбулаторія  також  власна,
Всіх  стріча  привітно  ,
Але  в  нас  гірське  повітря  –  
Тож  хворієм  рідко.

Є  в  селі  в  нас  три  лісництва  ,
Будинок  культури  –  
Все  вписалось  гармонійно  
До  інфраструктури.

В  центрі  церква  дерев*яна  –  
Красою  сіяє,
І  всіх  ,  майже  вже  століття,
До  Бога  скликає.

Недалеко  друга  церква  .
Теж  кличе  до  Бога.
Чуть  скромніша  за  красою  ,
Але  не  убога.

Зразу  вна  була  костьолом  ,
Поляки  тут  жили  ,
Потім  прийшли  комун  яки  –  
Ресторан  зробили.

А  як  тільки  самостійна  
Вкраїна  створилась  ,
У  будові  тій  столітній  ,
Знов  церква  відкрилась.

А  навколо  ,  все  ліси  ,
Ліси  смерекові  .
Шумлять  праліси  карпатські  ,
Немовби  казкові.

Пам*ятають  ці  ліси  
Й  радості  ,  й  тривоги  –  
Бо  ж  падали  ми  на  коліна  ,
Й  вставали  на  ноги.

З  не  запам*ятних  часів  ,
Ще  при  княжім  ладі  ,
Ми  були  в  Русі-Вкраїні  ,
Були  в  її  складі.

Потім  Польське  королівство  
Нами  керувало  ,
Після  Австрія  вхопила
Й  довго  не  пускала.

Аж  в  двадцятому  столітті
Свобода  дихнула,  
ЗУНР  вкраїнці  утворили  ,
Та  не  довго  була.

Знову  Польща  захопила,
Знову  у  недолі,
Потім  прийшли  комун  яки  
«Визволять»  з  неволі.

Ще  німецькі  окупанти  
Трохи  керували  ,
Але  «браття»  комуністи
Таки  не  віддали.

Але  Бог  поміг  позбутись
Ярма  Україні
І  тепер  ми  проживаєм  
У  вільній  країні.

А    коли  ті  окупанти  
Бились  між  собою,
Наші  хлопці  не  сиділи  
Бралися  за  зброю.

Були  в  нас  січовики  –  
Мали  нагороди,
Також  йшли  й  на  Закарпаття    
Шукати  свободи.

Були  в  селі  й  бандерівці,
Мужньо  воювали  –
Не  одного  москалі  
На  Сибір  заслали.

Та  не  можна  сумувати  ,
Тут  душа  радіє,
Від  карпатської  краси  
Серце  наче  мліє.

З  поміж  гір  отих  величних,
Між  лісів  казкових  .
Біжить  річка  бистроплинна  
До  країв  тих  нових.

З  гори  глянеш  на  долину  –
Гордість  мимоволі,
Ми  зате  що  тут  живемо  
Щиро  вдячні  долі.

Мальовниче  в  нас  село  ,
Хоч  і  не  багате.
Запрошуєм  щиро  всіх  ,
До  нас  завітати.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2016

"Навіщо ти , мамо , так рано …" (пісня)

Чомусь  мені  згадалося  дитинство,
І  юність  ,  і  вже  старшії  роки  ,
І  ніжне  те  ласкаве  материнство,
Що  дарувала  мама  нам  завжди.

Приспів:
Навіщо  ти  ,мамо  ,  так  рано
Покинула  нас  на  Землі,
Мабуть  ,  що  опора  погана  
Ми  були  мамумусю  тобі.

І  знову  бачу  очі  ті  ласкаві  ,
Засмучені  і  радісні  в  той  час  ,
Ті  руки  ,  що  завжди  були  у  справі
Й  встигали  приголубити  ще  нас.

Приспів:

За  ночі  недіспані  ,  мамо  ,  
Велика  спасибі  тобі  
За  те  ,  що  будила  нас  рано  ,
Коли  ми  були  ще  малі.

Приспів:

Ми  за  молитви  також  вдячні  ,  мамо  ,
Що  вимолили  долі  усім  нам.
І  вас  прошу  завдячуйте  так  само  ,
Своїм  ще  не  померлим  матерям.

Приспів:

Ми  вірим  ,  мамусю  ,  що  чуєш,
Подяки  ці  щирі  усі
Й  на  небі  за  нами  сумуєш,
За  це  також  вдячні  тобі.

Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695907
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2016

За тебе ж вдячний я Богам.

Вже  двадцять  років  пролетіло  
Як  я  коханую  зустрів-
Чимало  різного  cтерпіли  ,
Чимало  різних  почуттів.


Було  і  горе  і  сварились,
Бувало  різне  у  житті,
Та  Богу  дякувать  мирились-
Разом  долали  дні  лихі.

Були  і  щастя  дні  погожі-
Нам  сонце  сяяло  згори,
Разом  ми  були  на  сторожі,
Щоб  не  закінчились  вони.

Я    щиро  вдячний  своїй  долі,
Я    щиро  вдячний  миті  тій,
Коли  зустрілись  ми  обоє,
Й  здійснилась  найжаданна  з  мрій.

Згасають  в  небі  ясні  зорі,
Що  в  ніч  оту  світили  нам.
Й  життя  минає  мимоволі,
За  тебе  ж  вдячний  я  Богам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

РІДНЕ СЕЛО.

У  карпатськім  розмаїтті,
Між  лісів  і  полонин-
Де  смереки  віковічні
Мов  спинили  часу  плин.

Де  дзвінкі  ,стрімкі  потоки
Поміж  горами  пливуть,
Водограєм  водоспади
Із  вершин  карпатських  б*ють.

Там  озера  невеличкі-
Вода  чиста  як  сльоза,
Навкруги  крислаті  буки-
Охорона  мов  така.

В  цьому  краї  чарівному
Мальовниче  є  село,
Що  хатками  по  горбочках
Понад  річку  пролягло.

У  карпатській  цій  перлині
Я  дівчину  полюбив
І  сім*ю  свою  щасливу
Разом  з  нею  там  створив.

Так  як  річка  та  стрімка,
Що  вода  аж  піниться-
Мальовниче  те  село  
Зветься  БИСТРИЦЯ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681014
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 31.07.2016

Інтернет. (гуморестка з діалектом)

У  всіх  тепер  ноутбукі,
Компютери  телефони,
Андроїди  ,  планшети
Шей    якісь  айфони.

Усі  тепер  прогресові,
Кожен  усе  чує
До  сусіда  за  паркан,
Йто  телефонує.

Та  шо  тамка  за  паркан,
У  другу  кімнату,
Синок  дзвони  по  айфону
Ходіт  сюди  тату.

Тепер  дітвах
Говорити  ледве  шо  уміє,
А  на  тому  телефоні
Вже    сі  розуміє.

Навіть  тота  стара  баба,
Шо  має  три  кляси,
Сидить  в  скайпі  цілий  день,
З  другов  точи  ляси.

Колись  діти  від  книжок
В  двоє  сі  згинали,
Тепер  внеї  ноутбук
Їй  всьо  по  цимбалах.

А  про  твори  й  перекази
Нема  шо  казати,
Бо  шо  тепер  з  інтернету
Їм  ото  скачати.

Але  шо  ми  про  дітей,
Будем  говорити,
Ґазди  пита  в  інтернету
Коли  йти  косити.

Колись  їсти  вна  варила
По  старих  рецептах,
Тепер  чита  в  інтернеті  
Шо  там  саже  Ектор.

Навіть  секс  по  інтернеті
Тепер  мож  купити
Правда  я  не  уявляю,
Як  се  мож  робити.

Колись  дітий  буські  несли,
В  капусті  шукали,
Скоро  спита  інтернет:
"Дочку  замовляли."

Колись  жінки  у  грідках
Днами  пропадали,
Шось  сапали  ,  шось  пололи,
Чи  жука  збирали.

Тепер  в  інтернеті
Шось  там  прочитає,
Побрискає  тим  по  грєдці,
Бурєн  пропадає.

А  вна  знову  у  контах
З  кимось  шось  торкоче,
А  з  за  компа  устає,
Коли  піци  схоче.

Поміч  є  той  інтернет,
Для  дітей  ,  для  мами,
Ше  коби  він  нас  навчив,
Робити  руками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675300
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.06.2016

ВЕЛИЧНІ КАРПАТИ.

Вийшов  на  гору  крутую,
Поглянув  в  безмежную  даль.
Враз  смуток  у  серці  розтанув
І  зникла  у  вічність  печаль.

Побачив  Карпати  величні,
Зелені  базкраї  ліси,
Трембіти  почув  голосисті
Нема  більш  такої  краси.

Побачив  овечу  отару,
Вівчар,  що  в  кошару  жене,
Побачив  гуцулку-красаву,
Що  їсти  йому  вже  несе.

Зараз  обніми  він  ніжно
Гуцулку-красаву  свою.
І  лиичко  її  білосніжне
Всміхнеться  від  щастя  йому.

Засяють  її  оченята,
Полине  між  горами  спів.
Хай  чують  величні  Карпати,
Кохання  своє  він  зустрів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016

Охота (гуморестка з діалектом)

Кум    купив  нову  рушницю
П'ять  зарядів  має,
Й  на  кабана  на  хоту
Мене  витягає.

Я  охотнік  нікудишній,
Шо  буду  казати.
Коло  стайні  якусь  курку
Можу  зарубати.

Та  кум  каже  ти  не  бійся
Все  буде  доладу,
Мушу  я    йго  положити
З  п'ятого  заряду.

Ато  якраз  йкісь  кабан
Біля  села  ходи,
Вже  понищив  по  сусідах
Майже  всі  городи.

Ось  зібрались  ми  із  кумом,
Взяли  рюґзачину,
Не  забули  прихватити
Півторалітрину.

Звечора  ми  як  годиться
Шалашик  поклали,
Й  шоб  голодним  не  сидіти
Вечеряти  стали.

На  вечерю  ми  з  собою  
Багато  не  брали
Дві  хлібини  ,  цибулину
І  два  кіля  сала.

Дежурили  ми  добряче,
На  волос  не  спали.
Перед  ранком  кабани,
Появлятись  стали.

Кажу  дивись  онтам  куми
Якийсь  хряк  гуляє,
Кум  поглянув  у  бінокіль
Два  ,  відповідає.

Кум  прицілився  добряче
Як  влупив  з  дуплета,
Так  кум  Грицько  без  штанів
Вибіг  з  туалета.

А  кабан  як  і  стояв
Ні  слухом  ні  духом,
Кум  йому  іще  дуплет,
Цілив  мижи  вуха.

Кабан  трохи  похилився,
Так  ніби  здихає,
Але  кум  іще  в  рушницю
П'ятий  заряджає.

На  ходу  кум  іще  п'ятий
Отой  раз  сріляє,
Прибігаєм  ,  ато  чучело,
Вітер  розвіває.

Дивимось  навколо  нас
Людей  ціла  сила,
Хто  з  сокиров  ,  хто  з  ціпком,
В  кого  в  руках  вила.

Люди  нас  за  терористів,
Із  кумом  приймили
І  АТО  вони  для  нас
Добряче  вчинили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673157
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.06.2016

Україно

Україно  ,  Україно
Наша  рідная  земля
Чом  у  тебе  Україно
Така  доленька  важка?

Від  коли  ти  утворилась,
Ще  за  княжиських  часів,
Кожен  тебе  роздирає
І  шматує  з  всіх  боків.

Спершу  турки-бусурмани,
Потім  ляхи  й  москалі.
І  не  має  тобі  щастя,
На  родючій  цій  землі.

Вже  здавалось  укріпилась,
Та  недовго  протягла,
Зграя  власних  "  патріотів"
Розікрала,ростягла

Крим  забрали  москалюги,
Хочуть  ще  забрать  Донбас.
Та  ми  вірим  Україно
Щастя  вернеться  до  нас.

Заживем  і  ми  щасливо,
Діти  наші  і  батьки.
Зміцнемо  ми  тебе  рідна,
Щоб  боялись  вороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016

"ДОБРІ СУСІДИ"

Колись  величнії  заводи,
Колись  величнії  міста.
Тепер  усі  в  вогні  палають
Бо  вже  прийшла  до  нас  війна.

Вже  наш  сусід  отой  зі  сходу,
Що  завжди  всюда  воював,
На  нашу  зазіхнув  свободу  -
Своєї  він  так  і  не  знав.

Ще  із  часів  царів-монархів
Завжди  вони  свій  нарід  б'ють,
З  часів  комуни,олігархів
З  колін  піднятись  не  дають.

Там  Соловки,розстріли,  тюрми    -
Народ  тримають  у  руках,
А  тут  своди  чути  сурми  -
Народ  вкраїнський  на  ногах.

Злякались  можновладці  кляті
В  Росію  "матушку"  втекли
Та  посіпаки  їх  прокляті
Війну  на  сході  почали.

А  "матушка  "  отому  рада
На  допомогу  в  той  же  час
Гуманітарки  повні  "  града",
Заводи  різнії  від  нас.

Та  Україну  не  здолати
Вирує  в  нас  свободи  дух
І  від  Донбасу  до  Карпатів
Вкраїнець  українцю  друг!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2016

Літо

Ось  знову  літо  у  карпатах,
Квітучий  червень  на  дворІ,
Усі  на  посмішки  багаті
Най  веселіше  дітворі.

Настали  радісні  хвилини
Дзвінок  останній  пролунав,
В  душі  у  кожної  дитини
Він  гарний  настрій  припідняв.

Канікули  -  яка  там  школа?
Розваг  багато  на  вкруги  -
Вже  можна  поганять  футбола
Чи  в  ліс  по  ягоди  піти.

А  можна  з  друзями  угори
В  похід  піти  на  кілька  днів,
А  чи  поїхати  на  море
Скупатись  у  морскій  воді.

Розваг  у  літі  є  багато  
І  всі  веселі  гамірні
Гриби,рибалка,різні  свята
Радіють  літові  усі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2016

*СПОМИН ПРО МАМУ*

Знову  туга  у  серце  закралась
Знову  смуток  якийсь  на  душі,
Знову  мама  рідненька  згадалась,
Що  померла  тепер  навесні.

А  її  б  лише  жити  і  жити,
Милувати  своїх  онучат
Та  нічого  неможна  зробити,
Тихо  згасла  вона  на  очах.

Вже  не  вчути  ні  ласки  ні  сварки,
Ні  напутніх  життєвих  порад,
Вже  не  скаже:"не  лізь  ти  до  чарки"-
Як  почути  слова  я  б  ці  рад.

Не  притулить  до  серця  більш  внуків,
Що  дюбила  їх  понад  усе,
Не  візьме  вже  найменших    на  руки
І  не  скаже  ви  щастя  моє.

Не  судилось  до  армії  внуків-
Відпровадить    матусечко  вам,
Не  судилось  весільні  віночки-
На  голівки  надіть  онучкам.

Та  не  можна  назад  щось  вернути,
Кожен  хрест  свій  несе  у  житті,
Ми  не  зможем  про  маму  забути-
Вічна  пам'ять  матусю  тобі!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016

Червона калина (пісня)

Весілля  гуляють  в  Карпатах  
Весілля  гуляють  в  селі,
Всі  весело  щиро  сміються  
Та  сумно  чомусь  молоді.

Приспів:
Червона  калина  в    садочку
Червона  калина  в  саду,
Ой  гарна  дівчина  в  віночку,
Ой  гарна  дівчина  в  вінку.

Хлопчину  вона    полюбила,
У  парку    якось  на  весні,
Вона    йому  теж,
 не  байдужа,
Він  палко  кохає  ЇЇ

Приспів:

Та  батько  її  не  сподобав
Він  вигнав  із  хати  його,
Хлопчина  той  довго  не  думав-
Зібрався  поїхав  в  АТО.

ПРИСПІВ:

Дівчина  сумує  по  ньому
Він    звідти  їй  вісточку  шле,
Що  хоче  до  неї  ,  до  дому,
їй  щастя  бажає  лише.

Приспів:

Цю  вісточку  лиш  на  весільлю,
Отримала  дівчина  та
І  зразу  немов  проведіння-
Упала  з  голівки  фата.

Приспів:

Не  слухала  більше  вже  тата,
Побігла  немов  не  своя
В  садочок  під  тую  калину,
Де  з  милим  стрічалась  вона.

Приспів:

На  завтра  дізналися  люди,
На  завтра  дізналось  село,
Дівчина  о  та  волонтером
Поїхала  також  в  АТО.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016

*ЖІНОЧЕ СВЯТО. *

Цьогоріч  весна  не  зпізнилась,
До  нас  вона  вчасно  прийшла.
З  зимою  мабудь  не  сварилась
І  свято  жінкам  принесла.

Вітаю  дружину  і  дочку,
Мамусю  і  рідну  сестру,
Жінок  всіх  ,  у  кожнім  куточку,
Вітаю  Вкраїну  свою.

Бажаю  ,  щоб  щастя  рікою,
Весняною  бігло  до  вас  ,
Щоб  завжди  своєю  красою
Втішали  дівчата  ви  нас.

Бажаю  здоров*я  міцного,
Кохання  палкого  в  житті
І  сміху  того  запального,
Що  радість  приносить  душі.

Хай  сонце  весняне  промінням
Осяє  дівочу  красу,
А  місяць  ласкавим  світінням
Дарує  вам  ніжність  свою.

Я  ще  раз  всіх  щиро  вітаю,
Бажаю  ,  щоб  в  мирі  жили,  
Дівчата  щоб  завжди  сміялись
Й  ніколи  не  знали  війни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2016

*МРІЇ*

Бачиш    ніжно  сонечко  за  гору  он  сідає,
Знову  вечір  ніжно  наступає,
Вітерець  тихесенько  леліє,
Місяць  десь  за  обрієм  жевріє.
А  в  садочку  ген  там  під  вербою,
Дівчина  замріялась  про  долю,
Мріє  про  кохоння  щире  ніжне,
А  також  про  плаття  білосніжне,
Мріє  про  щасливую  родину,
А  також  про  вірність  лебедину.
Раптом  серце  защеміло  аж  до  болю,
Огорнувшися  пекучою  журбою,
І  сльоза  якась  така  зрадлива,
На  очах  застигла  боязливо.
Дівчина  війну  оту  згадала,
Й  милого  ,що  вірно  так  кохала,
Ту  війну  що  може  мимо  волі,
Зруйнувати  враз  дівочі  долі
І  прості  дівочі  мрії  ті  буденні,
Можуть  залишитись  не  здійсненні.
Через  те  що  ворог  наш  проклятий,
Той  що  називався  завжди  *братом*
Вирішив  також  здійснити  мрію,
Наш  Донбас  забрати  під  Росію.
Та  ми  з  вами  знаємо  напевно,
Що  ворожа  мрія  не  здійсненна,
Тож  дівчата  не  втрачайте  ви  надії,
В  мирі  хай  здійсняться  ваші  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016

Плач України. (майже пісня)

Знову  вечір  ,  коси  тихо  в  воду  ,
Опуска  верба  здесь  біля  броду.
А  під  нею  дівчина  чекає
Юнака  ,  що  ніжно  так  кохає.

Та  нема  його  він  не  приходить  ,
Дівчина  очей  з  зірок  не  зводить.
З  небесами  тихо  розмовляє  ,
Там  тепер  юнак  ,  що  ї  кохає.

Він  упав  від  кулі  в  місті  Щастя  ,
Плаче  у  карпатах  бідна  Настя.
На  подолі  плаче  десь  Гануся  ,
Теж  з  донбасу  милий  не  вернувся.

А  в  Одесі  мати  сльози  ронить  ,
Другого  синочка  вже  хоронить.
Там  не  знає  мати  ,  що  сказати  ,
Дітям  ,  де  подівся  їхній  тато.

Плаче  та  верба  десь  біля  броду  ,
Опустивши  коси  сумно  в  воду.
Скільки  тих  жінок  по  Україні  ,
Плаче  під  вербою  в  самотині.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2015

Перше вересня!

Рано  встав  ,  гарненько  вмився  ,
В  календарик  подивився.
Перше  вересня  на  ньому  -
В  школу  дзвоник  кличе  знову.

Всі  зібрались  урочисто  -
Вишиванки  і  намисто.
Поспішають  всі  до  школи,
Усміхнені  як  ніколи.

У  руках  букети  милі
Дітлахи  усі  щасливі.
Нсвкруги  все  пахне  святом,
Веселяться  всі  завзято.

Першокласники-малята
Більш  усіх  радіють  святу.
Бо  ж  уперше  на  урок
Зараз  кличе  їх  дзвінок.

Вчителі  усіх  вітають
Двері  школи  відкривають.
Навідь  сонце  свято  чує
І  тепло  усім  дарує.

Школярів  і  ,  я  вітаю
І  успішності  бажаю.
Всім  здоров'я  і  наснаги,
Всім  козацької  звитяги.

Всі  ,  щоб  вчитися  могли
І  не  знали  ,  щоб  війни.
Щиро  цього  я  бажаю-
З  першим  вересня  вітаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2015

ПОБАЖАННЯ!!!

Всі  кажуть  ,  що  птахи  лелеки.
Вертають  до  нас  на  весні.
Та  бачиш  якось  поспішили,
Й  дочку  принесли  у  зимі.

Бажаєм:  щоб  жила  ,  зростала
В  коханні  стрічала  весну,
Щоб  доля  її  не  минала  ,
А  літо  дарило  красу.

Щоб  осінь  ота  золотиста  ,
Що  золотом  сипле  завжди  .
Дарила  їй  щастя  намисто  ,
Батьки  ,  щоб  пишатись  могли.

Родилась  Даринка  зимою  ,
Що  білі  нам  сипле  сніги.
Бабусі  й  мамуся  з  гордою  ,
Весільний  вінок  ,  щоб  сплели.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015

РОЗДУМИ!

Якось  спитав  синок  у  батька,
Щоб  про  війну  той  розказав,
Бо  ж  батько  був  герой  союзу-
Він  у  афгані  воював.

Та  батько  не  хотів  казати,
В  думках  собі  усе  згадав:
"Навіщо  це  тобі  дитино"-
Тихенько  синові  сказав.

Згадав  своїх  він  побратимів
Тих  ,що  вернулись  і  що  ні.
І  попросив  він  щиро  Бога,
Щоби  не  бути  більш  війні.

Та  не  так  сталось  ,  як  гадалось
Сусід  наш  Бога  не  питав,
Він  нашу  неньку  Україну
Розпаювати  забажав.

Він  з  "призиденськими  братками"
Нас  на  майдані  постріляв,
Але  народ  наш  не  злякався-
Народ  ще  більш  тоді  повстав.

Лишилась  там  "НЕБЕСНА  СОТНЯ"
Вкраїни  вірних  вояків,
Але  в  серцях  всіх  українців,
Жива  до  поки  всіх  віків.

Тоді  "зелених  чоловічків"
Він  в  Крим  навалою  напхав,
І  ніби  ,що  він  не  причетний
Пів-острів  Крим  анексував.

Після,  під  дулом  автоматів,
Він  референдум  там  провів
І  більше  навідь  ста  відсотків,
Зібрав  "правдивих"  голосів.

Але  сусіду  й  цього  мало,
Що  йому  з  Криму  без  води,
Йому  б  іще  Донбасу  крішку
Звільнить  з  "бандерівськой  орди"

Та  бач  відкритою  війною  
Він  побоявсь  на  нас  іти.
Найняв  він  наших  "патріотів"
Й  вони  йому  допомогли.

Допомогли  відкрити  бійню,
На  Українській  на  землі,
А  він  їм  зброю  доставляє-
"Гуманітарні  вантажі"

Там  не  живуть  ,але  існують
І  хлібороби  й  шахтарі,
Вже  переставши  сподіватись,
Снаряда  ждучи  у  дворі.

Там  гинуть  з  двох  сторін  солдати,
А  дома  плачуть  матері,
Ви  подивіться  правді  в  очі-
"Сусіди  наші  дорогі"

Нехай  ,  там  найманці  за  гроші,
Вбивають  сміючись  людей,
Та  ,ви,  я  думаю  ,теж  люди
Тож  пожалійте  тих  дітей.

Отак  сидівши  на  блокпості
Старий  афганець  міркував,
А  біля  нього  йго  синочок
Вже  про  війну  більш  не  питав.

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597686
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.08.2015

Згасаючі зорі.

Дивлюсь  я  на  зорі,
Що  в  небі  згасають.
Так  наші  солдати  ,
Десь  там  помирають.

Сіяє  та  зірка  ,
Вогнями  іскриться,
Юнак  із  дівчиною
Теж  веселиться.

Не  знає  та  зірка,
Що  час  на  підході,
Юнак  теж  не  знає,
Що  скоро  на  сході.

Та,  зірка  мільярди  ,
Років  просіяла,
ЇЇ  і  не  жалко  ,
Що  з  неба  упала.

Юнак  лиш  літ  дватцять  
Своїх  доживає,
А  куля  на  нього
В  бою  вже  чекає.

Згасають  ті  зорі
В  свій  час  серед  ночі,
Завчасно  згасають  
Солдатськії  очі.

Не  жалко  нам  зірки,
Що  з  неба  спадає,
А  жалко  солдата
Защо  ?  помирає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015

Літо.

Знову  літо  бачу  у  карпатах,
Навкруги  зелені  кольори
Полонини  в  кольорових  шатах,
І  трембіти  чути  голоси
Ось  гуцолочка  з  відром  з  гори  збігає
А  вівчар  чекає  вже  її,
Він  води  черпнути  помагає,
На  сопілці  граючи  пісні
Глянеш  там    вівчарики  отару
Заганяють  стежкою  в  кошару.  
Сонечко  за  обрій  вже  заходи,
А  із  гір  збігають  бистрі  води.
Гарно  так  ,що  хочеться  співати  ,
Щиро  по  гуцульськи  від  душі,
Так  ,що  би  почули  всі  карпати,
Щоб  проснулись  в  горах  вівчарі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015

ПРИВІТАННЯ.

Ось  бачиш,  мамо,  шістдесять  ,
Лягло  на  плечі  ,  тихо  й  непомітно
І  ти  вже  маєш    своїх  онучат,
Вони  ж  тобі  всміхаються  привітно.

Я,  знаю  сльози  зараз  на  очах,
Та  сльози  ці  із  радості  ,не  з  горя
Бажаєм  ,щоб  вінок  на  правнучат
Поклала  Ти  ,  бо  це  є  твоя  доля.
 
Бажаєм    ,мамо  ,  щиро  від  родини,
Щоб  завжди  ти  щасливою  була,
Щоб  радісні  в  житті  були  хвилини
І  літ  ,  щоб  шістдесять  ще  прожила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015

Побажання коханій дружині.

             (до  дня  Святого  Валентина)

Бажаю,  тобі  моя  мила  ,
Щоб  завжди  щаслива  була
Щоб  горя  ніколи  не  знала
І  завжди  як  роза  цвіла.

Щоб  доля  тобі  посміхалась,
Як  сонце  ,  росі  на  зорі.
Щоб  мрії  твої  всі  збувались,
Щасливі  були  щоб  всі  дні.

Бажаю  щоб  щастя  і  радість,
З  тобою  все  поряд  ішли,
Щоб  люди  тобою  пишались,
В  житті  ,щоб  не  знала  біди.

Бажаю  ,щоб  радості  сльози
Не  сходили  з  твоїх  очей
Щоб  діти  тобою  гордились,
Зате  ,що  не  спала  ночей.

А  також  здоров*я  бажаю,
Вжитті  ж  бо  воно  головне.
З  закоханих  днем,  я  вітаю,
Повір  це  від  серця  усе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015

Чарівна поляна.

Якось  я,  вийшов  в  лісі  на  поляну
Де  краєвид  не  мовби  у  ві  сні
І  там  зустрів  я  дівчину  кохану
Яка  давно  припала  до  душі.

Поглянув  я  на  буки  ті  крислаті,
Смереки  ,  що  розкинули  гілля.
І  вирішив  тоді  я  їй  сказати,
Що  вже  давно  кохав  її  здаля.

Там  падав  водоспад  з  поміж  каміння,
Розбризкуючи  крапельки  води,
В  очах  її  побачив  розуміння
І  вирішив  ,  що  треба  підійти.

З  дерев  спадали  роси  променисті
На  трави  ,  що  духм*яно  так  цвіли.
Вона  стояла  в  водянім  намисті  ,
А  я  боявся  ,що  це  тільки  сни.

Біжить  вода  в  краї  якісь  далекі,
Береза  й  явір  гіллями  сплелись.
А  ми  у  двох  стояли  мов  лелеки
Й  в  коханні  одне  одному  клялись.
.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014

Молитва--покаянія

Матіночко  Божа,  Діво  Маріє,  Господь  вибрав  Вас  Матір*ю  свого    сина.
Звертаюся  до    Вас  і    прошу  Вас,  допоможіть    звернутися  до    Господа  Ісуса  Христа  сина    Вашого.  Ви  достойні  цього,  я,  ж  бо  ігрішник  і  не  маю  такого    
права.  Прошу    Вас    Матіночко  Божа,  помоліться    за    мене  і    попросіть  Його,
щоб    Він  дозволив  мені  звернутися  до    нього.    Маріє  Діво,    я    грішний  ,
не    достойний  погляду    вашого    та    вашої    поваги  ,Прошу    Вас,  допоможіть    мені    не  здійснювати  більше    гріхів  ,  А  також
допоможіть  спокутувати    ті  які,  я    уже    здійснив.  Прошу  Вас  Матіночко    Божа  ,  допоможіть    мені,    а    також    моїй    родині    і    всім    людям    які  
потребують    допомоги.    Ми  ж  бо  всі    грішні  ,  і  всі  потребуєм  вашого    
захисту  та    прощення    наших    гріхів    у  Вашого    Сина  Господа  Ісуса    Христа.  Матіночко  Божа    прошу    Вас  ,  допоможіть    мені  приблизитись  
До    Нього  і    просити    прощення    для  себе  ,для    батьків  ,  дітей    та    всіх  
інших  ,  бо  всі  ми  потребуємо  Його    милосердя.  Отож  прошу  Вас    Богородеце  і    проситиму  надалі  допоможіть  нам.        
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014

Зміни.

Міняй  хатину  на  будинок,
Будинок  хочеш  на  палац
Та,  як  нема  з  тобою  Бога,
Повір,  не  буде  все  гаразд.

Не  можна  враз  усе  змінити
Немовби  щось  там  обрубав,
Потрібно  якось  так  прожити,
Щоб  Бог  усім  допомагав.

Навіть    природа  все  міняє,
Є  літо  в  неї  ,є  зима
Алеж  весна  міжними  сяє,
А  є,  що  й  осінь  лист  зрива.

День  також,  ніч  завжди  міняє,
Та  вечір  жевріє  між  цим,
А  потім  ранок  наступає,
І  з  нову  день  --  радіймо  з  ним.

Хотілося  би  так  прожити,
Щоб  були  літо  і  зима
Але,  щоб  вечір  не  згубити,
Й  щоб  не  забула  нас  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014

Ватажок.

Сонячний  ,ніжний  промінчик  ,
Пробившись  крізь  драну  стіну,
Вчипившись  за  носика  кінчик  -
Прокинув  хлопчину  зі  сну.

Йому  б  іще  спати  та  спати  -
Та  доля  його  не  така  -
Покинули  батько  і  мати  ,
А  є  ще  молодша  сестра.

Поглянув  на  неї  ,  на  інших  ,
Що  спали  згорнувшись  в  клубок.
Пішов  готувати  їм  їсти  ,
Бо  ж  він  був  у  них  ватажок.

Усі  вони  були  сироти  ,
Безхатченки  ,бідні  малі.
І  мусіли  злидні  бороти  ,
Хоч  були  живі  матері.

Він  зараз  піде  їх  будити,
Не  хитро  вони  поїдять
І  знову  підуть  всі  просити  -
Копійок  якихось  хоч  п*ять.

Увечері  всі  повернуться  .
В  халупу  де  стіни  в  дірки.
Між  себе  собі  посміхнуться  ,
Рахуючи  ті  копійки.

Він  мусить  усе  те  збирати  ,
В  сирітську  не  хитру  казну  .
Щоб  було  із  чим  подолати
Холодну  й  голодну  зимУ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013

Ключовий момент. (гуморестка з діалектом)

У  карпатськеє  село,
Що  десь  між  горами
Приїхали  журналісти
Із  телепрограми.

Ходіт  вони  по  селі
Шось  собі  знімают
Люди  з  острахом  плаями,
Лиш  сі  посувают.

Кожен  хоче  шось  спитати,
З  якої  програми  ,
Та  не  хотіт  підходити
Боятсі  реклами.

Одні  кажут  шо  кіно
Хотіт  тут  знімати,
Другі  кажут  шо  приїдуть
Мабуть  депутати.

Зібралисі  всі  під  баром,
Що  коло  сільради
І  питаютсі  у  війта
Якоїсь  поради.

Війт  вдягнувсі  в  вишиванку,
Щоб  солідність  мати,
Влупив  собі  півлітрину
Й  пішов  сі  питати.

Закликав  їх  в  сіліраду,
Розпитав  помалу.
Тай  пішов  казати  людям  ,
З  якого  каналу.

Кажут  шо  вни  з  передачі
Моменти  з  ключами
І  шукают  Михаська
З  лісопилорами.

Село  ото  не  величке-
Дві  й  пів  полонини.
Так  шо  про  се  усі  знали  
Вже  за  пів  години.

Сами  більше  сі  втішила
Жінка  Михаськова,
Тепер  дума  заживу
І  я  гонорово.

Задарма  я  Михаська
Все  свого  ганьбила.
Тепер  вижу  лотерея,
То  велика  сила.

Дивись  йому  від  квартири
Ключі  присотали,
Добре  шо  я  його  п*єного
Вчера  не  прогнала.

Хоч  до  дітька  грошей  вгрохав
Він  вті  лотереї,
Та  тепер  нова  квартира-
Газ  і  батереї.

До  вечора  Михаська
Мила  й  поцувала,
Аж  гульк  уже  на  воротах
Народу  навала.

Репортер  у  Михаська
Файненько  питає
З  якого  він  буде  року
І  як  поживає.

Пита  йго  чи  в  Магадані  
Він  був  на  роботі
І  чи  "помніт"  він  Марину
В  червоних  чоботях.

Михаськові  із  подиву
Мову  перемкнуло.
До  чого  тут  та  Марина,
І  коли  се  було?

Михайлиха  і  собі  
Аж  рота  відкрила
Й  одним  оком  погляда  
У  кутку  на  вила.

Не  забула  вас  Михаську
Отота  Марина.
Передала  вам  цілунок
І  привіт  від  сина.

Каже  в  неї  усе  добре
Є  синок  Аркаша
Який  дуже  хоче  знати
Як  живе  "папаша".

На  цьому  то  інтерв*ю
Враз  сі  закінчило
Бо  Михайлиха  вхопила
Із  куточка  вила.

І  давай  лупить  потроху
Отих  репортерів
А  Михасько  без  ключів
Вискочив  у  двері.

Отакі  в  житті  бувають
Ключові  моменти
Замість  ключів  від  квартири
Маєш  аліменти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.10.2013

Урожай.

Вже  ранок.Сонце  розкида  проміння
І  пташка  в  гаю  голос  подає.
У  полі  ,  хлібороб  збира  насіння,
Пашниця  його  щиро  віддає.

Цьогоріч  ,  все  колосся  в  нас  зернисте,
Врожай  чудовий  -  нам  дала  земля.
У  небі  сонце  сяє  проминисте.
І  всі  хто  в  полі  радість  відчува.

Та  зараз  ,  осінь.  І  зима  на  носі.
Чи  збережем,  ми  власний  урожай?
Чи  як  завжди  будем  ,  голодні  й  босі.
За  гречкою  поїдем  у  Китай.

Чи  буде  радість  ,  в  того  хлібороба,
Що  цілий  рік  зерно  оте  ростив?
Чи  все  ,  за  безцінь  заберуть  нероби,
А  хліб  за  "євро"  скажуть  ,  щоб  купив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2013

І знову ота ніч уже надворі …

(Майже  пісня)

І  знову  ота  ніч  уже  надворі,
Коли  стає  так  важко  на  душі.
І  знову  оті  сни  ,  всі  кольорові,
Коли  ,  ти  ,  клявся  в  вірності  ,  мені.

Та  ось  поїхав,  ти,  туди  далеко,
Туди  де,  не  побачу  ,я    тебе.
І  нагада  лише  ота  смерека,
Те  щастя  ,  що  зустріло  там  мене.

Поклявся  ,ти  ,  мені  там  у  коханні,
Поклявся  ,  в  вічній  вірності  мені.
Та  чи,  тебе  ,  побачу  на  світанні  ?
Чи  можна  мені  вірити  тобі?

Пішов  ,  ти  ,  батьківщину  захищати,
Пішов  ,  мені  ,  сказавши  почекай
І  серце  мене  просить  почекати,
А  люди  ,  усі  кажуть  забувай.

Забуть  його  :  говорить  ,  рідна  мати,
Забуть  його  і  іншого  шукай.
А  серце  ,  все  благає  почекати,
Кохає  він  ,  тебе  і  ти  кохай.

І  знову  ота  ніч  уже  надворі,
Що  в  душу  мою  щастя  принесла.
Не  вірю  ,  я  вже  людям  ,  що  говорять.
Тобі  лише  і  серцю  вірю  ,  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013

Розбите щастя.

Колись  мені  ворожка  ворожила,
Що  буду  ,я  щасливий  у  житті
Та  видно  та  ворожка  помилипась,
Розбила  оте  щастя  ти  мені.

Я  пам*ятаю  осінь  золоту
З  тобою  ми  у  двох  тоді  гуляли,
Ти  говорила  ніжно  ,я  люблю
Пташки  для  нас  тоді  в  саду  співали.

Та  раз,  ти,  підійшла  і  посміхнулась
Прийшла  ,щоб  на  весілля  запросить,
Чому  тоді  на  слові  не  спіткнулась,
Не  знала  ,що  душа  моя  болить.

Гуляй  моя  кохана  на  весіллю,
Мені  чомусь  не  хочеться  гуляти,
Чому  ж  мені  кохана  не  судилось
З  тобою  оцю  радість  розділяти.

І  знову  ота  осінь  пригадалась,
В  душі  моїй  озвалася  журбою,
Чому  кохана  так  усе  скінчилось,
Чому  тепер  не  разом  ми  з  тобою.

17.12.1999р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013

БРЕХНЯ.

За  мотивами  твору  "Брехати  не  язиком  махати"
Автор  НАДЕЖДА  М.

Говорять  ,що  брехнею  світ  пройдеш,
Здобудеш  нею  гроші  ,  славу  ,все  ,  що  треба,
Але  назад  ти  нею  не  вернеш,
Вона  мов  бумеранг  повернеться  до  тебе.

Хоч  якби  ,  ти  ,  брехав  ,крутив  і  вивертався,
Шукав  собі  поплічників  в  житті,
Хоч  як  би  ,  ти  ,  з  людей  не  насміхався,
Повір  усе  повернеться  тобі.

І  важко    дуже  у  житті  нам  розпізнати
Всіх  ,  що  лукавством  пробивають  собі  шлях  ,
Але  життя  вже  встигло  доказати  ,
Що  впереді  чекає  на  них  крах,

Великий  жаль  мені  людей  ,які  брехнею  
Добилися  визнання  у  житті,
Мабуть  вони  спочинуть  поряд  з  нею,
А  світло  правди    засіяє  в  цій  пітьмі.

Тоді  нам  стане  легше  проживати
І  легше  розпізнати  тих  людей  ,
Що  ради  влади    ладдні  все  продати  
Вкраїну  рідну  і  її  дітей  ...  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013

БИСТРИЦЯ.

Є  в  Карпатах  між  горами  
Село  не  величке,
Бистрицею  йго  назвали
Щерез  тую  річку.

Розкинулось  воно  собІ
Тай  поміж  горами.
Оточене  з  усіх  боків
Шумними  зворами.

Ну  а  вода  у  тих  зворах
Чиста  та  прозора  -
Хлопці  там  ростуть  здорові
Мов  та  Чорногора.

І  дівчата  теж  на  славу,
Мов  ота  перлина,
Як  на  весні  у  садочку
Червона  калина.

Мальовниче  те  село,
Хоч  і  не  багате
Розкидані  по  горбочках
Дерев*яні  хати.

А  навколо  ліси  шумлять,
Ліси  смерекові,
Шумлять  праліси  карпатські,
Немовби  казкові.

Вдалині  біліють  гори,
Снігами  покриті,
А  під  ними  полонини,
Трави  соковиті.

Люди  милі  та  привітні,
Вньому  проживають,
Хто  приїздить  до  них  в  гості
Всіх  щиро  вітають.

Звори  -  потоки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2013

Легкий хліб , або закріплення теорії. (Гумореска з діалектом)

*На  прохання  Галини  Ярмулської*

Іде  чутка  по  селі,
Що  банда  гуляє,
Бо  в  кожного  що  ночі
З  стайні  щось  зникає.

В  того  гусочка  пропала,
В  того  кури  зникли,
Тепер  люди  у  ночі  ,
Працювать  привикли.

І  ми  з  кумомом  теж  ,по  п*яні
Рішили  не  спати,
А  попробувать  легкого
Хліба  здобувати.

Правда  вчителя  ми  в  двох
Не  могли  найняти,
Тож  рішили  самостійно,
Цю  справу  вивчати.

В  бібліОтиці  ми  з  кумом  
Тиждень  змарнували,
Та  що  було  про  злодіїв,
Все  перичитали.

Теорію,  вже  кум  кеже,
Ми  добряче  знаєм,
Тепер  тільки  на  практиці
Закріпити  маєм.

Місцем  практики  обрали,
Кумову  господу,
Щоб  бува  -  це  не  пішло,
По  всьому  народу.

Атамана  з  поміж  себе  ,
З  кумом  ми  обрали,
Годинники  також  звели,
Все  як  там  писали.

Правда  "будзіка"  ручного
Я  ,  не  зміг  дістати  ,
Так  що  мусів  у  кишеню  ,
Будильника  брати.

Операцію  цю  всю  ,
Ми  назвали    "И",
Щоб  ніхто  не  здогадався  ,
Куда  йдемо  ми.

Жінкам  слова  не  казали,
Щоб  не  було  сміху,
Бо  вдруг  шось  сі  не  получи,
Матимуть  потіху.

Кум  сказав  ,  що  йде  до  мене,
Випити  чарчину,
А  я  кажу  йду  до  кума,
Посиджу  годину.

Ось  зустрілися  ми  із  кумомом
В  нього  біля  тину  ,
І  рішили  для  смілості,
Випити  чарчину.

Пляшку  махом  ми  у  двох  
Ту  впорядкували,
І  вже  ближимось  до  стайні,
Тихонько  й  помали.

Двері  ,я  відкрив  без  шуму,
У  стайню  захожу,
Дивлюсь  кум  пропхав  в  віконце,
Тільки  свою  рожу.

Затягнув  його  помали  
Теж  до  середини  ,
А  він  каже  в  нас  лишилось
Тільки  три  хвилини.

Ну  ,я  зразу  до  роботи,
Мішок  відкриваю  ,
І  по  курочці  до  нього  ,
Беру  тай  вкидаю.

Дивлюсь  кум  вже  поросятко  ,
Під  пахов  тримає,
Аж  коли-це  мій  будильник,
Дзвеніть  починає.

Кури  зразу  гвалт  підняли,
Свиня  помагає,
Дивлюсі  уже  й  кума  ,
До  стайні  вбігає.

Двері  зразу  закриває,
Щоб  ми  не  змотались  ,
І  кричить  на  всю  голянку:
Тут  ви  і  попались.

І  гамселить  кума  шуфлив,
А  мене  вилима,
Щей  по  нині  мене  коли,
По  мижи  пличима.

Кум  кричить  :та  ,що  ти  робиш,
Параско,спинися,
Та  цеж  я,  цеж  твій  Грицько,
Стань  тай  подивися.

A  вона,  мовби  не  чує,
За  нами  ганяє,
І  раз  мене  ,  а  раз  кума,
Шуфлив  потігає.

Дивллюсь  вже  до  віконця,
Став  сі  пробивати,
І  з  страху  проліз  кріз  нього,
Тай  давай  тікати.

І  я  собі  теж  за  кумом,
До  віконця  давсі,
А  діставши  шуфлю  з  заду
Навіть  не  спинявсі.

Отак  то  ми  теорію  
З  кумом  закріпили,
Шей  по  нині  мені  снятся
Та  шуфлі  тай  вили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427392
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.05.2013

Річка.

Десь  у  горах  отих  ,
Що  пів-світу  пишається.
Тече  річка  моя  -
Там  вона  починається.
Невеличка  така,
Та  чистенька  вода,
Вній  збирається.

Приспів:
Тече  бистра  ріка  -  вода  піниться
Все  кудись  поспіша  не  зупиниться.
Поміж  горами  так  ,наче  змійка  звивається,
Тече  бистра  вода  не  спиняється.

Із  карпатських  вершин,
Де  ліси  ті  дрімучії  ,
Де  краса  розквіта  ,
І  де  люди  співучії.
Посміхнувшись  мені
Несе  води  свої,
У  долини  квітучії.

Приспів:

Водоспадом  дзвінким  
До  каміння  вода  розбивається
І  ні  в  які  слова
Ця  краса  не  вкладається.
Приїзджайте  до  нас
Радо  стрінемо  вас
БистрицЕю  вона  називається.

Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013

Прохання ветерана.

Перемогу  всі  святкують  
Я,тАкож  з  вами  за  одно,
От  тільки  хочу  розказати,
Те  ,що  почув  колись  давно.

Якось  зустрівся  з  ветераном,
Що  на  війні  тій  воював,
Він  чуть  не  плачучу  із  жалю  ,
Такі  слова  мені  сказав:

"У  нас  не  було  фронту  й  тилу,
Кругом  нас  були  вороги.
Де  комуністи  ,де  фашисти,
Та  ми  боролись  як  могли.

Тепер  говорять  ,що  з  фашистом
Ми  воювали  за  одно,
Та  він  для  нас  був  ворог  клятий.
Бо  в  рідний  край  приніс  він  зло.

Чому  не  кажуть  за  англійців,
Що  з  німцем  бУли  в  унісон.
Вони  ж  у  бій  тоді  вступили  ,
Коли  побачили  резон.

Амереканцям  перемогу,
Теж  мов  на  "блюдці"піднесли,
Лиш  Україну  стороною,
Що  воювала  не  взналИ.

А  ми  ж  так  само  воювали,
Так  само  кров  свою  лили,
От  тільки  власну  самостійність
Так  відстояти  й  не  змогли.

Тому  я,  прошу  щиро  Бога,
Щоб  зрозуміти  ви  змогли,
І  всіх  солдатів  вшанували,
Що  у  боях  тих  полягли."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013

Воєнні долі.

Якось  то  раз  мені  і  другу
Старий  солдат  розповідав:
"В  боях  була  уся  округа,
І  я  також  тут  воював.

Нас  було  в  мами  троє  діток,
Я  і  ще  старші  дві  сестри,
І  всі  ми  стали  партизани,
Домівков  стали  нам  ліси.

Мій  батько  згинув  ще  в  тридцяті,
В  сибіру  десь  на  Колимі.
Хоч  і  жилИ  ми  не  багато,
Згубили  кляті  москалі.

Сестра  моя  ,Марічков  звали,
В  бою  з  фашистом  полягла,
Криївку  груддю  закривала,
Та  ї  граната  рознесла.

Друга  сестричка  не  стерпіла,
Сама  себе  з  життя  звела,
Як  жити  ще  вона  хотіла,
Та  навкруги  була  війна.  

Мені  було  дванатцять  років,
Як  я,  пішов  у  перший  бій
Хоч  страшно  було,  та  миналось,
Бо  захищали  край  ми  свій.

І  мама  все  -  це  пережила,
Оті  тридцяті  і  війну,
За  нас  ,і  день,  і  ніч  молилась,
Та  тільки  я  ,один  живу.

Тож  прошу  ,вас,живіть  ,працюйте,
Цінуйте  ,ви  своє  життя
Молітся  ,що  би  не  вернулась
О  та  проклятая  війна."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013

Зозуля.

На  галявині  зеленій
Відпочити  став  загін.
Всі  поснули  потомлені,
Вартувать  залишивсь  він.

Ранок  ніч  вже  заміняє,
Сонце  із-за  гір  встає,
Навкруги  все  оживає,
Десь  зозуленька  кує.

І  спитав  юнак  в  зозулі,
Прихилившись  до  гілля:
"Розкажи  про  мою  долю,
Про  майбутнєє  життя?

Хочу  знати  скільки  років,
Ще  залишилось  мені,
Чи  почую  ніжні  кроки,
Що  вчуваються  у  сні.

Чи  обніму  стан  дівочий,
Як  раніше  обнімав,
Чи  побачу  сині  очі,
Що  назавжди  покохав."

А  зозуля  в  яворині  -
Знай  ,  рахує  без  кінця.
Раптом  постріл  у  долині,
Обірвав  його  життя.

Він  вхопився  за  смереку,
Обійняв  він  її  стан.
Ще  зозулю  чув  здалеку,
А  в  очах  вже  плив  туман.

Ще  подумав  ,що  зозуля
Помилитись  не  могла.
Та  лиха  ,  ворожа  куля  -
Вже  не  мала  вороття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013

Завжди слухай жінку (гумореска з діалектом)

Причепилась  жінка  клята:  
"Йди  кльоців  рубати,бо  ти
Уже  рік  копійки  ,  
Не  несеш  до  хати.

У  сусіда  нова  хата  
Та  шей  дві  машини
І  то  лісом  він  фугує,
Шо  кожної  днини."

Но  та  й  я  вже  шо  робити
Взєв  пилу  на  плечі
І  пішов  ліс  ріхтувати
У  гори  далечі.

Завів  пилу  та  так  ріжу,
Шо  ні  шлях  трафляє,
Аж  коли  -  це  лісник  з  майстром,
З  гори  надлітає.

"Помагай  вам  кажут  Боже,
Пане  шановАний  ,
Але  шось  здається  нам
В  вас  настрій  поганий."

Певно  кажу  шо  і  в  вас  
Він  би  був  не  кращий,
Якби  йшли  ви  кожен  день
Тай  від  хати  наще.

"Певно  -  кажут  -  сисе  нас
Тай  сі  не  касає,
Нам  би  треба  акт  складати,
Чи  як  пан  гадає?"

Кажу  може  то  без  того,
Якось  би  сі  стало
Є  у  мене  тут  фліщина,
Кусок  хліба  й  сало.

"Ой  ні  -  кажут-  газдо  любий,
Так  сі  не  получи,
Бо  нас  уже  за  сисе
Сам  директор  мучи."

Так  ,  що  мусіли  вни  пару
Пеньків  написати,
А  за  решту  ,  я  вже  мусів
Їх  день  напивати.

Та  коби  то  вже  на  сему
Ото  всьо  сі  стало,
А  мене  шей  з  машинов,
Панство  зупиняло.

Зупинили  ,  й  до  шофера  :
"Де  ваші  папері?"
Той  на  мене  пальцем  тика,
Каже  :"Йдіт  в  ті  двері."

Но  а  я  вже  сам  не  знаю,
Шо  хотіт  прокляті,
Беру,  суну  їм  папері,
Шо  були  десь  в  хаті.

Мєнт  узяв  оті  папері,
Лупає  очима,
То  на  мене  сі  подиви,
То  стисне  плечима.

"Де  ви  -  каже  -  добродію,
Оце  підчіпили  ,
На  -  це  певно  ше  Брєжніву,
Дрова  привозили."  

Але  я  вже  його  прошу  ,
Й  двацєтку  впихаю,
Кажу  дав  би  я  вам  більше,
Та  більше  не  маю.

"Ах  не  має  -  каже  -  більше,
А  я  й  не  питаю  ,
Я  лиш  просто  на  площадку
Оце  заганяю."

Як  сказав  так  і  зробив,
Мов  би  плюнув  в  воду,
Закував  мене  в  наручники,
Як  "врага  народу".

Привіз  нас  в  той  шестий  відділ
Там  закрив  у  клітку,
І  не  раз  я  ,там  згадав,
Свою  любу  жінку.

Правда  там-ка  вже  не  довго,
Нам  прийшлось  чекати,
Бо  там  махом  всьо  рішили
І  давай  питати.

Фамілію  і  всьо  решта  ,
Скоро  записали.
Ну  ,а  потім  пита  файно:
"Де  ви  -  це  врубали?"

Але  то  лиш  перший  раз,
Він  файно  спитавсі,
Ну,  а  потім  -  плечі  мої,
За  дубінку  взявсі.

І  давай  мене  гамселить,
І  сильно  й  по  троху,
Так  як  я,  ото  не  раз,
Шуфлив  свою  льоху.

Не  вітримав  я,  вже  сего,
Тай  став  сі  просити,
Придлагаю  й  сего  й  того,
Лиш  би  стали  бити.

Забирайте  кажу  гет  
Ви  осю  машину,
Лиш  пустіт  мене  до  жінки,
Бодай  на  годину.

Файно  я  ,з  нев  поговорю,
Нема  ,шо  сказати.
Більше  мене  вже  не  буде
Вна  в  ліс  посилати.

І  сусідів  всіх  закажу
Не  йти  ліс  рубати,
Якшо  хотіт  вни  хоть  троха
Здоровлічка  мати.

Но,а  хто  вже  скажу  хоче
Мать  слабу  печінку,
То  нічого  хай  не  роби,
Тільки  слуха  жінку.    

Кльоц  -  колода.
Ріхтувати  -  заготовляти.

1999р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423201
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.05.2013

Ділки. (гумореска з діалектом)

Вирішив  мій  кум  Куранти
У  Кремлі  купити.
Хоче  він  їх  на  балконі
В  себе  почіпити.

Продав  кум,  три  корови,
Поросят  багато
І  поїхав  у  Москву
Годинник  купляти.

Ходит  він  по  Красній  площі,
Очі  вдовольнені,
Так  ніби  отой  будильник
Вже  в  него  в  кишені.

Раптом  якась  брита  морда
Його  зупиняє.
І  голосом  як  у  лева.
"Щто  Їщєм?"  -  питає.

Кум  поглянувши  на  нього
Став  вуса  крутити:
"Хочу  -  каже  -у  вас  "будзік"
Я  ,отой  купити".

"Ну  так  в  чьом  же  тут  проблєма"-
Морда  проричала.
І  пів  рота  жовтих  фіксів  
Куму  показала.

"Ти  давай  бабло  на  касу.
Вєрю,  нє  счєтаю.
Я  ,  за  лєснічкой  ,тут  бистро,
За  угол  смотаю."

Як  сказав  так  і  пропав,
Лиш  п*ятки  блиснУли  ,
Разом  з  ним  й  кумові  гроші  -
Мов  в  воду  канули.

Ходить  кум  по  Красній  площі  -
Всім  дивисі  в  очи,
Але  уже  а  ні  фіксів  ,
ні  морди  не  бачи.

Мусів  кум  ше  на  вокзалі
Грошей  попросити,
А  би  якось  вже  до  хати  
Свої  сі  добити.

Дома  він  усе  сусіду
Розказав  до  слова.
А  той  каже:"Ти  дурний  ,
Як  моя  корова."

Тепер  каже"Я  куранти,
Поїду  купляти.
Складав  жінці  на  машину  ,
Та  ше  буде  ждати."

Приїхав  він  у  Москву  -
Теж  ходи  ,хипує
Усім  каже  ,шо  куранти
В  москалів  купує.

Ось  й  до  ньго  прийшла  пика,
Як  дітько  патлата,
Каже  ,шо  вона  Куранти,
Буде  продавати.

Той  йму  гроші  в  руки  дав,
Й  зразу  заявляє,  
Шо  по  "лєсніцу"  він  сам
Скоренько  "змотає".

"Ви,  вже  кума  надурили,
Як  малу  дитину,
Так  шо  -каже  -  тут  чекайти
Я  ,  йду  по  драбину.

Та  коли  приніс  драбину,
Дуже  здивувавсі.
Бо  вже  той  ,шо  продавав,
За  той  чєс  змотавсі.

Так,  шо  вони,  електронний  
годинник  купили,
А  Куранти  москалів  -
Будіт  як  й  будили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422235
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.05.2013

Дівчина-весна.

Навкруги  все  оживає,
Прокидається  зі  сну,
Птаство  співом  зустрічає  -
Ніжну  дівчину-весну.

Біля  школи  ,  на  майдані,
Дітвора  м*яча  ганя.
Всюди  запахи  духм*яні  -
Пахне  так  лише  всна.

Де  не  глянь  все  зеленіє,
Посміхається  тобі.
Серце  в  грудях  шаленіє
І  само  співа  пісні.

Вчора  дощ  пішов  маленький,
Спраглу  землю  освіжив,
На  горбочку  бук  старенький
Лист  зелений  розпустив.

І  берізка  зустрічає  ,
Ніжну  дівчину-весну,
Свіжим  соком  напуває
Розігрівшусь  дітвору.

Там  черешня  ,  в  білих  шатах,
Гордовито  вигляда,
Ніби  хоче  закричати,
Що  уже  прийшла  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013

Як жук змінив кумові меню. (гумореска з діалектом)

З  колорадським  жуком  кум,
Не  міг  раду  дати.
Ніяк  не  міг  з  свої  грядки  
Він  його  прогнати.

Слухав  кум  поради  всякі,
Й  сільські  й  наукові,
Та  ніяк  не  міг  зашкодить  -
Отому  жукові.

Поливав  його  солярков,
Купував  нітрати,
А  жук  собі  хоть  би  шо  -
Не  хоче  тікати.

Цілі  ранки  він  із  жінков
Збирав  йго  руками,
А  під  обід  з  отих  нервів
Вже  копав  ногами.

Читав  всякі  він  поради  
В  районній  газеті,
Подивився  все  шо  можна  
В  тому  інтернеті.

Та  ніякі  з  тих  способів  ,
Не  допомагали,
Рішив  дітей  заохотить
Аби  йшли  збирали.

Каже  щоб  вони  в  кульочки
Отой  жук  збирали,
Він  поштучно  заплатить,
Щоб  рахунок  знали.

В  вечір  кум  прийшов  додому
Сів  відпочивати,
Діти  з  торбами  до  нього  -
Питають  зарплати.

Кум  як  глянув  на  ті  торби
Йму  стало  погано,
Аби  зе  се  заплатити
Й  газдівства  не  стане.

Де  ви  каже  того  жука
Стільки  штук  набрали?
А  ми  кажуть  і  в  сусідів
Усьо  позбирали.

Після  того  кум  картоплю  -
Перестав  садити  -
Ліпше  їсти  макарон,
Як  за  жук  платити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421147
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.04.2013

Квітнева ніч.

***Пам*яті  пожежників  які  перші  вступили  в  боротьбу  ,  під  час  аварії  на  ЧАЕС***            


Квітнева  ніч.Цвітуть  сади  духм*яно.
Всі  мирно  сплять  не  чуючи  біди.
І  соловей  в  гаЮ  чекає  ранок,
Щоб  піснею  зустріти  ,  як  завжди.

Та  раптом  вибух  -  тишу  розриває,
Вогненний  стовп  до  неба  підніма.
Пожежників  на  бій  він  піднімає  -
Хотіли  відпочити  ,та  дарма.

Два  караули  мужніх  вогнеборців
У  гирло  пекла  першими  пішли.
Всі  молоді  були,  всі  добровольці
І  жити  всі  хотіли  ,  як  і  ми.

Навколо  все  вогнем  горить,палає  -
Всі  в  паніці  ,усюди  ядовитий  дим  ,
Про  допомогу  хтось  у  хаосі  благає  ,
А  хтось  у  муках  помирає  поруч  з  ним.        

Їх  двадцять  вісім  в  бій  звогнем  вступає,
Щоб  захистить  планету  від  біди.
В  перші  ж  хвилини  ,шість  їх  помирає,
Та  інші  не  злякались  ,  не  втекли.

А  в  кожного  із  них  були  свої  надії,
Про  власне  ,  улаштовене  життя.
Та  ,  в  одну  мить,розбилися  їх  мрії  -
І  кАнули  з  вогнем  у  небуття.

Посмертно  їх  героями  назвали
І  память  у  серцях  наших  жива.                      
Та  не  для  цього  хлопці  ті  вмирали  -
Вмирали  ,  щоб  продовжити  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013

Пояснив. (гумореска з діалектом)

Із  круїзу  кум  Микола
Вернувся  до  хати.
В  него  тіло  загорене
І  морда  пихата.

До  Миколи  як  до  ксьондза
Сільський  народ  ходи  -
Усі  хотіт  послухати
Про  його  пригоди.

Вирішив  і  я  ,  до  кума
Якось  завітати
І  про  дива  ,  що  є  -в  світі  
Його  розпитати.

Взяв  я  ,  м*яса  два  й  пів  кіля  ,
Пляшку  півлітрову
І  пішов  уже  до  кума  -
На  оту  розмову.

Сидимо  ми  на  зарінку,
Шашлик  дозріває.
І  кум  мені  про  дива
Ті  розповідає:

"Був  я  -  каже  -  у  Африці
Бачив  бегемота"
Питаюсі  шо  таке  ,
Шо  то  за  сволота.

"Це  таке  як  кума  Ганя  -
Товстилежне  тоже
І  жире  в  одну  пору  -
На  свиню  похоже.

У  Єгипті  також  був  -
Бачив  там  верблюда"
Аце    кажу  ,  шо  таке,
Шо  се  за  причуда?

 "От  коня  ти  -  каже  -  видів?
Се  таке  самуньки,
Лиш  ше  зверху  два  горба,
Як  в  баби  Настуньки.

Ше  у  Африці  я  ,  бачив,
Куме  ,  крокодила."
І  про  се  я  ,  ше  не  чув,
Се  вже  ,  шо  за  диво?

На  кого  вже  се  похоже?
Прошу  розказати,
Може  в  лісі  десь  зустріну,
Щоб  міг  розпізнати.

"От  ти  -  каже  -  свиню  видів,
Коня  знаєш  тоже,
А    се  ,  куми  ,  на  них  двох  ,  
Зовсім  не  похоже."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013

Син.

Знову  посмішка  ласкава,
Погляд  ніжний  ,милий,
Мати  сина  зустрічала,
Він  живий  ,  щасливий.

Сина  знають  всі  довкола,
У  газеті  йго  портрет,
Мати  ходить  гонорова  -
Син  її  авторитет.

Він  для  когось  "вор  в  законі"
Терорист  і  мільйонер,
"Паханом"  він  був  на  "зоні"
Був  завзятий  рекитер.

Комусь  злодій  він  хитренький,
Гвалтівник  ,  конквістадор,
А  для  неї  син  рідненький,
І  також  кіноактор

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013

Зрозумів. (гумореска)

Новобранців  на  плацу,
Старшина  навчає,
"Що  таке  -  є  Батьківщина"  -
Він  у  них  питає.

"От  наприклад  ти,Дмитреску,
У  тебе  питаю?"
Той  стиснув  двома  плечима,
Каже:"Я,  не  знаю"

"Ох  барани  ти,безрогий,
Як  таке  не  знати.
Батьківщина  -  цє  є  твоя,
Найрідніша  мати.

Ось  тепер  ти  зрозумів,
Можеш  розказати?"
"Так  товариш  старшина,
То  є  -  моя  мати."

"Щось  я,  бачу  ти,Петреску,
Зрозумів  не  дуже,
Що  таке  є  -  Батьківщина  ?
Розкажи  нам,друже"

Той  всміхнувся  на  всі  зуби,
Від  щастя  аж  сяє.
"Батьківщина  "мать"  Дмитреску  -
Це  вже  кожен  знає."

"Та  чи  ви,  тут  всі  дурні,
Чи  я  ,  дурноватий?
Батьківщина  й  твоя  мати,
Телепню  вухатий."

"Ось  тепер  я,зрозумів"-
Відповів  той  щиро,
Глянувши  на  старшину,
Як  курка  на  пиво.

"Що  ти  -  каже  -  зрозумів?
Скажи  ,щоб  ми  знали"
"Те  ,що  ми  з  Дмитреску  рідні  -
Так  як  ви,  навчали."

Ось  такі  то  захищають,
Нас  тепер  солдати,
Все  одно  їм  ,що  Вкраїна,
А  що  "емірати".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420261
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.04.2013

Хороші сусіди. (гумореска з діалектом)

Хотів  би  я  ,  вам  добродії,
Настрій  припідняти,
Та  не  знаю  як  історію  
Оцю  розпочати.

Раз  мій  кум  на  заробітки
У  Київ  подавсі  ,
На  вокзалі  трохи  випив
І  мінтам  попавсі.

Але  ті  мінти  задурно  
До  него  пристали,
Бо  його  вже  перед  тим  
Бомжі  обшукали.

Компромат  у  него  в  весь  ,
Ті  бомжі  забрали  ,
Так  шо  мінти  лиш  в  трусах  
Його  пов*язали.

По  мордяці  як  годитсі  
Йому  надавали,
Й  як  якогось  терориста  
В  воронок  запхали.

Аж  у  відділі  вни  йго  
Стали  сі  питати:
Де  він  мешкає  ,  шо  їст,
З  ким  лігає  спати.

Кум  ше  зразу  на  понтах,
Ше  права  качає,
Шоб  мінти  бомжів  шукали  
Він  їх  заставляє.

Та  діставши  пару  стусів,
Зм*єк  він  так  як  дідів,
Розказав  їм  усю  правду  ,
Навіть  про  сусідів.

Мент  сказав  шо  він  провірить  
Муси  усі  дані
І  якшо  сі  не  підтверди,
Будут  бити  далі.

В  шимпанзятнику  мій  кум  
Рахує  хвилини,
Дуже  хоче  він  додому,
До  свої  родини.

Десь  під  вечір  в  кабінет  
Кума  "попросили"
І  давай  його  там  бити,
Стільки  мают  сили.

Кажут  вони,  шо  для  кума
Новини  погані
Мусит  тиждень  ше  сидіти  ,
За  брехливі  дані.

По  адресу  ,шо  сказав  
Він  не  проживає,
Бо  ніхто  у  тім  районі  
Про  него  не  знає.

Цілий  тиждень  вони  кума  
Мордували  й  били,
Аж  в  суботу  пополудні
Додому  пустили.

Ледви  теплий  кум  додому
Під  вечір  прибивсі.
І  шоб  трохи  відпочити,
На  лавку  вмостивсі.

Аж  тут  сусід  з-за  паркАна
Пляшку  вимагає,
Каже  шо  кум  йому  винен,
Нехай  виставляє.

"За  шо  -  каже  -  я  ше  винен,
Яка  іше  пляшка?
Хоть  ви  мене  у  спокою  
Залишіть  будьласка.

"Приходили  тут  з  мінтовки
За  вас  сі  питали,
Але  ми  сусіди  чемні  -
Вас  мінтам  не  здали.

Так  шо  мусити  ,сусіди,
Могар  виставляти,
Бо  як  ше  раз  запитают,
Не  будем  скривати.

Після  того  кум  табличку  ,
Вчіпив  на  ворота,
Аби  знала  де  він  жиє,
Найгірша  сволота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419914
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.04.2013

Зробив висновок. (гумореска з діалектом)

В  нас  на  фірмі  як  нігде
Шо  вже  тут  казати  ,
Територію  директор  ,
Ходить  оглядати.

Ось  і  нині  він  в  краватці,
З  свитою-ріднею,
Зранку  страху  наганяє,
Пикою  своєю.

Там  окурок  придививсі,
Там  станок  не  грає...,
Жінка  в  ночі  зарядила,
Він  сі  розряджає.

Раптом  Вася  ,  старший  слюсар,
На  трасі  з*явивсі,
Але  видно  ше  здалека,
Зранку  похмиливсі.

Він  і  Васю  привітав,
Гавкотом  собачим:
Надіюся  ,шо  я  п*яним  
Вас  в  останнє  бачу.

Вася  глипнувсі  на  нього  ,
Хмільними  очима,
Так  як  дивисі  дитина
На  свого  відчима.

Жаль  мені  вас  -  каже  пани  -
Жаль  та  ,шо  робити  ,
Не  буде  кому  вже  зранку  
Мене  по-ганьбити.

Мене  жалко  -  пан  кричить  ,
Голос  як  у  звіра  -
Себе  краще  пожалій,
Бусурманська  віра.

Вася  дивисі  на  ньго,
Погляд  -  масл́о  маже,
Та  ніяк  не  зрозуміє  ,
Шо  він  не  так  каже.

Переклав  у  голові  ,
Вася  усьо  знову  ,
І  повів  тоді  він  з  шефом  
Ось  таку  розмову:

Як  мені  вас  не  жаліти,
Як  не  банувати,
Ви  самі  тепер  сказали  
Вас  будуть  звільняти.

Самі  тільки  говорили:
В  останнє  вас  бачу,
Жаль  мені  вас  ,начальнуку,
Мало  ,шо  не  плачу.

А  себе  чого  жаліти,
Роботу  я    маю  ,
Діти  вмене  не  голодні  -
Файно  заробляю.\"

Ось  такі  то  у  нас  висновки  ,
Робочі  складають,
А  шоб  кинуть  оковиту,
Навіть  не  гадають.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418712
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.04.2013

"Родная хата" (гумореска)

Прибігає  син  до  хати
І  кричить:  "Біда  ,
Витверезник  в  нашім  місті  ,
Мамо  ,  догора.
"З  чого  взяв  -  це  ти  ,синочку,"-
Мама  йго  пита.
"Батько  наш  іде  додому
І  таке  співа:"Врагі  сожглі  родную  хату  -
Вот  такі  дєла"".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418606
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.04.2013

Теорія чи практика. (гумореска з діалектом)

Син  закінчив  інститут,
Приїхав  додому.
Суне  батькові  під  носа  
Він  свого  диплома  .

Батько  взяв  у  руки  пластик,
Обернув  усяко  -
"Покажи  краще  на  ділі  -
Каже  -  лобуряко."

Сам  всміхнувшися  у  вуса,
Каже  до  дружини:
"Накривай  ти  ,нам  на  стіл
Є  на  то  причина."

Жінка  в  смажила  два  Яйця,
На  столик  поклала
І  достала  коньячок  ,
Шо  панам  тримала.

Батько  з  матір*ю  за  столик  
Усілись  обоє,
А  син  каже  :"  Я,  докажу  ,
Що  яєць  тут  троє"

Взяв  він  в  руки  зошит  ,ручку,
Свого  ноутбука  -
Хоче  батьку  доказати  ,
Шо  таке  наука.

Похідні  і  логарифми  -
Батькові  толкує,
А  той  собі  в  вус  смієсі
Так  ніби  не  чує.

Каже  :"Шо  ти  вже  здурів,
Шо  тебе  там  вчили?
Відкі  може  бути  три  ,
Як  лиш  два  розбили."

Але  син  ,  як  баранець,
Уперсі  на  свОє,
По  теорії  толкує  ,
Шо  яєць  є  троє.

Довго  ше  би  ті  дебати,
У  хаті  тривали  ,
Але  старі  за  роки  ,
Більш  практику  знали.  

Батько  з*їв  одне  яйце,
А  друге  дружина.
"Бери  їш  тепер  ти,  третє"  -
Мовив  він  до  сина.

Шо  тепер  у  світі  краще
Не  можу  сказати  -
Теорія  чи  практика  ?
Се  вже  вам  рішати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013

Цвітуть сади.

Чомусь  згадала  ту  весну,
Коли  зустрілись  ми  в  саду.
І  ти  казав  :  "Тебе  люблю  ,
Люблю  ,тебе,  лише  одну.

Приспів:
Цвітуть  сади  -  уже  весна  ,уже  весна  ,
Цвітуть  сади  ,  а  я,  сама  ,а  я,  сама  ,
Згадай  коханий  ту  весну  ,ту  весну,
Як  в  двох  гуляли  ми  ,  в  саду  ,ми  ,  в  саду.

Чомусь  згадала  ти  ,казав,
Що  так  нікого  не  кохав,
Казав  ,що  тільки  я  ,одна  
Твоєму  серцю  дорога.

Приспів:

Згадала  я  ,як  під  вербою
Стояли  ми  ,у  двох  стобою,
"Я  ,  так  люблю"  ти,  все  казав  
І  ніжно  пестив  ,  цілував.

Приспів:

Та  все  були  -  це  лиш  слова
І  друга  в  тебе,вже  була.
Мене  ти  ,  зовсім  не  кохав,
Лиш  тільки  честь  мою  забрав.

Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013

Згадали молодість. (гумореска з діалектом)

Проминуло  життя  їхнє,
Роки  проскакали-
Дідо  з  бабов  на  ослоні
Молодість  згадали.

"Чи  тямуєш  моя  бабко  
Роки  молоденькі,
Як  тебе  чекав  під  лісом  
Я  ,  ночі  ціленькі.

Ти  казала  ,шо  мамуся  
Тебе  не  пускала,
А  сама  із  своїм  першим,
Сонце  зустрічала".

"Згадав  діду  йкісь  дурниці,
Коли  оце  було?
Я  ,  про  це  уже  старенький
Предавно  забула."

"А  тямуєш  ти  ,голубко  ,
Вечір  той  весняний  ,
Як  за  тебе  мені  врізав  
Твій  перший  коханий."

"Знову  діду  ти  ,  мене  
Всяким  попрікаєш.
А  як  сам  ти,  напивавсі  
Се  не  пам*ятаєш."

"Забудь  бабо  ти  ,то  всьо  ,
Шо  тут  говорити.
Хочу  тебе  на  свідані  
Нині  запросити.

Посидимо  на  лавочці  ,
Як  колись  сиділи  ,
Покохаємсі  файненько,
Як  колись  уміли."

Баба  з  радістю  ,  на  цю
Ідею  пристала,
Бо  давно  уже  з  тим    дідом  ,
Вна  сі  не  кохала.

Баба  в  шафі  нові  лахі  ,
Цілий  день  шукала
І  до  лісу  на  свідані-
У  "міні"  помчала.

Діло  це  було  під  осінь.
Дощик  накрапає.
Баба  та  сидит  на  лавці-
Діда  дожидає.

Зуб  на  зуба  в  тої  баби  ,
Вже  не  попадає,
Дощик  той  у  неї  з  носа,
Струмочком  стікає.

До  пів-ночи  ота  баба  
З  студени  тремтіла,
Видно  дуже  з  отим  дідом  
Кохатись  хотіла.

Але  холод  переміг,
Баба  та  сі  здала  ,
Майже    кулев  вона  д  хаті
Серед  ночи  врвала.

Забігає  вона  в  хату  ,
Там  така  картина  -
Сидит  дідо  зачмилений
Й  сусідка  Марина.

"Шо  то  -  каже  діду  любий  -  
Отут  за  подія,
Я  ,  на  лавці  замерзаю  ,
А  він  тут  балдіє."

Дід  підняв  без-зубу  пику  ,
З  коса  подививсі,
Каже  :"Мама  не  пустила  ,
Я,  з  горі  напивсі.

Та  то  бабо  не  біда,
Невелика  втрата,
Я  ,  не  раз  отак  посидів  -
Це  тобі  відплата."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013

Казкове весілля.

На  галявині  калина
Пишний  одяг  одягла,
Вона  так  немов  дівчина,
Що  чекає  жениха.

Сніжно-біле  плаття  в  неї
І  намисто  з  ягідОк.
Зайчик  навкруги  стрибає
Починає  гопачок.

За  калиною  ,  ялина
У  зеленому  вбранні,
Теж  вся  сріблом  пригарнена,
Мабуть  в  дружки  йде  її.

Біля  них  берізка  біла
В  смутку  віти  опуска,
Заміж  теж  вона  б  хотіла
Та  не  має  жениха.

З-за  горбочка  явір-красень  
Виглядає  молоду,
Поруч  нього  братик-ясень,
В  дружби  проситься  йому.

Бук  креслатий  на  поляні,
Мов  завзятий  тамада,
У  ранковому  тумані
Все  з  гори  -  це  огляда.

Наче  в  бубон  ,десь  далеко,
Дятел  стука  на  сосні.
І  веселу  свою  пісню
Розпочали  снігурі.

В  такт  до  дятла  дуб  старенький
Скрип  свій  ніжний  віддава,
А  горобчики  й  синиці
Снігурам  допомага.

Барви  різно-кольорові
Застрибали  на  снігу-
Це  промінчики  ранкові
Вже  прокинулись  зі  сну.

Сонце  ніжне  ,  світанкове
Із-за  лісу  вигляда
І  весілля  -  це  казкове
З  новим  днем  воно  віта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013

ПОГЛЯД КОХАНОЇ ЖІНКИ.

Погляд  твій  п*янкий  ,  жіночий
Зачаровує  мене.
Дивлюсь  я  ,  у  твої  очі,
Бачу  щастя  там  своє.

Бачу  зустріч  нашу  першу,
Як  зустрілась  ти  ,  мені
І  тоді  в  моєму  серці  ,
Заспівали  солов*ї.

Бачу  зорі  світанкові  ,
Що  стрічали  разом  ми,
Поцілунки  ,  що  в  любові,
Дарувала  мені  ти  .

Бачу  зустрічі  ,  чекання,
Бачу  смуток  у  душі  ,
Як  прощались  ,мов  в  останнє,
Ми  стобою  на  зорі.

Бачу  день  коли  з  тобою  ,
Поєднали  стук  сердець
І  тебе  я  ,свою  долю,
Повів  ніжно  під  вінець.

Бачу  блиск  очей  щасливих,
Що  дарила  на  весні,
Діточок  наших  вродливих,
Що  родила  ти  ,мені.

Бачу  ,як  мене  у  горі
Ти  ,  підтримати  змогла,
Вдячний  я  ,за  тебе  долі,
Що  мені  тебе  дала.

Попрошу  я  ,  щиро  Бога,
Щоб  щасливі  ми  були  
І  життєву  щоб  дорогу
До  кінця  у  двох  пройшли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013

Благовіщення.

В  Назереті.Чистій  Діві
Ангел  вість  благу  вповів
І  сказав  ,що  їй  по  вірі
Бог  коритися  велів.

"  Не  порочна  ти,Маріє,"-
Гавриїл  її  сказав:
Для  народження  Месії
Господь  Бог  тебе  ,обрав.

Від  сьогодні  в  твоїм  лоні
Почалось  нове  життя"-
І  схилившись  у  поклоні,
Відлетів  у  небеса.

"Я  ,  ж  не  знала  чоловіка"-
В  слід  кричала  Діва  та
Та  почула  десь  здалека:
"Наце  воля  є  -  Творця."

Блага  вість  ця  розлетілась  ,
Щоб  почули  в  світі  всі.
Почалось  життя  Дитяти,
Щоб  розп*яли  на  хресті.

Блага  вість  ця  сповістила,
Що  Господь  нам  довіряв
Ради  нашого  спасення,
Сина  Він  свого  послав.

Так  збулось  старе  пророцтво,
І  почавсь  Новий  Завіт.
Тож  сьогодні  оце  свято  
Ми  вшануймо  так-як  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013

Мамо.

До  тебе  ,  мамо  ,  я  ,звертаюсь,
Тобі  ,  подяку  щиру  віддаю,
За  все  оте  ,що  зараз  маю  ,
За  все  ,  чим  в  світі  дорожу.

Мене  на  світ    ти  ,  мамо  ,  породила  ,
Дала  мені  свої  :тепло  й  любов.
В  життя  мені  ти  ,  відростила  крила,
Щоб  в  ньому  місце  я  ,своє  знайшов.

Не  одну  ніч  ти  ,  рідна  ,не  доспала-
Співаючи  мені  свої  пісні.
І  навіть  в  снах  ти,  відчувала  ,
Як  було  важко  ,  щось  мені.

Молилась  ,  мамо  ,  ти  за  мене  Богу,
Щоб  доля  посміхалася  мені,
Щоб  відшукав  в  житті  свою  дорогу,
Щоб  не  було  на  ній  колючої  стерні.

Я  ,  вже  дорослий  ,  діти  в  мене,
Життєвий  шлях  свій  віднайшов,
Та  й  тут  ти  ,помагаєш  ,нене,
Щоб  правильно  я  ,  по  ньому  йшов.

За  все  тобі  я  ,  вдячний    ,  мамо
Низький  уклін  тобі  я  ,  віддаю
І  ти  пробач  ,  як  щось  сказав  погано,
Я  ,всі  помилки  свої  признаю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013

Змарнований час.

Люди  кажуть:"Час  -  це  гроші."
Мені  здається  щось  не  те,
Час  -  це  ті  вчинки  всі  хороші  ,
Які  людина  в  світ  несе.

Та  ми  ,  чомусь  -  це  забуваєм
І  гроші  в  нас  -  це  головне.
Прйде  ще  час  і  ми  згадаєм,
Але  запізно  вже  буде.

Коли  ми  станем  перед  Богом,
Щоб  здати  свій  життєвий  звіт.
І  він  спита  перед  порогом:
"Що  ти  ,  зробив  за  стільки  літ?"

Промовить  тихо  :"Грошей  мало,
Але  залишив  ти  ,  їх  всіх."
І  посміхнувшись  нам  ласкаво  ,
Не  пустить  навіть  на  поріг.

Згадає  нам  усі  провини  
І  наші  всі  земні  гріхи  ,
Життя  прожити  від  дитини,
До  старості  і  сивини.

Тоді  згадаєм  ми  ,  той  час  ,  
Який  даремно  змарнували
І  не  потішать  гроші  нас  ,
Які  життя  все  заробляли.

Та  буде  пізно  повертати  .
Не  повернеш  назад  роки  ,
Не  зможем  дітям  -  це  сказати,
Як  не  сказали  нам  батьки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013

Телевізор. (гумореска з діалектом)

Усі  тепер    телевізор  
Хотіт  купувати
Но  ,а  ,я  би  й  той  ,що  маю
Вікінув  із  хати.

Тепер  тамка  такє  крутіт  ,
Шо  чудо  тай  диво,
Аби  їм  вже  вголові  ,
Таке  сі  крутило.

Колись  були  йкісь  концерти-
Душа  розквітала,
Лиш  згадайте  ,як  Софія  
Ротару  співала.

А  Назарко  із  Яремча  ,
Павло  із  Надвору-
Піднімали  вни  культуру
Нашого  народу.

Тепер  вона  майже  гола  
По  сцені  гуляє,
Шей  кричить  як  дурнувата,
Ніби  шо  співає.

Но  ,а  кіна  які  були,
Лиш  сядь  тай  дивисі,
А  тепер  вже  такє  крутіт  ,
Шо  хоч  зажмурисі.

Ви  згадайте  ,  як  то  щісті
В  Миколи  украли  ,
А  ,  як  діти  капітана  
Гранату  шукали.

А  вісілє  ,як  в  малинах  
Солдати  справляли  ,
А  про  Пашку  ,  як  в  корчазі
Сталь  ту  закаляли.

Та  багато  ше  там  було  ,
Шо  буду  казати,
Ви  ж  самі  повинні  добре  
Всьо  то  пам*їтати.

Тепер  вони  заграничну  
Гидоту  ганяют-
Люди  ,як  то  сі  подивліт
Чуда  вітворяют.

Но  ,шо  тепер  у  тім  кіні:
Одні  мордобої,  
Та  ше  дівки  походжают
Чистісінько  голі.

А  ,як  нє  то  якісь  дітьки  
З  такими  рогами  ,
Шо  вже  страшно  й  з  хати  війти  -
До  курвої  мами.

Я  ,  тепер  як  телевізор  
Отой  уключаю,
То  дітий  у  другу  хату  
Беру  закриваю.

А  ,  згадав  ше  ті  реклами,
Се  то  чудо  Боже,
Рекламуют  всьо  і  всяке
І  добре  й  негоже  .

Всякі  снікерси  і  марси  ,
Пепсі  й  кока-коли,
Як  наїшсі  того  всього  ,
Аж  в  череві  коли.

А  ше  каже  :як  дівчата  
У  вас  неполадкі,
То  купіт  собі  від  фірми
"Олвіса"  прокладки.

Ох  за  се  б  я,врізав  в  морду,
Аж  би  сі  скрутила,
Більше  би  вона  при  дітях,
Се  не  говорила.

Але  врізав  так  охоче  ,
Аби  пам*їтала,
Так  шоб  тиждень  крем  тональний
Вна  рекламувала.

Всякі  мила  порошки  
Погані  й  хороші  ,
А  за  шо  купить  не  кажут  
Звідки  брати  гроші?

А  коли  не  йдуть  ті  кіна
І  осі  реклами  ,
То  там  наші  депутати
Стают  в  верх  ногами.

Принімают  тих  законів  
По  два  ,  три    на  днину
Але  легше  нам  не  стало
А  ні  на  хвилину.

Так  ,  шо  люди  ви  повіре,
Я  ,вам  добре  ражу,
Не  купуйте  телевізор,
Слухейте  ,шо  кажу.

Но  ,  а  хто  вже  такі  дуже  
Про  всьо  знати  хоче,
Краще  купіт  радіолу  ,
То  легше  на  очи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416012
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.04.2013

З вершин Карпат зелених.

З  вершин  карпат  зелених,
Де  вічно  шумить  звір,
Гуцульська  пісня  лине,
З  поміж  високих  гір.

Трембіти  трембітають,
По  лісу  йде  луна,
І  гори  всі  співають,
Прокинулась  весна.

Гуцульська  пісня  щира,
Без  неї  ні  на  крок,
Співа  її  дівчина  ,
Співа  і  ватажок.

Не  раз  вона  до  бою,
Підняла  смільчаків,
А  було  хоронила-
Опришків-вояків.

Без  неї  в  полонину
вівчарик  не  піде,
Навідь  мала  дитина,
У  серці  ї  несе.

Для  сина  ,  що  в  солдати,
Йому  вже  йти  пора,
Стара  гуцулка-мати
Із  сумом  ї  співа.

Там  вітер  коломийку,
Із  поміж  гір  несе  ,
Гуцульщина  вітає  -
Подружжя  молоде.

Піснями  прославляють  
Гуцули  рідний  край,
Завжди  вони  співають
І  ти  також  співай.


Звір  -  струмок  (діалек.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013

Сюрприз. (гумореска з діалектом)

На  базар  моя  дружина  
З  кумов  покрутили  ,
Но  а  ми  обидва  з  кумом  
Дома  сі  лишили.

Так  ,  як  -  це  була  субота  ,
Та  ще  якесь  свято  ,
Рішили  ми  в  двох  із  кумом  -
Сюрприза  їм  втяти.

Довго  з  кумом  ми  рішали  
Щоб  це  нам  зробити,
Тай  рішили  пирогами  
Жінок  пригостити.

Кулінарні  факультети  
Ми  в  двох  не  кінчали,
Та  кум  каже  з  пирогами  
Справимось  помали.  

Кум  як  зАвжди  за  старшого
Я  ,йму  помагаю,
Кум  з  сипає  все  до  купи  
Я  ,  лиш  доставляю.

Муки  всипав  не  жалівши,
Води  дав  доволі,
Яєць  вдарив  десять  штучок,
Дав  пів  пачки  солі.

Потім  кинув  кільо  дріжджів,
Перець  горошкОвий,
А  щоб  було  ше  смачніше,
Додав  лист  лавровий.

Все  це  він  як  і  годиться
З  сипав  у  милницю,
І  щоб  трохи  ще  прокисло
Поклав  на  полицю.

На  полици  я  ,  не  знаю  
Шо  сі  тісту  стало,
Та  милниці  уже  тої
Йому  було  мало.

Тісто  немов  би  ожило,
Взялося  тікати,
Ми  обидва  до  роботи  -
Беремсі  лапати.

Але  то  певно  дітьки,
Якісь  там  гуляли  ,
І  в  милницю  оту  тісто,
Усе  добавляли.

Бо  ми  з  кумом  коло  тіста
Отого  упріли  ,
Літаємо  два  по  хаті,
Немов  би  здуріли.

Наповнили  всі  милниці,
Баніки  і  чайник  ,
Дивлюсь  кум  уже  кидає  
Тісто  в  умивальник.

Я  ,  приніс  іще  від  хати
Два  відра  і  діжку,
Але  й  сего  малувато
Тісто  вже  й  по  ліжку.

Добра  миска  того  тіста,
У  кума  на  носі-
Тепер  кричит  пирогів-
Куми  наїмосі.

Але  йому  відповісти
Я  ,не  маю  сили,
Бо  мені  те  кляте  тісто,
вже  й  рот  заліпило.

Зрешті  кум  махнув  руками  ,
Знімив  тісто  з  носа,
І  поглянув  на  милницю,
Так  з  під  лоба  скоса.

І  як  вхопить  тоту  миску  
Він  усвої  руки  ,
Буде  каже  куми  з  нас  
Уже  сеї  муки.  
 
Нехай  каже  ото  тісто  
Вже  само  гуляє  ,
А  ми  пішли  до  сусідки  
Най  шось  наливає.

Отакого  то  сюрприза,
Ми  жінкам  вчинили,
Цілу  нічку  вни  порєдок
З  тим  тістом  робили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013

Зустріч.

Мов  інієм  покрита  голова,
Схилилася  в  задУмі  за  столом,
Людина  він  уже  не  молода  ,
Та  бореться  в  душі  добро  із  злом.

Зустрів  сьогодні  жінку  він  в  роках,
Яку  ніколи  у  житті  не  знав  ,
Яку  він  бачив  тільки  в  своїх  снах,
Оту  ,  яку  усе  життя  шукав.

В  душі  у  нього  все  перевернулось  ,
І  злоба  його  душу  роздира,
Він  думав  ,  що  образа  вже  забулась,
Але  вона  чомусь  ,  зміюков  виповза.

Вона  згадала  сльози  ті  пекучі,
Які  з  очей  текли,  і  день,  і  ніч  ,
Згадала  стусани  оті  болючі,
Які  тоді  були  буденна  річ

Згадала  роки  ,що  прожив  у  підворітні,
Без  ласки  ,без  любові  ,  без  тепла,
І  погляди  оті  чужі  і  не  привітні,
Злі  голоси  ,що  в  слід  кричала  :  "жебрачА"

Ох  ,  як  тоді  хотів  її  зустріти,
Сказати  ніжно  :"матінко  моя".
І  разом  ,як  усі  нормальні  діти,
У  перший  клас  понести  букваря.

Хотів  тоді  він  ласки  і  любові  ,
Хотів  він  материнських  ,  теплих  слів,
Хотів  ,щоб  босі  ноги  ,збиті  аж  до  крові,
Хтось  ніжно  у  долонях  обігрів.

Але  вона  тоді    чомусь  не  зустрічалась,
І  сам  він  подорослішав  ,  змужнів
Образа  у  душі  та  забувалась,
Свою  сім*ю  створити  він  зумів.

Але  й  тоді  шукав  він  без  зупину,
У  очі  щоб  заглянути  її,
Хотів  побачити  у  них  оту  причину,
Через  яку  він  жив  на  самоті.

І  ось  знайшов  ,  зустрілись  їхні  очі.
У  них  побачив  він  самотність  і  журбу,
І  біль  який  він  відчував  що  ночі,
Дрімаючи  один  ,  в  засміченім  кутку.

Прощення  ,  очі  ті  благали  тихо,
І  в  собі  біль  якось  він  той  здолав,
Сказав  їй  ,  мамо  ,  ви  забудьте  лихо,
І  ніжно  так  за  плечі  обійняв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013

Мати і доня.

Мати  піднялася  з  ранку
Доня  ще  спала  тоді,
Мати  над  нею  ридала,
Чом  же  ми  доню  самі.

Довго  над  донею  мати  
Сльози  лила  проливала,
Раптом  до  матері  доня  ,
Тихо  і  ніжно  сказала:

Мамо  моя  ти  не  плач
Я  ,  ж  бо  тобі  помагаю,
Якось  без  тата  ,  у  двох
Виживем  ,  мамо  ,  я  ,знаю.

Він  же  не  думав  про  нас  ,
Бачиш  пішов  не  поглянув,
Мамо  ,  з  тобою  у  двох  ,
Теж  заживем  не  погано.

Роки  так  скоро  спливали,
Немов  у  річці  вода,
Ох  скільки  горя  зазнали-
Доня  і  мати  ота.

Роки  оті  пролетіли-
Доня  вже  заміж  пішла,
Мати  стара  посивіла,
Хоче  вмирати  вона.

Доню  ,мені  ти,скажи  ,
Чи  було  в  двох  нам  погано  ?
От  тільки  жалко  тебе,
Горя  зазнала  ти  рано  .

Мамо  ,  моя  дорога
Горе  уже  пролетіло,
Чом  же  ти  ,  мамо  ,моя
Все  -  це  згадать  захотіла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013

Телеграма, (гумореска з діалектом)

Світ  тепер  сі  розвиває,
Нема  шо  сказати,
Придумали  для  людини  ,
Всякі  апарати.

Тепер  можеш  і  з  Канадов  
Навідь  говорити,
Лишень  треба  телефонний
Апарат  купити.

Телефон  се  так  ,  як  жінка
Вни  обоє  пара,
Раз  для  тебе  се  дар  Божий,
А  раз  Божа  кара.

Ось  і  нині  на  роботі  ,
Шось  собі  міркую,
А  ж  коли  се  у  кішени  ,
Тарабани  ,  чую.

Подививсі  я  ,  на  него-
Кохана  дружина  ,
І  не  знаю  ,  чи  шось  добре  ,
Чи  лиха  новина.

Беру  я  ,  вже  оту  трубку  ,
З  страхОм  піднімаю,
Вона  звідти  :я  ,  для  тебе,
Дві  новини  маю.

Ти  лиш  каже  там  не  падай  ,
Щастя  нароблене,
МурашкИ  пішли  відразу,
 По  шкірі  у  мене.

Подивисі  мій  коханий,
Чи  не  чують  з  заді,
Вуйко  твій  помер  стриєчний,
Каже  у  Канаді.

Вуйко  той  вже  був  старенький,
Сим  не  здивувати,
Але  за  ,шо  така  любість  ,
Хотіло  б  сі  знати  ?

Ше  тогди  коли  за  шубу  
Вна  мене  просила,
То  такі  слова  файненькі,
Мені  говорила.

Ти  за  вуйком  не  вбивайсі  ,
Каже  :  мій  миленький,
Спадок    він  ,тобі  лишив,
Відав  не  маленький.

А  ж  тогди  уже  до  мене  
Всьо  дійшло  відразу,
Звідкі  взєвсі:  мій  миленький,
А  не  ти  заразо.

Але  шоб  се  офіційно  ,
Любчику  узнати  ,
Ше  на  пошту  по  роботі,
Мусиш  повертати.

Маєш  ти  там  телеграму,
Якусь  прочитати
І  з  паспорта  усі  дані  ,
Свої  записати.

А  би  кінця  тої  зміни  
Мені  не  чекати  ,
Відпросивсі  я  ,  в  начальства  
Скоріше  до  хати.

Іду  собі  по  дорозі  ,
Тай  плани  складаю,
Які  статкі  за  той  спадок  
Я  ,  купити  маю.

Дачу  дісь  на  буковели,
Джіпа  з  наворотом,
Аж  тут  двері  вже  від  пошти  ,
В  мене  перед  носом.

Подав  паспорт  я  ,  в  віконце,
Підписавсі  файно,
Вони  мені  телеграму,
Віддали  негайно.

Читаю  ту  телеграму  ,
І  не  розумію  ,  
Чи  я  ,  повністю  здурів  ,
Чи  лиш  ше  дурію.

Розказуют  як  здоров*ї
Із  святом  вітают  ,
Пишут  ,  шо  в  них  перше  квітня,
Тоже  відмічачают.

Годину  я  ,  коло  пошти  ,
Сам  собі  сміявсі  ,
Покі  тамка  не  сказали  ,
Аби  забиравсі.

Прийшов  в  хату  ,  сів  на  лавку  ,
Знов  сміх  розбирє,
Уявив  собі  картину  ,
Як  се  жінка  взнає.

Треба  певно  перед  тим  ,
Як  се  їй  казати,
Подзвонити  у  лікарню  ,
Швидку  заказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414773
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.04.2013

Зелене море. (гумореска з діалектом)

Жінкам  які  їхали  в  колгоспи  сапати  буряки.


Добре  тепер  у  селі
Жінкам  проживати,
Кожну  весну  вни  на  море
Їдуть  віддихати.

Звідти  вони  прїзджают  
Всі  задовольнені  ,
У  них  руки  мозолисті  ,
Плечі  загорені.

Ось  згадав  я  ,одну  весну  -
Давненько  то  було  ,
Сусідочка  на  то  море  
Раз  тоже  махнула.

Цілу  весну  на  зеленім  
Морю  віддихала,
І  дві  тони  зерна  й  цукру,
Звідти  присотала.

Та  коби  то  лиш  зерно  ,
Вона  там  дістала  ,
А  вона  шей  не  на  шутку  
Поправлятись  стала.

А  на  зиму  у  сусіда
Весела  новина-
Жінка  йому  народила  
Маленького  синна.

Зразу  він  і  не  помітив  
Вроди  він  якої,
І  вже  потім  придививсі-
Нації  не  тої.

Шо  вже  було  тамка  далі
Мож  сі  здогадати,
У  лікарні  та  сусідка,
Мусіла  лежати.

Ше  вам  скажу  по  секрету  ,
Шо  для  себе  знаю  ,
Свою  жінку  на  те  море  ,
Більши  не  пускаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414468
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.03.2013

Життя.

Сиділа  бабця  на  ослоні,
Дивилася  у  небуття,
Віддаючи  тепло  з  долонів  ,
Тулила  ніжно  онуча.

Маля  тулились  і  просило:
Зостанься  ,  бабцю  ,  ще  не  йди,
У  тебе  вже  не  має  сили  ,
Як  будеш  жить  без  мене  ти.

Не  можу  залишитись  сину-
Бо  хату  мати  продала  ,
Вона  купля  нову  машину,
Квартиру  в  місті  теж  купля  .

Квартира  в  місті  невеличка
Всьго  ,  якісь  кімнати  три,
А  в  тебе  тато  є  ,  сестричка-
Всі  не  помістимося  ми.

Я  ,  доживу  у  спецбудинку
Своїх  ще  декілька  ночей  ,
А  ти  щаслива  будь  дитинко
І  гарно  вчи  своїх  дітей.

Роки  спливли  немов  хвилини
І  матір  вкрила  сивина,
Вона  промовила  до  сина  :
Я  ,  залишилася  сама.

Візьми  мене  мій  любий  сину,
З  тобою  разом  хочу  жить  ,
Візьми  мене  в  село  ,  в  хатину,
Дітей  твоїх  буду  ростить.

Та  мовив  син  тоді  до  мами  :
Згадай  матусю  ті  роки,
Коли  нам  було  місця  мало,
І  вільно  жить  хотіла  ти.

Маєш  матусю  ,  що  хотіла  :
Машину  і  кімнати  три  ,
І  не  будеш  у  спецбудинку
Ти  доживать  свої  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013

Як кума імідж міняла. (гумореска з діалектом)

Не  знаю  я,  люди  добрі
З  чого  то  почати  ,
Та  мушу  вам  історію  
Оцю  розказати.

Перед  сьвитами  як  завжди  ,
Жінки  право  мают
І  усякі  там  подаркі,
Вни  собі  купляют.

Моя  кума  теж  рішила  
Подарок  зробити
І  поїхала  до  міста  
Завивку  крутити.

Імідж  каже  я  ,  собі  
Хочу  поміняти,
І  на  сьвита  у  селі  
Понти  поганяти.

Кум  сказав  :  також  з  тобою
До  міста  поїду,
Поки  ти  будеш  мінятись  
По  базару  піду.

Приїхали  вни  до  міста,
Стали  розходитись,
Кум  почвалав  до  кафе,
А  кума  крутитись.

Аби  довго  одно  друге  
Потім  не  шукати,
Кум  сказав  ,  шо  він  скоренько
І  буде  чекати.

Випив  кум  у  кафе  флєшку,
Скупивсі  на  свята,
Й  повернувсі  до  салону  ,
Жінку  зустрічати.

Чекав  він  там  ї  годину,
Потім  знов  до  бару,
А  вона  ше  не  віходи  ,
Дума  ,  шо  за  кара.

Давай  думає  тихенько  
Гляну  в  середину,
Може  там  дісь  і  увижу
Я  ,  свою  дружину.

Подививсі  ,  тай  ,  шо  з  того  ,
Там  сумна  картина  -
В  кожної  на  голові  йкась  каструлі,
Кожна  як  дружина.

Кум  усівсі  знов  на  лавку,
Продовжує  ждати,
Тут  приходит  якась  пані  ,
І  жене  до  хати.

Пішли  каже:шо  ти  всівсі,
Бус  вже  від*їзжає.
Кум  на  неї  подививсі  ,
Каже  ,шо  не  знає.

Стоїт  якесь  коло  него
Чудо  пилихати,
Шей  кричит  на  всю  горлянку
Шоб  їхав  до  хати.

На  голові  в  неї  плями,
І  чорні  ,  і  білі,
Але  куртка  гей  знакома  ,
Гей  його  Марії.

Кум  добренько  обдививсі-
Кульчика  у  вусі,
Та  ніяка  се  не  пані  ,
Се  його  Марусі.

Як  прїхали  до  хати,
На  порозі  стали,
То  їх  діти  в  другу  хату  ,
Зразу  повтікали.

Ледви  він  їм  пояснив  ,
Толкував  до  рані,
Шо  ото  є  -  їхня  мама  ,
Ане  чужа  пані.

А  коли  пішла  до  стайні  
Корову  доїти,
То  худоба  та  від  страху  -
Почнула  ревіти.

Подививсі  кум  ,  на  се  все,
Став  ї  виганяти,  
Аби  їхала  до  міста  -
Знов  імідж  міняти.

Але  тут  ше  як  на  зло-
Сніги  увалили-
Цілий  тиждень  оті  буси,
В  місто  не  ходили.

Мусів    кум  оту  худібку,
Сам  порідкувати,
Бо  кума  лиш  у  ночи  ,
Віходила  з  хати.

Отакий  то  подарунок  ,
Був  в  куми  на  сьвита-
Імідж  назад  повернула  -
Щісті  шо  не  бита.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013

Пролісок.

Уже  весна  ,  та  навкруги  ще  сніг,
Ще  холодно  ,  та  пахне  вже  весною.
І  пролісок  уже  пробитись  зміг,
Щоб  радість  пренестИ,  до  нас  з  тобою  .

Пробився  він  ,  такий  весняний  ,  ніжний,
Відчувши  ,  що  йому  уже  пора,
І  не  злякав  його  ,цей  ранок  сніжний,
Надворі  ж  починається  весна.

Пташиний  спів  лунає  ще  не  певно  
І  сонце  ще  не  гріє  в  повну  міць,
А  пролісок  всміхається  приємно,
Не  мов  би  каже  :я  ,  весну  приніс.

Подекуди  зима  ще  позіхає  ,
Весна  ще  не  прокинулась  зповна
І  тільки  пролісок  той  душу  зігріває,
Що  перший  нам  про  весну  сповіща.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013

Стрімкий потік. (з посмішкою про наболіле)

Життя  у  нас  стрімкий  потік,
На  дворі  двадцять  перший  вік.
Усе  біжить  не  наздогнати,
А  ,  що  день  важче  проживати.
І  влада  наша  поспішає,
Що  день  ті  ціни  піднімає.
Не  встигнеш  грошей  назбирати,
А  тут  вже  треба  добавляти.
Спішить  в  горУ  все  кожен  день,
І  лиш  зарплата  ні  тень-тень.
Зросли  податки  і  акцизи,
Говорять  ,що  виходим  з  кризи.
Народ  на  сміх  уже  той  мають,
До  нитки  майже  оббирають.
Народ  терпіти  вже  не  взмозі
І  щось  велике  вже  в  дорозі.
Якщо  майдан  ,  ще  не  біда  ,
Якби  не  гірше  не    ...  .
Тому  я,  прошу  нашу  владу.
Зробіть  хоть  щось  ви,  там  до  ладу.
Пустіть  народу  оті  крила,
Які  податками  скрутили.
Пустіть  ,  благаю  ,  бо  біда,
Народ  терплячий  ,  та  хто  зна  ...  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013

Україно.

Україно  ,  Україно  -  степи  і  карпати,
Жаль  тебе  нам  ,Україно,жаль  нам,  рідна  мати.
Пережила  ти  ,  Вкраїно  ,радість  і  тревоги,
Падала  ти  ,  на  коліна  й  вставала  на  ноги.
Печеніги  століттями  тебе  мордували,
Але  наші  князі  славні  тебе  відстояли.
Шматували  і  татари  тебе  ,  Україно-
Сагайдачний  ,  Дорошенко...-  підняли  з  руїни.
Ляхам  також  ти,  терпіла  ,  сльозами  вмивалась
Ти  ,  терпіла  та  благала  ,  вони  насміхались.  
Аж  Богдан  підняв  до  бою  -  сльозами  омиту,
Вигнав  геть  з  твоїх  просторів  ,  він  Річ  Посполиту.
Та  не  довго  ота  воля  сонечком  сіяла,
Бо  прийшов  твій  старший  брат  -  ти  ,  знову  страждала.
Розділяли  тебе  рідна  на  ліву  і  праву,
Катували  як  могли  ,  знали  свою  справу.
Та  й  тоді  ти  ,  Україно  ,  віри  не  втрачала,
Боролася  як  могла  ,  жила  ,  не  вмирала.
На  заході  січовики  ,  волю  здобували,
А  під  Крутами  студенти  ,  голови  поклали.
Та  не  можна  було  стримать  навалу  червону,
Захопила  вона  знову  ,  тебе  до  полону.
Знову  пішов  голод  ,  холод  ,  сибір  і  розстріли
І  усе  це  ,  рідна  нене  ,  ти  мужньо  терпіла.
Потім  хлопці  ,  бандерІвці  ,  знов  до  бою  стали,
Від  совітів  і  фашистів  тебе  захищали.
Але  також  не  змогли  ,  ту  волю  здобути,
Мусіла  ще  пів  століття  ,  ти  ярмо  тягнути.
Та  ось  ти  ,  здобула  волю  ,  без  війни  і  крові,
А  народ  живе  у  злиднях  ,  живе  без  любові.
Вже  не  має  печенігів  ,  татарів  проклятих,
Нема  ляхів  ,  москалів  ,  нема  супостатів.
Залишились  українці  ,  "щирі  патріоти"
Та  не  можуть  вони  в  собі  ,  жадність  побороти.
У  своїх  же  ,  українців  ,  побори  збирають,
Кладуть  народ  на  коліна  ,  а  про  себе  дбають.
Не  бачити  тобі  ,  нене,  слави  світової,
Жаль  тебе  нам  ,  Україно  ,  та  керують  ,  свої.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013

Вибір серця.

Дівчат  на  світі  дуже  є  багато
І  всі    вони  красиві  як  одна,
Але  ж  бо  серцю  хлопця  не  розкажеш,
Саме  воно  кричить  оце  твоя.

І  я,  також  ходив  не  знав  я,  горя,
Та  раптом  серце  тьохнуло  твоя,
І  довго  ще  боровся  я,  з  собою,
Та  серце  все  кричало  лиш  вона.

Хотів  тоді  тебе  я,  позабути  ,
Шукав  чомусь  я,  іншої  тоді,
Але  завжди  до  тебе  повертався
І  ти  ,  чомусь  все  вірила  мені.

Тоді    повірив  серцем  і  душею,
Сказав  собі  тоді  :моя  лиш  ти,
Тебе  вже  я,  кохана  не  покину,
Бо  полюбило  серце  на  завжди.

Повір  мені  також  прошу  кохана,
Що  полонила  серце  ти  ,  моє
І  серцем  я,  завжди  буду  з  тобою,
Хіба  якесь  нас  горе  розведе.


15.12.1999р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

Про кума й про Ласю. (гумореска з діалектом)

Ішов  якось  я  з  роботи
Повернув  до  кума,
А  той  сидить  зажуривсі,
Тай  шось  собі  дума.  

Чого  кажу  куми  Грицю
Ти,  так  зажуривсі,
Певно  певно  вчере  трохі  віпив,
Тай  не  похмиливсі.

Та  де  каже  :не  пив  вчора  
ні  грама  кумасю,
Хочу  гнати  на  базар-
Завтра  свою  Ласю.

А  вона  така  у  мене  -
Мов  хоче  здихати,
Не  знаю  чи  й  зо  пів  тищі,
Хтось  захоче  дати.

Цю  проблему  кажу:куми,
Ми  в  трьох  подолаєм,
От  ше  тільки  кума  Колю,
Покликати  маєм.

Він  на  язик  такій  масний,
Так  вміє  брихати,
Шо  продав  би  певно  й  дітька,
Як  було  б  де  взяти.

Кум  Микола  шей  з  радістю
За  се  діло  взявсі
І  продати  сю  корову,
Він  зобов*язавсі.

Ну  ось  ми  вже  на  базарі-
Кум  дав  настанови,
Як  і  звідки  підійти,
До  тої  корови.

Сам  він  став  ї  продавати  
Я,  ніби  купую,
А  Грицько  наш  стоїть  з  боку
І  пиво  смакує.

Микола  вже  ту  корову  ,
Дуже  вихваляє  
І  молоко  в  неї  добре
І  сметану  має.

Шей  породу  їй  придумав,
Дісь  із-за  карпатів,
Уже  майже  пів  базару
Хоче  її  брати.

А  Микола  знай  торгує,
Ціну  набиває,
Уже  дают  штири  тищі,
Він  ше  піднімає.

А  Грицько  наш  допив  пиво,
В  слухавсі  в  похвали,
І  вже  кричить  нам  із  заду,
Шоб  не  продавали.

Не  буду  я,  каже  хлопці,
Її  продавати  ,
Пригодитьсі  моя  Ласі
Й  мені  коло  хати.  

Кожен  день  по  три  удої,
Три  літра  сметани,
Про  породу  я  й  не  чув  ніц-
До  дітчої  мами.

Люди  як  оце  почули  ,
Зразу  розкусили,
Шо  нас  три  і  ця  корова
Всі  їх  надурили.

Люди  стали  по  маленьку  
Всі  сі  розходити,
Микола  мене  по  під  руку-
Пішли  пиво  пити.

А  Грицько  наш  свою  Ласю
На  шнурок  й  додому-
Дуже  радий  та  щасливий  ,
Шо  не  дав  нікому.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

Жінка - перукар. (гумореска з діалектом)

Раз  мені  на  лихо  ,
Чи  на  зло-
Надмірно  вже  
Волосі  підросло.

Мені  мов  розум  
Хтось  тоді  закрив,
Мене  постригти  я,
Кохану  попросив.

Жінка  ж  рада  -
Випадку  такому,
Дай  думає  повчусі  я,
На  ньому.

Хоч  раз  йому  
Усі  гріхи  згадаю.
І  пострижу  
Як  я,вже  собі  знаю.

Крісло  зразу  серед  хати
Вона  встановила,
І  мене  мов  арештанта
В  него  посадила.

Дві  години  з  половинов
Мене  мордувала,
Зразу  стригла,
Потім  шось  рівнала.

А  шоб  менше  отих  лахів,
Було  її  прати,
Всьо  сказала  до  майчини
Мені  познімати.

Але  в  хаті  перед  тим  
Вна  не  напалила,
І  від  студини  мене  
У  двоє  скрутило.

На  голові  таке  чудо,
Вна  мені  зробила,
Шо  зрівнати  не  могла  би
Вже  ніяка  сила.

Дві  неділі  я  ,  у  хаті
Мусів  просидіти
Аби  мене  на  вулиці,
Не  лякались  діти.

Так  ,шо  як  на  голові  ,
Комусь  шось  не  грає  ,
Приходіт  до  мої  жінки,
Вона  порівнає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013

Спогад про юність.

Душа  моя  немов  в  змаганні,
Вирують  різні  почуття,
То  у  любові  я,  й  в  коханні,
То  знову  йду  у  небуття.

Згадались  роки  парубочі,
Згадались  радість  і  печаль,
Згадались  очі  ті  дівочі,
Які  тоді  дивились  в  даль.

Життя  юначе  -  це  час  змін,
Час  почуттів  і  вподобань,
Здається  все  вже  зрозумів,
Але  чомусь  не  має  знань.

Здається  ось,  знайшов  кохання,
Знайшов  ту  дівчину  свою,
Та  раптом  раз,уже  прощання,
Сказала  тихо  ,  не  люблю.

І  знову  біль  ,  душа  в  три

возі,
І  знову  проклина  життя  ,
Та  ось  зустрілись  по  дорозі,
Нові  яскраві  почуття.

І  так  біжить  життя  юначе,
Біжить  немов  вода  в  ріці,
І  ще  нераз  душа  заплаче  ,
Й    зрадіє  також  ,  у  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013

Вечір.

Десь  там  за  лісом  сонечко  сідає
І  літній  день  тихенько  догора,
Карпати  ніжно  вечір  огортає,
Вже  спати  всім,  збиратися  пора.

Притулок  ластівка  знайшла  десь  там  у  стрісі-
Втомилася  вона  за  цілий  день,
Пташиний  спів  затих  уже  у  лісі,
Не  чути  голосу  дзвінких  пісень.

Вмостився  кіт  в  кутку  на  підвіконні,
Згорнувшися  калачиком  дріма,
Муркоче  ніжно,  щось  собі  в  просонні,
Немовби  колискову  він  співа.

Малят  вже  мама  спати  укладає,
Ласкаву  казку  на  ніч  їм  чита.
І  тільки  молодь  десь  на  вулиці  гуляє-
Для  них  кохання  настає  пора.

А  ось  і  місяць  ,із-за  гір  виходить,
Сріблясте  світло  сипле  на  траву,
До  дому  дівчину  юнак  проводить,
Щоб  ніжно  їй  сказати  ,я  люблю.

Ось  так  і  ніч  в  свої  права  вступає-
Покривше  усе  мороком  сумним,
А  завтра  знову  все  проснеться,заспіває,
Повернеться  життя  вже  днем  новим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013

Натхнення.

Буває  час  надхнення,
Душа  твоя  співа,
Сама  вірші  складає,
Сама  ,  усе  сама.

Сама  слова  римує,
Складає  у  рядок,
І  ти  вже  не  встигаєш,
За  плином  тих  думок.

В  той  час  тобі  здається
Писав  би  про  усе,
Навідь  буденні  речі  ,
Чіпляють  за  живе.

Натхненням  оце  зветься,
Чи  музою  назвіть,
Та  хто  це  розуміє-
Цінує  оту  мить.

А  є  така  хвилина,
Душа  не  мов  черства
І  знеї  не  виходять  
Ні  рими  ні  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013

Про кума й про пиво. (гумореска з діалектом)

Тої  днини  як  завжти
Кум  рано  піднявсі
І  щоб  встигнуть  на  роботу,
Ледви  в  бус  запхавсі.

На  роботі  як  завжди  ,
Випить  є  причина-
Той  з  дружинов  розійшовсі,
Там  нова  машина.

А  сьогодні  як  на  зло
Однієї  днини,
День  народження  в  Петра,
У  Йвана  хрестини.

Но  і  їм  вже  як  з  давна-
У  нас  повелосі,
Невеличкий  могорич
Виставлять  прийшлосі.

Заложили  вни  столичку
Людей  так-на  сорок,
Кому  кажуть  буде  мало,
Продовжим  в  вівторок.

А  до  столу  нас  не  треба,
Благати  й  просити-
На  халяву  кожен  радий-
поїсти  й  попити.

Ось  забава  вже  врозгарі,
Кров  вже  закіпіла,
А  до  кума  шей  в  придачу-
Панєнка  підсіла.

Кум  їй  зразу  шампанського
В  бокал  наливає,
Но,  а  сам  він  п*є  горівку,
Й  пивом  запиває.

Пиво  в  кума  в  голові
Добряче  заграло
І  літ  двадцять  йому  з  пліч-
Мовби  руков  зняло.

Він  немов  уже  не  лисий
І  не  череватий.
Вихваляється  тій  пані-
Шо  ше  не  жонатий.

Запросив  її  додому-
Кавов  пригощає,
Мовби  й  справді  не  жонатий
І  жінки  не  має.

Жінка  ,  лежачи  у  спальні,
Чує  хтось  бурмочи
Та  рішила,  шо  кум  п*єний-
Мабуть  їсти  хоче.

Но,  а  кум  же  отій  пані  
Кави  підливає
І  береться  помаленьку  
Її  роздягає.

Ось  заходять  вони  в  спальню,
Уже  майже  голі,
І  отут,  якраз  дісталось  -
Кумови  Миколі.

Жінка  глянувши  із  ліжка  ,
На  цю  всю  картину-
Загубила  дар  до  мови-
Та  лиш  на  хвилину.

Но  а  потім  як  зірвесі,
О  Боже  мій  Боже.
Про  то-то  ,  шо  там  вже  було  ,
І  казать  не  гоже.

Як  візьмуть  вони  обидві.
Кума  в  обороти-
Має  щісті  шо  почули  -
Сусіди  на  впроти.

От  коли  уже  сусіди  ,
Забрали  Миколу.
Жінка  вігнала  ту  паню
На  двір  майже  голу.

А  Микола  після  цього  
В  лікарню  подавсі,
На  роботі  три  неділі,
Він  не  появлявсі.

А  з*явившись  горівочку-
Знову  попиває,
От,  шо  правда  тільки  пивом  ,
Вже  не  запиває.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013

Весняний вечір.

Вже  вечір  тихо  догора  весняний
І  птаства  галас  в  лісі  десь  стихА,
А  я  один,  стою  ніким  не  знаний  -
Стою  ,а  на  душі  журба.

Стежками  пари  ходять  молоді
Воркуючи  не  наче  голубки  ,
І  тільки  я  один,  стою  у  самоті,
Дивлюся,  як  у  парі  ти.

Чому  в  душі  у  тебе  з  осеніло,
Кохання  наче  вітром  віднесло,
Адже  не  давно,  все  так  зеленіло,
Кохання  оте  літечком  цвіло?

Чому  кохання  наче  день  зимовий-
Не  вспівши  обігрітися  згаса,
Чому  не  так  ,як  літній  день,  казковий-
Що  сонцем  ніжно  душу  зігріва?

Не  знаю  ,  що  робити  далі-
Чи  осінню  прожити  до  кінця,
Чи  позабути  всі  свої  печалі-
Весною  повернутись  до  життя?

Забути  дівчину  оту  зрадливу,
Яка  морозом,  серце  обпекла.
Знайти  собі  весняночку  вродливу,
В  якої  в  серці  -  літечко  буя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013

Зняли пробу. (гумореска з діалектом)

Усі  тепер  в  бізнес  лізут,
Всі  чимось  торгуют.
Більше  вже  тих  продавців,
Як  тих  шо  купуют.

І  ми  з  кумом  теж  рішили  
Бізнес  прокрутити,
Щоб  для  сім*ї  пару  гривнів-
Лишніх  заробити.

Довго  з  кумом  ми  рішали
З  чого  розпочати,
Тай  рішили  самогонку
В  селі  продавати.

Самогонний  апарат  
Ми  в  двох  змайстрували,
Дріжджів  ,  цукру  накупили
І  брагу  поклали.

Але  так  ,як  ми  у  двох
Могли  се  всушити-
Твердо  з  кумом  ми  рішили  ,
Шо  лишєєм  пити.

Три  дни  брага  на  печи
Ота  дозрівала,
А  нас  зкумом  усе  більше-
Нетерплячка  брала.

Слухай  каже  кум  до  мени  -
Як  се  нам  узнати  ,
Коли  вона  вже  дозріє  ,
коли  можна  гнати  ?

Давай  каже  знімим  пробу,
Аби  не  пропала-
Вона  ж    уже  на  печи,
Аж  три  дни  стояла.

Твоя  правда  кажу  куме-
Пробу  треба  зняти,
Бо  чого  наш  труд  дурної  
Має  пропадати  .

Давай  віп*ємо  по  кружці,
Щоб  смак  розпізнати,
Якщо  чути  самогонкі-
То  будемо  гнати.

Випили  ми  з  ним  по  кружці-
но  то  як  -  питаю?
Кум  стиснув  двома  плечима
Каже  -  я  не  знаю.

Шось  я  каже  куми  -  мало  
У  ній  в  смакувавсі,
Давай  віп*ємо  по  другій,
щоб  я  розібравсі.

Коли  віпили  по  п*єтій-
То  сі  розібрали,
Бо  обом  нам    животах,
Оркестри  заграли.  

А  в  голові  шось  шуміти,
Тріщєти  почало  _
Так  немовби  дві  гранати  
Там  сі  розірало.

Цілу  нічку  тоді  з  кумом
Ми  у  двох  не  спали,
В  туалеті  по  хвилинно-
Двері  пильнували.

Дивлюсь  кум  вже  з  тої  злости
Брагу  віливає-
Більш  не  буду  каже  пити
Най  ні  шлях  трафляє.

А  коли  нам  перед  ранком
Стало  проходити,
Ми  сі  з  кумом  зажурили-
Чим  сі  похмелити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013

Сонце яснЕ.

Не  раз  тебе  бачив,  не  раз  зустрічався,
Та  якось  так  вийшло  ,що  я  закохався.
Тепер  ти  для  мене  мов  сонце  яснЕ,
Тебе  я  кохаю,ти  щастя  моє.
Тебе  я  кохаю  тебе  я  люблю  ,
Твій  образ  я  вічно  у  серці  ношу.
Думками  з  тобою  я  поряд  завжди,
Насправді  ж    до  тебе  боюсь  підійти.
Боюся  сказати  люблю  я  тебе
І  ніжно  обняти  кохання  своє.
Та  вірю  кохана  -настане  той  час  ,
І  щастя  в  сміхнеться  весною  до  нас.  



30.10.1999р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013

Кумова порада. (гумоеска з діалектом)

Пам*ятаю  як  би  нині
Ночі  ті  казкові,
Поцілунки  ті  гарячі
І  слова  медові.

Пам*ятаю  як  казала-  
Милий  мій  хороший  
Не  будемо  ми  сваритись
Хоч  не  буде  грошей.

Все  це  було  до  весілля-
Потім  се  пропало  ,
Уже  пита  чого  п*єний  ,
Чого  грошей  мало.

Зразу  ше  питала  тихо,
Ше  крику  не  було.
Ох  коби  мені  назад,
Всьо  то  сі  вернуло.

Пропив  би  всьо  до  копійки-
До  кусочка  сала,
О  тоді  б  вона  зараза
Хвіст  не  піднімала.

Але  я  не  пив  ні  грама,
Всьо  тігнув  до  хати,
Хотілосі  краще  жити-
тай  такі  шось  мати.

Ось  здаєсі  уже  все  є:
Хата  і  два  сина,
Закортіла  мою  жінку  -
Імпортна  машина.

Взєв  помали  я  й  машину,
І  то  імпортову-
Захотіла  моя  жінка-
Шубу  з  норки  нову.

А  коли  уже  у  неї  
Було  всьо  шо  треба  ,
Заявила  вража  баба-
Нам  тебе  не  треба  .

Нащо  каже  ти  нам  здавсі-
Телепню  вухатий,
Подивисі  ж  бо  на  себи-
Тиж  уже  горбатий.

Іди  каже  гет  від  мене,
Іди  світ  за  очи  .
Мене  з  цим  шо  я  вже  маю  -
Й  молодий  захоче.

І  тибе  би  після  сего  
серце  не  боліло,
Аби  був  собі  бабтистом-
Сто  грам  би  кортіло.

І  тоді  я  з  того  горі
Став  добрячи  пити  -
Рішив  свої  всі  проблеми  -
Горівков  залити.

Зранку  пив  вино  і  пиво-
Бо  палила  спрага,
А  коли  не  помагало-
То  ішла  і  брага.

Та  ось  якось  я  у  барі
Із  кумом  зустрівсі.
Чого  ,  каже  він  мені-
Ти  так  постарівсі.

Розказав  йому  все  чисто  ,
Всі  свої  проблеми,
А  він  тогди  посміхнувсі-
Так  хитро  до  мене.

Каже  скажу  ,я  кумасю  
Як  маєш  діЯти
Аби  свою  любу  жінку
 Перевоспитати.

От  як  прийдиш  ти  до  дому
Бери  шось  від  хати
І  кажи  шо  за  горівку-
Несеж  поміняти.

А  якшо  вона  до  теби
Ше  шось  куме  скаже-
То  ти  втули  межи  очи-
Ото  сім*я  враже.

Отак  роби  кожен  вечір,
А  деколи  й  рано-
І  даю  тобі  я  слово  -
буде  не  погано.

Через  тиждень  моя  жінка
Вже  другою  стала-
Про  розвід  вона  не  мов  би-
Ніц  і  не  казала.

Зажили  ми  душа  в  душу  -
Аш  любо  сказати,
От  шо  гроший  знову  треба-
Зуби  їй  вкладати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411678
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.03.2013

Діти.

Прокинувся  з  ранку,
Малюки  ще  сплять,
Обійняв  тихенько,
Я  своїх  зайчат.

Донечка  й  синочок
У  сні  посміхаються,
Однією  ковдрою,
Ще  вони  вкриваються.

Та  роки  невпинні,
Пролетять  як  мить,
І  своєю  стежкою
Кожне  побіжить.

Хочу  щоб  щасливі,
Обоє  були,
Щоб  стежини  правильні
У  житті  знайшли.

Щоб  ніколи  горе
Не  зустріло  їх,
І  біда  не  стала  ,
Щоб  на  їх  поріх.

Хочу  бачить  сина-
Сильним  і  сміливим.
І  дочка  красуня  ,
Щоб  була  щаслива.

Ви  для  мене  сонце,
І  місяць,  і  зорі-
Бажаю  в  житті  вам,
Я  щастя  й  любові.

І  за  це  молити  
Буду  щиро  Бога  ,
Щоб  стелилась  казкою
У  житті  дорога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013

А де ж весна?

Я  дивлюсь  на  календар-
Березень  неначе,
А  подивлюся  в  вікно,
Сніг  паде  тимпаче.

Щось  цьогоріч  ця  зима
Вперлася  рогами,
Забарилася  весна,
Десь  там  за  морями.

Вже  набридли  дітворі
Сніжки  і  санчата,
вже  б  хотілось  на  лужку,
Квіточки  збирати.  

Пісню  хочеться  почути,
Солов*я  в  садочку,
А  на  томість  кіт  муркоче,
На  печі  в  куточку.

І  думками  ми  уже  
Весну  зустрічаєм,
На  яву  ж  ,  оця  зима,
Нас  не  відпускає.

Та  надія  у  серцях
У  нас  не  згасає,
Все  ж  таки  прийде  весна,
Й  пташки  заспівають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013

Хлопське життя. (гумореска з діалектом)

Знову  шось  мене  на  вірші,
Нині  пробиває,
Розкажу  вам  люди  добрі,
Як  той  хлоп  сі  має.

Зранку  встав  отой  хлопака
Лиш  Бог  днинку  дає,
Тай  біжит  уже  до  стайні,
Бо  худобу  має.

В  стайни  все  зробив  до  ладу,
Так  ,  як  Бог  прикаже.
Цілий  в  гноях  лізе  в  хату-
Та  язик  розв*яже.

Де  ти  каже-  волоцюго
Кожен  день  гуляєш?
Може  ти  собі  дісь  збоку,
Якусь  курву  маєш  ?

Таде  каже-жінко  божа,
Май  розум  при  собі,
Я  дісь  в  барі  чуть  посижу,
Тай  сунусі  д  тобі.

Ах  ти  каже  шей  у  барі
Гроші  пропиваєш,
Аби  д  хаті  шось  принести,
Ти  сисе  не  знаєш.

Но  та  шо  ти  уже  бабо  
Так  сі  розкричєла  ,
Яж  учери  приніс  гроші,
Жінко  моя  мила.

Приніс  грошей  ?  шо  ти  кажеш?
Де  мені  їх  діти?
В  шафу  вни  вже  сі  не  влазіт,
Може  тати  дітим  ?

І  да  вай  йому  спочєтку,
всьо  ото  читати,
Так  шо  бідний  той  хлопака
Наще  утік  з  хати.

Іде  собі  по  дорозі  
Мало  шо  не  плаче  ,
Може  дума  на  роботі,
Буде  шось  іначе.

Та  де  тамка  вже  іначе,
Таж  сама  картина-
Шеф  такий  самий    як  жінка-
Лиха  б  їм  година.

Іхлоп  знову  з  того  горі
Іде  д  продавщице  -
Дай  ми  каже  на  довг  флєшку-
Файна  молодице.

Але  то  уже  не  все  
Отой  хлоп  страждає,
Де  коли  уже  І  йму-
Терпец  сі  вриває.

Ось  приходи  знову  д  хаті,
Трохи  зачмилений-
Жінка  йому-знову  п*єний,
Ти  дітьку  луплений.

Де  ти  каже  -  знов  набравсі,
Як  свинє  болота  ?
Та  сисі  слова  останні,
Вішли  з  її  рота.

Бо  хлоп  тожи  нерви  має,
Як  втулив  охоче,
Так  вна  зразу  в  крісло  сіла,
Й  вітріщила  очи.

Ну  шо  каже  жінко  люба,
Хто  в  хаті  газдує,
Давай  скоро  мені  їсти.
Чи  може  нечуєш  ?

Жінка  й  слова  не  сказала  ,
Дала  йому  їсти  ,
Але  зразу  посішила-
У  куточку  сісти.

З  ранку  хлоп  сі  пробуджує,
Тай  сам  сі  дивує.
Не  вспів  очи  пролупити,
Вже  смажене  чує.

Всав  зібравсі  тай  до  стайні,
Хоче  виступати.
Жінка  йому-бери  їсти,
Не  йди  нігде  з  хати.

В  стайни  сама  усе  зроблю,
Все  зроблю  на  славу,
А  ти  бери  їж  коханий,
Зараз  зварю  каву.

Більше  ,я  вам  ніц  не  скажу,
Самі  сі  порадьти.
Прочитали  ви  байчину,
Могорич  покладьти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411255
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.03.2013

Сучасні дівчата. (гумореска з діалектом)

Зима  ,  літо  ,  весна  ,осінь
Скоро  пролітають
Отак  наші  молодії
Літа  проминають.

Проминають  вони  скоро,
Нема  ,  шо  робити,
Підчипив  би  файну  дівку
Та  де  її  взєти  ?
 
Дівки  тепер  такі  стали,
Шо  гірших  не  буди.
Намалюютьсі  як  відьми
Тай  йдут  мижи  люди.

Попід  очи  у  них  сино,
Губи  червоніют,
На  голові  чудо  зробліт-
Ну  зовсім  дуріют.

Аше  візьме  тоті  губи
Синим  обмалює
Но  чисто  тобі  отой  клоун,
Шо  в  цирку  Фіглює.

Но  а  мешти  такі  вбує,
Страшно  сі  дивити.
Се  якби  на  голу  впало  ,
То  могло  би  вбити.

Аше  візьме  міні-юбку
На  себе  на  п*яли-
Й  ходить  блискає  литками,
шоб  хлопці  вмлівали.

А  ніхтищі  ,  як  пантера-
Зараза  в  кохала
Страшно  ідні  підходити,
шоб  не  розірвала.

І  се  ходит  такє  чудо  ,
Пацанам  на  кару,
А  в  голові  одна  думка-
Скєм  піти  до  бару  ?

В  барі  зразу  дзигар  в  зуби,
Фліщину  у  рукі,
Нема  кому  се  зіпрати
Й  дати  пару  буків.

Колись  дівчє  після  школи
Кудись  поступало,
Шось  хотіло  трохі  знати-
Тепер  се  пропало.

Тепер  вона  після  школи
Мужика  шукає,
І  якшо  найде  дурного  -
То  вже  не  пускає.

Тай  хлопцеви  шо  робити  ,
Мус  се  чудо  брати,
Бо  інакшої  тепер
Не  мож  відшукати.

Мусит  бідний  цілий  вік
Її  годувати  ,
Шей  дивитисі  шоб  п*єиного
Не  вігнала  з  хати.

Отаке  то  хлопці  вас
В  переді  чекає,
Але  ви  сим  не  журітсі,
Сто  грам  хтось  ше  має  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411130
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.03.2013

Поезія.

Поезія  ,  для  когось-це  робота  ,
Великі  гонорари  за  книжки.
Напише  слів  ,  звичайно  він  багато  ,
А  зміст  ,  уже  придумуй  ти.

Поезія  ,  для  когось-це  розвага  ,
Розвага  для  зчерствілої  душі.
І  пише  він  ,  лише  для  свого  блага  ,
Лише  ,  щоб  догодити  сам  собі.

Поезія  ,  для  когось-це  є  стан  душі  ,
Душі  ,  яка  складає  для  народу  ,
Душі  ,  яку  ми  розуміємо  не  всі  ,
Душі  ,  яка  не  просить  нагороду.

Поезію  ,  читаючи  таку  ,  ти  плачеш,
А  може  і  смієшся  ти  до  сліз.
А  інколи  чужі  краї  побачиш  ,
Неначе  там  ,  і  жив  ,  і  ріс.

Поезія  ,  як  бачиться  мені  ,
Не  лише  рими  ,  гарними  словами  ,
Поезія-це  крик  душі  ,
Поезію  ,  читаєш  між  рядками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013

Смерека

Стоїть  карпат  окраса-
Смерека  вікова,
Немов  вінок  дівчину,
Карпати  прикраша.

Завжди  вона  зелена,
І  в  літку,  і  в  зимі,
Як  я  на  ню  погляну
Тепліше  на  душі.

Незна  ота  смерека-
Прийшла  її  пора,
Бож  завтра  прийдуть  люди-
Зрубають  на  дрова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013

Мандри

Повернувся  ,я  з  мандрів  до  дому,
Ніжно  глянув  на  рідне  село.
На  душі  чомусь  смуток  розтанув,
У  душі  чомусь  все  розцвіло.

Але  скоро  усе  це  минуло,
Знову  смуток  у  душу  зайшов
І  тоді  ,я  і  ще  раз  поглянув,
Та  веселого  ,я  не  знайшов.

Бачу  батькова  хата  стоїть  ,
Та  чомусь  вна  сумна,  не  весела,
Пам*ятаю  як  було  колись,
Як  піснями  шуміла  оселя.

Пам*ятаю  ,я  матір  свою,
Як  в  дорогу  мене  виряджала.
Відшукай  ти  там  долю  свою,
Так  тоді  мені  мама  сказала  .

Батько  також  мені  говорив-
Проводивши  мене  аж  за  поле-
Там  щасливо  мій  сину  живи,
Та  про  нас  не  забуть  ти  ніколи.

Та  тоді  ,  я  не  слухав  нікого,
Я  по  світу  ходив  і  блукав.
А  батьки  вже  мої  повмирали  ,
Повмирали,я  навідь  не  знав.

Як  тепер  ,я  провсе  те  жалію,
Ох  як  важко  мені  на  душі,
Та  про  те  вже  не  зкажеш  нікому-
Відійшли  усі  рідні  мої.

Ви  пробачте  мене,тату,мамо-
За  усе  ,  що  зробив  я  вам  зло.
Та  не  ма  вже  кому  пробачати,  
Бо  померли  вони  вже  давно  .

Сивиною  моя  голова  -
Наче  інієм  вкрилася  вся
І  ніхто  не  заплаче  за  мною-
Бо  така  вже  заслуга  моя  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013

Березень

Вже  березень.Весна.Усі  радіють.
Підсніжник-перша  квітка  розквіта.
Та  раптом  сніг-пропали  всі  надії.
І  птахство  у  дорозі  замерза.

Мороз.Лютують  заметілі.
Дороги  всі  снігами  заміта.
Усі  у  розпачі,усі  в  зневірі,
Чи  вернеться  назад  весна  ?

Немов  у  казці,що  колись  читали,
Як  місяць  місяця  міняв.
Підсніжники  вони  в  зимі  збирали,
І  новий  рік  у  них  не  наступав.

Це  березня  усі  оці  примари  .
Злякати  нас  ,  зима  уже  не  взмозі.
Бо  вірим  ми  ,    розійдуться  ці  хмари.
Весна  іде  .  Весна  уже  в  дорозі.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013

Карпати

Стою  на  вершині  ,  дивлюсь  в  далину.
Там  бачу  простори  -  Вкраїну  свою.
Десь  там  Чорне  море  її  омиває,
А  там  буйний  вітер  по  степу  гуляє.
Полісські  болота,  десь  там  ,  в  далині,
А  я  У  Карпатах  ,  тут  гарно  мені.
Тут  гори  високі  покриті  лісами  ,
Карпатські  вершини  біліють  снігами,
Кругом  різнотрав*я  пахуче  буяє-
Це  вас  полонина  карпатська  вітає.
А  там  вода  біжить  тихо  ,  біжить  попід  плаєм  ,  
Спадаючи  з  водоспаду  льється  водограєм.  
Поміж  горами  в  долинах  села  над  річками.
Хизуються  поміж  себе  ,  своїми  церквами.
Люди  тут  живуть  привітні  -  гуцулами  звати  ,
Запрошую  усіх  щиро  до  нас  у  Карпати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

Пам*яті Шевченка

У  кожній  країні  на  світі,  є  зірка  яка  незгаса
Для  нашої  неньки  Вкраїни  -  це  зірка  її  Тараса.
Минуло  багато  вже  років  як  вірші  про  неї  писав
Та  слава  лунає  й  понині,  якою  він  ї  оспівав.  
І  кожна  вкраїнька  родина  шанує  свого  Тараса
І  зірка  його  не  погасне  до  поки  Вкраїна  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013