| Сторінки (20/1980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Земля обітована за горами,
а люди ще не схожі на людей...»[/i]
Притча
Ще не уміють пересічні люди
єднати сили із останніх сил
у симбіозі Заратустри, Будди
та Ієгови.. на один копил.
Та уповають люди пересічні
і віруючі на одного з трьох...
у цьому світі нації не вічні
і люди теж... і триєдиний Бог,
і та земля, якої їм не треба
ані у небі, ані у раю...
якщо до раю пішки як до неба,
то й живемо як у чужім краю.
Подейкують на морі і на суші –
земля і небо об’ єднають душі
як обереги сили і снаги,
та де-не-де на суші і на морі
усе, що суще в радості і горі,
нагадує, що люди – не боги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
[i]« Не надійна дорога туди,
де чекає утрачена доля...»[/i]
Ілюзія
І
Щезають в позолоті ореолу
за обріями синіми птахи
ключами, замикаючи по колу
поза війною найдені шляхи...
по добрій волі, та у час лихий
пора й мені по азимуту цьому
податися із вирію додому
як води ручаями до калюж
на фініші сезонного польоту
іще живою птахою супроти
коловороту віртуальних душ,
що осягають неземні висоти.
ІІ
Ідуть літа і тягнуться роки
і днями, і ночами у розстрочку
за течією вічної ріки
із пункту А і до тієї точки,
де й досі на дубовому місточку
зійшлися всі дороги і стежки.
Туди і я весною повертаю
як ті птахи у сизій далині,
що долітають у височині
до отчого омріяного краю,
де ближчає душі до того раю,
якого не найду на чужині,
яку до перемоги залишаю.
ІІІ
Усе минає, та не все мине
у павутинні витканої долі...
не упаду я воїном у полі,
та лихо все одно не омине
у лабіринті житія... одначе,
яке болото я ще не побачу,
які людці не вилають мене
за рідну мову, за колючу вдачу,
за те, що не терновий мій вінець,
хоча і чую, –[i] ой, терпи, козаче! [/i]
І нині уривається терпець,
коли почую, вибачте, собачу
устами малороса і побачу,
який їм уготовано кінець.
Зелена тля готує їх до здачі,
хоча лунає в кожній передачі, –
[i]рашизму – ні! [/i]Та гасло – не указ
і воювати нікому за нас...
..............................................
що орками посіяне зимою,
ще зійде українською весною
як має бути і було не раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
[i]« А матері їхній ковінька...»[/i]
Ідіома
***
А на люстерко нічого пеняти,
коли воно показує, чиї
це дипломати
виграють дебати,
плюючи у зображення свої.
***
А пагорби Америки купує
московія у братії бариг,
але воює...
і радіє всує,
що шимпанзе горилу переміг.
***
А поки-що нікого не лякає,
що надра продає не капітал,
а розпіздяї
однієї зграї,
яка пиляє гроші і метал.
***
А глядачі, не лякані війною
і нині на екрані, і давно...
і за ціною
як її герої
ще можуть «постояти»... у кіно.
***
А чужина не радує ніде
нікого, поки є примати...
пуйло бліде й
чудовище руде –
авторитети шостої палати.
***
А на рисунку контурної мапи
історія заретушує слід,
як хижа мавпа
з головою трампа
то збуджує, то усипляє світ.
[b][i]Антитеза[/i][/b]
А поколінню юному повільно,
якщо не дійде нині, то дійде́
яке майбутнє нації гряде
у тому водевілі
божевілля,
куди її безуміє веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
« І знов перевертається земля
із вертикалі по горизонталі...»
Версифікація
І
У гавані Дунаю гордий «Viking»
як знамено Europe майорить
легендою розбурханих століть,
причалений до валунів граніту
фіксує мирну безгомінну мить.
І тільки час від часу пінить вітер
грайливі баранці – отари хвиль
із іншої далекої орбіти
за кілька сотень полум’яних миль,
де ставиться останній водевіль –
німе кіно сполоханому світу.
ІІ
Не новина, що під луною війн
вітрила утинає буревій...
і як не фокусуй цю мирну фразу,
поширює інвазію зараза:
із того світу виглядає Вій,
обсіли черті Україну-неньку,
війні не об’являється табу...
перевернувся Гоголь у гробу,
у Каневі сполум’янів Шевченко,
перечачи кріпацькому ярму...
напевне треба вірити йому:
московія включає перегони
за наші землі і без перепони
імперія оновлює тюрму
народів і затягує юрму
туди... тріщать усталені закони,
карабкаються іроди на трони,
пікірує планета у пітьму.
ІІІ
У шефа Капітолію – гарячка.
У космосі вилуплюються маски.
Європу доять орбани-фіцо,
показуючи «рускоє ліцо».
Навчають жити неуки і турки.
Скажені й укорочені придурки
реанімують сталіна-сосо.
Очуняли адольфові адепти,
а ліві оживили сатану –
«вєлікую савєцкую страну»,
де умирають як один «за єто»...
......................................................
чию я тут спокутую вину?
Описую історію сумну –
Донбас перетворили на Судети,
а мир на третю світову війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
[i]« Ніхто за нас не виконає те,
що мусить на своєму полі кожен...»[/i]
Заклик
Ми козаки, але чомусь забули,
що означає слово – козаки.
Не треба заглядати у минуле,
бо іноді буваємо й такі:
коли п’ємо,
тримаємось за небо,
а як їмо – кидаємо за себе,
базаримо, не знаючи про що,
заради задоволення потреби
негайно возвеличити ніщо,
в якого є свої путі у зграї
із менеджерів,
що не ловлять ґав
і вихваляють
свого довгограя,
що не утік
та ще й – [i]не підписав!!! [/i]
Хоча на дію цю не має прав,
але героєм нації ширяє,
з ізгоями не п’є
на брудершафт,
і заглядає, нібито, далеко
корупції і безладу ґарант,
тримаючи синицю і лелеку
не у своїх, а у чужих руках...
два коміки, відомі по ділах,
позаочі усе ж побили глеки.
І третій є – то їхній тамада!
І хочеться позатикати вуха,
щоб не було ні слуху, ані духу
усього, чим хизується орда
сьогоднішня, а це –
і міль бліда,
і шизики,
і гадина патлата,
відома трійця,
тільки не свята
а вельми хижа в образі крота
підпільного,
іуди й окупанта,
що означає – нерозлий-вода...
.......................................................
пишаються отці електорату,
якому й досі – горе не біда,
що голови у гідри не відтяті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034085
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Замість коментарів на публікацію
https://maysterni.com/publication.php?id=174053
[i]« Казки для почину –
найліпша інтродукція...»[/i]
Імпровізація
І
Даруйте, я – не імпресіоніст.
Ніхто не заперечує дебати,
але не ради рейтингів і місць,
а певно, ради істини і правди.
Поета можна й горщиком назвати,
аби лише не ставили у піч
і я ще не збираюсь помирати
від скромності. Моє у повний зріст
колись не раз ще можуть показати,
якщо опублікують, певна річ.
На поводу у критики не піду.
У порівняннях відчуваю кпин,
уколи дружні теж не зайві діду,
але у Полінезію не їду
і не малюю дам і балерин.
Не зазіхаю на чужі висоти.
На жаль, верхи займають ідіоти,
яким цікаві тільки бариші
і це уже не люди, а істоти
які чужі поетовій душі,
бо їхні інтереси не чесноти,
а думка абревіатури – ШІ.
ІІ
Те, що було, відображає мова:
ніяка ложка рота не дере,
генетика в селекції бере,
новітній вірі − Біблія основа,
не буде інтермецо, буде знову
усе нове як вижате старе.
Щось уявити – люди не ліниві.
Аби зростало це на рідній ниві,
то працьовиті пишуть. Я ось − теж
одне й те саме про одне і те ж...
все містить небо і Його десниця:
в нежданому − жаданого сториця,
в модерні неокласиком грядеш,
у задзеркаллі лик омолодиться...
Усе − з нічого. Що не осягнеш:
нуклон чи всесвіт − все не має меж,
куди не йди, усе одно найдеш
любов тієї, що ночами сниться,
де свято-місце видиться обом,
де темрява у світла вірі вчиться.
Усе живе до неї – напролом
і кожному − незнане все ясніше,
а недоступне пізнанню − тим більше,
а необхідне... робимо гуртом.
Заморочившись над одним рядком
чужого, але наче, свого вірша,
я думаю, – [i]це добре, що не гірше,
як вміли інші гусячим пером.[/i]
ІІІ
Нема нічого краще від почину,
якому передує пієтет,
аби оголосити маніфест
нової ери – прісно і донині.
Живому організму України
не заважає свій імунітет.
Але Пандора відкриває скриню.
Виною цьому − тупість і гординя,
що в чисту воду вносить каламуть,
та кожна незомбована людина
як не наглядно, то інтуїтивно
відразу відчуває справжню суть
конаючого імперіалізму...
................................................
якщо на противагу реалізму
перемагає імпресіонізм,
напишемо у стилі модернізму –
у боротьбі за волю і Вітчизну
іде зі сцени дикий комунізм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
[i]« Скільки ниточка не в’ється,
а кінець її знайдеться...»[/i]
Приповідка
І
У сатани іще триває бал.
Очільники безглуздої руїни
турбуються за долю України
і за її копалини й метал.
Європа умивається сльозою
скупою явно... і само собою
ще уповає на кінець війни...
Америка готується до бою,
і ублажає ірода-ізгоя
московії... та, Боже, борони
від шалапута в ролі патріота,
коли ідуть у засвіти сини
зі злої волі іншої мерзоти,
щоб єрмаки й корисні ідіоти
винищували винних без вини.
ІІ
У титульної нації є квоти
коронувати клоуна на трон.
Такий у демократії закон
совковий, що допомагає доти,
аж поки непрострочений паяц,
що упіймав кадирова і Київ
сам уберіг і поки не відсидів
за це, удруге лізе у палац
Маріїнський. У голові ґаранта
є й інші плани. Може утекти,
якщо пуйло не випалить мости
і до Оману, і на Емірати...
бо де йому подітися, найти
надійну ничку у лиху годину
і не упасти зі щабля драбини,
що тріснув на путі до висоти.
ІІІ
Не дійде до сценічного дебіла,
як до жирафа унція ума,
цей наратив абетки і письма...
нема душі, то де шукати тіло
і положити, бо на те й війна...
і чухають боки колаборанти,
яким також нема куди тікати,
коли є очевидною вина...
...........................................
бавовна діє, є багато вати,
якій давно пора уже палати
і в шию гнати унтер-барана...
нема чого очікувати дива –
покаятись не дорого спесивим,
та дорога дешевому ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
[i]« Будь-які наслідки
мають відповідні причини...»[/i]
Довідка
І
Ми не уми, але запам’ятали –
кінця немає, як нема начала.
Що час іде – ідея не нова.
Хоча і це є емпірична штука,
та апріорі визнає наука –
матерія усесвіту жива.
Вона існує у взаємодії
з природою, якій і віддала
невичерпну енергію тепла,
та попри сподівання і надії,
зростає планетарна ентропія
пануючого хаосу і зла.
ІІ
Ще спокою немає, але сниться,
що Україна буде... і живе,
і кров’ю, як водою, освятиться,
хоча буває, дзеркало криве
відображає істину – столиця,
яка ночами квантами іскриться,
переживає хрещення нове.
Ракети, ізотопи і шахеди
не панацея миру, а війни,
яку ініціюють брехуни,
аби по ходу вічної вендети
таємні незаконні дивіденди
отримували слуги сатани.
Як на балах Людовіка щоночі
зав'язували музикантам очі,
так і донині леді і пани
перед народом стягують штани.
Людей смішать, а не лякають мавпи:
бездарні пні, і вовики, і трампи,
і сцикуни, і суччині сини.
ІІІ
Комедія кінчається... напевне,
кумекає агенція зелена,
кому буває весело в кінці
за ті діяння темні на арені
війни... які із вироком в руці
Феміда на суді їм зачитає...
................................................
усе тече, але не все минає –
не знаю як, та відаю, коли
ті душі, що у засвіти пішли,
охороняють нашу ойкумену,
то заодно – і ці notate bene,
аби вони у пам’яті жили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
[i]«Вчорашнього дня
ніколи не дочекаєшся...»[/i]
Парадокс
На хвості червоного дракона,
висне рік зеленої змії
і ятріють сльози-ручаї,
бо зі сходу дме не по сезону
буйний вітер і душа холоне
за краї розорені мої.
В Україні з усієї сили
виє завірюха світова,
та весна... перемагає змія
і ось-ось відлигою повіє...
утікає баба снігова
і зима до літа покотила –
ранками яснішає Ярило
як небесна свічка воскова,
то зігріє, то як мрія тане
і надією без вороття
гасне учорашнє майбуття,
нібито, уперше не настане
гадане, обіцяне й неждане
протягом наступного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
[i]« Світ не без недоліків,
як і люди не без вад...»[/i]
Презумпція
***
А ватна монополія у владі,
аби урятувати фаберже,
то на заваді
у верховній зраді
об’єднує опе й опезеже.
***
А воїну однакова дорога
і на війну, і в уряд із війни,
і руки в ноги,
і бика за роги...
жертовності його нема ціни.
***
А поки є московія без меж,
ніде не буде спокою ніколи
і миру теж
не буде, та усе ж
це не біда, що ходимо до школи.
***
А в марафоні інфо-вар’єте
живі мішені кулями лякають,
та – думай... те, –
[i]хіба ні се, ні те,
але своє нізащо убивають?
[/i]
***
А поки зе перемагає пу
і армії нема чого робити,
то і юрму тупу
на цю тропу
обом уже нелегко заманити.
***
А на війні одна нечиста сила,
яка собою заміняє всіх,
міняє шило
не лише на мило,
а неугодних профі – на своїх.
[b][i]Епілог[/i][/b]
А де ще є герої, там і Крути,
і поки в цьому є сакральна суть,
винищуються кращі, та мабуть
ще має бути,
що найдуться брути,
які усюди наволоч знесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031946
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
[i]« Земні стихії як і час
призупинити неможливо...»[/i]
Тенденція
Розбушувалися цунамі
і по небесній діаграмі
потуги Геї не малі...
зліпили діти оригамі,
а думають, що кораблі.
Та настає пора гаряча
і на рентгени із кремля
включає п’яту передачу
у пекло їдуча земля.
Нічого вічного немає.
У світі правди і брехні
усе тече, та не минає,
на хвилях часу інші дні
і ночі... грає море синє,
біжать і тижні, й місяці,
а на голгофі піють півні –
віщують у хвилини ці:
біда зі сходу, зло із півдня,
месія не дає спасіння
ні у терновому вінці,
ні на початку, ні в кінці
і поки дують урагани,
роки до берега пливуть
регатою у каламуть...
....................................*
не знають курсу капітани,
нема путі за океани,
та грішні душі ще гребуть.
[i]* – бла-бла-бла [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
[i](памфлет)
«Немає нічого таємного,
що не стало б явним...»[/i]
Нишпорка
І
Не я один в кінці старого року
надіюся на світову толоку –
перемагати ворога пора!
Вітаю рядових і командирів
із наступаючою армією миру,
озброєною силою добра.
ІІ
А от нечиста сила злоязика
вирубує ліси та сушить ріки
і поки НАТО дивиться здаля,
немає де вчепити на ялинку
або хоч утопити москаля.
Звичайно, екологія не винна,
що напхані у банку павуки
з’їдають одне одного, таки.
Заручниця Європи – Україна
стає у цьому хаосі руїни
загатою кривавої ріки.
Америку завоювали орки,
від охлократії немає толку:
розхитується світ на всі боки,
очолюють війну коряві боси,
не хочуть у Європу малороси,
планету заселяють пацаки*.
ІІІ
Одні ідуть розбої усмирити,
а інші мають намір поділити
зелені, євро, може, і юань,
козаччину захоплюють рашисти,
а флібустьєри і авантюристи –
Гренландію, Канаду і Тайвань.
Та то таке... і не заради стьобу
видумую, що є такі особи,
якими управляє УеСБе,
але керує ними ефесбе,
а коригує козир довбо...
...........................................
на цій фіґні
нема де зняти пробу
і в уряді, і в Раді, і в ОПе.
[i]* – кіндзядзя: кацапи, московити, манкурти і т. д.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
[i](переклад)
Герман Гессе[/i]
Сумую за країною безпеки
і миру, як здавалося колись,
коли було до неба так далеко
і всесвіту безмежного парсеки
перед очима вабили увись.
А потім дещо сталося зі мною:
переживаю інші відчуття,
що ті зірки, долини за горою,
краї далекі з мовою чужою
це і моя історія життя.
І місяць, і ясне проміння сонця,
і дощ, і сніг, і хмари навісні,
усе це оживає у мені
і виглядає крізь моє віконце
у ці короткі, унікальні дні.
Мені не треба іншої кебети,
коли у серці резонує гонг
лише моєї рідної планети,
коли я замовкаю з пієтетом,
благоговію:
це – Всевишній Бог,
який створив усе, почуте нами,
побачене хоч на коротку мить...
я думаю, що і тоді так само
для кожної людини майорить
любов, коли, –
[i]Різдво не за горами! [/i]
___Weihnachten
Hermann Hesse
Ich sehn ' mich so nach einem Land
der Ruhe und Geborgenheit
Ich glaub', ich hab's einmal gekannt,
als ich den Sternenhimmel weit
und klar vor meinen Augen sah,
unendlich großes Weltenall.
Und etwas dann mit mir geschah:
Ich ahnte, spürte auf einmal,
daß alles: Sterne, Berg und Tal,
ob ferne Länder, fremdes Volk,
sei es der Mond, sei's Sonnnenstrahl,
daß Regen, Schnee und jede Wolk,
daß all das in mir drin ich find,
verkleinert, einmalig und schön
Ich muß gar nicht zu jedem hin,
ich spür das Schwingen, spür die Tön '
ein's jeden Dinges, nah und fern,
wenn ich mich öffne und werd' still
in Ehrfurcht vor dem großen Herrn,
der all dies schuf und halten will.
Ich glaube, daß war der Moment,
den sicher jeder von euch kennt,
in dem der Mensch zur Lieb ' bereit:
Ich glaub, da ist Weihnachten nicht weit!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
[i]« І в новому році стара мітла
не буде мести по-новому...»[/i]
Антитеза
І
У рік новий малюємо роки
палітрою добра і пієтету –
це і поеми, й оди, і сонети,
але... але воюємо, таки,
своїми перами, а неуки
із Азії випалюють планету.
Закон і карма урці не указ
і мумія московії не чує
ні тихе, – Отче наш, ні алілуя.
У небі назріває судний час.
Парафія лукавого лакує
старий як світ новий іконостас.
ІІ
Приспічило совковому народу
поправити оказію одну,
аби завоювати чужину.
Оскаженіле не питає броду,
ступає знову у ту саму воду,
на інших покладаючи вину.
І це не тільки орки недобиті,
а й наші русофіли посполиті
і влада, що гниє із голови...
ледачі мізки тирсою набиті,
хоча давно уже по горло ситі
від кислої оскомини москви.
ІІІ
Історія війною кровоточить.
І я її ніяк не омину,
та поки вірю у свою ману,
що є вода, яка і камінь точить,
маліє несказанне і пророче,
а сказане – горохом об стіну.
Ой, не лікує гойне і ніяке,
нанизані коралями слова
витії...
.................... не п’яніє голова
від того, що граматика кульгає
на всі котурни і ніде немає
ні коми, ані титли... є глава,
а для оригінальної ознаки
поезії... викошуємо знаки
і пишемо малими всі слова.
Не уявляю Шиллера і Гете
з малої букви. Думайте, поети,
куди йдемо, кудою ведемо
в нову епоху, як авторитети
нової ери ШІзо-інтелекту...
за що останні келихи п’ємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
[i]« Любо в цьому світі жити,
поки є чого тужити...»[/i]
Преамбула
І
Усе ще бачу ту хатину,
що біля гаю край села,
яка притулку не дала
приблудному своєму сину.
Та не караюсь у журбі...
ані жалю, ані печалі,
що далі... чимчикую далі,
коли стає не по собі.
Іду за обрії край неба,
де у блакиті далини
роняють сльози сиві верби
на спориші і полини.
Он і береза кучерява
зринає із дитячих літ
і тихо скрапує на трави
зелені сльози білих віт.
На осоку упали роси
і ополіскують її.
На бистрині у течії
лоза у Росі миє коси,
а запізніла сиза осінь
змиває спомини мої.
ІІ
Минуле пише некрологи.
У світі марної краси
за перехрестями дороги
я чую давні голоси.
Окремішні не забуваю,
але у хаосі оман
лише один оповиває
вуалі білої туман.
Моя навіяна примара,
сомнамбула... і не війна
тому причина і вина.
Але вона мені до пари,
допоки падає за хмари
моєї юності луна.
ІІІ
Іти утомливо, та мушу
побачити хоч уві сні
усе, що дороге мені
уявне, видумане, суще...
минуле очищає душу
майбутнє – у далечині...
............................................
на місці хати купа хмизу,
заросла яма куреня
ще осідає... і щодня,
допоки ближчає до тризни,
стає ріднішою дідизна,
аніж безпам’ятна рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
[i](лімерики)
« Криве дзеркало відображає
подобу антипода...»[/i]
Оксюморон
***
А десь таке як [i]це уже було,[/i]
що на вітряк дурило нападає.
Йому ще не дійшло,
що не пуйло,
а воїн у бою перемагає.
***
А мафія московії і досі
ніяк не подолає у бою
свою занозу –
інше мафіозі,
а заодно і копію свою.
***
А на болоті оркам обіцяють
усе, чого немає ще ніде,
та забувають
кандидати раю,
що їх лише гаряче пекло жде.
***
А біснувате не міняє темпу
«братерської» убивчої війни
і на проценти
має дивіденди,
щоб воювали внуки і сини.
***
А ми в барлогу гонимо медведя,
хоча і поміж нами є лиси,
що хочуть меду
того, що спереду,
та мають ззаду їдло ковбаси.
***
А ми іще пручаємось, допоки
себе за чуба тягнемо з боліт.
Останні кроки
і крові потоки
лишають по собі гарячий слід.
[b][i]Ремарка[/i][/b]
А на війні зійшлися антиподи:
один за євро, інший за бабло,
а перемоги, наче й не було...
бо за свободу
борються народи,
аби добро перемагало зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029552
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
[i]« Frohe Weihnachten,
schöne Feiertage im neuen Jahr!»[/i]
LG, Ihor
Ich glaube, was bist du neben mich,
wir kennen da, mit wem bin ich geblieben,
und wir erschrecken keine Höhe nicht,
wenn schwimmt die Erde auf siebte Himmel.
Dass bin ich manchmal lustige für Euch,
dass hat dir keine richtig Wort gefunden,
und ich erröte und betrunk wie Räuch,
wenn meine Ärmel deine Ärm berühren.
Dass unsere die Namen immerbar
wird Nimand über beide nie erhören
und was im Himmel auf ein Altar
wird über uns Halleluja nie tönen.
Ich danke deinem Seele dafür,
für weißt sie nicht, wann hattet mein gewesen,
für meiner Frieden heute und futur
am Abend unter unser helles Sternen.
Noch über meine Traur unter Mond,
und über deine Sonne in das Blau,
und über Zeit, wann haben wir gewohnt,
wann darf ich schreiben, – meine liebe Frau.
Weil leide ich nicht leider von dich oft
und du einleidest leider nicht darau.
https://maysterni.com/publication.php?id=146029
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
[i](лімерики)
« Найсмішніша на арені цирку
бутафорія трагедії...»[/i]
Рефрен
***
А в Україні кругова порука
таємно процвітає де-не-де.
У Раді турки
умивають руки
і це їх до добра не доведе.
***
А владу хиже кодло захопило
і позаймало не свої пости
зелене, підле,
що уже дозріло,
аби й собі за крейсером піти.
***
А світлофори, вочевидь, зелені
були за семафорами доріг,
де на арені
цирку Мельпомени
трагедія не викликає сміх.
***
А челядь шапітолію погано
охороняє видимий секрет
і тайні плани
буйної мар’яни –
потасувати генералітет.
***
А от коли про армію ідеться,
бикують єрмаки, і вовани...
та їм, здається,
ще колись ікнеться
за темні операції війни.
***
А поки є бійці, війною ситі
за волю у нерівній боротьбі,
зелена свита,
що біля корита,
готує індульгенції собі.
[b][i]Реприза[/i][/b]
А сила духу зайва не буває,
аби стояти в синіх небесах
за себе і Європу на часах
усьому краю
та іти до раю
крилато, голіруч і на щитах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
[i]« Де неможливо зупинити час,
не осягнути там і неосяжне...»[/i]
Провидіння
І
Вже й уві сні, неначе дежавю,
являється лихе чуже і наше...
і біс їх знає, в пеклі чи в раю
опиняться бойки, царьови, няші,
як винищені урки у бою,
лакеї арештанта на параші.
ІІ
Кому-кому, а мафії капут
у кожній явній і таємній ніші,
коли в одній ще управляє шут
і блазень ще юродствує у іншій,
усюди – там, а де-не-де і тут...
але Кассандрі, вочевидь, видніше.
Нараяне не додає надій,
якщо ніщо пасує темній масі...
почуємо, у кого що на часі,
побачимо, – куди веде сліпий.
Поету і пророку не до свята,
коли його країна розіп’ята,
а в хижої істоти їде дах
і це на іншу навіє жах,
не вірують у слово біснуваті,
яке тече сльозою в небесах.
ІІІ
Та вірою рождаємо Святого.
У контурах поезій – силует
майбутнього, живої думки лет.
Не ображаю...
........................ думаю, [i]– у кого
немає розуміння, що до чого
стосується у визначний момент,
то вибачайте, винен не поет,
а той, що в голові не має Бога.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024
[i]« Зовнішній тиск дорівнює
внутрішній нестабільності...»[/i]
Термодинаміка
І
Чекає Україна Вашинґтона
і, взявши свої голови до рук,
обдумують заручники закону,
куди подіти неуків наук.
Така ремінісценція у мене
Тарасова... така у дні війни
реакція на нице і зелене,
допоки пощезають барани
і поки Україну розпинає
химерної свободи лютий кат.
Тугий на ум, його електорат
надійно, поступово забуває
історію знедоленого краю...
................................................
нещасну землю обвиває гад,
доба пасіонаріїв минає,
минуле повертається назад.
ІІ
Колись були великі переміни
у небі, у повітрі, на воді
і динозаври вимерли тоді,
так і тепер у полум’ї руїни
щезає з мапи ворог України
на довгу пам’ять по лихій орді –
московії, яка складає ласти...
в агонії – «исчадие кремля».
Стираємо у порох москаля,
але добру не даємо пропасти,
аби нові запаси газу й нафти
у надрах накопичила земля.
ІІІ
На те і потепління. Ради Бога,
почуйте не пророка, а слова,
аби не заболіла голова
і не росли ні ратиці, ні роги
у кожного, кому нема дороги
тудою, да глагольствує москва.
Не відаю, у кого майже пусто
у голові, бо я – не Заратустра,
та знаю, що гряде армаґеддон,
тому недорозвинених боюся,
бо це уже лиха біда для людства
і пу, і ин, і сі, і тр........................
......................................... пардон,
усі вори в законі і дебіли,
у кого є і долари, і вілли
і тільки зе – зачаєний Нерон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
[i]« Хрін від редьки
не солодший...»[/i]
Примовка
***
А де-не-де тузи і королі
на логіку не витрачають часу
як москалі
кривавої землі,
аби тікати босими з Донбасу.
***
А вороги у владі там і тут
однакові у всьому між собою
і поки править шут,
не їм капут,
а воякам, каліченим війною.
***
А у поган є залишки ума
і кожна твар собі готує сидір,
а там... тюрма,
Сибір і Колима
лукавому й скаженому на вибір.
***
А на війні – не мед і дьогтю ложка
давно уже не зайвою була,
тому потрошку
гамівну сорочку
Європа одягає на пуйла.
***
А у Європі всюди є кацапи
та, певно, що й Америка така,
де біля рампи
осяйного Трампа
замаячіли бюсти єрмака.
***
А в буйних ані сорому, ні стиду,
що їх не зачиняють на замок...
іде корида
і до суїциду
один лише необережний крок.
Витяги
А ми багаті думкою одною –
апокаліпсис буде у кінці,
коли у дурня бомба у руці...
але чумою
є отці-ізгої
або недорозвинені людці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028524
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
[i](лімерики)
« Не до сміху клоуну, але
уповає на розкішні шати...»[/i]
Примовка
***
А мир за території – облуда,
але на це готові... зокрема,
і лизоблюди,
з’їхавші із глузду,
і гонорове горе без ума.
***
А до непі́ду першого повільно
ще дійде не в окопі, то в рову,
що необхідно
тихо, добровільно
дорослим передати булаву.
***
А нам давали пенделя не раз
і не давали зайвого багато,
та прийде час
імпічменту і нас
попросять і без офісу у НАТО.
***
А менеджери [i]опи[/i] ефективно
закопують бюджети у асфальт
і косять гривні,
наче буратіни,
які озолотилися стократ.
***
А наші, вибачайте, поросята,
яких іще очолює свиня,
і для ґаранта,
і для окупанта –
це дума, що опікує щеня.
***
А нікчема націю веде
по велінню диригента [i]опи[/i]
та почуєте,
куди йдете,
підете галопом у Європу.
Апофеоз
А поки є нелегітимне зло
і неуки воюючого краю,
корупція, яка не убуває,
освоює бабло
як і було,
і є, і буде, і кінця немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028139
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
[i]« На всю ораву кінчених сусід
ні часу, ані зла не вистачає...»[/i]
Приказка
І
Гадаю, що нікого не забув,
але уже ніколи не побачу.
У часі розминулися і... наче,
у просторі блукаємо. Я чув
не раз у тому світі, що минув, –
[i]немає часу і... терпи, козаче. [/i]
ІІ
Надії наші, мрії і літа
спресовані в одне гаряче літо,
а далі піде осінь золота,
а там зима... нема кого зігріти,
нема кому. Історія проста –
вертаємося до старої ери,
бо та, що є, давно уже не та:
арійцями себе рече орда,
азійці риють бункери-печери,
Європа, як усі місіонери,
повію навертає до Христа.
Історія збиває з пантелику,
еволюціонуючи назад,
та не у рай і не в едемський сад,
а в комунізм... до кам’яного віку
і як то прикро буде чоловіку
узріти первіснообщинний лад.
ІІІ
Кінець землі затіяли кацапи,
корейці і китайці заодно,
аби Європу витерти із мапи,
готові до найгіршого давно.
Не буде того, що було раніше,
а інше починається здаля –
вбиває опромінення кремля
усе живе. І це ще не найгірше.
Імперія бикує як теля
і меншає на світло у землян,
а темної матерії все більше.
Але у поті і крові чола
постане Україна на дозорі
і байдуже, яка вона мала
на мапі світу в радості і горі,
показуючи іншу точку зору
на всі події у горнилі зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
[i]« І в часи великих перемін
є заради чого виживати...»[/i]
Премудрість
І
Де-не-де новішає епоха
і місцями стаємо людьми –
додаються звивини потроху...
розуміють слуги-скоморохи,
що земні господарі – це ми,
що не їм і сіяти, і жати,
і заради спокою душі
бур’яни косити на межі...
гинути усім ще ранувато
за несонцесяйного ґаранта,
тричі ухилянта, заодно,
генія дебільного кіно
в ролі узурпатора закону,
полководця п’ятої колони,
що не втік, рятуючи гузно,
циркача політики на дроті
і слугу диявола во плоті,
зрадженої нації отця,
не лоха, любимця ідіотів,
у яких є віра – до кінця
бути за, коли розумні проти.
ІІ
Не посилять армію бомжі,
а проекти стійкості народу
на землі палаючого сходу
оголяють наші рубежі.
Озвіріли, ласі до ясиру
сучі діти – плем’я сатани,
та опам’ятаються й вони, –
як нема гарантії для миру,
так не буде шансу для війни.
А коли покінчимо з війною,
оберемо владою новою
в офісі, у Раді – на ура
не паяца, юду і кнура,
а національного героя,
волонтера, воїна добра.
ІІІ
Не усіх помилує Феміда,
але є ще місце у гіллі...
і для опи є, і для сусіди
лобне місце на його землі,
і злодії є, і шалапути,
брехуни, і необхідне зло...
та зотліють як сухе зело
яничари, виродки-манкурти,
а майбутнє наше на крило
візьме не Європа, а село...
............................................
якось буде, бо не може бути,
щоб ніколи якось не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
[i]« У нашій славній Україні,
на нашій — не своїй землі....»[/i]
Тарас
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Коли твоя стезя – короткий марафон,
на інше житіє не вистачає духу
і може, що за це чекає вічний сон.
А ти запам’ятай, – [i]аби не забували,
спинайся на крило, дароване тобі. [/i]
Багато того є, чого здається мало
у низині, але маячить на горбі.
ІІІ
Буває, що і там прасують проти шерсті.
Нікого не вини... відчалюємо від
тієї далини, де не лишає слід
у пам’яті живій неохололе серце...
..........................................................
здебільшого живе людина після смерті,
а ти в її руці – лише гарячий лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
[i]« Не у всяку форму
вміщається безрозмірний зміст...»[/i]
Архаїзм
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
пародії на образи чужі.
Усім дарує осінь синє небо
і золоту березову косу.
Та переадресую цю красу
усім, кому ніякої не треба,
окрім цієї. Міряю на себе
і з нею Богу душу понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
[i]« Не треба гострої сокири,
якщо вирубує перо...»[/i]
Пасквіль
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
такого, що усяке береже,
і поки не писали що попало,
ішли свої до свого по чуже.
А нині розчинилися у часі
і критики, і зайві пастухи.
Лишаюся на тому перелазі,
де не буває місця для пихи.
Єднаємося у тісні союзи –
зозулі, півні... ну, а на слуху
аматори нечуваної музи
із писками у курячім пуху.
ІІІ
Літати журавлями за морями
не помагає гусяче перо,
а бавитися римою... між нами
у цьому сенсу – майже на зеро.
Кума у кума списує сюжети
про в’яле листя осені, гаї...
і як гурман такого вінегрету
оцінює меню галіматьї,
і косо поглядає на мої...
.........................................
у дисонансі з вірою поети
озвучують усе, що їм кує
ота зозуля голосом Інету,
аби лунали опуси дуету,
який переінакшує досьє,
коли пасує іншому моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
[i]« На жаль, сусіди –
це довічний присуд...»[/i]
Реальність
Росіє малохольна, ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..
Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля
оце звіряче рило москаля...
усього ж бо не донесе у пекло,
хоча воно і близько відсіля.
Загарбане не вивезе обозом,
не відає, які вони дурні
і москалі із далеку смішні,
і косоокі бонзи під наркозом,
і янкі, укорочені на розум,
і ліліпути цирку на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026525
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
[i]« Час – не резина...»[/i]
Твердження
І
Третю осінь дме гарячий вітер,
а душа очікує тепла...
та війна виснажує до тла
і здирає непомірне мито –
скільки крові випито й пролито,
на землі імперією зла...
........................................
ні до кого небо прихилити,
не лягає карта до села.
ІІ
Зомбі очаровуються знову
лицарем біди при булаві
і його хаосом в голові,
у якій щомиті... все готове...
та не обнадіюйтесь, панове,
поки ще на часі, – селяві.
Невідомі азимути долі
одиноким воїнам у полі.
А якщо судити по собі,
то не наші непомітні ролі
і не покалічені гастролі
вказують путі у боротьбі.
Воїни у бучі не ледачі.
Бойовою крицею меча
ворога рубають із плеча,
бо така пора: тісна, гаряча.
Але є надія на удачу
не у мене, то... у читача.
ІІІ
Хай усе збувається навзаєм,
поки серце, наче, не болить,
сонце сяє, радує блакить,
і війни, неначе, вже немає,
і жива душа іще бажає –
розтягнути цю щасливу мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
[i]« Чим крутіша гора,
тим бажаніше її підкорити...»[/i]
Колізія
І
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.
Кожне пише архі-епопею
і пером, а то й у вояжі
зазіхає на краї чужі:
геній тиражує ахінею,
а ніщо хизується бронею
і йому ніде нема межі.
ІІ
Марять мародери, дуремари,
віршомази, що кому до пари.
Є кому гадати уночі,
хто за що не уникає кари,
роздуває світові пожари
і кує орала на мечі.
Хліба і видовища хотіли?
Мало сміху, болю і крові?
Ось вам... нате ваше селяві!
і « неначе, люди подуріли...»
як немає ні душі, ні тіла,
то і глею ніц у голові.
Те, що пасіює, меле воду
на млини кацапії і зла,
що за двоголового орла,
і стають обранцями народу
не пасіонарії свободи,
а колаборація осла.
Всі вони одне на одне схожі,
поки не міняється меню
у Європі, що у позі ню
ще чекає...
........... та не дай то, Боже,
Україну раша переможе –
дійде і до їхніх авеню.
ІІІ
Епопея вимотала душі.
Путіноїд атакує трон
і в самому НАТО, і в ООН...
мало їм кривавої калюжі,
острови посоленої суші,
нехотя, ковтає Посейдон.
За Амура узялись поети.
Ловеласи, ласі на тенета
і повії, і енкаведе...
та якщо не дійде, то дійде
і навіщо голови поклали,
і за що роками воювали,
і чому не бачили ніде
маячні, якої ще чимало
є, допоки ласує змія
тим, що не сонети, а ракети
нині домальовують сюжети
у новій стихії житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
[i]« Як вовкові не годи,
все одно будеш винний...»[/i]
Репліка
***
Тяжкий діагноз цього віку...
бацила сказу у кремлі
вбиває нації малі
і поки бісяться великі,
на цілу голову каліки,
не буде миру на землі.
***
Ані менші брати, ані більші,
ні сусіди, ні ближні по вірі
не навчилися жити у мирі,
бо одні, як було і раніше,
по Завіту ще люди, а інші
по теорії Дарвіна – звірі.
***
Ми є на тій землі, яка свята.
Її не поміняють посполиті
на вічну мерзлоту і болота,
тому і завойовує міста,
і суне рило у чуже корито
не золота, а засрана орда.
***
Виють сирени, вовки і собаки
і не завадити цьому ніяк,
поки лютує плішива макака,
що в зоології має ознаки
найскаженішої серед макак.
***
Молилися віками на землі,
на суші і на морі, у печері
своєму небу божі фантазери,
та... їхню віру вбили москалі
та ідоли з Ареєм на чолі
язичницької тьми цієї ери.
***
Немає розуму і ради
на те ніякої нема...
зате усюди, зокрема,
ні опоненти чорнозаді,
ні їхні офіційні леді
не мають горя від ума.
[b] [i]Нарація[/i] [/b]
Віками крали московити
собі чужу історію
руками царських фаворитів,
та й нині діють у краю
колаборанти і рашисти,
не винищені у бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
[i]([b]лімерики[/b])
« Не так тії вороги,
як добрії люди...»[/i]
Тарас
***
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
утілює затії кунака*,
бо від Оману
до самообману
у дилетанта місія така.
***
А люди... люди довіряють слову
і циніка, і князя із грязі.
То... нате! Знову
думай-те, панове,
навіщо ваші голоси слузі.
***
А найдобріші люди – українці,
які не оглядаються назад,
але в селі Козинці
є ще лиця,
що червоніють за електорат.
***
А де-не-де посади і висоти
займають легітимні барани –
корисні ідіоти
із когорти
лукавих агітаторів шпани.
***
А бити чи не бити... на росії
дилема, та оказія така,
що є надія –
армія уміє
Мюнхаузену дати копняка.
[b][i]На закуску[/i][/b]
А добрі люди мають атестати
або й дипломи, але так чи ні
усім, хто гріє руки на війні,
не файно мати
юдині дукати
і помагати жити у брехні.
[i]
* – те саме, що чудак на букву «м» [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
[i]« У кожної душі
свій Стікс...»[/i]
Легенда
Згасає літо і за пеленою
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
що душу потривожили лелеки
і на прощання заміняють легко
жару і спеку туга і жура.
І як це не печально визнавати –
останню ниву скошує війна.
І як не важко це переживати,
найтяжче те, що незагойні втрати
це найдорожча за життя ціна.
Не радують майбутнім ворожбити,
та є до кого душу прихилити,
лягає карта знову за Дунай
у затишний і миролюбний край,
де помагають вижити... а жити
чи виживати, – [i]Боже, помагай. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
[i]« Після дощику в четвер,
на Миколи тай ніколи..»[/i]
Римейк
І
Віршомази по своїй природі
акмеїсти і тому у моді
нині не балада, а сонет...
то – таке... буває, при нагоді
те, що іменується – поет,
заміняє штучний інтелект.
І так само вивели породу
(на росії) штучного народу...
та і в Україні пієтет
викликає явно що не геній.
Хто їх знає... може, і Єсенін
має гени з літерою зет.
ІІ
Ми не молодіємо літами
і ніяка тема не нова,
поки посивіє голова.
Іноді приходимо до тями,
та ніколи не почує мама
від поета, – [i]ти іще жива?[/i]
І не запитаємо у тата,
чи у дощ не протікає хата,
як минає високосний рік,
чи дає моя береза сік,
чи кує зозуля літ багато...
пам’ятаю, – [i]вистачить на вік. [/i]
Біля них покійні їхні діти,
на яких чекали кожне літо,
може, зі своєї висоти
посилають і мені привіти...
та сумують, бо із того світу
не долине, – [i]нікуди іти. [/i]
ІІІ
Пізно проти рожен душі перти,
бо не помагає, – [i]Боже мій!.[/i].
пам’ятати, що немає смерті
навіть у воєнній круговерті
оргії жахів і веремій.
Вибачай, мій світанковий краю,
що не цінували ми краси
нашого утраченого раю,
Може, душі ще туди літають,
поки чую їхні голоси...
..............................................
Може, як раніше виглядають?
І луною туга з далини, –
[i]ще не їдь, а я ще почекаю,
може... навинешся восени. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
[i]« Нікого не чекає
перша пристань...»[/i]
Ясновидець
Вертає у минуле
одна щаслива мить,
аби ми не забули,
що час, таки, летить.
І тьохкає серденько...
гадаємо, – [i]коли
раденькі, що... маленькі
ми іноді були? [/i]
І нині є ще вибір,
але єдиний раз,
коли четвертий вимір
уже чекає нас.
І може, на погості
пізнаємо оті –
у викривлений простір
польоти і путі,
де на перерві часу,
заради майбуття
вивчає темна маса
теорії буття:
усталені закони
і ветхий Заповіт,
корпускули-фотони
і неосяжний світ...
все на своєму місці:
нулі і одиниці
існують не дарма –
мізерії великій
кінцевої зупинки
у вічності нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
« Хтось, таки, має вичистити
авгієві конюшні мордору...»
Сентенція
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
а над Україною – сирени
виють серенадою війни.
Підвиває наше і собаче
як агітаційний апарат,
що з народу висунуте, наче,
і не засувається назад.
Гавкають на символи свободи
брехуни, злодії, лайдаки...
запасаємо вогонь і воду,
бо живі іще мертвечуки.
Маємо запаси повні відра,
і свічки готуємо щодня...
убиває не лернейська гідра,
а русо-азійська маячня.
Убивають цербери бульдога,
що розперезали пояси
за дешевий кусень ковбаси...
десь геракли збилися з дороги,
та на цій путі до перемоги
стоїмо, бо мусимо, єси.
ІІ
Стоїмо, але... кому на славу?
Метикує офісна шпана,
що заслуга їхня – це вина...
та не зупиняється лукавий,
поки дійде їм, яку державу
залишає по собі війна.
Віримо, у Бога є сокира,
плаха, де Він голови зітне
нині у плішивого вампіра,
далі – у фальшивого еміра
із Оману... осудіть мене,
ні за що, якщо я, окаянний,
не вбачаю, що за цю оману
кара Божа їх не омине.
ІІІ
Але є сміливі та уперті,
що не постояли за ціну,
як не є, а маємо померти –
це як вирок за чужу вину.
Ми були усякі... і не треба
міряти аршинами путі
до едему, де усі святі...
кожне виживає ради себе
і за того, що уже із неба
помагає іншим у житті.
Та не миряться нащадки Ноя,
бо нема ума у москаля...
...............................................
багатіє міфами земля,
щоб не переводились герої,
а захисники нової Трої
викурили гідру із кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
(лімерики)
[i]« У кожного своя рулетка...»[/i]
Фаталізм
***
А на саміті НАТО готове
воювати, якби... не воли.
Є́ що знову
згадати, – [i]панове,
чи обрали ви те, що могли?
[/i]
***
А захарова, п’яна «у зюзю»,
дуже хоче води із Дніпра...
по заслузі
в тайожнім союзі
їй на сосні висіти пора.
***
А на орбана діло готове
як на путінського ішака...
хоче знову
доїти корову,
а вона не дає молока.
***
А корея убивцю вітає
і прирівнює ина до пу...
біс їх знає,
хто більше вбиває,
чи недомірок, чи ліліпут.
***
А у Франції на перегони
піднялися не з тої ноги...
безпардонна
гаряча мадонна
набирає живої ваги.
***
А на раші кінчаються зеки,
а в Америці два... віщуни
і маленька
одна небезпека –
в ідіота рулетка війни.
[b][i]Хронологія[/i][/b]
А сьогодні потрапити в НАТО,
як учора... немає коли:
у солдата
війна... і розплата
за науку лакея-ґаранта,
бо рулюють злодії й осли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
[i]« Слово моє, ти єдиная зброє,
ми не повинні загинуть обоє...»[/i]
Українка
І
Пооживали міфи есесеру.
Немає сили чути марафон.
Свою останню повість про Бандеру
розповіла Ірина Фаріон.
ІІ
Поліцію поставили на вуха.
Є дані – кілер не без голови:
немає ані слуху, ані духу,
то й визирають вуха із москви.
Фатальне не буває випадково.
Її немає і не буде знов,
бо убивали українську мову,
надію нашу, віру і любов.
Але... яка реакція у влади?
Яка глухоніма писемна рать.
А нація у траурі чи рада,
що заодно чиюсь убили правду,
ідею, гідність їй одній під стать?
Не знаємо, чиї це інтереси,
кому яка загрожує стаття...
за злочини не буде каяття.
Відомо буде, тільки, не для преси,
в угоду плебсу вбили поетесу,
щоб не здавалось прозою життя.
ІІІ
У забутті доходимо до краю,
але слова ніколи не мовчать
про те, що божий світ не забуває.
Професорці уже з небес лунає,
що іспит свій вона здала на п’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
[i]« Заговори зі мною
і я скажу, хто ти...»[/i]
Примовка
І
Ще радують зорі у небі
і сонце в ранковій красі
сіяє іконою Феба...
іду по траві у росі
і думаю, – що іще треба
людині? І кожен за себе
подякує, – danke, merci,
thank you... що живі і надії
плекаємо нашій весні
подалі од слуг, маячні,
лукавої влади-повії,
чужої по духу рідні.
ІІ
Уявою лину за хмари,
де, може, немає юрби
у черзі до раю, аби
уникнути Божої кари.
Ні міфи цієї доби,
ні чари нікому не милі,
у правди обрізані крила,
а люди, як діти малі,
не видять нечистої сили,
не чують, що це москалі;
диявол махає кадилом;
парафія б’ється за їдло...
і я їй подякую? Ні!
Ані за ракетні удари,
ані за атаки нічні...
................................
а літо війни у розгарі,
а цельсії спеки в тіні
і тіні, які уві сні
лякають... нові яничари,
манкурти – ворожі мені.
Нема пастуха у отари.
Тонкою струною гітари
обірвані ночі і дні.
ІІІ
Немає майбутнього, поки
існує імперія зла
і не гарантується спокій,
якщо на посаду високу
отара захоче козла.
Вона обирає кумира,
а нею гидує упир.
Нема мишоловки і сиру –
придумає інший ясир.
Печалі усім вистачає,
і сумніву... майже, немає,
що крові жадає вампір
і поки Феміда куняє,
у кожній хатині, що скраю,
примарою мариться мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
[i](лімерики)
« Правда очі коле...»[/i]
Повір’я
***
А вова пу... з цепу зірвався,
на іншого – все гав та гав!
Зе не злякався,
бо... попався
давно у шоу для забав.
***
А моровому іроду росії
наснилася історія Русі,
де чародії,
урки і злодії
його номінували у князі.
***
А місія печальної коняки –
очікувати вирок роковий,
але пиляє ще́ одну гілляку,
де і його повість як собаку
і двійника... якщо іще живий.
***
А в голові медведа час від часу
посилюється ядерний маразм.
Від цього сказу
не буває спасу
як це було і буде ще не раз.
***
А на раші усюди й завжди́
промишляли розбоєм ватаги
і повія орди
замітає сліди
на єдиній путі до Гааги.
***
А пацієнтам шостої палати
у марафоні впарюють ІПСО,
що їхньому ґаранту
треба стати
найвищою фігурою Тюссо*.
[i][b]Наразі[/b][/i]
А, таки, московія мала,
що усе шукає свого краю,
де її і досі називають
п’яною імперією зла
світу, хрестоносцями пуйла,
на яких давно хреста немає.
[i]* – музей воскових фігур. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
[b][i](лімерики) [/i][/b]
[i]« Яблуко від яблуні
падає недалечко ...»[/i]
Прислів’я
***
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордо́ру
і мародеру в Україні теж.
***
А контрибуції не буде,
якщо освоять капітал
не те, що люди,
а приблуди
із бутафорії «квартал».
***
А пропаганди є іще багато
і копіює гебельса вона...
якщо не гнати
в шию окупанта,
поїде і Європою війна.
***
А Europe не має довіри
до сутяг, що обсіли казну
як банкіри...
лукаві касири
балагану годують шпану.
***
А саміт миру – це не шапіто,
але і там оказія така, –
а від росії хто?
Не кінь в пальто,
бо бачимо на фото єрмака.
***
А декого до світової слави
веде незамінимий на язик,
що... ловить ґави
на чолі держави,
та... біс їх знає, хто кому двійник.
[i][b]Мотивація[/b][/i]
А я ніде не сію ворожнечу,
хіба-що... викриваю ворогів.
А це не те, що...
парія у френчі,
як дещо зайве помежи чинів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
[i]« Немає спокою,
якщо він тільки сниться...»[/i]
Парафраз
І
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
нашого сусіди окупанта.
ІІ
Ой, не добачає ситий світ
і глибокі, і криваві рани,
поки їхній, вибачте, живіт
не відчує, що і їм погано,
поки балом править сатана,
а лихі служителі мамони
попирають право і закони,
поки не скасована вина
за порушені чужі кордони.
ІІІ
Ще минає літо, а літа
пролітають як в бою двохсоті.
Вирахує жаба у болоті,
скільки віднімається від ста,
тисячі... задача не проста...
...............................................
рано почивати на курорті,
поки драна, а не золота,
проклята у небесах орда
спекається чахлика во плоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
« В шапіто ніколи не поймеш,
хто кому клоун...»
Заковика
***
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.
***
Із чого виливає кулі
витіюватий марафон –
відомо. Їхній фараон
котурни має за ходулі
і узаконює закон,
як горобцям давати дулі.
***
У актора завше роль така,
що суфлера свого повторяє,
і тому ще іноді, буває,
легітимний рупор єрмака
як по писаному промовляє.
***
Із писаною торбою... за мир...
ще носиться улюблений кумир
від імені совкового народу,
який не помічає до сих пір –
вилуплюється ще один упир,
а біля нього урки та уроди.
***
Що світом управляє сатана –
доказано в історії сучасній,
а от байки, що ми усі нещасні.
поширює триваюча війна.
Гадаємо... але холера ясна –
юрма жадає чути брехуна.
***
Мусимо ще довго воювати,
поки уникаємо у суть
того, що союзники дають...
у бездонну яму біля влади
у людей виманюють донати,
а ченці мільйони украдуть.
А ля комедія
Описую комедію сумну
і на таке уже немає ради
у жодній із казок Шехерезади,
але ще уповаю на одну
не дуже запізнілу новину,
що фейкові реалії позаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
[i]« Там за поворотом,
там за поворотом,
там тарарам-тарарам...»[/i]
Рецесія
І
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
ІІ
Наснилося, що нібито, живу
у тому неіснуючому світі,
де, наче, знову є чому радіти
але не уві сні, а наяву.
Повірити у це немає тями.
Малюємо себе. Нема вини,
що нині час маніпулює нами –
раніше дні тягнулися роками,
а нині укорочені й вони.
Щомісяця, щороку, своєчасно
повторюємо пройдене щодня,
і багатьом стає, напевне, ясно,
що наші мрії – повна маячня.
Нема уже надії на майбутнє,
не знаємо, яка йому ціна
і не минає націю мана –
у поведінці логіка відсутня
і досі ще регочимо на кутні,
хоча десятий рік іде війна.
ІІІ
Європа запрягається повільно.
Її паралізує «цап-царап»
і хижі пазурі таємних лап.
Америка у величі... не схильна
освоїти комедії етап –
у влади зайва ноша. Шолудиві
готуються підпільно. І не диво,
що гільйотина – їхній ескулап...
........................................................
Поклавши душі і невинне тіло,
не тільки Україна зрозуміла,
що означає ядерний кацап.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
[i]« Не такий страшний чорт
як його клони...»[/i]
Версія
І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,
мафії, не відаючій честі,
панувати – мрія над усе,
може, і до суду... повезе,
може, і до другого пришестя.
ІІ
І тузи, і биті королі,
і чужого щастя ковалі
до війни... а нині це ніякі,
та уже заслужені воя́ки,
бо не вояки́, а москалі,
що чекають на моїй землі
від царя-іудушки подяки.
Надуває щоки очмана.
Публіка сміятися уміє
з того, що вона і є повія,
і у цьому є її вина.
Окаянні сили не дрімають
і перевзуваються, таки,
поки ще воюють козаки-
ратаї, що землю захищають.
ІІІ
Отже, куме, ідемо на дно,
ради біса, а не Бога ради
маємо очільника громади,
у якого роги все одно
визирають, як не у кіно,
то на сцені коміка естради.
І на троні досить холуїв,
носіїв чужої режисури...
нахапались братньої культури
і готуємо собі панів...
......................................
отаке... вовки в овечій шкурі
найнялися пасти баранів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
[i]« Ще мандрівка рання
пахне щовесни...»[/i]
Автоцитата
І
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Часи минули золоті,
але найкращі не забуду.
ІІ
Неначе, все – останній раз.
Та вірую у Божу ласку,
ясних небес іконостас...
одіну невидимку-маску
і мрією у давню казку
перенесе мене Пегас,
де ні Олімпу, ні Парнасу,
як це недавно ще було...
сідаю у машину часу
і під синкопи тулумбасу
уявно їду у село.
ІІІ
Везу нові поези Музі
і, має бути, не мої
почую мрії, а її
і, може, мов калина в лузі,
ще не зів’яли давні друзі.
Або побачу ту, що знов
іде у маєві обнов
душею юна... але інші –
одна одної красивіші...
і кожна пасія – любов,
якої не було раніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
[i]« Скільки ниточка не в’ється,
а кінець знайдеться...»[/i]
Поговірка
***
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
паралізує білий світ,
аби очистили корита
бюджету ненажерна свита
пуйла і шолудивий кіт.
***
Поступово настає момент
істини... і миті однієї
розіб’є історія ущент
археологічний постамент
носіїв совкової ідеї.
***
Ніхто не спонсорує те кіно,
яке показує зелена вата.
Америка на це усе одно
плює із капітолію й сенату,
то маємо самі капітулянта
мокати носом у його лайно.
***
Офісної челяді чимало
вигодувало енкаведе
раші за кулісами кварталу.
Їх раніше всюди вистачало
і тепер не ділися ніде.
***
На ідола молилися віками,
та поки осягали словеса
упертої ослиці Валаама,
релігія не привела до тями
парафії, що вірять в чудеса.
Компіляція
Діти ще у школі кацапнуті.
І такі ж директори колись
пузирями пнулися увись,
і такі ж диктатори надуті
появляються із каламуті,
де ще дурні не перевелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
« Якщо чогось немає,
то його можна намалювати...»
Майстер
І
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
аби пророк у кожному воскрес.
ІІ
Почують слово убієнні душі
на капищі музейному, у пущі,
на прощі біля лисої гори,
за вікнами урочої пори,
якою обумовлене грядуще,
а далі... погадаємо на гущі,
кого які чекають вечори.
ІІІ
Малюємо забуті серіали
нового у майбутньому кіні,
і Матенхаузу меморіали,
і петриківські в’язі... по війні,
і на шоломі, і на тлі ракети –
лихі привиддя східної планети,
які лякають західну юрму.
Покажемо у сяєві пітьму,
аби пізнали, як ішли у лету
непізнані оракули, поети
нізащо, хоч і знаємо, чому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
« Одна їде –
всі трясуться...»
Феміда
***
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
не забудьте і зверніть увагу,
хто тоді тікатиме в Оман.
***
Поки доживають пустомелі,
вимре популяція совка
і займе посаду єрмака
інша лярва офісу-борделю.
***
Мріємо трудитися у полі
хазяями на своїй землі
і тоді аж мусимо поволі
осмалити голови гнилі.
***
Воздається кожному по вірі,
за яку тримають у сізо,
істина московії в ефірі –
це роздуте владою іпсо.
***
Важко виживати, але тяжче
бачити як у борні ідей
люди не міняються на краще,
поки є диявол між людей.
Колізія
Свиня не хоче, та хропе,
козел бодає і радіє,
що він очолює події,
та є оказія – сліпе,
що доїдає канапе,
колись усе-таки прозріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
[i]« Від великого розуму
дурниць теж вистачає...»[/i]
Контрапункт
І
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Європа грає на роялі,
а в Києві Земля гуде.
ІІ
Дорога кожного – до ями.
тому у деяких людей
макітра ходором іде.
Неошелешені думками,
дорослі є... немає тями,
що неук націю веде
до фінішу вперед ногами,
де сяйво виїдає тьма,
а заодно, само собою,
і мотивацію до бою,
тому її уже нема
там, де панує безголов’я,
а Єрихон, що за стіною,
не чує як гуде сурма.
ІІІ
Лише надія виживає
у цьому світі і тому
добродії ідуть до раю,
а лиходії – у пітьму.
Але видумуємо... Лету.
Харон осмолює човни,
бо є іще живі сини.
Освоюємо ті планети,
де уникаємо тюрми...
....................................
Пророки темної юрми
очолять релігійні секти
і будуть ідоли вендети
обожнюватися людьми,
а далі буде.....................
...........................пієтети
і до, і нині – це не ми,
богема списує сюжети,
а перехвалені поети
про себе видають томи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
[i]« Гоп, наволоч, до кучі...»[/i]
Пролетарій
***
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
а очманіле необхідне зло,
аби навіки
запасали ліки
від каяття, яке уже було,
***
А нам даються неуки-брати,
аби уміли ворога любити,
але іти
далеко до мети,
аби і їх обіймами душити.
***
А у войовничій веремії
учимося ворога любити.
Є іще надія,
що повію
світову можливо утопити.
***
А комуняки... милують своїх,
усупереч неписаних канонів.
І на умі у них
звільняти всіх,
та із китаю не дають вагонів.
***
А у поляків є ще сила духу
нагадувати, що вони пани,
хоча із потерухи
видно вуха
московії і нашої шпани.
[i][b]Отже[/b] [/i]
А нас не обманули ліліпуті.
Ми і самі такими удались,
що не уміли їм казати: «брись!»
Але по суті,
поки є надуті,
лишається надія на колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
[i]« Поезія можливо, що від Бога,
а от поети інде – казна-що...»[/i]
Аналітика
***
Все минає, але хай живе
те, що угамовує досаду
і чому іще даємо раду,
поки відображення криве
поміняє погляди на владу.
***
Як соловеї дальньої діброви
готуємося у свої краї,
а зграя, очуміла від любові
і відданості материнській мові,
ще ігнорує правила її.
***
Якби любили мову малороси
та мали чисті душі і серця
із вірою, що карою Отця
є нині їхні клоуни і боси,
війна б уже добігла до кінця.
***
Поезія веде людей у далеч,
а генію пасує маячня:
стерніє поле... политься стерня...
неповторимі рими б’є параліч.
Поети є... для позіхання наніч
і для пародій більшає щодня.
***
Якщо нема традиції культури,
то не переінакшити її...
на суржику виховується дурник,
а де панує поетичний суржик,
поезія – одні молочаї.
***
У кожного одна своя дорога
і доля у єдиному краю.
Не всі поети волею Святого
явилися пророками до того,
як визначили місію свою –
іти і вести до одного Бога.
Кореляція
Не любіть поезію мою,
бо вона гіркіша молочаю
і до перемог не надихає...
це ж бо не про пекло у бою
і не про ідилію в раю,
а про те, що націю єднає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
[i]« Не молитвою одною...»[/i]
Канон
Буває іноді весною
душа міняється за мить
і знову, наче, не болить,
і лірою неголосною
чи то гітарною струною
у серці музика бринить,
пташині хори із нікуди,
сонетні ямби і хорей,
і переспівує борей
мелодії на повні груди
подалі від лихого люду,
і по дорозі до людей,
де кожен у собі почує
і великоднє алілуя,
і світанкове селяві
у високості, і нові
акорди духу у молитві,
і силу нації у битві,
де є ще воїни живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
(ХИМЕРИКИ
із дна зеленої твані)
[i]« Від величного до смішного –
один крок...»[/i]
Перифраз
***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.
***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.
***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.
***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.
***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.
Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
« Буває пізно
пити боржомі...»
Сентенція
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,
за скоєне біля керма.
Чому немає перемоги?
А, може, не туди веде
оманське чучело двоноге?
Чому немає допомоги?
Тому... що офіс украде?
А на московії ще видно:
її лакея єрмака,
колаборацію совка...
і ошкіряється огидне
чудовище вурдулака,
тому що пізно, очевидно,
його утнути до пенька.
Але за кого... ні, не дуже
іспанський сором опече,
коли почуємо іще,
чому Америці байдуже
як тій калоші у калюжі,
що протікає і... тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
« Все у руцях Божих...»
Притча
Пливе за обріями ирій
і як не тішитись, коли
у надвечір’ї чую щирі,
сумні і жалісні, – курли.
Весна вертається до мене,
заходить сонце у вікні
і теплі крила ойкумени
мене обіймуть уві сні.
А небеса засіють зорі
і поки місяць угорі
осяє ниви неозорі,
Ярило зійде на зорі.
І заквітує та калина,
що не зів’яла на війні,
і буде жити Україна,
щоб не журитися мені.
Ключами долі однієї
летять до хати на селі
у рідні гнізда журавлі
і я вертаюся до неї
осколками душі моєї,
розвіяними по землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
[i]« На Мая будєм
жаріть шашликі...»[/i]
Офіс
***
Ще галасують недобиті зомбі,
чому вони у себе, мов чужі,
ховаються і досі в катакомби,
або... за що русня метає бомби
туди, де їй немає ще межі.
***
Міняються лакеї як угодно,
а так як подобає – аж ніяк
і памороки неуку-народу,
який не голосує за свободу,
напевно, добиває... не-єрмак?
***
На Банковій триває параноя,
але альтернатива цьому є –
або ума немає у героя,
якого обирали як плейбоя,
або кроти взялися за своє.
***
ОПе працює, наче... Мата Харі
та апробує заданий сценарій,
що як на зло не реалізував,
але хоч показово налякав
царя із агентурою у парі,
аби було... що босу обіцяв.
***
Величний бреше іноді затято,
що слуги у народу є одні
і їм немає місця на війні,
тому як подобає ухилянту,
репрезентує витрішки дурні.
***
У рейтингу не кожному дано
лукавити і дибати угору,
а як реально, то – іти на дно
до рівня унтерфюрера мордору.
Мораль
Якщо багате бідному на зло
як хижа птиця набиває воло
своє або володаря престолу,
то буде як не раз уже було,
коли його у небо підняло
і гепнуло наопашки додолу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]« Нема чого дивитися здаля
на москаля...»[/i]
Українець
Сатирою нікого не уб’єш,
тому її боятися не хоче
ні поц із булавою, ні... авжеж
отой, із росіяндії без меж –
з якого вікіпедія регоче,
сахається, але таки, ірже...
так само із дебелої коняки
у галіфе, але без фаберже
отамечки... оба у негліже –
вагомі кандидати на гілляку.
Нема чого розчулюватися,
якщо на часі плакати охота,
аби не очаровуватися
і не ліпити ангела із чорта.
Як не хитруй, а лихо не мине
ані шута, ані царя Гороха
і казочка кінчається потроху,
якщо усім лишається одне, –
через поріг пересадити Оха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
[i]« І день іде, і ніч іде,
і голову узявши в руки...»[/i]
Кобзар
І
Ідуть одні за одними літа
у пошуку апостола науки,
який узяв би голову у руки,
і не боявся, що вона пуста.
Уже і друга сотня проминає,
а Вашинґтона у людей немає,
а як і є, то і його, таки,
із бойового головного краю
послали... майже-що, на Соловки.
ІІ
Ну, а кому ще є до того діло,
як діють паразити-шахраї
і спадкоємці яника-дебіла
зелені нині, а учора білі –
[i]борімося[/i], щоб викурити їх.
Але не чують цього лоботряси,
яким нема чого іти у бій
ані за край осиротілий свій,
ані за себе, бо... немає часу
або немає іншої мети
як від війни подалі утекти.
У владі окопалися пірати,
у офісі зарилися кроти,
у рясах – біси ряжені, кати,
лакеї, вірні слуги окупанта,
щоб армію на фронті грабувати
і змитися із палуби у тил.
ІІІ
[i]Караюся і мучусь, та не каюсь, –[/i]
але навіщо, не гадав Тарас.
У неосяжне небо плине час,
а відтіля видніша доля краю
і заповіт, який не забуваю,
аби останній промінь не погас.
Аби в ярмі кацапа не ходити
і не боятися його вночі,
коли [i]перекликаються сичі... [/i]
...............................................
пора уже усім [i]обух сталити, [/i]
тай знову [i]заходитися будити [/i]
ту волю, що приспали паничі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
[i]« Недолю, як і долю,
не об’їдеш на лісапеті...»[/i]
Приказка
Сьогодні ще гуляю я
на березі крутому,
а уночі душа моя
цугикає додому.
І педалюю... уві сні
у неурочу пору
на двоколісному коні
верхи по косогору.
Як і тоді, коли узрів
у полі юне диво,
але... упав, бо не умів
триматися за гриву.
Не угамовується кінь,
алюром і галопом
несе мою до неї тінь
оазою Європи.
Живе у пам’яті дівча,
тому і... може бути,
що я її не помічав,
але не міг забути.
Та уявляється мені,
як я на білому коні
із далечі вітаю
мою омріяну до сліз,
але у маєві беріз
її уже немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
[i]« Будь гідним того,
щоб до тебе потягнулися люди...»[/i]
Правило
***
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.
***
Поети є реальні, і ніякі,
і ті, що завойовують серця,
але... якщо ми щирі до кінця,
то не ламаймо правила загальні,
аби зайняти не свої місця.
***
Ми усілякі. Але як не є,
усі ми добиваємось одного,
аби і у поезії своє
притягувало іноді до свого.
***
Уже й весною на планеті
стерня поезії цвіте
і, уповаючи на те,
скиртують у вінки сонети
і неофіти, і поети,
аби піймати пієтет.
***
Надіятися, може, і не всує,
що опанує грамоту народ,
та поки-що процеси педалює
один і той же нео-ідіот.
***
У кузні імітації процесу,
що нібито, поезії кує,
музики є, і барабани є,
і видатні аматори інверсій,
та окаянне у кімвали б’є.
[i][b]По інерції[/b][/i]
Плідна поезії нива,
поки тобі не чужа.
Навіть коли без гроша,
буде людина щаслива,
адже навзаєм красива
внутрішньо чиста душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
[b][i](лімерики)[/i][/b]
« У джунглях промахується
не тільки Акела...»
Репліка
***
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.
***
А на війні до перемоги
нема єдиної путі
як і дороги,
поки ноги
допомагають у житті.
***
А ми лишалися сліпими,
коли сміялися, аж-аж...
бац-бац і... мимо
і незримо
усе охоплює міраж.
***
А ми не уявляли тих висот,
де нині найвеличніший знайшовся,
але такий народ –
з усіх свобод,
що обирав, на те і напоровся.
***
А ось тобі і казочка уся,
що якось не кінчається і досі,
бо тлусте порося
іще пишається
у вишитій своїй косоворотці.
***
А поки ми воюємо одні,
парафія роздмухує кадило
і не одній свині
на цій війні
потрібно укорочувати рило.
[i][b]Ре-те-не[/b][/i]
А нам не вистачає батога,
аби усі взяли у руки ноги
і як один ішли до перемоги.
На те й Каа
та іноді Яга,
допоки є Табакі й бандар-логи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
[i]« Сам із собою тихо
я бесіду веду...»[/i]
Евріка
І
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.
ІІ
Овідії ще є у цьому світі:
інакомовні генії-піїти,
зозулі й півні, сови і сичі,
що тиражують опуси вночі,
аби себе вписати до еліти,
та указати зайвому мені,
яким я бути і не бути маю
якщо за волю дорогого краю
іще не опинився на війні.
Мене, як Архімеда наодинці,
у кожній ситуації щодня
не помічає ні чужа рідня,
ні щирі малороси-українці...
................................................
Іду, не утрачаючи надій,
дорогою своєю до криниці,
аби напитись чистої водиці,
якою захлинеться ворог мій...
і може бути, що в душі моїй
поезією світ мій освятиться.
ІІІ
Можливо, і не довго ще іти,
але не поспішаю під калину,
і думаю, навіки не загину,
коли піду у зоряні світи.
Надію маю – мовою полину
у далину і з тої висоти
за нею буду і... за Україну,
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
[i]« У попа була собака,
він її любив,
вона з’їла кусок сала,
він її убив,
у садочку поховав,
на пеньочку написав, –
у кацапа був собака,
він його любив...»[/i]
Епос
На росії в Україні
всі – багатії
і тому брати повинні
знищити її,
історично поховати,
і в аналах написати, –
на росії Україну
хочуть москалі...
Головує ще у Раді,
ніби, не свиня,
та у ОПі на нараді
никає русня.
Дуже хоче рулювати
і нікому не казати,
як гальмує все у Раді
головна свиня...
А на самій верхотурі
геній на коні
копіює у натурі
вивихи русні.
Україну поховав,
всьому світу показав,
як планує верхотура
зраду на війні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
[i]« Чим стисліше словами,
тим ширше думкам...»[/i]
Постулат
***
Не пишуться вірші.
Лякає ЧаПе –
чим гірше, тим ліпше
ерзацу ОПе.
***
Якщо і ніяке
тасує війська,
тоді у вояки
корона тяжка.
***
Триматися влади,
причина одна –
ніякої зради
не спише війна.
***
Та годі лякати,
що буде майдан,
якщо винуватий
один отаман.
***
Якщо обираєш
паяца-цабе,
чому не вважаєш
виною себе?
***
Останні етапи
цієї війни –
урізати лапи,
що біля казни.
[i][b]Інклюзія[/b][/i]
Готові до бою
майбутні герої
своєї одної
Вітчизни сини,
якщо переможе-
мо плем’я вороже,
тоді уже, може,
не буде війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
[i]« Все приховане
одного разу стає явним...»[/i]
Невідворотність
***
Нема надії на Наполеона,
на Ватерлоо, на Бородіно,
і на... трагікомедію кіно,
в якій собі нап’ялили корони
комедіанти і хамелеони,
кому і сяк, і так – усе одно.
***
Наукою не виявлені факти,
чому самозакохане і темне
юрма асоціює як зелене,
хоча, неначе, є що обирати
у часовому просторі Ейнштейна,
де чорної матерії багато.
***
Нежадний має євро і майно,
але не уявляє ще воно
до себе антипатію й огиду.
Уже і їжакові очевидно,
яка різниця – чи іти на дно,
чи готуватися до суїциду.
***
А наш слуга один у двох панів –
у лапах еФеСБе і у мамони...
і як йому не обійти закони,
якщо і не утік, і ще не сів?
***
Уже і спікер надуває щоки,
що у народу вилізає боком,
допоки Рада – лебідь, щука й рак.
Один лакей бере у руки ноги
і трійкою везе до перемоги,
ну, а у возі... вйокає єрмак.
***
Величний не ганчірка. У купе
аероплана сам тасує кадри,
готує собі алібі, заради
офшору, шашлика і канапе.
Але у США єдина є порада, –
якщо тебе викручує ОПе,
тоді не розраховуй на мільярди.
Резюме
У офісі не коміки сидять,
а ряжені ворожої держави,
які хотіли дуже на парад
у Києві... у Ялті пити каву,
але... не дочекаються лукаві
на випивку із пу на брудершафт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
[i]« Не все втрачено,
поки не передбачаєш гіршого...»[/i]
Припущення
Коли тиняюся у самоті,
то іноді впадаю... у нірвану,
аби думки розвіяти пусті
навіяними сурами Корану.
Не маю ні уваги, ні ваги.
Усе одно упоминає всує
не те, що додає мені снаги,
а бісота, якої не пойму я.
Елегії чи опуси пишу,
оспівую минувшину убогу,
то і тоді єдиному служу –
моєму найвагомішому Богу.
Із ним таємну бесіду веду
нараяною мовою народу
і, може, попереджую біду,
що зазіхає на його свободу.
Або даю історії урок,
або віщую очевидне лихо,
коли у кого запалає стріха,
або корона... хай би і вінок
сонетів на багато сторінок...
...............................................
поезії народжуються тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
[i]« Там за поворотом, –
тарарам, та-ра-рам...»[/i]
Відлуння
І
Ріку життя не вичерпає море
і течію не виплеще до дна,
але... її висушує війна,
в якій відомо, хто кого поборе.
Супроти окупації і горя
стає усенародною вона.
ІІ
Та байдужіє слугам доля краю.
Трибуну обіймають краснобаї.
За волю, ніби, точаться бої,
а волі то у влади і немає,
аби, допоки мозок усихає,
урізати амбіції свої.
Спічрайтер має поросяче рило,
у офісі усім пора на мило,
величного у рейтингу трясе...
немає опозиції проходу,
а урядовій мафії уродів
умовні одиниці –
над усе.
ІІІ
Ой, нічого на дзеркало пеняти,
коли з чужої легкої руки
лакеїв тиражують... отакі
свої та наші... іроди-пілати,
які самі себе перемагати
уміють...
насобачились,
таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
[i]« Де кисло і гидко,
московію видко...»[/i]
Поговірка
***
На раші не чекають миру,
їм знову, – Київ подавай!
Але і цьому буде край,
коли вампіра і кумира
евакуюємо у рай.
***
Ще воюємо і треба
кожному солдату,
типу зелі і кулеби,
видати лопату.
***
І ми побачимо здаля
вперед ногами москаля,
хоча і... може бути,
червона мафія кремля
своя зеленій хунті.
***
У офісі на підлу зраду
(чию?)
позакладало вуха,
але тримаються за владу
свою
як воші за кожуха.
***
Війна ніколи не дає
нікому те, що треба,
хвалити Бога, є своє,
а зайве армія доб’є
і на землі, й у небі.
***
Не уживається совок
у хаті малороса,
тому й отримує урок –
лише осиковий кілок
укоськає барбоса.
[i][b]Кульмінація[/b][/i]
А філософія рече, –
усе минає і тече,
міняється і чахне,
коли у світі гаряче́
або оскомина пече –
московією пахне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
[i]« Маленький сірий чоловічок
накоїв чорної біди...»[/i]
Л. Костенко
І
Ми обирали по досьє
смішного дилетанта,
тому і маємо своє...
а що було і досі є –
на совісті ґаранта.
Бо у баталії за мир
не всі наїлись гички,
герої, ясно, що не ми,
та й між зеленими людьми
є сірі чоловічки.
Усе кінчається колись,
а ми іще не нажились
бодай у світі цьому,
який пізнали до війни,
коли не відали ціни
усьому.
ІІ
Нечиста сила нас несе
до миті рокової,
де відбувається усе
реально не зі мною.
Біблійне слово упарсин
живого убиває
і я у світі не один,
кого уже немає.
Але нікого не виню,
молюсь за душі сущі,
які на лінії вогню
воюють за грядуще.
Такого бути не могло,
якби у світі не було
заслуженої кари...
щезає місто і село,
та виживаємо на зло
сансарі.
ІІІ
Видибуємо із пітьми,
юродиві – по волі
тупоголової юрми,
раби своєї долі.
Дедалі важчає іти
до осіянної мети,
якої не почули,
бо не лише мої світи
поглинуло із висоти
минуле.
* – вічне колесо долі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
[i]« Малі нащадки українців
не будуть гратись у війну...»[/i]
Прогноз
І
Що було на віку до війни,
уявляю як неопалиму
у тумані за хмарою диму
купину у краю, де чини
та ворожі і сучі сини
вже ніколи не будуть своїми.
ІІ
А свої... не байдужі мені –
ще учора було їх багацько
і сьогодні... усі на війні.
А кощії... опудала бацьки,
арахамії біля свині
хай горять у своєму вогні...
...................................
і Гаага... прозріє зненацька,
і куми... на арені кіна
і на сцені зеленої муті
та лакеї паяца, по суті,
для яких не існує війна,
опиняються біля лайна,
що воює за рейтинги дуті.
ІІІ
І ніякі... по духу чужі:
бісота, голомоза ***
псевдо-слуги і лжепатріоти,
людоїди на нашій межі,
але корисні їм ідіоти
перевіються... як міражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
[i]« Минуле тане у горнилі часу
майбутнього – на спомини собі...»[/i]
Самвидав
І
Із ирію повернуться лелеки
і люди – із чистилища подій,
розтане іній, щезне буревій
війни, та уявити це нелегко.
Усе стає примарне і далеке,
згасають мрії, меншає надій.
ІІ
Пригадую минуле вечорами,
буває, і ночами не до сну,
коли переглядаю панораму
очей веселих і лише одну
неуловиму усмішку сумну.
Та канули навіки юні роки,
і невеселі спомини, і сни,
і може, порахую восени
здобутки і недоліки – на око,
а перемоги... до кінця війни
оберігаю олімпійський спокій
і може, дозимую до весни.
ІІІ
Накочуються туга, і печаль,
і душу кличе непробудна тиша.
О, рідні люди, як мені вас жаль,
коли уявлю, що усіх залишу,
кочуючи у невідому даль.
Позаду і тини, і перелази,
і ночі у молитві до Отця,
і дні у поті чуба і лиця,
серця і душі, і... одного разу
побачу, що стає все менше часу
до миті неминучого кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
[i]« У коридорах влади йде охота
на кожного бійця і патріота...»[/i]
Реалії
І
Напевне тяжко бачити із неба,
що витворяють люди на Землі
і... ось вам, нате! Біси із ереба
явилися усюди, де їм треба,
але найперше, ясно, у кремлі.
І Україна мусить воювати.
А хто іще, коли своє лице
ніяк не може уронити НАТО,
рятуючи і дупу азіата,
і заодно кощієве яйце?
ІІ
До Піррової анти перемоги
ще не один чекає рубікон
по колії воєнної дороги,
якою їде наш наполеон
і копіює, нібито, кумира,
який піймав паяца на гачок
і силою примушує до миру
за жирний території кусок.
Вартують одне одного вояки,
що мають одинакові ознаки
на рівні сюзерена і цабе
та надувають щоки і себе,
допоки їх курують посіпаки
із мафії ОПе і еФеСБе.
ІІІ
Жадоба влади додає охоту
не пожаліти ні крові, ні поту,
аби упився не один упир.
Попереду багато ще роботи:
озброїти ракетами піхоту,
міняти владу і її суди,
аби подалі бути від біди,
яка веде людей на ешафоти,
переконати навіть ідіота –
або ми перемелюємо їх,
або вони здають орді усіх,
що записалися у патріоти,
бо не на часі, поки є вампір,
у мишоловці доїдати сир,
ну, і так далі...
.....................думай-те, істоти,
які ще за, але уже не проти,
що після перемоги буде мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
[i]« Хто довго запрягає,
той завжди запізнюється...»[/i]
Вислів
Їхали ми, їхали і от,
нібито, доїхали до краю,
де усіх чекає поворот,
може, не у пекло, а до раю.
Видно, що інерція така
у карети ситої Європи –
явно запізнилась і швидка,
і пожежна... риємо окопи.
Амнезія пам’яті вгорі
стимулює все несамовите,
самозвані люті упирі
чавкають угноєне корито.
Ну, а наше шапіто веде,
нібито, подалі... до кордону,
та у небі меншає озону
і палає небо де-не-де,
і немає схованки ніде
по дорозі до армагеддону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
[i]« Непройдене сьогодні
буде не за горами завтра...»[/i]
Тезис
***
Росія визволяє три віки
від нації Бандери українців.
Але навіщо ми, сякі-такі,
у відповідь на бомби по столиці
поцілили у їхні літаки?
***
Не лікар я, та маю на увазі –
у хворої совкової сім’ї
діагноз є... поїхали по фазі.
Вертаємося на круги свої
у просторі, у психіці, у часі.
***
Немає репутації у ***
а рейтинги – лише більмо на оці.
Лишається єдине – суїцид
і харакірі у новому році...
***
Кілок на лобі декому теши,
усе одно у нього чорне – біле.
Та хоч собі сьогодні не бреши,
навіщо вчора обіляв дебіла.
***
Не жадібні бувають москалі
у ейфорії і на епатажі –
все під ялинку: сушки, кораблі,
ракети, батальйони, екіпажі.
***
Руїною окопана земля
готова до чергової атаки,
аби плюгаве пугало кремля
як шишку почепити на гілляку.
[b] [i]Ітоґо:[/i][/b]
Уже на носі високосний рік.
Колядники із офісу активи
украдені пакують на Мальдіви,
омани, емірати, в інший бік...
злодійкувата партія базік
очікує на новорічне диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
[i][b]Своїй ілюзії[/b]
« Не шукаймо те,
чого ніде немає...»[/i]
Вітер
Є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде,
тому і залітає де-не-де
у келію Еола Аеліта.
Її зоря його зорю найде,
якщо обом іще на цьому світі
є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде.
Полетимо до сьомої орбіти
і не даремно тішимо себе
деінде, досягаючи зеніту,
і поки сяє небо голубе,
є чим, буває, душу обігріти.
[i][b]Вітру в полі[/b]
« Все пізнається
у коловороті життя...»[/i]
Осяяння
Вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я,
тоді і буде Муза нічия
до тебе Аелітою літати.
Поетова фантазія багата,
тому на зламі цього житія
вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я.
Її оберігатимуть пенати
як не удома, то у лободі,
а побудуємо небесні шати,
полетимо у вирій і тоді
вертаємося до своєї хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
[i]« Покайтеся, брати мої,
молю вас, благаю...»[/i]
Пророк
Ріку життя не оминає горе,
поза якою ще іде війна
і невідомо, хто кого поборе,
якщо воює біс і сатана.
А їй немає ні кінця, ні краю.
Хоча за волю точаться бої,
та волі, як такої, не буває,
якщо за неї нищити її.
Якщо Марія народила Сина
на покаяння за чужі гріхи,
то явно винувата й Україна
ота, яку спокушує лихий.
Немає як на долю нарікати,
що кармою прикуті на віки
до легкої ворожої руки...
корупція оточує ґаранта,
тому і руку нікому подати
у течії життєвої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
« Як не оглянутись, аби піймати
неуловиму усмішку її...»
Автоцитата
І
Не вигадую того ніколи,
що і нині у серці таю,
ну, хіба-що, оту... не мою,
із якою то лісом, то полем
вирушали до синьої школи
у забутому нині гаю.
Даленіє моє незабутнє,
неповторне, веселе й сумне,
що за мить уві сні промайне
із минулого у каламуті –
у щасливе і світле майбутнє,
де немає її і мене.
ІІ
Є пророки у рідному краї,
та якщо випадає мені
досягати у далі ясні,
то із того, що не забуваю,
нічогісінько не уявляю...
ну, хіба-що...
на мить...
уві сні
ще іду, але не поспішаю
із дитячого табору-раю
у герої, але... на війні.
Може й можна таке уявити,
що Бандера – це, нібито, я,
коли йду не любити, а бити
в Україні кацапа-бандита,
що на раші – єхидна сім’я.
Залишаю у цій іпостасі,
що висвічує десь на межі,
незабутні мої міражі,
бо не випало грішному щастя.
Розійшлися у просторі й часі
як у морі вітрила чужі.
ІІІ
А тепер за межею сторіччя
укривають дороги мої
терени і густі пирії,
та зоріють небесні і віщі
незабутні веселі обличчя
і зажурені очі її,
за якими не варто тужити...
...............................................
можна бути, і все-таки, жити,
і на це вистачає снаги.
Та коли я не маю ваги
і за це мене слід укусити,
не дивуюся... то єзуїти –
окаянні мої вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
[i]« На війні
нічиєї не буває...»[/i]
Стратегія
***
А ми усі із шостої палати,
якщо не розуміємо, чому
пора вітати
і у шию гнати
і по одежі, і по розуму.
***
А наша делегація балету
явила небувалий епатаж
у білих кедах.
Ну, а попереду...
очікує новий ажіотаж.
***
А в шапіто усі наполеони,
і як один за армію взялись,
бо є мільйони
й теле-марафони,
аби в історію... уляпатись.
***
А «неутік», усе-таки, набрався –
як не ума, то духу... не лоха
і не ус...ся, а таки, подався
у вояжі у свиті єрмака.
***
А в Україні жаба – це не птиця,
та квакає, буває, на стеблі, –
це я, дивіться –
у руці синиця!
Та дорогі у небі журавлі.
***
А нації об’явлена вендета
яси і зла на полі доброти.
Є пієтети,
та така кебета,
що є куди... нема за ким іти.
[i][b]Апеляція[/b] [/i]
А фінішую на печальній ноті,
тому що на захопленій землі
є ідіоти,
що іще не проти
умов, які диктують москалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
[i] (лімерики)
« Ай, моська, сильна тим вона,
що лає на слона...»[/i]
Байка
***
А пожежі немає наразі,
бо на раші – за мир і любов...
слон у лавці,
осел і паяци
наламали у полум’я дров.
***
А слуги офісу сповна
у кожній акції – безуглі,
бо від осла
і від слона
ОПе отримало по дулі.
***
А в Сенаті пролунало, – [i]фе! [/i]
В капітолії не ідіоти.
Аутодафе
у галіфе
показали три мордовороти.
***
А просити долари, таки,
їхали пикаті і уперті,
типу: єрмаки,
стефанчуки
і так далі... насолити Петі.
***
А хто кого, ще невідомо,
осел слона чи слон осла,
зате удома
є утома
від одіозного козла.
***
А на паші зелена корова
ще жує золоте й голубе,
та єдина умова,
що буде здорова,
як сама не заріже себе.
[i][b]Нарація[/b][/i]
А як буде день, то й буде їжа.
Час минає і проходить біль.
Дивовижа,
що на рани свіжі
саме зелень посипає сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
[i]« Діти батьків –
естафета у майбутнє...»[/i]
Легенда
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.
Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти
у суєті самоти.
Має свої заповіти,
мрії і цілі ясні
юна опора еліти...
до перемоги, мені
є кому слати привіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
[i]« Лиха біда,
якій кінця немає...»[/i]
Антитеза
***
Кацапія бажає договору,
аби і не було кінця війні,
і не горіти у її вогні,
а те, що є у ящику Пандори, 0
само повилізає навесні.
***
Поки небо укриває хмара,
ПеПео під нею береже
ОПу і зелене фаберже,
та не омине небесна кара
ані їх, ані опезеже.
***
Анциболи із шостої палати
у лютій політичній боротьбі
у ногу вже уміють попадати,
а от по опозиції пуляти...
то краще би у голову собі.
***
У кого є і наміри, і право
оберігати націю свою –
зупинені машиною держави...
а діючі перевертні лукаві,
«поїхавши», у душу їй плюють.
***
Дуріє кривославний халіфат,
усі посади позаймали геї,
усюди чути войовничий мат
і в силу еволюції цієї
в парафії гундяя – целібат.
***
Міряє недопалок корону,
«геній часу» має булаву
і від ліліпута охорону...
та Феміда діє по закону
і чекає їх на рандеву.
[b][i]Анотація[/i][/b]
Воюємо, кладемо душу й тіло,
неначе цього тільки і хотіли.
А що іще, коли судилось нам,
переінакшувати ляські гімни,
не думаючи про майбутні зміни.
Та дещо помінялося... і там,
де є бавовна, нині чути, – бам!..
таке знайоме, хоч і застаріле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
[i]« Ніщо так не оплутує
як павутиння інтернету...»[/i]
Тавтологія
***
Чого лише не чуємо у Gugli
із того, що буває на війні,
коли там опиняються безуглі
гієни на всю голову дурні.
***
Де є ще русофіли, там усяке
на будь-яку усячину клює.
На що уже не жадібні поляки,
а й ті нічийне мають за своє.
***
Обрізані нарциси і паяци
у ролі шолудивого кота
нічого і нікого не бояться
ні ока Бога, ні Його суда.
***
Приміряє бестія корону
цезаря у хакі... для пихи.
Свита пхає чучело до трону, –
хай воно спокутує гріхи.
***
Стратеги мають тактику, девізи
і кредо доленосної судьби,
що видає у владу вічну візу
на радощі всеїдної юрби.
***
Негадане або неждане –
боки одного... false @ true...
одне – неначе, сіль на рану,
а інше застує добру.
Завіса
Не заримуєш ямби і хореї,
метафори й епітети одні
й ті самі, як уміють корифеї,
а долю не об’їдеш на коні
у час суворий і у темні дні,
хоча й хороші наміри у неї
до перемоги правди на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
[i]« Що написано пером,
сокирою не вирубаєш...»[/i]
Ремінісценція
***
Америка не знає голокосту,
її не завойовує совок,
тому у день подяки, ради посту,
ще милує індиків і качок.
***
На раші не було голодомору,
бо Україну зайняли брати
і ради людожерної мети
її перетворили на обору.
***
На босі ноги узуваю мешти
і думаю... наївно, – [i]ось то ми! [/i]
Бодай, не виділяюся із решти
народу, що тікає із тюрми.
***
Мусимо звіру обрізати лапи,
поки осяде у наших умах, –
[i]на генетичному рівні кацапи –
це бабуїни, хоча й у штанах.[/i]
***
Нема ніде такого русофіла,
якому лють не осліпляє зір.
Хто у собі плекає «руській мір»,
до того не дійшло, то долетіло.
***
Не афішую ні свою породу,
ні Божої до себе доброти,
але не раджу зопалу іти
майданом знову за чужу свободу.
[b] [i]Nota bene[/i][/b]
Мову не потрібно захищати
з піною у роті. Адвокати,
вашій допомозі завдяки
оживають рашеські полки
параної, фобії і вати...
ніж із вітряками воювати,
краще обрубати язики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]« Важка шапка Мономаха,
а булава ще тяжча...»[/i]
Парафраз
І
Елліни ідіотами вважали
далеких від політики людей,
які ніколи і не воювали,
і не ішли тому у генерали
як нині найвеличніший Мойсей,
який веде уже чотири роки
(утомлений, небритий, одинокий)
до перемоги... не було ідей,
то виліпили ідола... що нині
хіба-що не розп’ятий. Та єдиний
месія цього світу – не єврей.
ІІ
І в Україні є позеленілі
мутації ідіотичних рас,
які воліють зупинити час
і бути паразитами на тілі
у нації, як це було не раз
в історії, у кого чорне – біле,
а суща правда, нібито, брехня,
кого оберігає кацапня,
аби не переводились дебіли,
які – за владу і її бабло...
То й маємо собі царівну-жабу,
у голову якої не дійшло,
що біля неї діють їй на зло
агенти штибу офісного штабу.
Анциболи Талмуду й Каббали
боялися агенції Сіону
і не опам’яталися, коли
у піку явно що Наполеону
героя часу нашого найшли.
ІІІ
Не угадаю із якого разу
ці шукачі угадують себе –
і загребуще, що усе гребе,
і те, що єресь квакає до сказу,
і той невиліковний ідіот,
якому ніколи зашити рот,
хоча і треба... та немає часу
і нікому лічити цю заразу,
аби не лікувати весь народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
[i]« Є тільки мить на шляху поетапному,
що у людей називають життя...»[/i]
Ремікс
І
Оплакує себе у небі осінь
на золото потоками води.
Це наші кольори, які і досі
політики і діячі, дорослі,
не поміняли. Віють холоди,
іде зима і, з нею по дорозі,
іде війна колоною орди,
не замерзає, не перемагає,
але на цій дорозі залишає
криваві незагоєні сліди.
ІІ
Ідуть живі, але... на кращі села,
де і раніше мріями жили.
Кацапія їм шиє постоли,
Європа апелює, – [i]ще не вмерли[/i],
Америка – що не перемогли
корупцію і мафію раніше,
аніж країну захопили інші
парафіяни ОПи... і ярма...
............................................
нікого ця опінія не тішить,
тому і зброї меншає все більше,
і гроші – ніби є, але нема.
ІІІ
Гадаємо, –[i] а що керує нами,
коли лякає істина словами
нового гімну і не майорить
у небі позолотою блакить
знамен, які... не догори ногами?[/i]
Де унизу – духовне, а земне
панує угорі над головами –
нікого ні війна не омине,
ні горе, ні руїна, ні цунамі.
Земля жива і дух її летить
до сонця. Композиція велить
інвертувати кольори місцями,
але на це не вистачає тями.
Уже – на часі,
бо життя –
це мить,
що володіє нашими умами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
[i]« Не любов’ю єдиною
пам’ять оживає...»[/i]
Притча
Не об’єднають гору із горою
ніякі осі й полюси Землі,
як іноді у голубій імлі
за піною далекого прибою,
поєднані уявою живою
за обріями часу, кораблі.
Але буває, миті однієї,
ще виринає у нічній порі
із марева на видимій горі
роковане побачення з тією,
що промайнула образом лілеї
у зодіаку нашої зорі.
І досі є чого душі зоріти
до ранку на околиці села,
де ружею колючою цвіла
тоді єдина у моєму світі...
зів’яли у розлуці жовті квіти,
аби вона не вічною була.
[i][b]A'Rosa miа[/b]
« Немає нічого такого,
чого б не могло бути...»[/i]
Фантазія
До берега причалює «A’ROSA»
картиною зі сну чи дежавю
і йокнуло у серці як заноза –
упізнаю не Музу нічию,
а Розу... із поезії і прози.
У небі, наче, інший зодіак,
та нам не розминутися ніяк...
бо я на рейді... сушею гуляю
і серце б’ється, а душа співає,
і тьохкає, і мліє, позаяк
не дерев’яна... і надію має,
що я уже не турок, а козак...
................................................
Стоїть «A’ROSA MIA» на причалі –
уже летюча... і її, мабуть,
я проводжаю у далеку путь,
а всі мої надії і печалі
за нею у майбутнє попливуть
з минулого, яке було недавно
на нашому короткому віку
і щезне течією у ріку,
а хвилі часу лагідно і плавно
зітруть сліди на вогкому піску
і цю занозу, що не відпускає,
але щезає десь у далині,
а я один стою на мілині...
скупу сльозу свою не утираю,
бо он вона хустинкою махає
і, може, усміхається мені.
[i][b]Прощальний круїз[/b]
« І розійшлись
як в морі кораблі...»[/i]
Вислів
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
не Роза, не Лілея, а Sisi
принцесою ці заводі лишає.
Запам’ятаю небо, і прибій,
і гавані затишні і надійні,
де я була в ілюзії твоїй,
але одне одному необхідні.
Я бігаю по хвилях... на бігу,
виконуючи ритуальний танець,
та не міняю пана на слугу...
шукай мене, літаючий голландець.
Твої надії на морському дні.
А я... А я полину по Дунаю
у незабутні вечори і дні,
куди не я... «А’ROSA» повертає,
роняючи блукаючі вогні
у течію минаючого раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
[i]« Що природнє,
те неповторне...»[/i]
Перифраз
Як хороше, що я іще живу
і гріюся минулою любов’ю,
і забуваю те, що наяву
усе вже зашуміло за водою.
І цьому не було й немає меж.
Природа у любові постаралась.
Отримуєш, коли її даєш,
якщо даєш, те що тобі дісталось.
Вона витає десь у небесах,
живе і оживає як месія,
який душі показує у снах
і рай, і пекло, і її надії.
Урочі ночі випили літа,
які вона отримує на здачу
і не радіє, та усе ж не плаче,
бо попереду осінь золота
і подає надії самота,
що я її ще не одну побачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
[i]« Осінь, осінь,
в гаю твоєму не співає соловей...»[/i]
Переспів
Яворина у моїм вікні
розіп’ята. Кроною густою
синя осінь сяє у вогні
на коні із гривою рудою.
І летять як навіжені дні,
вечори і ночі... за водою
плине ранок і, само собою,
будить як до бою на війні.
Та у келії моїй ще тихо.
Вітер не розгойдує Дунай,
мирні сни переглядає край
і, здається, що приспали лихо,
ніби сяє райдуга індиго
у чужій Вітчизні Österreich.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
[i]« По розрахунку
об’єднує лише вічність...»[/i]
Епітафія
Жили-були... хоча і Божі душі,
але обоє вірили собі,
аби родили яблука на груші,
а груші достигали на вербі.
Та поки на умі у неї гроші,
і суджений не дуже дорогий,
і не єдиний, і сякий-такий,
то інші виявляються хороші.
Але й літа – хороший судія
і дороге, як ложка до обіду,
дешевіє... у вирі житія
поховане не залишає сліду, –
[i]були вони далекі як сусіди,
зате найідеальніша сім’я. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
[i]« Професор був тупий...»[/i]
Анекдот
І
Не помагає дарована воля
вичавити із людини совка,
а успадкована нею недоля,
як одинокого воїна в полі,
для усієї країни тяжка.
ІІ
В нашій історії діють заброди,
ниці лакеї, а нині чини,
що досягли апогею війни,
і перепродують нашу свободу,
асимільовані в надра народу
блазні зі сцени і сучі сини.
Доїть країну еліта мутанта,
кредо якої, – j'aime cela vie!
Мішана раса чужої крові,
бевзі, які обожають ґаранта,
ще не отримали від окупанта
щойно ракетою по голові.
ІІІ
Еру людей захищають герої
ті, що воюють супроти яси
і виростають з води і роси,
а перелякану касту ізгоїв
юзер Оману уже удостоїв
манною неба, що виїли пси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
[i]« У тихому болоті
черті водяться...»[/i]
Поговірка
У краю оманної весни,
де цілодобово діють храми,
над рікою повня вечорами
навіває миролюбні сни.
І не чують дальньої луни
тихі зорі попід небесами
у краю оманної весни,
де цілодобово діють храми.
І, мабуть, що винна без вини
Україна, що сама воює,
поки тут лунає, – [i]алілуя[/i]...
бо не чують нашої війни
у краю оманної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
[i]« Гени генами,
а зв’язки вирішальні...»[/i]
Парадокс
Усе було на нашому віку:
любов і зрада, успіхи і горе,
краси і болю море неозоре
усупереч і завдяки совку.
Буває, із вологими очима
викреслюю минуле у журбі
за тими, що лишилися живими,
але свідомо зрадили собі.
І це найтяжче із переживань,
яке або нікого не прощає,
або не уявляє того краю,
де Інь урівноважується Янь...
у світі нереальних сподівань
омріяної долі не буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
[i]« Музи мовчать,
коли говорять гармати...»[/i]
Сентенція
І
Думою-поезією лину
з вирію у рідну Україну-
матір як відлучене дитя...
озираю гори і долини,
п’ю повітря вільної країни,
що будує інше майбуття.
ІІ
Падає Дунай у Чорне море,
де вирує не біда, то горе,
віє буря, виє ураган
і лютує братія по вірі,
бо не люди... нелюди і звірі
умивають кров’ю океан.
Та не омине лиха година
тих, кого чекає гільйотина
на моїй і на чужій землі.
І Харон готує кораблі.
Парами і юрбами... окремо
відлітають душі до едему
як у вирій білі журавлі.
ІІІ
Від війни немає панацеї.
Фабула поезії цієї
і її таємна течія
плине за межею житія...
.......................... ..............
силабо-тонічна та уроча
жевріє надією щоночі
непомітна місія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]« З ким поведешся,
від того й наберешся...»[/i]
Прислів’я
І
Дивує зоологія еліти
в політиці, поетиці, борні...
переживають іноді піїти,
що деякі вокабули гучні
у мові мають зайві голосні.
Аматори і (в)умні ерудити
обурені наукою освіти,
яка їм «заважа писать» пісні.
ІІ
Ой, пишуть люди, коливають тишу,
кімвалять білий шум у голові
у читача, якого мода тішить,
але, напевне, авгури праві –
як на базарі чують, так і пишуть,
аби було дохідливо... усім...
навіщо та літературна мова
і правила граматики? Своїм
налізе... і на голову здорову –
усі щасливі... є оцінка сім,
аби лише почули їхні ямби
сонету та епітети нудні –
і цим усім пишаються одні,
а інші посилають дифірамби.
ІІІ
Богема коронованих еліт
видумує такі неологізми,
що в’януть вуха...
......................радує сучліт*
осанною, – [i]ура соцреалізму! [/i]
Але міняти гасло ще не пізно,
якщо себе почує неофіт.
[i]* – сучасна література[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
[i]« Ти куди, Одіссей?¿?»[/i]
Пенелопа
І
Літаю в уяві додому
або відтіля уві сні –
у серці тамую утому,
душа ще у тілі... такому
не затишно нині мені,
та рано стелити солому.
ІІ
Є надія, що не упаду
до фіналу бурі світової,
поки упокоїмо ізгоя
і його конаючу орду.
Нагадаю хрещеному світу
Божі і пророчі заповіти,
міражі історії... в імлі.
Є чого ридати і радіти –
є ще віра на моїй землі!
А по ній гасають вражі діти
ханаанеяни і шиїти
та осатанілі москалі.
ІІІ
Європа дає обіцянки,
що піде за нас Одіссей
у ході нової атаки...
шукає оазу бурлака,
але і донині борей
жене його мимо Ітаки...
.........................................
Тікає із Трої Еней...
нагай кримінальної шайки
ганяє по світу людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
[i]« Благими намірами
вимощена дорога до пекла...»[/i]
Постулат
Обмануті є ще усюди
і бідні, тому що дурні,
були... залишились упевнені,
що ними керують не телепні,
не тайні злодії, не юди,
які нажились на війні.
І є ще душею убога
еліта... якій все одно,
що пекло едему тіснішає
і треба дорогою іншою
іти... поки ратиці й роги
нащупують двері на дно.
Химери далекого раю,
дитяче кіно бісоти...
від нечисті спасу не маємо
і шило на мило міняємо –
учора червоні бабаї,
а нині зелені чорти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
[i]« І знову осінь
падає у вирій...»[/i]
Фраза
Опало золото беріз
на березі Дунаю.
У осені немає сліз,
а я їх помічаю.
У наготі сумує ліс,
на обрії за гаєм
увечері Великий Віз
печалі допиває.
Та ось і ранок настає,
і оживає житіє...
рушає у дорогу
гаряче сонце угорі,
бо Україні на порі
кувати перемогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
[i]« Кому вдалося раз збрехати,
тому вже віри більш не ймуть...»[/i]
С. Руданський
І
Нам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.
ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,
тому немає іншої причини,
чому його у НАТО не беруть.
Америку узути мало шансу...
удруге не пускають у сезам –
і у конгресі не дають авансу,
і у сенаті долари... фіг вам.
ІІІ
Чи то пуста кишеня у ґаранта,
чи то в Опе агенти окупанта,
чи то в репертуарі попурі
актору рано носа задирати...
................................................
поляки й ті побачили по факту
хорошу міну при поганій грі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
[i]« Бог шельму мітить...»[/i]
Вислів
І
В поезії як у глухому лісі
немає уторованих доріг
ліричному герою до своїх:
котові до казкової Аліси,
до Пенелопи – грекові Улісу,
а то, буває іноді, на сміх
даються ролі іншому гульвісі
Енею... на пораду до Анхіза,
де не посій, герой один за всіх.
Йому би і пора уже додому
від пасії до феї... у сезам,
і якось уживаються в одному
то, ніби, лицар, то, неначе, хам.
Захекались паяци-пілігрими.
Але чого блукати біля Риму,
Ітаки, Трої? Є багато сіл,
де є герої...
та лягає
в риму
на острові
Зміїному
Ахілл.
ІІ
Іще існують гідри недобиті,
засушені геракли, королі...
і ненажери є у цьому світі,
і людоїди є на цій землі
і то не де-не-де у Сомалі,
а он де, між ученої еліти –
накачані ковбої без освіти
усі в одному – урки у кремлі.
І в Україні цього вистачає
усупереч, а може й завдяки
одному... і не знають вояки,
що їх одноосібно заміняє
той, що довіри
повної
не має.
І не дає Європа літаки,
бо на потоки...
ніби, не сідає
одноосібно...
є ще – єрмаки.
ІІІ
Усе в одному, хто не в’яже лика,
і маємо – чи то воно совок,
чи може, не одна єхидна пика,
а неуки, яким дали урок,
що ми брати із орками навіки,
тому що на всю голову каліки...
.........................................................
і платимо за це тяжкий оброк,
хоча у лісі не одна осика
і є на все
осиковий
кілок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023