| Сторінки (20/1980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть...»[/i]
Кобзар
***
Не оминаю титли, коми,
поета не псує війна...
пишу собі... а як нікому,
то це хіба моя вина?
***
Не знаю, що не треба більше
вибагливому читачу,
чи списані у небі вірші,
чи не почуті, як мовчу.
***
Яке кому до того діло,
що все життя і кожну мить
своя сорочка ближча тілу –
це ж не душа, яка болить.
***
Оцінюють найвище те,
що виглядає як солідне,
це очевидно, та проте
сліпому видиме не видно.
***
У фурії усі свої –
і світочі, й багаті боси,
але оцінює альфонса,
який обожнює її.
***
Пегас окрилює катрени...
Олімп чекає перемог...
оновимо свої знамена
та гімн і нас почує Бог.
[i][b]Узагальнення[/b][/i]
Нема кому, як це було раніше,
присвячувати оди... ямби, вірші...
себе недооцінюю, аби
оцінених не прибувало більше.
Поява ШІ* у поетичній ніші
не додає азарту боротьби.
[i]* – штучний інтелект [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
[i]« За одного битого
двох небитих дають...»[/i]
Прислів’я
І
Колись були батиї і мамаї...
а нині що? Корупція вбиває,
а те, що мімікрує угорі:
парафія диявола, гундяї
і наймані царі та упирі,
яким ніде аналогів немає,
хапають у хижацькі пазурі.
Ця акція займає два етапи –
обожнювання ідола і фарс.
Московією правили не раз
скажені параноїки, сатрапи
і... маємо: допоки є кацапи,
у пекло тихо котиться земля,
Європу облюбовують арапи,
китайці опановують здаля
уже свою євро-азійську мапу,
язичники, які наймають папу,
канонізують мафію кремля.
ІІ
Ми не учені, але є під боком
непрошений учитель-єзуїт,
який дає історії уроки...
за ніс водили нас не сорок років,
а нищили багато сотень літ.
Ніяке плем’я іншого народу
не витерпіло більшої біди
як посполиті Києвого роду
у боротьбі за волю і свободу
супроти ненависної орди.
Не каємося... і як діти Божі
з любові до людей, а не зі зла,
допоки не розвіється імла,
вилущуємо на кожусі воші
та дякуємо «кацапні хорошій»
і за науку, й за її пуйла.
ІІІ
Наука ця на світовому ринку
усупереч умовному відмінку
усе-таки дорожчає, зате
показуємо файні результати...
...................................................
ще є кому на дзеркало пеняти,
та нація міцніє і росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
[i]« Якщо мерещиться,
не зайве й перехреститися...»[/i]
Перифраз
Гірка печаль оповиває душу –
немає пієтету до рідні,
з якою нам не по дорозі... ні,
я їх любив і учти не порушу,
але... навіщо на моїй війні
оці лакеї, що по ходу п’єси
свої репрезентують голоси?
Та, Господи, помилуй і спаси
від місії фальшивого процесу,
де мають особисті інтереси
найняті агітатори яси.
Не треба перейматися за мене,
не буду я із тими заодно,
хто помагає... падати на дно,
де випливає іноді зелене...
«це не на часі» явно... і таємно
душа не хоче у таке... кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
[i]« Не спи,
моя рідна земля...»[/i]
Мандри
І
Пора заснути і не спиться,
перед очима міражі:
осінні візії, жар-птиця
у небі, у руці синиця –
асоціації душі...
асиміляція любові,
акумуляція у слові,
анігіляція іржі.
ІІ
Моя фантазія усоте
перебирає кольори
веселки, знизу догори,
в основі сині, вище жовті
як наші давні прапори –
руно небес і сині води...
так мало бути і було,
але знайшлися верховоди,
які історії на зло
змінили кольорове тло
і негатив дали народу.
ІІІ
Пора проснутися, пора
перемивати душі й кості,
бо лопає земна кора...
.....................................
на все не вистачає злості,
не всім ще хочеться добра
і золота у високості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
[i]« Що одному на думці,
те іншому напам’ять...»[/i]
Ремарка
Не новина, що літо догорає.
Його не зупинити ні на мить
і кожному повідати кортить,
як ружа в’яне, листя опадає
і не кує зозуля біля гаю,
а хмари затуманили блакить.
До вирію готуються лелеки,
у далині – омріяна весна...
дарма, що у людей іде війна
і що до перемоги ще далеко.
Вгорі їм сяють кольори веселки,
за обріями падає луна.
Метафори одна на одну схожі,
але за ними кожне бачить те,
що іноді засмучує, проте
хай буде осінь, небо непогоже,
та коїться невідворотнє, Боже,
у морі – синє, вище – золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
[i]« Поки існуємо,
прозріваємо...»[/i]
Вислів
***
Повільно вимирає темне,
партійне... люте і нікчемне,
яке вело кудись народ.
Але на зміну йде зелене
і височіє ешафот.
***
[i]« Нам помирати ранувато...» [/i]
такі були колись пісні,
а нині пізно воювати...
та і по заповіді п’ятій
суддею бути – не мені.
***
Неначе є рідня і друзі,
яким зі мною не везе,
бо допомога – над усе,
а я не буду... у прислузі
найгеніальшого Зе.
***
Все, що радянське, то не наше,
так мало бути на землі,
якби ми полюбили рашу,
та українські куркулі
ще пам’ятають мать... і вашу.
***
Не буде перемоги у війні,
якщо про це не вдарити набатом
на красній площі і послати матом
пуйло, яке по вуха у лайні
ще хоче об’явити ультиматум.
***
Порідшали «полки безсмертні»,
але подекуди ще є
заміна армії рантьє,
упевнена, що є що жерти
і що цеглина не уб’є.
[i][b]Осанна[/b][/i]
А ми співаємо осанну,
бо нам у спеку непогано,
коли буяє лобода.
Питається, – [i]навіщо рани...
«це вже було» – орда, погани...
навіщо кров..[/i]. тече вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
[i]« Якби я не був поетом,
то працював би біля землі...»[/i]
В. Стус
І
Виходячи із досвіду чужого
і власного на площі десять ар,
схиляюся до висновку такого –
поети є від чорта і від Бога...
а от у землероба – інший дар.
ІІ
Зважаючи на заповіти Стуса,
працюємо усі біля землі,
аби була законною спокуса
скородити «хороших москалів».
Інакше неможливо із ордою.
Перо поета – хлопавка для мух,
якщо не надихає нас до бою,
і не гартує войовничий дух.
Заслужені паяци при бандурі
не наближають праведні роки.
Ми кобзарі, мольфари по натурі,
бо наші предки – характерники.
За кров пролиту і за кожне горе
скарає небо мафію кремля...
.....................................................
заллє смолою їхні пащі море
і вдавить каменюкою земля.
ІІІ
Не помагають заповіді Божі,
не чує розбишака, – [i]не убий,
не укради, не зазіхай..[/i]. і, може,
коли немає алібі, –[i] якби,
то ми би[/i]... правда переможе,
винищуючи зайве і вороже,
виконуємо заповідь, – [i]люби...
і захищай[/i]... а Гея допоможе
іти і не боятись боротьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
[youtube]https://youtu.be/bTJ-8_uq3gw[/youtube]
[i]« Хай живуть хороші люди
повсякчас і всюди...»[/i]
Навроки
Наїлися ми братньої любові
лукавої, лихої кацапні
і напилися горя на війні.
Скажений ворог нації і мови
не відпускає дійної корови
у лоно європейської рідні.
Майбутньому нема альтернативи,
та поки не палає вся земля,
нема чого дивитися здаля,
а треба гнати гадину паршиву
сьогодні разом і у хвіст, і в гриву
від Балтії до самого кремля.
Оновлюємо Україну-матір...
хай захищає наші рубежі...
із тризубом стаємо на межі
добра і зла і кожен цьому автор
і неофіт, і профі, і аматор –
литаври української душі.
Поширюємо кращу із традицій
у колі друзів, а не ворогів,
чаруємо і музикою слів,
і піснею... гуртом і наодинці...
чим більше люди чують українців,
тим більше ненавидять москалів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
[i]« Немає альтернативи
Україні-матері...»[/i]
Істина
***
Ногою однією ми у НАТО,
а другою... не вистачає сил
узяти й зафутболити за ґрати
реципієнта шостої палати,
аби угомонився русофіл.
***
Відомо де, для чого і чого
засмічували мізки комуністи,
що українська нація – нацисти,
та невідомо нащо і кого
виховують сьогодні пацифісти.
***
У декого і тачки, і хороми,
і хитрі не такі уже й дурні,
і не одні, напевне, воєнкоми
у голові яких не всі удома,
а хобі – багатіти на війні.
***
Оратори – хороша креатура
народу, влади, армії... але
якщо це увертюра диктатури,
то краще за водою по Амуру
нехай собі іде за кораблем.
***
Десь і людей рятують ескулапи,
і ворога, який іде у рай...
о, воїне, собаку оминай,
а у бою скаженого кацапа
жалій, не рань, а зразу убивай.
***
І тіло, й ноги наші не із глини,
кров не водиця, але воля – криця
і тільки меч рятує Україну...
а от на щит із тризубом віднині
до сходу сонця гавкає лисиця.
[b] [i]Резюме[/i][/b]
Попереду і грози, і морози,
та буде перемога ще і... сльози
і радості, і горя довгий вік,
аж поки зарубають малороси
у пам’яті, на лобі і на носі,
що їм дає і дав чужий язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
[i][b]Роздвоєння[/b]
« Все, що сорока на хвості принесла...»[/i]
Передбачення
Життя дається нам у боротьбі.
Минає час, і ось – пора у вирій
за обрії і запитання щирі
ти наодинці задаєш собі, –
[i]для чого жив у радості й журбі?
Що залишив? Яка твоя дорога?
Які ще не завершені труди?[/i]
Адже тобі не хочеться туди,
де на чеку Харонова пірога
на хвилях течії? Усе мине,
але усе одно чекай мене,
як я чекаю нашу перемогу...
щомиті наближаємось до Бога,
аби любити вічне і земне.
[i][b]Зцілення[/b]
« Не все втрачено...»[/i]
Передчуття
Лишаюся повіреним твоїм
у цій земній і неземній юдолі,
наперекір і долі, і недолі,
аби задовольнятися усім,
що є і буде ще у цьому світі
добра і зла, борні і суєти...
А що нам залишається? Іти,
іти туди, де сонце ще сідає,
усе-таки, на заході щодня,
де є надія на оазу раю
та білого у яблуках коня,
якого ще підковує лукавий,
де родять груші-дулі на вербі
і фіґи для спокуси на агаві...
а люди ходять по алеї слави,
яку самі видумують собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
[i]« Не сотвори собі кумира...
із пристосуванця...»[/i]
Проповідь
***
Сліпим душею я не ескулап.
Соромити глухе немає часу.
Якщо воно уперте, наче цап,
одного разу, то й черговий ляп
цієї шельми – це ознака сказу.
***
Не маю я емпатії рідні
тієї, що чужа мені по духу,
то й – ну її... іду в самотині,
бо візаві мої тугі на вухо
до істини, яка... не у вині.
***
Як не пнись, а *** не буде гуру,
так було і є... але повік
у юрбі совкової культури
і партійної номенклатури
балакун – великий чоловік.
***
Чи то електорат зеленуватий,
чи то еліта нації не та,
що, наче, є із кого обирати,
а потім неможливо угадати,
хто є король на троні у шута.
***
У гамівній сорочці санітара
у всьому винен – винний без вини.
А пацифіста не чекає кара
за те, що закликає, для піару,
до миру із ордою сатани.
***
Кожен день історії імперій –
це насилля звіра над людьми.
Лютувало до нової ери
і конає у новій печері
бункерне опудало пітьми.
[b][i]Осадок[/i][/b]
В усі часи, коли юрма не проти
людиноненависницьких ідей,
на сцені появляється Арей
у вигляді шута... а ідіоти
і божевільні у бою істоти
вирізують «кинжалами» дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
[i]« Не час тече,
а ми йдемо крізь нього...»[/i]
Гіпотеза
Невловимо проминає час,
безупинно тіні наші довші
і тому, що дні усе коротші
і, що осінь доганяє нас.
А пора би кулею летіти,
поки не очухався ізгой,
поки захищає наше літо
український воїн і герой,
поки є надія і на Бога,
і на остаточну перемогу,
поки не настали холоди,
і немає іншої дороги
до кінця агонії орди,
поки є коріння мого роду,
поки не прийме моя земля
іродове плем’я москаля,
поки зазіхає на свободу
мого волелюбного народу
всюдисуща гадина кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
[i]« Не вмер Данило,
то галушкою вдавило...»[/i]
Приказка
***
Останній час агонії росії,
парафії імперії, чуді...
і Кожум’яка запрягає змія,
аби орати землю князя Кия,
куди не буде доступу орді.
***
Лютують бенефіціари тризни,
коли у нас на варті все окей
і на озброєння немає кризи,
і тризуб князя на щиті вітчизни,
і меч його заточує Арей.
***
На раші епопея параної,
людиноненависникові тісно
і в силу ситуації такої
уже сьогодні прокляті ізгої
і на віки, і повсякчас, і прісно.
***
Не мала ні науки, ні культури
московія ніколи і ніде...
і нині мати євро за халтуру
на сцені від Уралу до Амуру
без Києва уже немає де.
***
Якщо і досі окупанти горді
потугою своєю на воді,
то мусимо не думати тоді,
а файно дати мордору по морді,
аби лайно текло по бороді.
***
З яких це пір московія – месія?
Купує світ за сорок соболів,
а крадене ховає у кремлі...
та поки зійде сонце на росії,
роса їй очі виїсть у землі.
[i]Післямова[/i]
Ой, не щезають, на готове ласі,
злодії-воріженьки, а наразі
ридає мати і її дитя
за тими, хто іде без вороття...
війна з’їдає волелюбну масу
людей, що умирають за життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
[i]« Шила в мішку не утаїш...»[/i]
Прислів’я
І
Гасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
землі і неба сяють міражі...
отак і виникає... дута слава,
фальшиві друзі, бестії лукаві,
і гонорові екс-товариші,
і віршомази запасної лави,
які на зло наївної душі
не помічають опуси чужі,
зате своєму репетують, – [i]браво[/i]!
ІІ
Своє гіпнотизує читача,
моє і коле очі, і лякає...
«нема пророка у своєму краї».
Та є кому тримати на плечах
неповторимі образи натури,
рекламою оперення фігури
зозулі біля півня-павича...
.............................................
у мене мотивації не більше
до римування, ніж у будь-кого,
але і нині, як було раніше,
немає ради чого і... чого
вигадувати неймовірні вірші.
Та муза апріорі ще живе
і ніжний лірик ще пиляє роги,
коли його оцінює небога,
показуючи дзеркало криве,
і коронує автора інверсій,
які до куп не туляться ніяк,
зате у чудака є купа версій
подумати, чим думає дивак,
коли блукає «мислію по древу»,
ну... як бояни, може... на печі
описує оголену Мінерву
і білобрисе чудо уночі.
ІІІ
Усе – як є. Та ось у чому фокус:
уміла рима – це не чудеса,
важливіше явитися на показ,
аби клював народ на тілеса.
Цінуємо і посмішку, і усміх,
і декольте, і... горе не біда,
коли відома фабула – вода,
але навіщо той шалений успіх,
якщо у тебе фікція у вусі,
а кульчики шліфує тамада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
[i]« Презумпція невинуватості
не гарантує уникнення Божої кари..»[/i]
Вирок
І
Війні минає друге літо...
чекають хліба по воді
живі аборигени світу...
не знає світова еліта,
як виживати у біді
і не коритися орді...
ані Арей, ані Феміда
не відають, –[i] а де тоді
подінуться усі вожді,
яких нема куди подіти... [/i]
і москалі, і бульбаші,
і мародери пуцьки-бацьки,
і, ніби наші, та чужі
нувориші-скоробагатьки,
і малороси без душі...
раніше, що у нас на часі,
вирішували у кремлі
шути і їхні королі,
а нині Гея у Гаазі
вирішує, якій заразі
немає місця на Землі.
ІІ
Коли воює Україна,
на заході усе окей,
адже Америка не винна,
що у якоїсь половини
народу обраний лакей,
що у фортуни є паяци,
які уміють на ходу
перевзуватися і маси
смішити на свою біду,
і мати євро на палаци
десь... на окраїні села.
А треба ще й уяву мати,
чи є добро у твані зла,
аби у щі не попадати
на кухні повара пуйла.
Та наше чадо із народу
кудись, усе-таки, іде,
рятуючи свою свободу.
Надія є – не підведе,
коли налякане зі сходу,
усіх на захід поведе.
ІІІ
І... ще одна метаморфоза
із двійниками у кремлі –
лакей у свиті мафіозі
стає у неї на чолі.
Пора сміятися на кутні,
що сильне НАТО береже
і реноме, і негліже,
але не зупиняє дурня.
Тому нема кінця війні
і усвідомити це – мало,
аби усяке зло минало.
Та попереду судні дні
і заодно діла гучні,
яких раніше не бувало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
[i]« Привиддя лихі
мені душу гнітили...»[/i]
Л. Українка
Те, що уявляється сьогодні,
бачив я багато літ назад,
уві сні, якраз напередодні,
пам’ятаю, великодніх свят.
Пам’ятаю, як ішли ми босі
«христувати» на чуже село
по російській, назвою, дорозі,
іншої до Бога не було
у попову келію... до «храму»
освятити пару калачів
і, тримаючи за руку маму,
я їй сон урочий розповів
про видіння авіа-нальоту,
вибухи, палаючі хати,
пугало скаженого пілота,
скалячого зуби з висоти.
Певно, що рука моя тремтіла
і, щоб заспокоїти мене,
мати, як уміла, пояснила, –
[i]сон – омана, а нечиста сила
як минула, так і промине.[/i]
Та не оминає небо чисте
землю спопеляюча біда...
уві сні – карателі-фашисти,
наяву – антихристи-рашисти,
ідоло-язичницька орда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
[i]« Тільки завдяки громадській єдності
здобували і здобудемо перемогу...»[/i]
І. Франко
[i][b]І[/b][/i]
Долаємо історії етапи...
нас об’єднали у бою... кацапи,
колаборанти і бойовики.
Триває окупація, таки,
допоки мають волохаті лапи
у офісах тугарини-вовки.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Ерефія до всього має діло,
така уже натурою вдалась,
та як би їй у пеклі не кортіло
головувати – хай живуть дебіли
на болотах, а в Україну – зась.
[i][b]ІІІ[/b][/i]
Богемі помагає мімікрія,
язичнику – отесані боги,
поету муза додає снаги
дискутувати... це його стихія,
але... навіщо зайві вороги?
[i][b]ІV[/b][/i]
Навіщо емісари і ґаранти,
коли освіта і наука... на-
магаються культуру рятувати,
а мафія не вміє пам’ятати,
де і куди дівається казна?
[i][b]V[/b][/i]
Московія фільтрує Україну,
благонадійність міряє дебіл
із лугандону... і немає міни,
якою би поміряти скотину,
коли у яму ляже русофіл.
[i][b]VI[/b][/i]
Ми ідемо... і, може, як раніше
опустимо агресора на дно.
Еліта розраховує на більше,
але... на це кебети не дано.
Красиво грати ролі – це одно,
а бути поза грою трохи інше.
[b][i]Резюме[/i][/b]
Кар’єру не будують на крові.
І по порядку це ще не єдине,
що лідеру нагадує провину...
але погоду роблять візаві
і рейтинги у буйній голові
паяца в ролі чесної людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
[i]« Вся течія життя, на жаль.
за рікою пам'яті...»[/i]
Самописець
І
Щезають по одному давні друзі.
Літа не виграються у лото,
та я ще розраховую на сто...
і тисячу ночей служити Музі,
бо це уже не те, що у Союзі,
якого не витримує ніхто.
І, може, то вона наворожила,
триматися тієї із доріг,
де, нібито, ще є один за всіх
в поезії... але лукава сила
фантазії мої похоронила
у пам’яті сучасників моїх.
ІІ
Ріка життя не оминає мулу,
який не висихає, і тому
своє болото ми ще не забули.
Оглянуся, буває, у минуле
і, ніби, пам’ятати є кому,
якби про мене іншого почули
у самвидаві іншої доби...
і є кому жалітися так само,
і червоніти чорними ночами,
гадаючи, – а що, якби? Аби...
аби ми повернули юні роки
і не дивились на чотири боки,
а прямували до своїх джерел,
коли були обідрані і босі,
та не ридали всує... бо і досі,
куди не подивися – новосел,
куди не плюнь – кацап або орел,
кіно і німці, юди й малороси...
і ось... остання серія на носі,
якої не побачив Оруел.
ІІІ
Миритися – немає ані сили,
ані причини зайвої нема,
бо де мене по світу не носило,
усе одно бере мене на крила
душа, що зачекалася сама...
...............................................
Зорять із фото паперові друзі,
яких у мене час відвоював.
Одна даліє, завдяки спокусі
лишитися і догодити Музі,
але... її обурює Майдан,
непійманий Бандера-отаман...
аби не сумувати, я сміюся, –
О! Де ті оригамі між отав?
і, пійманий у відчаї і тузі,
журу своєї юності порвав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
[i]« Привид бродить по Європі
на шляху до миру...»[/i]
Перифраз
І
Гроза у небі, а дощу немає,
вигадую, що це луна війни,
а думаю, що це вона минає.
Зростаємо захисниками краю
і меншаємо, поки Бог карає
навалою «російської весни»,
аби запам’ятали малороси,
які її чекали, хто вони –
оці недораховані відсотки
електорату, типу – барани...
але, нічого... ідемо потрошку
у НАТО... але проти – баби йошки
угорські, вибачайте... орбани́.
ІІ
Чекаємо на літо... і на осінь.
Перевзуваємось, уже не босі,
якщо зима... і нічия весна,
але чекати всує і не треба...
уже відомо – армія міцна,
коли усі за кожного й за себе,
але не ті, що мають мирне небо
за долари, бо це, таки, шпана –
еліта недото́ркана, чумна,
непіймані за вуха ухилянти,
яким забороняється стріляти,
зайці, які тікають за кордон...
і браві ухажори-уклоністи,
і дуже релігійні пацифісти
і ті, кому не писаний закон.
ІІІ
У нас багато шуму із нічого,
у них бояться привиду лайна.
Гроза у небі – це, таки, луна
від гуркоту розгніваного Бога,
який узрів, яка кому ціна
у цьому світі, де рятують ноги
із армії... але, чия вина,
кому у бурній гавані погано?
................................................
На що уже хороші росіяни,
але дорога на... усім одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
[i]« Одними обіцянками
ситий не будеш...»[/i]
Сентенція
Ми й досі не оснащені бронею
у тій же мірі, що і вороги.
Хіба не ми у НАТО панацея?
Хіба не Україна щит Арея,
що перемозі додає снаги?
Московія не має автостопу
на аморальні дії бойові.
Її фінал – діра у голові...
тому... тому на совісті Європи,
що має роги, мовою Езопа,
а Україна має... селяві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[i]« Чим довша дорога,
тим ближче до прозріння ...»[/i]
Парадокс
Коли настане золота пора,
мине доба воєнної епохи
і прийде ера миру і добра.
Тоді не буде ні царя Гороха,
ні Магомета...
а його гора
за кораблями піде і потроху
усіх прийме одна земля сира.
Залишимо музеї на руїні,
де побували орки-москалі,
аби боялися своєї тіні
нащадки їхні, капосні і злі
і малороси,
винні і...
невинні,
на денацифікованій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
[i]« Не все втрачено,
що припало пилом...»[/i]
Літопис
І
Реліквії прапращурів-дідів,
що найдені у сховищі віків,
даруються історії навіки..
і найцінніші – зіткані зі слів,
нанесені рукою чоловіка
на бересту, на олов’яну плівку,
а жінкою із роду сіячів
добра, культури раннього бароко,
що радує і досі наше око –
на полотно одеж і рушників.
ІІ
Але і досі ще існують орки –
нахабні, віроломні племена...
і досі не будується стіна,
як у Китаї, вічна і висока.
Такі сусіди. Їм усе ще треба:
ікони наші, мощі, письмена,
аби себе прославити у себе,
що це вони велика Русь одна
від Піренеїв і до краю неба,
готові докопатися до дна
Дніпрового... попри усі загати
і вивезти у темні каземати
кричущу правду...
бо на те й війна.
ІІІ
Але, нічого... маємо напам’ять
історії, що ранять і болять,
і рукописи є, що не горять,
а вірою й надією палають
і манять душі у мої краї,
де ще гудуть моїх думок рої...
готує небувалі фоліанти
фантазія і мрія емігранта,
аби почули рідні і свої
живої мови різні варіанти,
якщо не полінуються читати
і ширити алюзії мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
[i]« Від Божої любові
нікуди не дінешся...»[/i]
Евфемізм
І
Я не умію ні за що хвалити,
нізащо не іду на рандеву
та селфі самозваної еліти...
і друзями нікого не назву
із тих, кому живі – дереворити.
Не відкидаю за ніщо копита,
тому до перемоги доживу.
Не вороги... але як сіль на рану
всілякі «різновіри» і погани,
що обожають ідолів пітьми
у час, коли улус батия-хана
і нехристи скаженого тирана
толочать наше жито чобітьми,
вишукуючи здобичі для пана.
ІІ
Немає Василя на упиря...
і поки воля нації не вмерла,
пора би заарканити царя...
..........................................
Дивуюся, чого його поперло,
туди, де знає – не його земля.
Усе одно не забере у пекло
накрадене у бункери кремля.
Але панує нице і ніяке
і буде панувати, позаяк
поменшає у нації вояк,
а це... Європі – немічі ознаки.
І першими очуняли поляки,
бо, – [i]цо то є? [/i]Лише манюнє пу,
у школі неотесане, плюгаве,
балда народу, затичка попу,
гузно у пір’ї півнячої слави,
ганьба усіх народів і часів,
але усюди пхає підле рило
і не бере його нечиста сила...
.................................................
Он Зе і той уже йому довів,
що не рятує ані сан кумів,
ані шамани, ані дим кадила.
ІІІ
Від нечисті очистимо поля,
із пам’яті зітремо москаля,
а заодно – паяців утопізму,
які смішили нас до отупізму,
і може, ще побачимо здаля
кілок у... спині бестії рашизму.
Звільняємо від ворога своє,
та нелюдів не меншає... одначе
Отець із ними горщики поб’є,
очумається чаполоч ледача,
зійде вода, яку ніхто не п’є,
коваль війни усе перекує
на літаки із купи залізяччя.
Московію чекає Божий суд
і поки український Робін Ґуд
винищує лукаве і несите,
аж поки буде rusia kaput,
зростає мотивація дожити,
аби іще побачити салют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
[i]« А що сталось?..»[/i]
Здивування
У кожного уявлення своє,
чому на раші дивні еківоки.
Не кожен урка має свого кока,
який його кувалдою уб’є.
Не ясно, чи ридати, чи радіти.
У генерали повару пора...
і граються з вогнем великі діти,
бо убивати – це цікава гра.
Але і їсти треба... не лопуцьки
і пити, і закушувати теж...
і бацька тут надійніший від пуцьки,
якого «на коня» не переп’єш.
Оце і вся біда перевороту.
У ящик не зіграє карапуз,
бо черті – [i]за[/i], а баба йошка – [i]проти[/i].
У бункері керує інший туз.
Бо це тобі не гра на балабайці,
аби дурити дику клацапню.
На караулі павуки у банці,
не вистачає кожному меню.
У грі на виліт правила забуті.
І фальш-акорди арії почуті –
на шельму Бог рукою показав,
та схоже, гаму буде інший дути,
бо увертюру вичищення путі
не тільки композитор починав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
[i]« Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
побрий мені кучері, кучері, кучері...»[/i]
Ремікс
– [i]Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
– Ой хоробрий солдате, що казати маю?
Треба орду погнати із нашого краю.
– Ой моя ти кобіто, як же ти без мене?
Може мене убити гарпія скажена.
– Ой вояче, вояче, будемо здорові,
маєш силу козачу, ім’я Богунове.
– Ой Марійко, Маріє, вірна і єдина
я до тебе у мрії щогодини лину.
– Ой Іване, Іване, буду тя чекати.
Подолаєш тирана, збудуємо хату.
– Ой Марійко, Маріє, люблю тя, люблю тя.
Я за тебе кощія рубаю на пруття.
– Ой Іване, Іванку, жни прокляте зіллє,
а вернешся у танку, справимо весіллє. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
[i] « Творчість композитора Баха була відкрита,
завдяки покупцеві оселедців...»[/i]
Бувальщина
І
Нічого не буває випадково:
таємне явним іноді стає,
обожнюване віри додає,
талановите оживає знову
у ореолі слави і любові....
вороже заперечує моє.
ІІ
Усе ще доростаємо до Баха,
який на слух майбутнє уявляв,
таке як є. То не ловімо ґав.
Звикаємо до оргії, до жаху,
воюємо до немічі, до краху...
борг Якова визискує Ісав.
У лиходія – ні ума, ні серця,
то що йому мелодії кантат...
і Моцарта не чує акурат,
і поки арфа тарою здається,
у неї запакує оселедця,
у партитуру – сало і салат.
ІІІ
Так і моє завіє пізня осінь
і понесе зима в останню путь...
така у неї очевидна суть –
нікого не зігріє у дорозі.
А як не задубію на морозі,
мої сальєрі не переживуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
[i]« І я поглянув; і ось – кінь блідий.
А той, хто сидів на ньому,
мав ім’я – Смерть...»[/i]
Іоанн
І
Святе письмо поволі, та збулося
у місиві релігій і подій...
і Гоголя – читай, та розумій.
Аж дибки підіймається волосся,
коли у храмі чути біса, – [i]ось я.[/i]..
а на амвоні об’явився вій.
ІІ
Московії доволі ідіота,
аби кипіла брага і робота.
А іншого нічого не дала
історії ця світова гидота
окрім війни і явного козла
із мордою і ратицями чорта.
Міняє масті войовничий кінь,
а у сідлі опудало волає, –
кради і убивай, кому не лінь.
Об’явлення Іванове триває
і більшої трагедії немає
як ця аж до десятих поколінь.
А братія вітає супостата,
що догорає у сусіда хата...
і молиться дияволу щодня
несамовита хижа кацапня.
І як таке із люттю не обняти,
аби упало в пекло із коня?
ІІІ
Палаємо до ворога любов’ю...
такий дано народу заповіт –
терпіти сатану багато літ...
................................................
а нині умиваємося кров’ю
за те, що потурали безголов’ю,
яке донині забавляє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
[i][b]Online[/b]
« Бути чи не бути –
ось у чому питання...»[/i]
Гамлет
Зазирає у вікно пітьма.
У мережі – зайві мегабайти.
Бути чи не бути... є кума,
вип’ємо цикути і... бувайте.
Є... з косою... а її нема,
а кого, у неї запитайте.
Може, догадається сама
першою явитися на сайті.
Може, опануємо сонет...
може, у танку, а не у танку
буде почуватися до ранку
нерозлийводою наш дует.
Хай і нас полюбить... інтернет.
Ставимо мобілки на зарядку.
[i][b]Offline[/b]
« Мій девіз – бути...»[/i]
Датчанка
Мало що побачиш у вікні,
та на те і водяться поети,
щоб не переводити сюжети.
Як не є, та хай не буде, – ні.
Користуюсь мовою інету, –
ми такі у світі не одні,
що об’єднані у далині...
на любов іще немає вето.
Бо душа – євшан, а не полин
і стежина, що веде до льоху,
у війну не заростає мохом,
і читач у мене є один...
є... уже готовий як акин,
ну і я... готуюся потроху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
[i]« Неминучі наші іпостасі,
і лише одна дається роль...»[/i]
Автоцитата
І
І сущі неуки, і люди
існують, поки є життя,
а як ідуть у небуття,
то й духу їхнього не буде,
і понесе їх у нікуди
душі своєї каяття.
ІІ
Усе, що діється навколо,
і по спіралі, і по колу
у чорну... падає... діру...
а поки-що, Земля – це школа,
в якій навчає і добру,
і розуму Отець-гуру,
аби війна уже ніколи
не опустошила село,
а в Україні ожило
і воскресало рідне Слово
як еманація любові
у цьому світі... і на зло
лукавому воно усюди
зітре огидою огуду,
охороняючи чоло...
і поцілунку від Іуди
не буде,
наче й не було.
ІІІ
Війна добра і зла триває,
і падає один за всіх,
і всі стоять за волю краю,
кому не воювати – гріх.
Удосконалюємо душі
в горнилі горя і біди
супроти сущої орди
за кожен дюйм своєї суші,
за кожну унцію води.
Ніде ідилії немає,
окрім обіцяного раю,
де є усе – одне на двох,
але душа не помічає,
коли її... його... буває,
так,
ні за що,
цілує Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
[i]« Дурному – море по коліна...»[/i]
Сентенція
Ожили герої із казок,
заходилася нечиста сила
обілити те, що наробила –
викладає світові урок,
як йому боятися дебіла.
Класика усе-таки живе.
Це Тарас, а не Макіавелі...
і «Дніпро і стогне, і реве»,
а у Лесі «той, що греблі рве»,
повенями зрошує пустелі.
Ось і дині... ось і кавуни...
на етапі екогеноциду
НАТО не готове до війни,
їм немає діла до шпани,
чистоплюю гидко бити гниду.
І стікає крівцею вода.
Заплатили непомірне мито
ті, кого заманює орда
у її неміряне корито...
Та чекає злодія біда –
давиться московія несита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
[b][i]Було і не було [/b]
« Ти казала у вівторок
поцілуєш разів сорок...»[/i]
Обіцянка
Це не біда, що і тобі за сорок
і що мені із гаком... ой-йо-йой...
усе одно я буду твій герой
ліричний – уві сні і... у вівторок.
У тебе серце все-таки не лід
і ми обоє думати повинні,
як зупинити вік посередині:
ти файна баба, ну... і я не дід.
Була ти нареченою моєю,
але тоді ми не були сім’єю...
як то буває інде навесні
ще маємо собі не що попало
і мріємо, аби то так ся стало
хоч уві сні... усупереч війні.
[i][b]Будь, що буде[/b]
« Я казала у п’ятницю...»[/i]
Жарт
Ой, згодна я... і це уже не жарти.
Коли вже є оказія така,
то розумію, після сорока
журитися за юними не варто.
Якщо так ся подобає тобі,
то я не розчарую серцеїда.
Чого б ото не вийти і собі
у п’ятницю за молодого діда?
Відомий Кіса мав аж... 33,
і то йому і їй було приємно
летіти на побачення таємне.
Не вішай ніс, дивися догори,
чекаю до осінньої пори...
після війни... і, може, не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
[i]« Не треба думати мізерно,
Безсмертя є ще де-не-де...
Хтось, перевіяний як зерно,
У ґрунт поезії впаде...»[/i]
Ліна
***
А поки йде війна, життя триває
і сіячі ціною душ і тіл
оберігають
поле урожаю,
де половіють пирії й кукіль.
***
А критика не утинає крила,
а навпаки – доточує чужі,
аби летіли...
з усієї сили
оволодіти мовою душі.
***
А от сатира діє не усюди,
та допікає іноді на мить
і вірять люди
у велике чудо,
яке лікує лікар Айболить.
***
А є іще потреба авторам,
ораторам етеру і дебатів
не по губ[b][i]ам[/i],[/b]
а по губ[b][i]ах[/i][/b], затям,
уроки логопедії давати.
***
А як узяти рота на замок,
то у поета репне голова,
та на зубок
освоїмо урок –
нема думок, то зайві і слова.
***
А знакова поезія ще є,
але немає ні великих літер,
ні ком... усе своє
у кутюр’є –
полова моди, кинута на вітер.
[b][i]Післямова[/i][/b]
А декому із бомбою дійшло,
що їхня віра їх перемагає.
Язик – це помело,
йому на зло
культура мови землю засіває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
« Хотіти літати не шкідливо...»
Софізм
Не відаю, кого я удостою
подякою за явний плагіат,
записаний на синьому сувої
небес живою мовою цитат.
Усе, що тане, піде за водою,
а що літає – інший варіант
утраченої мрії голубої,
бодай не головної із утрат.
А та, що закарбована у небі,
і є моя поезія жива –
минула, і сучасна, і нова...
така-сяка, що може і не треба
нікому. Занотовую для себе
надією навіяні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
[i]« Парад планет буває,
але одну лише мить...»[/i]
Відкриття
І
Є такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
діють із війною в унісон,
наближаючи кінець планети.
А планета діє навпаки...
.........................................
На парад готується агресор
і хоча скасовані полки
невмирущі, на чолі процесу
за свої щурячі інтереси
виступають інші мудаки.
ІІ
На арені явна параноя...
мацає московію Китай,
симбіоз рептилії й ізгоя
(зайві тварі у ковчезі Ноя)
вирішили будувати рай.
Ну, а де? Звичайно, на руїні.
А за що? Оказія була –
обирати жертвою козла
і за те, що нині в Україні
нація висміює пуйла.
Гуманоїд цей у мавзолеї
має місце... наче, фараон...
мумія його займає трон...
мітить кров’ю володіння Геї
як усі помішані пігмеї
і його двійник Наполеон.
ІІІ
Українофобія не казка.
Дурнику закони не указ
і воно не визнає поразки.
Перемога не рятує нас...
бестія за згодою Європи
буде воювати до потопу
в чорний день...
але у той же час
є надія на Ілона Маска,
що усе вирішує за раз...
може, побудує зорельоти
і невиліковні ідіоти
полетять освоювати Марс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
« Все, що має бути,
колись буде...»
Факт
Як не пнися, а дійдеш до точки,
та не перелізеш перелаз
і не перший, а останній раз
у свої улюблені куточки,
де без тебе проминає час.
Де ми в цьому світі не бували,
наче перелітні журавлі,
а якщо подумати.. то мало
живемо, аби не забували
нас хоча би на своїй землі.
Живемо... і тихо, обережно,
так, аби подалі від біди
невідомо де, коли, куди,
і кудою... ідемо за межі...
сайту інтернетної мережі,
замітаючи свої сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
[i]« Кому Великдень,
а кому і досі пасха...»[/i]
Безобразие
І
Ой! Погани нас опередили,
викупили першими вогонь
благодаті і гундяй дурило
потирає ратиці долонь.
ІІ
Судячи на голову здорову,
свята великоднього нема...
у парафій – горе без ума,
у частини відібрали мову,
відкололи віру від любові
і надія жебрає сама.
Фарисеї... гірша половина
православ’я, що катує Сина
у екстазі зла і боротьби
нині, по іронії судьби,
вороги моєї України,
піддані московії, раби.
ІІІ
Але є і має бути знову
як було одвічно – у віках
і навіки у пророчих снах...
..............................................
у сусальній золотій обнові
українське полум’яне Слово
воскресає в синіх небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
[i]« І крига скресне,
і душа воскресне...»[/i]
Передбачення
Наче, тихо... нібито – субота...
свято заглядає за поріг...
сяє сонце... та не для усіх.
У Отця і Сина є робота –
покарати юду-ідіота
і за тайний, і за явний гріх.
А земля прощає за минуле,
за добро не розпинає зло,
напуває молоде зело,
ну, а ми гріхи свої забули
і здається, наче, оминули
п’ятницю й тринадцяте число.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
[i]« Все починається з нуля...»[/i]
Фронт
І
Весна одягає ліси
у білу засніжену свиту,
ховає красу первоцвіту
і, наче краплини сльози,
прозорі перлини роси
на вітті облизує вітер.
Охоплює небо журба...
немає великого свята,
земля не оновлює шати,
заплакала соком верба...
у кого життя – боротьба,
то того й лозою шмагати.
ІІ
Сумує природа сама
у передчутті, що зима
вертає своє... до потопу
солдати готують окопи.
Ось-ось залунає сурма
Виговського із Конотопу.
Велика надія ще є
на Бога війни... і немає
ніякого сумніву. Б’є
арта по орді. Настає
гаряча пора... наступає
на ворога і... дістає.
ІІІ
І це – на здоров’я, на щастя!
Та є дорогою ціна
і чистого неба, і рясту...
.........................................
на тлі весняного контрасту
чекає погоди війна...
до літа далеко... весна
іде в атакуючий наступ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
[i]« У ярмі ворога –
дорога в нікуди...»[/i]
Поводир
І
Не вистачає у тайзі землі
на кожного кацапа-окупанта,
на готовеньке лізуть москалі,
аби роти неситі напихати.
І це було... до часу, до пори.
Але ж не до кінця оцього віку
терпіти їх? Та чорт його бери,
коли воно на голову каліка.
ІІ
Одне уже готове у тюрму...
і не відомо йолопу, чому
його остерігається Європа,
якої не цураються укропи,
які дають по голові йому –
утіленню огидної мерзоти.
ІІІ
Але не кращі за чужу свиню
свої скоти, фальшиві патріоти.
Опінія на внутрішньому фронті
така ж як і на лінії вогню.
Бояться перемоги тайні слуги
і явні емісари недолугі:
у рясах біси, офісні кроти
і їхні мироносиці-папуги
не відаючі, на хіба іти
за голосами неука-хапуги,
заручника своєї сліпоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
[i]« Ми варті того,
що про нас подумають колись...»[/i]
Автоцитата
І
Не нарікаю я на долю.
Хоча досягнення малі,
та не поламані щаблі
драбини в небо із юдолі.
У кого щастя не було –
йому нещастя помогло...
.........................................
Воно і досі на престолі,
а біля хати москалі.
ІІ
Не зобов’язаний нікому,
але виконую оброк –
аби навіки не замовк
мій тихий голос... і по тому,
як на віки піду додому,
ще зачитають до дірок
мої поезії, а нині
нехай би хоч одна зі ста
лягає на чиїсь уста,
ще не затяті у гордині,
і подивує читача
прозорий стиль, а не полова
і з шанувальником розмова
плугатаря і сіяча.
ІІІ
Іти у засвіти зарано.
Моя душа – це мій грааль,
не удостоєний пошани,
та це вже не моя печаль,
що озолочують цигани
мою духовну пектораль.
Допоки ще на світі маюсь,
поетом бути – не порок,
[i]«караюсь, мучусь і не каюсь», [/i]
бо як умру, то як дізнаюсь,
чи в Україні є пророк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
____Напередодні
« Як не біснуються погани,
Великий день усе одно настане...»
Цитата
Уже й неділя вербна
і ще надія є,
що житіє не зебра –
копитами не б’є,
а наближає літо,
і сонце, і зірки
і можемо зігріти
усі свої боки,
дивитися у небо
і на далекий ліс...
питаюся у себе, –
чого повісив ніс?
Нема чого тужити,
аби у цім краю
відкинути копита
й почити у раю.
Ще є і тут удача
і ліки від журби,
але... чекає дача
і котики верби,
і де-не-де погани,
і чорні клобуки...
католики-миряни
запалюють свічки,
квітує рута-м'ята,
і пущі, і кущі...
іде весна гуляти
по площі у плащі...
................................
очунює палата:
іуди, паничі...
але немає свята –
душа моя розп’ята
пілатами вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
[i]« Ніхто не знає,
що усіх чекає...»[/i]
Притча
І
Парафія убога має рай,
де є вовки, ягнята, божі вівці,
попи... владика й нелюди-убивці,
звільняють їм обітований край.
ІІ
Вертаються каліґули й нерони
із ядерною бомбою в руках
і кожному бажається корони,
хоча тоді усіх чекає крах.
Всі люблять... або Богу помолитись,
або мамоні... знає піп і дяк,
кого, чому і за що трафить шляк...
від мене може й легко відхреститись,
а від своєї совісті – ніяк.
Все очевидне легко подолати.
Імперії роковані щезати...
не визначені тільки-но часи,
коли усі дебелі супостати
потоншають... позбудемось яси
і піде в ад черговий імператор.
ІІІ
Останній бастіон – улус... увесь
уже окупував один балбес
і з ним його оточення огидне:
воєнні, штатні і церковні гниди,
гундяй – під боком, сатана небес,
а в Києві у лаврі – [i]мерседес[/i],
насильники, злодії... і не видно
нікому [i]атріцатєльний[/i] прогрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
[i]« Від зорі до зорі –
або день, або рік...»[/i]
Гадання
Досіває як на рану солі
завірюха іній і сніги...
певно, як розтане моя доля,
вийде навесні за береги.
А коли навіяна розлука
стороною омине мене,
розіллється повінню по луках,
ручаями-бродами мине.
Поміняємо одні на інші
у далекім вирії краї...
але Богу все одно видніше,
де, кому, куди, коли раніше
йти і йти у засвіти свої.
І запам'ятається надовго,
і не буде мучити нікого
те, що ми у світі зажились,
і не залишається нічого
як пливти до берега чужого
у обійми осені... колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
[i]« Спочатку було –
іще не вечір...»[/i]
Альтернатива
Є краї, які не забуваю,
та літаю думкою туди,
де течуть долиною із гаю
ручаї джерельної води,
напувають буйні верболози,
копанки, озера і ставки,
засклені на зиму, у морози,
дзеркалом широкої ріки,
що скресає ранньою весною
течією... і по мілині
йду я на побачення із тою,
що запам’яталася мені
у літа дитячі і юначі...
промайнули ті веселі дні
і як недоспівані пісні
чуємо й цінуємо найкращі.
Ще учора юні й молоді
розлетілись, наче птахи ранні,
і гадаю нині... чи востаннє
в цьому світі бачились тоді...
..................................................
як прозоре коло на воді
згадується іноді русалка,
десь у лісі заблукала мавка...
хай і не свої, та не чужі
і не знаю, мила чи кохана
Оля... чи Олена, чи Уляна
залишалась мрією душі.
За одною заридає осінь,
в іншої посивіє коса,
ну, а та, що пам’ятає й досі,
що таке непрохана сльоза,
ще чекає боса на морозі
вечора... а може, і матроса,
поки сяє інієм роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
[i]« Якщо Бог карає,
то спочатку відбирає розум...»[/i]
Наратив
І
Ой, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
і ради тут ніякої нема.
Ідуть за мир «передові» народи...
китай... росія... і кому тоді
як не попу, або його Балді,
або обом заїхати по морді?
Та усики без ґлею в голові
і пацифісти заявляють гордо,
що треба покоритися москві.
ІІ
Лукава братія і до навали,
і опісля усякою бувала...
топили Україну у крові
тоді і нині орки-канібали,
любителі чужого хліба й сала,
і безголові, і при булаві,
і нібито, свої: колаборанти,
неситі блюдолизи, брехуни,
лукаві юди, слуги окупанта,
язичники у рясі сатани,
паяци, що п’ялися на котурни,
у шароварах ряжені пани,
заслужені митці макулатури,
аматори фальшивої культури,
парафія московії... ждуни.
Історія не гладить по голівці
за це... а кара Божа – це ординці:
убивці, яничари, барани,
карателі-чекісти, поліцаї,
ханиги, хами, неуки шпани...
уже й такого імені немає,
яке б не заслужили пахани
очільники конаючого роду,
пихаті мафіозі і чини –
опричники звірячої породи,
дурної слави... світова біда...
осатанілі виродки-уроди...
такою є московія-орда –
раби і узурпатори свободи.
ІІІ
У противагу нації совків
ми воїни із глибини віків,
які перекували серп і молот,
ярмо, кайдани... іго москалів
на силу й перемогу вояків
і не лякає Україну молох
оскаженілих нелюдів-катів...
..................................................
московія – усьому світу ворог,
та є ще сила духу козаків,
і є ще порох у порохівницях,
а декому й нагайка пригодиться
як це було за прадідів-дідів.
Якщо пуйло повісять на осиці,
а мерседеса у його каплиці,
поменшає роботи у чортів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
[i]« Ходімо по своє до своїх...»[/i]
Реклама
І
Не вбити Слово і живе, і віще
на шпальтах української душі...
своє і рідне оживає вічно
у будь-які періоди трагічні,
якщо не уповає на чужі.
ІІ
Тоді ніякі орди і навали
не залякають націю мою,
бо не дарма за неї воювали
герої – рядові та генерали
і голови поклали у бою.
Не умирає... воскресає мова
і має очищатися, аби
її живу не урізали знову
у мирні дні народної любові
і у часи воєнної доби.
І у роки історії цієї
у пам’яті людей і поколінь
нової ери оживає Гея,
коли під омофором Панацеї
не падає на неї чорна тінь.
ІІІ
Але бувають зайві настанови
тим, хто її ніколи не любив,
не помічав у зодіаці див
у присмерки...
у сутінки ранкові...
..........................................
Та свого не цураємось. Таки,
поезія формує еталони
абетки мови і її закони
від імені поета на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
[i]« Заговори зі мною
і я скажу, хто ти...»[/i]
Фраза
На вулиці у напрямі Дунаю
мене якась die Frau зупиняє:
– [i]Sage Sie bitte, wie es diese heißen? –[/i]
І я місцевою відповідаю:
– [i]Madame, diese eine Strase
war immer hatte Name Keisergase,
по-українськи означає – царська,
даруйте, не умію по-кацапськи.
– О, панімаю, ви із Украіни?
– Та й вам Європа ще не рідні стіни?
– О, да, я лішь парузкі панімаю.
– Тоді прощайте, я не з того краю.[/i]
Крокую далі. Будете сміятись,
дивуючись пригодою цією,
бо чую ясно рідною моєю:
– [i]Не хочете зі мною прогулятись? [/i]
А я до неї... гордо, – [i]nicht verstee...[/i]
хоча... не проти я... spazirengehen.
Війна війною, а гора з горою...
але, буває, є чого радіти,
коли, здається, мовою ізгоя
не будуть говорити наші діти.
А поки-що гуляю наодинці...
на світі є ще різні українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
_____Знакові віхи
« Не кожне поле можна перейти...»
Перифраз
І
Ось-ось і я почую тулумбас
на фініші земної веремії
відлуннями і віри, і надії,
і божої любові... плине час
і невмолимо віддаляє нас
від кожної урочої події,
і наближає... віру – буде мир,
і є надія – буде перемога,
бо є любов і сила духу Бога –
як і було, і буде до тих пір,
допоки є до недосяжних зір
у кожного його одна дорога.
ІІ
Життя не повертається назад
ані в кінці, ані на повороті...
зупинки є, але душа із плоті
не поспішає вирватися в ад
або у рай... бо їй іще охота
як і раніше бачити ясну
за обріями пору весняну
і сині небеса у позолоті,
коли сіяє сонце угорі,
зоріє день і знову до зорі
кує зозуля на високій ноті.
ІІІ
Усе це розтає у далині...
у пам’яті – лише окремі дні
і миті, як неповторимі віхи
удачі, щастя, успіху, утіхи...
................................................
а є лише оглядини одні
як вічна данина самотині,
коли душі буває не до сміху
у покаянні... у часи нічні,
коли перепадає на горіхи
за те, що не убитий на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Пошта «до запитання»
« Когось нема,
а інші десь далеко...»
Фантазія
Приснилося – отримала мій лист
моя... ота, яка його чекала
багато років тому... і не знала,
«письмо до запитань» – це на колись.
І як буває інде уві сні
від серця відлягає ця провина,
і відповідь її до мене лине
у наші – інші, та не кращі дні.
Та хай і так, а миті однієї
почую ще обіцянку одну
лікуючу цілющу панацею:
– [i]Чекай мене! [/i]
Це ще не одіссея...
а от коли навіки я засну,
тоді і дочекаюся на неї.
Запізніле виправдання
« Не обіцяю того,
що минуло...»
Безвихідь
Я не ота і не моя вина,
що пошта переплутала адреси.
Ти слав свої листи до поетеси,
але вона була вже не одна.
Хіба тобі хотілося обману?
Не випадає нам – рука в руці...
А пам’ятаєш місто на ріці,
закутане у голубі тумани?
Якби тоді покликав... може, я
була уже готова у дорогу
на інше перехрестя житія.
Усе минуло, що було до того.
Не присягаюся, але їй-Богу
вина у тому не лише моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
[i]« Cogito ergo sum...»[/i]
Декарт
І
Живу щомиті, а коли існую,
то думаю... що де-не-де ще є
флюїди душ, які мене почують.
Невидиме оточення моє
поповнює аннали і досьє,
аж поки не почую алілуя.
Надії коригую щовесни,
аби не усихав критичний розум
і це працює у часи війни,
хоча у серці діє як заноза.
ІІ
Коли не спиться, згадую усіх,
кого не затуманили минулі
літа розлуки, може, ще живих,
що і мене, гадаю, не забули.
І я душею відчуваю тих,
що думають: небесні караули
односельчан, ровесників, кубіт,
що розлетілись, хто куди, і міт
не залишили на путі у лету,
куди іще заказано поету
явитися із неземних орбіт
моєї войовничої планети.
ІІІ
Та думаю-гадаю, що живу,
тому що уві сні, але побачу,
як засіває ниву наяву
розумний українець неледачий.
Надійно прикипілих до землі,
лишилося, напевне, одиниці...
проходять чередою їхні лиця,
скупі на щастя, щедрі на жалі
і спраглі на слова... як журавлі
злітаються до чистої криниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
[i]« Що не прозаїк, то поет...»[/i]
Автоцитата
І
Ми ніколи не були братами
із юрбою орків-упирів.
Нас гойдали різні матері
як дітей Яфета, Сима й Хама
і єднали протягом віків
чільною культурою одною
із улусом силою дурною,
нищачи традиції дідів,
та немає паю із ордою
у народу і її митців.
ІІ
Раді і аматори халтури,
і хамелеони-трубадури,
що почули гасло, – [i]ніс утри
тим, що свій задерли догори.[/i]
Ордени духовної культури
все іще купують автори.
В їхньому оточенні триває
акція розведення лохів,
у якій бабло перемагає...
у літературі й поготів
іншої дороги до верхів,
як альтернативи, не буває.
ІІІ
Славі і «героям» на віки
не бракує легкої руки.
Але є одна пересторога,
іронічно кажучи і строго, –
[i]де-не-де буває навпаки... [/i]
є лохи, і профі, і совки....
і поети... іноді від Бога,
інде, від лукавого, таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
[i]« Де ті хазари,
де ті печеніги...»[/i]
Риторика
І
Одужують поволі українці,
минуле виліковують своє,
упоратися тяжко наодинці.
та мусимо, допоки сили є.
Історія уроки викладала,
а ми не надавали їм ваги...
мечі перекували на орала...
за це нас вирізали до ноги
і спокою ніколи не давали
ні зовнішні народи-канібали,
ні внутрішні провладні вороги.
ІІ
І поки є ще ця нечиста сила
та сатана у рясі із кадилом,
чекати довго до її кінця
і виносу недопалка-мерця.
Живуча підла нація батия
і обухом її не переб’єш,
але обмежують нащадки Кия
імперію, якій «немає меж».
[i]Немає місця[/i] нелюдам убогим
ані у небі, ані на землі.
Навіки наші розійшлись дороги
у цьому світі, де є москалі.
Немає сенсу біснувате вчити
ані у школі, ані на війні...
хай у Гаазі, як не у вогні
відкине сатана свої копита.
Хороші росіяни – це убиті
заразні параноїки чумні.
ІІІ
Московія по розвитку своєму
відстала від Європи назавжди.
Навіщо ці содоми і гареми?
Заповідали прадіди-діди
назовні вивертати душі темні,
аби щезали явні і таємні
перевертні та ідоли орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
[i]« Якби мені не тиночки
та не перелази...»[/i]
Претендент
І
Куцому до зайця не далеко.
Недалекі їхні візаві:
когуту ку-ку у голові,
жаба уповає на лелеку...
висловити легко і нелегко
уявити, –[i] це є селяві[/i].
ІІ
Наче, окуповані: майстерні,
конкурси, комісії, журі...
що не член із еспеу, то геній,
що не судді, то коняки темні,
що не витвір – опус попурі.
Місія совкової культури:
грамоти, дипломи видає...
авторами куплені в натурі
як нове досягнення своє.
Попереду ті, що визначають,
де, кому, за що, який калим...
є лауреатом головним
той, що найвеличнішого славить.
Тішимося іродом новим.
ІІІ
Всі укази видає найвищий:
[i]хай і гірші, але кращі інші, –[/i]
вирішили слуги очмани
і городять члени і чини
вищі перелази і тини.
Офісу і коміку видніше...
...............................................
Видно зацікавлені вони,
щоб ішли у засвіти да-Вінчі.
Їм не заважають пересічні
номінанти дір на ордени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
[i]« Тепер я турок, не козак...»[/i]
Запорожець
Це місто снилося мені
давно... ще пам’ятаю
і готику у вишині,
і скелі, де у глибині
тече ріка у наші дні,
водою умиває
високі кручі... береги...
а ось архітектура
моста у вигляді дуги,
і звідусіль, і навкруги
чужі язичницькі боги
та абревіатура
латиницею на стіні
тунелю віадука...
і як в об’ємному кіні
у небі темному – ясні,
урочі зорі у вікні,
неначе сни у руку,
які мене дивують тим,
що білий світ широкий...
зі мною стародавній Рим,
місцями – мій далекий Крим
і де-не-де Вітчизни дим
їдкий, але солодкий.
У ту ж ступаю течію
удруге... це буває,
коли, неначе, у раю
молюсь за душу нічию,
тому у цьому дежавю
її ніде немає.
Як невидимка у тіні
вона іще на волі
блукає у часи нічні
у тому місті, де вогні
горять як реквієм війні
під барабани долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
[i]« Батя, я стараюсь...»[/i]
Дисонанс
Любов сліпа.... а ось – по розрахунку,
буває, витворяє чудеса,
коли його за емоційні муки
а заодно її – бабуню-юнку
поезія несе у небеса.
Що їхало, то те йому і пара,
і здибає такого не одна,
однакові, що він і що вона –
володарі сізіфового дару
вилазити і падати до дна.
Затягує дуети у болото
його(її) спокусливий вампір.
Найлегше переводити папір,
малюючи незаймані висоти.
Уміють оперетні патріоти
самі себе підносити до зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
[i]« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»[/i]
Мандрівочка
Гуляє березень лісами,
веде уквітчану весну,
аби явила вечорами
мені мою зорю ясну.
І дні на дні уже не схожі,
і ночі, наче, не такі,
коли вона співати може
свої мелодії п'янкі.
Протерли котики у лузі
свої очиці чарівні.
Зазеленіла на окрузі
озимина по ярині.
Сорока ворона вітає,
синиця – сойку... а коли
дуети їхні ожили,
ген-ген долиною за гаєм
над Україною лунає
у небі синьому, – курли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
[i]« Не вмирає в Україні
ні слава, ні воля...»[/i]
Рефрен
Це не минає... наче – уві сні...
перед очима показова страта
ордою полоненого солдата
лихої долі на його війні.
«Кіно і німці»... відео сюжету,
якими є нащадки козаків:
немає люльки, курить сигарету
останній раз... сміється з ворогів,
не віддає шеврони-еполети,
у погляді – зневага до катів
і як остання куля у набої,
допоки не поникла голова,
шукає найвагоміші слова, –
і ... [i]слава Україні... і герою[/i]...
.................................................
така вона... історія жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
[i]« Історія скасовує відмінки,
але не мову...»[/i]
Автоцитата
Пишу нікому... іноді – усім,
ну, а якщо собі, то незабутнє,
нечуване ніколи і ніким
уявно надиктоване майбутнє,
Запитую у відчаї себе, –
кого краса рятує в цьому світі,
де сонце – жовте, небо – голубе,
війна – за мир, а воїни – убиті?
Іще учора я не уявляв
ані хороших росіян учених,
ані опозиційних і таємних...
.......................................................
на цій арені вистачає барв,
але за що ти, Боже, покарав
мою країну владою зелених
піарників, злодіїв і роззяв?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
[i]« Сатана там править бал...»[/i]
Фауст
***
А на болота́х своє корито
має кожен урка-генерал...
і свої копита
ця «еліта»
не відкине, поки править бал.
***
А їхній цар, хоча і невеличкий,
але на цілу голову, – ку-ку...
свою «кубишку»
заховав у ничку,
але не пам'ятає, у яку.
***
А наш – герой, великий чоловік,
який за віру, армію і мову
іще... торік
нікуди не утік,
і в офісі пасе свою корову.
***
А урядовці – це чиїсь кишені,
куди ховають крадене бабло
і гривнями у жмені,
і зелені,
які іще «касірує» пуйло.
***
А слуги і зелені, і червоні
себе у владі проявили скрізь...
і темні поні,
і язикомовні
усюди сунуть свій поганий ніс.
***
А їхній кок годує пропаганду,
а наш тримає в шорах «марафон»,
а ми... направду
маємо не раду,
а мафію, що нехтує закон.
Апогей
А є чого сміятись і ридати
від того, що не афішує преса, –
чому мандати
мають депутати,
що захищають шкурні інтереси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
[i]« Бог не випробовує більше,
ніж можна витерпіти...»[/i]
Писання
У кожного своє посильне мито,
якщо це не полон і кабала
у кігтях двоголового орла.
Примушені диявола любити,
на лобній площі оніміли діти,
оточені парафією зла.
Юрба іуд напевне добре знає,
де ділися дітей оцих батьки,
які із Маріуполя, таки,
та гадина запрошує до раю...
одна дитина вуха затуляє,
аби не чути їхні матюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
[i]« Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька...»[/i]
М. Сингаївський
І
У сни прилітає весна
і з нею хороші новини –
неначе, минає війна
у перші свої роковини
і наче, у неї дебют –
остання зимова відлига,
і як переможний салют
скресає у повені крига.
Усе ж бо минає, либонь,
у час найлютішої ночі...
душа поринає у сон
і чує сигнали урочі.
ІІ
Полину у рідні краї,
побачу узори на хаті,
побілені стіни її
і призьбу червоної масті,
гладущики в ряд на тину,
у небі зорю вечорову,
придумаю їй колискову...
ось тільки рукою змахну
сльозу і у маєві сну
послухаю мамину мову...
ІІІ
Душа оніміє на мить...
стає золотою блакить,
у лузі квітує калина...
Із неба очима століть
на білий обламаний квіт
вдивляється вся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
[i]« Усі помремо за гріхи,
така Господня воля...»[/i]
Утопія
І
Немає істини тієї,
що буде правдою одною,
і за оказії такої
немає правди однієї.
У кожного своя дорога,
аж поки однієї миті
усім засяє у зеніті
стезя до Отчого порога
всього одна у цьому світі.
ІІ
Не поклоняюся чужому,
лукаві душі оминаю
і на амвоні золотому
у мене ідола немає.
Ані свободи, ані волі
не продаю і не міняю.
Герої однієї долі
і воїн, що один у полі,
і одинак у хаті скраю,
і перехожий у юдолі.
ІІІ
Минаючи земні тенета,
долаючи тяжіння, втому,
усі полетимо додому,
у всіх одна обитель – Лета,
де не прощається нікому
обман, гординя і вендета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
[i]« Гірка правда краща
від солодкої брехні...»[/i]
Преамбула
***
А в одному літр-об’єднанні
одговілись... патріоти шлунку,
бо не на війні
правда у вині
і банкети за чужі рахунки.
***
А іноді, коли життя минає
серед людей у сумі й самоті,
це означає,
що у хаті скраю
і друзі, і літа уже не ті.
***
А я сумую, наче на роду
написано, – радіти не на часі...
і, ніби, на виду,
та потемки іду
у паралельній іншим іпостасі.
***
А на виду лише одна богема –
і не глухі, та іноді німі,
тому іду окремо...
маю теми,
які не резонують у юрмі.
***
А я і уві сні іще живу,
надію маю, що і це не всує,
і наче наяву
у мене рандеву
із тими, хто у пам’яті існує.
***
А кожне отримує щось по заслузі.
Немає чого нарікати,
що є у фейсбуці
оновлені друзі –
об’явлених душ дублікати.
[i] [b]Афіша[/b][/i]
А по мені не заридає світ,
коли не зійде яриною зерен
і... опаде мій квіт,
і заповіт
залишить по собі колючий терен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
[i]« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»[/i]
Веснянка
І знову та сама весна
займає околиці світу,
і знову спиває вона
росою напоєні квіти.
Навіяне перше тепло
прорізало очі проталин
і це уже, наче, було
і, ніби, іще не бувало.
Брунькує букети бузок
і пробує вітер на дотик,
а до оп’янілих жінок
з верби усміхається котик.
Синицю гойдає лоза,
ворона на ворона карка-
є – буде, напевне, гроза
гуляти алеями парку.
Далекі гаї і луги
освоять нові віртуози –
крізь іній, пургу і морози
летять перелітні птахи...
збирають у ринви дахи
сухої поезії сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
[i]« І щоб усяк боявся так робити,
у річці вражу щуку утопити...»[/i]
Лисиця
Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
у зеленій ніші
для афіші
слави, марнослів’я і ганьби.
Карли обіймають п'єдестали,
їхні шкапи зайняли суди...
щук піймали,
трохи налякали
і... сухими вийшли із води.
Алібі засвідчила лисиця –
є така посада у ОПе...
для годиться
навіть і тупиця
зовні не таке уже й тупе.
Не біда, що трохи ще зелені
і не можуть обійти пуйла,
на арені
файні теревені –
вища гладіатору хвала.
Показові не одні реформи,
всьому є прописана ціна:
яйця в нормі,
вояки у формі,
що украли, списує війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
[i]« На Бога надіймося тоді,
коли достойні цього...» [/i]
Парафраз
І
Історія описує минуле...
питається, – навіщо той поет,
якого і не слухали, й не чули,
дивились і не бачили, забули,
написаний на всі віки сюжет
ісходу із імперії народу
на Іордан через пустелю й води,
на горішній Сіон, а далі... злет
не ірода, а племені і роду
пророка і очільника свободи,
якого... не приймає Назарет.
ІІ
Язичнику пасує інша віра...
на капищі їх цілий пантеон –
і дерев’яні ідоли, і звірі,
і на кущі палаючий вогонь.
Але не покладаємо надію
на їхнього розп’ятого месію,
що не рятує землю від ракет
і не вчиняє суд і протидію
дияволу зі свастикою zet.
У нас є вибір... маємо свободу
по задуму єдиного Творця,
тому нікому не прощається
зневага до великого народу –
улюбленого витвору Отця.
ІІІ
Московія плює на всі закони.
На них не накладає заборони
ані Єгова, ані Саваот...
........................................
апокрифи далеко не канони,
якщо їх не сповідує народ.
І, може, не ходили би ніколи
оці німі по роковому колу,
якби навчали їх учителі,
а не інакомовні балаболи
орди на поневоленій землі
совкової історії і школи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
[i]« В пустелі сизих вечорів...»[/i]
Л. Костенко
За туманами сивого ранку
і за мрякою сірого дня
заглядаю за білу фіранку,
де чекає на мене рідня,
ще буває... і я вечорами
прилітаю побачити їх,
постою і собі біля мами
і зійду на високий поріг,
і почую, – [i]перекотиполе,
де ти нині блукаєш один
як чужий неприкаяний син?[/i]
Ой, не буде такого ніколи...
то не я запізнився зі школи
і нема перелазу за тин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
[i]« За горами гори, хмарою повиті,
засіяні горем, кровію политі...»[/i]
Шевченко
Нема надій на рай у цьому світі,
якщо його оточує пітьма,
коли ідуть за нього наші діти
у ті світи, яких ніде нема.
Не надихають ворога любити
ані завіти Божого письма,
ані покірна ідолу юрма,
ані обожнені дереворити.
Але не за горами та весна,
яка не заперечує вимоги
і деміурга, і самого Бога
до віри... заперечує війна,
що є дорога і лише одна –
палаюча у сяйві перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
[i]« Злочини проти людяності
не мають терміну давності...»[/i]
Стаття
***
А нашій раті заважають наші
відомі самураї-шахраї...
то хай на раші
в золотій параші
лишаються лакеями її.
***
А НАТО нам і досі помагає,
аби... на смерть стояли вояки,
але чекає,
що самі до краю
московії ще дійдемо, таки.
***
А сатана ще надуває біса
із газовою булькою в заду...
він і без візи
у Європу лізе,
бо і смола ще є в його аду.
***
А є і до кобзона кандидати:
вусатий поц, отруйний соловій,
лошак цибатий,
боброїдка клята...
і їхній імператор кін-чен-ий.
***
А демократія спостерігає,
чи лопне, чи удавиться упир...
то Україна має
йти до раю
або у пекло в боротьбі за мир.
***
А Божий суд уміє запитати, –
коли і де... навіщо і чого?
І час розплати
доганяє ката
за злодіяння скоєні його.
[b][i]Опція вироку[/i][/b]
А є іще апологети юди,
які не мають серця і душі,
тому усюди
нелюди – не люди,
а виродки лукаві і чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[i]« Все можна визначити
одним поглядом...»[/i]
Аксіома
Нема кому приснитися... пітьма
укрила таємниці цього світу.
Очей, які уміли говорити
флюїдами у погляді... нема.
Задачі математики минули
і списувати їх нема кому...
літа, немов уроки, промайнули
і невідомо, – де, коли, чому?
Абсциса часу віддаляє душі
на площині земних координат
і як не є, а розуміти мушу –
минуле не вертається назад.
І як не дивно, тільки морок ночі
і сни дрімучі повертають нас
у той далекий неповторний час,
коли порозуміння очі в очі
відображають погляди урочі,
як це було, але останній раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
[b][i]Критика [/b]
« Не вчи вченого...»[/i]
Недомовка
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
що його(її) у біомасі
ображає видумками хтось.
Їй(йому) дорога у піїти –
це аби лише себе явити
з конопель Пилипом і мерщій,
поки є кому когось хвалити,
заховатись у свої кущі
і чогось ученого учити.
Десь-не-десь і видумки оті –
це образа їхнього таланту
ні за що на когось нарікати,
хоч усім відомо – не святі
випікають у печі горнята
і не зло навчає доброті.
[i][b]Самокритика[/b]
« Не порівнюй себе
із неспівмірним...»[/i]
Настанова
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
що не додає вендета честі
діячу у марній боротьбі.
Ну, буває – у душі ми діти...
Згідно філософії людей,
ми усі є жертвами ідей...
поки доростемо до еліти –
просвітління внутрішнього світу
не гальмує розвитку дітей.
Не лякай, не рипайся усюди
і не сунь, куди не просять, ніс
то кудись по дрова, то у ліс...
успіхи зоїла і зануди
це не те, що виведе у люди,
поки до поета не доріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
[i]« Освіжаючі процедури – це пілюлі
по американському рецепту ...»[/i]
Дуремар
***
А корупційній мафії при владі
пообіцяли пі-юлєй, таки...
животворящий Байден
лічить банду:
команду зе... бойки і єрмаки.
***
А ось і з Ради потекла зеленка,
лікуються вавки від булави...
і то скоренько,
бо швидка близенько,
а починати треба з голови.
***
А на найвищій лаві для підсудних
іще сидить якесь опезеже
і це паскудне,
що ніяк не худне,
зелена Рада дуууже береже.
***
А те, що гнати в шию не на часі,
потрібне як Давиду цар Сеул...
і цій заразі
злої іпостасі
засилить рило тільки ЗеСеУ.
***
А влада, наче, ще одна команда
і тільки опозиція не та...
тому що Раду
коцає за зраду
і знає те, яка її мета.
***
А нашою державою керує
не уряд і не Рада... хитрий лис,
таки, існує,
та шукати всує
невидимі нитки із-за куліс.
[b][i]Осадок[/i][/b]
А за війну вина висить на раші...
та на планеті орків і людей
ще є на стражі
обереги наші
добра супроти лютості ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
[i]« На все воля Божа...»[/i]
Догма
І
Настає глобальне потепління,
тонуть у морях материки,
люди захищають володіння
і... воюють. Людям невтямки,
що потоп великої ріки
буде не по щучому велінню.
Це сама земля уже віки,
поки гавкотіли пустомелі,
повертає агрегатний стан:
наче по закону Торрічеллі
сушу пожирає океан,
острови змітає ураган,
тропіки міняє на пустелю,
вівтарі – на капища поган,
трони і престоли на борделі.
ІІ
Дармові ресурси на землі
запасають урки-доходяги,
сатана лютує у кремлі,
а за нього дохнуть москалі
і неандертальці-андрофаги.
Знову ліквідація гряде.
Хто кого – убивці чи арійці,
москалі чи інші українці,
за якими білий світ іде
і яких винищують ординці?
ІІІ
Споєні культурою совка,
малороси зайві на планеті,
поки є на ній чужі поети-
русофіли та апологети
бузувіра і маніяка.
Бо такі закони у природи
і її регуляторна суть:
Слово – меч, яким біду січуть,
і не буде іншої нагоди
як сьогодні во ім’я свободи
нищити тоталітарну муть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
[b][i]Сьогоднішнє минуле [/b]
« Дорога ложка до обіду...»[/i]
Приповідка
Усе, необхідне сьогодні – на часі,
та обрана каста одне визнає –
украдене – це уже їхнє наразі,
допоки керують лакеї-рантьє.
Минули майдани, настала розруха
у серці держави, в її голові...
Феміда клепає(ні слуху, ні духу
про армію, віру)закони нові.
Сліпому народу показують шоу,
якою дорогою треба іти,
аби відібрали у нації мову,
а далі і розум зелені кроти.
Рідіє арена, тихішає галас
оракулів миру навколо війни...
у теплі краї подалися чини...
а поки корупція в нори ховалась,
яка тільки наволоч не наживалась,
освоївши кошти людей і казни.
[i][b]Вчорашнє завтра[/b]
« Один із сошкою
і семеро з ложкою...»[/i]
Поговірка
Жили ми у союзі як брати,
а от окремо... кожне пам’ятає,
як партія вела до висоти
із низини болотяного краю.
Тоді ділив усе великий брат –
і їжу, і продукцію – пайками...
а нині лиш народний депутат
себе оприбутковує... так само.
На те воно й існує... і пігмей
арени, і фальшиві ліліпуті.
Не можуть виживати без людей
злодії і сучасні, і майбутні.
Учора годували їх одні
й ті самі обездолені селяни
і нині... заробляють на війні
майбутні небожителі Оману.
Історія не списує таке,
та править ще у нашій Україні
багатій, незалежній, самостійній
підкинуте нам каченя гидке,
що нині оперилось... у м’яке
зелене пір’я... як звичайні півні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
[i]« Історія не має умовного відмінку...»[/i]
Фраза
І
Як запрягаєш, так воно і їде...
Ця теза філософії стара.
Якщо у тебе є дурний сусіда,
то не чекай любові і добра.
Але ніколи не показуй спину
і не бажай ні пуху, ні пера,
якщо йому готуєш не перину,
а яму і дубову домовину...
Така пора... ну, а якщо пора,
то не шукай управу на скотину.
ІІ
В борні за утопічний комунізм
за ґрати сіли «вороги народу»,
судили їх за волю, і свободу,
і буржуазний націоналізм.
Якщо і нині неокомуністи
ідуть в атаку, нібито, за мир,
то хай ідуть... у мишоловці сир
знайдеться і дебілу, і рашисту.
Попереду ще не один удар
за Маріуполь, за свободу Криму
і за Азов, Бахмут і Соледар...
Освоюйте Сибір неісходиму
і дякуйте усім за Божий дар –
кінець і рейху третього, і Риму.
ІІІ
Та не було б у нас війни, якби
були готові всі до боротьби
супроти людоїда окупанта,
якби не слуги і колаборанти –
проклятої московії раби,
такі ж як і московія прокляті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[i]« Історія пишеться кров’ю...»[/i]
Реквієм
І
Ми жили віками у борні
із лукавим іродом-сусідом,
як могли, перемагали біди,
гартували душі у вогні,
щоб тепер у визвольній війні
не було від ворога і сліду.
ІІ
Поки переорана земля
і війною зрите дике поле,
повертаємо свої поля...
щоб на урожай уже ніколи
не була засіяна рілля
мінами й ракетами могола.
Мусимо удобрити степи
трупами розбійної ватаги –
злого людоїда-андрофага...
зійде сонце і для молотьби,
щоб і тут не застили попи
і шамани витязям звитяги.
Ми ще відбудуємо міста,
орками зруйновані до щенту,
і позамітаємо планету...
щезне із лиця землі орда
і тоді аж... горе – не біда,
бути оберегом континенту.
ІІІ
Ми були і будемо людьми
на своїй землі обітованій.
і ніякий цинік окаянний
не засяє фейсом із пітьми,
не зітруть історію погани
ту, що кров’ю написали ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
[i](лімерики)
« ...отак здаля
подивишся на москаля,
здається, нібито... людина,
а ближче, істинно – скотина...»[/i]
Шевченко
***
А Україна має майже все,
що нашу перемогу наближає,
і тьму вона знесе,
і націю спасе,
яка на індульгенцію чекає.
***
А ми нариєм ям поза високий тин
і рів із крокодилами по краю...
сконає *** син
у бункері один
і черті понесуть його до раю.
***
А поки готували «леопарди»,
то українці у своїй крові
умились... варто
нагадати НАТО,
що треба мати ґлей у голові.
***
А рашизму жити заважають
люди, уцілілі від війни...
їх рівняють
із землею краю,
що не хоче жити як вони.
***
А що тепер у кого на умі,
освітлено каналами етеру,
та ми й самі
даємо опір тьмі
і хунті світового мародера.
***
А нашу долю пишуть небеса
і у серцях ще жевріє надія –
мине яса
як на траві роса
і нас чекає місія месії.
[b][i]Місія[/i][/b]
А ми ще дочекаємось весни,
а там і наше переможне літо
і вернуться з війни
і дочки, і сини...
і хто, як не вони – герої світу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
[i] (лімерики)
« Всі люди рівні,
але деякі рівніші...»[/i]
Оруел
***
А на звіриній фермі ще триває
нікому не об’явлена війна
і їй немає
ні кінця, ні краю,
допоки є у світі сатана.
***
А нерівне і рівне існує,
і найвище буває, таки,
і миритися всує,
якщо алілуя
завивають з амвона вовки.
***
А поки відбиваються атаки
і це Європі... наче, Божий дар,
то... подаруйте танки,
«томагавки»,
готуйте антиядерний удар.
***
А фірма зека не рахує втрати,
у повара постійно є навар...
приречені вмирати
без оплати
не доповзають до тюремних нар.
***
А орки до кінця не умирають,
але живучі... [i]не здають своїх! [/i]
Вони їх роздягають
і вдобряють
чорнозем, добиваючи живих.
***
А по телеящику новини
пропагують закиди орди –
[i] люди України
дуже винні,
що тварини хочуть до води.
[b]Об’явлення[/b][/i]
А природа показала мокші,
що її чекає... і було:
війни, воші,
чмобіки подохші...
Божа кара... сонячне гало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
[i] (лімерики)
« Зі світу по нитці
і мертвому – припарка...»[/i]
Рамштайн
***
А Україна все ще у вогні...
а решті – і не холодно, й не тепло,
що ми у цій війні,
таки, одні,
аж поки у Європі буде пекло.
***
А ми йдемо стіною на стіну
ворожу за свою країну
і на кону
не лишимо одну
єдину суверенну Україну.
***
А поки-що перемагає мат...
це мілітарні органи росії
забили у набат
і пролетаріат
іде на плаху... за буржуазію.
***
А дещо і пуйлу перепадає,
коли переїдає за столом.
Його у зграї,
наче, і немає,
бо виглядає явно бараном.
***
А після бойні зайві трибунали.
Навіщо ті витрати на суди?
Є канібали,
щоби доїдали
останки повелителя орди.
***
А зайве долучилось до бюджету,
ну, се б то – влада, а не волонтер...
і не поети...
далі... по сюжету,
це очевидно – корупціонер.
[b][i]Осадок[/i][/b]
А долю США вирішують не трампи,
а нашу – ясно, що не єрмаки,
яким... до лампи,
що лише арапи
за рашу і... зомбовані совки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
[i]« Окаянні ще не оглашенні...»[/i]
Припущення
І
Етапи еволюцій неперервні...
ця теза історично не нова,
тому ще мають на землі права
на існування вірування древні,
релігії і явні, і таємні,
і зайві...
................. як нечувані слова
богині Геї, поки на арені
нового світу все іще жива
і поки повертаються наївні
язичники на капища чужі
та й досі залишаються на рівні
свідомості первісної душі.
ІІ
Гуртуються фальшиві патріоти
чужої віри і своєї тьми
та іноді – корисні ідіоти,
зоїли музи, самохвали, боти,
що затесали ся межи людьми...
.....................................................
Не знаю, чим угодні на закланні
Перуну, Зевсу явні барани,
ягнята... адже душі окаянні
не відають, що́ жертвують вони,
коли і їх ошукують лукаві
і любі друзі, і єлейні пави,
і їхній гуру на одній нозі,
пакуючи у голови діряві,
які духовні ідоли русі.
ІІІ
Вони віками бігали по лісу –
наяди за панами й навпаки...
і що то інше, якщо це не біси
сучасної московії? Гульвіси,
що нап’яли на себе клобуки,
тепер – попи... гундяєвоголосі,
що наші храми й лаври зайняли,
усі дволикі, хижі – як орли
і безголові як великороси,
песиголовці, нелюди, барбоси,
нечиста сила чорної імли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
[i] (лімерики)
« Очевидне неймовірне...»[/i]
Факт
***
А деякі трагедії однакові,
коли подія, наче, чорна ніч.
Вона є знакова
і для Авакова:
багато знати – небезпечна річ.
***
А ми уже доїхали до броду,
де мали утопити всю орду,
та у народу
мало є свободи,
коли іде у слуг на поводу.
***
А куди ідуть колаборанти –
невідомо. Але я навчу, –
[i]хто за окупанта
умирати
мав охоту – має досхочу.[/i]
***
А на кремлі зупинені куранти,
бо це є економія, таки,
і... окупанти
мають пакувати
себе у целофанові мішки.
***
А русофілія чекає миру,
допоки діє ще воєнний стан.
Її кумири
захотіли сиру
у мишоловці з назвою Оман.
***
А Європа має гарний тин
на межі із відбувайлом-цапом.
Дуже хоче, блін,
діяти один
на один у бійці із кацапом.
[b][i]Опінія[/i][/b]
А поки йде війна, минає час.
і перемога дістає ознаки:
у нас –
це когнітивний дисонанс,
у Раді – імітація гарячки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
« За одного битого
кількох небитих дають...»
Гіпербола
І
Мені далеко ще до читача,
що вихваляє кучеряве слово,
а радше – щиру українську мову
освіченого гуру-сіяча...
хай іноді на голову здорову
ще блимає у темряві свіча,
аби свої... навчалися чужому
і того не цуралися, що є
на поприщі, бодай би, на одному,
якщо його оказія дає.
ІІ
Раніше філософію вивчали,
риторику, поезію, латинь,
а нині учень получає бали
за те, що не його уму навчали,
а того, що на тисячу – один.
ІІІ
Освіта – це важливе поле бою,
та нині ми сьогодні не одні,
кого іще виховують війною,
аби запам'ятали... на війні
багаті не воюють між собою,
за них воюють бідні, не дурні
тому, що бідні, а тому, що пні
і їхній поводир... у вишині
із булавою... обрані юрбою
ці барани і цап із бородою
у цій кошарі – неуки одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
[i] (лімерики)
« Буде те, що два-три роки
не на часі...»[/i]
Ждун
***
А на раші смакують видовище –
смертоносний удар у Дніпрі...
ЗМІєсховище
і арєстовіча
оцінили кроти й упирі.
***
А на фіґню не вистачає злості,
аж поки не потоне у багні
і на погості
перетліють кості
ворожі у антоновім вогні.
***
А на тавриді місце є таємне,
де голку переховує кощій...
та це нікчемне,
буйне і скажене
до себе в пекло забирає Вій.
***
А в челяді зеленої чесноти
котуються на рівні фаберже,
допоки боти,
блогери й сексоти
висиджують нове опезеже.
***
А у ОПе одні говоруни
та ще й у Раді, наче, їхні слуги,
але вони
усе таки ждуни,
а деякі усе іще – папуги.
***
А лідери думок і суєти
кульгають у полеміці етерній...
то як іти
до спільної мети,
коли смаки і цілі протилежні?
[b][i]Реалії[/i][/b]
А я їх не рубаю, але мушу
нагадувати в дусі рубаї –
якщо ти маєш душу
невмирущу,
не продавай дияволу її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
[i] (лімерики)
« Все закінчується ногами вперед...»[/i]
Невідворотність
***
А генерали банди маніяка
воюють між собою – хто кого.
Ой, небораки,
маєте собаку –
тримайте у наморднику його.
***
А пуйлу і кров людська – вода,
і сльоза дитини... і до скону
міль бліда
усій землі біда
як чадний недопалок бавовни.
***
А є чудовий вихід у пуйла –
поїхати самому у Гаагу...
хоча і на козла
Феміда зла,
та за мільйон позиче колимагу.
***
А на хіба раз... путіну баби
і два... ці бісові кабаєнята?
А от якби...
іронія судьби,
могли би у Європі поховати.
***
А ще одна ідея визріває –
мочити мафіозі у лайні,
а як спливає
то нехай до раю
показує дорогу кацапні.
***
А ми не розгадаємо таємну
і загадкову душу мудака,
бо ця личина темна
має гени
диявола, адольфа і совка.
[b][i] У фіналі[/i][/b]
А вову запросили до вінця
і... підманули. Він один у храмі.
Нема отця
і іншого кінця,
аніж у пекло уперед ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
[i]« Гори, гори, ясне,
поки день не гасне....»[/i]
Заклинання
***
А сонце знову колядою сяє,
усім розподіляє нічиє,
але лінивий має
те, що має,
а щедрий має те, що віддає.
***
А хто не хоче повернути юні
роки, щасливі миті і літа,
але й манюні
ми роняли нюні
і нині... що пора не золота.
***
А нині ще надія не погасла
у темні ночі... а у чорні дні
згадаю ясла
та кусочок масла
від няні на цілушці і... мені.
***
А поки є ще три путі у полі,
то обираю все одно одну,
аби на волі
мати власну долю,
що оминає лихо і війну.
***
А на путі, яка не має броду,
надію маю на урочу мить,
коли свободу
рідного народу
лише його відвага захистить.
***
А за відвагу, що мене рятує,
я подарую кожному любов,
яка лікує
і не буде всує,
коли її пізнають до основ.
***
А на основі досвіду такого
піду тудою, де моя рідня
по духу свого
Господа живого
на заході чекає світла дня.
[b][i]Апеляція[/i][/b]
А ми собі торуємо дорогу
усупереч корупції, таки,
і перемогу,
дякуючи Богу,
здобудемо героям завдяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
(лімерики)
« Немає нічого таємного,
що не стало б явним...»
Полішинель
***
А в історика раші істерика.
Об’явили секрети кремля,
що Америка
викрала «Щедрика»
в українця, а не в москаля.
***
А істинну історію росії
писала неотесана орда,
юродиві месії
і злодії,
які і нині – світова біда.
***
А наші ЗеСеУ наклали вето
на перемир’я у святе Різдво...
запущені ракети
і шахеди
збиває українське ПеВеО.
***
А на луб’янці корабляцький шум.
Іде мобілізація ординців
і тугодум
рішає наобум,
чи жити, чи здихати як убивця.
***
А генерали з’ясували матом,
чому це у кобзона орків – тьма
і чи не варто
траур об’являти,
коли аншлагу у раю нема.
***
А раша дресирує нам папугу,
такого ж, як опудало кремля,
при цьому слуги
як усі хапуги
теж хочуть мати золоте теля.
[b][i]Витяги[/i][/b]
А лімерики це не лірика,
а байки про худобу і скот.
Є ще вигадка
у сатирика,
у якого герой – ідіот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
[i]« А як би нашому зайцю
та вовка з'їсти...»[/i]
Стьоб
***
А лоху на вуха чіпляють спагеті,
як файно у шостій палаті...
не тільки поети,
але й президенти
уміють красиво брехати.
***
А де триває то війна, то буча,
там кацапні іще до біса є...
у нас живуча
ця змія повзуча,
що дихати і жити не дає.
***
А видумав імперію слов’ян
не цар, а Єлізарій Прокопович...
а росіян –
цей самий Феофан,
що дав їм віру як вертеп видовищ.
***
А на землі війна цивілізацій,
а як точніше, то – добра і зла
у сенсі – націй
проти росіянців,
яким пустеля для тюрми мала.
***
А наші слуги на чолі громади –
це філіал чужої феесбе...
у залі Ради
окупанти влади
безпечно обслуговують себе.
***
А наша вата поки-що зелена,
а як дозріє, то мине війна
і, може, щезне
темне і таємне...
тоді не буде владою вона.
[b] [i]Ґарантії[/i][/b]
А ми усе ще на своїй землі
і живемо, і молимося Богу,
і на його крилі
в чужій імлі
торуємо майбутньому дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
[i]« Грай, музико моя...»[/i]
Пісня
І
Поета муза надихає,
коли являється сама,
ну, а якщо її немає,
то і його, вважай, нема.
Йому із нею по дорозі
і при свічі, і у пітьмі,
і у жару, і на морозі,
і, непомітно... у юрмі.
ІІ
Отак і живемо окремо
у день ясний і уночі,
аби її цікаві теми
не оминали читачі,
аби, читаючи... мовчали,
неначе риба у воді,
і то не тільки-но тоді,
коли завищуємо бали...
........................................
Удачу знаючи свою,
я пропоную нічию...
але якщо полуда в оці
Феміди на чиємусь боці,
вікторії не визнаю...
ціную лаври переможця,
але у рівному бою.
ІІІ
Повторюю одну й ту саму
у стилі ретро... фуґу карми
на обертонах житія,
яка не є, але моя –
як і поезія... звичайна...
іде у люди звідусіль,
коли одного вистачає,
аби читали майже всі.
Та як у декого бувало,
собою хизуватись мало...
хоч і не чути голос мій
і рідко аплодує зала,
але в мелодії моїй
немає тоніки кімвала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
[i](лімерики)
« І нашим, і вашим...»[/i]
Розтяжка
***
А томос це сьогодні вже не термос
і армію очолив не пацан...
керує демос,
поки розберемось,
кому іще ікається Оман.
***
А Чорне море то солона чаша
від горя, пережитого людьми,
аби на раші
наварили каші,
посоленої кров’ю і слізьми.
***
А Україні мир – по барабану...
бо буде газ, і світло, і тепло,
тоді у ванну,
наче, у нірвану
зануримо по лисину пуйло.
***
А малорос байдужий до наруги.
Куди йому діватися, якщо
проекти недолугі
пишуть слуги,
а як закон підписує ніщо.
***
А нашій демократії відкриті
і двері в НАТО, і в ЄеС вікно...
та при кориті
кабани неситі
гребуть усе під себе все одно.
***
А ми і в себе ще аж два народи,
один – пасіонарний, з барикад,
а інша морда –
виродок без роду...
селекції совкової мутант.
[i][b]Кореляція[/b][/i]
А нація героїв монолітна,
гартована навколо збройних сил,
усьому світу
тим і заповітна,
що перетре Московію на пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023
[i](лімерики)
« Лише незрячий народ
має сліпих поводирів...»[/i]
Евфемізм
***
А вся Україна спинити не може
затіяну спецоперацію зла
і нині... дай, Боже,
вона допоможе
поповнити пекло ордою пуйла.
***
А нам на вуха локшини чіпляє
дволика Рада, а чуже ОПе
за себе дбає
і бюджет пиляє
аж у Європі чути, як сопе.
***
А долари висмоктує війна
і ненажери-корупціонери...
тому вона
кривава й затяжна,
що армію грабують мародери.
***
А зе́лені чихати на культуру,
аби лише свої керівники
і на халтуру
поділити шкуру
ведмедя, не убитого... таки.
***
А, як віщає радіо... і преса,
триває релігійний марафон,
бо інтереси...
ради мерседеса
ворожої єпархії – закон.
***
А тліючі на паперті кадила –
те саме, що і ризи сатани...
нечиста сила
і попи кирила
були і є кадилами війни.
[b][i]Популяризація[/i][/b]
А це лише частина тої правди,
яку не осягнув електорат,
коли заради
вигоди і зради
обрав таке... і досі лиже зад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
[i][b](лімерики)[/b]
« Без секатора і власне подвір’я
перетвориться на руський мир...»[/i]
Гіпербола
***
А фейки – це не іграшки війни,
а фіґові листочки пацифіста:
зелені – це чини,
недомірки – пани...
а їхній ворог – націоналісти.
***
А маніяки тоталітаризму
усе іще будують комунізм,
і міра дебілізму
і цинізму
переростає у антагонізм.
***
А візит у США навів туману
аж перехрестився сатана,
в ролі левітана
без обману
наш пацан сильніший пахана.
***
А у сенаті ще ідуть дебати,
чи отруїти параноїка,
чи то не заважати
руйнувати
йому його імперію совка.
***
А на ТеБе кувікає свиня,
годована з корита окупанта...
і кацапня
готується щодня
від себе малоросів захищати.
***
А обраний дає паяцу пас
і ми перемагаємо у спорті.
Чекаємо указ...
якщо, – [i]іду на вас, [/i]–
уриє самозваного по морді.
***
А наш верховний вище візаві
московії на цирковій арені,
а от на світовій –
вавки у голові...
і булава обом не по кишені.
[b] [i]Епілог[/i][/b]
А на землі ніде немає місця,
яке не руйнували москалі...
якщо убивця
шастає в обійсті,
йому немає місця на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
[i][b]У потоці слів[/b]
« Тече вода,
тече бистра....»[/i]
Парафраз
Тече Дунай, тече за небокрай,
а я стою на березі крутому
і посилаю потойбіччю тому
моє необнадійливе... прощай.
Безодню зоресяйного огрому
відлунює на плесі водограй.
Якби ото по ньому і... додому
за обрії, куди тече Дунай.
Але душа відображає інше –
невидиме... і видиме здаля
душі моєї сяюче маля
як уві сні недавно і раніше
у пам’яті і це не є щось більше,
ніж зореліт по імені Земля.
[i][b]На гребні видимого[/b]
« У тумані ночі наші очі
бачать світло завтрашнього дня. ...»[/i]
Перифраз
Напевне, що у тому зорельоті
багато нас і наміри свої,
які ми відкладаємо на потім,
не ефективні проти течії.
Надії тонуть, поки ми не проти
перелітати у чужі краї
і воювати на своєму фронті
у поки-що чужому житії.
Та знає небо, що оберігати,
кому до кого їхати, пливти
у руслі суєти і самоти...
а головне, кому відповідати
за те, що натворили окупанти,
яких караєш словом саме ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
[i](лімерики)
« Будуть слухати, та не почують,
і дивитися, та не побачать...»[/i]
Одкровення
***
А рік новий... московія почне
і до кобзона побіжать подонки
почути голосне
скажене, і м’ясне,
і смажене, що упаде під «йолку».
***
А безголові нацики-рашисти
ідуть в атаку за атчізну-мать,
бо лобне місце
зайняли чекісти
і... тисячами голови летять.
***
А росіянці падають у морок,
відхоже місце має сатана...
усохне мозок,
поки відморозок
дотумкає, що це, таки, війна.
***
А нам би дожити... аби
пішли на московію танки
і спецоперація «И»
що може тривати роки,
закінчилася на світанку.
***
А в тилу у ворога горить...
наче, на ялинці сяє ясно
золота блакить...
це триває мить,
та уже ніколи не погасне.
***
А в офісі зеленому – кроти
і в Раді – миші захотіли сиру,
аби і два фронти
очолити, і йти
супроти України... ради миру.
[b] [i]Ласощі[/i][/b]
А на чорний рік готують зайця.
Види тварі нищаться щодня...
і між націй
як неандертальці
щезне з мапи світу кацапня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
[i]« У правонаступниці союзу
той самий бардак...»[/i]
Колізія
***
А коняка і три гамадрили
заблудили... бо курви кремля
захотіли...
забули горили,
де кінчається їхня земля.
***
А ідіот за мать не нашу
іде, куди і корабель...
і в епатажі
на параші
її вважає за бордель.
***
А в союзі не було пошани
ні до сексу, ні до ковбаси,
та і досі знана
валька-півстакана
на імення – «красниє труси».
***
А у думі – дупи не спінози
і не Апулей, не Оруел,
а рогозін
у метаморфозі
був у позі – «золотий осел».
***
А біснувата мумія пігмея
у мавзолеї зайняла притон,
де по ідеї
діти цього гея
і двійники усядуться на трон.
***
А хто кого, і досі невідомо...
повію спокушає сатана
і у содомі,
і у себе вдома
не відчуває сорому вона.
Антитеза
А терпіли – це ерзац культури
у гаремі дикої орди
і в натурі
у державній дурі
їм усім заштопали роти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022
[i](із циклу
«Листки відривного календаря»)
[b]____З невидимого фронту[/b]
« Майже сонети
на сучасні сюжети...»[/i]
Усмішка
Минає все, що пролітає мимо,
і думається іноді, – невже
не бачать люди зрячими очима
полуду, типу зе й опезеже.
Не урятують солодощі диму
московії і не убереже
нікого ані капище чуже,
ані своє... бодай неопалиме.
Але і нині, нібито, свої
веселуни і клоуни-злодії,
що милять лижі у чужі краї –
це пасинки печальної повії,
що виливали відрами помиї
на посивілу голову її.
[i][b]Із видимого екрану[/b]
« Історія потребує випробувань...»[/i]
Посмішка
Така пора, коли пора уже
судити ще учора несудиме,
історія повторює сюжет,
як виживати у холодну зиму.
Дивитися на голе негліже
і видіти опудала режиму
а заодно, як публіка ірже
на кутні із оскалами новими.
І це тоді, як я одна стою
серед зими на самому краю,
куди уже націлені ракети
на горе люду, що піде у лету,
а може, і на голову мою,
аби уже не снилися сонети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
[i]« У спогадах виринає майбутнє...»[/i]
Ідея
Нема кому жалітися на втрати
і витирати сльози крадькома...
не обнадіюють нові пенати,
коли печалі юності нема.
Немає тих, кого мені згадати
не заважає поночі пітьма,
аби й мої далекі адресати
не уникали азбуки письма.
Чекаю пошту у моє сучасне
з минулого... хоча не знаю, де
у цьому світі. Може, і ніде...
Війна палає і надія гасне,
а Ніка очевидно та не ясно
показує, до чого все іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
([i]лімерики)
« Пиляйте, Шурік,
вони золоті...»[/i]
Паніковський
***
А десь на тридев'ятій паралелі,
у тридесятій філії совка
є пустомелі
і на каруселі
їм обирають лоха – вояка!
***
А кацапні хорошої нема,
бо є і клепто-мафія – хороша,
і без ума
від неї ми... сама
у офісі собі пиляє гроші.
***
А ми уже літаємо у штати
і це нам сили духу додає,
у нашого ґаранта
комерсанта
що-що, а нюх на долари ще є.
***
А як узулись шухричі і бойки!
Героїв більших як вони нема...
а ось і добкін –
український чонкін
у шоломі актора кінема.
***
А нас уже ніхто не переможе,
та, Боже, поможи тягнути плуг.
Європа, може,
нам і допоможе,
але тоді, коли не буде слуг.
***
А ми із усіма брати по крові,
за кого надриваємо живіт,
а нумо знову...
будемо готові,
що націю очолить неофіт.
[b][i]Доза оптимізму[/i][/b]
А наш девіз ясніший сонця,
а кредо – золота блакить!
У кожнім кроці
ми на боці
добра, що віру освятить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
[i](лімерики)
« Пишемо і закреслюємо...»[/i]
Палімпсест
***
А на московії ані початку,
ані кінця немає у війні,
тому макаку
і її коняку
пора мочити в їхньому лайні.
***
А що чекають від війни
ще не дорізані отари?
Якщо вони,
як барани,
їх треба гнати до кошари.
***
А чмобіки у чорному пакунку
удобрюють на вигоні пирій –
усі придурки
по команді урки
шурують чередою на убій.
***
А біснувате не рахує втрати
зомбованої армії тварин.
Кацапуваті
шостої палати
усі наполеони як один.
***
А вагнерівці ще шукають дири,
кудою їм дорога у землі,
лишаючи кадира
у мундирі
варитися живому у котлі.
***
А у тилу – чи то якісь вандали,
чи орки, чи злодії-вояки...
а їхні генерали
канібали
воюють як у банці павуки.
[b] [i]Риторика[/i][/b]
А ви чого іще у нас хотіли?
На ваші пики є ще кулаки!
За праве діло,
гайда, класти тіло...
а ні за що... навіщо – на віки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
[i]« Куди відьма із помелом,
туди і чорт з кочергою...»[/i]
Перифраз
***
А у двобої настає пора,
яка укриє небо янголами...
релігія стара
не без добра,
але погани окупують храми.
***
А наша віра гине у ясі,
коли і хижаки, і вівці ситі.
Юродиві усі
чини русі:
владики, ієрархи, посполиті.
***
А найтемніший на землі народ –
зомбовані дебіли і повії...
не знає бот,
що він є ідіот,
бо цього ідіот не розуміє.
***
А кривослав’я спокушає біс
і гей-попи позадирали ризи...
А із-під риз
ударило у ніс
і та таке, що падає донизу.
***
А на амвоні визначна подія –
побачили кощія і ягу...
поставили злодії
до події
і Богу свічку, й бісу кочергу.
***
А у філіалі ефесбе
оновили парадигму правил -
як себе
освячує цабе,
нині іменоване – диявол.
Алілуя
А декому, то ідола давай,
то літургію біса із амвона,
то... Боже, помагай
іти у рай
апологетам їхнього закону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
(лімерики)
[i]« А хто з мечем прийде,
той від меча і загине..»[/i]
Фразеологізм
***
А на мордорі знищили свободу,
тому ніде немає на землі
ані народу,
ні такого роду,
як усіма прокляті москалі.
***
А на концерті у кобзона
сто тисяч мобіків-вояк,
та по закону
моветону
про них – нічого і ніяк.
***
А якщо дивитися у лупу,
то помітні іноді: щурі,
курощупи,
виродки із дупи,
брехуни, тупиці, упирі.
***
А вже пора у шию окупанта
дубасити і гнати у тайгу...
ну, і за ґрати
є кого саджати:
убивцю, урку, чахлика, ягу,
дурну коняку, чучело вусате,
попів і хуженєтича шойгу.
***
А на чуді намічена границя,
де упаде батиєвий улус
і освятиться
переможна криця,
якою володіла древня Русь.
***
А ми перекували на орала
свої мечі, забрала і щити,
та не чекали,
що іде навала...
йдемо на ви, бо мусимо іти.
Антитеза
А на планеті не перемагає
ані добро людей, ні люте зло,
тому немає
ні кінця, ні краю
усьому тому, що віки було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022