| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Відкладіть мені шмат щастя додому- з собою
Я доїм свою порцію згодом
Ви як гості ввічливі не відмовите, але може образитесь
Наріжете надто тонко
Хотіли мабуть щоб з вами розділила щастя
А мені краще окремо
Так щоб людське око не бачило, не заглядало до рота
А то ще ненароком вдавлюся
А раптом мені ще й добавки захочеться=проситиму
Обїмся що аж нудитиме
Приторно мені стане, не відчуватиму повноцінно його смаку
Не оціню, не оціню
А так дома без спіху розпаковуючи зїм до крихти останньої
І буду розуміти як мені добре
І буду ділитись своїм хорошим настроєм з рештою
Але про свій харч мовчатиму
Ні ні нехай не заздрять, бо людське око як і думки гострі страшно
Нехай думають що нема чому заздрити
Певно щастя буває все таки забагато, і навіть вірю в це
Бо як розрізню щастя серед щастя?
Як зрозумію що мені добре, якщо мені і гірко то ніколи не було
Страшні слова, страшні
Тому давайте мені ото маленький кусень додому з собою
А як ще захочу?? Та я сама прийду.попрошу-не засоромлюсь.
За щастя просити не встидаюся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
І що то за камінь, що впав мені на серце й груди. Та так тисне що боляче і коли вдихаю. Ніяк не можу зрозуміти...чи то я зайняла ЇЇ місце, чи то вона була завжди на мому? Але ще бачу ЇЇ тінь у очах ЙОГО друзів, ще відчуваю присутність ЇЇ у ЙОГО квартирі...та правда не знаю чи лишилась вона у ЙОГО очах...НЕ бачу. Але лише думка про її присутність і кладе мені камінь на серце....і тисне...тисне до фізичного болю аж страшно. Реальність має межі...сумніви і роздуми не мають граней , тому і страшніші... Сама ж ріжусь об свої думки, від чого хочеться тікати...і від тої любові, в якій не впевнена, яка як тягар чи то щастя чи то болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Та помовч вже нарешті, прикрий рукою рот , якщо вже так кортить тобі сказати. Чуєш, не махай руками...нащо ті сльози, нащо той гнів? Помовч чуєш? Опануй себе , а краще мене опануй, вилий всі емоції на мене...на любов...чи то на залишки любові, чи що там у нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
я намагаюсь створити ідеальний витвір...
я намагаюсь прожити життя бездоганно.
Я шукаю правильну пісню і правильні ритми.
і мої вчинки то ідеальні то слізьми рвані.
як струни скрипки ідеально рівні.
мої думки лягти не хочуть,
я їх вкладаю силою і гнівом,
вони ж як крилами тріпочуть.
Вони ж вогнем неначе палять.
мені ж потрібні як солдати.
все чітко, все смиренно,по команді
мені їх ж зовсім не впіймати.
мене зсередини зїдає вирій .
мене штовхає в море воля.
мене женуть до бунту мрії,
мене манить до себе доля.
а я б\"юсь об свої уявні грані
собі малюю їх.так ж треба
диктую правила собі всі знані
живу під дахом...а погляд в небо
то подумки я підіймаюсь
то подумки лечу до низу
створити ідеальне намагаюсь
виходить створювати кризу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Я так благаю зупинити час
Благаю зупинити стрілки
Я хочу жити кожен день як перший раз
Я хочу щиро так радіти
Я хочу чуєш час побудь зі мною
Ти не біжи ти не іди, посидь
Дозволь мені насолодитися тобою
Дай шанс найдовше розтягнути мить
Я ще так мало жИла
А вже багато прожилА́
Благаю чуєш прошу сили
Тебе щоб наздогнати я змогла
ТИ теж напевно вже втомився
Ти ляж поспи ти відпочинь
Ти спокоєм хоч раз умийся
Цей спокій і на мене перекинь
Я не встигаю бачитись із щастям
Побачення короткі кожен раз
Дозволь мені тебе украсти
Окремо нещасливий кожен з нас
Немов ми граємось у ігри
У піжмурки чи у квача
Ти добрий час я вірю знаю
Нехай й від тебе плачу я
Колись ти станеш біля мене поруч
Правда тоді заплющу очі я
До мене може й заговориш
Коди я видихну життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Художник рисовал меня
искал в моем теле изъяны
Он личил меня
помогал своими красками. кистями.
Он смешивал мою плоть с каплями искуства.
Мой художник
мой творец
всегда наполнен грустью.
Он рисовал мои портреты чтобы сохранить меня
сберечь меня.
Он рисовал мою жизнь мою дорогу он любил день ото дня.
Художник скрывал холсты свои от прочих взглядов,
держал меня лишь для себя
от других прятал.
Он творил жизнь острыми карандашами,
в его воображении моя жизнь наполенна лучами.
Он зарисовывал мою реальность,
на глаза ложил краски,
и никогда еще не чуствовала столь подобной ласки
. Он закрашивал окна чтобы ночь длилась дольше.
Он хотел рисовать меня хотел все время больше.
Я же подобна скульптуре молча сидела ногая,
буд то я только буд то из неба
спустилась из рая.
Я приклонялась ему и я прислушалась..
Быть его вечным творением осталась
В его картинах я более чем живая. Я живее я не умру там не умирают.
Я поставила подпись под. его любовью
Я розписалась кровью я розписалась собою
Мы пили пьенкое счастье большими глотками
Он был моим сердцем, а я была его руками
Он прятал мои холсты пока не покрылись пилью
Пока наше искуство не смешалось с былью
И стал забывать про мои изьяни тела
А я хотела вернутиь все я так хотела
Но остались холсты брошены в углу пылиться
Художник забыл ему другая сниться
Другого тела он рисует идиальние линии
На другое тело смотрят глаза синие
И кисти ложат на глаза краски
Я не испытаю больше его ласки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2013
Спробуй тепер мене нову
З новими спеціями,
з новим яскравим смаком
Приправленою досхочу
Без всякого натхнення браку
Скуштуй тепер мене гірку
Візьми собі шматок на пам»ять
Ти думав я себе зітру
А стерла я лиш свою пам'ять
Тому куштуй мене і не спіши
Щоб кісткою не стала в горлі
Ти думав я мягка? Та час біжить
В мені набралось трохи солі
В мені знайшлося трохи перцю
І навіть той червоний-чилі
І згорсток кмину в мому серці
Моя ж образа досі в силі
Вона мене і наповняла
Поки не в»їлася по вінця
Тепер тобі усе сказала
А ти як завжди просто смійся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Я зробила депресивність мистецтвом
І пензлем малюю так тонко
Рівними,ламаними лініями
Фарбами
Чи то темними чи то сірими
На емоційному рівні зважена
Втихомирена і розчавлена
Своїми руками
Тими, що і пензлем малюють
Не відкриваючи думок своїх
Не дихаючи внутрішньо
Задихатись можна і люблячи
А можна коли порожньо
Та не у вікна щодня вдивлятися
А у очі що більш є просторіші
Замість пера тепер ручка кулькова
Замість щирості – лестощі.
Маяком для когось придатною
Щоб рукою вказати на рішення
Не учителем, не суддею
Приятелем, а краще соратником
І відсахнутись затулившись долонями
Обхопити себе і тримати
Тримати себе із безвиході
Бо і за власне волосся
хапається потопаючий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Впасти в безглуздя прикинутись психом
Вдавитись твоїм довгожданим кохаю
Розбитись у морі розбитись об рифи
Ти не подумай я не страждаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Суцільне безладдя, вона божевільна….
Вільна від Бога, від совісті вільна
Вона відчайдушна, трохи мінлива
До болю розбита, від болю щаслива
До темряви схожа, до тиші подібна
Тікає від світла, ранима й тендітна
Цілком добровільно і навіть навмисно
Стрибає у прірву і серце затисло
Біжить по камінні усміхається небу
Для неї важливо…для неї так треба
Спустошиним парком і скверами міста
Для неї тут чужо для неї тут тісно
Очима блакитними поглядом втомленим
Шукає скоріш за все життя неповторного
І в дощ не ховається омитися хоче
Від бруду всесвітнього що бачили очі.До вітру говорить з ним часто спілкується
Із ним вона завжди від горя лікується
Вона така ніжна вона така мила…
По свому нещасна..по свому щаслива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Мовчати теж не вихід
Не вихід опускати очі ниць
Тримати руки в кулаках зжаті
Лежати мертво горілиць
Терпіти в серці буревій
в'язати ланцюгом шалений вітер
Розбити бунт в собі у друзки
Це не простіше ви ж повірте
Замкнути крик в своїй горлянці
Закрити очі що і так сліпі
Піти униз на дно без дії
Піти на дно і залишитися на дні
А що побити здерті руки?
А всі ножі що дико в спину?
Шрами залишаться довіку
Мені ж мовчати без упину
Чи може говорити в голос
І плакати щоб очі червоніли
Ламати стіни двері вікна
Що каменем в мені осіли
Чи може краще відверта розмова
одне питання в твій бік і чекати
Тобі вистачить твоєї мудрості?
Все так як треба сказати?
А чи стане чоловічого хисту
як завжди ти король
а я блазень
чи моє питання кісткою в горлі?
Брехні своєї давно ти в’язень
А що ж мені?
Ще почекаю може вічність
Ще вдам що безнадійно вірю
І що твої слова не голка в серці
побуду твоїм ніжним тихим звіром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013