Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Заблуканий погляд незримої тиші,
Я тут, серед вас мій нестримний потік.
Всі тихо сидять по кутках мов ті миші.
Вдають, що не чують цей здавлений крик.
Вона молода, їй всього вісімнадцять
Ще вчора носила усмішку в устах,
Ще вчора купалась у хвилях овацій,
Сьогодні лишився лиш страх у очах.
Чи має так бути? Скажіть мені люди,
Невже вам не жаль те невинне дитя?
Згадайте хрести прикрашали що груди,
Забули, що все ж християне вас звать?
Гадаєте легко сидіти в темниці,
Не вірячи, що порятунок прийде?
Для фараонів десь зводять гробниці,
Вона ж у покинуту яму піде.
А, що ж ти вчинила, невинна дитино?
За що тебе так покарало життя?
– Ви знаєте, просто була я людина,
Одна з поміж тих, що ідуть в небуття.
Жила, як усі, і, не знаю, як сталось,
Та певно звернула з закону межі.
Не знаю, для кого закони писались,
Та вижить тут можуть самі лиш вожді!
Вона молода, їй було вісімнадцять,
І вогник яскравий в очах тих погас.
Вже більше не треба їй хвиль тих овацій,
Вона відійшла, щоб прийшов новий час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013
Не існую.
Заполонила туга.
Вона і подруга, хоча вона - недуга.
Сьогодні граюсь,
Завтра гірко плачу.
Живу без сенсу.
Кращий шлях? Не бачу!
Розбились мрії, наче були з скла.
Надії? Ні! Надій нема.
Мені вже байдуже, що стрімко в прірву йду,
Більш ні на кого голос не зірву.
Я не існую! Я - лише примара.
Сьогодні-завтра зникнуть всі ці чари.
І відображення у дзеркалі не стане.
Мене нема! А слід... слід - лиш омана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013
І що з того, що я суджу сумую?
Шукаю сенс життя – сміюсь, жартую.
А що, коли життя – невинний жарт?
І в двері не постукав мені фарт?
Я витягла з колоди карт «невдачу»,
Не думайте, я гірко не заплачу,
Змирюся, проживу так кілька літ
І в один день покину дивен світ.
Невдахам в цім житті немає місця,
Не матимуть вони свого помістя,
Та і кохання, й інші перемоги
Пройдуть повз них, їх ждуть самі тривоги…
Та вірьмо, що життя – не жарт!
І ролі тут не грає зовсім фарт!
І кожен сам собі шляхи малює
Та за потреби вдало корегує.
І лишень той не має права жити,
Хто здатен лишень вправно голосити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Знаєте, це дуже тяжко передати,
Коли душа безжалісно болить,
Коли ти маєш право лиш мовчати,
Хоч все в середині зривається, кричить.
Сотні думок заповнили свідомість,
Світогляд змінювався не за день - за мить:
Сьогодні я борець за честь і совість,
А завтра, завтра в серці не щемить.
А жити хочеться, як тяжко не боліли б
За Батьківщину душі і серця.
Агонія кожного з них накрила,
Вони жили чекаючи кінця.
І дочекались, муки їх скінчились,
В когось раніше, а в когось пізніш,
Та, пам'ятаєм, як вони молились,
Щоб в ріднім краї ми жили вільніш.
Вони пішли у вічність молодими
Устигши слід залишить на землі.
Це честь - вклонитись низько перед ними,
Нехай покояться у віковічній млі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012