| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Птахи хвиль виринають на берег
Та ж ні! Злітають! Птахам негоже виринати.
Грає сонце в перлах хмар повних
і в мить ховається за ними.
А дерева, темні й густі,
наповнюють легені повітрям,
здіймаються, мов крила, гілки.
Тиша.
Лише птахи хвиль, що злітають
над склом Бугу,
тріпочуть краплинами крил.
Вода дрижить під переливами сонячних променів,
й миготять іскринки, яких не сотворить
жоден вогонь -
лише сонце золоте й птахи хвиль.
Хай буде це вічно, щомиті!
І буде натхненно, хай зачарує
навіки.
Хай буде вічно.
Птахів хвиль не піймають межі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Милий краю,
де твоя незаймана дикість,
чи є той яр, де лиш сонце золотіє,
де повні хмари наливаються рясним дощем,
де соколині крила неперебиті,
де переливається весняною аквареллю
річка-сестра
під іскрами зірок мерехтливих,
де широкі могутні крила орлині
несуть свободу?
Орле! Орлику!
Та... мовчи вже!
Бути хоча б вороном,
хоча б малим птахом
дитиною
з перебитим крилом,
хоча б бути голкою трави-матері,
що пестить ноги босі
й вмиває росою...
Хоча б гілкою сухою бути,
зірваною з дерева старого,
з-під пазухи верби сивої...
Бути хоча б [i]пилом[/i]!
Летіти й не розбиватись
об груди гір Карпатських...
Орлику! Орле!
Брате мій дикий!
Чи є на крилах твоїх
в нитках пір'я міцного
хоч крапля, хоч [i]подих[/i] райської волі
для нас,
невдячних, скупих й скутих,
чиї пальці ніколи не торкались
повітря свободного дикого,
чиї очі завжди з натхненням
взирають у небо святе,
та ніколи не розіб'ють
серце живе,
як ти б'єш щоразу свої крила
по променях сонця золотого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Відчуй свої крила,
не ті, що пернаті -
із пір'я крила на судилося мати.
Пусти тії крила,
що прагнуть у небо,
де промінь Дажбога
незримо далеко.
Відчуй свою дикість
свою природу,
Пусти це коріння
глибо́ко під воду,
де хвилі птахами
зринають за вітром,
за огнем новим -
де все душі рідне!
Це небо для тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013
Скажені хвилини, палаючі вогнем
від гарячого сонця,
нині рясно политі дощами...
А ми позбивали білі ноги
педалями велосипеда,
й добряче промокли кросівки від дощу.
Цей дощ! Це хмільна роса!
Хіба ж може звичайний дощ
подарувати крила?
Потім небо розбилося надвоє.
"Лютістю Перуновою" -
пояснять язичники.
А інший відкаже - "То Зевс!"
А, втім, яка різниця?
Хай, як так хочуть, то ведуть марні суперечки.
А ми живемо і не спиняємо секунди,
жадібно вбираючи в себе
це натхнення.
Не від хмільної роси, ні,
і не від "Закоханих" Рене Магрітта.
Ми натхненні від того, що ми живемо.
Живемо! А хтось хоче, щоб ми існували.
Авжеж, перехочуть!
Прожерливі дикуни!
Ми сотворені з цього вітру, повітря.
Чули б ці пани трекляті!
Марно готують кайдани -
Вітра ними не прикуєш.
***
... Ми танцювали
(якщо можна назвати танко́м
ортодоксальні рухи людей,
не наділених особливою грацією) й відчували
як життя б'ється в зап'ястях.
Ми слухали ранніх ACCEPT
й намагались підспівувати,
вигукуючи слова невідомою мовою.
І в сотий раз мріяли стати птахами.
Я хотіла бути соколом,
а ти - орлом.
А потім дивились дивне кіно, сотворене Лінчем,
що його називають розумним словом "артхаус".
Та що ж! Хтось розлив воду,
а ріка охопила й сушу.
А ми залізли на дерево,
забравши всіх котів з двору
й ще єдине цуценя,
і дивились на небо.
8.06.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013
Мабуть, ми б лісом стали.
Лиш уяви, соколе мій бравий!
Лиш уяви: листя шелестить,
Пахне соснами повітря, річка гомонить...
Поглянь, мій вільний орле,
Туман усе навколо сповива:
Не видно неба праведного, й зорей,
І шляху - де ж моя стежина, а де твоя?
Любий Велесе, вітре мій крилатий,
Чи став би лісом ти, як стала б я?
Чи оселив би дух ти свій в Карпатах,
Чи стала б річкою гаряча кров твоя?
Яструбе мій вільний,
Я б стала повітрям,
Щоб ти дихав мною
І летів на волю.
Бачиш небо, рідний?
Он-де воля світла!
На землі немає -
Навіть в лісі! - раю...
А були б горами -
Вільним диким краєм -
Та там трембіта грає,
Тугу предвіщає...
Та були б ми лісом...
Вовче мій самотній...
Споглядали б Сонце,
Що пливе за обрій,
Бачили б як пролісок
Зустріча весну,
І як птахи на крилах
Несуть пісню радісну.
Ось вже, орле любий, слухай:
Соловейко щебета!
О, кличе він свою подр́угу,
А вона мовчить, вона не приліта...
Близька мені туга твоя, крилатий брате,
Чекаєш ти, самотняя і я,
Перун мій все блукає в гаю,
Не став він лісом, мене й не спомина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
Були б тільки зорі. І небо. І ти.
Хоча не треба зірок.
Сіріус надто яскравий, а ти любиш,
Коли сутеніє. Або коли лише
Сходить Сонце - коли над Землею
І в наших очах м'яке світло.
Була б лише Вічність:
Небо, ти, я. Дунай.
Хоча ми - це не вічно.
Я - просто "я", Ти - просто
Суворий і гордий "Ти".
Колись ми станем Небом.
Якщо Небо нас прийме.
Або Дунаєм. Але, хіба,
Ми ще не Дунай?
Один капіляр - це прохолодна протока,
А десь у серці, там, що зветься аортою,
Там пульсує гаряче джерело...
Так шкода, що Ти - це не вічність
Для мене.
Вже скоро ти підеш, гордий Ти.
І я піду. Але підем окремо.
Я так і не знатиму, чи любиш ти, коли сходить
Сонце. А може,
Коли непрохідна темрява обіймає...
А жаль! І не знатиму я, чи любиш
Ти Дунай. І ти не знатимеш,
Чи я люблю. А я люблю,
Хоча я ніколи його не бачила.
Лише тоді, коли він витікав з порізаного пальця.
І не знатиму я, чи живеш ти свободою,
Чи вільний ти у пориваннях
І що тебе надихає
І чи бачив ти Персея...
Про це знатиме інша,
Не я. А ти зостанешся для мене
Таємничим, як карпатський ліс, і
Маю надію, щасливим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
Продовжуючи успішний шлях,
Все важче сприймаєш поразку
Яскраве сонце перетворилось
На чорно-білий малюнок
Вічний переможець
Втратив трофей.
Змішані почуття:
Наснага до ще одної спроби,
Знесилені руки
Обвиті ланцюгами
Змії
Вони насичують кров
Отрутою відчайдушності
Поразка риє могилу
Ти добровільно туди лягаєш
Самознищення
Чи для цього ти живеш?
Переглянь трофеї
Що справді є перемогою?
Очевидний успіх?
Помий вуха, розтули очі
На стереотипі тріщина
Переоціни цінності
Перемога в поразці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400462
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.02.2013
Особа для тебе - мішок з поживою
Створений тобою ж монстр вимагає підкрипитись
Не стільки жорстокість, скільки безглуздість
Ти давишся тим, що іншим життєво необхідно
А вони цього не мають
Твій монстр деформував тебе
З'явилася нова потвора
Сліпа
Баче лише відблиск золота
Глуха
Чує лише дзвін монет
Цінності - лише те, що тримає у руці
Наруга над убогим тепер у порядку речей
Я бачу тебе наскрізь
І бачу те, чого ти не хочеш бачити
Топишся у своїй жадібності
Давишся своєю ж жорстокістю
Запрограмована машина
В обмін на совість.
Твої дії колись обернуться проти тебе
Ти не хочеш про це думати, але
Колись ти потрапиш у пастку
Власного матеріалізму
10.ІІ.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399939
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.02.2013
Ти десь є. Ні! Ти є усюди!
І в ночі є, і є у дні.
Вчорашні спогади і враження майбутні,
Все це давно символізуєш ти.
Холодний лід, цікавий лист у скриньці.
Будинок, вкритий бур'яном.
Похмуре птаство, що сидить на гілці,
Душа, повита тереном.
І тої ж миті - крапелька води,
Омріяна мандрівником в пустелі.
Далекі гори, незаймані краї,
Про які й не чули люди невеселі.
Утілюєш ти мрію, далеку й неосяжну,
Але лише від згадки про тебе уже краще!
27.І.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
Віддай усе, що мав, для одної миті радості,
Не в твоєму, а в іншому житті.
Чужій, невідомій людині.
Віддай те, що здобув важкою працею -
Хай відновиться кров стороннього тіла,
Не твого.
Віддай дорогоцінний час
Самотньому.
Дивись, як радість миготить в його очах.
Вже не самотніх.
Віддай свою волю, свободу і спостерігай
За дітьми, що зростають вільними.
Віддай свій зір сліпцю - і
Відчуй серцем його захоплення:
У світі є, на що дивитись.
Віддай свої легені тому, хто давно задихнувся.
Віддай серце тому, хто давно своє убив.
Або тому, кого за ворога приймаєш.
І наостанок, віддай своє прощення
Тому, хто присвятив своє життя
люті і кпинам до тебе.
Чи так багато ти віддаєш?
Вирішуй ти, багато це
Чи мало. Та для щирості немає кордонів.
Приймай чужу радість як свою.
27.I.2013р.́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395959
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2013
Кличе Україна.
Чуєш голос щирий?
У степах родився,
Вітрами рознісся.
Се є голос волі
У самотнім полі,
І у свОїй хаті
Чуть його ми раді.
Миготить дзвінками,
Рясними квітками
Теє гарне слово,
Як мавонька* весною.
І, як грім, потужний,
Справедливий, мужній
Кличе голос встати,
Кайдани розірвати.
Дарує слово радість,
Чистоту і святість,
Дзвенить щирим сміхом,
Несе нам потіху.
Обізвалась соловейком,
Його щебетом раненько.
Так говорить Україна.
Чуєш?
Кличе нас наша єдина.
8 грудня 2012 р.
__________________
*Мавка – казковий лісовий мешканець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383645
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2012
Україно..
Ти вічна приятелька мОя,
Сива неня, сестра-доля,
Така занедбана, невільна,
Немов в сухій землі коріння.
Чужі злі руки тебе душать… Кляте лихо!
Лиш на листі виступить роса,
Се ти, моя країнонько, страждаєш тихо,
Се котиться твоя скупа сльоза…
Україно…
Як невільницею тих людей ти стала?
Як зуміли побороть вони твою звитягу?
Чому закрили щирі очі, жилаві руки всадили в кайдани?
Чому, вороженьки, ви мук моїй нені завдали?
Україно…
Болить за тебе серце, тужно плаче душа.
Тебе ховає, руйнує в руїни сила страшна.
Україно…
Хочу бачить радість в твоїх очах,
Щоб грайливий вогонь в колоссях-косах вигравав,
Дитячі веснянки майоріли на рум’яних щоках,
І щира, щаслива усмішка сяяла, мов зоря.
Се моя мрія… І здійсниться вона!
Визволю твою душу з цього клятого ярма,
Хоч руки юні в кров зітру,
Ржавіючі кайдани розімкну!
Підніметься тонкий твій стан,
Ти будеш вільна, матінко моя!
1 грудня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383582
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2012
Вороженьку, що ж ти робиш?
Топчеш нашу волю й по ній бродиш.
Тобі нема тут місця, наш дух не перебориш.
Йди з миром, бо сам собі горя наробиш.
Дівчата-берізки, хлопці-орли,
Ми діти невільної, але квітучої землі.
Йдіть, вороженьки, чесно та тихо,
Бо як вІзьмемо шаблі – буде вам лихо!
Дух Каменярів рве тіло до бою,
Батько Махно мовив: «Смерть або воля!»,
Бандера сказав: «Боротьба ще триває!»,
Вітер змін наш прапор здіймає.
Бідного роду, та козацькі діти.
Вам, вороженьки, нашу волю не вбити,
Не вбить й нашу мову, вічну, солов’їну,
І нашу неню, славетну Україну!
1 грудня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2012
Збудись, Україно, з довгого сну –
Боротьба ще триває!
За гроші, за сонце, навіть за труну
Брат брата вбиває.
Дух наш вільний саджає в кайдани
Ворожа зла сила, що стОїть над нами.
Хіба ж то є правда, хіба ж то свобода?
Єднаймося в святім бою, мій народе!
Не лий, брате, сльози,
РушІм навіть босі,
Побиті, пригноблені,
Та все ще нескорені.
Виє злий вітер, рве наші квіти –
Хай рве, хай лютіє,
Та дуб наш міцніє.
Ураган рве коріння, б’є тіло камінням.
Хай б’є, на здоров’я –
Не захлинемось кров’ю!
Хай колотить наші будинки,
Робить з них хащі,
Дай, Боже, годинки –
Ми сотворимо кращі.
Злу нас не здолати,
По кістках не ступати.
Ми збудуємо хати
Із щастя і правди,
І буде там доля,
І радість, і воля!
Заживемо, засяєм, любі мої,
На своїй Україні, Богом даній землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383368
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2012
О життя! Невимовно прекрасне,
Як вогненна квітка, що ніколи не гасне,
Як свіжа вода, бігуча й швидка,
Як вірна земля, багата й проста.
О, жити я хочу,
Радіючи сонцю,
Граючи в листях,
Вмиваючись в росах.
О життя! Пісня твоя вічна,
Як зіронька провіджа.
Звук сей чистий й щирий,
Як щебет солов’їний,
Люблю се щиро. Твоя врода
Казкова й в радість, і в негоду,
Свята світлість, щось богемне,
Душа чиста і таємна.
О життя! Я боготворю,
Для ма за честь купатись в твоїм морі.
Я бачу квіти на твоїм болоті,
Купі гілля з твоєї землі нема рівні у вроді.
Безмежно дякую, що дар сей маю,
За те, що подихи твої, повітря се вдихаю,
За те, що я сьогодні в квітах мрій засну,
За те, що радісную думку завтра понесу.
Життя – се клейноди святі,
Несемо й боронимо їх ми, люди прості.
Ціни їх, друже, се – найбільше багатство,
Більше не буде.
Не згуби щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383181
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2012
Шляхетні діти мОйого краю,
Про ваш завіт я завше пам’ятаю,
Біля серця несу я цю думку святу,
Вона зупиняє силу сумну.
По ваших словах
Родилася мОя
І правда, і думка,
І сила, і воля.
Дух ваш вільний живе у мені,
Він витісняє думки рабськІ.
Він окриляє, він робить багатим,
З ним я творю, з ним я ладна літати.
Ваші здобутки не забулися нами,
Як ті вічні пісні, оспівуєм роками,
Будучи бідними, невільними,
Та вам, як завше, вірними.
Воїни славні, хоробрії, мужні,
Обіцяю: ми звалимо ще сили осоружні,
І хоч очі ваші закриті вже давно
Дізнаєтесь про славну новину цю все одно.
Вірні, щирі діти мого люду,
Про ваш завіт завше пам’ятати буду.
Пишаюся я вашими діяннями,
Як матінка дитя свого починаннями.
Здійсниться заповіт твій, батечку Тарасе,
І знову, тільки з радості вже, кобзонька заплаче,
Пророків дух пливтиме разом з нами.
Герої наші! Ми з вами й словом, і думками!
19 листопада 2012 р.
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2012