| Сторінки (1/57): | « | 1 | » |
Кулька впала в руку
Ловиш на собі сотні поглядів
Із роззявленими ротами
Де здивування змішується із заздрістю
Кулька впала в руку
Оплески в такт музики
Неймовірно відволікають
Змушуючи мозок до концентрації
На обов’язковоусміхненості
Кулька впала в руку
Гомін шатра тисне на голову
Шепотом
Що переріс у гудіння
Кулька впала в руку
Сміхотворна властивість боротися
З силою тяжіння
Не смішна
Кулька впала в руку
Машинальність рухів наближається до завершення
Вкотре побоюючись піку овацій
Кулька впала в руку
Востаннє
Уклін
Оплески?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509325
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.07.2014
Вдихай мурашковість мого повітря
Пристрасними келихами твого чекання
З присмаком кохання
Цілуй неприступність мого зітхання
Прикрими здогадами інтуїції
Що налили тишу по вінця
Чекай на солодкість биття мого серця
Шаленістю нетерпимості
Приправленої незайманістю
Мрій про мою закоханість
Марними надіями ночами
За чужими плечима
Вір у зустріч з моїми очима
Безконечними тривогами ранків
З пригірклим виглядом світанків
Шукай у мені коханку
З відразою життя невдалості
Незрозумілості
Несмілості
Звіряйся з моєю вірністю
До серця прикованою
Чутками обмовленою
Зустрічай мене випадковою
Ніженою вітром
Вдихай мурашковість мого повітря
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Вітер диктує умови неспокою на склі.
Зорі влазять сателітами у скроні, залишаючи сиві сліди на запеченій крові рудоволосого.
Очі втомлено бігають кімнатою, яка не приховує сифілітичні виразки у тріщинах.
Годинник із темпераментом ката-флегматика вистрілює в повітря глухими ударами, неначе застерігаючи не відчиняти дверей смерті.
Повітря тисне на груди, намагаючись загризти надію у її крихітній схованці коло серця.
Мозок облизує думки здоровим глуздом, забираючи паралітичний ефект нездійсненності їхнього майбутнього.
Погляд на розхристані відтинки, що у біології називають руками, продукує згадку про власне скалічене життя, матеріалізуючи гіперболізованість немічності.
Критично реальний стан слуху дозволяє відчути, як змучений черговим припадком син куйовдить повітря висохлими устами.
Жертовний погляд дружини катує душу мільйонами ущипливих німих запитань. Ті очі несуть у собі гнів і любов усього світу.
Кров гаряче мчить у жилах, змушуючи серце битися частіше, щоб завдавати зсередини синхронного долі удару від останнього подиху сина.
Сонце повільно підіймається над труною, вивчаючи, чи на сивому батьковому волоссі залишилась хоч крапля рудої запеченої крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508916
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Ти дав нагоду класти руку
На талію дамам
Ти створив причину зустрічатися
Двом поглядам
Ти вигадав причину для жінки
Піддаватися чоловікові
Ти вимріяв спосіб крутитися
Майже мереживно
Ти знищив міф про алкогольність
Запаморочення голови
Ти винайшов історію бездоганно
Романтичних обертів
Ти написав нотами ритм
Биття сердець
Ти скомпонував казку
Закохано узгоджених кроків
Ти дав людям свій
Неповторний Вальс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508692
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.07.2014
Упади поглядом нижче
Ніж «до»
Зроби крок рішучіше
Ніж «ре»
Зрони сльозу ніжніше
Ніж «мі»
Палай серцем пристрасніше
Ніж «фа»
Лови думки галантніше
Ніж «соль»
Утікай усміхом безтурботніше
Ніж «ля»
Лети мріями вище
Ніж «сі»
А потім знову
упади
поглядом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508691
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.07.2014
Назвати Тебе богом скрипічних ключів?
Вийде занадто тривіально
Назвати тебе князем чорних роялів?
Вийде занадто невідповідно до твого часу
Назвати тебе королем крикливих органів?
Вийде занадто по-церковному сповідально
Назвати тебе лордом нотного стану?
Вийде занадто безвідносно до часу
Назвати тебе митцем?
Вийде занадто по-зрівнялівськи
Назвати тебе музикантом?
Вийде занадто приземлено
Назвати тебе Великим?
Вийде занадто сценічно
Назвати тебе ГЕНІЄМ?
та ні
Вийде немузично!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508473
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.06.2014
Ти завжди пахнеш трояндово-тюльпаново
Навіть коли надворі засніжено-морозно
Ти завжди смакуєш солодко-кавово
Навіть коли уже пізній вечір
Ти завжди мрієш фонтаново
Навіть у нестерпну спеку
Ти завжди плачеш драмтеатрово
Викликаючи невтишиму хвилю овацій
Ти завжди гуляєш озерово
Навіть коли зривається вітер
Ти завжди прокидаєшся сонячно
Навіть коли небо геть захмарене
Ти завжди смієшся парково
Навіть коли ще ніхто не прокинувся
Ти завжди проводиш вечори стометрівково
Навіть коли дощ ллє як з відра
Ти завжди граєш скрипково
Під перманентно шикарний акомпанемент соліста
Ти завжди дивишся пам’ятниково
Навіть коли ліхтарі світять занадто сліпуче
Ти завжди вітаєшся граціозно
Навіть якщо вже не скидаєш капелюха
Ти завжди цілуєшся сквериково
Аби сховатися від зайвих поглядів
Ти завжди спілкуєшся колоратушно
Навіть коли годинник перекрикує розмову
Ти завжди починаєш ранок новогазетно
Під перший шурхіт свіжої преси
Ти завжди відгукуєшся Франково
Навіть якщо не промовляєш уголос його слів
Ти завжди прощаєшся вокзально
Особливо коли проводжаєш поглядом потяги
Ти завжди радієш дитячо
Коли куштуєш одне за одним морозиво
Ти завжди ділишся голубино
Коли кидаєш крихти хліба птахам
Ти завжди лякаєшся кінотеатрово
Особливо коли дивишся черговий фільм жахів
Ти завжди відпочиваєш шепітливо
Навіть якщо поблизу немає художника
Ти завжди читаєш буккросингово
Коли залишаєш книги на лавочках
Ти завжди зустрічаєшся богемно
Навіть якщо запрошуєш на чашечку чаю
Ти завжди займаєшся спортом навколоозерно
Особливо коли ранок пестить свіжістю
Ти завжди даруєш щастя букетно
Навіть якщо жінка не очікує
Ти завжди засинаєш зоряно
Коли небо зрідка зітхає кометами
Ти завжди гладиш котів клубочково
Коли тварина сонно поглядає на сонце
Ти завжди обіймаєшся шаликово
Коли осінній вітер наздоганяє холодом
Ти завжди танцюєш віденсько
Коли від вальсу втрачаєш голову
Ти завжди забавляєшся блискавково
Коли вітер б’ється вітами в шибки
Ти завжди втікаєш мокрогрозово
Коли дощ застає зненацька без парасоля
Ти завжди пишеш листи паперово
Навіть коли існує електронна пошта
Ти завжди красуєшся заквітчано
Коли дерева от-от вийдуть заміж білосніжно-хмарково
Ти завжди приваблюєш кав’ярнево
Даруючи нагоду просто посидіти
Ти завжди заливаєшся сміхом цирково
Коли сидиш під мандрівним куполом
Ти завжди літаєш метеликово
Коли трава дзеркально-росяна
Ти завжди відпочиваєш райдужно
Коли небо відплачеться грозами
Ти завжди веселишся карусельно
Коли діти кричать від захопленя
Ти завжди таке
МОЄ МІСТО ФРАНКОВЕ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508472
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.06.2014
Вона - повія
щоразу йде від задоволених мас органів у товстих шкурах
у біології таких називають homo sapiens
Вона - повія
щоразу намагається зробити усе якнайкраще
аби завдати черговому зраднику щастя
таких позаочі називають коханцями
Вона - повія
щоразу виконує усі його сороміцькі бажання
щоб лише отримати такі необхідні монети
таке ідіоти називають зарплатнею
Вона - повія
щоразу вибирає найспокусливішу білизну
таке \"знавці\" називають звабою
Вона - повія
щоразу йде від нього
без натяку на власне фізичне задоволення
таке \"оратори\" охрещують хворобою
Вона - повія
залежна від власної справи повія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Сонячна уява місяця стирала десь у підніжжі стареньких східців до валів чорні думки про невідповідність правди історії, яка хапається за кожен 99 рік, щоб зберегти крихту молодості у відданості цифрам.
Бруківка коло вокзалу із затертими спогадами, які щосекунди змінює наступна мить, котру ми називаємо теперішнім, переводить через дорогу щойно прибулих черговим потягом. Вікно розбилося на друзки неба і все ще продовжує кволо ловити відбиток ледь чутного прощання потяга, який лише вийшов за лаштунки вокзалу.
Листя тішиться брехливими цілунками вітру, розуміючи всю фатальність тієї недовготривалої пристрасті. Потім вмерлими рухами падає під ноги перехожим, віддаючи паркові останню шану глядача емоцій.
Напівп’яні обійми дерев намагаються не порушити тишу скверика, що разом з вітром гортає ще майже свіжу газету, яка бігає асфальтом з дитячонаївним безглуздям втечі від смітника.
Клапоть квадратний неба у вікні позаминулостоліттєвого будинка невблаганно сірів, нагадуючи поступове збайдужіння на диво блакитноокої дівчини, котра щовечора завершує свій день ідеальноповторюваною прогулянкою в компанії нерухомих камінних велетнів, які все ще втілюють бездоганну грацію минувшини.
Годинник ратуші ледь стримується від спокуси піти назад, бо забув перерахувати неточно зайву краплину дощу на замкненопросторовому склі вежі.
Запах сотень тисяч стареньких сторінок в увінчаних шармом палітурках встиг заглушити натяк на запах далеко не французьких парфумів, які зранку виявили бажання випасти із сумочки відвідувачки, щоб таким чином подарувати свій дотик дерев’яно старій підлозі бібліотеки.
Мазки кожен зі своєю елегантністю припадають пилом, втрачаючи ледь непомітний тон фарби у надмірно довгому чеканні на невідомість.
Бризки дорогою до все вищого неба імітують тишу бездіяльністю, як і безліч подібних, але падаючи на феєрично гнучке люстерко блакиті творять саме свою унікальну мелодію фонтану.
Небо поволі ховає сонце у кишеню. Гранітні очі заплющені до останнього безглуздого згуку машин, що переповнюють повітря своєю гіпернедоречністю. Статуя знемагає від чекання, аби мати змогу оглянути назване в Його честь місто Франкове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424042
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2013
1. не шукайте геніальних дітей, а намагайтесь зробити усіх геніями
2. Не намагайтесь втілити у життя пережитки минулого, а дивіться на свою роботу очима сучасності
3. не прагніть зробити учнів ідеальними, а дивіться на неідеальність як на найперший прояв унікальності
4. не бійтесь того, що ваші учні вас перевершать, а давайте їм усі шанси те зробити
5. не дивіться на учнів зі зверхністю, а дайте їм можливість бути з вами на рівних
6. не втамовуйте спрагу величності контрольними роботами, а дозвольте кожному показати всі знання у довільній формі
7. не крадіть в учнів дитинство горами домашніх завдань, а намагайтесь викласти на уроці усе, що потрібно
8. не намагайтесь дати дітям усе, що знаєте, а намагайтесь залишити у їх головах значно більше
9. не використовуйте шантаж і блеф, а достукуйтесь до сердець іншим чином
10. не лише вчіть, а ще й самі вчіться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420427
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Матч розпочався свистком арбітра, який зумів змусити трибуни на мить зупинитися скандувати імена улюблених гравців. Перший удар по м’ячу розтягнув поняття секунди до вічності, намагаючись не дати гравцям відчувати, як швидко втікає перший тайм. Очі шукають на полі партнера, кому можна передати м’яч, а ноги з властивим їм егоїзмом нападника прагнуть завдати голкіперу противників невловимого удару…
Але сейв.
Серце лише на секунду обірвалося, втративши надію надіятися, але підбадьорливий гул уболівальників повернув його на властиво звичне місце. Гравці літають ногами, прагнучи дістати дотиком м’яч, щоб спрямувати його у вигідні зі своєї точки зору ворота. Впевнені удари у площину воріт частішають, що змушує суперника вертатися у захист. М’яч знову покірно вернувся до ніг молодого нападника, який, не задумуючись ні на секунду, завдає нищівного удару.
Але перекладина.
Новий початок не має тенденцій до поновлення майже успішності минулих хвилин, вимагаючи подвійної праці для досягнення успіху. Атаки виснажили захист суперника до неможливості пересувати ноги по траві. М’яч у польоті набуває максимального наближення до чужих воріт, але в останню секунду хтось із противників змінює його точну траєкторію, що вбиває сотні завмерлих у надії сердець вболівальників.
Штанга.
Арбітр додає пять хвилин, корі дають шанс один до мільйона забити хоч один гол у матчі. Дев’яностодев’ятивідсоткове володіння мячем приковує до крісла кожного завзятого фаната, у серці якого ще жевріє надія на перемогу улюбленого клубу. Нападник вкотре невтомно шукає можливості вкинути мяч у чужі ворота і за лічені секунди до фінального свистка знаходить таку нагоду.
Удар.
ГОЛ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420426
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Яскравість світла сповідує фатальність вечора, який поволі пакував валізи для переїзду у ніч. Її очі вже встигли забути про сонце, що лише недавно втекло за горизонт за звичкою в'язня, якого засудили без причини. Сніг вже не падав, а просто підтверджував дату, викинуту з календаря чужим червоним хрестом, своєю безглуздою з точки зору дітей присутністю. Серце биттям намагалося відпочити від попередніх невдалих спроб намагатися, а очі з точністю секунданта шукали думку, котра збирається немомітним натяком на кулю вбити рештки надії. Вікна поступово починають виявляти своє існування палаючими цятками на тлах багатоповерхівок, у котрих блукають чорні тіні безкровно-блідих людей, у жилах яких течуть зелені папірці, що через меркантильність втратили будь-яку схожість із грішми. Місяць з темпераментом ката-флегматика ставав свідком її мук, блідим світлом свого єства вказуючи на атрибути самогубць. Десь глибоко у собі він таїв надію на втілення своєї найнегуманнішої мрії у життя.
Її проблеми у контексті світу набували стану буденності, але у її власному розумінні ставали бездоганно великими, бездоганно нездоланними і бездоганно доведеними до абсурду. Проблеми цілились у неї бажанням війни, а вона до війни не була готова, бо у своїй сутності мала щось абсолютно протилежне війні…
… Ніч вже спакувала валізи для переїзду у ранок, не давши місяцеві шанс на втілення найнегуманнішої мрії у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403838
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2013
безвільний погляд представниці стихійного ринку
хай навіть ошляхетненого квітами
і Людьми
троянди ще не вмиті
невмиті квіти
що чекають і водночас бояться покупки
купіть квіти
сотні пар перехожих очей
все решта загорнуте у сіре
беззахисно тремтить від першого осіннього холоду
купіть квіти
руки тремтять
бо тримають троянди
які жаль покласти на холодний від сірого асфальт
бо то означає викинути
що є неприпустимим явищем для її душі
захопленої квітами як вищим мистецтвом
купіть квіти
фраза стала звично повторюваною
і втратила шанс на звернення уваги
проходять дами
які самі себе дамами охрестили
і джентльмени
без крихти гречності
вони приречені
купіть квіти у хай невисокопарної дами
а в просто Жінки
в руках якоїх квіти
люди
купіть квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399645
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.02.2013
тюльпани падають попелом
від її бажання спалити пройдені мости
котрі завішали стіни мільярдами світлин
чорно-білі усмішки радше схиляються до чорного
унеможливлюючи тим усмішку як таку
передчуття ворожнечі вже не криється за крихтою дружби
яка впевненою ходою неприємних фактів
наближає себе до фінішної лінії
губи печуть від ненависті до колись приємних цілунків
і вже немає сил мити руки від колись бажаних дотиків
втомлений мозок аморфно забув про перевірку фактів на небезглуздість
тому холодно дає можливість жити останнім краплям жалю на обличчі
полумя ненаситно жере історію
яка криється у незліченній кількості увіковічнених на папері зображень
а чорнило з листів
здається
перетворилося у свій передлистовий стан
поволі загашуючи вогонь беззмістовно великої пожежі
(майже за зразком Великої Британії)
фіранки не витримують спокуси вогню
і пристрасно кидаються у смертний танок
а тюльпани вже вмерли у стані попелу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Хто сказав
Що ангели не знають гріха
А живуть зі стовідсотковою точністю дотримання заповідей правильності
Хто сказав
Що їм не дано насолоди польоту
Маючи за плечима здатність літати
Хто сказав
Що вони не мають права кохати
Живучи із безмежно альтруїстичним серцем
Яке так прагне бути подарованим комусь одному
Хто сказав
Що вони не відчували тепла поцілунку
Якого люди так задоволено не цінують
Хто сказав
Що вони не пили червоного вина
Яке роками вбирало в себе дух історії
Хто сказав
Що ангели не знають гріха
Ви ж точно бачили сумних гріховних янголів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397558
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.02.2013
Жадібна совість меркантильним криком гризе мозок. Пятигривнева пожертва збільшується в уяві на гаманці мільярдерів. Кожен крок змушує повернутися назад і забрати своє псевдобагатство у скаліченої війною людини. Пам'ять зраджує своєму невласнику і перевертає шлях падіння у аморфну безтямність.
Ось той маленько-великий чоловік без маленької ноги, зате з великим серцем. Його очі, здається, мріють і водночас не мріють, піддаючися забарвленню сірої маси перехожих. Коробка з дрібязком викриває усю непотрібність валютного існування.
Кроки нагадують втілення химерного танцю, створеного в ідеально химерній уяві. Серце зупиняється на надзвичайно довгі відрізки вічності, забуваючи про своє призначення битися. Мозок перебуває у хвилинному розгубленні і не в змозі проголосувати за одне з двох тверджень.
Нарешті жереб кинуто. Очі, як джерело істини, відкривають усю правду, але в той же час зберігають її в таємниці. Людяність надає природності химерним жестам і створює щиру усмішку на обличчі.
Щирі поривання серця провокують руки на пожертву надзвичайної щирості.
Він додому піде пішки, бо віддасть останні копійки нужденному. Як добре те, що хоч іноді в людині прокидається щось людське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397033
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.01.2013
На небі застрелився ангел
Забувши про обіцянку охороняти
Стріляв зранку
Щоб кров сприйняли за світанок
І тисячі закоханих поглядів не подумали погано
Стріляв з пістолета макарова
Інших на небі не знайшлося
І викидав у постріл море злості
А може
То лише здалося
Світ сприйняв кров за банальний колір світанку
І умільці зробили ставку на прогнози
А я витирала червоні від крові сльози
Бо на небі застрелився мій ангел
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390617
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.01.2013
Так зустрічаються випадковості
Змушуючи життя до де-жа-вю
І водночас накладаючи своїм життям на нього заборону
Так зустрічаються секунди
Передаючи одні одним вічність світу
Хоча не в змозі ту вічність осягнути
Так зустрічаються думки
Переконючи світу своїй елементарності
Але не перестаючи підтверджувати свою оригінальність
Так зустрічаються планети
Даруючи світові неповторність свого нетривалого побачення
І доводячи доведену теорему минучості всього
Так сустрічаються ЛЮДИ
Та зараз майже не зустрічаються ЛЮДИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389639
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 03.01.2013
Так усе починалось…
Холодний дощ зігрів її самотність натяком на дружню меланхолію. Уже вчорашня воля дихала у клітку вогкістю навколишнього паралельного світу, виводячи нову мелодію приреченості зі сну. Дощ ставав холодним, нагадуючи про скору присутність снігу по той бік загратованого віконця.
Так починавчя СРСР, забиваючи голови людям устами вождя, який говорив щось на зразок “Далі буде!”. Однакові будинки з однаковими вікнами і дверми, котрі однаковим одягом підтверджували ганебну бідність, яка крилася за утопією рівності. Так починалися мільйони рокованих на смерть людей, котрі вже від народження мали майбутнє клеймо політвязня.
Зала суду із нечесним смородом чесності. Початок розгляду справи, котра заздалегідь мала свій давно не особливий вирок. Холодні стуки молотків, що бють по надії іще від учора у передсмертному стані. Серйозні від суму обличчя батьків і серйозні від відчуття зверхності морди суддів… Холодний голос вдруге крикнув “Суд іде!”, щоб продовжити після вічнопятихвилинної перерви розгляду справи пародію на демократію. Вирок мільярдний раз озвучено і очі суддів мільярдний раз показали відчуття задоволення від псевдо зрівняння із богом.
Її розстріляли, як і мільярди інших. Розстріляли у переддень Нового року. А він писав їй листівку, адресуючи її для нього ще невідомо вбитої. Писав, а у серці поволі наростав сумнів про її ще життя.
Так усе закінчилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389635
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.01.2013
Свічка плаче воском від щастя зустрічі з вогнем. Тендітні сльози наслідують гіпс у намаганні склеїти руки в одне ціле. Очі черниці з одноденним стажем прискіпливо намагаються відчути біль гарячих крапель на своїх долонях. Порив до слів заглушується товстими стінами храму ще на стадії ідеї.
Думки мучать мозок своєю надокучливістю, готуючи черговий наступ безвідмовного бажання відповіді на вічні запитання. Доля мовчазним криком вимагає віддати їй належне, констатуючи нереальність життя за товстими стінами монастиря.
Важкість думок перевершує двадцятилітній вік ніким не визнаної мучениці. Зрада з боку усіх персон, які колись створювали середовище її перебування, поглиблює до бездоганності бездонне розуміння слова життя.
Збільшення кількості палаючих свічок довкола, певно, символізує жахливість колишнього існування одягнених у чорне. Шепіт молитви втілює у собі первинно ідеальне значення слова, стаючи захистомс від проблем, які здаються найманими вбивцями надії.
Сльози констатують щирість молитви за життя, яке в її серці отримало цілком нове значення. Плач змінює перед очима зображення свічок, роблячи із них дивні факели, які уособлюють життя для тих, хто mori tu ris.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388941
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.12.2012
Ікони кричать і вказують пальцями на грішницю
Ще свіжу вбивцю
Ікони кричать
Бо забули про власну істину
Священик усміхається під час сповіді
Не здатен приховати істеричність свого сміху
Гноблячи левве дихаючу
Що кається
Священик розказує завчене на пам'ять навчання
Яке не має підтвердження у його житті
Годину тримаючи її на колінах
Потім ікони знову кричатимуть
Бо священики вміють позбавлятися невигідних прихожан
І вказуватимуть пальцями на труп тої
Що кається
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388938
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.12.2012
Хтось прокидається
під банальний звук радіо:
“у Києві шоста година”.
Хтось розплющує очі
під лагідний голос коханого:
“прокидайся…”
Хтось починає свій день
з молитвою до Сонця:
“яка краса!...”
Хтось скаже,
Що це все – маячня!
Якесь божевілля!
Бо де ж тут щастя?
А я відповім,
Що для банальних людей
немає щастя у тому,
Що ти прокинувся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388176
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.12.2012
Сонце прокинулось червоним слідом на снігу, даруючи світу ще як мінімум один день свого існування. Двір сонно позіхнув хвірткою, через яку висипались ще зовсім дитячі кроки і пішли будити світ співом. Піднесена святковість створює якийсь невимовно світлий настрій, даруючи міріадам сердець заспокоєння. Повітря ще не встигло прокинутись після ідеально прекрасної ночі, яку зорі помережали своєю присутністю на небі. Дерева ліниво струшують сніг на голови юних колядників, які з надзвичайною бадьорістю несуть з собою свято, котре за лічені секунди увірветься у кожен дім з першими словами завжди нової колядки. Душі забутих предків із прихованою радістю вилітають із хати, намагаючись не сполохати світ, який ледь прокинувся, а у самих бється думка “ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, УКРАЇНО МОЯ!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388175
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Сонце пестливо змушує сніг до втілення своєї краси блиском. Мороз намагається виявити свій зовнішній вигляд на шибках, які мають тенденцію до споглядання витончених творів художнього мистецтва дітьми. Спокій без зайвих рухів снується над хатками, які, вкриті снігом, з мовчазним терпінням чекають задоволення помережаних сивиною дідусів та бабусь від незаперечно позитивних колядок діточоксніг скрипом намагається стати схожим на рип дверей у бажанні пожартувати із собакою, котрий, заспокоєний святковою тишею, майже глузливо не звертає уваги. Слухняність повітря дозволяє необмежене поширення колядок, які здатні проникати у кожне людське серце. Хатки мовчки усміхаються, вслухаючись у зміст привітань, які несуть одну істинну думку: “ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, УКРАЇНО МОЯ!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387849
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Чому життя потребує імен
І, особливо, прізвищ?..
Чому ніхто не усміхнеться тобі просто так,
А не за твоє звання чи статус?!
Чому нікому не потрібна правда,
А лише твоє прізвище,
Яке, можливо, засвідчить
Стан гаманця батьків?
Чому нікого не цікавиш саме ти?
І чому не краще зробити життя
Конфіденційним?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387848
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.12.2012
Ми не вміємо дякувати життю
За те що ми усе іще живемо
Ми не вміємо дякувати коханню
За те що вчимося бути сильними
Ми не вміємо дякувати дружбі
За те що бачимо душі інших
Ми не вміємо дякувати мріям
За те що віримо у мету
Ми не вміємо дякувати щирості
за те що відкриваємо серця інших
Ми не вміємо дякувати милосердю
за те що пізнаємо земних ангелів
Ми не вміємо дякувати наполегливості
за те що досягаємо мети
Ми не вміємо дякувати розмовам
за те що пізнаємо істину
Ми не вміємо дякувати мовчанню
за те що маємо шанс говорити
Ми не вміємо дякувати правді
за те що бачимо дороговказ
Ми не вміємо дякувати допомозі
за те що стаємо на правильний шлях
Ми не вміємо дякувати життю
за те що можемо стерти тут кожне “не”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387411
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.12.2012
Її всі запам’ятають лише закоханою
Із сумними очима
В які завжди дивитись надзвичайно складно
А вона завжди боялася його смерті
Яку вона ніколи не зможе вблагати
Бо вона з нею не знайома
Боялась
Хоча знала
Що буде йти десь в кінці колони
Не матиме права іти поруч траурної скрині з померлим
Але найбільше боялася не дізнатися про його смерть
Боялась телефонувати йому щодня
Не набираючи код того світу
…вона так і залишиться увіковічненою в коханні
З іще страшнішими очима
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387410
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.12.2012
Ти протестуєш проти пригнічення любові
Людською корисливістю і неповагою
Ти протестуєш проти приниження милосердя
Людською жадібністю і меркантильністю
Ти протестуєш проти вкорочення життів
Людським страхом і ненавистю
Ти протестуєш проти окупації мрій
Людською заздрістю і злістю
Ти протестуєш проти знищення фантазій
Людською примітивнітю і недалекоглядністю
Ти протестуєш
Я також
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386862
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.12.2012
Колись
Вона ішла по вулиці
У печальних туфлях на шпильках
Хоча підбори тут не грають навіть другорядної ролі
А зі звичною мелодією кроку займають далеко не чільне місце на задньому плані
Створюючи фон похоронного маршу
Який нагадує биття її серця
Саме у той час
Коли сльози роблять ще сумнішим
Стомлений вигляд дерев
У перенасиченому на відсутність емоцій скверику
Її одяг радше спотворює реальність
Роблячи із неї героїню трагічної недійсності
Котра майже втілила її смуток у життя
Але все ще грається з приреченою на вічний скорий до вічності надією
Його смерть стала для неї втіленням своєї
Навіть у жахливішому вигляді
Бо була не лише репетицією власного відходу у вічність
А й до неможливості болючим ударом
Який на мить змусив серце забути серце про життя
Але і тої миті достатньо
Для втрати тілом можливості тримати душу у пастці
..вона ішла по вулиці
колись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386859
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.12.2012
Сніг білим котом ночує коло хати, наївно намагаючись зберегти ідеальність недоторканості, яка розіб’ється першими слідами колядників. Вечір заспокоєно дрімає, лише іноді звертаючи увагу на пенорамне звучання мелодій, які зринають з іще дитячих уст рожевощоких співаків. Велика кількість тендітних слідів спонукає мороз до зменшення своєї показовості, що в свою чергу дає змогу сніжинкам відшукати на небі свого майже двійника. Місяць замріяно спостерігає за тим, як мелодії долітають до небес і сідають на крила ангелам, а сам чекає на секундне rendes-vous із сонцем. Сніг, розуміючи своє запізнення, пришвидчено намагається підтвердити казковість становища, засипаючи секундно старі сліди дитячих ніжок, а його succes de scandale серед дітей не дає шансу слідкувати за перебігом щастя тривалістю в одну ніч. Ангели мовчки виявляють свій погляд, милуючись кольоровістю прозорих стрічок диму, які снуються із димарів, підтверджуючи спокій кожної домівки. Річка par force відтворює свій щирий сміх, щомиті переставляючи міріади камінців на нову секундну домівку. Вечір заспокоєно дрімає перед усіма vis-à-vis і мовчки порушує тишу криком “ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, УКРАЇНО МОЯ!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386658
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Пробач
Якщо я занадто наївна
Пробач
Якщо я занадто правильна
Пробач
Якщо я занадто надокучлива
Пробач
Якщо я занадто правдива
Пробач
Якщо я занадто скептична
Пробач
Якщо я занадто горда
Пробач
Якщо я занадто філософська
Пробач
Якщо я занадто сором’язлива
Пробач
Якщо я занадто тиха
Пробач
Якщо я занадто дитяча
Пробач
Якщо я занадто довірлива
Пробач
Якщо я занадто вихована
Пробач
Якщо я занадто творча
Пробач
Якщо я занадто закохана в тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386322
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.12.2012
Я каюся за німі погляди
Прости мені їхню малозначимість
Я каюся за часті дзвінки
Прости мені їхню передбачливість
Я каюся за телефонні мовчанки
Прости мені їхню беззмістовність
Я каюся за бажання зустрічі
Прости мені їхню набридливість
Я каюся за зізнання в коханні
Прости мені їхню банальністю
Я каюся за неідеальні фрази
Прости мені їхню гріховність
Я ка.ся за муки совісті
Прости мені їхню наївність
Я каюся
Прости мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386319
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.12.2012
Ти вбила сама себе
Холодним лезом
Таким же
Як і твоє серце
Ти вбила сама себе
Безжальним болем
Таким же
Як і твій розум
Ти вбила сама себе
Нещирим криком
Таким же
Як і твої сльози
Ти вбила сама себе
Жахливою пам’яттю
Такою ж
Як і твої мрії
ти вбила сама себе
А світ залишився порожнім без тебе
Кому ти зробила легше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386108
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.12.2012
Душевний садомазохізм
Терзання спокою викривленою правдою
Солена кава
Сніг, певно, солодкий
Солодкі крихти заморожених у воді почуттів
Деталі вказані у історії хвороби
Зневажливі погляди хворих лікарів на здорових хворих
Пропаганда меншовартості
Зорі вже догорають
Сонце завтра не зійде
Хвороба перекошує світ
Сидять за табуреткою на столах
Пють чашки із кави
І їдять сніг
А коли він закінчиться
Гризтимуть землю
З крихтами граніту невченості
Покладеш ліжко на подушку
Запєш воду таблетками
Які не дають видимого ефекту
Лише послаблюють галюцинації
…але кава точно солена
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386107
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.12.2012
Їй подобався похоронний марш
Хоча вона не розуміла його фатальості
Їй подобався той молдий священик
Хоча вона не розуміла його призначення
Їй подобалося дерево, з якого зроблена труна
Хоча вона не розуміла його святості
Їй подобалося хреститися
Хоча вона не розуміла для чого
Їй подобалися срібні хрестики
Хоча вона не вірила в Бога
Їй подобалося шепотіти молитву
Хоча вона не знала слів
Їй подобалися ікони
Хоча вона не вважала це мистецтвом
Їй подобалися чужі сльози
Хоча вона не вміла щиро плакати
Їй подобався диявол
Хоча вона сама диявол
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385894
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.12.2012
Паралізований одяг на балконі
Годинник спинився після чергового конфлікту стрілок
Він бреше про четверту двадцять ранку
Роздуми засіли глибоко в мозок
І лоскочуть оголені нерви мокрими споминами
Нічний відпочинок наближається до піку ілюзій
А у когось вони вже недбало скинули ковдру із голого тіла
Подружжя із різними відрізками долі
І різними критеріями реальності
Календар убив ще не початий день чорним хрестом
Кава для коханого
Приправлена ненавистю щирої посмішки
Переставляння ніг з місця на місце
Що вимальовується у ходу
Мила фраза на зразок
Коханий, прокидайся
Проте фраза і жінка однаково не вірного потенціалу
Годинник спинився після конфлікту стрілок
Але його серце полагодять
На відміну від…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385893
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.12.2012
Синоптики прасольками натякають на дощ
І знищують чужі мрії про відпустку
Вони залишаться вдома
І щодня дивитимуться телевізор
Щось на зразок сімейних драм
Вважатимуть перегляд відпочинком
Не помічаючи власної трагедії
Складатимуть плани
Яку передачу дивитися завтра
І обводитимуть її ручкою кольору крові
Щоб не забути
…ніхто не знав
Що будинок обвалиться
Для таких речей немає прогнозів
Черговий випуск сімейних драм
І зацікавлені погляди на вигадані сценарії
… їх хоронитимуть у суху землю
А сонце не заплаче жодною хмаринкою
Якби ж вони не вірили в прогнози
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385604
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.12.2012
Її вбив власний син
А ті двоє викопували яму
Її вбив власний син
А вона плела вінки для гробів
Її вбив власний син
А він розробляв дизайн труни
Її вбив власний син
А вони робили памятник
Її вбив власний син
А секретарка заповнювала замовлення на позорон
Її вбив власний син
А слідчий констатував нещасний випадок
Її вбив власний син
А судмедексперт не знайшов слідів насилля
Її вбив власний син
І синові співчуватимуть
Бо нікому і в голову не прийде
Що Її вбив власний син
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385603
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.12.2012
Плеск…
Двері відчинябться за лічені секунди і таким чином показують навколишньому середовищу начиння будинку. А тим часом очі сусідів з реактивною швидкістю шукають відмінності між звичайним будинком і розумним.
Фраза…
Телевізор перестає пародіювати дзеркало і абсурдно відтворює аксіому наказу. Тривимірність двовимірної площини екрану вщент руйнує попередньо доведені теореми геометрії, а нереальна яскавість змушує веселку до заздрощів.
Погляд…
Вікно з темпераментом професора ховає кімнату фіранками від сторонніх очей, але залишає трішки місця для цікавості місяця.
Дотик…
Вода нагрівається до ідеально точної температури 99 градусів, а ложка синхронно вимірює 16 грам кави для досконалого напою.
Крок…
Підлога вкладає всі знання в реакцію і розстеляє червону доріжку перед анонімною кінозіркою власницею.
Вигук…
Гардероб зі смаком останнього писку моди підбирає одяг відповідно до буденно-небуденного стану речей, беручи до уваги всі голосові властивості наказу.
Подих.
Подих??!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385313
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Вона вже майже бачить свій кінець
Свідомість
Загнана у кому
Німе свідчення розуміння чужих слів
Що прикривають бажання страшноїдопомоги
Псевдовиходу іх її мук
Гнилий мозок у головах гнилих дітейякі вбивають струмом
Точніше відсутністю енергопостачання до життєвоважливих пристроїв
Жили давно розтягнулися від неможливості її серця
Що все ще чує брехливу жалість любові меркантильних дітей
Натяк на відключення думок мозком
Коли думки перевершують вік скривдженої
Серце перестає постачати інформацію бачення без очей
Рівна смужка серцебиття приваблює погляди спадкоємців
Які вже стали чимось на зразок Цезаря
Вміючи одночасно зображати жаль штучними слізьми
І рахувати гроші свого щастя
Без думки
Відсутність якої остаточно відкриває їхнє звірство
А ХТО ПОХОВАЄ МАМУ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385311
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.12.2012
Мільйони тисяч скривджених істот
Банальне бачення другого світового потопу
Крик
Жахливість становища богині
Відбите у явнонадмірній сонливості підсудних
Завтра розстріл
Або повішання
Якись різновид смертної кари
Крик
Ідеш на вічний спочинок тіла
І на вічне існування душі
Крик
Священик хрестить лівою рукою
Від раптового сумніву у існуванні Бога
Крик
Судмедексперт забуде виміряти пульс
Під час затвердження смерті
Лише одним звірячим оком кине на постраждалого
Крик
Крик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385137
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.12.2012
Ти бездоганно гріховна персона
Із краплею жалю у крові
Ніби компфортно
Але стілець зламався
Сонце тоне у чашці кави
Із крові вчорашньовбитої
Натхненне збочення
Садизм в найрадикалюнішому вияві
Безсоромність схову трупів у холодильник
Твоє радикалістичне морозиво
Зухвалість червоних від крові рук
Впевненість у незнаходженні доказів
Проте ти не знаєш анатомії
І плутаєш життєвоважливі органи
Ти бездоганно гріховна персона
З фатальною для тебе краплею жалю у крові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385135
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.12.2012
Самовбивця
Із чотирма дітьми в сусідній кімнаті
Яких через 25 хвилин треба годувати
Самовбивця
Із потенційно пяним ввечері чоловіком
На якого не варто було б звертати увагу
Самовбивця
Із несплаченими кредитами за квартиру
Про котрі завтра прийдуть нагадувати
Самовбивця
Без стажу роботи
Вже 2 роки тимчасово безробітня
Самовбивця
До якої вже годину намагаються достукатись
Щоб вручити рахунок за комунальні послуги
Самовбивця
Яку подозрюють у міріадах вбивств
Через несриятливі умови для життя
Самовбивця
Яку виганяє із церкви священик
Через неспроможність пожертвувати на новий годинник
Самовбивця?
Так, самивбивця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384897
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.12.2012
Впала сльоза…
Розмила «не» біля «люблю життя»
Впала сльоза…
Розмила «погано» біля «що я народилась»
Впала сльоза…
Розмила «ніколи не» біля «любила вас»
Лист має зміст якийсь не такий
Як для самогубця
Та мабуть не так важливо
Які слова стерлися а які залишилися
Важливо одне
Якщо ти плачеш
То навряд чи збираєшся
На той світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384895
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.12.2012
Він ніколи не бачив світу
Прожив увесь вік
Випрошуючи милостиню
Десь біля церкви
Тримаючи у серці велику віру
А світ Його давно знав
І бачив щодня
Лише не хотів допомогти
Думав
Що Він буде благати
Але світ помилився
Він ніколи не бачив світу
Але світ йому не потрібен
Бо у Його серці давно є свій Світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Вона тридцятий рік несе свій хрест
Збудований із розтерзаності гріха
Що спокутується незламністю шлюбної обітниці зі свого боку
Вона тридцятий рік несе свій хрест
Що обтяжується здоровим глуздом думки
Якщо зрадив колись то зможе зрадити завтра
Вона тридцятий рік несе свій хрест
Який подвоюється стражданням бездітності
І відлунює горем при погляді на чужих дітей
Вона тридцятий рік несе свій хрест
Котрий спотворює її життя до існування
Що виявляється у надмірній знервованості душі
Вона тридцятий рік несе свій хрест
А совість сумлінно поставить його на її могилу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384644
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.12.2012
Колекціонер посмішок
Із сумним серцем
Погляд
Розпорошений слізьми
… в когось загубились гроші
Псевдоскарб…
Досконалі туфлі на ідеальних ніжках
90-60-90…
…окуляри акцентують на проблеми із зором
Що в свою чергу натякає на прочитані книги…
…порваний портфель
Вже вийшов необмежений термін користування
Випуск 1997
Майже рік народження власника…
…скалічена війною нога
Скалічена війною доля
Скалічена жадібністю милостиня…
…холодне морозиво
Що перевершило сон Менделєєва…
…номери телефонів
Що стали цінами
Відлуння бідності у тонкому гаманці…
…безгрішні емоції
Втілені у вбивствах надії
Благання про поміч незахищених душ…
…спалахи сонця на сльозах
Сумне серце
Колекціонера посмішок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Сиділа і сміялася з дощу
Під голосний крик магнітофона –
Rammstein…
Пачка ще не докурених сигар…
У попільничці тринадцять недопалків –
Чортове число…
Підвіконник брудний від крові
І морально брудний від неї, голої,
Від її дикого сміху…
На підлозі тринадцять шприців…
І тринадцять крапель сліз
На чортовому договорі,
Там біля підпису кров’ю:
Вона віддала йому душу за безсмертя…
Точніше, за тринадцять сотеньроків…
Але після другої сотні
Життя банально набридло…
Та як вона не намагалася – померти не могла!
Вона хотіла вічного спокою,
А натомість має чекання вічної відплати…
Їй жити ще одинадцять сотень років
…якось так випадково він ішов під її вікнами,
Такий же вбитий світом…
…так знову хочеться жити,
Коли зверху на руки йому падаєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384407
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.12.2012
Серце двояко віщує – спокій і агонію. Приплив кисню до мозку збільшує вплив здорового глузду на ситуативне оточення.
Вдих.
Видих.
Душа приречено б’ється у чотирьох стінах, намагаючись розбити їх на друзки. Фатальні руїни власного недобудованого дому підсипають до свідомості порох. Доба розділилася на бездоганні шматочки метрів квадратних.
Вдих...
Видих...
Душу заклинило… чи спаралізувало. Новий сплеск емоцій спалахує прикрою сльозою з блакитних очей. Бажання крику губиться у звично твердому шепоті спраглих спокою уст.
Вдих…
Видих…
Чорна ряса священика вкотре підтверджує заперечення існування Бога. Незмінна незламність невіри. Слуга Дому Божого різко і знервовано реагує на відмову від сповіді. Зблискує своїми новими черевиками під час крутого повороту до дверей.
Вдих…
Видих…
Спокій поволі починає остаточно вимотувати нерви, зусилля волі ще підкоряються твердим думкам. Погляд на руки гіперболізує враження меншовартості і непотрібності.
Вдих...
Видих…
Вічність кричить прожитими і пережитими днями, які ще дають поживу споминам. Згадка про сина констатує нереальність його повернення до приреченого на вічну муку совісті батька.
Вдих!
Видих!!
Востаннє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384032
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.12.2012
У кожен крок по коломийській бруківці вкладаються міріади надлюдських зусиль. Взуття стало знаряддям для вбивства мозку. Сіра речовина спонтанно нагадує про біль криком натертих до крові ніг…
Крок…
Крок…
Жандарм іде звірячою ходою і наступає на його сліди, від чого біль наче подвоюється. Жахливість мандрівки під прицілом змушує ноги боятися оступитись у той час, як мозок шукає лінію середини дороги.
Крок…
Крок…
Неможливий біль спиняє ноги.. і наростає страх перед маленькою кулею. Стоптані черевики крадуть шкіру з ніг собі на пам'ять, а ноги плачуть пилом і кров’ю.
Крок…
Крок…
Нігті губляться по дорозі, неначе порване намисто, а сліди фарбують шлях у червоне.
Крок…
Крок…
До пункту призначення сто метрів і мільярд тернових шипів як прикрас. Кров у жилах поволі точиться і пропадає сила далі відчувати біль.
Крок…
Крок…
Дубові двері смердять звіром, до якого необхідно зайти. Метаморфоза вовка у лисицю після споглядання паспорта. Брехливі виправдання і звертання на ВИ викликають відразу.
…Голгофу пройдено.
Крок...
Вільно! Вільно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384031
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Я люблю тебе, моє місто Франкове
…Старенька вулиця у спомині дощу
Маленька квартира у крихітному будиночку
На вулиці NN
Стіл закиданий книгами
Із нудною вищою математикою
А вона сидить за тим столом
І з висоти дивиться у вікно
На місто
На дахи будинків
Які вмиваються від пилу буднів…
…Нова ратуша зі старими спогадами пожеж
Реставрація колишніх політідей
Яка втілилася в історії краєзнавчого музею…
…поїзд від’їхав
З криком радості кричить сумне “Прощай!”
старому вокзалу
Із зеленим куполом
Який полущила історія
романтичних приїздів-від’їздів…
…мабуть, привиди пахнуть історією
Із сотнями скарг на теперішнє
З доречністю німого докору
За вбивство безсмертного палацу
з гордим прізвищем
ПОТОЦЬКИХ…
…від каменів лише іноді пахне війною
Точніше захистом від війни
Вали з безліччю претензій на возвеличення спокоєм
І з сотнями позовів у суд на «мистецтво»…
…Старий скверик із пам’яттю дерев на сто років
із залишеними на лавочках
записками модернового суспільства
зі змістом зізнань у коханні
коханні з першого погляду
тут
на площі Міцкевича…
… театр
із крихтою натхненного мистецтва в серці
старий ФРАНКО
у пам’яті минувшини…
старий Франківськ
в фонтані ліхтарів
під шепіт із старенької альтанки
під музику оркестру скрипалів
танцює танго…
…нудні зошити
з нудною теорією
чекають на зустріч
З повчаннями вічних математиків
про користь математики
А вона все ще дивиться у вікно
З шаленою думкою:
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЄ МІСТО ФРАНКОВЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383762
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.12.2012
Час заморозився в морозилці
Аморфний стан речей
Непомитий посуд
Недопалки у попільничці
Морозиво розтало у каві
Вікна кричать кров'ю
Дороги стомлені від багатоповерхівок на узбіччі
Маршрутки із тверезими зомбі
І пяними звірами
Холодний ранок
Пятниця 13
Ілюзія зими в 1мм снігу
Сотня в гаманці
На дорогу в кишені
Сумка потерта
Пальто порвалося
Загубило чергову деталь
Яка робила його пальтом
Каблук майже зламався
Їй соромно за бідність
Сіра речовина вибухнула від надлишку обовязків
Вязаний светр скоро задушений
Шлунок порожній нервів
Треба було доїсти картоплю
Забула вимкнути праску
Треба вертатися назад
Вона запізниться
Але ні
Час заморозився в морозилці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383520
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.12.2012
Довести головний біль до агонії
Через сотні назв препаратів у крові
Ілюзія задоволення під прикриттям страху
Безпечний наркотик
Із претензією на продаж у аптеках
Віртуальна реальність у довшому періоді
Ледь ворушишся від собачого кайфу
Надмірна увага до галюцинацій
Суїцидно збочене покоління
Яке не вміє виміряти у людини пульс
Не знає перших ознак смерті
А натомість падає у паніку
Шукючи виходу із кімнати
В якій уява малює сотні дверей
Собаки гавкають голосом вовкулаки
Віщуючи смерть графу Дракулі
Вампіри втілились у тіла друзів
Чорні ворони кликатимуть на поміч
А потім співатимуть алилуя за межами цвинтаря
Пізніше хтось подасть у суд на аптеку
Якій зразу ж оголосять амністіюбатькам залишиться лише оскаржити рішення
На Страшному Суді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383519
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.12.2012
вона народилась у провінційному містечку
у якому з визначних місць лише клуб
її життя ще з дитинства солодким не було
батько помер
мати не барилась довго
і життя одразу постало в її свідомості
батогом
який вдарить за непослух
її юність нічого світлого теж не малювала
у вікно стукала війна
і заходила не чекаючи запрошення
смерть боляче впиналася у її серце
залишаючи шрами після себе
війна закінчилась
мало б стати легше
а все навпаки
мати померла
освіти вона не має
куди не постукає – всюди зайва
життя било як могло
але вона не дала послати її в нокаут
вона прибирала за іншими
а їй плювали в вічі
у буквальному значенні
заміж вона так і не вийшла
кому ж потрібна прибиральниця
ще й війною побита
з особистим життям не склалося
про кар’єрний ріст не може бути й мови
а вона все ще жила
до одної фатальної миті
їй кинули образу в спину
а вона вперше за життя не стерпіла
вилила воду
на сина якогось депутата
на свою квартиру
яку орендувала
вона так і не повернулася
її останній подих
залишився під іномаркою якогось високопосадовця
на пішохідному переході
біля будинку
в якому вона скинула свій терновий вінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383281
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.12.2012
Вона сиділа і дивилася у вікно з фіранковою байдужістю понеділка. Її думки, як їй здавалось, підіймалися аж до хмар, а насправді залишались в межах затишної квартири, витали під стелею, а потім падали на фортепіано з ніжністю жіночих пальців. Вона сиділа і затамувала подих, чекаючи, що хоч одна думка знайде пару-пораду і залікує порізане болем серце. Биття її ж серця було наче годинником, що стукає по стінах і порушує такий жаданий для неї спокій. Так намагалась не думати про печальне, а воно непроханим гостем приходило, а потім швидко тікало, лишаючи по собі лише червоно-солоні очі. Місто прокинулось від будильника, наведеного на сьому, і позначило себе червоним хрестом на календарі. Ранковий поспіх знищив тишу гулом сотень машин. Вона поспішно встала, одягла старе пальто і швидко рушила на роботу. Старалась з головою поринути у купу нудних паперів, щоб забути про наболіле, а воно час від часу давало про себе знати і залишало по собі лише брудні сліди на серці.
Прийшла додому. Звичним рухом увімкнула телевізор. Шукала по всіх каналах якого-небудь серіалу, щоб переживання за героїв витіснили власні. Шукала алкоголю, щоб втопити горе, та пляшки вдома не було. В голові проблема наче росла, не давала жити. За вікном затихло місто, а будинки заплющували очі-вікна. Вона сиділа за столом із бритвою в руках. Навколо матеріалізована у спокій тиша, що наче загоює рани і витирає брудні сліди.
Бритва лежить на столі, подолана страхом смерті. Вона дивиться на ікону, зацікавлена німою розмовою. Вона шукала порадника там, де його ніколи не було, а справжній порадник сам її знайшов.
Вона сидить за столом і дивиться у вікна сонно-заспокоєним поглядом вівторка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383280
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Жадібна совість меркантильним криком гризе мозок. Пятигривнева пожертва збільшується в уяві на гаманці мільярдерів. Кожен крок змушує повернутися назад і забрати своє псевдобагатство у скаліченої війною людини. Пам'ять зраджує своєму невласнику і перевертає шлях падіння у аморфну безтямність.
Ось той маленько-великий чоловік без маленької ноги, зате з великим серцем. Його очі, здається, мріють і водночас не мріють, піддаючися забарвленню сірої маси перехожих. Коробка з дрібязком викриває усю непотрібність валютного існування.
Кроки нагадують втілення химерного танцю, створеного в ідеально химерній уяві. Серце зупиняється на надзвичайно довгі відрізки вічності, забуваючи про своє призначення битися. Мозок перебуває у хвилинному розгубленні і не в змозі проголосувати за одне з двох тверджень.
Нарешті жереб кинуто. Очі, як джерело істини, відкривають усю правду, але в той же час зберігають її в таємниці. Людяність надає природності химерним жестам і створює щиру усмішку на обличчі.
Щирі поривання серця провокують руки на пожертву надзвичайної щирості.
Він додому піде пішки, бо віддасть останні копійки нужденному. Як добре те, що хоч іноді в людині прокидається щось людське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383139
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Один
Повітря затишно вмостилось у кріслі
Забувши показати нікому квиток
Два
Ангел загубив крила
І абсурдно намагається злетіти
Три
Троянда впала на асфальт
І змусила повітря заплакати від болю
краплями дощу на шибках
Чотири
Хтось зламав підбор об листя
Не подумавши, що в передсмертному стані воно стає готрим
П'ять
Серце спіткнулося від невдалої думки
І побігло секундою наздоганяти минулу мить
Шість
Зірка загадала бажання
Побачивши, як перед нею падає Земля
Сім
Годинник хвилюється
Бо забув котра година
Вісім
Дзеркало відпочиває від зображень
Імітуючи вимкнений телевізор
Дев'ять
Безсоння поспішило викликати таксі
Залишивши мій час у спокої
Десять
Бажання правильності вимагає воскрешувати пам'ять
Щоб знову викликати давно забутих свідків
Одинадцять
Сповідь перед сою дає шанс втіленню ідеальності
А здоровий глузд той шанс одразу ж забирає
Дванадцять
Але ні
мовчу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012