| Сторінки (2/172): | « | 1 2 | » |
Минає в цьому світі все,
Минає влада королів.
І позабуті будуть,
Сотні тисяч слів.
Минає день і ніч,
Ховаючи історію в книжках.
І у вогні обіди всі згоряють.
Перетворюючись в прах.
Минають століття, ери, роки,
І години, секунди минають.
А сотні тисячі людей,
Обіду на рідних тримають.
А може завтра їх не буде,
І не буде може нас.
Та ніхто не приголубе,
І не вернути брате час.
Бо минає в цьому світі все,
І дружба навіть і любов.
Від плину часу не сховатись,
І не повернути усе знов.
Та можна жити і прощати,
Хоча й душа болить.
Але з чистою душею померати,
І вільним бути хоть на мить.
" І це мине"-Соломон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
Що хочуть розказати очі?
Що полюбили в перший раз.
Про ті прекрасні ночі,
Без болю і образ.
Про усмішку її неймовірну,
Що тебе чарувала щодня.
І її неповторну чарівну,
Прикрасу чорно-білого дня.
Що хочуть розказати очі?
Які бачили біль у війні.
Скривавлині руки робочі,
У чужій умиті крові.
Як друзі поруч помирали,
І ворон поїдав тіла.
І як зі смертю же гуляли,
Коли в душі байдужість розцвіла.
Що хочуть розказати очі?
Що хліб лиш бачили у сні.
Вони не вірять у слова пророчі,
Їхня правда у золотистому зерні.
Їм байдужі усі статки,
Душа загублена у тілі.
Вони чужої гри маріонетки,
правила якої їм незрозумілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
Коли вдивляєся у небо,
І руки піднімаєш догори.
Й щодуху промовляєш:
\"Отче забери\".
І ти все просиш і благаєш,
Від всього цього вбережи.
Бо в світі цім нема утіхи,
Нема любові і жалю.
Тут неспокійно засинають діти,
Бо хтось за мир проголосив війну.
Хтось невблаганно краде гроші,
І у свій кладе карман.
А ми такі нещасні, босі.
Брехні вдихаємо дурман.
І нам в привичку бути жебраками,
Впривичку убивати із за слів.
Та украшати тронні зали,
Бездушних чорних королів.
Ми народженні рабами,
Ніколи вільними і не стаєм.
Ми були і будем жебраками,
Бо кращого нічого так і незнаєм.
Коли один за свободу ухватився,
Ми його гасим порив.
Щоб так рабом він залишився,
І разом із нами дурман цей курив.
Бо наші душі в ланцюгах,
Заковані у заздрість і у злобу.
Ми свій опустили же стяг,
Щоб забути про свободу.
Omnes, qui amissis ceciderant animi.
Abite ergo, oro, ascendit,
Pulso anima,
Expergiscere quaeso.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2014
У небі хмари все блукали,
Небесні розрізаючи простори.
Пристань для себе шукали,
У безкінечному синьому морі.
Із Сонцем постійно шептались,
Який ясний Місяць вночі.
Із краплями ранковими грались,
У теплому рясному дощі.
Хтось художником же був,
І враз корабель вдалині.
А хтось про клопоти усі забув,
І сам ходив у тишині.
Бувало що й сердились,
І грім розбивав тишину.
Але потім все ж мирились.
Закінчивши яскраву війну.
Дарували нам світанки,
Що годі мріяти у снах.
І їх небесні замки,
Гідний прикрашати лиш птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Я люблю засинати під дощ,
Під його мелодію сумну.
Він пише мені симфонію,
Маючи лиш струну одну.
В країну снів він проводжає,
Де слово «казка»- це реальність.
А непросто ілюзія чи міраж,
Або дитяча банальність.
Там ти художник чи поет,
Картина там й сценарій твій.
Ти королівства лицар благородний,
І нестрашний тобі запеклий бій.
Гноми, орки, ельфи чи русалки,
Межі немає фантазія твоя.
Ти можеш навіть звергнуть,
З трону злого короля.
Ніколи сонце не заходить,
Завжди добро перемагає.
І янгол взявши скрипку,
Лише для тебе грає.
І раптом вдалені,
Дощ тебе гукає.
Він прийшов в твій світ,
І тебе шукає.
Щоб у реальність повернути,
Де в’януть квіти й знов цвітуть.
За літом осінь же приходить,
Де тебе забули, а рідні все ж ждуть.
І хоч життя не мед,
Й часто наступає гнів.
Але на щастя є любов,
Що повертає у країну снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Не помирай!
Не приклоняйся смерті ти.
В цім світі брате,
Нам з тобою іти й іти.
Не забувай про рідних,
Що тебе постійно ждуть.
І фотографію з тобою,
Немов ікону бережуть.
Про дощ ранковий ти згадай,
І як босоніж бігав по піску.
Як задумливо вдивлявся,
У ранкову казкову росу.
Тільки не вмирай!
І скрізь сльози усміхнися.
І своїми турботами,
Ти зі мною поділися.
Розкажи що тебе хвилює,
Й ночами спати не дає.
І від кого твоє серце,
Миттєво так стає.
Прошу не засинай,
Нам ще жити й жити.
Нам брате із тобою,
Потрібно ще полюбити.
Ми ще квіти не носили,
Щоб усмішку побачити її.
Ми ще брате не пожили,
Нам рано спати у труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Гей! Вже може годі,
Нас міражами годувати.
І після виборів кожних,
Себе панами вважати.
Може годі, нам набридло вже,
Брехню постійно поїдати.
І через ваші вілли і котеджі,
Біля метро жебракувати.
Ви забираєте синів у неньки,
І на війну посилаєте їх.
А скажіть: «Чи хтось віддав?»,
Хоч одного із своїх.
Чи ви в чеканні сльози всі пролили,
І в ночі не знали сну.
Чи ви до церкви кожень день ходили,
Щоб приклонитися Христу.
Й геть знеможені чекали,
Руки що потроху вже дрожали.
Коли листа писали.
Сину на передову.
Чи відомо вам?
Що правда наша не в ціні.
Брехня дороже нинчі,
І ми залишились одні.
Ми благаєм,схаменіться!
Набридло нам синів,братів й батьків ховати.
Повірте всім набридло,
Один у одного стріляти.
Нам хочеться лиш миру,
Й небо без крові й вогню.
Щоб наші внуки написали:
«Вони закінчили війну».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
«Люблю»- говоримо так рідко,
І то буває не завжди.
Забуваємо про ці слова,
Під чорним помахом біди.
З останнім подихом в легенях,
Приходять спогади усі.
Як бігав босий ранком,
Від проміння сяючій росі.
Пригадаєш перший поцілунок,
Й прощання що тривало місяці.
Із любов’ю приготовленні,
Мамині, із варенням млинці.
Першу вчительку і клас,
І друзів що виручали у біді.
Коли був іще маленьким,
Ти драконів бачив у вогні.
Як перший раз сідав за руль,
І гордість тата у очах.
У мріях часто був,
Ти вільний неба птах.
Згадаєш також помилки,
Та слова що так і не сказав.
І по чиїй вині усе дороге,
Ти без бою відпускав.
Як інші все тобі шептали,
Думки нав’язавши свої.
А самі десь ховались,
У щойно скошаній траві.
Жаль що пізно все змінити,
Життя минуло. Все кінець!
І вже у твого порога,
За плодом прийшов жнивець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
У невідомому краю,
Де не існує ні смерті ні війни.
У тишині сидів казкар,
Кріслом спершись у стіни.
Перо в руках заіржавіло,
І тіло огортала сивина.
І тихо враз у раз скрипіла,
Старця змучена спина.
Він прийшов до мене у вісні,
Коли всі зорі вже заснули.
І люди у своєму сні,
Про клопоти усі забули.
І запросив мене у гості,
Й чаєм з печевом вгостив.
І ніч і день,
Про різне зі мною говорив.
Розповів цікаву казку,
Про долі мільйони людей.
Яких вкинули в болото,
І вважали за жабей.
Зневажали і плювали у лице,
І навіть рідний дім сушили.
Тисячі Богу душу віддали,
А ще живих цаплі бе совісті губили.
Скрутні тоді були часи,
Але плямисті разом всі тримались.
І попри усі негаразди.
Як не дивно людьми залишались.
А цаплі звисока дивилися на них,
Сміялися над ними й глузували.
Вони для них були раби,
Ну а себе панами же вважали.
І одного разу на світанку,
Крик ранком Сонце піднімав.
Один із так званих «царів»,
В болоті у капкан попав.
І жаби позбігались звідусіль,
Радитись між собою почали.
«Нехай гниє же тут,
Ми для них лише раби».
« Повірте браття я хочу же того,
Але цим вчинком ми не кращі їх.
Давайте же відпустим бідолаху,
Нехай летить же до своїх».
І радились аж до обіда,
Крики чулись звідусіль.
І винесли вердикт,
Не причиняти цаплі біль.
І разом усі взявшись,
Звільнили цаплю говорячи «живи».
І вона взлетіла в небо,
Не опустивши голови.
Ніхто і «дякую» не чув,
Все залишилося як й було.
І добрий вчинок жаб,
Холодною кров’ю панів замело.
І старець казку завершав,
І в кінці рядочок лиш додав.
«Біда цаплю не навчила,
А вчинок жаб уроком став.
Якби яка страшна була година,
Не забувай що ти людина».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
Хто ми?
І що ми робим в світі ці?
Куди іде і що шукаєм?
І чому знайшовши,
Так легко втрачаєм.
Чому винаходи наші,
Убивають нас самих,
Убивають рідних,
Для нас таких дорогих.
Чому нема законів для одних,
Коли ти зігрібаш останні гроши.
Вони похожі на сліпих,
Їм власні дорогі скарби.
Так ми ж усі є люди,
Ми любим і втрачаєм,
Ми помиляємося часто,
Буває й рідних забуваєм.
Але щоб через гороші убивати,
Щоб нищити через них життя.
Ні.Це не полюдськи,
Коли за монету убиваєш дитя.
Неполюдськи й тіло в ладу брати,
Не по волі власника його.
Із ним в свої ігри грати,
Щоб показати що ти власник усього
Але, лиш вчинком цим,
Ти покажеш ністільки ти слаб.
І що не в праві вибати,
Й системи цієї ти раб.
Бо тільки вільний,
Вибір має свій.
Він не відкого не залежний,
І без вагань прийме бій.
За свободу битись буде,
І начхати на своє життя.
Його лиш тривожить,
Як живе його сім'я.
Лиш тільки вільний,
За гроші душу не продає.
Не дасть долі інших загубити,
І з себе мученека невдає.
Ти вибір маєш,чи вільний ти - чи раб.
І я надіюсь яка б неприйшла година,
Ти ніколи не забудеш,
Що ти перш за все людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Хто в тишені?
Тебе,так ніжно то гукає.
Хто бродить тут і там?
І у світі цім тебе шукає.
Хто носить подарунки?
За останні купляні,гроши.
Хто у найтяжчі то часи?
Тобі все ж дарить поцілунки.
Хто зігріває без вогню?
І освітлює без світла.
Хто душу віддає свою?
Щоб тільки ти розвітла.
Хто мовчанням все розкаже?
Без подвоха та брехні.
Хто поруч буде завжди?
У горі та біді.
Хто тебе незабуде?
Попри усі роки.
Хто любити тебе буде?
І у серці берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Що нам пороки ті ?
Коли любим до нестями.
Що нам каньони і пустелі?
Коли блукаємо мор`ями.
Шо нам до бідних діло?
Коли нерівня вони нам.
Коли зв`язатися із ними,
\"Стид і срам\".
Біда у тім,
Що інших нище себе ставим.
А коли приходять скрутні часи,
На них неудачі всі звертаєм.
Що винен буду саме я.
Ніхто не інший,
Ані друзі, ані сім`я,
А саме, саме я.
Такі думки нажаль є рідкість,
У цім суспільстві в цім житті.
Тут позабуті честі й доброти,
Усі без винятку статті.
І я не виняток системи,
Що поступово губить нас.
І постійно розділяє.
Людей на різний клас.
Ми рівні всі в своїх правах,
Свобода в нас в крові тече.
І наше людське щастя,
Від на нікуди не втече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
У душі моїй бушує д'явол,
Розбиваючи мрії усі.
Він омиває постійно мене,
У кровавій ранковій росі.
Йому незвикати рушити все,
Зупинити його мені не під силу.
Але буду битись до кінця,
Поки смерть не положила в могилу.
Як жаль що від війни,
Мої рідні страждають.
Та часто так буває ,
Що друзі погляди ховають.
Я в їх пробачення прошу за те,
Що часто так буваю зов.
І що поправді навіть забув,
Що таке справжня любов.
Я сам запутався в собі,
Та щей і він, зі мной жартує.
І так день у день,
Мою душу четвертує.
Хоча уже й незнаю,
Чи є у мене ще душа.
Напевне із журавлями,
Вона на південь вируша.
А може десь сховалась,
Під крильми янгола в раю.
Бо стерпіти незмогла,
Що її я нищу без жалю.
Я можу усе життя сміятись,
Хоча в середині і сльози ідуть.
Мене оптимізм і доброта,
У цім світі ведуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Кажуть щастя у грошах.
Ні.Щастя бігає маленьке.
Часто плаче по ночах.
Дарить нам свою усміку,
А нам більш і не треба.
Лиш би не брала спічку,
Щоб серце спокійно билось.
Вона проявляє любов,
Нацарапивши на машині"Мама".
Напевне у неї такий зов,
А не просто реклама.
Вона не розуміє ціну машини,
Але розуміє як її любить родина.
Можна від її відкупитися грошима,
Але вона не банк, а твоя дитина.
Вона зрозуміє економію грошей,
Але ніколи не пробачить.
Як ти десь пропадав ночами,
І як ранком мати щось тлумачить.
Як сигарету після побоїв курив,
А потім щиро вибачався.
Вона усе тобі прощала,
А ти знов уночі кудись помчався.
Бувало що часто забував,
Коли у дочки іменини.
Згадуючи,щось дешеве дарував,
Ігрушку або кусок тканини.
Їй і цього було достатньо,
Щоб для тебе усміхнутись.
Бо вона тебе щиро любить,
І байдуже що нема у що взутись.
Кола страх уночі до неї заглядав,
Вона пригорталась до тебе.
Щоб ти тільки її не відпускав,
Бо з тобою спокійно почуває себе.
Таємницями ділилася своїми,
Що і подружкам не розповісти.
Щоб знайти з тобою спільну мову,
Запам'ятала які імена мають іграки.
Вона за похід з тобою у цирк,
Усе віддасть що довго так берегла.
І тільки тихенько подумає:
"Як жаль що час зупинити незмогла".
І тільки коли доросла стане,
Побої на тілі згадає усі.
І перед тобою постане,
Совість у всій її красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
У кожного із нас,
Своя "Зелена миля".
У когось тихе море,
А когось накриває хвиля.
Але всіх у кінці коридора,
Чекає свій стул та приговор.
Там смерть ричаг опускає униз,
І їй начхати що ти коронований вор.
Вона не приймає подарків, ані монет,
Байдужі благання та сльози,
Бо це друже життя ане балет.
Тут твій смертельний вирок,
Для когось біда, а для когось і щастя.
Тут невстигнеш і оглянутись,
Як ворог може тихо підкрастя.
Залешається лиш смерті сміятися,
І ворогу пробачити усе.
Із життям в хованки гратись,
І надіятись що вітер у спину подме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Пробачте рідні за усе,
За все що я незміг зробити.
Пробач кохана за те,
Що сильніш неможу полюбити.
Пробач мене найкраща матусю,
За всі сльози пролиті.
Тат і ти мене прошу пробач,
За бездарно роки прожиті.
Пробач бабусю, дід і ти пробач,
За те що нестав я ідеалом.
За те що рідко приїджав,
І то за м'ясом або ж салом.
Пробачте мене друзі я молю,
Що вас підводив часто.
Що сам себе не пізнаю,
І "недовіра" - моє гасло.
Я прошу пробачення за все,
Що недолугий такий став.
І що попри усі перепони,
Я всеж її покохав.
За те що бився до кінця,
І ніколи не здавався.
Що свободу у лодонях тримав,
Щоб мною ніхто не грався.
Пробачте за усі даремні спроби,
Що я, раз у раз робив.
Що не піддавався примхам погоди,
І що знаходив, коли щось губив.
Пробач Господь благаю,
Що інших часто я судив.
За все мене Господь пробач,
Я кару свою заслужив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Дощ шепоче у вікно,
Весняні колискові.
Посварився вітер з морем,
У бурхливій розмові.
Гордо грукає земля,
Ллючи пекельні сльози.
А Антрактиду накривають,
Смертельні лютії морози.
Океан піску бушує,
Стираючи усі сліди.
Грифон у небі літа,
Передвісник біди.
Плямиста смерть блукає,
У джунглях Амазонки.
А у іншому кутку Землі,
Син сідає на санки.
"Сумка" високо стрибає,
Доглядаючи дітей.
А у лісі д'явол гуляє,
Підкорювач ночей.
Океани тихо сплять,
оберігаючи свої таємниці.
А у Америці історію пишуть,
Так звані білолиці.
Сонце трупи обпикає,
Після лютої війни.
Та у перший клас ідуть,
Наші дочки та сини.
А десь на клаптику Землі,
Хлопець в любові пізнається.
Тій дівчині його єдиній ,
Від якої серце полум'ям іскриться.
Наша Земля така різна,
Але рідна водночас.
Так бережімо її,
Допоки наш не сплинув час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Що таке любов?
Одвічне запитання.
Відповідь не дасиш,
Коли не пізнав ти кохання.
Вона як наркотик притягує,
І водночас свободу дає.
Вона рани усі загоїть,
А буває що й біль завдає.
Її повір, за гроші не купити,
І продати неможливо її.
Всеж буде приходити до тебе,
У білосніжному яскравому сні.
Вона усе і водночас ніщо.
Вона завжди вірить і жде,
Що навіть у тяжкі часи,
До неї хтось прийде.
Без неї жити тяжко,
А із нею буває складніш.
Вона завжди така скромна,
Що непотрібно тисячі афіш.
Якщо любов справжня,
Статки їй байдужі.
Бо нап'ється вона,
Навіть у калюжі.
Буває часто бреше у лице,
І каже-" Що для блага".
А потім входить у привичку,
І стає брехня, немов розвага.
Жити неможливо без неї,
Скільки болі не завдала.
Вона усі свої спогади,
Плину часу не продала.
Забути теж безглуздо,
І час не лікує, повір.
Ти можеш змінити главу,
Але не переписати тобі твір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Як хочеться кинути усе,
І вниз із мосту зістрибнути.
Бо неможу на цім світі,
Самим собою бути.
Хоча незнаю хто я є,
І ким я маю стати.
Що чуже, а що моє.
Що відпустити, а що тримати.
Я не знаю,Господи себе,
Мені легше іншого пізнати.
Я можу побачити у людях,
З ким дружити, а кого обминати.
А хто насправді я,незнаю й досі.
В мені в душі іде війна,
Приносячи лиш сумніви та страх.
Стираючи радісне минуле,
У нікому непотрібний прах.
Я світ нерозумію цей,
За війни та за голод.
Він навіть в Африку приносить,
Свій ненажерний лютий холод.
Йому бракує грошей й влади,
І байдуже на сироту.
Йому лиш треба покормоти,
Свою собаку таку "дорогу".
Дай на планети полетіти,
Щоб там життя відшукати.
І байдуже шо на ці кошти,
Можна тут життя вратувати.
Важливіш йому дорогі машини,
Аніж кількість добрих вчинків.
Він може купити навіть,
Щирість "люблячих" поцілунків.
Страх-це зброя проти нас,
Щоб зробити нас рабами.
Щоб слухняними були,
Дворовими ручними псами.
Але поки слово є - свобода,
Буде надія, буде любов.
І не раз ми ще пролємо,
На рідній землі, свою кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Помолимось за тих,
Кого із нами вже нема.
За бездомних та сліпих,
Усі кого поглинула пітьма.
Кожен гідний,доброго слова,
Будь багатій,а буть він жебрак.
І непотрібно відділяти самому,
Суспільства непотрібний брак.
Бо браком будемо і ми самі,
Бо не в праві інших ми судити.
Ми неможе іншим наказати,
Скільки жити та кого любити.
Нам звісно не в привичку,
Що є та що нам не владна.
І нас бісить її святість,
Та те яка вона добра,а не жадна.
Її ми часто називаємо душа,
У ній рождається любов і свобода.
Їй непотрібно величезні статки,
І в оману її не зведе врода.
Вона частинка Бога у тобі,
Єдине що робить людиною тебе.
І якщо ти поважаєш Бога,
Поважай й самого себе.
Бо коли настане смерті час,
І Бог у тебе то спитає:
" Чи достоїн раю ти "
І тихо совість відповідає:
" Господи прости".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
У тиші пізнаються звуки
А друг пізнається в біді.
Коли приходять муки,
Та ті ілюзії бліді.
Тоді пізнаємо ми друга,
І ворог вийде з укриття.
Тоді пізнаємо ми того,
Хто нас беріг усе життя.
В біді пізнаємо любов,
Її міцність та силу.
Та водночас її неземну,
Таку скромну та милу.
Ту єдину людину,
Що освічує нам шлях.
У безкраїм просторі,
Неспокійних душевних морях.
У темряві світло пізнається,
Добро пізнається у злі.
І тільки в польоті пізнається,
Недостаток в твоєму крилі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Пишу дияволу письмо,
Проте що я нездамся.
Попри усі негаразди,
І якби він не старався.
Я на коліна не впаду,
Буду битись поки живу.
Я свою свободу відстою,
І байдуже що я помру.
Ти забереш лиш тіло,
Скровавлене боями.
Но тобі не зтерти,
Від болю плями.
Тіло нечує жалю,
Не пізнає любові.
Воно лиш розуміє,
Терміни наукові.
Ось чому потрібні душі,
Це скриньки почуттів.
Вони тобі не підвласні,
Якби ти цього не хотів.
Ти можеш нас залякати,
Що аж тіло степенеться.
Ти можеш нас проклясти,
Що аж Земля задрегнеться.
І може сотні наших падуть,
Під натиском війська твого.
Но душу вони не віддадуть,
Що у них є самого дорогого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Я молюсь до Тебе Отче,
Захисти Вкраїну.
Мою рідну неньку,
Мою рідну Україну.
Я благаю Отче,
Захисти дітей.
Від напасті лютої,
Від вражих очей.
Дай Боже миру на Землі,
Чисте небо над головами.
Що виднілися у морі,
Маяки над берегами.
Дай кожні ранки зустрічати,
Під тихі співи солов'я.
Дай щиро покохати,
Оди раз на все життя.
Та пробач мене благаю,
За всі вчинки злі.
Я Господи душою страждаю,
І спокою нею незнаю.
Я не той хто є,
Хоча не знаю хто я є.
Я якісь вірші складаю,
Хоча навіщо я незнаю.
Я хочу вірити у те,
Що живу я недаремне.
І що коли тіло помре,
Душа моя не смеркне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Можна про любов,
Сотні віршів складати.
А ще сотні не написати.
Можна про неї не говорити,
Але душа буде кричати.
Можна на неї не зважати,
Хоча серце буде так зжимати.
Можна від неї заховатись,
Та вона буде з тобою гратись.
Можна попробувати її обійти ,
Але невдасця від неї втекти.
Можна море сліз пролити,
Та невдасця її вмолити.
Можна усе віддати,
І потім всеж страждати.
Можна її невберегти,
Та тягар цей нести.
А можна просто її берегти
Та за неї померти та за нею іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Як хочеться час зупинити,
Щоб із нею бути завжди.
Її посмішкою милуватись,
Та поруч завжди іти.
Ловити кожен погляд.
Пам'ятати усі її слова,
І байдуже що від них,
Потім болить голова.
Сонце ранком зустрічати,
Обнімаючи тільки її.
ЇЇ неможливо не кохати,
І забути неможливо її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Вона пробачила мені,
Усі мої недостатки.
І те що я немаю,
Велечезні статки.
Вона пробачила мені,
Усі дивакуваті звички.
І те що я засинаю,
Під звуки електрички.
Вона пробачила мені,
Не ідеальність мого тіла.
І те що на голові,
Волосинка вже сивіла.
Вона пробачилі мені,
Всі сльози на її щоці.
І ті квіти зав'ялі,
Що тримав у руці.
Вона пробачила мені,
Дзвінки що я пропустив.
Та те що постійно,
Почуття в собі гасив.
Вона пробачила мені,
Мої запізнення усі.
І те що піддавався,
Я жаданній спокусі.
Вона пробачила мені,
Всю грубість моїх слів.
Та мій недолугій,
Часто гучний спів.
Вона пробачила мені,
Всі недостатки у знаннях.
Усі помилки у словах,
Коли надішлював послання.
Вона пробачила мені,
І буде пробачати.
Бо нема величнішої сили,
Ніж покохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Сирота сиділа на порозі,
Під холодним дощем.
Зголоднівша у дорозі,
Утікла від проблем.
Її гнали сум та злість,
На нас людей.
Вона задала запитання:
''За що дітей?''.
Її холодні руки,
Я піднімав з землі.
Нема страшнішої муки,
Ніж совість захована в імлі.
Вона грілась у каміна,
Геть промокша від дощу,
І зі мною поділилась,
Розказавши історію свою.
Я маму й тата не пам'ятаю,
Пам'ятаю тільки я диддом.
І як з сестричкою гуляли,
Хоча це був і сон.
Пам'ятаю стіни старі,
Та обідраний діван.
Та у раз в чотири роки,
Передвиборний обман.
Я пам'ятаю жорстокість дітей,
Які менших принижали.
Та у тринадцять років,
Наркотик собі качали.
Пам'ятаю залізний паркан,
За яким свобода стояла.
Поки у наших кімнатах,
Сирість гуляля.
Ми були одбросками держави,
Діти не достойні родини.
І так минали роки,
Стираючи в попіл години.
Я ставала доросла,
Та часто курила.
Та у шістнадцять,
Я в перше полюбила.
Він старший був на рік,
Та русяве волосся.
Я не знаю чому,
Але нічого не зрослося.
Він в армію пішов,
І до мене не писав.
Напевне іншу знайшов,
Та мене забував.
Від нього тільки залишилась,
Іскорка його в мені.
І я постійно гадала ,
Робити аборт чи ні.
Та всеж ненаважилась я,
Вбивцею не хотіла бути.
Та заради дитини,
Негазди мусила забути.
Кинула курити та гуляти,
У вульгарне одягатись.
Та мамою найкращою,
Стати намагатись.
Мені держава пообіцяля,
Квартиру видати нову.
Із дитиною на руках,
Сиджу я жду.
Мене прогнали і диддома,
Прямо до вокзала.
Щоб там я жила,
І милостиню благала.
Плаче дитина голодна,
Квартири нема.
І я у цьому свті,
Залишилася одна.
Да будьте прокляті усі,
Хто мої гроші загарбав.
Заради машин,
Та свої дорогеньких забав.
У мене вибір лиш один,
Позбавити мук моє дитя.
Щоб у нього не було,
Таке як у мене життя.
Та хай простить Господь,
За те що я вчинила.
І що невинне дитя,
Я в річці погубила.
Хай подавляться грошима,
Всі чиновники і мери.
нема нічого страшнішого,
Ніж життям крутити афери.
І ось сижу я у каміна,
Ковтаючи сльози свої.
Як жаль що життя має ціну,
І нажаль ми не такі і дорогі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Ми в театрі життя,
Граєм свої ролі.
Загравший забуваєм,
До щастя паролі.
Одягаєм часто,
Інших маски.
Щоб мрія збулася,
Нашої казки.
Та не рідко буває,
Що так губим себе.
І забуваєм про тих,
Хто любить не маску, а тебе.
Нам плескають в долоні,
Але тільки не вона.
Твоїм фальшем,
Наситившись сповна.
Ти втратив не глядача,
Ти втратив людину.
Вона в тобі пізнала,
Ту себе, єдину.
Ти славу получеш,
Зігравши свою п'єсу.
Але скільком,
Ти задвинув завісу.
Краще грати жебрака,
У якого є родина.
Чим бути королем,
Який не заслужив слова людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Пробач матусю за те,
Що неслухав часто тебе.
За всі сльози на обличчі,
Пробач матусю мене.
Пробач за хвилини тривоги,
Коли із друзями пропадав.
До тебе матусю дороги,
Я і там не забував.
Пробач за недоспані ночі,
Під спів криків моїх.
Я ніколи не забуду твої очі,
І красу морщинок твоїх.
Пробач за безглузді спори,
За те що голос повишав.
Я не знав кращої опори,
І хто б так мене захищав.
Пробач за відстань що між нами,
Що нас єднають тільки зорі.
Я не знаю за тебе кращої мами,
У всьому космічному просторі.
Пробач за те що став старший,
Хоча для тебе завжди дитя.
Для тебе я завжди найліпший,
Для тебе я іскра житя.
Пробач матусю за все,
І знай що я тебе люблю.
Куда б мене не занесе,
Я спогади дитинства не загублю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
Влюбляються не в тіло,
Влюбляються у душу.
І як знеможані моряки у морі,
Знаходимо ми жадану сушу.
Нам хочеться у небі літати,
Від цього почуття.
І так голосно мовчати,
Та з нею бути до небуття.
Разом світанки зустрічати,
На березі Дніпра.
Їй компліменти шептати,
Від усмішки її завмира.
Ділити радість та горе,
Приймаючи біль на себе.
І розійдеться нещасть море,
Бо вона любить тебе.
Ти з нею і байдуже все,
Політика і навіть навчання.
Нас своя течія несе,
Під тихі звуки кохання.
Обриси її у твоїй голові,
Недають тобі спати.
Вони як лави снігові,
Не дають її забувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Коли любиш, про все забуваєш,
Про турботи та проблеми.
Коли любиш, ти як пташка пархаєш,
Рисуючи у небі життєві схеми.
Коли любиш, не потрібно Сонце,
Бо вона ярче сотні зірок на небі.
Коли любиш, знайдеш ти віконце,
Що відкриває серце в собі.
Коли любиш, посмішку її ловиш,
У кожному відзекарлині Землі.
Коли любиш, ти сон її сторожиш,
Щоб не підкрались ілюзії злі.
Коли любиш,байдуже на фігуру,
Бо в душі пізнається любов.
Коли любиш.випив щастя мікстуру,
І постійно її відчуваєш ти зов.
Коли любиш,світ пробігає повз,
Із нею ти втрачаєш часу плин.
Коли любиш,толпи не діє наркоз,
Бо тільки її дариш тисячі хвилин.
Коли любиш,шукає причини зустрітись,
Без неї неможеш і миті прожити.
Коли любиш,тяжко чомусь помиритись,
А ще тяжще після розлучення дружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Як хочеться жити спокійно,
Чути у грудях подих свободи.
І свою думку висловлювати вільно,
Без ніякого страху та перешкоди.
Як хочеться вірити у те,
Що радість і щастя прийде,
Що наші діти будуть щасливі,
Даруючи посмішку нам.
І що на Українські ниві,
Ми подякуєм теплим вітрам.
За шепіт влітку колосся,
За добрий щедрий урожай.
За запах хліба у печі,
За те що в небі сотні зграй.
Як хочеться щоб мрії всі збулись,
І Сонце посміхалося завжди.
Щоб ніколи не вмирали сини,
Від міжусобної вражди.
Щоб автомати не стріляли,
Не губивши чужії життя.
Щоб у музеї танки зусрічали,
А не на дорозі сліди їх покриття.
Як хочеть щоб наші правнуки,
Нами пишались та гордились.
Та щоб у мирі та тиші жили,
Та щоб до Бога молились,
Просячи не гроші ані славу,
Ані шкоду ворогам.
А просячи щасливу державу,
У спадок їхнім синам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Чому? Свараться вони,
А страждаємо постійно ми.
Чи мало політикам грошей,
Чи мало слави та пошани.
Вони нас нищать як мишей,
Вони теперішні тирани.
Ось військо у Криму стоїть,
Під наказом Кремля.
І йому наказують "Ідіть",
" Бо Крим це наша земля"
Вони забули то напевне,
Кого висиляли звідтіля.
І нехай не говорять даремне,
Що це їхня земля.
Захопивші владу,
У новинах ми бандери,
Ми початок безладу.
Ми сволота й мародери.
Ось такі імена дали народу,
Що свободу кровю окропив.
І получив у нагороду,
Лиш біль, що у муках утопив.
Нам жаль той народ,
Що на сході живе.
Бо їм затикають рот,
Боючись що свобода оживе.
Їх зомбуть телеканали,
Приховуючи правду .
Щоб ніколи невзнали,
Яку вони мають владу.
Яка вона "справедлива",
Та ніколи не "краде".
Яка вона "смілива",
І крах хабарам "покладе".
Ми усе це пройшли,
Ми за довіру життя поклали.
Ми друга від куль заслоняли,
І все ж "царя" ми здолали.
Перемога дорого нам обійшлась,
Немало там залишилося тіл.
Там смерть у танці здійнялась,
Накриваючи святковий стіл.
Так хай у вас все буде добре,
Хай не загине жодная душа.
Хай буде серце в вас хоробре,
За свободу у бій вируша.
Хай знає Росія та світ,
Що страху у нас вже нема.
Хай прочитають Шевченків заповіт,
І дізнаються яка ми "страна".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Чужим гріхи ми не прощаєм,
Своїж помилки гріхами не вважаєм.
Ми думаєм, що нам дозволено усе,
І начхати що інших течією несе.
Ми закохуємося до нестями,
І байдуже що хтось плаче ночами.
Ми вірим у чудеса та у казку,
Коли самі одягаєм палачів маску.
Ми знаємо де добро а де зло,
І також де нас пригріло, а де обпекло.
Ми знаючи усе, вибір робимо не той,
І думаєм що він нам принесе покой.
Ми тільки в кінці розумієм де неправі.
Коли видніється червоне небо у крові.
Ми помагаєм бездомним для піару,
А в дома не пригорнем і маму.
Ми сироту штовхаєм у тьму,
Таку самотню таку одну.
Ми ворогу усе прощаєм,
А другу навіть дрібничку не пробачаєм.
Ми війни влаштовуєм для того,
Щоб силу війська показати свого.
Ми вбиваємо мільйони безвинних,
У нічому людей не винних.
Ми знаєм ціну чужого життя,
Пару сотень зеленого лахміття.
Ми поки не втратим не зрозумієм,
Настільки дорого когось цінуєм.
Ми не цінимо Богом даний час,
Ми його гаємо у шепоті міських мас.
Ми не часто можемо щиро полюбити,
Нам легше душу для потіхи бомбити.
Ми рідко місце бабці уступаєм,
Але як в ліжко когось затягти знаєм.
Ми знищуєм свій рідний народ,
Заради золотих нагород.
Ми рідко знаєм що таке сором,
І байдуже що совіть клює ворон.
Ми називаєм себе людьми.
Але хто насправді ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
У повітрі літає весна,
Символ життя та любові.
Й не обминула і мене вона,
Шепотівши душі колискові.
Відступили сніги та заметілі,
Розтали води в Україні.
І у моєму тілі,
Позникали всі сірі тіні.
На Батьківщину повернулися птахи,
Із новинами з дальніх країн.
За труд і взялись і мурахи,
Вишуковуючи власний загін.
Кольорами вкрилася земля,
Від дивних бар квітів.
Немов би зачарований став я,
Від сонця ранкових привітів.
Зеленіють трави на лугах,
Від теплого привіту вітрів.
І у краплі роси на ногах,
Я відчув дотик морів.
Не передати запах дощу,
І стукіт його у вікно.
Не передати веселки красу,
Яка немов би кадр із кіно.
У повітрі літає весна,
Зачаровуючи усе довкола.
Вона хоч і німа но така голосна,
Наша рідна Українська весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
В тумані ховались надії,
Потухло полум'я віри.
І у даль відлетіли мрії,
Забравши краплю довіри.
Зникло усе серцю дороге,
Дружба а знею й любов.
Пустота у прірву жене,
Бо сенс життя я не знайшов.
Хочу життя закінчити,
Зістрибнути із мосту у низ.
Із собою покінчити,
І зробити дияволу сюрприз.
Мені хтілось знищити усе,
Сховати Сонце у хмарах.
І вірити що прийде,
Біль у мої ударах.
Я був противний сам собі,
Не міг дивитися у скло.
За все скажіть спасибі тій особі,
Від якої мене так обпекло.
Я їй довірив власну душу,
Усе поклав до її ніг.
Тепер каїтися мушу,
Що стримати її не зміг.
Простіть мене усі близькі та рідні,
Що під впливом любові пропав.
"Мам і тат , ви такого сина не гідні"-
Голос униз мосту провождав.
Я хотів закінчити життя,
Заради чого й сам не знаю.
У мене є серцебиття,
Значить я ще покохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Свободу не вбити,
І не поховати,
У покривалі брехні.
І не заховати,
Далеко в собі.
Свобода це наше право,
Щоб Бог дав на Землі.
Це віра що світить яскраво,
Навіть у кровавій імлі.
Свобода-це подих повітря,
Що наповнює груди твої.
Це твій бій тисячоліття,
За спасіння душі.
Свободу не затоптати,
У крові та смертях.
Її потрібно відвоювати,
У катів ,в запеклих боях.
Свобода-це поклик душі,
Що не стримати кулі.
Це іскра надії в тобі,
Що вбиває гріхи минулі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Помолись за мене мамо,
Я стою на майдані.
Помолись за мене мамо.
Серед попелу в тумані.
В нас безпощадно стріляють,
Але свободу не вбити.
І тільки матері благають,
"Потрібно усе зупинити"
У нас хлопець поліг,
Йому ще жити та жити.
Йому не хто не домоміг,
Настав час хоронити.
А що мамі сказати його,
Нема слів щоб усе описати.
Вона сина виростила свого,
Щоб і власноруч поховати.
Ми у мирний час гинем,
Кров проливаєм свою.
Але мрію ми не покинем,
Її відвоюєм в бою.
Хай знають усі народи,
Що свободу не забереш.
І якої ти не був би породи,
Свободу свою відбереш.
Ти тільки молись за мене мамо,
І я вернуся обіцяю.
Ти тільки молись за мене мамо,
Поки я твій сон охороняю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Найлегше сказати"Прощай"
Тій кого ти любиш.
Найтяжше сказати "Не йди"
Тій кого ти не забудеш.
Найлегше всього, утекти,
Від проблем та незгод.
Найтяжше всього, залешитись,
Та сміятись в обличчя турбот.
Найлегше усе забути,
Всі спогади страшні.
Найтяжше усе пригадати,
Що приходило до тебе у сні.
Найлегше на пів-дорозі здатись,
Та прийняти поразку свою.
Найтягше на пів-дорозі не зупинитись,
Не послухавши мову лукавою.
Найлегше сидіти у кріслі,
Коли друзів вбивають
Найтяжше із крісла піднятись,
Коли вони кров проливають.
Найлегше писати вірші,
Про усі негаразди.
Найтяжше сказати в лице,
Про реальність правди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
І знову день минув,
Без радості та горя.
І знову в сні я потонув,
На берегах заспокійливого мор'я.
Тут світ чудес та загадок,
Бажання й мрії.
Спогадів й казок,
Та звісно же надії.
Це все називаємо сном.
Тут може здійснитися все,
І навіть зустрітися гном,
Що золото тобі приподнисе.
Це країна де рівні усі,
Глухі та незрячі.
Вона у чорно-білій красі,
Дарує всі мрії дитячі.
Тут зустрітися можуть,
Живі, та тих кого нема.
Вони своєю присутністю допоможуть,
Тебе з колін підніма.
Тут буває зустрінеш кохання,
Й почуття не забудеш оті.
Та ще в сні зустріти її, твоє сподівання,
Чекатимеш ти ночі золоті.
Забуваючи де реальність,
За дійсність приймаємо сни.
Життя проста банальність,
Коли стоїш міражом створеної стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Хто я ?
Одвічне питання життя.
Хто я ?
Скажіте люди, нічого не тая.
Моя дорога заросла,
Брехнею, зрадою,любов'ю
Моя тінь за душою ішла,
Як смерть за війною.
За тін'ю не сховатись,
Коли втікаєш від себе.
І не вратуватись,
Коли совість у яму жене.
Ти віриш у спасіння,
Коли закінчится дорога.
Але яке залишив ти насіння?
Коли не знав ти слова "Допомога".
І ось пів шляху пройдено,
Позаду пів життя.
Але як не хотів би ти цього,
Нема назад вороття.
І тільки спогади позаду,
Дають силу рухатись вперед.
Від рідних прослухавши пораду,
Ти взяв на їхній рейс білет.
Ти став розуміти себе,
І що знання не сила.
А щастя коли хтось жде,
Коли у тебе є родина.
І ось закінчується шлях,
Усе позаду все пройшло.
І уже на безкраїх полях,
Твоє зерно зійшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Війна та голод,
Мілярди душ згубили.
І постійно у душі цей холод,
Бо ми їх вбили.
Не барони ані депутати,
А саме ми,
Стали їхні кати.
Бо ми не стали на заваді,
Самі зерно ще забирали.
Коли дочки й сини,
На руках помирали.
Ми клали патрони у кулемети,
Ми їми стріляли в людей.
Своїм накладали манжети,
Іншиv рили ямей.
Не потрібно нарікати,
На царів та вельмож.
Рідну кров з рук витиравши,
Притулятись до ікон.
У Бога прощення просити,
На милість надіятись Його.
І поправді в світі жити,
Не забувати дому свого.
І хай знають ті,
Хто нами править у державі.
Монети хоч і золоті,
Але не мають власної душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Пробач Господи благаю,
За все мене пробач,
Я не побачу раю,
Я став життя палач.
Усім я причиняю кривду,
Зневажаючи імя Твоє.
Тілесних утіх я жажду,
І беру що не моє.
Я часто заздрю іншим,
Хоч у самого усе є.
Прикидаюся завжди хорошим,
Мене немовби двоє.
І кожен бореться за душу,
І по частинкам її рве.
Я не побачу в морі сушу,
Коли приплив від берега жене.
Я не ідеал християнина,
У Церкві рідкий гість.
У мене не золота машина.
Мені притаманна і злість.
Я дивлюсь відверті фільми,
Знаючи що це є гріх.
Я обливаюся слізьми,
Коли розриває мене сміх.
Я мрію про славу кіноактьорів,
Про гроші та жінку модель.
Мрію я мати усе що бажаю,
Та навіть власний готель.
Пробач Господи благаю,
За все мене пробач,
За всі мої гріх благаю,
Всевишній пробач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474170
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2014
"Розкажи мені про неї"
:спитав друг у мене.
Вона прикрасній орхідеї,
Вона щось незбагнене.
Банально говорити,
Що я її кохаю.
Коли не можу без неї жити,
Себе без її не уявляю.
Її погляд чарує,
Дає силу жити.
Він немов би тобою керує,
Й хоче в тобі іскру запалити.
Забув про усмішку сказати,
Що зігріває постійно мене.
Її не можливо не кохати,
Навіть коли прожине.
Нею милувався б роками,
Хоча і в снах вона.
Під сотню тисячу зірками,
Вона єдина неземна.
І знаєш друже,
Напевно це кохання,
Коли усе байдеже,
Крім її бажання.
Коли страх втрати,
Все вбиває.
Потрібно тільки любити,
Бо лиш любов все оживляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Я дякую Боже за все,
За тата і маму,
І звісно й себе.
Я дякую за квіти у саду,
За морозну зиму
І за літню жару.
Я дякую за дощ,
Що ховає сльози,
Велелюдних площ.
Я дякую за зраду і розлуку,
Що зробили сильнішим мене,
І за вічну скуку,
У якій пізнав я себе.
Я дякую за перше кохання,
За той подих свободи в душі.
За вічне щастя чекання,
Я дякую Боже Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Мені і Сонце світить вже не так,
Лісова ягода втратила свій смак.
Нема в повітрі запаху ромашки,
Нема і хепіенду в жодної казки.
Світ сірим став раптово,
Й свою силу втратило слово.
Не чути мелодію вітрів,
Ідущих від засохлих морів.
Коли ти не зімною,
Трави не умиваються росою.
Без тебе квіти всі зівяли,
З собою красу усю забрали.
Без тебе я не я,
І душа вже стала не моя.
Ти весь світ у маленькому флаконі,
Ти як милая Джулєта, сидиш на балконі.
Я не належу вже собі,
А тільки єдиній тобі.
Ти стала мій наркотик,
Я твій ласковий пушистий котик.
Вернись до мене я благаю.
Бо єдину тебе я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Осінь прийшла непомітно,
Пожовкле листя на землі.
Ти зникла кудись же безслідно,
Сховавшись в ранковій імлі.
Журавлі відлетіли давно,
У небі ключом розпрощавшись.
І ми з тобою немов би в кіно,
Розішлись не попрощавшись.
Вже третій день лє дощ,
І вітер не стихає.
Я обійшов багато площ,
А тебе все немає.
Сніжинки додолу летять,
У першому танці зими.
Передімной ілюзії мерехтять,
Що існує ще слово " ми ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013
Закладка в блокноті,
Тихенько сумує.
Олівець по папері,
Чомусь не малює.
Пилю покрився блокнот,
Засумували сторінки.
Нема любовних нот,
Опали почутів листки.
Про неї тільки думав,
Сумний сидів поет.
Ледь сльози стримав,
Не йшов у голову й куплет.
У душі самі руїни,
А війни то не було.
Вдома пусті стіни,
Пустотою замело.
Вона тобі не пара,
Все твердив собі.
Але куди б не втикала,
Знаходив її.
Без неї життя не уявляв,
Без погляду її очей.
Без ніжного запаху,
Лагідних речей.
Не міг існувати,
Без ніжного голосу її.
Якому по-секрету,
Заздрили соловї.
Тобі були приємні,
Дивакуваті забаганки.
"Ну нащо серед літа,
Оті санки"
За посмішку її,
Відав би усе царство.
Бо як не дивно,
Вона твоє багаство.
Найцінніший скарб життя,
Вічна таємниця.
Вона твоя надія,
Що у душі іскриться.
Вона це все для тебе.
Вона у запаху вітрів,
Вона у дотику пелюстки,
Вона у хвилях морів.
Вона твоє перше кохання,
Промінчик Сонця у день війни.
Вона найпалкіше бажання.
Єдина квітка серед лютої зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Іде час непомітно,
Повз нас пробігає,
І тихо й безслідно,
Сторінки життя перегортає.
І ось уже позаду школа,
З дитинством розпрощався.
Уже епоха нова
А я ще ненагрався.
Я хочу хоч би раз,
Босоніж пробігти по траві.
Згадати минулий час,
Що залишився у памяті у голові.
Та тільки память ця як іскра,
Мимоволі пролетить.
І я тихенько загадаю,
Зупинити хоть мить.
Віршами Шевченка помилуватись.
Квітами в саду.
Дочекатись ранком Українського світанку,
Зїсти смачну калиту.
І сльози чомусь наступають,
Як згадаю усе.
Мене друзі,родина чекають.
А час?А час іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Мене давно уже дивує,
Краса рідної землі.
І як ніжно,у саду,
Співають соловї.
Мене дивує цвіт калини,
Тихі води Дніпра.
Зачаровує також,
В небі променів гра.
Мене дивують сльози на обличчі,
Коли гімн України лунає,
І коли маленький школяр,
Прапор Батьківщини піднімає.
Мене довго дивуватиме,
Казка Карпат.
І навесні,
Розквітлий сад.
Мене дивує над усе.
Сонця схід і захід.
Та відлетівшого журавля,
По поверненню клекіт.
Мене дивуватиме завжди ,
Берег Чорного моря.
Я вдячний Богу,
Що жити в Україні моя доля.
Мене дивує моя ненька,
Моя Україна.
І тільки перед нею
Встаю я на коліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431541
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.06.2013
Коли з тобою розлучався,
Коли ішов як друг.
Із любовю коли грався,
І давав все новий круг.
Коли надію втратив,
Щоб тебе повернути.
Коли тобою марив.
І не міг заснути.
Коли у небі Сонце заховалось,
Щоб сльози витерти свої.
Коли серце не билось, хиталось.
Бо ритм його в тобі.
Коли пташки співали,
Мелодію сумну.
Коли пелюстки,квіти заховали,
Від того що втрачаю я таку красу.
Коли душа ридала,
Почувши біду.
Прости мене благаю,
Але я йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Сьогодні море не бушує,
І хвиля тихо спить.
Затока з берегом жартує,
Яка прекрасна цяя мить.
У вечірній тиші,
Вода розказує байки,
І сидять як миші,
Зачаровані чайки.
І риби сплять,
Під тихі звуки моря.
У небі зорі майорять,
Незнавши горя.
І так спокійнно на душі,
Й нема турбот.
Тут не шукаєш гроші,
І чим запхати рот.
А ти шукаєш відчуття,
Душевної свободи.
Це сенс твого життя,
Який дають казкові води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Портрет на стіні,
Нагадує той час,
Коли я жив немов у сні,
Коли літав пегас.
Тоді я в мрії вірив,
вірив у добро.
Любовю святою марив,
Й не знав що таке зло.
Але час непомітно застав,
І я уже дорослий.
А світ вже інший став,
Який пустий й непомітний.
Немов компютерна ігра,
У кожного своя роль,
Хтось грає жебрака,
А хтось вельможний король.
Нема в театрі мені місця,
Нема і навіть маски.
За якою заховався,
Від печальної казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Де б небув я,
Завжди зі мною матуся,
Чи на краю моря.
Чи коли в універі вчуся.
Вона мій порадник,
Ліхтар що освічує шлях.
Вона мій добрий чарівник,
Квітка у безкраїх полях.
Ти мій янгол,
Який постійно береже.
І знай що у мому домі,
Тебе постійно хтось жде.
Ти не помреш,
Я це знаю напевне,
Ти у моєму серці живеш.
І там ти не даремне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Зірки падали в долоні,
Стежку місяць прокладав.
Я у любовному полоні,
Я тебе чекав.
Ждав тебе віками,
Ждав і буду я чекати.
Найприкраснішої дами,
Яку не можливо не кохати.
У вічних пошуках тебе,
Забув свою родину,
Забув й себе,
І душею помаленьку гину.
А ти у часі десь пропала,
Блукаєш між світами.
Для мене маяком палала,
Заблукавшого між грозами.
Якщо тебе я незнайду.
Будь щаслива я благаю,
Я може в пекло попаду,
А ти літай же раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Не плачте рідна мамо,
Війна надіюся скінчиться.
Іще зусрінимося разом,
Не плач, благаю усміхнися.
В холодну та сувору зиму,
В окопі гріє усмішка твоя.
Мам я обіцяю не загину,
Притуляючи до себе фотографію де ти і я.
Вернусь невдовзі я додому.
Побачу рідную хатину,
Тебе мамусю обніму.
І у сльозах почую слово " Сину "
А де я нема життя , смерть - богиня .
В руках зарядженії кулемети,
Відібрати у когось життя.
Не поможуть, тут і золоті монети.
Пройду суворе пекло,
Пройду і міннії поля.
Поки серце ще не смеркло,
Вернуся я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013
Шлях мій тільки в пекло,
Згрішив багато я,
Затьмарив Боже світло.
Безглуздо нарікати на життя.
Прощення хочу попросити,
У першого кохання.
Що не зміг покрити,
Усі твої прохання.
Прощення у батьків,
Та в усієї родини.
За недолугість років.
Неправельно прожиті години.
Та найбільше хочу попросити,
У Бога прощення я.
До кінця буду я молити,
У Його каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411087
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2013
Ти примушувала битись серце,
Холодне наче лід.
Заставляла жити мене.
О Боже!Мій заборонений плід.
Ти віяла теплом,
В холодну зиму.
Але надихався тобою,
Немов чадного диму.
Я жив в раю,
Коли розмовляв з тобою.
При тобі ніколи я не був,
Самим собою.
Постійно прикидався,
Добрим, милим, чарівним.
Але якби цього не хотів,
Я не був таким.
Я мріяв із дитинства,
Знайти незвідані світи.
Але влюбивсь у тебе,
І за тобой мушу іти.
Я залежу від тебе,
Я став раб.
Ти осліпила мене,
І став немов дурак.
І може ми не будем разом,
Нас розєднають віки.
Но по вінця заповнені будуть,
Спогадів наших роки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Дякую Боже за все.
За найкращу родину,
Та у школі прожиту
Кожну годину.
Дякую за сонце у небі,
За ранковий туман.
За те що обходив мене,
Дружній обман.
Дякую за родючі літа,
За засніжану зиму.
Стоячу біля дороги,
Розкішну калину.
Дякую за Батьківщину,
За розкішні лани.
Сотні народжених людей,
Достойної вищої хвали.
Я дякую за все,
Що Ти створив.
За кожний подих свій,
Та переможний порив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Шевченка вірші мудрі,
Як би на них навчались ми.
Не вдавалиб би примудрих.
А потроху строїли доми.
Тарас ніколи золота не мав,
Заробляв на хліб як міг.
Та все ж вірші він писав.
Пройшов немало він доріг.
Дививсь на рідну Батьківщину,
На панів та крипаків.
Скрізь кричали про свободу,
Коли у пана хлів горів.
Покричали перестали,
Тай у поле.
Із ранку до ночі.
Аж в самого серце коле,
Від поту на обличчі.
Чорніших сажі рук.
Ніхто ніколи немав,
Як Український народ мук.
" Кобзар "усе бачив,
І правду й неправду.
У вірші усе переклав,
Як вільні люди зазнавали кривду.
Від батюшки царя,
Від московського люду.
А дехто не пережив,
Кохання зраду.
І в ці кроваві роки,
Родивсь пророк.
Щоб нам правду донести,
Відкрити історії замок.
А тепер він спочиває з миром,
Вже у вільній землі,
І надіється , що більш небуде
Кровавої плями на Українському тлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Забути тебе я хотів,
Твої прекрасні очі,
Та у мріях
Прожиті ночі.
Забути кожний,
Твій крок.
Та від тебе гудящий,
У серці рок.
Забути погляд ніжний,
Витонченість твоїх рук.
Та душі моєї від краси твоєї
Сотні мук.
Людину крил достойну,
Скарбів всіх планет.
І тисяч сотні
Золотих монет
Царицю мого серця,
Владарку його трону.
Лиш вона достойна,
Одіти його золоту корону.
О Боже неможу
Мого янгола забути,
Її марево перед очима
Неможу роздути.
О Боже ти прости,
Що поклоняюсь їй немов іконі.
Та чекаю неї ,
Як корабля на пероні.
Мені неї не забути,
Так усе життя прожити.
Лиш за однією нею
Весь час тужити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Боже пробач за усе,
За справи недобрі.
Ти пробач над усе,
За втрачення любові.
Я просив у Тебе допомоги,
А Ти чомусь мовчав.
Не знайшовши власної дороги,
Я від слабості закричав.
Обмірковував знову й знов
Щоразу я вагався.
То її відпустив,
А то за мрією гнався.
Так прости мене Боже,
За неправильний крок.
За те що неборовсь за неї,
Та поглинув мене морок.
Забув що таке турбота,
Я забув що таке любов.
Пробач мене
Я повторяю знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Допобачення мій милий друже,
Не скоро зустрінемось ми.
Картати будем дуже,
За прожиті роки.
Чому коли були молодими,
Не слухали ні тата, а ні маму
Безкінечні були нам години,
Й не скучали по дому.
Було все дуже просто,
Без великого обману,
Без нещасного кохання.
Лиш час від часу получали догану,
За розбите скло,
За зіпсовані троянди.
А ми мріяли податись
У далекі мандри.
Відкрити невідомі землі,
І бути там одні.
Кататись завжди мріяли,
На білогривому коні.
Так хочеться вернути роки,
Коли хмари пушинками вважали,
І десь у подумках
На них літали.
Але в доросле вступили життя,
В минулому найкращі миті.
Під піском проблем,
Залишилися зариті.
Так допобвчення мій друже,
І може доля нас іще зведе.
А поки хай завжди
Із тобою дух Святий іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
Сокіл у небі літав,
Дивився на людей.
Хтось отару гнав,
А хтось пас коней.
У кожного свої були мрії,
Свій шлях та дорога.
Хтось по світу блукав,
А дехто не переступив і порога.
Всі хотіли грошей і влади,
Постійно йшли війни.
Один на одного кричали "Гади"
Та ставили прокляті міни.
Сокіл за цим наглядав,
Бачив пролитую братською кров.
Тихо сльози пускав,
За мільйони упавших голов.
Матері пускали сльози,
За рідних синів.
Клали до могили рози,
Через кожних пару днів.
Так непотрібно жити,
Так усім смерть прийде.
Самих себе дурити,
Що аж у вушах гуде.
Казати що ми є боги,
Що ми царі усього.
Але не знайшовши вірної дороги,
Позбулись дорогого.
Втратили любов та віру,
Легковажні стали.
Продали свободу,
І отримали що мали.
І не потрібно судити Бога,
На Нього провину звертати.
А навчитись після себе,
Самим діри латати.
Так прости нам Боже ,
За наші гріхи .
Ми виправимось може,
Як навчать нас, помилки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Перший сніг у долонях таяв,
Воду лід покрив.
Місяць в небі зорі лаяв,
Стежку сніг закрив.
Слідів давно не видно,
І сонце за хмари вже зайшло.
Хропіт дерев ледь чутно,
Мілярд зврок у небі вже зійшло.
Така чудная пора
Вона і квітами не балувала,
Кругом однії тії кольра
Але чомусь красою напувала.
Мене вражала її архітектура,
ЇЇ зображення на склі
В мене була надія й віра,
А в неї спогади одні.
Пона постійно сумувала
Передавала почуття свої,
У вільний час ліричні вірші все складала.
Картини поклала в лодоні твої.
Як жаль жаль, що картини сніг
Недовго ними милувався,
Напевне збилаб з ніг
Краса з якою не розтався.
Одіта в білі шати
Зима в снігах пройде,
У спогадах сніжинками літати.
В сні з подарунками іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013
Вже перший день зими,
Холодная пора настала.
І вже не існує слова ми,
Ти сама в собі блукала.
Надіялісь що сон,
І в ньому все змінити можна.
Но луснула твоя надія як балон,
Як лускає надія кожна.
Ти скромною була,
Життя тебе змінило.
Ти ніколи не протистувала,
Але життя тебе змарнило.
Ти стала іншою,
Не такою якою була.
Може трішки злішою,
А може шукала, що знайшла.
Відвоювала мрії ти,
Припинила бути доброю.
І коли досягла мети,
Все ж не склала свою зброю.
Але для мене не змінилась,
Через те що я любив.
Доброю также залишилась,
Якби не хотів но не розлюбив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
Кому потрібні вірші,
В епоху еволюцій.
Кругом однії гроші,
І я здається інший.
Собі питання задаю,
Постійно в кожную годину.
Чи я іще люблю,
Оту мою єдину.
Я для неї стати маю,
Принцем на коні.
Всі плани я ламаю,
Їй ніколи не скажу я ні.
І хоч я небагатий,
І не задовольняю вимоги твої.
Прошу назви мене ти \"любий\",
Пока не втратив спогади свої.
Бо не війдем в історію ми,
Як ранкові краплі роси.
А я неначе після коми,
Плутаю дні та часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Хто я в житті оцім !
Чи літера ,
Чи складене вже слово.
Пропащий чи спасенний.
Люблячий проклятий,
А може я блаженни.
Напевно ми ніхто,
В житті оцім.
Без віри Бога свого,
Не достойні навіть щіпки,
Піска Земного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
В твоїх очах
Я бачив зорі.
Сонця промінь.
Рай і ад,
Ненависть і спокусу,
Сумління й докори його.
Поцілунок перший в парку.
Та обійми ніжні ті,
Усе згадалося мені,
Богом посланій тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Як тяжко вірші складати.
Коли у тебе все гаразд.
Поважають, люблять діти.
Тато пораду гарну дасть.
Мама страву нову зробить.
Дід ігрушку робить.
Стара бабуся шлях покаже.
І ніколи не накаже.
Коли пагано ти вчинив.
І трішички згрішив.
Коли сестра у тебе ДІАМАНТ.
Коли ти любиш ту яка тебе цінує.
Коли ідеш ти з Богом у житті.
Його ти чуєш у ДУШІ.
Коли смієшся:небу, сонцю і землі.
Коли усе вдається в житті.
Коли замість каменя,
Серце вірне тобі.
Коли ти знаєш, що робити,
І шлях свій вибрав ти.
Коли забув всі спогади дурні,
Які переслідують тебе у сні.
Коли грошей нема,
На це уваги не звертаєш,
" НЕ в грошах Щастя" це ти добре знаєш.
Коли БАТЬКІВЩИНА тебе не забуває,
Захист надає і допомогу подає.
Коли добро творити хочеш,
Сироту накормиш,
Бабусю через дорогу переведеш.
Коли ти плачеш тільки від сміху,
А не від побоїв тих.
Коли ранок мов народження нове,
Яке несе з тобою щастя.
Коли ти вмієш любити щиро.
Щиро водити в кіно.
Коли не забираєш а тільки віддаєш,
Борги сусіда забуваєш
Коли життя для тебе не буденність.
А нові не розгаданв кросворд.
Коли усе це маєш,
Коли між хмарами Літаєш.
Коли шлях новий знаходиш.
Стару дорогу забуваєш.
Коли для тебе щастя фрази ці.
Недарма живеш на Землі.
якщо ні каплі щастя ти не маєш.
Уже спіши змінити світ на краще
своїми вчинками в житті!!!♥♥♥
♥♥♥333♥♥♥
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Я її люблю при ній я інший .
Не той кого я знаю.
При ній до інших я холодний.
Лиш до неї таю .
Стаю хоробрий наче лев.
Світ як спічку ламаю.
Без неї життя не життя .
І здається потоне душа .
В киплячій лаві буття.
Вона твоє перше бажання.
Дорожча від всіх скарбів світів.
Вона найпалкіше кохання.
Скриня намист й жемчугів.
Вона непрочитана книга.
Змісту якої не зрозуміти.
Вона найніжніша пелюстка.
Без якої квітці не прожити.
Вона радість на Землі .
Опора твоя та надія.
Вона Богом послана у житті.
Від гріхів твоє спасіння.
Вона янгол для мене .
Непройдений рівень у грі.
Вона постійно коле.
Роблячи боляче мені.
Я її дуже люблю.
Прощаю все завжди.
Я її ніколи не залишу.
І благаю ти мене жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Два лицяря за шпаги взялися.
За дівчину в бій вони йдуть .
А дівчина ради дати не може.
\\\"За що ви шпаги схрестили\\\"
\\\"за тебе дівчина мила\\\"
"А спитати в мене забули Кому я серце віддати хочу"
І враз шпага майнула і лицяря більше нема.
І дівчині серце вона розколола.
Бо серце вона йому відала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012