| Сторінки (2/154): | « | 1 2 | » |
Їх роз’єднували три поверхи, що просяклись сухим бадиллям використаного кисню, колія, котра вміло берегла зазубрені звуки коліс і кістляве виття паровозів, вітер, в якому витав дух усіх музичних термінів на світі і від того він намагався прижитись на склі збайдужілого асфальту, але кращою видалась бетонна рура в котрій до того жили дві незнані планети і лінії життя на чужих долонях, що вже стерлись наполовину антикварним піском, який досі пересипався у його пісочному годиннику.
Воно наче й небагато, але все металеве.
Коли він стояв на поверсі сходової клітки і не відчував її присутності в смузі слів, які стрімголов падали вниз, переступав поріг, одразу висипаючи всі цятки і цвяхи, що напередодні повиймав з називних речень, на застелене ліжко, вдягав їх у мало відчутний запах цеглових уламків сну і перевертався від безнадійності стати собою. Щосили вичерпував з себе її присутності, котрі витали у найпотаємніших шухлядах власної свідомості, котрі так добре вжились у кожній звивині мозку,що єдиним виходом було позбутись його з головою. То щось схоже до голковколювання.
А поєднував їх кіт. В густій зеленці своїх очей він вміло приховував кожну відвертість, що поскладана була білизною до шафи, кожен ранок, що похапцем зривав відчайдушність тавра з розпеченої ночі, кожен погляд, котрий обрамив і розвішив на стінах у коридорі. Він був схожий до якогось посланця або вождя давнього індіанського племені, маючи власний космізм існування.
Кіт. В інших залишалось щось більше. А тут всього лише кіт. Хоча він допомагав йому у написанні книги. Коли стадія нервово вичерпування завершувалась, заламування ідей кострубато висіли у повітрі лезами ножів, він, як справжній володар задзеркальності, приносив у лапах думку. Спраглому крапля води завжди цінніша вього сущого, як і думка, котру треба було, правда, витріпати, розкраяти, зшити і завтра записати. Бо нічні масті збурюють уяву, яка зранку не здаватиметься скип’яченою водою.
Він був певен, що кіт відає про його минулі життя. І твердо знав, що тих було 9, як і в тієї котячної істоти.
З кожним продовженням він перероджуватиметься, відновлюватиметься і субстантивуватиметься в когось досі не відомого собі. Чисті люди ніколи не писатимуть, щасливі навіть заримувати не зможуть кількох крихких рядків. А інші - плачуть м’ятою, розривають ями у своїй свідомості і розплавлюють каміння, на яке перетворюється м’ята, що скапує зі стріх очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409528
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2013
що тобі сниться?
коли я дихаю протертим до блиску повітрям
галасливо витрушую зайві акровірші на густі ворсини килиму
впиваюся протягом вулиць і записую кожен ланцюг світу
у сумнозвісний життєпис міст-привидів
коли моя мова перенасичена запозиченнями
діалектами і холодними перстенцями
а я гублю себе досі у долонях зраненої кулі
жінка
вона ж навіть у відчаї малюватиму губи в червоний
коли у моєму ліжку солодко спить березень
а всі сюжетні лінії
ідеї
і приховані змісти повістей
заповстались у жмутку торішнього вересня
знаєш
я чимось схожа до дерева
котре щороку скидає тебе
гірчичним листям
відганяє вороння
і знову народжується повним місяцем
задивляється в небо стоячи десь між
тім'ям і мозком її величності осені
знаєш
я чимось схожа до себе
тривожачись за твій спокій
коли снюсь тобі
втомленому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
відновлюйся порцеляновим часом
на крилі камінного метелика
складаючи алітерації дихання
в коробку з-під глухого встигання
залишитись поруч
живи у безмежності синього
що плечі твої накриває неминучістю
чисел
в’язких уособлень і перебільшень поглядів
вранішніх
проколюй списами довершення
весен
нервові закінчення пристрастей
наповнити море собою зсередини
себе ж для себе
закривши
варте великого чуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
списане
коли твої переспілі слова
наповнювали нотами пустий вагон потягу
я вчилась молитись
так безпомічно і щільно
завойовувала бренькотом власні кроки
що моя хода починала кульгати
і кожен наступний подих прошивався гамівною сорочкою
орнаментами спорохнявілих зупинок
і цоканням усіх годинників
я народжувалась черговою бруківкою
під твоїми ногами
згладжувала усі резонатори і порожнечі
що зривались з кінчика гортані
твоїх покалічених ребер
нафтовий колір мого покритого волосся
нагадував висвердлювання
зім'ятого кимось всесвіту
пропливаючи по тілі твоєму пластиковим дощем
і все чого тобі треба
вичерпати з себе
світло Мавки
схожої голосом на мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
читай мене о 4 ранку
тоді мої вірші пахнуть мінорністю
згустками тиші
висот
і блакитним кольором
читай мене завжди пошепки
вони тривожаться голосу
вилітають через вікно
і падають додолу
злітаються тінями до когось на плече
і затягуються петлею з ворогом
читай мене без одягу
вони теплі
і тобі не буде холодно
читай їх в темряві
ти відчуватимеш пульс
кожного слова зірваного з дерева
чи стукіт його у двері
вони тупцюватимуть по твоїм тілі
босими ногами
ковтатимуть кожен твій порух
і підноситимуться кивками в стелю
читай їх повільно
і обов'язково з паперу
читай і не дихай
аби не сполохати
накрий їх ковдрою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
і всі наші причетності висіваю в пересічні сліди:
позбуватися імені завжди легше в старих передмістях,
досипаючи в чай усамітнень, гвоздики і гри,
засинати собі на старому горищі.
кожна терпкість сліпих мішанин,
що повисли словами на твоїм піднебінні,
перемелюють сотні причин,
щоб кивками дістатися півдня.
сто сімнадцять подвійних гріхів
прогризатимуть вправно твої глибоченні кишені,
і сукенка, в яку закохається міль,
прикриватиме нам покалічені гени.
позбуватися імені завжди легше в старих передмістях,
плюсувати всі дембелі і розчинники кпин,
сортувати повітря на крихке і опісля,
зашнуровує наслідки оголених спин.
всі маршрути протестів
роздмухують метамову небес,
марнотратство коханців захмелілого спокою,
щоб відбувся хоч натяк на встигання
у власний експрес -
позбуватись його,
позбуватись,
викидаючи попіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
а її забагато
так от враз і зусюди
виповзає з нічних ліхтарів
з вікон засклених
дверей
стін
усіх тріщин і пор
із рубців що на голосі спали
із волосся яке наче й чекало
на неї одну
так хвилясто що хочеться крикнути
стій
але все ж забагато
і писати присвяти
її червонющим губам
її нігтям з паперу
її вигинам тіла
і казати лиш те
що почути хотіла
забобонним здається мені
але все ж ворожу на її довоєнному імені
закриваю в кулак всі хвостаті години
щоб потрапити в лоно її хитросплетених сіть
відкидаю третину відчутого
проникаю у храм молитов
а її забагато
і там
обережно
як і личить старому пройдисвіту
висипаю її в мерехтіння води
заспокоюю галасливу гойдливість
вкладаюся поруч її соннокрилої
ніким не колисаної досі ходи
в її мантри
в її перевтілення пам'ятне
що оголює древні рукописи
і пірнаю в приплив квітоти
наосліп читаючи памфлети
розбитим військам холодів
схиляю до ніг всі знамена
а її забагато
в однім шелестливім змоченім трояндовою олією пожовтілім листі
ось така ти надрукована весно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
ці останні години зими завжди мають свої особливості
ковтаючи похапцем коліна абсолютної рівноваги між паузами
сформованої раніше дійсності
осипаються додолу сонними вистрілами споминів
у когось вони усвідомлені
у когось почуті з вулиці
в інших з суцільних доторків
розкидані по підлозі
чи притулені до вуха
слизькі
перебуті у стані абстракції
пронумеровані
втоплені у вині
а когось досі змушують здригатися
від пошматованості своєї тиші
але в цих ось годин є одна таки надособливість
усі вони
які б теплі чи помнуті не були
як би не свердлили долоні
як би не пірнали у скроню
як би не гуділи
лущились
відступали
лоскотали
плакали
заспокоювались
ранили
мандрували
шпортались
тремтіли
воскресали
і знову тліли
на уривчастому хлюпоті водоростей
всі вони колишні
а колишніх залишають позаду
в нас курс
на весну-цунамі
і її фонову композицію
обіймів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
колись вона перестане писати
бо збирати шрами
то стає симптомом
досі невіданої хвороби
висипати стуки на
мозольність задиханих клавіш
прориваючи панцир своєї суті
забруднює
будь-які зачини прогресу
загрузати у струмі
розп'ять
обтинати волосся
і лякати сутулістю погляду
що не має уже протидій
стомиться
колись вона перестане писати
шкіра дерев також відновлюється
вишневі кістки пройдуть
реінкарнацію
і прокислий часом годинник
забуде
читати її
необдумані
сни
що з очей випливають
якоїсь
буремної осені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
воно ж так має бути
рибам не треба шуму
вони одягають вовтуззя ранень
дозрівають у своїм капелюсі
і зм’якшують воду
воно на те і стало
аби всі метафори неба
десь могли проростати
чи то черствіле залізо
чи то убоге тіло
їм треба пульсу і трохи міді
як і рибам
кисню та прозорого стуку в двері
скажімо
сонні мухи вигадані прощанням
падатимуть безлюддю
в міжрядкову пустку грудини
як і люди вигадані ними
падатимуть із туманів весни
на цвіт сутінкового хисту
писати абищо
лише б нині
а
може спробуй відчути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404483
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 26.02.2013
нас так міцно тримають карми
напевне через однаковий колір волосся
і на лопатках однакові рани
які колись гоїтимуться крильми
коли мої дистанції бігу
нарешті сядуть на мілині музики
туди злітатимуться усі птахи
аби відчути що таке наголос рук
прив’язаність до чийогось светру
завжди змовкатиме воском
на втамованому блаженстві відчутого
і коли навіть він народиться з каменю
ми бачитимемо один одного у снах
на чолі того ж відмоленого лютого
у зіницях того ж незакінченого початку
погаслостей
а тим часом коли приходитиме пора
чекати
ти вкладайся спати
щоб прозорість світла заповнила
твоє нетривке тіло моїми доторками
моїми незрячостями
і маленькими кроками вівторків
які завтра я відправлю тобі в потязі
зима-весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
я маю стільки простору що здатна вмістити у себе весну
вона танцюватиме на моїй скроні і сплітатиме мені вінок
з усіх бескидів що стояли вчора поруч мого серця
з моїх ненароджених мрій і інших життів
які досі в мені протікають рікою гірського холоду
неспокійною
і б'ються щосили об камінь
об девер'яні мости які все життя на мотузці
висять над безоднею спокою
я маю стільки незайманого ніким не забрудненого простору
що здатна впустити нові сторінки
у книжку
відновлення
проспати із ними цілющими до серпня
і там не писатиме більше рука
старого поета
там житимусь стежки що доторки неба дарують
без зайвого поруху листя
без поглядів міста
без мене котра несумісна
з криштально ясною душею
була
я маю доволі квітучого простору
від якого лякається небо
привезеного з краю мольфарів
де був колись рай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Мені сковують ноги усі твої перемотані нитки, що живуть на стінах днів, які минули вже. І коли хтось стукає у вікно, передчасності звуку у моїй гортані знаходять віддалини обпечених морем свіжостей, втамовують спрагу моїх кораблів і знову перемальовуються на крайності горизонталей, що тримають небокрай і крайозем. Такі потоки найкращі для осмислення відношень себе в собі, вирахування відсоткової маси відчувань у погляді і сприйняття крейдового осаду минулорічних відцвілих дерев, що намагаються жити в поезії.
Тоді ти наростаєш товстим шаром рим на стосах пожовклих сторінок якигось пліснявих газет, вміло витираєш сліди на снігах півночі, переймаєш хронології історизмів, які давно вийшли з вжитку, як і твоє дихання, пишеш про невідредагований кругообіг пір року, спалюючи солоність цукрової тростини, що гріє твої квіткові легені.
Все воно має своє призначення, своє зіткнення з паралелями світла, які впевнено зв'язують у вузли рівноденності і зміни суттєвостей новизни.
***
витри усі тумани що збиті були у купу
вони прокидатимуться поруч чернеток
невідісланих листів
і шарпатимуть кожну букву
аби та вмістила їх крики
їх рядки нескінченної плинності
їх пустот
і їх молодостей
витри усі тумани що застили на он тому портреті
їх єдність вмирає хвилями
у скроневій долі сплячого листя
вона в’яне магноліями
вкривається пролежнями
і намагається вийти з колючих зір
витри усі тумани з свого забобонного пориву бути поетом
підстав їм плече
хай ще переночують сьогодні у тому конверті
що пах разючим морозом
а завтра звільни свої руки
від блукання у прозі
сотень малих ренесансів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403139
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.02.2013
...Інколи буває так, що ритм твоїх думок і їх хаотичний порядок віддзеркалюється в зіницях якоїсь досі не знаної людини. І в такі хвилі (зазвичай вони дуже короткі і слизькі) несподівано для себе відкриваєш новий екватор, стоїш на ньому без черевиків і слухаєш шум ручки, яка намагається з усіх сил те все записати. Поряд гуркочуть усі колеса світу, до дірок протирають асфальти, вриваються у твій особистий простір газетними шпальтами нові події, чомусь одразу вмикаються усі ліхтарі і стає так денно, що ти почуваєшся високовольтним їжаком, який одним дотиком здатен розірвати всесвіт.
Такі ось відчуття паперові.
На них завжди є клякси.
Перекреслення і помилки.
І воно наче і правильне, бо як же інакше має пахнути ніколи не знана людина?
Ось так він розпочав писати свою чергову книгу. Його початки завжди пахли божевіллям чи шизофренією і він того не лякався ніколи. Талант – то ж завжди двояка палиця, по якій він так впевнено ходив, не підозрюючи про кінцевість. Цього разу то вже мала бути вибухова суміш себе у прозі, так аби одразу стати відомим, аби за одним помахом і на всі книжкові полиці, аби автографи (хоча то дурне, йому треба навчитись ставити підпис, а не малювати літеру над якою голову ламає каліграфічність).
Пройнятий теплом малої квартирки, що на узбіччі міста, де стіни вміли мовчати і не заважати йому дихати, він розпочав таки виболювати себе на папір. Не знав чи то від нестачі вітамінів в організмі, чи то від надлишку нікотину у голосі, чи то ось таке наближення віку Ісуса, але знав , що тим зуміє відкрити нову грань себе у собі.
Інколи буває так, що ритм твоїх думок і їх хаотичний порядок віддзеркалюється в зіницях якоїсь досі не знаної людини...І там заплутується туман, кристалізується кисень, житуть весни і всі безхатьки. Інколи так буває...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402310
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.02.2013
коли темінь настільки густа і валентна
що камінь впаде їй на груди
і не скалічить мовного кордону
коли всі її катастрофи цвістимуть
в одному букеті із
чортополохів та заходів сонця
коли вона перенасичена
часовими поясами
неповерненнями додому
і відвертими поглядами з усіх балконів світу
опускатиметься сідничним нервом
я ненароком скалічу палець
а ти відріжеш шмат літа
щоб вкрити її розмиті повіки
нагодувати мій розкуйовджений крик
з-під міміки рук
алегорій
і умиротворення
мінімум блукаючих слів
що згубились у серцевій сумці
магістралей протертих титрів
старого фільму
і яблуневих тропів
у димі твоєї цигарки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
останні крики твоїх втомлених
долонь
здирали іній із плечей оголених
у тиші
що закутки кімнат повипрасовувала
стрічаннями замерзлих жмень
усі колючі терни
кути без гострих снів
все суголосся нервів
і самоти від танень
колись таких поранених світів
стікало стегнами проміння болю
рятуючи тим самим свій поріг
вмиваються скупі вітри у полі
кордонами твоїх кістлявих зір
посковує сирими врятуваннями
чиєсь інтонування серцезмін
вривалось пір'я з віршів непрочитаних
і зупиняло блискавки в мені
тобою сміючись у вічі збайдужілості
причасть і притч
позмиваних водою
щоб заздрити ілюзіям і блюзу
на скручених губах кленового листка
з
собою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
ти сотні плям залишила на мені
і чорничний колір мого волосся
вперто ставав чорнильним
а те чорнило наливалось
стількома помилками
що нестерпно було писати
про тебе книгу
ти була надто зимною і надто розкутою
цього року
всі зрадливості
обов’язковості
і присвячення
залишай на поручнях неба
ділити строфи на твої і мої
мабуть
не треба
у кожного з нас своє спочивальне
невимовне
пробачення
підставляти підніжки
і вкладатись невинно у його паперові сліди
вже не личить тобі
моя зимо
твої схудлі дощі
твоя нежить і годинник-поштар
назавжди проростуть на стіні
не моєї туманності
твої погляди воїна
скрип дверей
і отрута мовчань
розпізнаються
стільки блідості спокоїв
стільки зірваних мною вагань
забагато душі
забагато сумнівностей в попелі
забагато зими і її помережаних плям
на одному
недобутому
незавершенім дотику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
я досі ночую у твоїй голові
на підлозі
під старою шафою
зриваю з паркету дерев’яні вірші
і очі обмотую ватою
ходжу там щоранку у твоїй сорочці
готувати на кухню сніданки
підливаю вазони
приймаю ванну
вітаюсь до твоїх сусідів
а ті проводжають мене і мою червону сукню
тримаючи на гаку свою
ідеальність без рами
і я досі ночую у твоїй голові
ти кілька разів мене виокремлював
змінював злетну смугу
випалював квітень з весни
і навіть дзеркала затемнював
я ж вперто
лишаюсь у твоїх скронях
пульс відповідно до моїх рухів
продовжує
дихати кремнієм
світ сходиться клином на зупинках потягу
ти сходиш з розуму
від мого запаху
а той провокує пам’ять і викиди ошпарених емоцій
забувай вже мене
або свою голову
я слухаю там музику
надто голосно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
тих кого народжують зім’ятим папером
у просоченій наскрізь згустками чекань
просторовості
треба одразу викидати
вони ніколи не ростимуть на підвіконні
їм не допоможе інша кімната
чи властивість святої води
ті що народжуються у передранках
передранах
і передсловах
чи на смузі нічної безвиході
завжди залишатимуться холодним потом
після прокидання тисячного жаху
їм не підвладні твої крики
кроки
і тим паче твоє тепло
і тих що вже народились у їдких димах часоплинності
тим самим проколовши головну артерію
нової поезії
не треба носити поруч
вони остання пристрасть зірваної одинокості
їм не потрібні ваші
поспіхи
посміхи
і навіть
ваша стоптана вітрами присутність
їх також треба викидати
бо вони стануть тим самим зім’ятим папером
і ділитимуть ваші строфи
ваше мовчання
і вашу світлість рук
навпіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
то вже ближче до якогось психічного розладу
говорити щораз про присутність тебе під ребрами
і трощити мовчання якимсь розпачем
якоюсь дикістю
і купкою старих мемуарів
а що буде з тобою по той бік вродливості?
ти напевне залишишся хворою
відчайдушно любитимеш перехожих
і їх поздирані погляди
питимеш ту ж чорнотну ніч у горняті
слухатимеш скупі падіння листя
і писатимеш
про незакінчені початки руйнацій
і нехай я таки стану божевільним
щоб перебути твої дивацтва поруч
ти можеш записати мене у свої вірші
або носити на шиї
як намисто
ти можеш зв’язати мої зів’ялості
посадити в чуже тіло
а я все одно дихатиму
про те що іншим не під силу
розпливатися у твоїй ідеальності
то моя карма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
у свій день народження
лютого місяця в очах котрого поселився сухий вітер
загуслого світу
що непевно переливає крізь сито світанки
і вагітніє спалахами хвостатих зірок
я тобі зроблю подарунок
залишу себе на полиці
у зеленій палітурці
останньої книжки
яку ти прочитав
солодко припадатиму пилюкою
обриватимусь потоком вічності
а грім
що сидітиме у кутку твоїх металевих хмар
витиратиме зайві крапки
нової сторінки
і то
мабуть
буде найкращий подарунок тобі
у мій день народження
навіть коли ти читатимеш
іншу книгу
я буду поруч
твоїх вій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
він сотий раз перепитував
про звуки
що гойдались на деревах
з чужого саду
крутив їм руки
і нервово погрожував пальцем
вчив розрізняти подерті серветки
на яких хтось залишив недоціловану помаду
від доріг
яким випала пікова дама
вбивав молотом суржикові будні
у стіни іржавої квартири
а десь за вікнами
скреготіли шини
його пройденої пристані
його неправд
і його пристрастей
холодно було залишатись сіллю власної тіні
і відроджуватись кактусами
на підвіконнях
вірності
коли вона фотографувала очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
заповни мене короткометражними ролями
так
щоб прилипали білими квітами
до волосся
не відсилай більше блакитних листів
і не сердься
на тогорічну осінь
зривай з лиця заблукані
вересні
і всі шелести
недописаних сторінок
мирися з моїми перехрестями
доплети студеним вітром
і всіма атласами світу
для мене вінок
вимкни світло
і вір
у кораловий початок
березня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
не треба сполікувати долоні
від проводжань і зболених польотів
вони все одно підніматимуться
в ніколи
клапанами неба
розповідаючи на ніч казку
а за їх ушкодженнями
бігтимуть втомлені коні
вицвілих ідеалів
кімната ламатиме чат
правд і невисланих запахів
вганятиме скалку у ранні вірші
і захекану тривожність
а хтось тихо зацвітатиме
новими хвилями
аби надихатись тобою
і ламати на дольки непобачене
пробачення
намотуючи покірно милі
на пергамент
колій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Циклічно втоптаний у метушню, у чорно-білі літери вчорашніх сновидінь, у дрімоту старого лісу, що без угаву пише тишу на стовбурах струхлявілих чекань, вплітався хворобливий місяць.
Надгробним каменем ставав в обійми неба і позначки робив у нього на руках, ткав простирадло на противагу супокою і перемелював ушкоджену розраду.
З лиця тамтешніх істин випивав росу і корчився у астматичних нападах талану, пречисто скелям розплітав косу і щось нашіптував в звірину яму, що вчора вполювала вовка.
Весна вбивала павутину в двері, і може, якби то все лиш було на папері…
Вона б на плакала навприсядки про осінь
Хниче!
Сердешна!
Вертання просить!
І місивом сміття орнаментує вічність якесь невідане та спилене крило на сходах язикатого вогню.
Суміжне римування вулиць на парне змінює старе хрипке чоло…
І якщо наголос весни походження осіннього, впаде на третій склад від невзаємностей… тоді ,мабуть, я стану дактилем трискладового відчаю і наголошуватиму лише початки синього листя… робитиму йому обрамлення,
а навзаєм
Воно любитиме
Мене чужу
І всі його октави відіслані будуть експресом у загубленість сорому,
А я підкидатиму хмизу.
Стрічатиму сонну, ніким не забинтовану, весну.
З червоними маками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
походження твого імені
ідентичне інтонаціям мого голосу
коли я молюсь
або читаю вірші
коли мене пересаджують на іншу планету
чи коли
хтось пише сонети
його семантика продірявлює вісь
і я позбуваюсь орбіти
до нього тулиться час
і пише усю музику
світу
транскрибуючи терпкість твоїх кораблів
може десь на чолі
у якогось забутого воїна
розсічеться воно
на окремі закриті склади
от тоді
я
нарешті перестану писати
про море
і щоразу палити
і без того
спалені мости
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Коли ти сидітимеш десь на краєчку Венеції , читатимеш ранкову пресу і питимеш каву , я сни твої позбираю в долоні і під ковдру сховаю.
Ненароком вимкну електрику у всіх аеропортах , щоб не тривожила твої очі . Думаю , тоді ні в кого не буде серцевих недостатностей і дефіциту «бути поруч хочу».
Нанизаю на спиці втомлені гори : в них багато спокою і затиші . А ти сиди там і допивай каву . Вони зовсім не заважатимуть.
Ти знову вдягатимеш життя у червоний . До біса ту меланхолійну Європу ! А я готуватиму нову прозу - таку ж відверто промоклу.
Купуватиму всі заборони світу на перевіз наркотиків чи зброї. І всі відбитки твоїх поглядів привию до власної скроні.
Навіть час спаралізується і впаде ниць до твоїх черевиків . Всі порти , материки і слова невимовлені на тебе дивитимуться.
Ось так ти питимеш каву . А я тобі набридатиму…
Ти малюватимеш жінку…
А я мінятиму зачіску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
А що якби я проростав у твоєму волоссі
Повенями
Мертвим морем
Або чужими відсутностями
Ти б не сміялася з мене
Хіба ж личить сміятися з хворого
Ти б була моїм донором
Шарпала б мене за куртку
А я затягнувся б тобою
І тлів би тихенько з боку
Я б бився в прокльонах і поклонах
Якоїсь скаліченої моралі
І проростав би у твоїх косах аби не падати у сні
Я б напевне вчепився зубами
У твій запах
І очі мої стікали б від крапель
Тепла
На спітнілому вчора вікні
Тобі б не було боляче
Я навіть не дихатиму
Лише обмотаюсь у електричні дроти
Лежатиму десь у твоєму волоссі
Молитимусь глухо
А ти не дозволиш піти
А що якби я проростав у кволій твоїй зимі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
а сніг то ж шкаралупи янголів
вони стають крихкими від анемічних
поглядів прикордонників
і виснуть на цвяхах зірок
їх кораблі захлинаються чужорідним небом
і сухими ногами топчуть
випари калюж і поранень
а сніг так втомився від істини
проколіть йому весни
щоб не бився чолом об асфальт
під сутулість усіх континентів
під тягар зазубрених клятв
його фронт знайшов свою пристань
його горам не треба причасть
він доживе свою хуртовину на
каліцтві наших
плаксивих
зап'ясть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
ін’єкція зими у скло нашого світанку
не рятує від передозування натяків
на дотики споріднених рук-душ
в тебе агонія
в мене апатія
не закінчуйся скрипом дверей
у квартирі навпроти
не піднімайся вище своїх слів
і не снись у моєму телепросторі
дефіцит розуміння
лікується клітковиною
давай зіграємо в карти
врятуємо стіни від звуження
і себе від замінників зими
налаштовуємось на тишу
завтра позбудемось внутрішніх татуювань
а зараз
я залишу свою шаль
на кріслі
посидь
поруч
побудь
чиїмись рухами в танці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
надчутливість твоїх очей до світла
болить квітами на кінчиках
пальців,
ферменти спокою
його синців у тебе на віршах
гоїтимуться довго -
там розмова несказана
і суцільні рецидиви у коконі,
а я, певно, якийсь прокажений
бо збираю твої агрегати в посудину,
розплавлюю до міді
і сподіваюсь на твоє одужання,
хоча
всередині тебе рояться чужі терміти
і чужі крила,
ти подібна кішці,
проживаючи 9 життів,
кажеш, що досі не жила.
я вперто заправляю ліжко,
готую каву
і ділю тебе з тими триклятими віршами.
час від часу вдається
витирати помаду
на калькованім відчаї,
іноді обважнілі вії падають на долоні -
вони ж надбілі,
ними говорять до Бога.
шкода твоїх пальців і квітів, що виболюєш,
дубіють на півдорозі
від
червоного холоду.
може, колись я тебе врятую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
повимолюй залишки сухопутного війська
з-під моїх нігтів,
навари зілля і висуши
виразки на його лоні.
твій Перун довго блукав
між гір
аби вернути з полону
до тебе.
язичнице,
твої довгі коси
вчора спали у моєму ліжку,
промоклі
рівновірством,
замовляннями та закликами,
читали книгу Велеса
і реготали,
здирали шкіру он з того дерева
і годували його пір'ям.
ти не гори так більше:
вогнище твоє шкодить на горло,
там корчиться крик у судомах
і глухне до звуків.
може ти мене вистогнеш,
виспиш
і відпустиш?
язичнице,
в гортані слова вже пухнуть,
їм болісно.
не дивись на мене так голосно,
охриплі твої очі бояться хрещення
йди
за своїми обдертими мавками-веснами,
тут тобі буде млосно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
- ти своїми віршами наче дійсно поколюєш мене зсередини....
- якщо від того біль, то нема приводу мені тішитись, а якщо ж це занурення таке абсолютне - то я втішена
- останній - то біль занурення... або занурення в біль
я бачив тебе у погляді того манекену,
що стояв втомлений
у вітрині старої крамнички,
на розі
38 градусу.
його серце вростало
нитками
у картон,
спазмуючи твої скроні,
він скаржився на спітнілі долоні
і білу музику
ножиць.
його целофанова вічність
сніжилась якимись поручнями,
які ти так вперто
палила на шкірі,
округлювала свої
квадратові нулі
і сиділа на териконах
пологів
чи може порогів
до семимісячної дитини,
якої, на жаль,
не втримаєш.
і нащо ти так із тим манекеном?
йому ще вертати додому.
було вже блукати палатами
і посміхатись нікому.
я ж відпустив твою страту
і втрату підлив водою,
вийди з його орбіти
на нього чекають…
її ненароджені діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
полісемія твоїх метеликів
стає абітурієнтом
валентних змін
психодинаміки Колумба,
у часи відкриття ним Америки.
їх кольоровість впевнено наближається
до акварельності,
вертаючи судинами розмежувань
у наші серця,
тереблячи червону аж до вузького ніч,
і рахуючи відкриті кватирки вікон.
певно, метеликам тісно там?
без звукопису
літа,
бо їх синтетичні погляди
схожі сьогодні на
шмат
зачерствілого вітру
у рупорах
вокзальних вогнів
перманентного зойку.
у них карантин?
чи то віршовий розмір
таких повернень додому
із
довготривалої коми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
я втомився:
твої синтагми не лікують мене більше,
фігурні вірші завжди у формі хрестів,
я ж лише сполучник твого імені,
а бути часткою хотів.
навіть якщо й без значення,
без питань і синтаксичної ролі
у твоєму життя чи паролі
до нього,
чи хоча б вигуком
у стінах будинку, який тебе любить.
емфатичний наголос рук моїх
не здатен більше на редукцію,
навіть якщо вона кількісна.
я досі асиміляція у межах відстані твоєї
до Арктики,
прогресивна чи регресивна -
то байдуже,
але кожен мій подих впливає на твій попередній.
в нас одна атмосфера
і одна метатеза
і все те хворе,
бо фонема то найменша звукова одиниця
мови тіла
між нами,
а ти її білість віконна
і мій глобулін,
який губиться у чужих сорочках
на розмитому склі
асфальту
заляпаного відчаєм чи відчалюванням
географічної карти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
розсічення платівкового сонця
споглядального неборізами
не завжди допливає берега
скель
що у шурхоті слів втопились
сприймальне затемнення
скла
що над головами жерців
сірими крильми
билось
ножовими пораненнями
гоїлося на
хребті
безпросторового царства
сп'янілих муз
заливаючи стіни
ладом первісного звичаю
величало свою Ладу
і її руки
будучи під
прицілом
тіні
безвічної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
її коліна пахли дахами
багатоповерхівок
які він щоночі одягав у сарказми
складав у сон
а потім випивав на сніданок
замість кави
кожен звук її тіла
а їх було 32
бо тіло дихало іноземною
він загібсовував у статуї
щоб залишити її живою
на шибах
тролейбусу
і жилось йому добре
з її
недоречними помилками
довгими косами
трьома осенями
і котом
якби не пробудження зранку
і
зима
за
вікном
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Привілейованим епохам,
Що народилися в гортані
Світа,
Свідомість інших
Була по коліна,
Як вікінгам їх здобич.
Фанфари, що проймалися
Крізь м’язи
Спустошеної тлінної пустелі,
Квадратом підповзали до
Скорботи
Поетового шліфування муз.
Глибоке переймання Ренесансу
Потоком нещодавної
Цунамі
Впивалось у роздвоїне начало
Здиханної невсущої Венери.
О, сонцекрій мого скрипучого
Памфлету,
Долоні піднеси до висоти,
Аби жилось недопоету,
Аби відмерзлися світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2013
твоя зима не така, як в інших:
з подертими віршами,
позбавлена снігу і віконного скрипу,
застуджена,
лягає у ліжко,
як мала горошина.
безпомічно ховає у себе візії,
ницого міста,
просякнутого шумом оповідей
кентаврів,
вона і молиться на ніч,
і слухає маму,
а волосся її дидактично пише
прологи до різного краму.
може, дай їй спочину трохи?
іди спати,
принцесо,
знаєш,
іноді
зимам зимно без плоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Тенденція до скороминучості
Почувань людських
Написана була ще
У агіографічних джерелах.
Коли монастиром душа височіла,
Послаблюючи стовпи небесні,
Коли самовизнання елементів
Оригіналу
Підкорювалось світській необачності,
А твори епічності твоєї
Складались до старовини.
Схематичними рисами різнились вони
Від умовностей світу,
Від мистецького сприйняття
І періоду писемності.
Коли легенди проникали
В зіниці
І потрапляли під страшне іго,
Воюючи з власними рухами,
Не сподіваючись на перемогу.
Бо поразка перед собою
І її
Прийняття
Куди сильніше
Ранить нестерпним лихом
Існування тебе
На землі,
Що ніколи не вміла дихати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
іноді вдається відгадувати,
що там
з внутрішнього боку люстерка.
викурювати торішній сніг
зі старої табакерки,
з відбитками чужорідних підошв,
червоних снів
і талого попелу,
іноді вдається відгадувати
формулу твого повітряного покриву,
з листами,
що пахнуть корицею
клаптиками грудня і
астрономічними годинами.
іноді вдається відгадувати
сутність тебе, що пише
алегорично обмежено
з вкрапленнями «темних місць»
холоду
і без мережива,
воскресати новою сніжиною
гострою гранями
і розбиватись
об
стоси книжок
графоманами
…
і вього того достатньо
аби новорічна ніч
пахла ялиною
синім морозом
та
діалогом,
аби зупинити куранти,
щоб попросити
пробачення
у лицарів
круглого столу,
аби випадково
оформити
усі реквізити
до заброньованого
номеру,
аби розпочати
відлік зворотній,
щоб риба
всередині тебе
навчилась нарешті
жити
без голокостів
теорій
і гонору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2013
чуєш
то твої пальці всмоктують
попіл недоподихів
то потоком свідомості
рвуться білі аркуші
перекреслених
вчора недобачень
які видала
мені на здачу
продавчиня
книгарні
дзеленчать перебутки
у гаманці
так
у тебе в руці
невагомість
не сполохай її своїм
поглядом
не кліпай так голосно
знаєш
звуки схожі на колесо
круглі
і з безоднею всередині
наповнені гелієм
і запахом
віриш
вони сильніші будь-якого
кратеру
бо випльовують
думку
роблять її
глянцеву
а іноді й
матову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
ти чомусь лиш м'які приголосні складав у шухляду,
а мені так твердих треба: для прийняття рішень.
ти завжди між очей моїх шукав свою правду,
залишаючи крихти відвертостей і вибачень.
ти ніколи не приходив, коли я хворіла -
завжди відсилав поштою квіти,
а мені так хотілось трішки білого
аби взимку обміняти його на вітер.
ти пояснював все симптомом меншовартості,
старими записничками і забутими адресами,
і твій ранок приходив опівночі,
щоб відправитись месою.
ти вчив, що моя філософія
може ненароком луснути
від зашкарублих теорій
і перебору мудрості,
від відсутності макіяжу
і високих підборів,
від тавтологій,
зворотів,
звертань,
ескізів,
і
болі.
знаєш, іноземною легше жити
там твердих вдосталь,
частку «не» пишемо без літер
і знаку м’якого нема -
закритий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Відстань між нами завдовжки у зиму,
Завтовшки в гарячі долоні,
І завбільшки в несказану фразу.
І не треба залишати свій подих
По той бік мого ранку,
Розповідати про химерних істот,
Що живуть у моєму волоссі,
Чи про «планетника», втомленого груднем,
Про сталевий початок майбутнього твору
І його не закінчення.
Не потрібно стояти на лезі,
Готувати проїджений всесвіт,
Аби потім тихенько зникнути.
Краще очі заплющ,
Щоб твої намальовані вії
Все ж змогли на тебе
Крикнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
її меланхолійний кисень
осідав повільно
на чистих сторінках
аритмії буття - небуття.
там залишався один вистріл -
у скроню,
аби дописати епоху.
ручка невпинно,
під супровід
грому виття
виводила літери,
курсивом рівняючи долю,
шрифт в неї – північ
інтервалом – без імені
тропами топче абзаци,
грам з 50 ще інею
і можна у тему вдягати
оголені речення.
котрим вже морозямо
під нерозумінням стояти,
римитись грозами,
падати спекою,
когось виглядати,
а з іншими спати.
( і нехай світлини залишаться тільки світлинами )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
...
- Яка в тебе тиша?
- Тепла.
- А в мене вона чорна. Я любив тишу до сьогодні. В неї очі зелені були і вона завжди вірші мені приносила. А зараз ті вірші так міцно вплелися в кров, що не можу вирвати з-під шкіри. Дивне щось відбувається зі мною: над головою півнеба, а друга половина в руках… І знаєш, мій вітер лимонного кольору, а ще він так несамовито б’є кулаками по шибах щоночі, що сон ховається під ліжко. І я годинників боюсь. Вони мовчать. І та тиша наповнюється ще літрами чорноти, яка чорніша за осад від моєї кави.
- Що ж це з тобою? - запитала вона, відчуваючи тривогу.
- Інфікований…зимою. Грудень вже впав на груди, і зрідка поколює внутрішню субстанцію, що душею зветься. Я добре вмію орієнтуватись в просторі і концентрувати увагу, але не здатен латати діри. Тому й та душа вислизає крізь сито спогадів. Тисне на день своїм шорстким подихом і важкою ходою.
- Але ж зима, то лише пора року. Чому ти називаєш її хворобою? - молитовно звертала до нього свої руки, одягнені в теплі рукавички. Вона знала всі його дивацтва, але інколи не могла зрозуміти крижаного погляду його очей… І в такі миті віддала б всю сонячну систему, щоб ті очі зігріти.
- Люба моя, то не просто пора року. Я тими порами болю, пропускаючи струм крізь себе. Мені вчувається звук сирен, від яких барабанні перетинки моєї мовчанки рвуться. .. А вчора бачив море посеред кімнати... воно випльовувало сіль. Моторошно так було і я ховався під ковдру, як в дитинстві. Пам'ятаєш? Боюся власної зими...
Дівчина міцно обняла його, намагаючись поділитись літом, що було в ній. Його голос починав пахнути серпнем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384795
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Хроніки старого годинника
(озвучене ритмом серцебиття)
Сукупність образів засуджує сам факт існування здорової поезії.
Бо має простежуватись зміст… чи то прямий, чи то прихований.
Слова, що лягли на папір безпосередньо повинні малювати щось… комусь… для чогось.
Кордонами тих слів мають бути роздіЛові знаки, великі літери і присмак «ніби то шедевру».
Бо за теоріями осучасненого талановитого письменства,
Адресат є одним цілим з адресантом.
…Тік–так, тік-так, тік-так
Зворотній відлік кілометрових діалогів розпочато…
Клаптик 1
«...а я все кружляю біля твого життя...Венера готує каву по-східному, чекаючи тебе на сніданок, небо п'є травнем обцілований день, а минулорічні трамвайні зупинки, облиплі часом і пасажирськими валізами, чекають нового інтер'єру... Впускаю в двері вітер з розкуйовдженим волоссям, шматок паперового сонця на високих підборах, осінь з намальованими губами, теорії всесвіту, отруєні нетівськими вірусами, книги, талановито написані графоманами! Я в життя запрошую трішки життя…»
Клаптик 2
"...люблю парасольки...під ними легко сховатися від безлистого міста з його джинсовими мріями і грейфрутовим рингтонним коханням: корисним і гіркуватим.."
Клаптик 3
«…нап'ємось настояного на вишневому цвіті почуття, тихо так притулимось до горизонту землі і помовчимо...І не давай подиху, і не давай крику, і не давай погляду- я все те вже маю. А сонна пам'ять все стукатиме у зачинене вікно- не відчиняй! Подивись,в твоїх долонях танцює світ, а ти шукаєш приземленості...Сирістю ми нагодовані, імунітет маємо до буденності...Бракує запаху книжкових сторінок... і справжнього щастя..»
Клаптик 4
«…один день має 1400 хвилин, а ти схопилась за 33-тю і не відпускаєш, закоркувавши її в пляшку з-під вчорашнього вина. Десяте сонце одягає відверту сукню і незрозумілими теоремами намагається посперечатися з твоїми мокрими очима. Прямокутно говорить чиясь безпідставна заздрість, обросла суржиком душа, потрібні ліки, треба відпустки. Один день має 1400 хвилин- починай жити 34-ю...»
Клаптик 5
«…і що з того, що спомин кишеньковий?(В нас і час кишеньковий є, і гроші, і слова, і люди кишенькові ходять). Зате той спомин завше заплетений у посмішку вітру і погляд чужого неба... Міцніше тримай себе! Себе не віддавай нікому, не позичай навіть на мить, навіть собі!»
Клаптик 6
Сьогодні море плакало жовтими шпалерами,
А пісок червонів із сорому.
Ще вчора чайки були птахами,
Зараз- залишки від шоколадних обгорток.
Фантасмагоричні образи заволоділи моїм світом
Без світла
Намацай мене у темній кімнаті:
Я біля вимикача.
У маленькому літньому платті
Досі тебе чекаю.
Не знаю
Чи то літо наді мною,чи осінь.
Та пахне сивиною і гіркуватим лікером.
Прикрий вікно або двері-
Холодно якось
Клаптик 7
… цукрово-серпнева спека п’янить залишки здорового глузду-
Я грузну.
Шорсткі п’яти одягають відкриті босоніжки-
Ніжно.
Намагаюсь втриматись на хвилі ейфорії-
Грію.
Існуванням музи себе і її
В мрії.
Клаптик 8
…В метушливому місті
Обідня перерва.
Зашнуровують розпач швейцарські години.
Я для тебе,
Між іншим,
Залишуся перша,
Як вакцина вплітатимусь
По хвилині.
Слово має право на подих…навіть якщо його не всі можуть вдихнути…
Кисневе голодування гірше Апокаліпсису.
Голодування словесне призводить до виразок та черствості.
Незрозумілість всім-то лише хід конем,
Бо відкритість для світу-смерть для себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383301
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Мої вірші
То побічна реакція на весну
Я ж не вмію писати
Я дихаю зорями
В обох випадках
Алхімію має кожен свою
В мене ртуть
В тебе золото
Китайська філософія знає формулу «хімічного весілля»
Поєднання дракона і тигра
В нас поєднання спогадів-квітів
Синхронно
Платонічно
Відкрито
Мої вірші
То мутація дощу
Я повітря ковтаю похапцем
І не варто макрокосмос переливати у воду
У твоїх стінах занадто холодно
Мої вірші
То алергія на цитрусові
Що вкривають ранами твоє небо
Я уважно слідкую за титрами
І трьох крапок тут зовсім не треба
Мої вірші
Одягнені в тебе
І тобою вони
Пишуться
Колись
Римою
Колись
Прозою
(як і ти)
На порозі
У
Когось
Залишаться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Є такі зими
Лінії життя яких
Паралельні твоїм
Спазмують голос
Твого кольору
І пишуть сніг
Твоїм почерком
Завмирають на дверній ручці
І живуть на підвіконні
Мироточать
верлібрами
На твоїм слові
І вкладаються спати ніколи
Бо є граматично правильними
З цифровими кодами і паролями
Між тобою і небом
Між небом і вічністю
Між вічністю і містикою
Бо там відстань в один подих
А подих у відстань
Тисячі кілометрів
Кілограми поглядів
І два квитки
На потяг
Є ж такі зими
Що випадають в осад
Щоб не впіймав їх
Протяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
любов живе чотирма
ПОРАми року
і всіма
ПОРАми шкіри
тихо
щоб не сполохати
ісТИни
(бо було в тобі
щось
від птаха....
далечі
БОГато)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Вірю в існування янголів
Поза межами осені
Поза межами болю
Землі
Повітря
І здорового глузду
Де кути ностальгії округлюються
І червоний переливається у порожній
Де ім’я твоє сплетене із
Холодних піщинок
Єдино вічних
Єдино зелених
Єдино секундо хвиле хвилинок
Де жабри мої наливаються спрагою
Кольору спокою
І у ліжко твоє
Моя каро бісова
Я вкладатимусь знову
Голою
Вірю в існування янголів
На межі півсотні світлових кілометрів
Де на голосі твоєму
Розквітає
Папороть
Щоб до ранку
Мовчанкою вмерти
Де небесні сфери
На стінах твоєї кімнати
А паркет не скрипить
І вміє чекати
І там
Вертикально від інших сполохів
Проходить
Тераса
Язиками донорських спогадів
Обпечених тринадцятою вічністю
Які колись так багато важили
А зараз лише
Світлофорять важелем
Межі
Поза
Межами
Болю
Землі
Повітря
І
Здорового глузду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
падає лист
людопадом
тридцять другим
тридцять третім
градом
і хай екватор твій посивіє
і хай прийдеш до причастя в білому
генОцид (цить!) вже є
генотипом осені
у рамці терново зміреній
аптечно стерильний місяць
запрошує в гості інфарктну лампадку
щорічно
о шістнадцятій
і до світанку
і плаче місто скреготом та криком
десь дзвін скубе готичну тишину
нас ще лякають епідемією грипу
а там
лікують голодом весну
сумна фата побитих комарів
цілує скло вдовиних вікон
сортую душі…
великі та малі
голодні
висохлі
усіх за віком…
бадилля - замість колосків!
нестача крові у власних венах
мою молитву ти переступив
вбиваєш цвях у двері неба
ерозія розгніваних століть
змиває з себе сім мільйонів люду
і мати
край
дороги
ще
стоїть
примарою
припухлою
без бруду
падає лист
людопадом
тихо
на груди
градом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
тупцюєш сходовою кліткою
наче сновида у сонячній системі
вже закладаєш жовтень
Падолисту
(як завжди за старою проекцією
по тій же схемі)
а я співаю тобі панегірики
стаю паломником
художньо вартісним
забобонним
чотиритомним і без
обгортки
мав досі стійку композицію
Пролог
Епілог
Сім актів
І за лаштунки
а зараз
командою «Струнко»
гальмую міжреберні образи
чи то вже
обриси
нової планети
фольклорно подерті
не римовано скупі
і написані
мовою трикутною
(як стихії)
при купі
без поеториторики
та
читабельності…
бо піщинкам мало розуму…їм треба перлиноденності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
чую запах рядків
що замерзли на твоїм підвіконні
на долоні невпинно танцює повія-весна
я навшпиньки себе піднесу до твоєї спітнілої скроні
пальці сохнуть
то карма на двох нас одна
обвітрились вуста у сьогоднішніх
днів-старожилів
хоч прикрию папером нашу осінь
як Єву з гріхом
нераховані вірші
якими наповнились жили
божеволіють тихо
у німому метро
десь позаду небес
у куточку чийогось балкона
сірниками горить завагітніла думка-нічліг
і стікає вином закодована повість по ньому
алкоголікам добре
вони можуть забутись на мить
акровіршем малюю твою постать в осіннім болоті
і волосся смакує цигарку
відчуваючи холод туманів старих
загубити себе у руках
чужинецького вітру
я посиджу на кріслі
сокусую образи-сновиди
як комаха Ґрегор
вдчуваю розпач
як він же хочу жити
а
ти
і там
закінчення
всього
мого
несказаного і несказанного
перебутого і недопитого
прикритого
посмішкою
ідіота)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012