| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Мене не цікавить з ким ти живеш,
кого уникаєш,
Мене більше тривожать твої сни.
Що ти бачиш, коли засинаєш?
Колір неба, який він у твоїй голові?
Які звуки линуть назустріч тобі?
Чи там є ще той страх, невпевниність, сила,
Що пів року тому ми у собі носили?
Чи там є ще птахи? Чи дощі? Чи зірки?
Чиє фото тримаєш в кишені? Скажи.
Не спитаю, що робиш, чому не писав.
Я лиш хочу дізнатись, ким без мене ти став,
Подивись мені в очі. У пам'ять впусти.
Розкажи мені чесно всі свої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
А весь оцей час, у змінах погоди,
В затуманених відстанях, у сталих водах,
В безвітряних просторах, в незримих далях
Щось між ними росло. Те, що всім керувало.
Зараз вже смішно вже буде згадати,
Вона довго не знала: їхати чи лишатись,
А він все вагався: боротись, чи здатись,
І, навіть, коли вона прасувала чужі комірці,
А він довіряв своє серце іншій руці,
Воно не всихало, все росло і росло,
Розлуками й досвідом наливало зелене стебло,
Підживлялось рясними сльозами,
Як у Шекспіра, за законами драми.
Вростало все глибше корінням у землю,
Щодень тягнулося вище, до неба.
До їхньої зустрічі проросло крізь будинки,
Могили, озера, дороги, гвинтівки,
Формуючи пам’ять, гартуючи вдачу,
Ніколи не втомлювалось їх надихати.
Цікаво, чи знали вони? Відчували?
Що поруч росло те, що всім керувало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Загартовані вірою в кращі дні,
Вималювані на стінах будинків,
Закодовані в очах перехожих,
Не кажи, що ти не розумієш,
Ти з народження дихаєш ними.
Ці написи, вони всюди,
Вони наші знаки і дороговкази,
Повсюдно пронизують простір наскрізь,
Дозволяючи часу текти без образи.
В силуетах незнайомців, в вітринах,
В пропахлих цвіллю підвалах,
Ти в серце відкрий їм дорогу,
Де б не ходив, особливо на барикадах.
Не дивися очима й побачиш,
Не слухай думок, слухай тишу,
В полях, у подвір’ях, у вікнах,
Вслухайся, вони заколишуть.
Відчуваєш? Це сильно? Незвично?
Не бійся, це вже пів роботи,
Тепер прочитай їх у голос. Впізнав?
Це справжні молитви, вони допоможуть усе побороти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
І тоді ти спитаєш, чи не жалкую я про згаяний час
Ті роки й кілометри пройдені наодинці, без нас,
Ті вірші, прочитані на самоті, те нерозділене тепло,
Що зростало під ковдрою, і ночами не зігрівало - пекло.
І тоді я скажу, що щаслива, що маю тебе,
Я щоранку радію, що ця мить ніяк не мине,
Але понад усе я щаслива за ті роки,
Коли ще ні тебе, ні себе я не знала, прости.
Я тоді віднайшла всі паролі від відчаю й зради,
Знехтувала усі можливі поради,
Відкопала з-під попелу стомлену віру,
Зкаченілу, змарнілу, таку вчахлу і незрозумілу.
Адже довго і вперто «гаючи» час, я зростала,
І виросла у розуміння, що більше не хочу без нас.
Ось тепер я вже можу поруч плисти,
довіряти тобі і стрімкій течії,
і дякувати за те, що у кожного з нас
був той згаяний, схиблений, втрачений час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Це лише дощ, він тут, з тобою,
В бездонній темряві кімнат,
Він з неба ллє без перебою,
Не в лад.
Заплющуй очі, заспокойся,
Йди за потоком, вір воді,
І проростатиме колосся,
В пітьмі.
Впусти любов у свою пам’ять,
Зроби зусилля і вдивись,
У мальовниче різнобарв’я,
В цю ніч.
Шукай в ній колір, спокій, силу,
На волю тугу відпусти,
Почуй ласкаву колискову,
Засни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Минуло більше 3 годин, а вона все непорушно лежала на ліжку. Волосся покривало її обличчя наче східна паранжа, крізь яку проглядались лише блискучі, втомлені очі, що гостро вдивлялись в темну кімнату. Ноги вже отерпли, звисаючи з ліжка, але підняти їх не було жодних сил. В роті пересохло. На відстані витягнутої руки на столику стояло горнятко з чаєм, який ніхто не питиме. Вона ненавиділа холодний чай, він обпікав її тим терпкуватим присмаком, від якого хотілось зморщитися й зменшитися. Думка про прохід через вітальню, де сидів він була нестерпнішою за спрагу: «Ще трішки полежу. Ще мить»
Три години тому вона повернулася з вирішальної зустрічі. Тоді гарячий чай видавався за необхідність, а після – прогулянка, можливо навіть пробіжка. Натомість, вона впала на ліжко як тільки увійшла до кімнати, неначе видихнула з себе усе повітря, і лишилась лежати безформна, розплескана на постелі.
«Треба змити все це. Треба зібратися і змити все це». Вона зібралась і підвелася, ввімкнула нічничок, і здригнулась від світла, яке так несподівано залило кімнату: «Вода допоможе».
Вона прислухалась. Десь за стіною вже сопів той, що так її втомив. Коли вона місяць тому прийняла рішення піти – він нічого їй не сказав, тільки обійняв і попросив писати. Вона дала їм ще три тижні, до 7-мого квітня. 24 дні на пакування валіз, смакування розлуки, завершення всіх справ, і встановлення нових, видозмінених стосунків. Це був довгий і щасливий майже місяць. Він не втомлювався дарувати їй радість і подарунки: інколи випічку опівночі, інколи ручного м’якого крокодила, часто милі записочки китайською. А одного разу навіть приніс додому філіжаночку з пістолетом замість ручки і ласкавим написом «Біч, вере іс май кофі?» і ковзани, аби їй було зручно вчитися кататися щосереди. Він дуже старався зробити ці 24 дні особливими, такими які не хочеться забути. Він хотів красиво все закінчити, а вона, натомість, почала мріяти про продовження. В її голові все склалося зовсім в інший пазл – щасливий кінець, де вже немає розлуки. «Розлуку можна відкласти до менш солодких часів,» - помилялася вона.
Вагання, більші за помилку, і рішення прийнято. Він зберіг те, що вона вже втратила. Сон. Він спить там, за стіною. А у снах певно бачить себе в аеропорту, обіймаючи її востаннє, і промовляючи ніжні слова прощання. Він вже три дні до неї не говорить. Вона наче щезла, зморщилась випивши холодно чаю, як тільки відклала розлуку, як тільки вирішила лишитись. Його вчили поважати рішення, але не привили поваги до змін. Особливо, до змін рішень. Він не хотів розуміти. В них був цілий рік, навіть більше. «Рік – це так небагато,» - думав він, відпускаючи. «Рік – це ціла вічність,» - думала вона, прив’язуючись. У неї ще ні з ким не було цілого року.
Вона вже віджалкувала, вже відчула себе дурепою, вже усвідомила наслідки, тепер лише їх пережити. І навчитися поважати власні рішення.
А ще лишилося завтра здати квиток, і сьоме квітня вже ніколи не станеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664650
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Коли я вже не можу з тобою,
А ти ледве зводиш зі мною,
І всі можливі загули і наші двобої
Покриваються млою.
Коли ти вимикаєш світло в кімнаті,
Де я могла б ще читати,
А я навмисно забуваю дати,
про які слід було б пам’ятати.
Коли я замість «Доброго ранку»
Без слів наливаю собі молока з корицею в склянку,
А ти, в повну силу надриваючи жили,
Викидаєш усе, що ми разом носили.
І те, чого ми хотіли перетирається на попіл, зрозуміло.
Коли шум в голові вже стихає,
А ранкового сну ще немає,
Ти не знаєш як бути:
Терпіти? Провчити? Постаратись забути?
Відповідь – зла, вона приходить сама,
Як тільки добігають кінця кола завершальних фаз,
Коли крізь ці рядки, замість обіймів і спростувань, лунає:
«Мала, це ж про нас! Клас!» І все скінчається враз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016
Придивись, і помітиш як сніг
Сьогодні повільно падає в небо.
Чим він марить? Чого він хоче?
Я певна, йому небагато треба.
Він мріє танути на твоїх долонях,
Бути білим, легким, великим і ніжним,
Летіти і бачити лише свободу.
Саме, мабуть, тому, підлітаючи ближче до нас,
Відчуваючи багатовольтну напругу,
Сніг пильно вдивлявся в наші обличчя,
І чекав, коли ж ти візьмеш мене за руку.
Він відчував, що ми - два вулкани,
Обидва гарячі й такі непевні,
Сніг боявся об нас обпектися,
і бажав повернутися в небо.
Щоб не слухати пустих запитань,
Не просити гарантій, не давати обіцянь,
Щоб продовжити свій політ, швидкості не набирати,
Чути подих і стогін землі, легкості не втрачати,
Падати в зиму, падати в вічність, падати, але не впасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Ні за чим не жалкуй,
Що відбулося, то відбулося,
Відкрий свої очі,
Вийми квіти з волосся.
Розпусти свою гриву,
Хай вітер її поцілує,
Дай волю всім чарам,
Всесвіт їх не змарнує.
Обійми все, що прийде,
Полюби все, що бачиш,
Як Схід зажевріє,
Ти собі все пробачиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Я дякую тобі за ці два місяці,
За пережиті щирі відчуття,
За неможливість бачити і втішити,
За подароване зорі передчуття.
Я дякую тобі за все, що сказано,
І все, що втаєно. Напевно треба так.
Все склалось як давно було загадано,
І не важливо, що скінчилося ніяк.
Я дякую за те, що вже нема надії,
Вона б забрала все моє життя.
Сьогодні ж викресає нові мрії,
І в зиму нам немає вороття.
Я дякую за кожну настанову,
Вони тавром відбились на чолі,
Я дякую за все, що відбулося,
Та більше дякую за те, що ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Усе відомо наперед,
Настане квітень, і розіллється весна,
Під вагою перелітних пташок повітря натягнеться як струна.
Ти ловитимеш їхній спів, а з ним зловиш тепло,
Ще одна мить і весна візьме тебе під крило
Свіжістю розіб’є сонність кімнатну,
Прибере місто, полоскоче набережні, сади та проспекти брунатні.
Очистить озера, й річки,
Пом’якшить спраглий ґрунт,
А з ними відфільтрує й людські думки,
Змістить пріоритети, спричинить мозковий штурм та душевний бунт.
Комусь подарує маленьку надію,
Для когось приготує нову мрію,
Інших змусить забувати минуле,
Відкопає з-під снігу щось дороге, надважливе, те, що заснуло.
А закінчивши всі справи, змусивши вічність на себе чекати,
Вона прийде, всядеться поруч, і буде довго, невтомно вчити тебе кохати,
Шукати, знаходити, відпускати і знову шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Він вириває з корінням частину її,
Ту частину, що любить писати,
І вона поступово забуває Іншого, колишнього,
З ким мала так багато, що якби й дуже хотіла не могла би всього пригадати.
Стирає з пам’яті рідні очі, рухи,
Погляди, і запахи спільних ночей.
Відпускає на волю всіх химерних створінь,
яких вони разом начаклували, коли ще мали чари.
І годували, доки була сила й наснага.
Вона одночасно вміє любити лише одного чоловіка,
Навіть якщо «одночасно» триває менше хвилини,
Вона на той час втрачає ниточку до Іншої своєї половини.
А коли половини немає поруч так довго,
що здається, навіть, час вже забув про вас,
Вона тихенько збирає в свою шкатулку всі шкорлупки, крихти, недопалки Їхнього разом,
І, вдивляючись в зелені очі свого сьогодні,
вона малює Його штрихами назовні.
Місця, де він пройшов, дрібниці, які зауважив,
слова, які не сказав, але певно б зважив.
Слухаючи дихання цього чоловіка, фільтруючи його рухи,
Єдине, що вона може без жалю – то спати.
Й у своїх снах щораз проживати
вбиту частину спогадів, стерту частину записів, секунди часу й миттєвості баченого,
без яких її зеленооке сьогодні втрачає будь-яке значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Море могло б нам стільки всього розказати,
Про хижих звірів, про інші світи, яке воно певно ховає на дні.
Про світло й вологу, опір, повітря,
важливість річок, особливо у квітні.
Воно б порівняло нас до птахів,
Що замість дому й братів, вибирають не злізати з вітрів.
А ще показало б білих китів, настільки великих,
що треба довго вчитися бачити їх серед хвиль.
Воно б навіяло нам про подорожі,
те, чого нам бракувало,
Коли ми навіть не знали, що насправді все мали.
Хвилями об берег, невтомно море нашептало б про час,
Про те, що не можна його втрачати,
Бо він не існує, й його зовсім не можна мати.
А ще проспівало б нам про прощання,
Яке кожного разу має звучати востаннє.
Й нові зустрічі, яких може не бути,
Якщо не довіриш йому обирати маршрути.
Про все що ти мрієш почути,
Про все, що ти бачиш вві сні
Ти можеш його запитати й воно буде щирим,
Лише обери, про що хочеш слухати ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Тоненькою павутинкою по твоїх віях скочується роса,
Омиваючи ясним променем сумні очі та скам’янілі серця.
Легесенько повз твоє вушко минає подих,
Забираючи із собою всі загублені слова та незіграні ноти.
Блискавично та згубно над тобою проходить час,
Вимиваючи спогади та смаки, надаючи барв та забав,
Лагідно підказуючи куди йти, а звідки напевно чекати біди.
Він вбирає в себе твої страхи, сумніви, старі пісні,
Він надає тобі сили, він не лікує, а лише зміцнює твої жили.
Повільно і неохоче тебе полишає сум,
Відкриваючи двері у інше життя, новий вимір,
Наповнюючи його димом і світлом, так щоб зовсім нічого не було помітно.
Забувається минуле, відходить у небуття,
Даруючи тобі спокій, впевненість та світле передчуття.
Всі ці речі, що трапились, і ще трапляться, і нині трапляються, нададуть тобі відчуття краю,
І як тільки воно все поглине
Ти можеш знову вдавати, що я зовсім тебе не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Все вирішено. Ще не остаточно.
Змінити в силах все і біль, і страх, красиві очі, випадкове фото і ...крах.
Вхопитися за мить, не відпускати,
Втонути у буденних справах, й все ж не дати ні часу, ні неспокою, ні жалю,
Втопити корабель, що вирушає.
Надію мати нам ніхто не заборонить.
Повільно ткати на ступнях і скронях прозоре павутиннячко стосунків,
Любові й смерті, снів і поцілунків,
Обіймів, нервів, радості, турботи,
Повільно й томно переплітуючи соти.
Нікому не давай ввести себе в оману,
Роздерти свіжу рвану рану.
Я обійму тебе, й на вушко прошепчу жіночно:
"Все вирішено, та не остаточно".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
У пам'яті досі дзвенить прощальний аккорд,
І дилема -
Я прагну тебе обійнять,
та ти так далеко від мене.
Плекаю у думках жалі,
Соу соррі складаю у схеми,
Бажаю тобі повісти,
Та ти недосяжний для мене..
У мріях ховаюсь щодня,
Страхаючись в дійсність вернути,
Натрапити хочу на шлях,
Що може тебе повернути.
Планую побачення час,
Храню почуття сокровенне,
Та ти не оціниш зусиль,
Твій вибір - далеко від мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Росія, вечір, сонце сіло.
Сьогодні провела літак
Очима, в небо темно-сіре
Ти – на борту, і це вже факт.
Я залишилась у печалі
Сама з собою, на один,
Життя моє – незримі далі
Та місяців нестримний плин.
\
Щоразу у новому місті
Я поглядом шукаю порятунку
Одне бажання маю променисте –
Знайти кохання вищого ґатунку.
Та щось не так в моїй сердечній волі
Я йду до нього, а воно - ніяк
Чи я можливо збилася з дороги
Чи може провела не той літак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Давай божеволіти, не зволікати,
крильми надломленими пута зривати,
давай відпускати без жалю й супротиву,
щиро прощати дурощі вдосвіта.
Давай помирати кожного ранку,
до болю стискати руки на ганку,
давай пити каву хмільними ковтками,
дощу не боятись, плакати в парі.
Цей місяць із лишком давай усміхатись -
дай бути щасливою, не оглядатись.
Доки є шанс, ніким не розтрачений,
Давай уникати правди сурової,
Давай цінувати кожен момент,
Доки ми ще говоримо одною мовою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Не бачу нічого вже сорок два дні
Я пам’ять втрачаю – дай руку мені.
Прощаюсь з цим світом – рушаю на схід,
Я мушу здійснити цей перехід.
Торкаюсь долонями тіла твого,
На смак відчуваючи рідне тепло,
Я слухаю дихання – серце тремтить,
Останні години фіксує на мить.
Але, ігноруючи простір та час,
Я вірю в спроможність не втратити «нас».
Крізь кляті години – часові пояси
Ти будеш мене до світла вести,
а я прикриватиму наші тили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Життєві дороги днів і ночей сплітаються,
Але свічки не згасають, коли генератори вимикаються.
Буденні тумани голови нам занехаюють,
вони тхнуть зневірою через порушене травлення.
Події незграбно в пазл об'ємний складаються,
шукаєш гармонії - йди до людей, які виділяються.
Мільйони варіантів вирішують долю історії,
Лише від тебе залежить, яку обереш траєкторію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
У всіх у нас різні життя,
Та ліпше на те не зважати
Так легше, простіше, й приємніше
інашим щодень докоряти.
Спішити додому, до плити,
Й щомісяць рахувати витрати,
Чекати двох тижнів на рік,
Щоб тоді , в кращому випадку,
гайнути на Карпати.
Збирати гроші на ЕйчТіСі,
Або вибивати їх з тата.
Щоночі лягати до півночі,
На навчання не забивати.
В усьому навколо шукати грошей,
Лишаючи час на дозвілля.
Виходити заміж, чекати дітей,
Не дбаючи про довкілля.
Ламати голову як здобути зв'язки,
Як хитріше у світі прожити,
Здаючи за гроші не скляні пляшки,
А друзів і вміння любити.
Заплющити очі та гнити в авто,
Про себе рахуючи статки,
Стидатись своєї квартири й того,
Що в тебе немає коханки.
Повісити мрії в вбиральні на гак,
І ноги об них витирати.
Жити напевно можна і так,
Так навіть легше вмирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012