| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Дай руку мені, не питай куди йдемо,
Я триматиму міцно долоні твої,
Пригортатися ніжно я буду до тебе,
Ну а ти цілуватимеш руки мої.
Я вестиму тебе через темні простори,
Лабіринти проблем і стежини невдач,
Ти ітимеш покірно й незгоди та горе,
Не торкнуться тебе, бо з тобою є я!
Ти ітимеш слухняно, неначе дитина,
Що тримає за руку матусю свою,
Ти ітимеш зі мною, не питай лиш куди,
Тільки міцно тримай, милий, руку мою.
Я крізь темряву ночі тебе поведу,
Ти не зможеш побачити шлях під ногами,
Та не бійся, я знаю, куди я веду,
Лиш тримай мою руку, і не відпускай.
Ти побачиш яскраві вогні вдалині,
Ти почуєш спів птахів і вітерцю подих,
Ти побачиш блакитнеє небо вгорі,
І чудесного цвіту безкраї простори.
Це майбутнє твоє, куди я поведу
Тебе, серце моє, тільки руку тримай,
Я кохаю тебе, і дорогу знайду,
По якій у майбутнє підем ти і я!
21.07.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Чому усе було та складно?
Чом ми змінить нічого не могли?
Зима вже друга стелить простирадло,
А ти любов мою не розділив.
Навколо холод, холод навіть в серці,
Що так горіло місяці тому,
Не знаю, чи ще та любов озветься…
Чому ховаю я в душі вину…
Не знаю, в чому провинилось серце?
Йому ти не накажеш не любить,
І не закриєш за стальнії дверці,
Бо й так воно страждає і болить.
Забудь його, забудь прекрасне!
І біль отой умить погасне!
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Прийшов уже вечір,
Темно надворі,
З'явилися в небі
Яснії зорі.
Пустивсь дрібний дощик
На землю із хмар,
Сховався в щілинку
Маленький комар.
Прокинулись сови,
Літають у небі,
Поживи шукають
У цей час для себе.
А зорі все світять,
Сміються ласкаво,
І знають хто добрий,
А хто лукавий!
Мій перший вірш, написаний у віці 6 років :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
І знову тиха ніч, і знову зорі,
І знову легкий сум, і знову сльози,
І знову в серці запанують грози,
А в голові рояться думки кволі...
Як важко зосередитись на чомусь,
І ніби пусто в серці й в голові,
Не хочеться і думать взагалі...
Закрити очі, і забутись знову...
Здається, не існую я насправді,
Не розумію де я, що роблю,
Навіщо це? Дай відповідь, молю!
Навіщо? І хто цьому радий?
Як важко вийти із такого стану,
І повернутись в світ життєвих буднів,
Радіть життю, забути світ облуди,
І спокій віднайти такий жаданий...
2006 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Тепло твого серця мене зігріває,
Твій погляд і посмішка силу дають,
Ти щастя і горе моє відчуваєш,
І в сірих очах я себе впізнаю.
Ми часто з тобою ту ж пісню співаєм,
Ти часто закінчуєш фразу мою,
Мені допоможеш, хоча й не питаю,
І я без вагань все тобі віддаю.
І що це, скажи? Як ми це називаєм?
І звідки приходить таке почуття?
Багато речей ми ще досі не знаєм,
Бо зовсім коротке ще наше життя.
Але я без сумніву відповідь знаю!
Це дружба серця нам обом зігріває!!
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Любіть мову рідну, яку захищали,
Яку лиш недавно ми відвоювали,
Що кров'ю полита, сльозами умита,
В кайдани закута, в неволі закрита
Була затаврована і заборонена,
Й подалі від нації добре захована.
А предки за неї життя віддавали,
Щоб рідною мовою ми розмовляли,
Щоб линуло слово, щоб квітнула мова,
Щоб рідною була вкраїнська розмова,
Щоб ми не ховались, щоб ми не боялись,
Щоб рідною мовою ми спілкувались.
І предки своєї мети досягнули,
Народові мову вони повернули,
І дали нам волю, і дали нам долю
Без страху, без нагляду і без контролю!
У вільній країні, в щасливій родині,
Що ще потрібно нормальній людині?
Навіщо нам друга державная мова?
Невже українською гірша розмова?
Навіщо кидати, навіщо топтати,
Як можна здобуток такий забувати?
Вона ж твоя рідна, вона ж солов'їна,
Без неї не буде уже України!!!
Англійці, французи не мусять питати,
Чи рідною мовою їм розмовляти,
Чи нею їм мислити, нею співати?
Чи нею нові покоління навчати?
Як можна сквернити, як можна ганьбити,
Невже можна мову свою не любити????
Любіть, українці, свою рідну мову,
Лиш так справді вільними станемо знову!
Не будем питати, як нам розмовляти,
І будемо мову свою поважати!
У вільній країні, в щасливій родині
Будемо жити ми завжди віднині!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012