| Сторінки (1/85): | « | 1 | » |
. СВЯТА УКРАЇНА
Бачу стійку мужню всепереможну, бачу Осяйну УКРАЇНУ Святу!!! УКРАЇНА Є Світло Святе Святих! Доброго ранку, дня! Рідна УКРАЇНО, Світло Світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
. Колись молодші були ми,
Й хоч голова вже кольору зими,
Бринить струна душі, співа,
Вийма із серця лагідні слова,
Й хвиль осяйних світлоспадом
Огорта тебе квітучим садом!
03.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Доброго першого ранку в Новому році і дня!Нехай ми проживемо цей рік під Божим Покровом у тиші МИРУ, сяйві РАДОСТІ, світлі ЛЮБОВІ! Нехай ми і Україна в цілому здійснять могутній тигриний стрибок в економіці, науці, розвитку культури, мистецтв, духовному зростанні, вздоровленні і омолодженні кожного хто потребує цього, в добробуті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935594
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Не та жінка богиня,
Яка грається у богиню,
Богиня та, що живе
І про це не знає.
Вона, як легка хмаринка у небі,
Близька й недосяжна,
Вона свіжість весняного ранку,
Вона ранкова зоря, що сяє,
Вона проявлена досконалість буття.
* Вірш входить у цикл: "Семивірш жінці"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Голки звуків встромляються в полотно тиші,
стібками викладають візерунок мелодії,
спиралі полотна, збагачені, огортають враз,
гіпносповиті, ми заклякли окрилено.
Ніби згорнуто простір, і течії час -
десь далеко, непомітно полишив нас.
Коханий! Ти не можеш тепер від мене піти,
ти моя солодка й щемна рана.
Він мовив: я з тобою, ми разом, кохана,
померкли для мене всі інші світи.
Зорі небесні нам впали на чола,
все пройнято піснею серця, довкола.
22.04.18
*Цього вірша додано у "Семивірш жінці"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
. На вшанування пам'яті
мужньої людини та
видатного науковця
Стівена Гокінга.
Супервсесвіт - материнський Всесвіт,
який народжує малі всесвіти - діти
крізь обернені чорні діри - білі діри.
Один з таких всесвітів - наш.
Чому він розширюється?
Відповідь проста - діти ростуть.
Інше питання - як виник
Материнський Всесвіт?
Космічне дерево життя?
А воно звідки?
З насінини?
І так далі.
*Текст не претендує на науковість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783029
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.03.2018
. Ми зустрілись випадково,
Я до тебе мовив слово -
Променіють очі радо -
Поринаю в вир прогадок.
Усмішка горне,
Горне струмопотік,
Волосся чорне,
Трепіт рук і повік.
25.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2018
Прозореними очима подивімося на
"Чорний квадрат" Малевича.
Двовимірна пласка картина може
приховувати у чорноті третій вимір
і більше вимірів - багатовимірність.
Цей твір підштовхнути може
до думки про існування вікна
або вікон до матерії-енергії структуризатора Простору,
яку називають темною матерією-енергією.
Таке вікно не може бути двовимірне чи тривимірне,
якщо воно існує.
Ступінь досяжності-недосяжності
диктуватиме захист багатовимірністю,
чи в інший спосіб.
Намагання дослідити вікно-перехід
вимагатиме перебування дослідника
у всіх наявних вимірах переходу одночасно.
Втім, часового виміру у такому переході
може не існувати.
16.01.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772017
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.01.2018
Я Єсмь, Я Єсмь, Я Єсмь!**
Пошук гіпертези, що об`єднає світ.
Я Єсмь поширення і всеохопність тиші миру,
Я Єсмь поширення і всеохопність сяйва радості,
Я Єсмь поширення і всеохопність світла Любові,
Я Єсмь поширення і всеохопність духовного здоров`я,
Я Єсмь поширення і всеохопність ідей цінностей, які належать всім,
Тож нехай, в Україні та в усьому Світі запанують тиша миру,
сяйво радості, світло Любові, духовне здоров`я, ідеї цінностей,
які належать всім!
*Додавайте свої молитовні рядки в коментарях.
**Промовляючи Боже ім`я Я Єсмь ми погоджуємось
бути Його інструментом у цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766254
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017
Ось знову зміщений ранок у день,
не реалізований намір вкотре.
Дні - вагони нестримного руху потягу,
незбагненого.
Перехід між ними лиш у певний час,
та в одному напрямку, напрямку руху.
Багаж планів, намірів, мрій - тягар невтіленості.
У балансуванні канатоходця перегляд,
сортування, відбір.
Внизу річка - безодня наїжачених зірок.
Замість жердини - молитва.
05.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765057
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.12.2017
. Dуховність всеохопна - глобальна зброя
проти розбрату, війн,
Dуховність всеохопна - всеспасіння,
Dуховність всеохопна - перехід в 4D*.
Коли у кожнім серці:
Тиша миру,
Сяйво Радості,
Світло Любові.
*чотиривимірний світ
17.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746587
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.08.2017
. Ми пасемо зірки у безмежжі,
піднесені легкістю світла,
засиділись в туманності райдуг,
вслухаючись в дзвони припливні...
Далеко ліси, мохом пропахлі,
далеко вітри, такі дароносні,
бистрини річок - вітання вершин,
разом співи, тепле проміння очей.
Тут відстань без міри, все в гостроті,
далеко, усе так далеко...
лише тут розумінням сяйнуло,
як я вас усіх, люди, люблю!
10.07.17 м. Івано-Франківськ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741727
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.07.2017
. Істоти з чолом:
Чолоносні,
чолохиткі,
чолопадні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704079
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 01.12.2016
Блукати - ширяти у висях захмарних,
невпорядкованих чи гармонійних,
Блукати - пливти потоками планів - мрій,
нереальних, уявних,
Блукати - проникати крізь твердість чужих рішень,
шукати відплати,
Блукати - складати соломинки слів
у пошуках краси мудрості,
Блукати - шпортатись у протигазі - гідрокостюмі
генітальними фройдовими лабіринтами,
Блукати - затачуватись присмерками - ейфоріями
алкогольного духа фальшивого,
Блукати - набувати добробуту показного - пихатого
у зарозумілості,
Блукати - літати біло - золотокрило
у променях - сферах кохання,
Блукати..., де краще, коли усе марево, ілюзія, Майя,
чи чиясь комп`ютерна гра?
5 листопада 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698826
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.11.2016
М ати
У країна
Д арує
Р аїнно
І стини
С вітло
Т обі,
Ь (м`яко)
07.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688136
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 12.09.2016
. Любі Зоряно й Олександре!
Вітаю з одруженням вас, щиро і радо!
Нехай із небесної сині
вам привітно всміхається сонце!
Нехай повними будуть скрині,
і співають пташки у віконце,
і нехай панують між вами
тепло злагоди й світло кохання,
із доброділами й щирословами,
хай сяйво зірок променіє вітанням,
вам квіти хай шлють тонкі аромати,
нехай Бог направляє життєву вам путь,
і радісні будуть всі ваші дати,
хай здорові народяться діти й ростуть!
У цю зорепадну ніч
ви будете віч на віч,
хай щастя завжди буде з вами,
годинами, днями, роками!
Щастя вам! Щастя вам! Щастя вам!
13.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683735
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2016
Пробач мені мою недосконалість,
а я прощаю тобі твою.
07.07.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682392
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2016
Безмежна, фрактальна, всюдисущна всеохопність Добра
є зрозумілою очевидністю
з наявного існування фрактальних структур* Світів,
їх незнищенності,
при локальності, обмеженості зла,
і недоступності йому Вищих Світів,
маємо надію колись стати недоступні злу.
*Фрактальні структури - самоподібне повторення
структур при зменшенні або збільшенні масштабу.
Класичним прикладом тут є розгалуження гілок дерева.
07.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682391
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2016
Білі коні,
плин небом, повільно,
білі коні,
нестриножений рух,
білі коні,
насолода свободи,
білі коні,
ви тепер не в загоні.
03.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663696
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 03.05.2016
Той, хто навчиться,
знайшовши в собі промінчик Любові,
переступати своє его,
почне здобувати
мужність, великодушність, мудрість.
25.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662592
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 28.04.2016
. Поезія - коли у межах звичного
знайдено незвичне, із почуттям
міри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652507
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 18.03.2016
. 1
Дерева скинули вбрання,
Стало прозоріше повітря,
Ми йдемо парком навмання
Крізь золоті осінні титри.
2
Спить вічність у кронах дерев,
Синь неба розлито над нами,
Що знову птахів забере,
Посиливши плин монодрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651645
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2016
ПАСТКИ ЧАСУ
Часова кишеня
Його уявлення потрапили у часову кишеню,
змістились акценти і мотивації.
Неусвідомлена часова клаустрофобія викликала
хибну аргументацію і наміри,
і, як наслідок, агресивність дій.
Уникаймо ж часових пасток!
Які приховані в свідомості.
17.12.15
Регресивний рух
Таких осіб великі є натовпи,
багато хто із них давно
летить у прірви глибочінь,
та головою вниз,
і виникає тут ілюзія піднесення…
Уникаймо ж часових пасток!
Які приховані в свідомості.
17.12.15
Лабіринт
Найстрашніше!
Складається із безлічі кишень,
що з`єднані ходами хибностей думок, уявлень,
за незбагненим багатомірним алгоритмом,
отже неописово…
Рятівною тут може бути Нитка Аріадни,
якою може стати
що завгодно
із позитивів,
закладених на початках в свідомості.
21.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630432
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2015
. О, осене...
О, осене блакитноока!
О, осене золотокоса!
Неба синь твоя висока
Й падолистом йдеш ти боса.
А в висі журавлиний клин
Тужливо лине межи хмар,
Нагадує про часу сплин
І літа щедрий плоду дар!
17 вересня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607483
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.09.2015
. В Зимі пахощі
Зародку Весни сплячо
Усміхаються.
Твоїх сухих губ
У спраглості бажає
Життя джерело.
Гніздо орлине
У захмарних висотах.
[i]Нео[/i]криленість.
Дихання життя,
Напруження лазера.
Вихід за межі.
16 вересня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607184
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 16.09.2015
. Осідлавши стринги
За темною у дірках завісою
Приховано море світла,
То не дірки може – очі,
Очі сповнені сонць
Споглядають… віками крізь час.
Що ж ви робите?!!! Істоти з чолом,
І фінальний акт вистави який?
Вибір є?
Чи детермінантний ланц лише…,
Чи осідлавши стринги,
Мудрість знайти, поза часом.
Та зрозуміють хіба одиниці…
Прийди ж Епохо Мудрості і Світла!
Стань же серце на розуму чоло!
6 червня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585748
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.06.2015
. Хижа тінь
Йде за мною повсюдно,
Хапає, тримає за ноги,
Суне клейко й марудно,
У гори, яри і пороги…
Чи облетить восени-навесні?
Отже ж літаю без неї у в сні…
14 травня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581229
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.05.2015
***
Рясніє срібно дзвін кришта’лю,
Солодяться вустами келихи у парі,
Кохання човен в рифові коралі*
Незрячо плине в винній хмарі…
*Намисто з коралу, традиційно його дарують коханим.
919*
Звук серебрится хрусталём,
Устами слились два бокала,
Любви ладью вина фантом
Несёт на рифы… Шторм, в семь балов…
*Номер вірша збірки: Игорь Хомин, Поезия: Зеркало Сознания. - Літературно-художнє видання, Івано-Франківськ, 2005. – с.668: 201 іл., рос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015
***
Полум` я сяйво грає урочисто ,
Ллє сльози віск у сумі…
То що, Полум`я наміри нечисті?
Мабуть той віск закоханий в Полум`я.
917*
Игриво Пламя и речисто,
Воск заливается слезами…
Неужто с Пламенем нечисто?
Скорее воск влюбился в Пламя…
*Номер вірша збірки: Игорь Хомин, Поезия: Зеркало Сознания. - Літературно-художнє видання, Івано-Франківськ, 2005. – с.668: 201 іл., рос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015
Зерна Доброї Волі
Сяє сонця чоло
Над Україною,
Архангела синє гало
Вбирає її раїнно.
Ось! Я ЄСМЬ повсюдно в свідомості Бога!*
Я ЄСМЬ поширення тиші миру!
Синьо-прозоре повітря гір
Співає з запашними вітрами степів,
Глухі не чують Божий докір,
Голос серця їм занімів.
Ось! Я ЄСМЬ повсюдно в свідомості Бога!
Я ЄСМЬ поширення тиші миру!
Вітрильник сонячний мій
Летить у променях мрій**,
Сіє зерна Доброї Волі:
" Прокинсь людино до кращої долі!"
Ось! Я ЄСМЬ повсюдно в свідомості Бога!
Я ЄСМЬ поширення тиші миру!
*Заклик (містична формула, мантра) Ланело*** до Бога
**Кожна мрія має підгрунтям надію, а часто-густо і віру
*** Апостол і Євангеліст Марк - Вознесений Владика Ланелло,
недавно втілювався на землі Марком Профет - містиком двадцятого
сторіччя, який став Посланцем Вознесенних Владик, раніше будучи
Марком, за дорученням апостола Петра написав Євангеліє про діяння Ісуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527869
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.10.2014
. Духу твердиня
Україна - світу форпост,
Планка небесних висот,
Україна - духу фортеця,
Шлях до життя в безпеці,
Україна - Світла твердиня,
Добра і Краси господиня.
6 вересня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2014
. . . .
Трипелюсткове полум`я Життя
є Божественою Іскрою
як дар життя, свідомості та свободи волі від Бога.
Воно запечатується в таємній оселі серця кожної людини,
щоби завдяки Любові (рожеве полум`я),
Мудрості (жовте полум`я),
Волі та Силі Божественого Начала (синє або блакитне полум`я),
закріплені там,
душа могла здійснити задум свого буття
на фізичному плані.
Також воно є Христополум`ям і полум`ям свободи,
або "fleur-de-lis" (квіткою лілеї),
воно є іскрою Божественості людини,
її потенціалом для Христобуття.
Наш Прапор має в собі позначення кольорами
Божої Волі-Сили та Мудрості.
Кольори-вогні, що полум`яніють в серцях
пробуджують все більше людей,
і завойовують світ.
За матеріалами книги "Наука Изреченного Слова"
Марк Л. Профет, Элизабет Клэр Профет
1995 "Лориэн", пер. с англ.
23 серпня 2014, на День Прапора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519172
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 23.08.2014
. ...
В ім`я Бога і його Христа*
можна звеляти і всім тим,
хто воз`єднався з Божественним Началом
в ритуалі вознесення,
оскільки вони єдині з Богом,
і, отже, є Богом в дії.
Тому небесним воїнствам і Всевишньому
бажано отримувати доручення
невознесенних душ,
щоби, служачи Господу,
ввійти в дію в світі матеріальної форми.
За космічним законом цим служителям
Бога і Його Христа не дозволено ні в що втручатись
заради людей і від імені людей,
поки ті не прикличуть
в ім`я одного чи кількох осіб Трійці.
Тому молитись так - і правильно і благоугодно:
[i][color="#1100ff"]В ім`я Бога Всемогутнього я наказую
повному імпульсу світла із серця Архангела Михаїла
і його легіонів синьої блискавки зійти сьогодні на Землю
і володарювати!
Прийми панування над всіма силами
антихриста
і над усім, що противиться прояву світла Божественого Сина-маляти
в кожній душі, яка має буття тут!
Ми молимось до тебе, О, Захиснику Віри,
в ім`я Христа, однородженого Сина Бога Отця-Матері,
нехай звершиться воля Божа,
нехай явиться Божа любов і
нехай пізнають мудрість Бога
у всіх чотирьох кінцях Землі
і в кожній нації!
Потрійною силою полум`я свободи звільни невільників!
Ми дякуємо Тобі і приймаємо це звершеним тепер
у повну силу і в ім`я Святого Духа!
Амінь.[/color][/i]
*З книги "Наука Изреченного Слова"
Марк Л. Профет, Элизабет Клэр Профет
1995 "Лориэн", пер. с англ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518585
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.08.2014
. ОАЗА ДОБРА
Людино, зазирни всередину себе!
Завітай у своє серце!
Зрости в ньому квітку добра
І допоможи зробити це іншому.
Ніщо не минає безслідно.
Мир в одному серці може ланцюгом
причин і наслідків
призвести до миру і щастя у всьому світі.
Треба вірити в це і бажати цього.
Немає ні малого, ні великого в Світобудові,
Закон один для усього.
Перерви ланцюг зла в своєму серці -
і буде рости оаза добра.
У цьому - Істина.
Человек, загляни внутрь себя!
Загляни в свое серце!
Взрасти в нем цветок добра
И помоги это сделать другому.
Ничего не проходит бесследно.
Мир в одном серце может по цепи
причин и следствий
привести к миру и счастью во всем мире.
Нужно верить в это и желать этого.
Нет ни малого, ни великого в Мироздании,
Закон один для всего.
Прерви цепь зла в своем сердце -
и будет расти оазис добра.
В этом - Истина.
Ольга Моргунова
Черновцы, 1994
Переклад на українську - мій
23 липня 20014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513155
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.07.2014
Хайку, дещо нетрадиційні
Який шляхетний той
Хто не скаже під спалах блискавки:
"Ось воно наше життя".
Мацуо Басьо
Спалах блискавки
Перетікає вічно -
То наше життя.
Плине бистрина,
Співає на камінцях
Про що її спів?
Як в місячну ніч
Чутно спів соловейка,
Сріблом стежинки.
9 червня 2014
Спогади сиві
Мандрують димами хмар,
Чаю пахощі.
Забринів стрингів*
Розмаїтий хороспів,
Світ форм у русі.
19 червня 2014
*Див. "Теорія струн", у Вікіпедії
Схов у блискавці
Мабуть найнадійніший,
Від бруду життя.
27 червня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504466
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.06.2014
Р усь-
У країна
С вята
Ь м`якістю перемагає!
22 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494282
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 22.04.2014
. Ефект Вавілону
Немудрий хоче мати велике тіло,
Мудрий прагне величі духу,
"збирання земель" результатом має
вхід у свою критичну масу,
по досягненні якої спрацьовує
ефект Вавілону...
4 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490542
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 05.04.2014
. Многая літа - вічная літа...
Многая літа - вічная літа - миру - кожній людині!
Многая літа - вічная літа - миру - кожній сім`ї!
Многая літа - вічная літа - миру - всяким язикам!
Многая літа - вічная літа - миру - кожному народу!
Многая літа - вічная літа - миру - людству усьому!
Многая літа - вічная літа - всезростанню Любові!
Многая літа - вічная літа - піднесенню духа людини!
Многая літа - вічная літа - цивілізації боголюдей!
Многая літа - вічная літа - Братерству Космічному!
Многая літа - вічная літа - буттю під Божим Покровом!
10 березня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2014
. Розум
Розум увінчаний серцем
не творить зла,
протилежне - демонізм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482338
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.02.2014
. Чисті сувої
У передчуття Весни
Ви поклали душі,
У щасливі вічні сни
Небесна сотня руше...
Світло неозоре в прозрінні,
Із Ваших грудей,
Об`єднало серця в Україні,
Серця мужніх людей.
Вічна Вам Пам`ять Герої!
Людство розгорне чисті сувої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481463
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2014
. "Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця
твого,
тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих
підгірків тримаєшся. Та коли б ти кубло своє й
високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе,
промовляє Господь." Єр 49:16
Зазначено в Святому письмі
про три категорії людей:
вовки - по ділах їхніх
впізнаєте їх,
козли - козел є прообразом
всіх неправедних людей
"які помруть у своїх гріхах",
а також символом диявола,
який загордів і поставив
своє серце
на рівні з Божим.
Вівці - "Сам Я пастиму Мої вівці,...
Я буду їх пасти по правді”,
Говорить Господь.
23.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2014
Причини поширення
Гіпноз слабкодухих
Злочин проти Основ духовності
Звільнення від фрейдизму
http://www.sacrum.ru/Modern/Froid.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2014
Вітаю всіх із Новим роком
У цей складний нелегкий час
Народження Нового Світу
Всіх хочу привітати вас
І побажати всім розквіту,
Здоров`я доброго усім,
Високу духові орбіту,
Добра і щастя попросім
В Творця,собі й для всього Світу.
В добрі і злі узрім різницю
Серцями як духовним оком,
І над всіма – Творця Десниця!
Вітаю всіх із Новим роком!
30.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469315
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2013
. Єднання
Єднаймося серцем і духом,
Відчуймо що ми всі одно,
Могутнім окриленим рухом,
Пустимо нечисть на дно,
Треба зробити лиш крок -
Прозірно як мудрий пророк -
Заповідано нам – Перемога!
В молитві підтримка у Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2013
. Глибокий внутрішній спокій...
абсолютна* душевна рівновага...
свіжість, свіжість весняного ранку...
сяйво, сяйво, сяйво радості...
світло, світло, світло Любові...
легкість, легкість, легкість Світла...
чистий, просвітлений Сяєво-Дух...
18.11.2013
*(або) динамічна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2013
. Смішними є потуги
пачкатих псевдоісториків
. Хроніки...
На високій горі,
над річкою часу
сидять кобзарі
і діти Парнасу.
Тут вид неозорий
і повний всеогляд
всіх людства історій -
у правді їх прогляд...
30.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440477
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.07.2013
. РАНОК І ВЕЧІР
Над обрієм сонце. Ранок.
Річка. Легенький серпанок.
Діамантами сяють роси,
Верби у воду занурили коси.
Птаство до неба підносить пісні,
Линуть довкола трелі рясні.
Надвечір півнеба в заграві –
Півнеба грозою вагітне.
І ось блискавиці яскраві
Хмари зшивають світлом.
Тополі – стрункі монументи,
Гілля догори підвів,
Виконують роль диригента
Симфонії хмар і вітрів.
30 липня 2002
На фото робота автора (комп. обробка фото)
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2013
. Цікавість, або розваги "его"
Він любить грозу - Вілюгро,
не зачиняє балконні двері,
для того,
щоб дивитись на блискавки,
і як падає дощ.
Він грався з блискавками,
вибирав ділянку неба,
де були ще легкі хмари,
згущував їх,
уявляв як накопичуються
в хмарах протилежні заряди,
а за цим - блискавку,
ще трохи...
і розряд відбувався,
такий процес повторювався протягом грози,
кілька разів,
бо це було цікаво,
і під час нової грози знову все,
з варіаціями,
так само.
Потім Вілюгро спало на думку,
що це вже не експеримент,
а безглузда небезпечна забава,
можливо для когось,
можливо і для себе самого.
Так,
це вже не було ні експериментом,
ні мистецтвом.
У Вілюгро виникло інше бажання -
помалювати північним сяйвом...
Ілюстрація - фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425204
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.05.2013
. Мати
Молода мати,
нічний неспокій,
так хочеться спати,
рідне дитятко
й надії високі
на своє янголятко.
. . . . . . . . . . . . . .
Дорослі діти,
онуки ростуть,
посивіла мати...
коли ж сидіти?
. . . . . . . . . . .
Лікарняні палати,
Остання путь...
На могилі квіти...
*Цей вірш додано у "Семивірш Жінці"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Весняно Великоднє
На пучках пальців
відчуття ранково-весняної свіжості,
згодом на долонях…
Відчуття ранково-весняної свіжості
на тім"ячку,
як у ранньому дитинстві,
коли воно було ще м"якеньке,
віє, віє, віє на тім"ячку -
то вітерець Святого Духа!
Поступово
відчуття ранково-весняної свіжості
охоплює все єство -
вітерець Святого Духа -
його можна відчути фізично!
Коли центри тонкого тіла
потребують очищення,
можуть бути легкі поколювання,
або замість свіжості і прохолоди -
відчуття тепла,
з часом це минає і
приходить окрилене відчуття-радість
ранково-весняної свіжості,
наповненість Світлом.
04.05.13
Ілюстрація - документальне фото енергій групової медитації
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422799
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.05.2013
Доторки минулого,
а для когось - тепер,
притягальність майбутнього -
хтось уже в ньому.
Холод минулого -
відійди,
подих майбутнього -
обережно, вогонь...
На фото робота автора виконана за допомогою комп. програми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417293
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.04.2013
Подарував троянду
Хлопець дівчині,
До нього байдужа
Вона викинула її,
Подув свіжий вітер,
Він підхопив троянду,
Підійняв її до хмар,
Заховав у вологість
Легкої хмаринки.
Відтоді та троянда
У небесній блакиті
Живе у сяйливій росі -
Символом нерозділеного...
На фото робота автора виконана на computer(і)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416453
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.04.2013
. Дівчинка
Дивляться широко на світ оченята,
Хочуть збагнути все і пізнати,
Та не все дозволяє мати.
. Дівчина
Окриленість мрій,
Романтизму сувій,
Перше кохання,
На принца чекання.
. Кохана
Струм тепла від руки до руки,
Очі в очі - спільне проміння,
Ми дорослі і ми малюки,
Під зоряним неба склепінням.
. Жінка
Довершена гра форм,
Таємниці незбагненна глибочінь,
Тепло і холод, штиль і шторм,
Найбільша царина енергій інь.
Почуттів тонкі метаморфози,
Часом..., вінок рабині на чолі,
Ні! То корона королеви... раптом сльози,
Ніжність рук, доглянутість і... мозолі...
. Мати
Молода мати,
нічний неспокій,
так хочеться спати,
рідне дитятко
й надії високі
на своє янголятко.
. . . . . . . . . . . . . .
Дорослі діти,
онуки ростуть,
посивіла мати...
коли ж сидіти?
. . . . . . . . . . .
Лікарняні палати,
Остання путь...
На могилі квіти...
. Жінка. Пісня закоханого серця.
Голки звуків встромляються в полотно тиші,
стібками викладають візерунок мелодії,
спиралі полотна, збагачені, огортають враз,
гіпносповиті, ми заклякли окрилено.
Ніби згорнуто простір, і течії час -
десь далеко, непомітно полишив нас.
Коханий! Ти не можеш тепер від мене піти,
ти моя солодка й щемна рана.
Він мовив: я з тобою, ми разом, кохана,
померкли для мене всі інші світи.
Зорі небесні нам впали на чола,
все пройнято піснею серця, довкола.
. На фото робота автора (виконана на комп., в стилі Г. Клімта)
. Жінка - Богиня
Не та жінка богиня,
Яка грається у богиню,
Богиня та, що живе
І про це не знає.
Вона, як легка хмаринка у небі,
Близька й недосяжна,
Вона свіжість весняного ранку,
Вона ранкова зоря, що сяє,
Вона проявлена досконалість буття.
*Тут в значенні за кількістю віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2013
. * * *
Легкі весни зітхання чути,
такі ефірно невимовні,
Земле, скидай крижані пута,
віншуй її на груди повні.
Промінням сонце ніжно сяє,
щоб перший пролісок сміливо
здолав сніги, що сплять у гаю,
і розтулив пелюсток диво.
11 лютого 2001
*Вірш виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402530
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2013
. * * *
Так незбагнено легко
раптом повіяло весняно,
тонким і невловимим відчуттям
світанків березневих
у кожній часточці
моєї невагомості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402412
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.02.2013
. Оксані Ядлош
* * *
В цей лютневий морозяний день
Я дарую Тобі троянду вогняну,
Й найніжніші слова із найкращих пісень,
І серце, що тобою зачаровано-п’яне!
. 6 лютого 2006
Оксанин день
На фото авторська робота, див. мій фотоальбом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398713
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.02.2013
Ми носії небесного вогню
(до Дня соборності України)
Гей! Серценосці, де ви?!
Ви, носії небесного вогню!
Чому ж забули Життя-древо,
долаючи Землі стерню?
Згадай ж у піднесенні духу
й вогонь свій роздмухай,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Негоже ділити примари,
простувати негоже внікуди
лиш темряві вигідні чвари,
бо зброя її словоблуди.
Пізнай своє серце, пізнай свій дух,
до Неба скеруй свого серця рух,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Знай, Україна – то струна
в гармонії космічного акорду,
від давнього Дажбога й Перуна
й до другого Христа Приходу.
В приціл потиличний кати,
холодним блиском ока злого,
безсилі бачити-знайти
народу Душу й Шлях-дорогу.
Ми носії небесного вогню!
Хто з серцем? Тому треба,
долаючи Землі стерню,
з’єднати ним Україну і Небо!
22 січня 2001
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394309
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.01.2013
Вітаю всіх одноклубників, читачів, організаторів і адміністрацію сайту з Новим роком, зичу всім щастя, здоров"я, здійснення мрій та позитивних задумів, бажаю всім успішної духовної трансформації.
. Новорічне
Вітер грає в зимову флояру,
Несе ночі оксамитні крила,
Відганяє сумну хмар отару,
Щоб ця ніч нас зорями зустріла.
Хай щастя, радості й духу перемог,
Всім кого у цім житті зустрів я -
Недругам і всім тим ким горів я, -
Зішле з небес благословіння Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388767
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2012
На шибі вікна замерзле відлуння розмаїття думок,
За вікном дерева в своїх снах...
З-під снігу - є легке відчуття їх весняної замріяності,
Вітер вихоплює з гілок звуки -
Він намагається скласти з них зимову сонату.
Вслухаючись,... можна побачити мерехтіння і переливи їх кольороспалахів.
Ця краса наскрізь проймає єство,
Хочеться поділитись..., білокрилі промені-думки линуть до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2012
Чи то знавці календарів заплуталися геть,
В тлумаченнях своїх захмарних,
Чи то Господь віддалив нам погибель-смерть,
Чи майя жрець мав камінь замалий у справах календарних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386647
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.12.2012
. * * *
Кожна година –
моя родина,
кожна хвилина –
моя дитина,
кожна мить –
моєю вічністю снить.
Липень 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2012
. “Скільки важить сльоза?” –
запитала у Бога дитина
(фраза, почута з радіопередачі)
Хай би не було вже більше сліз,
Світились би очі радо –
Я біди усі би далеко відвіз,
Коли б мав на те владу.
Боже, то не виклик Тобі –
Вірю, витреш Ти кожну сльозу-перлину,
Та поки живем у терпінь добі,
До Тебе молюсь за кожну дитину.
16 березня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2012
. Синові Сашку
. Гадаєш так звично
оголеним серцем
по лезу життя іти?
11 серпня 2004
. Де ж вони крила твої,
щоб у просторі серця літати,
і душі солов’їні гаї,
й духу високого білії шати?
З вірша, березень 2004
Сину мій, сину,
Має життя глибину,
Сину мій, сину,
Має життя й вершину.
Плин у широкість, падіння в забаву,
Та раптом увінчить розрядом яскравим,
Кличе і вбік, і униз, й догори –
Вибір робити щодень, щопори.
Сину мій, сину,
Дарує життя й гіркоти годину,
І хоч би довкола усе цвіло,
Ходить воно із закритим забралом,
І болю, як мало б його не було,
Ніколи не може бути замало.
12 серпня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.12.2012
. "Не створиш усіх осетрами", -
сказав Бог, створивши оселедців.
. Норвезькі прислів"я та приказки
. (К., 1991, "Дніпро")
На підвіконні вже різдвяник набирає силу,
Він зацвіте, він неодмінно зацвіте,
Тугеньки пуп"янки чи мають віру непохилу,
Чи женуть геть цю страхозливу - зло оте.
Буде Різдво святе - нам хоче сповістити квітка
Й Світла так багато, що вистачить усім,
Душі усі отримають від свого заробітка, -
Гряде Вік Духа, Боголюдства - там наш Дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384677
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.12.2012
. Узимку
Коли урочисто узимку
лунають січня срібні дзвони,
коли смереки в небо стрімко
націлять в сні крилаті крони
й Зимових Свят прийде пора,
турбот і радості хвилини,
і в співах Коляда** стара
у двері стукає щоднини,
коли в купелі білих мрій,
огорнених у білий сум,
засяє зоряний сувій
мінливо-мерехтливих дум,
коли під дахом кришталі
в промінні сонця звеселкують –
нехай у серці не жалі,
хай світло й радість Храм збудують!
18 лютого 2003
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
** Тут – обряд колядування.
Коляда - Бог зимового Сонця, який повертає коло Сварога до Весни.
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384666
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.12.2012
... Синові Олегу
Медитація
Вістря меча,
башти основа,
горить свіча
у просторі слова.
Мить на вістрі
Вічністю стала,
у башті майстрів
крила Дедала.
Спалахнула свіча –
простір бринить,
грізне слово меча –
Вічності мить.
26 липня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2012
.
* * *
Серце людське – таїна,
як же його зрозуміти?
А вже підганя сивина
і стали великими діти.
Досить уже думок…
всі ці падіння і злети
живлять ілюзій струмок,
ставлять мари тенета.
Де ж вони крила твої,
щоб у просторі серця літати,
і душі солов’їні гаї,
й духу високого білії шати?
………………………………
На Божій долоні – весни й раї,
На Божій долоні – здобутки і втрати.
Березень 2004
*Вірша виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2012
...
Лавка мала секрет -
Спинку, що вслухалася
В стукіт сердець...
З висоти польоту бачить птах
Як ти, лавко,
Увібравши в себе почуття закоханих
Ховаєш їх під легкістю снігу...
Не дури нас,
З першим теплом
Вони прийдуть по своє піднесення
І, не усвідомлюючи цього, віддаватимуть знову.
9 грудня 2012
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383635
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.12.2012
* * *
Я якось думку ухопив за хвіст,
Налив у келихи червоного вина,
Якраз то був не піст,
А думка була свіжа й недурна.
Й для тосту келих я підніс …
Де ж думка ділась гарна та?
Стою здивований, ображений до сліз,
А в зниклості очікувань нудилась самота.
Тож хай живуть наші надії,
І світлом сяють в серці мрії,
Хай у красі думки прийдуть
На справи гарні й добру Путь!
Й щоб корабля життя вітрила
Напнула міцно віри сила!
28 грудня 2005
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
. Божеє Царство всередині вас
Від Луки 17.21
Всім прощаю, я схиляюсь в чеканні, Мати і Отче,
У вершинному лотосі в дусі стою,
Тобі серцем вклоняюсь, о Космосу Зодчий,
Тут, в Промінні Любові, в самому Раю.
* Народженим згори, з Духа – від Івана 3. 3, 5 – 8.
Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2012
1. Очі духовні розплющ,
побачиш палаючий Кущ –
навіки промовляє Отець:
“Я Сущий. Я ЄСМЬ!”
2. Біля серця твого Стою.
Вже Світанок. Мову почуй Мою,
Стукаю вперто – кличу Додому.
Людино! Прокиньсь у своїй печері –
Я ЄСМЬ відчинені двері,
Не зачинити які нікому.
3. Знайди Того Христа,
що Ним творилися зірки, Земля,
у цьому радість є проста,
вся Мудрість і вся суть.
То він до тебе промовля:
“Я ЄСМЬ – Істина, Я ЄСМЬ – путь”.
28 липня 2002
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2012
* * *
Що це, падіння чи злет,
коли ставиш на хмарах намет,
коли дивишся, повний надій,
в очей глибочінь, за обрії вій? –
Недосяжно далеко десь долі сувій –
коли трепіт проймає наскрізь
всю сутність твого єства
і є страх зруйнувати якісь
душі тонкі торжества.
Коли голос зникає зрадливо
і здатність промовити – диво! –
чим серце є повне до краю.
Пані! Що ж робити я маю?!
Коли Вас так я кохаю!
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів.
"Семивірш" - тут за кількістю віршів.
Лист
Мелодії чарівні звуки
Приховує твоє ім’я,
Занурений в туман розпуки
В ту музику вслухаюсь я.
Минає день, минає ніч –
Ти в моїх думах цілий час,
Там ми з тобою віч-на-віч
Ведемо бесіду про нас.
Надії крихту мені дай –
Тебе молю, тебе благаю! –
В очах твоїх знайти той рай,
Що віддаливсь, чи вже немає?
Якщо не “все”, і ще не край –
Тебе я серцем обіймаю!
“Не стріляйте у білих лебедів”–
заклик цей пролунав колись
* * *
День засвітився і згас,
й ніби пружина якась
тримає на відстані нас…
від цих забобонних пружин,
навитих із слова “зась”,
не сягнути жодних вершин.
Я спалахом серця ураз,
палючим його вогнем,
спалю забобонний сказ –
і тернії всі обминем.
За руки візьмемося ми,
тіла від Землі відірвем,
махнемо легкими крильми –
у сяйну блакить ясним днем.
“Не стріляйте у білих лебедів” –
заклик цей пролунав колись –
хай вони у своїм еґреґорі
полинуть у зоряну вись**.
** Апограф.
* * *
Втрачено спокій навік,
збожеволів, мабуть, чоловік –
втелющився аж по чуприну –
кохає чужую дружину.
Чи довго тривати це може,
чи не вискочить серце “вороже”?
Куди ж ти мене завело
у пітьму, у Світло, в добро чи у зло?
Зітхаю тепер день і ніч,
страждаю, тремчу і плачу –
побачитись нам віч-на-віч
повстало в складну задачу.
Господи! Допоможи і не карай суворо,
бо я вже або умру, або буду літати, скоро.
* * *
Може й для когось ні
для мене ж ти – богиня!
Прийди хоча б уві сні –
моїх думок княгиня.
Губами торкнусь твоїх рук,
волосся торкнусь водоспаду,
від цих солодких мук
може знайдемо раду.
Обличчя чарівне твоє,
образ весь твій, кохана –
а в серці: жадана, жадана –
натхнення мені надає
щось дати тобі високе,
мій янголе медовоокий!
Із твоїх улюблених квітів
всю прикрашу тебе пелюстками
* * *
Не зустрілися наші очі,
коли ти почула: “кохаю”,
вірю є десь слова пророчі,
що колись тобі прочитаю.
Ти сказала мені: “не знаю”,
а в душі – зорепад почуттів,
та долоні я підставляю –
і все бачу й сприймаю без слів.
Ти можеш тепер зрозуміти –
Що тебе я шукав крізь віки,
а серця вогонь родить квіти
і на тебе падуть пелюстки.
Глянь же в очі – й рука до руки,
й серцю серце дозволь зігріти.
Ходив байкар по світі
і розважав жінок,
складав сонети про кохання…
Мрія
Чи можливо мати разом
серце вогняне на двох?
Чи можливо поєднатись
всіма глобулами душ?
Чи можливо облетіти
разом всі зірки, Світи?
Хай нам виростуть ці крила,
хай увійде серце в серце,
хай зіллються разом, разом
всі дванадцять наших тіл,
хай здолаємо ми Простір,
подолаємо хай Час,
хай веселка і проміння
огорнуть навічно нас.
...складав, та не для всіх,
лише для тих, кого кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2012
Якщо життя шляхами
тебе веде ідея,
коли прийдеш до тями –
спитай себе: “А де я?”
11 серпня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2012
Знов у вечірнім небі сяє Оріон**
Великий Пес*** милує діамантом око
і ближчає нам зоряного неба Трон,
й симфонія думок у мандрах десь високо.
Як світло бачить те душа
й радіє серце з того –
Різдво на крилах поспіша,
освячення несе від Бога.
На шибах вікон візерунок,
дерева в паморозі мрій,
святкового повітря трунок
підхоплює в світи надій.
27 грудня 2003
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
**Сузір"я яке можна побачити в осінньо-зимовий період в південній частині неба
***Зірка Сіріус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
. Матеріальні прагнення
Всмоктали нас
У турбуленцію проблем
З’ясування в ескулапа
Життя ішло своїм неквапом,
та в ньому щось було не так,
і я пішов до ескулапа
на з’ясування що і як.
Він третім подивився оком,
Пізнавши, що в моїм єстві є
Й сказав до мене якось боком:
“Хапального рефлексу атрофія”.
8 вересня 2003
По розмові з “інтегральним”
продавцем “духовності”
О, ти пристрасна дитино!
Не бери мене на кпини, –
Вже давно колач я тертий
І тобі скажу відверто:
Що небесне й що земне,
Гроші де й духовність де –
Ти все змішав, та це мине,
Лиш серцю чистому осяяння прийде,
Прийде, та не за гроші,
Та не від тих, у кого гаманці хороші.
16 жовтня 2003
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
. Мово рідна
Мово рідна, буденна,
бачити жаль як всує
сіра маса злиденна
ніжне тіло твоє шматує.
Мово рідна, висока,
хто осягнув не в злобі
пильним та мудрим оком
всю світломісткість в тобі?
Мово рідна, глибока,
хто серця твого чесноти
збагнув в світлоносних потоках,
знайшов, що ти маєш цноту?
Мово рідна, – дар Бога,
увібрала ти Всесвіт увесь.
Молюсь біля лона твого –
хліба у дусі дай нам, Господи, днесь.
12 лютого 2001
Чистість, що Він уподобав
Українська рідна мово, –
І буденна і святкова!
Лину до твого порога,
За тебе благаю Бога.
Увійду шанобливо в твій Храм
Молитись вдячно до Бога
За Радість, яку Він дав нам,
За Чистість, що Він уподобав.
Всім за мову молитись треба,
Нехай зрозуміють люди:
Мова рідна – ключі до Неба,
Сяйво, що запанує всюди.
Хто збагнув світлоносність твою –
Серце той має чутливе,
Мова наша – як спів у Раю,
Звуків солодких злива!
Мово, ти ідеш крізь віки
І веселкові твої пелюстки,
Хоч не зовсім розквітлі,
Радо сяють у Божому Світлі!
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2012
Дотеп
Руки – то продовження серця людини!
Перетвори на те ж і розум, і язик,
Здобудь чудову цю перлину,
То зникнуть розпач, сльози й крик.
19 липня 2002
Пай, що є в бутті
В гіллі високої тополі
гойдалися зірки –
вели з небес Сібіли долі
про знаки добрі та гіркі.
Таке чарівне лилось світло,
що міцно погляд прикувало,
й таємне притягальним стало –
у серці ж так надія квітла
за обрій глянути зухвало.
Але зірок про долю не питай,
коли що випало в житті, –
добро чи зло тобі на пай,
як шлях сприймай,
що наданий в бутті.
7 вересня 2003
*Переміщено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
. У серці кожного нехай
Яскравіє іскра Божого полум’я
* * *
Вже очищення час!
Час “збирати каміння”,
він Володарем кличе нас
пройти крізь вогонь сумління.
Громами весняними б’є,
аж вібрують у відповідь скроні
й щось пульсує крилато-легке,
і підносить на сльози солоні.
У розлитість співучого світла,
в кришталево дзвінку чистоту
опануймо шлях заповітний,
наданий нам за мету.
11 лютого 2001
* * *
Дмуть життєві вітри,
віють гірко-солоні,
сльозу на обличчі зітри.
Пам’ятай – у принад ти в полоні.
Вічно бо йти в зачарованім колі,
вічно нести у серці надію,
споживати уроки долі
у вірі, що життю я радію.
Прийди ж, омріяна Свободо!
Впадіть з очей залізні шори!
Нехай надійде твій Володар
й розвіє думи, смуток й горе.
19 липня 2002
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Прийдемо
Шлях Чумацький над нами
яскравіє, що розсипана сіль,
споглядає за розвитком драми,
тамує в серцях наших біль.
Вогняний філософський дух –
то сповненість наших дум,
Землі завершальний круг –
то мужність і радість, і сум.
Прийдемо до Світла, прийдемо!
Бо крилами дух вироста,
годі стелитись поземо**,
вже в радості серце й в молитві вуста.
10 лютого 2001
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
** Забуті математичні терміни:
поземо – горизонтально, паралельно до землі, тут – до землі;
( доземо – вертикально).
* * *
Дещо ти вхопила, пані Спокуcо,
в непевній своїй перемозі:
той зрізав козацьку чуприну й вуса,
той в нетрях розпуки, в ганебній дорозі.
Та не шукаймо зовнішніх ознак,
бо кожен, певно, має в собі смак.
Але ж було, що волю шанував козак
й шаблю духу, віри мав напоготові,
й серцем і душею розумівсь на Слові.
Та з Віку Нового нас кличе Проміння
шлях подолати у дусі здоровім,
скинувши зайве – вчорашнє зотління,
бо не тримає на Небі вже гребля Вогонь.
Ми йдемо! Впасти серцем нам, Боже боронь!
12 лютого 2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379809
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2012
* * *
Примружив очі день
І огорнув серпанком втоми
Встидливу радість в погляді твоєму,
Й твої пестливі руки.
Ми ще в відгомоні пісень,
Ми наодинці, ми вже вдома –
Ми линем до свого Едему…
Ми в сяєві його і в звуках.
Жовтень 2005
* * *
Нас поєднали Бог і ватри жар,
Ти не сама уже і я не сам,
Моєму серцю ти від Неба дар –
Душі моїй – Божественний бальзам.
Купаюсь я в твоїх очах
Й тепло моє в тобі шаліє,
Ти мої крила, я твій птах –
Ми так високо, моя мріє!
Тут сонце, місяць, сяють зорі –
Вони співають нам у хорі,
Ми в місяці-човні до рання
Пливемо хвилями кохання.
30 жовтня 2005
* * *
Господи, бачиш, ми є щасливі,
Ми у вдячній молитві, в Твоїй світлозливі
І вдивляюсь я в очі, в жіночі, в чудові,
Що радістю повні в мовчазній розмові.
Ти в міцно-гарячих обіймах моїх,
Вірю, що наше кохання не гріх.
Мені – твоїх рук обвиття лебедине,
Тобі ж – я оправа, моя перлино!
14 листопада 2005
* * *
Я на тебе не сплів батоги заборон,
Покладаюсь на вірність, кохання, сумління,
Хай вигадки всі відійдуть в пантеон, –
Лиш разом посіємо добре насіння!
15 листопада 2005
* * *
Коли ти від мене далеко,
Лине до тебе зграя думок,
Сохне у горлі як в спеку,
Мрію про поцілунок-ковток.
Руки хочуть тебе в обійми,
Очі прагнуть дивитись в твої,
Чи скуштуємо ще кохання напій ми,
Чи співатимуть в серці ще солов’ї?
18 січня 2006
Метаморфози
Ми разом з тобою в цю мить –
Сповільнює час свій рух,
Єднанням він нашим снить,
Ось він зник чи то вщух,
Ось він душі нам переплів,
Пролітає серцями знову,
Ось ввійшов в лабіринт почуттів
І зводить над нами покрову.
22 січня 2006
* * *
В цей лютневий морозяний день
Я дарую Тобі троянду вогняну,
Й найніжніші слова із найкращих пісень,
І серце, що тобою зачаровано-п’яне!
6 лютого 2006
Оксанин день
*Переміщено із збірки "Легенди..." для зручності читачів.
"Семивірш" - тут за кількістю віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
. Присвячую моїй дружині
. Оксані Ядлош
ЛЕГЕНДИ ВОГНЮ КОХАННЯ
1
Природою кохання є кристал небесного вогню.
Ласкавим світлом у прагненні охоплена людина,
Коли проявлено вогонь в ній крізь життя шляхів борню
І вже настала ота давно омріяна година.
Як у серці й в погляді ще струменіє світло духа
І знайдено того, кого з надією шукалось ним, –
В зливі почуттів зникає із душі прикра посуха
Й розвіюється сіра туга за оточенням марним.
Кохання справжнє ніколи не прийде ніби зненацька –
Бо воно вилітано крилами у вічності душі,
В кохання простір, ніхто не в змозі, не увійдеш хвацько,
Й вогонь кохання у запалі не міняють на гроші.
У сяйві той, кому назавжди чи вперше, чи востаннє
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання.
* Розпочато 10.02.06. “Легенди…” написано у формі віночка сонетів.
Виокремлено з однойменної збірки для зручності читачів.
2
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання,
Нюанс яскравістю помітний грає в барвах почуттів,
Де обрій розуму й віє лише холод міркування,
Там в спалахах її зникають швидко сірі тіні снів.
Кристал небесного вогню в сяй-промінні зірки тої
У зародок можливого кохання потай зростає,
І все життя, при всій надії, до смерті до самої,
Гірко й солодко нам туга за коханням серце крає.
Коли ж опірно, в самоті згораєш з болем ти в вогні
І є від того стану горе, наснага, радість й мука –
Бо встати навзаєм, хоч прикро це, то прагнення марні –
То, мабуть, з долею йдуть неусвідомлені змагання.
Той промінь, світло і кристал є як щастя запорука,
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання.
3
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання.
Надмайстерно Богом зіткані з Любові ми і Світла.
Та у пошуку шляхів, в свободі волі намагання,
Завжди ілюзій повні, нас не ведуть в життя розквітле.
Коли б у вірі мудро ми Волі Божої йшли руслом,
Коли б прагнули жити у Просторі Його Любові –
Чарівно й дароносно змінився би цей світ спокуси,
І все би сталось, як сказано в Святому Божім Слові.
Та ми мчимо зашорені в шаленстві прагнень, днів, ідей,
А ще ми в хащах впливів від думок і настроїв людей,
Й кохання набуває часом незбагненно дивних форм,
То воно світле і спокійне, то воно як буря, шторм.
І в груди хвиля б’є, й не обійти життя густу стерню,
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню.
4
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню,
Торнадо пристрастей карає почуттів світлу рідню,
З’їдає всю красу в полум’ї чорнім хижа круговерть
І темна пустка змієм лізе в душу зранену ущерть.
Трагічно в жахи і морок поринає розум швидко,
Й може від кохання до зненависті вже менше кроку,
Якщо ж рука від Світла тримає Аріадни нитку,
Із лабіринту зла є змога звільнитися, нівроку.
Та у кохання є серця лет захмарний та високий,
Той, що двома здобутий у співзвуччі душ, в сплетінні рук,
Коли туди, де не сягає звичайне людське око,
І птах не долетить, долине двох сердець гарячий стук.
Той відлік радісний чутно лунко у небесних залах,
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах.
5
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах,
Розряд потужний дає напруга високих почуттів.
Повагом, у сяєві сердець, окрилений діалог –
Поширить ауру душезлиття на далечінь світів.
А світло тої аури тонкіш за квітів аромат,
І недоступні оку його палітри переливи.
Кристал вогню кохання виростає у мільйон карат –
Все це побачити в чистоті душі лише можливо.
Кристал вогню кохання – диво й природи надтонкої
Він має сім земних і сім небесних в собі кольорів
І сяють вони чисто завжди у величі й спокої,
В єднанні світла серця й променів ранкової зорі.
Та все ж кохання, понад усе, то почуття тендітне,
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне.
6
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне,
Й може перейти воно в кохання ніжне оксамитне,
Так за бурхливої весни цвіт швидко облітає – жаль
До справжнього ж кохання йти, як йти у пошук по Грааль*.
Душа і серце відродились в пречистім Божім лоні,
Їх струн-проміння звучить небесно-лірно-урочисто,
Кохання простору досягнуть душі крилаті коні,
Й кристали ті вогняні вони зберуть в диво-намисто.
В коханні відтінків є стільки ж, як шлють нам з неба зорі,
Багатократно їх помножить душ піднесених собор.
Літають двоє птахами в світлянім співóпросторі
І повнить щастям легко їх весни веселковий мажор.
Сонце лагідне весняне щедрим літом вже вагітне,
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне.
* Грааль – святий Грааль, чаша Грааля – у легендах містична чаша, заради наближення до якої і з метою долучитись до її благотворної дії лицарі здійснювали свої подвиги. За легендою, це чаша зі святою кров’ю Ісуса Христа, яку зібрав Йосип Арімафейський, котрий зняв з хреста тіло розіп’ятого Христа. Також є легенда про те, що чаша спочатку була чашою першого причастя на Таємній Вечері, і нею користувались Ісус Христос й апостоли під час Таємної Вечері.
7
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне.
Йдучи шляхом терпіння, таланту в творенні, щоб стало,
Коли доглянуте кохання, ще паростком тендітним
В неперервності своїй, в могутнє б дерево зростало.
Міцне в корінні встоїть воно на вітрі й буревії,
Вдягнеться в плетиво з проміння сонця, місяця й зірок,
Кохання завжди так сповнене надій на крилах мрії,
Не робить воно підсумків, не тягне із життя урок.
Кохання справжнє прагне мудрості й в ній зростати може,
Його не заштовхнути і силоміць в Прокруста* ложе.
Мить кожну в вічності довершать коханий і кохана
Й імлі часу закривати вічне буде вже не гоже, –
Під машкарою часу не завжди Вічність впізнавана.
Близьке до Вічності кохання мудре, у своїх станах.
* Прокруста (Прокрустове) ложе (гр. he kline tu Prokrustu) – ліжко розбійника Прокруста (гр. Prokrustes – витягувач), що жив біля Елевсіну, (поблизу Афін), заманював подорожніх і клав їх на своє ліжко. Коли люди були коротші за ліжко, П. видовжував їх, а коли довші – відрубував їм ноги.
Тесей убив П., обрубавши йому ноги. У переносному використанні вислів означає мірку, під яку штучно підганяють факти та явища.
8
Близьке до Вічності кохання мудре, у своїх станах,
Його високий трепіт дає потугу крилам душі, –
Проявлено з глибин єства все, що нам від Бога дано,
Воно ж енергія польоту, теж воно його рушій.
Незримо є вічності доторк в світовисі небесній,
Там час ніби зниклий, ніби він в грудях назавжди застиг,
Там він чекає, вморожено спить в кристалах, як скресне,
Знов ілюзій потоки і симфоній життя плинуть з криг.
Буде мудрість, як розум придбає від серця корону,
Тож ілюзії шори вже навічно спадуть в забуття,
З ілюзій у мудрість – то прохід вогняний Рубікону*,
Мудре кохання все знає й у вічність вбудує життя.
Кристали вогню кохання спопелять чари й закляття,
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття.
* Рубікон – лінія, межа, що відокремлює когось, щось від когось, чогось.
9
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття,
Пробудиться душі її глибинна й тонка культура –
Можливостям великим уже заспівано зачаття,
Й до симфонії вогню життя здавен є партитура.
Чистота сердець вдягнеться в веселкові світлограї,
Запромениться поміж ними вже навічно ясна путь,
В морі світла зникнуть ненаситні, злі і чорні зграї,
І всі, ким що посіяне, – добро чи зло – своє пожнуть.
Людей порозуміння – Предтечі миру то наснага,
В блуканнях душам людським воно відвічна мрія-спрага.
Так буде, колись всі стануть як єдине Світла тіло,
Й все людьми творитиметься життєдайно та уміло.
Душі крилатій притаманно мати серце вогняне –
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене.
10
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене,
Бо є тепло Долоні Господа на твоїй голові –
Благословіння Бога, вічний дар, яке вже не мине,
Як і надійдуть теж дари іще небачені, нові.
Й духочерпій від Бога стає Господнім світлоспадом,
Таким на поміч, що відстають в духовних перегонах,
Бо на Землі ще кожен є нерозквітлим диво-садом
Й садівником водночас, застряглим в хащах-забобонах.
Щоби вчитися Любові, кохання дане нам на те,
Й коли полум’я серця у троянду вогняну зросте,
Щоби Творцю всього урочисто піднести його в дар,
І як порине в небуття зло чорне з холодом примар –
Час обійнятися усім, хто є Одно* й хто є браття,
Вогонь великий не подолати холодом завзяття.
* Одно – від Івана 17.21
11
Вогонь великий не подолати холодом завзяття,
З вінця вогню кохання лине душ казковий парафраз*.
Лунає музика полум’я у злеті вогнесвяття,
В єднанні позавимірнім єство охоплює екстаз.
Вогонь кохання предивно перейде у світла сяйво,
Саме ж кохання полегко Любові досягне висот,
Кожної душі озброєння таке буде не зайве,
Від нас цього чекає Небо, прагне Бог наш, Саваот**.
Хто зійде на такі вершини, той Світла справжній Воїн,
Лише байдужий не вдягнеться у чисті Божі шати,
Що безліч має на душі він дір чорних і пробоїн,
Й духу меч*** йому ніколи не дано буде тримати.
Не варт кликати тих, хто холодом назустріч різоне,
Не здатне до кохання серце захололе, крижане.
* Парафраз – інструментальна п’єса віртуозного характеру на народну мелодію або тему, запозичену з іншого музичного твору.
** Civotaj – війська свої, звідси Саваот, кн. Вихід.
*** Духу меч – двосічний меч, один бік леза для подолання зла в собі, другий – у світі.
12
Не здатне до кохання серце захололе, крижане –
Й коли душа та на егоїзму милицях гарцює,
І миті життя її минають не в добрі та всує,
Це плодить зло, яке в потилицю ударом дожене.
Змінити варто орієнтири та цінностей шкалу,
Замість падіння в прірву треба піти рішуче вгору
Й до духовної скарбниці додати лепту ту малу,
Відкинувши облогу зла, й Богу виявив покору.
Шлях кохання у Любов – потенції душі великі,
В цілющих променях її згинуть явища всі дикі,
Омиті світлом, душі красу плекати будуть люди,
Лиш гарні дії й діла утвердяться в житті усюди.
Скинь тягар гріхів і помилок, почуй душі благання,
Упевненість крилата краща від роздумів вагання.
13
Упевненість крилата краща від роздумів вагання,
В хитанні – збій на манівці – лише віддалить від мети,
Ув’язнить обертатись без віри у колах страждання,
Чутливих – оголеним серцем по лезу життя іти.
Є й люди в поводженні, що ті чуднохвості павини*, –
Насправді ж людина є дух, а тіло лише інструмент.
Понад усе, надані Богом роки, дні та хвилини
Повинно заповнити світлом, у кожен життя момент.
Кохання – сходинка, й частка Світла в його є основі,
Кожен має свій Простір кохання, в ньому безліч світів,
Оманливих, справжніх, що ваблять й які є загадкові,
Плід яких – безліч як добрих, так і злих думок й почуттів.
Не дасть заблукати усім Основи Життя визнання,
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
* Павини – тут синонім пави, павичі.
14
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
Світло знаходять світлоспрямовані, одне в одному,
Світлонаповненість душі зростає Світлосприйманням,
Велика Світлоємність дарує радість пити Сому*.
У всеохопності Любові нам заховано цей Дар.
Коли подолано всі егоїзму фортечні мури,
Зчищено і змито що на душі був бруд за шаром шар,
Засяє чисто цнота всім Богом даної натури.
За межами можливих і неможливих обчислень всіх
Тяжкої праці незбагненної покладено Творцем.
Чи вдячні ми? – Сновидами занурені в щоденний гріх…
То що ж у світі цім, який ще стогне в злі, буде взірцем?
Своїм полум’ям серця увібрати всю людську рідню –
Природою кохання є кристал небесного вогню.
* Сома – раса – (Ведичне поняття) особливий напій, який п’ють на райських планетах напівбоги, щоби продовжити життя і загострити здатність насолоджуватись.
15
Природою кохання є кристал небесного вогню,
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання.
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання,
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню.
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах,
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне,
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне,
Близьке до вічності кохання мудре, у своїх станах.
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття,
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене,
Вогонь великий не подолати холодом завзяття,
Не здатне до кохання серце захололе, крижане.
Упевненість крилата краща від роздумів вагання.
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378234
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.11.2012
Зачесані верби схилились тремтливо,
щось шепочуть до річки у захваті стриманім,
у цноті торкнулись волосяним дивом
до вод й таємниць, що сховались в глибині.
Осене чарівна, пануєш вже довкола знову!
Ти барвами урочисто-сумними
в журні рядки кладеш до слова слово
і щемом огортаєш серце у нестримі.
Останні дні теплопрозорі
лоскочуть павутинням і промінням,
як згасне день чарують погляд зорі
з “безодні оксамиту чорного склепіння”.
2 жовтня 2000
*Переміщено зі збірки "Легенди..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377987
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2012
Ще трохи, мине лиш трохи днів
І, осене, ти золото краси,
Вкрита у колисці білих снів,
Жертовно знов за срібло віддаси.
Палітра інша...,інші барви
Ляжуть на ці осінні килими,
Та за тепло твоє дав в дар би,
Осене, всі коштовності зими.
У звичній ході пори року
Нашлють пекучих нам пісень вітрів.
Нам тепло в почуттях глибоких -
Ти в моїм серці, в нім тебе зігрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2012
За кілька кроків від вікон
сипле осінь золоті сонети,
звучанням барв бере в полон,
з неба на ріці пише портрети.
Ходімо, люба, подивись,
як біла чайка в дзеркалі води...
милується, як ми колись,
не відпускаймо молодість, ходи...
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2012
Л Е Г Е Н Д И В О Г Н Ю К О Х А Н Н Я
Івано-Франківськ
2010
ГреВіЗ. Легенди вогню кохання : [вірші] / ГреВіЗ. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2010. – 68 с. –
Електронний ресурс : http://www.poetryclub.com.ua.
У поетичній збірці автор висловлює свої думки, враження, настрої, почуття до краси української природи, до жінки, кохання до неї, до рідної мови,
України, до віри і Спасителя, підводить читача до думки про необхідність іти духовним шляхом, відшукує зв’язок між сенсом кохання і Любов’ю,
при цьому автор обирає лаконізм малих форм поезії.
УДК 82-1: 821.161.2
ББК 84 (4 Укр) 6я4
Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір
№ 32718 від 06.04.2010
© ГреВіЗ, 2010
© Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010
*Більшість віршів збірки для зручності читачів представлені на сайті окремо
ЕТЮД ОСІННЬОЇ ПОРИ
Зачесані верби схилились тремтливо,
щось шепочуть до річки у захваті стриманім,
у цноті торкнулись волосяним дивом
до вод й таємниць, що сховались в глибині.
Осене чарівна, пануєш вже довкола знову!
Ти барвами урочисто-сумними
в журні рядки кладеш до слова слово
і щемом огортаєш серце у нестримі.
Останні дні теплопрозорі
лоскочуть павутинням і промінням,
як згасне день чарують погляд зорі
з “безодні оксамиту чорного склепіння”.
2 жовтня 2000
ПРИЙДЕМО
Шлях Чумацький над нами
яскравіє, що розсипана сіль,
споглядає за розвитком драми,
тамує в серцях наших біль.
Вогняний філософський дух –
то сповненість наших дум,
Землі завершальний круг –
то мужність і радість, і сум.
Прийдемо до Світла, прийдемо!
Бо крилами дух вироста,
годі стелитись поземо*,
вже в радості серце й в молитві вуста.
10 лютого 2001
* Забуті математичні терміни:
поземо – горизонтально, паралельно до землі, тут – до землі;
доземо – вертикально.
* * *
Дещо ти вхопила, пані Спокуcо,
в непевній своїй перемозі:
той зрізав козацьку чуприну й вуса,
той в нетрях розпуки, в ганебній дорозі.
Та не шукаймо зовнішніх ознак,
бо кожен, певно, має в собі смак.
Але ж було, що волю шанував козак
й шаблю духу, віри мав напоготові,
й серцем і душею розумівсь на Слові.
Та з Віку Нового нас кличе Проміння
шлях подолати у дусі здоровім,
скинувши зайве – вчорашнє зотління,
бо не тримає на Небі вже гребля Вогонь.
Ми йдемо! Впасти серцем нам, Боже боронь!
12 лютого 2001
МИ НОСІЇ НЕБЕСНОГО ВОГНЮ
(до Дня соборності України)
Гей! Серценосці, де ви?!
Ви, носії небесного вогню!
Чому ж забули Життя-древо,
долаючи Землі стерню?
Згадай ж у піднесенні духу
й вогонь свій роздмухай,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Негоже ділити примари,
простувати негоже внікуди
лиш темряві вигідні чвари,
бо зброя її словоблуди.
Пізнай своє серце, пізнай свій дух,
до Неба скеруй свого серця рух,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Знай, Україна – то струна
в гармонії космічного акорду,
від давнього Дажбога й Перуна
й до другого Христа Приходу.
В приціл потиличний кати,
холодним блиском ока злого,
безсилі бачити-знайти
народу Душу й Шлях-дорогу.
Ми носії небесного вогню!
Хто з серцем? Тому треба,
долаючи Землі стерню,
з’єднати ним Україну і Небо!
22 січня 2001
У серці кожного нехай
Яскравіє іскра Божого полум’я
Вже очищення час!
Час “збирати каміння”,
він Володарем кличе нас
пройти крізь вогонь сумління.
Громами весняними б’є,
аж вібрують у відповідь скроні
й щось пульсує крилато-легке,
і підносить на сльози солоні.
У розлитість співучого світла,
в кришталево дзвінку чистоту
опануймо шлях заповітний,
наданий нам за мету.
11 лютого 2001
* * *
Легкі весни зітхання чути,
такі ефірно невимовні,
Земле, скидай крижані пута,
віншуй її на груди повні.
Промінням сонце ніжно сяє,
щоб перший пролісок сміливо
здолав сніги, що сплять у гаю,
і розтулив пелюсток диво.
11 лютого 2001
МОВО РІДНА
Мово рідна, буденна,
бачити жаль як всує
сіра маса злиденна
ніжне тіло твоє шматує.
Мово рідна, висока,
хто осягнув не в злобі
пильним та мудрим оком
всю світломісткість в тобі?
Мово рідна, глибока,
хто серця твого чесноти
збагнув в світлоносних потоках,
знайшов, що ти маєш цноту?
Мово рідна, – дар Бога,
увібрала ти Всесвіт увесь.
Молюсь біля лона твого –
хліба у дусі дай нам, Господи, днесь.
12 лютого 2001
ЧИСТІСТЬ, ЩО ВІН УПОДОБАВ
Українська рідна мово, –
І буденна і святкова!
Лину до твого порога,
За тебе благаю Бога.
Увійду шанобливо в твій Храм
Молитись вдячно до Бога
За Радість, яку Він дав нам,
За Чистість, що Він уподобав.
Всім за мову молитись треба,
Нехай зрозуміють люди:
Мова рідна – ключі до Неба,
Сяйво, що запанує всюди.
Хто збагнув світлоносність твою –
Серце той має чутливе,
Мова наша – як спів у Раю,
Звуків солодких злива!
Мово, ти ідеш крізь віки
І веселкові твої пелюстки,
Хоч не зовсім розквітлі,
Радо сяють у Божому Світлі!
У вічному Божому Саді,
В осяянні бачити раді
Ми квітку казково-чудову –
Народу нашого мову!
14 липня 2002
* * *
Дмуть життєві вітри,
віють гірко-солоні,
сльозу на обличчі зітри.
Пам’ятай – у принад ти в полоні.
Вічно бо йти в зачарованім колі,
вічно нести у серці надію,
споживати уроки долі
у вірі, що життю я радію.
Прийди ж, омріяна Свободо!
Впадіть з очей залізні шори!
Нехай надійде твій Володар
й розвіє думи, смуток й горе.
19 липня 2002
ДОТЕП
Руки – то продовження серця людини!
Перетвори на те ж і розум, і язик,
Здобудь чудову цю перлину,
То зникнуть розпач, сльози й крик.
19 липня 2002
Ольге Антипиной
* * *
Ты помнишь море?..
Как в нестройном хоре
“Воды поющие громады”
Качали нас, мы были рады…
Как золото песка
Дарило свои ласки,
Палатку у леска
И вечера из сказки,
Стыдящийся закат,
И блики наших лиц,
Ночи таинственный парад
И крики ночных птиц.
6.11.1970 г.
РАНОК І ВЕЧІР
Над обрієм сонце. Ранок.
Річка. Легенький серпанок.
Діамантами сяють роси,
Верби у воду занурили коси.
Птаство до неба підносить пісні,
Линуть довкола трелі рясні.
Надвечір півнеба в заграві –
Півнеба грозою вагітне.
І ось блискавиці яскраві
Хмари зшивають світлом.
Тополі – стрункі монументи,
Гілля догори підвів,
Виконують роль диригента
Симфонії хмар і вітрів.
30 липня 2002
УЗИМКУ
Коли урочисто узимку
лунають січня срібні дзвони,
коли смереки в небо стрімко
націлять в сні крилаті крони
й Зимових Свят прийде пора,
турбот і радості хвилини,
і в співах Коляда* стара
у двері стукає щоднини,
коли в купелі білих мрій,
огорнених у білий сум,
засяє зоряний сувій
мінливо-мерехтливих дум,
коли під дахом кришталі
в промінні сонця звеселкують –
нехай у серці не жалі,
хай світло й радість Храм збудують!
18 лютого 2003
* Тут – обряд колядування.
РІЗДВЯНИЙ НАСТРІЙ
Знов у вечірнім небі сяє Оріон,
Великий Пес милує діамантом око
і ближчає нам зоряного неба Трон,
й симфонія думок у мандрах десь високо.
Як світло бачить те душа
й радіє серце з того –
Різдво на крилах поспіша,
освячення несе від Бога.
На шибах вікон візерунок,
дерева в паморозі мрій,
святкового повітря трунок
підхоплює в світи надій.
27 грудня 2003
ІДЕЯ СПАСІННЯ
У білій дзвінкій чистоті
Кожна сніжинка яскрава,
Швидкі барвограї оті
Якусь таїну приховали.
Христос Народився! – Славімо Його!
Хай Світло й Добро будуть всюди –
Надія Спасіння мого і твого –
Хай Радість наповнить вас, люди!
Ангел на Землю приніс благу вість,
Вифлеємська Зоря засіяла яскраво –
Цар і Месія прийшов, а не гість,
Рожденному в яслах Спасителю слава!
Ідею Спасіння втілив Бог-Отець
В Любові до роду людського,
А Божому Сину – слави вінець,
Втворімо в молитві серце до Нього.
7 січня 2004
ПЕРЕТВОРЮЮЧІ ТВЕРДЖЕННЯ ІСУСА ХРИСТА
1. Очі духовні розплющ,
побачиш палаючий Кущ –
навіки промовляє Отець:
“Я Сущий. Я ЄСМЬ!”
2. Біля серця твого Стою.
Вже Світанок. Мову почуй Мою,
Стукаю вперто – кличу Додому.
Людино! Прокиньсь у своїй печері –
Я ЄСМЬ відчинені двері,
Не зачинити які нікому.
3. Знайди Того Христа,
що Ним творилися зірки, Земля,
у цьому радість є проста,
вся Мудрість і вся суть.
То він до тебе промовля:
“Я ЄСМЬ – Істина, Я ЄСМЬ – путь”.
28 липня 2002
ПАЙ, ЩО Є В БУТТІ
В гіллі високої тополі
гойдалися зірки –
вели з небес Сібіли долі
про знаки добрі та гіркі.
Таке чарівне лилось світло,
що міцно погляд прикувало,
й таємне притягальним стало –
у серці ж так надія квітла
за обрій глянути зухвало.
Але зірок про долю не питай,
коли що випало в житті, –
добро чи зло тобі на пай,
як шлях сприймай,
що наданий в бутті.
7 вересня 2003
Матеріальні прагнення
Всмоктали нас
У турбуленцію проблем
З’ЯСУВАННЯ В ЕСКУЛАПА
Життя ішло своїм неквапом,
та в ньому щось було не так,
і я пішов до ескулапа
на з’ясування що і як.
Він третім подивився оком,
Пізнавши, що в моїм єстві є
Й сказав до мене якось боком:
“Хапального рефлексу атрофія”.
8 вересня 2003
ПО РОЗМОВІ З “ІНТЕГРАЛЬНИМ”
ПРОДАВЦЕМ "ДУХОВНОСТІ"
О, ти пристрасна дитино!
Не бери мене на кпини, –
Вже давно колач я тертий
І тобі скажу відверто:
Що небесне й що земне,
Гроші де й духовність де –
Ти все змішав, та це мине
Лиш серцю чистому осяяння прийде,
Прийде, та не за гроші,
Та не від тих, у кого гаманці хороші.
16 жовтня 2003
ДОТЕП
Чому так дивишся, акселератко?
Мабуть, за віком я тобі вже татко.
Що маєш ти у своїй голові?
Авжеж, я розумію –“se la vie”.
11 жовтня 2000
* * *
Серце людське – таїна,
як же його зрозуміти?
А вже підганя сивина
і стали великими діти.
Досить уже думок…
всі ці падіння і злети
живлять ілюзій струмок,
ставлять мари тенета.
Де ж вони крила твої,
щоб у просторі серця літати,
і душі солов’їні гаї,
й духу високого білії шати?
………………………………
На Божій долоні – весни й раї,
На Божій долоні – здобутки і втрати.
Березень 2004
ХОРИСТ
Коли ти встанеш вранці,
а ще пір’їна в голові, –
свій день почни у танці –
виконуй рухи колові.
Коли ти встанеш пізно,
але ж пір’їна в голові –
тоді себе суворо й грізно
жени на співи хорові.
Коли ж ти цілий день у ліжку
і вся у пір’ї голова –
тоді збирайся пішки,
піти продатись на дрова.
Оце є жартики-слова,
щоб було веселіше трішки.
15 березня 2004
“Скільки важить сльоза?” –
запитала у Бога дитина
(фраза, почута з радіопередачі)
Хай би не було вже більше сліз,
Світились би очі радо –
Я біди усі би далеко відвіз,
Коли б мав на те владу.
Боже, то не виклик Тобі –
Вірю, витреш Ти кожну сльозу-перлину,
Та поки живем у терпінь добі,
До Тебе молюсь за кожну дитину.
16 березня 2004
* * *
Кожна година –
моя родина,
кожна хвилина –
моя дитина,
кожна мить –
моєю вічністю снить.
Липень 2004
Синові Олегу
МЕДИТАЦІЯ
Вістря меча,
башти основа,
горить свіча
у просторі слова.
Мить на вістрі
Вічністю стала,
у башті майстрів
крила Дедала.
Спалахнула свіча –
простір бринить,
грізне слово меча –
Вічності мить.
26 липня 2004
Синові Сашку
Гадаєш так звично
оголеним серцем
по лезу життя іти?
11 серпня 2004
Де ж вони крила твої,
щоб у просторі серця літати,
і душі солов’їні гаї,
й духу високого білії шати?
З вірша, березень 2004
Сину мій, сину,
Має життя глибину,
Сину мій, сину,
Має життя й вершину.
Плин у широкість, падіння в забаву,
Та раптом увінчить розрядом яскравим,
Кличе і вбік, і униз, й догори –
Вибір робити щодень, щопори.
Сину мій, сину,
Дарує життя й гіркоти годину,
І хоч би довкола усе цвіло,
Ходить воно із закритим забралом,
І болю, як мало б його не було,
Ніколи не може бути замало.
12 серпня 2004
ДОТЕП
Якщо життя шляхами
тебе веде ідея,
коли прийдеш до тями –
спитай себе: “А де я?”
11 серпня 2004
* * *
Що це, падіння чи злет,
коли ставиш на хмарах намет,
коли дивишся, повний надій,
в очей глибочінь, за обрії вій? –
Недосяжно далеко десь долі сувій –
коли трепіт проймає наскрізь
всю сутність твого єства
і є страх зруйнувати якісь
душі тонкі торжества.
Коли голос зникає зрадливо
і здатність промовити – диво! –
чим серце є повне до краю.
Пані! Що ж робити я маю?!
Коли Вас так я кохаю!
ЛИСТ
Мелодії чарівні звуки
Приховує твоє ім’я,
Занурений в туман розпуки
В ту музику вслухаюсь я.
Минає день, минає ніч –
Ти в моїх думах цілий час,
Там ми з тобою віч-на-віч
Ведемо бесіду про нас.
Надії крихту мені дай –
Тебе молю, тебе благаю! –
В очах твоїх знайти той рай,
Що віддаливсь, чи вже немає?
Якщо не “все”, і ще не край –
Тебе я серцем обіймаю!
“Не стріляйте у білих лебедів”–
заклик цей пролунав колись
* * *
День засвітився і згас,
й ніби пружина якась
тримає на відстані нас…
від цих забобонних пружин,
навитих із слова “зась”,
не сягнути жодних вершин.
Я спалахом серця ураз,
палючим його вогнем,
спалю забобонний сказ –
і тернії всі обминем.
За руки візьмемося ми,
тіла від Землі відірвем,
махнемо легкими крильми –
у сяйну блакить ясним днем.
“Не стріляйте у білих лебедів” –
заклик цей пролунав колись –
хай вони у своїм еґреґорі
полинуть у зоряну вись*.
* Апограф.
* * *
Втрачено спокій навік,
збожеволів, мабуть, чоловік –
втелющився аж по чуприну –
кохає чужую дружину.
Чи довго тривати це може,
чи не вискочить серце “вороже”?
Куди ж ти мене завело
у пітьму, у Світло, в добро чи у зло?
Зітхаю тепер день і ніч,
страждаю, тремчу і плачу –
побачитись нам віч-на-віч
повстало в складну задачу.
Господи! Допоможи і не карай суворо,
бо я вже або умру, або буду літати, скоро.
* * *
Може й для когось ні
для мене ж ти – богиня!
Прийди хоча б уві сні –
моїх думок княгиня.
Губами торкнусь твоїх рук,
волосся торкнусь водоспаду,
від цих солодких мук
може знайдемо раду.
Обличчя чарівне твоє,
образ весь твій, кохана –
а в серці: жадана, жадана –
натхнення мені надає
щось дати тобі високе,
мій янголе медовоокий!
Із твоїх улюблених квітів
всю прикрашу тебе пелюстками
* * *
Не зустрілися наші очі,
коли ти почула: “кохаю”,
вірю є десь слова пророчі,
що колись тобі прочитаю.
Ти сказала мені: “не знаю”,
а в душі – зорепад почуттів,
та долоні я підставляю –
і все бачу й сприймаю без слів.
Ти можеш тепер зрозуміти –
Що тебе я шукав крізь віки,
а серця вогонь родить квіти
і на тебе падуть пелюстки.
Глянь же в очі – й рука до руки,
й серцю серце дозволь зігріти.
Ходив байкар по світі
і розважав жінок,
складав сонети про кохання…
МРІЯ
Чи можливо мати разом
серце вогняне на двох?
Чи можливо поєднатись
всіма глобулами душ?
Чи можливо облетіти
разом всі зірки, Світи?
Хай нам виростуть ці крила,
хай увійде серце в серце,
хай зіллються разом, разом
всі дванадцять наших тіл,
хай здолаємо ми Простір,
подолаємо хай Час,
хай веселка і проміння
огорнуть навічно нас.
складав, та не для всіх,
лише для тих, кого кохав.
* * *
Співає соловей у гаї,
Не для слави,
У серці кожнім, ріднім краї
Засяють веселкові хай заграви!
7 грудня 2005
ЕПІГРАМА на...
Образити не хочу я нікого,
Спитаю лиш, чи вірив він у Бога,
Ким післаний був в торф’яні ензими? –
Де гать гатив людьми живими.
30 жовтня 2005
* * *
Я якось думку ухопив за хвіст,
Налив у келихи червоного вина,
Якраз то був не піст,
А думка була свіжа й недурна.
Й для тосту келих я підніс …
Де ж думка ділась гарна та?
Стою здивований, ображений до сліз,
А в зниклості очікувань нудилась самота.
Тож хай живуть наші надії,
І світлом сяють в серці мрії,
Хай у красі думки прийдуть
На справи гарні й добру Путь!
Й щоб корабля життя вітрила
Напнула міцно віри сила!
28 грудня 2005
Оксані Ядлош
* * *
Примружив очі день
І огорнув серпанком втоми
Встидливу радість в погляді твоєму,
Й твої пестливі руки.
Ми ще в відгомоні пісень,
Ми наодинці, ми вже вдома –
Ми линем до свого Едему…
Ми в сяєві його і в звуках.
Жовтень 2005
Оксані Ядлош
* * *
Нас поєднали Бог і ватри жар,
Ти не сама уже і я не сам,
Моєму серцю ти від Неба дар –
Душі моїй – Божественний бальзам.
Купаюсь я в твоїх очах
Й тепло моє в тобі шаліє,
Ти мої крила, я твій птах –
Ми так високо, моя мріє!
Тут сонце, місяць, сяють зорі –
Вони співають нам у хорі,
Ми в місяці-човні до рання
Пливемо хвилями кохання.
30 жовтня 2005
Оксані Ядлош
* * *
Господи, бачиш, ми є щасливі,
Ми у вдячній молитві, в Твоїй світлозливі
І вдивляюсь я в очі, в жіночі, в чудові,
Що радістю повні в мовчазній розмові.
Ти в міцно-гарячих обіймах моїх,
Вірю, що наше кохання не гріх.
Мені – твоїх рук обвиття лебедине,
Тобі ж – я оправа, моя перлино!
14 листопада 2005
Оксані Ядлош
* * *
Я на тебе не сплів батоги заборон,
Покладаюсь на вірність, кохання, сумління,
Хай вигадки всі відійдуть в пантеон, –
Лиш разом посіємо добре насіння!
15 листопада 2005
Оксані Ядлош
* * *
Коли ти від мене далеко,
Лине до тебе зграя думок,
Сохне у горлі як в спеку,
Мрію про поцілунок-ковток.
Руки хочуть тебе в обійми,
Очі прагнуть дивитись в твої,
Чи скуштуємо ще кохання напій ми,
Чи співатимуть в серці ще солов’ї?
18 січня 2006
Оксані Ядлош
МЕТАМОРФОЗИ
Ми разом з тобою в цю мить –
Сповільнює час свій рух,
Єднанням він нашим снить,
Ось він зник чи то вщух,
Ось він душі нам переплів,
Пролітає серцями знову,
Ось ввійшов в лабіринт почуттів
І зводить над нами покрову.
22 січня 2006
Оксані Ядлош
* * *
В цей лютневий морозяний день
Я дарую Тобі троянду вогняну,
Й найніжніші слова із найкращих пісень,
І серце, що тобою зачаровано-п’яне!
6 лютого 2006
Оксанин день
Присвячую моїй дружині
Оксані Ядлош
ЛЕГЕНДИ ВОГНЮ КОХАННЯ*
1
Природою кохання є кристал небесного вогню.
Ласкавим світлом у прагненні охоплена людина,
Коли проявлено вогонь в ній крізь життя шляхів борню
І вже настала ота давно омріяна година.
Як у серці й в погляді ще струменіє світло духа
І знайдено того, кого з надією шукалось ним, –
В зливі почуттів зникає із душі прикра посуха
Й розвіюється сіра туга за оточенням марним.
Кохання справжнє ніколи не прийде ніби зненацька –
Бо воно вилітано крилами у вічності душі,
В кохання простір, ніхто не в змозі, не увійдеш хвацько,
Й вогонь кохання у запалі не міняють на гроші.
У сяйві той, кому назавжди чи вперше, чи востаннє
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання.
* Розпочато 10.02.06. “Легенди…” написано у формі віночка сонетів.
2
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання,
Нюанс яскравістю помітний грає в барвах почуттів,
Де обрій розуму й віє лише холод міркування,
Там в спалахах її зникають швидко сірі тіні снів.
Кристал небесного вогню в сяй-промінні зірки тої
У зародок можливого кохання потай зростає,
І все життя, при всій надії, до смерті до самої,
Гірко й солодко нам туга за коханням серце крає.
Коли ж опірно, в самоті згораєш з болем ти в вогні
І є від того стану горе, наснага, радість й мука –
Бо встати навзаєм, хоч прикро це, то прагнення марні –
То, мабуть, з долею йдуть неусвідомлені змагання.
Той промінь, світло і кристал є як щастя запорука,
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання.
3
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання.
Надмайстерно Богом зіткані з Любові ми і Світла.
Та у пошуку шляхів, в свободі волі намагання,
Завжди ілюзій повні, нас не ведуть в життя розквітле.
Коли б у вірі мудро ми Волі Божої йшли руслом,
Коли б прагнули жити у Просторі Його Любові –
Чарівно й дароносно змінився би цей світ спокуси,
І все би сталось, як сказано в Святому Божім Слові.
Та ми мчимо зашорені в шаленстві прагнень, днів, ідей,
А ще ми в хащах впливів від думок і настроїв людей,
Й кохання набуває часом незбагненно дивних форм,
То воно світле і спокійне, то воно як буря, шторм.
І в груди хвиля б’є, й не обійти життя густу стерню,
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню.
4
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню,
Торнадо пристрастей карає почуттів світлу рідню,
З’їдає всю красу в полум’ї чорнім хижа круговерть
І темна пустка змієм лізе в душу зранену ущерть.
Трагічно в жахи і морок поринає розум швидко,
Й може від кохання до зненависті вже менше кроку,
Якщо ж рука від Світла тримає Аріадни нитку,
Із лабіринту зла є змога звільнитися, нівроку.
Та у кохання є серця лет захмарний та високий,
Той, що двома здобутий у співзвуччі душ, в сплетінні рук,
Коли туди, де не сягає звичайне людське око,
І птах не долетить, долине двох сердець гарячий стук.
Той відлік радісний чутно лунко у небесних залах,
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах.
5
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах,
Розряд потужний дає напруга високих почуттів.
Повагом, у сяєві сердець, окрилений діалог –
Поширить ауру душезлиття на далечінь світів.
А світло тої аури тонкіш за квітів аромат,
І недоступні оку його палітри переливи.
Кристал вогню кохання виростає у мільйон карат –
Все це побачити в чистоті душі лише можливо.
Кристал вогню кохання – диво й природи надтонкої
Він має сім земних і сім небесних в собі кольорів
І сяють вони чисто завжди у величі й спокої,
В єднанні світла серця й променів ранкової зорі.
Та все ж кохання, понад усе, то почуття тендітне,
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне.
6
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне,
Й може перейти воно в кохання ніжне оксамитне,
Так за бурхливої весни цвіт швидко облітає – жаль
До справжнього ж кохання йти, як йти у пошук по Грааль*.
Душа і серце відродились в пречистім Божім лоні,
Їх струн-проміння звучить небесно-лірно-урочисто,
Кохання простору досягнуть душі крилаті коні,
Й кристали ті вогняні вони зберуть в диво-намисто.
В коханні відтінків є стільки ж, як шлють нам з неба зорі,
Багатократно їх помножить душ піднесених собор.
Літають двоє птахами в світлянім співóпросторі
І повнить щастям легко їх весни веселковий мажор.
Сонце лагідне весняне щедрим літом вже вагітне,
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне.
* Грааль – святий Грааль, чаша Грааля – у легендах містична чаша, заради наближення до якої і з метою долучитись до її благотворної дії лицарі здійснювали свої подвиги. За легендою, це чаша зі святою кров’ю Ісуса Христа, яку зібрав Йосип Арімафейський, котрий зняв з хреста тіло розіп’ятого Христа. Також є легенда про те, що чаша спочатку була чашою першого причастя на Таємній Вечері, і нею користувались Ісус Христос й апостоли під час Таємної Вечері.
7
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне.
Йдучи шляхом терпіння, таланту в творенні, щоб стало,
Коли доглянуте кохання, ще паростком тендітним
В неперервності своїй, в могутнє б дерево зростало.
Міцне в корінні встоїть воно на вітрі й буревії,
Вдягнеться в плетиво з проміння сонця, місяця й зірок,
Кохання завжди так сповнене надій на крилах мрії,
Не робить воно підсумків, не тягне із життя урок.
Кохання справжнє прагне мудрості й в ній зростати може,
Його не заштовхнути і силоміць в Прокруста* ложе.
Мить кожну в вічності довершать коханий і кохана
Й імлі часу закривати вічне буде вже не гоже, –
Під машкарою часу не завжди Вічність впізнавана.
Близьке до Вічності кохання мудре, у своїх станах.
* Прокруста (Прокрустове) ложе (гр. he kline tu Prokrustu) – ліжко розбійника Прокруста (гр. Prokrustes – витягувач), що жив біля Елевсіну, (поблизу Афін), заманював подорожніх і клав їх на своє ліжко. Коли люди були коротші за ліжко, П. видовжував їх, а коли довші – відрубував їм ноги.
Тесей убив П., обрубавши йому ноги. У переносному використанні вислів означає мірку, під яку штучно підганяють факти та явища.
8
Близьке до Вічності кохання мудре, у своїх станах,
Його високий трепіт дає потугу крилам душі, –
Проявлено з глибин єства все, що нам від Бога дано,
Воно ж енергія польоту, теж воно його рушій.
Незримо є вічності доторк в світовисі небесній,
Там час ніби зниклий, ніби він в грудях назавжди застиг,
Там він чекає, вморожено спить в кристалах, як скресне,
Знов ілюзій потоки і симфоній життя плинуть з криг.
Буде мудрість, як розум придбає від серця корону,
Тож ілюзії шори вже навічно спадуть в забуття,
З ілюзій у мудрість – то прохід вогняний Рубікону*,
Мудре кохання все знає й у вічність вбудує життя.
Кристали вогню кохання спопелять чари й закляття,
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття.
* Рубікон – лінія, межа, що відокремлює когось, щось від когось, чогось.
9
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття,
Пробудиться душі її глибинна й тонка культура –
Можливостям великим уже заспівано зачаття,
Й до симфонії вогню життя здавен є партитура.
Чистота сердець вдягнеться в веселкові світлограї,
Запромениться поміж ними вже навічно ясна путь,
В морі світла зникнуть ненаситні, злі і чорні зграї,
І всі, ким що посіяне, – добро чи зло – своє пожнуть.
Людей порозуміння – Предтечі миру то наснага,
В блуканнях душам людським воно відвічна мрія-спрага.
Так буде, колись всі стануть як єдине Світла тіло,
Й все людьми творитиметься життєдайно та уміло.
Душі крилатій притаманно мати серце вогняне –
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене.
10
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене,
Бо є тепло Долоні Господа на твоїй голові –
Благословіння Бога, вічний дар, яке вже не мине,
Як і надійдуть теж дари іще небачені, нові.
Й духочерпій від Бога стає Господнім світлоспадом,
Таким на поміч, що відстають в духовних перегонах,
Бо на Землі ще кожен є нерозквітлим диво-садом
Й садівником водночас, застряглим в хащах-забобонах.
Щоби вчитися Любові, кохання дане нам на те,
Й коли полум’я серця у троянду вогняну зросте,
Щоби Творцю всього урочисто піднести його в дар,
І як порине в небуття зло чорне з холодом примар –
Час обійнятися усім, хто є Одно* й хто є браття,
Вогонь великий не подолати холодом завзяття.
* Одно – від Івана 17.21
11
Вогонь великий не подолати холодом завзяття,
З вінця вогню кохання лине душ казковий парафраз*.
Лунає музика полум’я у злеті вогнесвяття,
В єднанні позавимірнім єство охоплює екстаз.
Вогонь кохання предивно перейде у світла сяйво,
Саме ж кохання полегко Любові досягне висот,
Кожної душі озброєння таке буде не зайве,
Від нас цього чекає Небо, прагне Бог наш, Саваот**.
Хто зійде на такі вершини, той Світла справжній Воїн,
Лише байдужий не вдягнеться у чисті Божі шати,
Що безліч має на душі він дір чорних і пробоїн,
Й духу меч*** йому ніколи не дано буде тримати.
Не варт кликати тих, хто холодом назустріч різоне,
Не здатне до кохання серце захололе, крижане.
* Парафраз – інструментальна п’єса віртуозного характеру на народну мелодію або тему, запозичену з іншого музичного твору.
** Civotaj – війська свої, звідси Саваот, кн. Вихід.
*** Духу меч – двосічний меч, один бік леза для подолання зла в собі, другий – у світі.
12
Не здатне до кохання серце захололе, крижане –
Й коли душа та на егоїзму милицях гарцює,
І миті життя її минають не в добрі та всує,
Це плодить зло, яке в потилицю ударом дожене.
Змінити варто орієнтири та цінностей шкалу,
Замість падіння в прірву треба піти рішуче вгору
Й до духовної скарбниці додати лепту ту малу,
Відкинувши облогу зла, й Богу виявив покору.
Шлях кохання у Любов – потенції душі великі,
В цілющих променях її згинуть явища всі дикі,
Омиті світлом, душі красу плекати будуть люди,
Лиш гарні дії й діла утвердяться в житті усюди.
Скинь тягар гріхів і помилок, почуй душі благання,
Упевненість крилата краща від роздумів вагання.
13
Упевненість крилата краща від роздумів вагання,
В хитанні – збій на манівці – лише віддалить від мети,
Ув’язнить обертатись без віри у колах страждання,
Чутливих – оголеним серцем по лезу життя іти.
Є й люди в поводженні, що ті чуднохвості павини*, –
Насправді ж людина є дух, а тіло лише інструмент.
Понад усе, надані Богом роки, дні та хвилини
Повинно заповнити світлом, у кожен життя момент.
Кохання – сходинка, й частка Світла в його є основі,
Кожен має свій Простір кохання, в ньому безліч світів,
Оманливих, справжніх, що ваблять й які є загадкові,
Плід яких – безліч як добрих, так і злих думок й почуттів.
Не дасть заблукати усім Основи Життя визнання,
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
* Павини – тут синонім пави, павичі.
14
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
Світло знаходять світлоспрямовані, одне в одному,
Світлонаповненість душі зростає Світлосприйманням,
Велика Світлоємність дарує радість пити Сому*.
У всеохопності Любові нам заховано цей Дар.
Коли подолано всі егоїзму фортечні мури,
Зчищено і змито що на душі був бруд за шаром шар,
Засяє чисто цнота всім Богом даної натури.
За межами можливих і неможливих обчислень всіх
Тяжкої праці незбагненної покладено Творцем.
Чи вдячні ми? – Сновидами занурені в щоденний гріх…
То що ж у світі цім, який ще стогне в злі, буде взірцем?
Своїм полум’ям серця увібрати всю людську рідню –
Природою кохання є кристал небесного вогню.
* Сома – раса – (Ведичне поняття) особливий напій, який п’ють на райських планетах напівбоги, щоби продовжити життя і загострити здатність насолоджуватись.
15
Природою кохання є кристал небесного вогню,
Промінь допоміжний додає свій ніжно зірка рання.
Багатогранність в собі має кристал вогню кохання,
Кохання вбране у шаленство в плині часу рівне дню.
Палке кохання своїм сяйвом світліш за зірки спалах,
Кохання є й гаряче, воно недовго рясно квітне,
Кохання є й спокійне, яке теплом весни привітне,
Близьке до вічності кохання мудре, у своїх станах.
Душа з вогню того кристалів складе життя багаття,
Полум’я серця розтопить кригу і холод віджене,
Вогонь великий не подолати холодом завзяття,
Не здатне до кохання серце захололе, крижане.
Упевненість крилата краща від роздумів вагання.
В осяянні кохання є вищий сенс – Світлопізнання.
РЕАЛІЗОВАНИМ* І НЕРЕАЛІЗОВАНИМ ДУШАМ
Божеє Царство всередині вас
Від Луки 17.21
Всім прощаю, я схиляюсь в чеканні, Мати і Отче,
У вершинному лотосі в дусі стою,
Тобі серцем вклоняюсь, о Космосу Зодчий,
Тут, в Промінні Любові, в самому Раю.
* Народженим згори, з Духа – від Івана 3. 3, 5 – 8.
Всім – мир,
сяйво радості
світло любові,
всеочищення,
всеодухотворення,
всеспасіння,
Вічність.
Амінь.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012