| Сторінки (1/55): | « | 1 | » |
-Ти досі любиш його? Не дивлячись на те, що він тобі зробив? — ледь чутно запитала я.
Вона зупинилася і з посмішкою вдивляючись у стакан промовила до мене:
- Все, що я коли-небудь хотіла — це був він!
А потім вона притулившися спиною до перил — застигла. Цієї миті на її обличчі я читала історію. Думки були настільки сильними, що я чула практично кожне слово, а вона наче художник під дією наркотиків все продовжувала малювала історію — слово за словом, мазок за мазком, речення за реченням. Це був момент, коли її реально накрило. Шиза косила її рядки. Вона говорила так, що здавалося він стоїть перед нею і слухає. І я настільки пройнялася цими переживаннями, що повністю занурилася в розповідь. Її історія, повністю мене заполонила і не відволікаючись ні на мить — я слухала, а вона все продовжувала…
— Якщо одного дня ти вирішиш постукати у мої двері — зупинися. Не роби цього! Нехай наш статус екс залишиться недоторканим. Надто багато болі ми принесли один одному. Навіщо знову рвати не так давно загоєні рани? Так, ти мені близький! Так, я буду дивитися на тебе тими самими очима, що і при кожній зустрічі. Ти ж сам чудово знаєш, що часто приходиш у мої сни, проте, я благаю тебе, припини. Відпусти мене! Дозволь комусь вдихнути мене знову! Бо боротися зі собою стає все складніше та й всі наші розмови ведуть ні до чого. А знаєш, що частенько вночі я відчуваю запах і уявляю ніби це ти! Наче знову твої вуста ковзають і цілують мою шию, а руки зажимають мої згини. Ти торкаєшся свідомості не відводячи очей і водночас ніжно та пристрасно мене береш і тихенько, ледь відчутно і так тендітно стираєш кордони дозволених речей. Ми зіграли дивну гру, правила якої нам досі не зрозумілі. Поруч із тобою я виглядала немічною та беззахисною. Ти як ніхто мені близький, хоча близькість наша надзвичайно розмита і нами же, практично, вбита.
Весь гнів, вся серцева біль, всі муки неслися практично в кожному слові, подиху, пристрасті і напрузі, які здавалося, впливали на всю кімнату. Це було наростаюче напруження, сплетене з кров’ю, пульсуючою по всьому тілу поки не досягає кінчиків ніг та долонь, аж допоки знову не настає закам’яніла тиша. Вона говорила це так, що здавалося блискавка вдарить посеред ясного неба.
— А пам’ятаєш одного зимового ранку, — продовжила вона — десь о 6 на світанку я відчула кінчики пальців твоїх гарячих рук, що вивчали моє грішне тіло і прокинулася. Коли вони досягли мого живота та рушили до моїх грудей і шиї, я відкрила очі, а ти поцілував мене і запропонував все, що я хотіла. І штовхнувши себе в твої обійми, втратила зв’язок з реальністю. Нас рвало. Ми божеволіти. Ми хотіли. Навпроти мене був ти, так само як я, схрестивши ноги і наші коліна стикалися, наші тіла тремтіли. Ти несамовито вивчав мої риси обличчя, пестячи мене своїм поглядом, твоє обличчя помітно блідло, і насилу пробурмотавши:
— Пробач мені, …
— Будь ласка, не треба, — шепотіла я, спрямовуючи погляд на тебе. Нехай цей ранок буде належати лише нам, нам це треба! І ми піддалися пристрасті. Цей ранок був справді нашим.
Я здригнулася. Тіло покрив вітряний морозець. Мені захотілося підійти до неї та міцно обійняти. Я помітила сльози в очах. Я хотіла замість неї кричати. Але вона продовжувала…
— Тепер це лише спогади, які ніхто не зможе у мене забрати. Навіть ти. Прошу, давай ми зупинимось… Досить… Давай просто існувати, — попросила вона, ховаючи він нього очі.
— Я знаю, я була неможлива. Я була звичайною дівчиною, а зараз мені нікому довірити свою душу. Я можу робити все що захочу. Зрозумій мене, я хочу … від сьогодні ми один одному чужі! В нас інші світи. Нас уже не зупинити. І мені наплювати з ким ти спатимеш чи ні, і для кого варитимеш каву чи будеш прокидатися вранці. Мені все одно… Я просто не дозволю собі піти на саме дно.
Коли вона промовляла ці слова, я побачила як в кулак згортається її долоня, вже тоді вона була не вона. В ній говорила холодна людина.
— Будь ласка, не треба, — прошепотіла вона, спрямовуючи свій погляд на нього. Вона розвернулася до входу. Перед очима усе розпливалося. Він схопив її за плечі і сильно притиснув до себе. Рішення було прийнято. Назад немає дороги. Їх більше немає.
— — — — — — —
Від останньої зустрічі промайнуло чимало часу. Та коли вони знову зустрілися їхні серця на мить зупинилися, їхні погляди застигли. Дивлячись на неї через ці неймовірно довгі чорні вії, очі таки горіли. Глибокі. Небезпечні. Красиві. Сильне полум’я розгоралося в їх глибині. Її шкіру поколювало, і вона чітко помічала очі на своїх губах, очах, шиї, руках, на всьому тілі. Він був всюди.
— — — — — — — -
За хвилину до п’ятої, його поза раптом стала брутальною, і він сидів нерухомо, наче був зроблений з каменю. Потім з глибоким видихом, ніби в очікуванні взаємності, його м’язисті руки пом’якшилися, а плечі розслабилися. Він раз за разом задавав безглузді запитання лиш би доторкнутися до неї чи вдихнути її запах. Від думки про те, що вона не його і очевидно чия вина, крижане хвилююче тремтіння бігало по хребту, що змушувало тремтіти все його тіло. Коли він це усвідомив, його очі розширилися і один куточок його запаморочливого рота піднявся, щоб показати частину шикарної посмішки та приховати страх і відчай.
— — — — — — — —
Впродовж усього вечора вона намагалася тримаючись на відстані, спіймати його поглядом. В ній вирували ідентичні почуття. Вона дивилася на чоловіка, якого шукала вічність, і дивилася так, що у знайомих перехоплювало подих. Сльози палили очі. Це та любов, про яку пишуть у книжках. Любов, яка змушувала дітей малювати на папері дурні сердечка та писати наївні любовні листи, врешті-решт їх і зруйнувала. Спалила до тла. До останнього шматочка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834786
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Yes, I have seen a lot of cities, lots of sunrises and sunsets, but it surpassed all of them. This moment broke all the laws of physics! Well, where else is it possible to find yourself on an island and absorb this orange palette? Being where the sun rolls along the soft slopes of the Teide volcano and lies directly on the soft cloud blanket. This is the best sunset that could only be fantasized and captivated in the memory. I will definitely come back here again to repeat this moment, to breathe in this color, to feel this independent dependence and even surpass it.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820735
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 09.01.2019
He was not enough because he was everywhere!
Woke up one spring morning, I wanted to put on your shirt, but I did not find it. I wanted to brew coffee for him, but I did not find it. I cried to you, but you kept silent. We wanted us and we slept on the floor!
Yes, he was everywhere, but he was not enough.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812482
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 04.11.2018
Пусто. В наших серцях. В наших думках. Навколо нас.
Ми пустоту розбавляємо — словами, думками, нитками, поглядами, нотами і так до безкінечності. Ми можемо їй надати будь-яку форму та вона все одно нікуди не дінеться. Вона — це ми.
Пусто — це поняття, яке кожен розуміє і сприймає по-своєму. Це мить, перед виходом із зони комфорту. Це баланс світла і темряви. Це злети і падіння. Пусто — це де завжди є переможець і переможений.
Щодня ми заповнюємо пустоту то звуком, то голосом: на роботі, де активно обговорюємо план дня та задаємося новими тасками або спостерігаючи за колегою, як її кінчики пальців розбиваються об клавіатуру; в універі — читаючи лекції та відповідаючи на безглузді питання незацікавлених; на вулиці — кидаючись на пішоходів у пошуках отримати інформацію;
У ХХІ столітті, ми дійшли до того, що цю порожнечу можна заповнити, варто лише захотіти, але неможливо позбутися. Ми створюємо шедеври та бренди наповнюємо контент соцмереж ефективною інформацією, креативними фотографіями граючись світлом, кольорами, формами, скілами. Якби ми не намагалися чи то спіймати чи то втекти від неї, вона завжди на крок попереду.
Ми зустрічаємося з близькими друзями, а там також пусто. Там сумно. Розмови ні до чого не призводять, лише підсилюють дане відчуття. Ми не вміємо жити “вне системи”, вне закона”, “вне мережі”, ми лише постійно в погоні: за новоспеченими ідолами, постами; беззмістовними книжками; фейковими почуттями;
Так, ми втрачене покоління… Ми зробили великий крок у розвитку інформаційних технологій і це зробило нас взаємозалежними, але позбавило основних інструментів живого спілкування.
У нас завжди вже просто. В житті. У вчинках. В стосунках. У співвідношеннях. Ми спрощуємо саме значення слова “просто”. Говоримо, просто, про складні речі. Літературу. Кіно. Живопис. Мови. Проблеми.
Я не бачу зв’язку між цими простими поняттями просто та пусто! Але вони є! Вони у кожному з нас. Вони невід’ємна частина один одного. Вони наче Інь та Янь. Варто лише над цим замислитися, а далі картину, Ви, самі захочете намалювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811902
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
Вона хотіла втонути у власній долоні, розчинитись, вдавитись у смолястій пітьмі.
Та по саму голову борсалась у чужому болоті і вже, практично, була на дні.
Годинами стояла — скануючи світлофори, які, як на зло, не працювали в ті дні.
Роздирала шкіру до крові зубами, щоби ніхто не бачив її зривів вночі.
Конденсат на вікні рятував від утоми, охолоджував киплячі від роботи думки.
Ми з нею не друзі, але навіть мені, лячно спостерігати за її діями уві сні.
Вона сильна й надійна і не знає втоми, не вміє нашкодити, навіть, собі.
За кудрявими косами ховає недоспані ночі, запрограмовані дії на майбутні дні.
Уже світлофори знову запрацювали, а в очах залишилися штампи пусті.
Сьогодні вона вперше у своїй кімнаті. Вона на видноті і у червоному пальті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811272
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2018
Мне 26 и я не замужем. Я посетила 27 стран мира и уже планирую свою следующую поездку. Да, я независимая и сильная женщина и в тот же момент зависимая и слабая. Я знаю чего хочу от жизни и при любых обстоятельствах стараюсь взять максимум.
По жизни я, скорее всего, — псих-одиночка. Я обожаю наблюдать за людьми, особенно утром. Я люблю, до поздней ночи насиловать себя вопросами, в основном риторическими. Мой круг общения составляют мне же подобные и это меня вдохновляет.
В свои 26 я написала книгу. Я купила себе квартиру, которую теперь обустраиваю на свой вкус. Я распознаю попытки меня дезинформировать. Я разбираюсь в людях. Я разбираюсь в электричестве, сантехнике, менеджменте, автомобилях, и еще многих, странных для женского досуга увлечениях.
Однако весьма рассудительно откладываю все женские радости на потом. Обычно на субботний вечер или воскресный, потому что в другие дни я работаю. Я согласна, что это слишком, нужно нажать на паузу, но я не знаю как, да и не хочу. Я искренне верю, что однажды моя зависимость и слабость меня найдет, схватит меня за шею в укромном уголке и будет сильнее меня. Я согласна с тем, что это возможно и знаю, что он меня спросит, не пугает ли меня такая перспектива, но рада что это пришло ему в голову.
Однако сейчас, в свои 26, я все еще остаюсь на своей позиции лидера. Может именно завтра будет с точностью до наоборот по сравнению с сегодня? Трудно точно прогнозировать все задачи, и пока люди восприимчивы к внушению и логического мышления, мне пора просыпаться. Завтра уже в комнате.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810382
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 17.10.2018
Розбиті мрії тонуть у крапельці солі
Вдихаючи пряність втрачених у час днів,
Малюючи, щоденно, літери на білому бетоні
Вона блукає лабіринтами вулиць з листків.
Багатьом не зрозуміти, як саме вночі
Розсипаються на шматочки люди.
Як втрачається координація осінніх днів,
І чекіняться на літак, чуваки, тримаючи смузі!
Вона бачила, як промінь проникав у кімнату,
Як мурахи вкривали її тіло, рятуючись від сну.
Прокидайся мала - день новий не за горами,
Час закохуватись у вогні космічних ліхтарів!
І сьогодні на губах з’явиться червона помада,
І полетить вона туди, де ще ніколи не була.
А поки все ще збуджено ходить по кімнатах,
Всі її фотографії та картини зникли зі стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
Ніколи не могла б подумати, що саме запах здатен перевернути все навколо з ніг на голову. Усе наче в тумані і ти, як останній наркоман кидаєшся на пішоходів з надією знову вдихнути той п’янкий запах минулого, наче вколоти чергову дозу. Так, він досі в її голові, в її дихальних шляхах — він в ній... Він наче паразит, що проникає у кожну клітину її грішного тіла та паралізує і через деякий час відпускає, але це завжди короткотривалий процес і він не піддається контролю, а повторюється знову і знову...
З дня на день вона носить в собі кожен вдих і видих, пам’ятає, як повільно покривалось запахом її тіло, міліметр за міліметром, сантиметр за сантиметром і доти, допоки не огортав усю поверхню.
Він доводив її до божевілля, коли нівечив рецептори нюху, що бідолашна не могла ані спати, ані їсти. Він карав її нищівним рівнем задоволення повторюючи фразу: - Не хвилюйся. Я не збираюся тебе труїти. Я вже і так повністю тебе контролюю. Вона ніколи не бажала бути залежною, але це сталося — вона програла, але коли б відмовилася то би знищила себе...
Вона блукала тихими вулицями, міняла квартири, переїжджала в інші країни, міста, але завжди поверталася. Вона кричала коли ніхто її не чув, вона говорила, але ніхто не бачив. Краще бути рибкою і плавати, ніж мати здатність — дихати. Краще бути космонавтом і жити в скафандрі, ніж людиною на землі — це єдине чого вона бажала тієї миті. Хоч би куди не йшла його ароматні тіні невпинно спостерігають. До кінця життя у неї буде портфель, що стане перевіркою її залежності.
Провал став неприпустимим і вона змогла вирватися з його ароматної тиранії, але не змогла відпустити. У дівчини не було вибору. З часом дощ стирав усе і поволі вони ставали напівзабутими, але все ще аромозалежними попри власне інкогніто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804968
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.08.2018
Не проґав можливість втратити мене!
Прокинувшись вранці від вечірнього жаху!
Ще вчора ми були, як ніколи близькі,
А сьогодні ти все спіймав, бо також знав дату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
Ти знаєш, як тремтять самотні очі?
Ти знаєш, що шепоче темрява мені?
Невже мого зізнання тобі не досить?
Невже ми так і будемо один одному чужі?
Закохані поглядом дивимось в очі
Шукаємо відповідей на мілкому дні.
Не так давно прогриміла друга ночі,
Ти не спиш і знаєш, що я, також, в мережі.
Бий посуду, кричи та лише не мовчи!
Говори, пиши або прийди та обійми.
Знаєш, життя смакує по-різному
Коли ми малюємо нас не лише уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
Швидше за все людина – це найбільш безжальна істота на планеті. Лише людина може залишити того, кого усім серцем хоче зберегти. Але ж homo sapiens – людина розумна?! Які ж інстинкти нами тоді керують? Що змушує нас обманювати, заздрити, зраджувати, відступати? Лише люди, постійно, роблять боляче тому кого кохають і, як правило, чим більше кохання тим сильніше болить. Можливо ми надто рано уявили себе вінцем природи?!
Як і у будь якої історії так і у кожної людини є дві сторони. Одну ми показуємо людям, іншу ховаємо глибоко у собі. І цю двоякість визначає баланс світла і темряви. У кожному з нас закладено і добре, і погане, але лише ті, які можуть стерти кордони власної моралі володіють істинною владою.
Темнота - лякає нас, а світло – заспокоює. Воно дає нам форму і контури. Саме завдяки ньому ми дізнаємось, що чи хто перед нами. Але чого ж ми боїмося насправді? Невже самої ж темноти чи істини, яка у ній переховується? Можливо балансу, який виникає в союзі двох закоханих? У своєму чистому вигляді такий союз стає частиною нас же самих. В ідеальному союзі ми знаходимо таку силу, яку не можемо знайти в собі. Проте саму силу союзу неможливо пізнати сповна, аж допоки її не відчуєш. Такі союзи можуть звести старих друзів найбільш неочікуваним способом і перевірити на міцність найстійкіші відносини. Вони можуть привести до великих перемог або до фінальної поразки. І коли це трапляється, наше єство змінюється назавжди. Однією з причин стають таємниці, які є в усіх та які ми ретельно приховуємо один від одного. Ми прикидаємося друзями, приховуємо стосунки, але найгірше коли ми не проявляємо свої почуття. Одними з найбільш небезпечних таємниць є ті, які ми приховуємо від себе самих. Через таємничість навіть самі банальні речі видаються неймовірними, загадковими. Вона здатна розпалити пристрасть і дозволяє спокусі зробити нас тими, ким ми не є насправді. Але якби ми не намагались вберегти свої таємниці, їх приховати, про них все одно стає відомо. Коли це трапиться, на перший план виходить страх. Страх найпростіша емоція, проте його вогонь з самого народження горить, навіть у найхолодніших серцях. Він може ховатися у глибинах нашого розуму, в спогадах про людей, які покинули нас надто швидко чи роздирати душу сумнівами через відторгнення коханого. Він змушує рухатись далі чи паралізує кращих. Гіршими він використовується, як зброя. Але для того, хто пішов дорогою самопожертви,тим самим даруючи щастя іншому чи то іншій, найбільших страх полягає в тому, що правда - абсолютна. І в самому кінці він залишить після себе лише холод, всепоглинаюче полум’я і ненависть, до нас же самих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774559
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
Пристрасть… Вона живе в кожному з нас. Спить. Чекає. Небажана. Непрохана. Вона обов’язково дасть про себе знати. Відкриє свою пащу і завиє. Вона говорить з нами, веде нас. Пристрасть нами керує і ми підкоряємось. А який ще у нас є вибір?! Пристрасть – це джерело найкращих моментів. Радості кохання. Розбірливості. Ненависті. Екстазу горя. Іноді болить так, що не можна витримати. Якби ми навчилися жити без пристрастей то може знайшли б мир, але були б порожні. Ми були б порожніми, закритими, холодними. Без пристрастей ми були б мертвими… Тоді я ще була не готова, як зараз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745266
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.08.2017
Моє тіло тремтіло коли він до нього торкався.
Сльози плавно стікали у ритм зимового маршу.
Ми кохали дотиком, поглядом як німий навігатор
Бо й досі не знаємо де є він, наш екватор...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017
Обійнявши та вдихнувши тебе я раптово зникла
Ти був кращим ніж для будинку німецькі бляхи
Та колії і кілометри для мене вже стали невинні
Бо задихаючись твоєю відсутністю
надихаюсь фейковою майбутністю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Я знаю і відчуваю, що тебе також болить
Та надто прагну бути у власній прірві відчуження
твого чи то свого ... тут слів не потрібно
Лише смакувати тебе як гаряче лате, а воно п'янке
І прокидаючись вранці забувати усе, зокрема, себе
І молитися щоби уві сні хоча б іще раз побачити тебе
Лиш би не себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Наробити дурниць так легко. Значно важче - зійти акуратно, зупинитися на мить і зробити свідомі steps down. Поступово ділитися повноваженнями, знаннями, ідеями... Поступово і повільно привчати людей, що мене вже складніше знайти і якщоя є, то я не завжди доступна для поради! Так у мене є мрія, так я мрійниця! В мене немає списку країн, які я збираюся відвідати, проте є список країн , які уже відвідала. Так, є країни куди хочеться повертатися і куди повертаюся! Та завжди в очікуванні чогось нового! Це усе дає мені дорога- лише дорога мені підказує, куди і головне коли рухатись далі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699445
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Побудь ще трошки тут зі мною
Я хочу надихатися до божевілля тобою
Не зникай, лиш мить для мене залиши
Бо в очах залишились мої-твої сни.
В голові постійно на ріплеї слова
Scream "Are we having fun yet!"
Та кімната чужа і в ній запах твій
Паралізовує мене і збиває з ніг.
Та залишаю я усе як є, так просто
Так тихо, невинно, відверто й без крику
І знаю, що час не вилікує мене
Бо у ньому я буду бачити і вдихати тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Зупинити мене не дай піти
Краще обмани та не дозволь втекти!
Між Янь та Інь я вибрала тінь
Де запах і присмак залишився твій!
Я довго дивилася в очі твої,
Наче час зупинився та я все ще була на дні!
Я кохала як вперше і всього лиш 3 дні
Та смакувала твої вуста, бо знала що все ще мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Сьогодні у неї був чудовий день! Стільки емоцій вона давно уже не отримувала. Дивно, як 21 річний хлопчина змусив її посміхатись ввесь час, протягом усього дня, впродовж усього проекту. Стільки щирості в сказаних словах, вона не чула уже тривалий час. Думаю, що саме завдяки йому вона може знову посміхатись, не відчуваючи біль спустошеності, а лише теплоту подиху та слів. Спасибі, що допоміг перегорнути сторінку і розпочати нову.
Вона надто довго намагалась запам’ятати його риси обличчя, його посмішку, його запах. Сьогодні вони бачилися востаннє, і цей час надто швидко для них промайнув. Вона хвилинами вдивлялась в його обличчя намагаючись запам’ятати усе. У ці хвилини світ і люди, які проходили поряд розчинялися в повітрі у них були лише вони. Мимоволі помічала в його очах погляд дитячої наївності, а також невпевненість. «У нас є лише година, а я уже ненавиджу ту хвилину, коли повинна сказати тобі прощай!» - сказала вона знаючи, що не повинна була цього робити! Не мала права, дозволити собі розслабитися, бо знає як це боляче говорити до зустрічі, знаючи, що не побачить його знову. Він забуде її відразу ж, як перетне кордон своєї країни. Надто близько дозволила йому наблизитись, тепер середина кричить, розривається, серцебиття не стихає, а вона й справді не знає,чи зможе його відпустити… Дозволивши собі щось нове, їй потрібно заплатити за це і ціна надто висока та заборонити собі не в силі, бо бажання сильніше здорового глузду. Він сказав, що простіше ненавидіти тебе, ніж обожнювати. Думаю, їй варто зробити так само, бо у ньому вона побачила те, що уже тривалий час не може побачити в інших, можливо саме тому вона дозволила йому закрастись і потрапити в саме серце. Вона одружилася з першим зустрічним, хоча завжди дивувалась людям, які це робили… Вона обіцяла, що не буде плакати – проте сльози їй непідвладні. Знаю, що їй було нелегко, та все ж таки, вона знайшла у собі сили залишити будинок доки він ще спав. Вона кричала, не хотіла їхати, але холодний розум взяв над нею верх і о 5.00 вона перетнула останню сходинку. На мить зупинилась перед будинком в надії, що двері відчиняться і він не дозволить їй піти, та реальність жорстока… Вона востаннє промовила: «Бувай! Я сумуватиму!» і залишила усе, окрім останніх слів, бо лише їх вона забрала із собою. Вони дуже міцно закарбувалися у її пам’яті і постійно чула голос у своїй голові: - «Я знайду тебе в Україні! Я приїду у твоє місто і тоді усе буде по іншому, бо я хочу розмовляти з тобою, твоєю мовою!». Можливо він мав рацію і їй справді простіше буде ненавидіти його, але як це зробити, коли немає причин для ненависті.
Подорож на морське око – це день один з найкращих днів у її житті. Вони на мить впали у дитинство і вогник в їхніх очах помітили усі. Вони немов діти гралися в сніжки, торкались руками один одного, сміялись як діти, так щиро і невинно. Цього дня вона справді була щаслива. Вони відірвались від усіх і впродовж двох годин були лише сніжні кульки, туман, дорога та він і вона. Я пам’ятаю, як вона говорила йому: « Я щаслива, що саме ти в цей день був зі мною і навіть якщо ми більше ніколи не зустрінемось, я щаслива, що ти був в моєму житті, бо в мені щось змінилось. Моя оболонка уже не така міцна, я знову почала відчувати! І це завдяки тобі…»
Прокинувшись вранці уже далеко від нього, вона намагалась зібрати усі спогади разом та це неможливо, бо частину він забрав із собою, залишивши лише фрагменти. «…Сьогодні перша ніч без нього, ти не повіриш та вона була самотня і холодна… сьогодні вона така ж, як і усі до нього…» Усю ніч вона плакала , хоча обіцяла собі цього не робити. Мокра подушка дала їй зрозуміти, що все що їй потрібно це не прокидатись доти доки триватиме цей сон, доки час не зітре усі спогади, бо ненавидіти його простіше, проте неможливо! Думаю, що вона зустріла свою людину. В її житті він з’явився спонтанно і надто швидко його залишив, це як сон після якого не хочеться прокидатись. Я усім серцем вірю, що одного дня він з’явиться у її житті, і скаже: «Я знайшов тебе і уже більше ніколи не відпущу!» , та здоровий глузд заперечує усе сказане і не дозволяє вірити в дива.
09:56 год
28 лютого 2015 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565838
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Пробач, що зустрічі наші маршрутні
Завершуються сигналами в застаріле майбутнє
Пробач, що в серці живеш без оплати,
Пробач, що хотіла тебе я кохати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
Залишся, навіть коли я у сльозах благатиму тебе піти.
Залишся, коли нам добре вдвох у літній спекотний вечір.
Залишся, коли ми дивлячись в очі морські мовчимо.
Залишся, навіть якщо на тебе вона, чекає уже третю годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Він забрав у мене усе, усе що я мала і навіть мене
І не зупиняючись зник, не сказавши прощай.
А тепер я у світі тіней, бігаю від однієї до іншої
Хочу зупинити це, та уже не вмію бути іншою.
Не відчуваю і не кохаю уже нікого, навіть себе,
А ти продовжуєш на відстані смикати за ниточки,
Не даючи вдихнути на повні груди аромат терпкого тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
швидкість я. Цей локомотив моя стіна...
Моє мовчання - моє спасіння.
Шматки розбитості збираю звідусіль я.
І не треба говорити. Промовчи.
Хоч і є в цім шалена потреба!
В сльозі закарбовано біль.
Не залИшити усе як є і не змінити,
лише odłamek розбитості в мені від тебе.
Зникни! Облиш моє дивне серце!
Краще кричи, але не мовчи!
Це болючіше ніж довготривала отрута!
Вкотре на найвижчій точці свого міста
вголос кричу: - "Зникни!"
Та ти залишив себе у снах,
І усіх слів не зможу сказати
Та й ти, хоч останню каплю влий .
нічого не зміниться. Болітиме.
Бо вакцини ще й досі немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Спогади дряпають знову осінню душу.
Страх, як завжди, тремтить у моїх подихах.
Відчайдушно доводжу собі, що вийшла із тіні.
Хіба ти не відчув цього? Зрозумій, вже не та, я!
Вірила у нас зовсім трошки. Було замало.
Ти розбудив мене і знову змусив заснути.
Знаю, що був такий момент коли ми вдвох
Відчували увесь світ на сонливих долонях.
Скільки між нами таємниць і несказаних слів,
Почуття, що місяцями тонули у шепоті.
Знаєш я досі пишу і кожне слово про нас.
Віриш, я просто хочу за нас ще боротися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
навіть не пробуйте мене зїсти,
це не так вже й легко.
але якщо вже наважились то обережно,
бо можете подавитись.
хоча... швидше за все подавитесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Стукіт годинника… Хвилина… Тишина…
Сльоза так боляче обличчя обпекла!
Думки щомиті знищують в мені мене,
а серце продовжує боротись,
воно ще живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Чи знає хто-небудь смак справжнього життя?
Чи цінував ти кожну мить власного життя?
Чи ти ходив босоніж по розжареному гроні?
Чи намагався витерти сльозу зі скроні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Досить з тобою нам в мовчанку гратись.
Зроби крок на зустріч або порви останнюю нить!
В мені майже висохли повітряні мрії,
А ти й досі залишаєшся для мене, не моїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Ти мені пробач, що боляче зробила
Я так хотіла когось кохати
І готова була життя віддати
Та не змогла – боялась сказати.
Обіду в серці затаїв ти своїм
Та не моя вина, що не кохаю.
Невже тобі тоді хотілось
Закохавшись - не кохати?
Я не та, якою ти мене малюєш
Не ангел твій, не ідеал,
Бо в серці й досі ще рана жевріє
Яка пече та рве нас на шматки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Колись все одно дороги наші зійдуться
І тоді тебе нікому я більше не віддам
А тепер ми на протилежних сторонах
Увесь світ для нас і проти нас
Колись можливо випадково пройдеш
Не помітиш не скажеш ні слова
Очі сховаєш не піднімиш втечеш
А я знову залишусь сама
Серцем все ще буду твоя
Та в душі безкрая пустота...
І об асфальт розбиватиметься сльоза
Та що постійно засихає на щоці
Тієї яка кожної ночі з твоєї вини одна
В душі якої пустота а в серці отрута твоя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Моє життя розвалюється постійно.
Я поставлю один шматочок на місце, а відвалюється інший
Я не намагаюся розізлити Вас своєю присутністю
Лише хочу зібрати себе по шматочку,
Лише хочу відчути його у серці,
Відчути життя у своєму серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
я смакувала відчаю лате і мимоволі забувалась
то путалась у власних я думках
і від запаху нуткого десь у тобі ховалась.
Ти знову довіряй мені, але не літай у хмарах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Аромат, який ще досі вдихаючи відчуваю,
Та за лічені секунди ти в терміналі зник.
Всього два дні, та їх було катастрофічно мало,
Але достатньо, бо ти зумів залишити у серці слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013
На березі моря казково сонливо
Ми немов ракушки та хвилі
То не березі то уже в морі
І постійно безнадійно солоні
Ми там де сонце грається із морем
Де вітер лоскоче мокре волосся
А ти невпинно цілуєш мої скроні
Вдихаючи аромат морської солі.
Вдивляюсь я в морську далечінь
І відчуваю легкість таку непомітну
Що хочеться розпроставши крила летіти
І ні про що більше в житті не жаліти.
Кохатися у стані спокою
У відповідь не кажучи ні слова
Й на завжди з тобою залишитись
На березі казково-сонливого моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013
Серед глухої тишини я стукіт серця свого чую
І сліз гірких потік моїх несе ріка
Де ти де я чітка між нами утворилась тиша
Яку не в силі порушити осіння листва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013
Десь зупинилась мить серед морської тиші,
І з кожним подихом, час втрачав свою силу.
Немов розчиняючись в обіймах твоїх ,
Я, справді була, безнадійно щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
захлинаючись від болі власними сльозами,
не відчуваючи тебе ні днями ні ночами.
ти наркотик, який мені потрібен щоби жити,
недопалок, на якому вже немає, що курити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Я відчував як дощ травневий окроплює таланти навкруги
І як весняний вітер хитає їх довкола
Немов читаючи його п'янкі думки
Думки, які зійшлися із грозою...
Його талант прокинувся ще заспаний зимою,
Й пішов собі у світ стежиною новою
Намагаючись знайти своє серед чужих,
Серед отих, що називають ще "забуті Богом".
Думки вкривались тінями весни,
І дощ травневий осідав на скронях,
Вони росли іще, неначе сонях,
Від ніжних доторків небесної руки.
Наситившись доволі цим блаженством,
Захоплені кружляли по траві,
Дурманом веселили голови поетів,
Пускаючи коріння в залишки роси.
Прийшовши у садок, Він полонив таланти,
Щоб згодом їх роздати гідним серед нас,
Так народилася поезія Атланти,
Відлуння тих старожитніх часів.
Ця поезія народилася завдяки юним поетам та любителям рідного слова, автори: Тиховський Сергій, Кулинич Мар'яна (Masandra), Нічна Примара, Кулікович Віка, Охманюк Галинка, Рита Мітокару, Free Mind.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424431
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.05.2013
Я не боялася кохання, тому його прийняла,
І не чекаючи тепла, сама тобі його давала.
Я відчувала твою ніжність й подих ночі
Який так заворожував, що відчуваю його досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Шлюз не витримав, його прорвало
І плавно кораблик ішов на дно,
Здавалося, ніщо вже не врятує
Й фінал визначено було давно.
Каюту за каютою, вода все поглинала
І лише капітан не вірив у такий кінець.
Та віри його одної, насправді, мало
Щоби зупинити це водяне ярмо.
Лиш крик, істерика та хаос
В очах людей усе це вирувало.
Він надто сильно вірив у життя,
А воно поволі його залишало...
Та не зважаючи на біль та крик,
Акорди вальсу вже почали лунати.
Він вмить прокинувся та зрозумів
Що це життя його, та й те вже догорає.
Та виявилось, що було воно пустим,
А той кораблик був його душею.
Тієї ж миті він усе зрозумів,
І тієї ж миті його не стало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Плювати я на все хотіла
Й на біль, що їсть мене ночами.
Я затуливши рота із зубами
Із посмішкою крокую цими днями.
Ненавиджу себе за те, що знаю
Та не поділюсь це не мої секрети.
Себе уже давно я вбила,
Як магнітофон улюблену касету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Ще трошки помовчи, я хочу слухати цю дивну тишу,
І відчувати теплоту терпкого подиху не мого.
І розчинятись в погляді такому ніжному й п'янкому,
І вже ніколи б не приходити до тями, більш ніколи б...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Ти віртуальний адресат чи просто прірва,
Куди злітаються і гинуть чисті душі?
Ти хтось кого спрямовує суспільство твору,
Чи ти є тим, хто обмежує сферу сприйняття.
Натомість коди сприйняття та жести,
Немов блокують бачення життя,
І той предмет, який в уяві явний
А у житті лише рецепція буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Знову розчаровуюсь у друзях,
І в горлі, якась дивна гіркота.
Втекти кудись би так хотілось
Та жаль, що це лише слова.
Стільки разів кричала досить
Скільки разів, що це кінець!
Та знову, на ті граблі наступаю,
І знову відчуваю використаною я себе.
Нікого винним не роблю
Мовчу, немов, не вмію говорити.
А чого ж ви ще хотіли,
Щоби від болі я почала гнити?!
Щоби всі ночі засинала зі сльозами,
А прокидалась я із мокрими очами ?!
А почуття, щоб розривало усе в клоччя
Чи просто роздирало на шматочки!?
Я зачиню у собі все те, що
Завдавало стільки болю
І біль фундаментом що стане
Та уже не нашого, а мого дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Чому ти мовчиш коли я розмовляю?
Чому ти від мене свій погляд ховєш?
Чому не сміливий твій голос ясний?
Чому залишаєшся ти знову один?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Загубилася душа... побита, ображена, приречена... Вона пішла шукати щастя та не повернулася... Хто побачить - убийте щоб не мучилася... Інакше їй буде ще болючіше... Кожного дня вона спотикається, як та мала дитина , серед натовпу! Куди іти!? І що робити?! Як кохання своє на половину поділити?! Убита, спустошена і мовчазна, вона шукала щастя, там де його нема... Безліч книжок на полицях пилом пропадає, а вона жодної не читає, лише шалено їх скупляє. Убийте нехай не мучиться, не страждає знаючи, що сама цього бажає. Тіло помре а душа..... Куди ж подінеться вона? Невже блукатиме містами, шукатиме нове тіло, та таке щоби її прийняло. Стане із вітром єдиним цілим, і саме тоді назавжди оселиться у його тілі. Можливо спокій віднайде і не шукатиме далі, не спотикаючись залишиться, шкода що це лише в його уяві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407993
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2013
Слова свої я у рядки складаю,
І наболілу біль забути намагаюсь,
Це не сповідь й не зітхання,
Це лиш відчай і крик мого страждання.
Історію свою пишу я знову й знову,
І зустрічей не прагну більше із тобою
Все відпускаю і вдихаю сміло,
Залишивши позаду приспані надії.
Страждання й гордість при собі тримаю,
А страх втратити тебе не покидає
І день за днем мовчанням промовляю
Це все ілюзія, тебе ж я не кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Wjechałam na zieloną od ziół drogę
Samochód zostawiłam obok pięknej brzozy
Wśród nocy, wśród ciszy
Omijam sąsiadów domy
Już mrok zapada, niegdzie nie widaćmojego domu
Patrzę w niebo, gwiazd szukam, niesłyszę nikogo
Tam z dala błyszczy łąka? Tam dzieciństwomoje?
To błyszczy dom, to ojczyzna moja.
Stójmy! – jak cicho- słyszę głosrodziców
Których dawno nie widziałam, chociażbardzo chciałam
Słyszę jak cicho, rzeką kaczka płynie
Gdzie razem z przyjaciówką kiedyśchodziłam.
W takiej ciszy! – tak ucho natężamciekawie
Że słyszałabym głos z wioski. Jedźmy,chociaż nie, zostanę...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Без тебе зараз мені одиноко
Кожна хвилина стає цілим роком
Тебе ж пробачила і все зрозуміла
Чому ж так швидко я тебе відпустила?
Та я зрозуміла що тебе не вернути
А так хотілось погляд знову відчути
Ти зачинивши за собою всі двері
Не зміг простити і вернутись до мене
Та я постараюсь тебе розлюбити
Хоч буде важко но я буду жити
Я біль здолаю і тебе відпущу
Хоч важко буде але я це зроблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Ця тишина мене чомусь вбиває
І пустота з середини мене з ’ їдає
І дикий жах мене всю огортає
Й серцебиття моє все не стихає.
Я сенс життя чомусь втрачаю
І сліз своїх я не ховаю,
Та в прірву з висоти стрибаю
Цей світ назавжди залишаю .
Я не змогла тобі це пояснити
Безліч причин було щоб скрити
Але заради цього варто жити
Щоб зрозуміти, що таке любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Бувають такі моменти, коли, зробивши щось, розумієш, що повернутися назад вже не можна. Воно й називаються «точка неповернення». Багато чого в житті можна виправити, - вибачитися перед одним і почати жити, ніби нічого не було; вибачитися перед коханою людиною і зробити так, щоб про цю образу ніхто не згадував ... Але іноді назад дороги немає. Ти крокуєш вперед, тим самим ділячи своє життя на «до» і «після», на минуле і майбутнє. Невідомо, що нас чекає попереду. Загадувати на завтра - невдячне заняття. Але стояти на місці не можна, треба неодмінно рухатися вперед. Щоб дієслова майбутнього часу перетворювалися в дієслова часу сьогодення. І головне - не боятися своїх вчинків. Тих, що поділять твоє життя на дві нерівні частини - великого щастя і короткого нещастя. Тому що період щастя, якої б тривалості він не був, завжди більше періоду нещастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370936
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Змінити можна все, та не змінити долі,
Залишити усе як є, і зникнути в просторах?
І постать твою і п"янку оту розмову
Все відпустити і почати жити знову.
Навіщо мучити себе думками,
Я відпускаю, ти більш не мій, коханий
У снах шукати постаті не стану,
Для тебе лиш у снах була жадана.
Забутись більш за все бажаю
Та гордість свою при собі тримаю
І день за днем тихенько промовляю
Це все ілюзія, Тебе Я Не Кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
Холодні сльози обпікають щоки,
Ще вчора ти сміявся із сліз моїх,
Та прийде час, ти будеш одиноким,
І хтось сміятиметься із сліз твоїх.
Не буду за тобою сумувати,
Й ночами сльози проливати
І об подушку теплу витирати
Пустими мріями усе це заїдати.
Я виросла уже із цього віку,
я не маленька дівчинка твоя,
Я в змозі за себе постояти
І сліз гірких не буду проливати,
Себе з середини з'їдати,
Чи просто поглядом вбивати.
І так захочеться знов закричати,
І буде боляче твоїй душі,
Та хтось радітиме не знаючи,
Що в тебе сльози на щоці.
Життя складне, і доля все вертає,
Сьогодні моє серце, ти розбив,
А завтра, ти ж у нього запитаєш:
"Навіщо я сміявся? Я ж любив..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
Нічка темная заходить, ротик позіхає
сон в куточку заховався, і тебе чекає,
а повіки вверх то вниз, спатки закликають,
і забувши про усі турботи в ліжечку ти засинаєш...
Теплими вже стали одіяло і подушка,
А ти все ще слухаєш, як киця муркоче на вушко.
Хмарки зорі у собі ховають, вітер за вікном гуляє
А котик знову й знову для тебе співає.
Ось і місяць показався й вітру вже немає,
Песик Гавчик у дворі також засинає.
І ти спи, маленький, сили набирайся,
Щоби вирости здоровим й дарувати усім щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Нехай поезія моя мене для вас відкриє,
Хоч слів замало буде, а душа зрадіє.
Можливо зламана та скорена,
Та часом клятим втомлена.
Я - крок, він - три,
я - зупиняють, він - летить.
І тут залишилось спитати,
Чи варто відлітати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012