Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я сам собі пан…
Ніби вусики лози
я тягнусь до твого
білого чола…
і гладких обрисів
щиколотки,
що нагадує
внутрішність черепашки…
Секс – це боротьба людини зі смертю…
Після стрічі с тобою я стану справжнім…
Коли людина забуває про смерть,
статевий потяг
перетворюється
в кохання…
…в їдальні спалахує світло…
невже для себе самої
ти старанно
накриваєш
на стіл?
Дерев’яна хвіртка з відірваною
завісою,
Облуплені, наче хворі на коросту,
двері…
Біля ганку перекошена ринва…
Чому я сюди приплентався?
…незворушне світло їдальні
не потьмяніло без мене нітрохи…
Статевий акт своїм
самозреченням
подібний до смерті.
Хто в масці – той похований живцем!
Мов педалі органа –
скрипнули сходи…
Спалахнула лампа на ганку…
Чути твій голос:
«Хто там?»
Трагедія масок скінчилась…
Ревнощі – первинний інстинкт
дикого звіра…
Голос батька із далекого дитинства:
«Скажи, з ким мати спала,
то дам цукерку…»
Сховище в кінці лабіринту пам’яті
перетворилося на суд…
Кров ударила мені в голову…
Перед очима розпливається світ…
Ревнощі – витвір людської цивілізації…
Я – воскова лялька,
безпорадна перед
спекою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Підеш в поле маки збирати,
То маєш мене пригадати:
Як глянеш на житнє колосся –
Впізнаєш мій колір волосся,
Торкнешся вусів колоскових –
Згадаєш вус юнаків…
В міжтрав`ї цвіт волошковий
Навіє ще один спомин,
Як очі замріяно-сині
У тебе притулку просили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Ідуть…
Слабкі двадцятирічні дідусі
Із виразкою шлунка
Майже усі…
Біженка без клунка:
(і БЕЗ ПОРЯТУНКУ)
«Ой трунку мій, трунку…»
Куди ж іти?..
Оспівана вдово,
Осміяна покритко,
Україно,
Я – твоє дзеркало!
І твоє яблуко надкушене мною
Во ім'я спокуси
Во ім’я любові
Во ім’я великої крові
Називається моїм кадиком…
Добрий усміх мого роду
Спадок від матері здоров'я
В душі клепається коса…
А трави духмяні до очманіння!..
Ой упаду хрестом – руки в сторони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Вони ще залишились,
Хоча їх небагато,
Люблячих волю і вітер крилатий.
Волошки, волошки,
Рідні волошки,
Розкидані квіти
У світі по житі…
Вони на порі
При ранковій зорі,
Хто ці квіти збере
У вінок воєдиний
Над чолом України,
Хто цих вільних дітей
Тай покличе на віче…
Волошки, волошки,
Рідні волошки,
Розкидані квіти
У світі по житі…
Судилось кохати
І палко любити
Ці квіти блакитні
У жовтому житі –
Вони ще лишились,
Хоч їх небагато
Люблячих волю і вітер крилатий.
Волошки, волошки,
Квіти рідненькі,
Розкидані діти
Безталанної неньки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012