| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ти бачиш світ
Все просто і яскраво
І ледве обважнілий рух
твоїх повік
Я вибухаю, наче
після кави
Слова того, що сам
сказать не зміг
Ти правиш світом, це
тепер напевно
Твоя рука міняє
течії
Твій ніжний волос
Огорта так ревно
Найтонші і найглибші
стрічечки душі
Твоя ходьба мене
п'янить без дуру
І знаєш, що між
нами, з уст в уста
Нема ані єдиного,
малесенького муру
Дивись, я йду. І йду
я не спроста.
Я йду у тайни, йду
у глиб, у води
Біжу для того,
щоб подовше жить
Моя красуне, ти
вчува ці ноти?
Я вже не можу більше
їх терпіть
Можливо я пишу
не дуже вчасно
Але, ти знаєш, там,
у глибині
Є щось, що, як
на мене, власне
І є частинка під
іменням *ми*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Дитино, ти вже не спиш?
Чи ти потираєш очі лише
Через те що сверблять?
Зогнилі сни приваблюють, і ти скоріш
Засинаєш. У них
Значно легше поринуть у власну стать
Хай сняться тобі бараки
Старого, хворого Аушвіцу
У них може знайдеш щось для душі цікаве
А може, дитино, ти мрієш
Бодай уві сні побачити рідну "сталіцу"
Прокинься дитино, я буду поїти тебе гарячою кавою
Дитино, ти скоро виростеш
І сни твої стануть шматками Берлінського муру
А пам'ять полишить написи стертої крейди
Дитино, можливо тобі було б легше
Загинути ще до народження,тихо, без дуру
Аби пам'ять твоя не вела у тобі, малому, криваві рейди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363446
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2012
Вони малювали картини шприцами
І слухали музику моргу
Він клявся усіми святими отцями
Вона - думками з башоргу
І все наче йшло досить гладко і тихо
Тахта є, щоб вдосталь потрахатись
Цих двох оминало всіляке лихо
Ці двоє уміли барахтатись
Та раптом в неділю морозну і злючу
Одного зимового ранку
Прийшов він геть п'яний, сповзав на поруччях
Вся пика у рештках сніданку
Із розпачу може, з великої люті
Він хутко дістав запальничку
Як символ любові - скляночки дуті
"Помремо ми разом, сестричко
Чи ти, сука, думала що "па любові"
то тільки лизатись і трахатись?-
(Тут нотка стрьому пробігла у мові)
- і нічого більше тут плакатись"
Уже вечеріло. І сніг лежав муром
Між зорями і землею
Електрички вкривали людей сірим дуром
Наче випари рідного клею
Чудові, брудні, обгоріли та милі
В снігах силуети два алії
Ось тобі відповідь божій силі
Ось тобі наші реалії
А Будда, цікавлячись рІзними ножами
Не бачив як тихо пустили коріння.
Десь там, за іржавими гаражами
До них приплило воскресіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012